|
Книга Іова
|
Јwва
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла. | Человёкъ нёкій бsше во странЁ ґvсітідjйстэй, є3мyже и4мz јwвъ, и3 бЁ человёкъ w4нъ и4стиненъ, непор0ченъ, првdнъ, бGочести1въ, ўдалszсz t всsкіz лукaвыz вeщи. |
|
2
|
2
|
| І народилися у нього сім синів і три дочки. | Бhша же є3мY сhнове сeдмь и3 дщє1ри три2. |
|
3
|
3
|
| Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу. | И# бsху ск0ти є3гw2, nвeцъ сeдмь тhсzщъ, велблю1дwвъ три2 тhсzщы, супр{гъ волHвъ пsть сHтъ, и3 nсли1цъ пас0мыхъ пsть сHтъ, и3 слyгъ мн0гw ѕэлw2, и3 дэлA вє1ліz бsху є3мY на земли2: и3 бЁ человёкъ џный благор0днэйшій сyщихъ t востHкъ с0лнца. |
|
4
|
4
|
| Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними. | Сходsщесz же сhнове є3гw2 дрyгъ ко дрyгу, творsху пи1ръ на кjйждо дeнь, споeмлюще вкyпэ и3 три2 сєстры2 сво‰, ћсти и3 пи1ти съ ни1ми. |
|
5
|
5
|
| Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні. | И# є3гдA скончавaшесz днjе пи1ра, посылaше јwвъ и3 њчищaше и5хъ, востаS заyтра, и3 приношaше њ ни1хъ жє1ртвы по числY и4хъ, и3 телцA є3ди1наго њ грэсЁ њ душaхъ и4хъ. глаг0лаше бо јwвъ: нeгли когдA сhнове мои2 согрэши1ша и3 въ мhсли своeй ѕл†z помhслиша проти1ву бGа; тaкw u5бо творsше јwвъ вс‰ дни6. |
|
6
|
6
|
| І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана. | И# бhсть ћкw дeнь сeй, и3 сE, пріид0ша ѓгGли б9іи предстaти пред8 гDемъ, и3 діaволъ пріи1де съ ни1ми. |
|
7
|
7
|
| І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. | И# речE гDь діaволу: tкyду пришeлъ є3си2; и3 tвэщaвъ діaволъ гDеви, речE: њбшeдъ зeмлю и3 прошeдъ поднебeсную, сE, є4смь. |
|
8
|
8
|
| І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла. | И# речE є3мY гDь: внsлъ ли є3си2 мhслію твоeю на рабA моего2 јwва; занE нёсть ћкw џнъ на земли2: человёкъ непор0ченъ, и4стиненъ, бGочести1въ, ўдалszсz t всsкіz лукaвыz вeщи. |
|
9
|
9
|
| І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов? | Tвэщa же діaволъ и3 речE пред8 гDемъ: |
|
10
|
10
|
| Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі; | є3дA тyне јwвъ чти1тъ гDа; не тh ли њгради1лъ є3си2 внBшнzz є3гw2 и3 внyтрєннzz д0му є3гw2, и3 ±же внЁ всёхъ сyщихъ є3гw2 w4крестъ; дэлa же рукY є3гw2 блгcви1лъ є3си2 и3 скоты2 є3гw2 мнHги сотвори1лъ є3си2 на земли2: |
|
11
|
11
|
| але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, — чи благословить він Тебе? | но посли2 рyку твою2 и3 косни1сz всёхъ, ±же и4мать, ѓще не въ лицe тz благослови1тъ, |
|
12
|
12
|
| І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа. | ТогдA речE гDь діaволу: сE, вс‰, є3ли6ка сyть є3мY, даю2 въ рyку твою2, но самогw2 да не к0снешисz. и3 и3зhде діaволъ t гDа. |
|
13
|
13
|
| І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого. | И# бhсть ћкw дeнь сeй, сhнове јwвлєвы и3 дщє1ри є3гw2 піsху віно2 въ домY брaта своегw2 старёйшагw. |
|
14
|
14
|
| І ось, приходить вісник до Іова і говорить: | И# сE, вёстникъ пріи1де ко јwву и3 речE є3мY: супрyзи волHвъ њрsху, и3 nсли6цы пасsхусz бли1з8 и4хъ: |
|
15
|
15
|
| воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. | и3 пришeдше плэни1теліе плэни1ша и5хъ и3 џтроки и3зби1ша мечeмъ, и3 спас0хсz ѓзъ є3ди1нъ и3 пріид0хъ возвэсти1ти тебЁ. |
|
16
|
16
|
| Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. | Е#щE семY глаг0лющу, пріи1де и4нъ вёстникъ и3 речE ко јwву: џгнь спадE съ небесE и3 пожжE џвцы и3 п†стыри поzдE под0бнэ, спас0хсz же ѓзъ є3ди1нъ и3 пріид0хъ возвэсти1ти тебЁ. |
|
17
|
17
|
| Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. | Е#щE семY глаг0лющу, пріи1де и4нъ вёстникъ и3 речE ко јwву: кHнницы сотвори1ша нач†лства три2 и3 њкружи1ша велблю1ды и3 плэни1ша и5хъ и3 џтроки и3зби1ша мечьми2, спас0хсz же ѓзъ є3ди1нъ и3 пріид0хъ возвэсти1ти тебЁ. |
|
18
|
18
|
| Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого; | Е#щE семY глаг0лющу, и4нъ вёстникъ пріи1де, глаг0лz јwву: сынHмъ твои6мъ и3 дщeремъ твои6мъ kдyщымъ и3 пію1щымъ ў брaта своегw2 старёйшагw, |
|
19
|
19
|
| і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. | внезaпу вётръ вели1къ нaйде t пустhни и3 коснyсz четhремъ ўглHмъ хрaмины, и3 падE хрaмина на дёти тво‰, и3 скончaшасz: спас0хсz же ѓзъ є3ди1нъ и3 пріид0хъ возвэсти1ти тебЁ. |
|
20
|
20
|
| Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився | Тaкw (ўслhшавъ) јwвъ, востaвъ растерзA ри6зы сво‰ и3 њстрижE власы2 главы2 своеS, (и3 посhпа пeрстію главY свою2,) и3 пaдъ на зeмлю, поклони1сz (гDеви) |
|
21
|
21
|
| і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне! | и3 речE: сaмъ нaгъ и3зыд0хъ t чрeва мaтере моеS, нaгъ и3 tидY тaмw: гDь дадE, гDь tsтъ: ћкw гDеви и3зв0лисz, тaкw бhсть: бyди и4мz гDне блгcвeно (во вёки). |
|
22
|
22
|
| У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога. | Во всёхъ си1хъ приключи1вшихсz є3мY ничт0же согрэши2 јwвъ пред8 гDемъ, (нижE ўстнaма свои1ма,) и3 не дадE безyміz бGу. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом. | Бhсть же ћкw дeнь сeй, и3 пріид0ша ѓгGли б9іи предстaти пред8 гDемъ, и3 діaволъ пріи1де посредЁ и4хъ предстaти пред8 гDемъ. |
|
2
|
2
|
| І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. | И# речE гDь діaволу: tкyду ты2 грzдeши; тогдA речE діaволъ пред8 гDемъ: прошeдъ поднебeсную и3 њбшeдъ всю2 зeмлю, пріид0хъ. |
|
3
|
3
|
| І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно. | И# речE гDь ко діaволу: внsлъ ли є3си2 u5бо (мhслію твоeю) рабY моемY јwву; ћкw нёсть таковA t сyщихъ на земли2: человёкъ неѕл0бивъ, и4стиненъ, непор0ченъ, бGочести1въ, ўдалszсz t всsкагw ѕлA, є3щe же придержи1тсz неѕл0біz: тh же рeклъ є3си2 и3мBніz є3гw2 погуби1ти вотщE. |
|
4
|
4
|
| І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї; | Tвэщaвъ же діaволъ гDеви, речE: к0жу за к0жу, и3 вс‰, є3ли6ка и4мать человёкъ, дaстъ за дyшу свою2: |
|
5
|
5
|
| але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, — чи благословить він Тебе? | nбaче посли2 рyку твою2 и3 косни1сz костeмъ є3гw2 и3 пл0ти є3гw2, ѓще не въ лицe тz благослови1тъ. |
|
6
|
6
|
| І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи. | Речe же гDь діaволу: сE, предаю2 ти2 є3го2, т0кмw дyшу є3гw2 соблюди2. |
|
7
|
7
|
| І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його. | И#зhде же діaволъ t лицA гDнz и3 порази2 јwва гн0емъ лю1тымъ t ногY дaже до главы2. |
|
8
|
8
|
| І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем]. | И# взS (јwвъ) чрeпъ, да њстрогaетъ гн0й св0й, и3 т0й сэдsше на гн0ищи внЁ грaда. |
|
9
|
9
|
| І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри*. | Врeмени же мн0гу минyвшу, речE къ немY женA є3гw2: док0лэ терпи1ши глаг0лz: сE, пождY врeмz є3щE мaло, чaz надeжди спасeніz моегw2; сe бо, потреби1сz t земли2 пaмzть твоS, сhнове твои2 и3 дщє1ри, моегw2 чрeва болBзни и3 труды2, и4миже вотщE труди1хсz съ болёзньми: тh же сaмъ въ гнои2 червeй сэди1ши, њбнощевaz внЁ без8 покр0ва, и3 ѓзъ скитaющисz и3 служaщи, мёсто t мёста преходsщи, и3 д0мъ t д0му, њжидaющи с0лнца, когдA зaйдетъ, да почjю t трудHвъ мои1хъ и3 t болёзней, ±же мS нн7э њбдержaтъ: но рцы2 глаг0лъ нёкій ко гDу и3 ўмри2. |
|
10
|
10
|
| Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми. | Џнъ же воззрёвъ речE къ нeй: вскyю ћкw є3ди1на t безyмныхъ жeнъ возглаг0лала є3си2; ѓще бlг†z пріsхомъ t руки2 гDни, ѕлhхъ ли не стерпи1мъ; во всёхъ си1хъ приключи1вшихсz є3мY, ничи1мже согрэши2 јwвъ ўстнaма пред8 бGомъ (и3 не дадE безyміz бGу). |
|
11
|
11
|
| І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його. | Ўслhшавше же тріE дрyзіе є3гw2 вс‰ ѕл†z нашє1дшаz нaнь, пріид0ша кjйждо t своеS страны2 къ немY: є3ліфaзъ fемaнскій цaрь, валдaдъ саvхeйскій власти1тель, сwфaръ мінeйскій цaрь: и3 пріид0ша къ немY є3динодyшнw ўтёшити и3 посэти1ти є3го2. |
|
12
|
12
|
| І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба. | Ўви1дэвше же є3го2 и3здалeча, не познaша, и3 возопи1вше глaсомъ вeліимъ восплaкашасz, растерзaвше кjйждо nдeжду свою2 и3 посhпавше пeрстію главы6 сво‰: |
|
13
|
13
|
| І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі. | сэдёша при нeмъ сeдмь днjй и3 сeдмь нощeй, и3 никт0же t ни1хъ возглаг0ла къ немY словесE: ви1дzху бо ћзву лю1ту сyщу и3 вели1ку ѕэлw2. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій. | Посeмъ tвeрзе јwвъ ўстA сво‰ и3 проклS дeнь св0й, |
|
2
|
2
|
| І почав Іов і сказав: | глаг0лz: |
|
3
|
3
|
| згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! | да поги1бнетъ дeнь, въ џньже роди1хсz, и3 н0щь џнаz, въ ню1же рёша: сE, мyжескъ п0лъ: |
|
4
|
4
|
| День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло! | тA н0щь бyди тмA, и3 да не взhщетъ є3S гDь свhше, нижE да пріи1детъ на ню2 свётъ, |
|
5
|
5
|
| Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! | и3 да пріи1метъ ю5 тмA и3 сёнь смeртнаz, да пріи1детъ на ню2 сумрaкъ: пр0клzтъ бyди дeнь т0й |
|
6
|
6
|
| Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! | и3 н0щь џнаz: да пости1гнетъ ю5 тмA, да не бyдетъ во днeхъ лёта, нижE да вчи1слитсz во днeхъ мцcей: |
|
7
|
7
|
| О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! | но н0щь џнаz да бyдетъ болёзнь, и3 да не пріи1детъ на ню2 весeліе и3 рaдость, |
|
8
|
8
|
| Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана! | но да прокленeтъ ю5 проклинazй т0й дeнь, и4же и4мать њдолёти вели1каго ки1та: |
|
9
|
9
|
| Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці | да помeркнутъ ѕвёзды тоS н0щи, да њжидaетъ и3 на свётъ да не пріи1детъ, и3 да не ви1дитъ денни1цы возсіzвaющіz, |
|
10
|
10
|
| за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! | ћкw не затвори2 врaтъ чрeва мaтере моеS: tsла бо бы2 болёзнь t џчію моє1ю: |
|
11
|
11
|
| Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? | почт0 бо во ўтр0бэ не ўмр0хъ; и3з8 чрeва же и3зшeдъ, и3 ѓбіе не погиб0хъ; |
|
12
|
12
|
| Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми? | почт0 же мS пріsша на кwлёна; почт0 же ссaхъ сосц†; |
|
13
|
13
|
| Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно | нн7э ќбw ўснyвъ ўмолчaлъ бhхъ, ўснyвъ же почи1лъ бhхъ |
|
14
|
14
|
| з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі, | со царьми2 и3 совBтники земли2, и5же хвалsхусz nр{жіи, |
|
15
|
15
|
| або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом; | и3ли2 со кн‰зи, и5мже мн0гw злaта, и5же нап0лниша д0мы сво‰ сребрA, |
|
16
|
16
|
| або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла. | и3ли2 ћкоже и4звергъ и3злaзzй и3з8 ложeснъ мaтернихъ, и3ли2 ћкоже младeнцы, и5же не ви1дэша свёта: |
|
17
|
17
|
| Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі. | тaмw нечести1віи ўтоли1ша ћрость гнёва, тaмw почи1ша претруждeнніи тёломъ, |
|
18
|
18
|
| Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника. | вкyпэ же въ вёцэ сeмъ бhвшіи не слhшатъ глaса собирaющагw дaнь: |
|
19
|
19
|
| Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого. | мaлъ и3 вели1къ тaмw є4сть, и3 рaбъ не боsйсz господи1на своегw2: |
|
20
|
20
|
| Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею, | почт0 бо дaнъ є4сть сyщымъ въ г0рести свётъ и3 сyщымъ въ болёзнехъ душaмъ жив0тъ, |
|
21
|
21
|
| які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб, | и5же желaютъ смeрти и3 не получaютъ, и4щуще ћкоже сокр0вища, |
|
22
|
22
|
| зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб? | њбрaдовани же бывaютъ, ѓще ўлучaтъ (смeрть); |
|
23
|
23
|
| Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком? | смeрть бо мyжу пок0й, є3гHже пyть сокровeнъ є4сть, затвори1 бо бGъ w4крестъ є3гw2: |
|
24
|
24
|
| Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода, | прeжде бо брaшенъ мои1хъ воздыхaніе ми2 прих0дитъ, слезю1 же ѓзъ њдержи1мь стрaхомъ, |
|
25
|
25
|
| бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене. | стрaхъ бо, є3гHже ўжасaхсz, пріи1де ми2, и3 є3гHже боsхсz, срёте мS: |
|
26
|
26
|
| Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя. | ни ўмири1хсz, нижE ўмолчaхъ, нижE почи1хъ, и3 нaйде ми2 гнёвъ. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | Tвэщa же є3ліфaзъ fеманjтинъ, глаг0лz: |
|
2
|
2
|
| якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову! | є3дA мн0жицею глаг0лано ти2 бhсть въ трудЁ; тsжести же глагHлъ твои1хъ кто2 стерпи1тъ; |
|
3
|
3
|
| Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував, | ѓще бо ты2 научи1лъ є3си2 мнHги и3 рyцэ немощнhхъ ўтёшилъ є3си2, |
|
4
|
4
|
| того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв. | немwщнhz же воздви1глъ є3си2 словесы2, колёнwмъ же немwщнhмъ си1лу њбложи1лъ є3си2. |
|
5
|
5
|
| А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом. | Нн7э же пріи1де на тS болёзнь и3 коснyсz тебє2, тh же возмути1лсz є3си2. |
|
6
|
6
|
| Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм? | Е#дA стрaхъ тв0й є4сть не въ безyміи, и3 надeжда твоS и3 ѕл0ба пути2 твоегw2; |
|
7
|
7
|
| Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали? | Помzни2 u5бо, кто2 чи1стъ сhй поги1бе; и3ли2 когдA и4стинніи вси2 и3з8 к0рене погиб0ша; |
|
8
|
8
|
| Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його; | Ћкоже ви1дэхъ њрю1щихъ неподHбнаz, сёющіи же | бwлёзни п0жнутъ себЁ, |
|
9
|
9
|
| від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають. | t повелёніz гDнz поги1бнутъ, t д¦а же гнёва є3гw2 и3зчeзнутъ. |
|
10
|
10
|
| Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються; | Си1ла льв0ва, глaсъ же льви1цы, весeліе же ѕміє1въ ўгасE: |
|
11
|
11
|
| могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються. | мраволeвъ поги1бе, занeже не и3мёzше брaшна, скЂмни же львHвы њстaвиша дрyгъ дрyгу. |
|
12
|
12
|
| І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього. | Ѓще же глаг0лъ кjй и4стиненъ бЁ во словесёхъ твои1хъ, ни к0еже бы2 t си1хъ тS срётило ѕло2. не пріи1метъ ли ќхо моE преди1вныхъ t негw2; |
|
13
|
13
|
| Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей, | Стрaхомъ же и3 глaсомъ нощнhмъ, напaдающь стрaхъ на человёки, |
|
14
|
14
|
| обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої. | ќжасъ же мS срёте и3 трeпетъ, и3 ѕэлw2 кHсти мо‰ стрzсE: |
|
15
|
15
|
| І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені. | и3 дyхъ на лицe ми нaйде: ўстраши1шасz же ми2 власи2 и3 плHти, |
|
16
|
16
|
| Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос: | востaхъ и3 не разумёхъ, ви1дэхъ, и3 не бЁ њбли1чіz пред8 nчи1ма мои1ма, но т0кмw дyхъ ти1хъ и3 глaсъ слhшахъ: |
|
17
|
17
|
| чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого? | чт0 бо; є3дA чи1стъ бyдетъ человёкъ пред8 бGомъ; и3ли2 въ дёлэхъ свои1хъ без8 пор0ка мyжъ; |
|
18
|
18
|
| Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки: | ѓще рабHмъ свои6мъ не вёруетъ, и3 во ѓгGлэхъ свои1хъ стр0потно что2 ўсмотрЁ, |
|
19
|
19
|
| тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль. | живyщихъ же въ брeнныхъ хрaминахъ, t ни1хже и3 мы2 сaми t тогHжде брeніz є3смы2, порази2, ћкоже м0ліе, |
|
20
|
20
|
| Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть. | и3 t ќтра дaже до вeчера ктомY не сyть: занeже не мог0ша себЁ помощи2, погиб0ша: |
|
21
|
21
|
| Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости. | дхнy бо на нS, и3 и3зсх0ша, и3 понeже не и3мёzху премyдрости, погиб0ша. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти? | Призови1 же, ѓще кт0 тz ўслhшитъ, и3ли2 ѓще кого2 t с™hхъ ѓгGлъ ќзриши. |
|
2
|
2
|
| Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування. | Безyмнаго бо ўбивaетъ гнёвъ, заблyждшаго же ўмерщвлsетъ рвeніе. |
|
3
|
3
|
| Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його. | Ѓзъ же ви1дэхъ безyмныхъ ўкоренsющихсz, но ѓбіе поzдeно бhсть и4хъ жили1ще. |
|
4
|
4
|
| Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника. | Далeче да бyдутъ сhнове и4хъ t спасeніz, и3 да сотрyтсz при двeрехъ хyждшихъ, и3 не бyдетъ и3з8имazй. |
|
5
|
5
|
| Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його. | Я%же бо nни2 собрaша, првdницы поzдsтъ, сaми же t ѕHлъ не и3з8sти бyдутъ: и3змождeнна бyди крёпость и4хъ. |
|
6
|
6
|
| Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо; | Не и4мать бо t земли2 и3зhти трyдъ, ни t г0ръ прозsбнути болёзнь: |
|
7
|
7
|
| але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору. | но человёкъ раждaетсz на трyдъ, птенцh же сyпwвы выс0кw парsтъ. |
|
8
|
8
|
| Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу, | Nбaче же ѓзъ помолю1сz бGови, гDа же всёхъ вLку призовY, |
|
9
|
9
|
| Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри, | творsщаго вє1ліz и3 неизслBдимаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA: |
|
10
|
10
|
| дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів; | даю1щаго д0ждь на зeмлю, посылaющаго в0ду на поднебeсную: |
|
11
|
11
|
| принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння. | возносsщаго смирє1нныz на высотY и3 поги1бшыz воздвизaющаго во спасeніе: |
|
12
|
12
|
| Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів. | расточaющаго совёты лукaвыхъ, да не сотворsтъ рyцэ и4хъ и4стины. |
|
13
|
13
|
| Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною: | Ўловлszй премyдрыхъ въ мyдрости и4хъ, совётъ же ковaрныхъ разори2. |
|
14
|
14
|
| вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі. | Во дни2 њбhметъ и5хъ тмA, въ полyдне же да њсsжутъ ћкоже въ нощи2, |
|
15
|
15
|
| Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного. | и3 да поги1бнутъ на брaни: немощнhй же да и3зhдетъ и3з8 руки2 си1льнагw. |
|
16
|
16
|
| І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої. | Бyди же немощн0му надeжда, непрaведнагw же ўстA да заградsтсz. |
|
17
|
17
|
| Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай, | Блажeнъ же человёкъ, є3г0же њбличи2 бGъ, наказaніz же вседержи1телева не tвращaйсz: |
|
18
|
18
|
| бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують. | т0й бо болёти твори1тъ и3 пaки возставлsетъ: порази2, и3 рyцэ є3гw2 и3зцэлsтъ: |
|
19
|
19
|
| У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло. | шести1жды t бёдъ и4зметъ тS, въ седмёмъ же не к0снеттисz ѕло2: |
|
20
|
20
|
| Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча. | во глaдэ и3збaвитъ тS t смeрти, на брaни же и3з8 руки2 желёза и3зрэши1тъ тS: |
|
21
|
21
|
| Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде. | t бичA љзhка скрhетъ тS, и3 не ўбои1шисz t ѕHлъ находsщихъ: |
|
22
|
22
|
| Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся, | непрaвєднымъ и3 беззакHннымъ посмэeшисz, t ди1віихъ же ѕвэрeй не ўбои1шисz, |
|
23
|
23
|
| бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою. | занE съ кaменіемъ ди1віимъ завётъ тв0й: ѕвёріе бо ди1віи примирsтсz тебЁ. |
|
24
|
24
|
| І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш. | Пот0мъ ўразумёеши, ћкw въ ми1рэ бyдетъ д0мъ тв0й, жили1ще же хрaмины твоеS не и4мать согрэши1ти: |
|
25
|
25
|
| І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі. | ўразумёеши же, ћкw мн0го сёмz твоE, и3 ч†да тво‰ бyдутъ ћкw вeсь ѕлaкъ сeлный: |
|
26
|
26
|
| Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час. | вни1деши же во гр0бъ ћкоже пшени1ца созрёлаz во врeмz пожaтаz, и3ли2 ћкоже ст0гъ гумнA во врeмz свезeнный. |
|
27
|
27
|
| Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе. | СE, сі‰ си1це и3зслёдихомъ: сі‰ сyть, ±же слhшахомъ: тh же разумёй себЁ, ѓще что2 сотвори1лъ є3си2. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав: | Tвэщaвъ же јwвъ, речE: |
|
2
|
2
|
| о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє! | ѓще бы кто2 вёсz и3звёсилъ гнёвъ м0й, бwлёзни же мо‰ взsлъ бы на мёрило вкyпэ, |
|
3
|
3
|
| Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті. | то2 пескA морскaгw тzжчaйшіи бhли бы: но, ћкоже мни1тсz, словесA мо‰ ѕл† сyть. |
|
4
|
4
|
| Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене. | Стрёлы бо гDни въ тёлэ моeмъ сyть, и4хже ћрость и3спивaетъ кр0вь мою2: є3гдA начнY глаг0лати, бодyтъ мS. |
|
5
|
5
|
| Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого? | Чт0 бо; є3дA вотщE возревeтъ ди1вій nсeлъ, рaзвэ бр†шна просS; и3ли2 возревeтъ глaсомъ в0лъ, въ ћслехъ и3мёzй брaшно; |
|
6
|
6
|
| Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку? | Снёстсz ли хлёбъ без8 с0ли; и3ли2 є4сть вкyсъ во тщи1хъ словесёхъ; |
|
7
|
7
|
| До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою. | Не м0жетъ бо ўтиши1тисz душA моS: смрaдъ бо зрю2 бр†шна мо‰, ћкоже воню2 льв0ву. |
|
8
|
8
|
| О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог! | Ѓще бо дaлъ бы, да пріи1детъ прошeніе моE, и3 надeжду мою2 дaлъ бы гDь. |
|
9
|
9
|
| О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене! | Начeнъ гDь да ўzзвлsетъ мS, до концa же да не ўбіeтъ мS. |
|
10
|
10
|
| Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого. | Бyди же ми2 грaдъ гр0бъ, на є3гHже стэнaхъ скакaхъ въ нeмъ: не пощажY: не солгaхъ бо во словесёхъ с™hхъ бGа моегw2. |
|
11
|
11
|
| Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє? | Кaz бо крёпость моS, ћкw терплю2; и3ли2 к0е ми2 врeмz, ћкw терпи1тъ моS душA; |
|
12
|
12
|
| Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя? | є3дA крёпость кaменіz крёпость моS; и3ли2 плHти мо‰ сyть мBдzны; |
|
13
|
13
|
| Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора? | и3ли2 не ўповaхъ на него2; п0мощь же t менє2 tступи2, |
|
14
|
14
|
| До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя. | tречeсz t менє2 ми1лость, посэщeніе же гDне презрё мz. |
|
15
|
15
|
| Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки, | Не воззрёша на мS бли1жніи мои2: ћкоже пот0къ њскудэвazй, и3ли2 ћкоже вHлны преид0ша мS: |
|
16
|
16
|
| які чорні від льоду і в яких ховається сніг. | и5же менє2 боsхусz, нн7э напад0ша на мS: |
|
17
|
17
|
| Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх. | ћкоже снёгъ и3ли2 лeдъ смeрзлый, є3гдA и3стaетъ теплотЁ бhвшей, не ктомY познавaетсz, что2 бЁ: |
|
18
|
18
|
| Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться: | тaкw и3 ѓзъ њстaвленъ є4смь t всёхъ, погиб0хъ же и3 безд0мокъ бhхъ: |
|
19
|
19
|
| дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські, | ви1дите пути6 fем†нскіz, на стєзи2 савw6нскіz смотрsщіи, |
|
20
|
20
|
| але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють. | и3 студA и3сп0лнени бyдутъ на грaды и3 на и3мBніz надёющіисz. |
|
21
|
21
|
| Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися. | Нн7э же и3 вы2 наид0сте на мS неми1лостивнw: u5бо ви1дэвше м0й стрyпъ ўб0йтесz. |
|
22
|
22
|
| Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене; | Чт0 бо; є3дA что2 ў вaсъ проси1хъ, и3ли2 вaшеz крёпости трeбую, |
|
23
|
23
|
| і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене? | да спасeте мS t врагHвъ, и3ли2 и3з8 руки2 си1льныхъ и3збaвите мS; |
|
24
|
24
|
| Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив. | Научи1те мS, ѓзъ же ўмолчY: ѓще что2 погрэши1хъ, скажи1те ми2. |
|
25
|
25
|
| Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші? | Но, ћкоже мни1тсz, ѕл† (сyть) мyжа и4стиннагw словесA, не t вaсъ бо крёпости прошY: |
|
26
|
26
|
| Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші. | нижE њбличeніе вaше словесы2 мS ўтоли1тъ, нижe бо вэщaніz вaшегw словeсъ стерплю2. |
|
27
|
27
|
| Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому. | Nбaче ћкw на си1ра напaдаете, наскaчете же на дрyга вaшего. |
|
28
|
28
|
| Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим? | Нн7э же воззрёвъ на ли1ца в†ша, не солжY. |
|
29
|
29
|
| Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя. | Сsдите нн7э, и3 да не бyдетъ непрaведно, и3 пaки ко прaведному сни1дитесz. |
|
30
|
30
|
| Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти? | И$бо нёсть въ љзhцэ моeмъ непрaвды, и3 гортaнь м0йне рaзуму ли поучaетсz; |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця? | Не и3скушeніе ли житіE человёку на земли2, и3 ћкоже наeмника повседнeвнагw жи1знь є3гw2; |
|
2
|
2
|
| Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї, | и3ли2 ћкоже рaбъ боsйсz гDа своегw2 и3 ўлучи1въ сёнь; и3ли2 ћкоже наeмникъ ждhй мзды2 своеS; |
|
3
|
3
|
| так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені. | тaкожде и3 ѓзъ ждaхъ мцcы тщы2, нHщи же болёзней даны2 ми2 сyть. |
|
4
|
4
|
| Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку. | Ѓще ўснY, глаг0лю: когдA дeнь; є3гдa же востaну, пaки: когдA вeчеръ; и3сп0лненъ же бывaю болёзней t вeчера до ќтра. |
|
5
|
5
|
| Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться. | Мёситсz же моE тёло въ гнои2 червeй, њбливaю же грyдіе земли2, гн0й стружA. |
|
6
|
6
|
| Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії. | Житіe же моE є4сть скорsе бесёды, поги1бе же во тщeй надeжди. |
|
7
|
7
|
| Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре. | Помzни2 u5бо, ћкw дyхъ м0й жив0тъ, и3 ктомY не возврати1тсz џко моE ви1дэти благ†z. |
|
8
|
8
|
| Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене. | Не ќзритъ менE џко ви1дzщагw мS: џчи твои2 на мнЁ, и3 ктомY нёсмь, |
|
9
|
9
|
| Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде, | ћкоже w4блакъ њчищeнъ t небесE: ѓще бо человёкъ сни1детъ во ѓдъ, ктомY не взhдетъ, |
|
10
|
10
|
| не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його. | ни возврати1тсz во св0й д0мъ, нижE и4мать є3го2 познaти ктомY мёсто є3гw2. |
|
11
|
11
|
| Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї. | Ќбw нижE ѓзъ пощажY ќстъ мои1хъ, возглаг0лю въ нyжди сhй, tвeрзу ўстA мо‰ г0рестію души2 моеS сотэснeнъ. |
|
12
|
12
|
| Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу? | Е#дA м0ре є4смь, и3ли2 ѕмjй, ћкw ўчини1лъ є3си2 на мS хранeніе; |
|
13
|
13
|
| Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє, | Рек0хъ, ћкw ўтёшитъ мS џдръ м0й, произнесy же ко мнЁ на є3ди1нэ сл0во на л0жи моeмъ: |
|
14
|
14
|
| ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене; | ўстрашaеши мS с0ніzми и3 видёніzми ўжасaеши мS: |
|
15
|
15
|
| і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх. | свободи1ши t дyха моегw2 дyшу мою2, t смeрти же кHсти мо‰. |
|
16
|
16
|
| Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта. | Не поживy бо во вёкъ, да долготерплю2: tступи2 t менє2, тщe бо житіE моE. |
|
17
|
17
|
| Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою, | Чт0 бо є4сть человёкъ, ћкw возвели1чилъ є3си2 є3го2; и3ли2 ћкw внимaеши ўм0мъ къ немY; |
|
18
|
18
|
| відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її? | и3ли2 посэщeніе твори1ши є3мY по всsко ќтро и3 въ пок0и суди1ти є3го2 и4маши; |
|
19
|
19
|
| Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою? | Док0лэ не њстaвиши менE, нижE tпускaеши мS, д0ндеже поглощY сли6ны мо‰ въ болёзни; |
|
20
|
20
|
| Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар? | Ѓще ѓзъ согрэши1хъ, что2 тебЁ возмогY содёлати, свёдый ќмъ человёчь; почт0 мz є3си2 положи1лъ прекосл0вна тебЁ, и3 є4смь тебЁ брeменемъ; |
|
21
|
21
|
| І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає. | почто2 нёси сотвори1лъ беззак0нію моемY забвeніz, и3 њчищeніz грэхA моегw2; нн7э же въ зeмлю tидY, ќтренюzй же нёсмь ктомY. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| І відповів Вилдад савхеянин і сказав: | Tвэщaвъ же валдaдъ саvхeйскій, речE: док0лэ глаг0лати бyдеши сі‰; |
|
2
|
2
|
| чи довго ти будеш говорити так? — слова? вуст твоїх бурхливий вітер! | дyхъ многоглаг0ливъ во ўстёхъ твои1хъ. |
|
3
|
3
|
| Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду? | Е#дA гDь њби1дитъ судsй; и3ли2 вс‰ сотвори1вый возмzтeтъ прaвду; |
|
4
|
4
|
| Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього. | Ѓще сhнове твои2 согрэши1ша пред8 ни1мъ, послA рyку на беззакHніz и4хъ: |
|
5
|
5
|
| Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю, | тh же ќтренюй ко гDу вседержи1телю молsсz: |
|
6
|
6
|
| і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї. | ѓще чи1стъ є3си2 и3 и4стиненъ, моли1тву твою2 ўслhшитъ, ўстр0итъ же ти2 пaки житіE прaвды: |
|
7
|
7
|
| І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато. | бyдутъ u5бо пє1рваz тво‰ м†ла, послBднzz же тво‰ без8 числA. |
|
8
|
8
|
| Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх; | Вопроси1 бо р0да пeрваго, и3зслёди же по р0ду nтцє1въ: |
|
9
|
9
|
| а ми — вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь. | вчерaшни бо є3смы2 и3 не вёмы, сёнь бо є4сть нaше житіE на земли2: |
|
10
|
10
|
| Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова: | не сjи ли научaтъ тS и3 возвэстsтъ ти2 и3 t сeрдца и3знесyтъ словесA; |
|
11
|
11
|
| чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води? | Е#дA произни1четъ р0гозъ без8 воды2, и3ли2 растeтъ си1тникъ без8 напаsніz; |
|
12
|
12
|
| Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає. | є3щE сyщу на к0рени, и3 не п0жнетсz ли; прeжде напаsніz всsкое бhліе не и3зсыхaетъ ли; |
|
13
|
13
|
| Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине; | тaкw u5бо бyдутъ послBднzz всёхъ забывaющихъ гDа: надeжда бо нечести1вагw поги1бнетъ: |
|
14
|
14
|
| уповання його підрізане, і впевненість його — дім павука. | не населeнъ бо бyдетъ д0мъ є3гw2, паучи1на же сбyдетсz селeніе є3гw2. |
|
15
|
15
|
| Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається. | Ѓще подпрeтъ хрaмину свою2, не стaнетъ: є4мшусz же є3мY за ню2, не пребyдетъ. |
|
16
|
16
|
| Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його; | Влaжный бо є4сть под8 с0лнцемъ, и3 t тлёніz є3гw2 лёторасль є3гw2 и3зhдетъ: |
|
17
|
17
|
| у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується. | на собрaніи кaменіz спи1тъ, посредё же кремeніz поживeтъ: |
|
18
|
18
|
| Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: «я не бачило тебе!» | ѓще поглоти1тъ мёсто, солжeтъ є3мY, не ви1дэлъ є3си2 таков†z, |
|
19
|
19
|
| Ось радість шляху його! а із землі виростають інші. | ћкw превращeніе нечести1вагw таково2, и3з8 земли1 же и3нaго произрасти1тъ. |
|
20
|
20
|
| Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки? лиходіїв. | ГDь бо не tри1нетъ неѕл0бивагw: всsкагw же дaра t нечести1вагw не пріи1метъ. |
|
21
|
21
|
| Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком. | И$стиннымъ же ўстA и3сп0лнитъ смёха, ўстнё же и4хъ и3сповёданіz. |
|
22
|
22
|
| Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане. | Врази1 же и4хъ њблекyтсz въ стyдъ: жили1ще же нечести1вагw не бyдетъ. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав: | Tвэщaвъ же јwвъ, речE: |
|
2
|
2
|
| правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом? | вои1стинну вёмъ, ћкw тaкw є4сть: кaкw бо бyдетъ прaведенъ человёкъ ў гDа; |
|
3
|
3
|
| Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі. | ѓще бо восх0щетъ суди1тисz съ ни1мъ, не послyшаетъ є3гw2, да не преречeтъ ко є3ди1ному словеси2 є3гw2 t тhсzщи. |
|
4
|
4
|
| Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої? | Премdръ бо є4сть мhслію, крёпокъ же и3 вели1къ: кто2 жeстокъ бhвъ проти1ву є3гw2, пребhсть; |
|
5
|
5
|
| Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму; | Њбетшazй г0ры, и3 не вёдzтъ, превращazй | гнёвомъ: |
|
6
|
6
|
| зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять; | трzсhй поднебeсную и3з8 њсновaній, столпи1 же є3S колeблютсz: |
|
7
|
7
|
| скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку. | гlzй с0лнцу, и3 не восх0дитъ, ѕвёзды же печaтствуетъ: |
|
8
|
8
|
| Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря; | прострhй є3ди1нъ нeбо и3 ходsй но м0рю, ћкw по земли2: |
|
9
|
9
|
| створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня; | творsй плі†ды и3 є3спeра, и3 ґрктyра и3 сокрHвища ю4жнаz: |
|
10
|
10
|
| робить велике, недослідиме і дивовижне без міри! | творsй вє1ліz и3 неизслёдwваннаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA. |
|
11
|
11
|
| Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його. | Ѓще пріи1детъ ко мнЁ, не и4мамъ ви1дэти: и3 ѓще мимои1детъ менє2, никaкw ўразумёхъ. |
|
12
|
12
|
| Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш? | Ѓще в0зметъ, кто2 возврати1тъ; и3ли2 кто2 речeтъ є3мY: что2 сотвори1лъ є3си2; |
|
13
|
13
|
| Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині. | Сaмъ бо tвращaетъ гнёвъ, слzк0шасz под8 ни1мъ ки1ти поднебeсніи. |
|
14
|
14
|
| Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним? | Ѓще же мS ўслhшитъ, и3ли2 разсyдитъ глаг0лы мо‰; |
|
15
|
15
|
| Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого. | Ѓще бо и3 прaведенъ бyду, не ўслhшитъ менE, судY є3гw2 помолю1сz: |
|
16
|
16
|
| Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той, | ѓще же воззовY, и3 ўслhшитъ мS, не и3мY вёры, ћкw ўслhша глaсъ м0й. |
|
17
|
17
|
| Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани, | Да не мгл0ю мS потреби1тъ, мнHга же ми2 сотрє1ніz сотвори2 всyе, |
|
18
|
18
|
| не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою. | не њставлsетъ бо мS tдохнyти, и3сп0лни же мS г0рести. |
|
19
|
19
|
| Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним? | Понeже си1ленъ є4сть крёпостію: кто2 u5бо судY є3гw2 воспроти1витсz; |
|
20
|
20
|
| Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним. | Ѓще бо бyду прaведенъ, ўстA мо‰ нечє1стіz сотворsтъ: ѓще же бyду непор0ченъ, стр0потенъ бyду. |
|
21
|
21
|
| Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє. | Ѓще бо нечeстіе сотвори1хъ, не вёмъ душeю моeю: nбaче teмлетсz ми2 жив0тъ. |
|
22
|
22
|
| Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного. | Тёмже рёхъ: вели1ка и3 си1льна губи1тъ гнёвъ. |
|
23
|
23
|
| Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється. | Ћкw лукaвіи смeртію лю1тою поги1бнутъ, nбaче прaвєднымъ посмэвaютсz. |
|
24
|
24
|
| Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж? | ПреданA є4сть землS въ рyцэ нечести1вагw, ли1ца судjй є3S покрывaетъ: ѓще же не сaмъ є4сть, кто2 є4сть; |
|
25
|
25
|
| Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра, | Житіe же моE є4сть легчaе скоротeчца: tбэг0ша и3 не ви1дэша. |
|
26
|
26
|
| несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу. | И#ли2 є4сть кораблє1мъ слёдъ пути2, и3ли2 nрлA летsща, и4щуща ћди; |
|
27
|
27
|
| Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся; | Ѓще бо рекY: забyду глаг0лz, прини1кнувъ лицeмъ воздохнY, |
|
28
|
28
|
| то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним. | трzсyсz всёми ўдесы2: вёмъ бо, ћкw не безви1нна мS њстaвиши. |
|
29
|
29
|
| Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся? | Ѓще же нечести1въ є4смь, почто2 не ўмр0хъ; |
|
30
|
30
|
| Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої, | Ѓще бо и3змhюсz снёгомъ и3 њчи1щусz рукaми чи1стыми, |
|
31
|
31
|
| то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій. | дов0лнw во сквeрнэ њмочи1лъ мS є3си2, возгнушaсz же мн0ю nдeжда моS. |
|
32
|
32
|
| Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд! | Нёси бо человёкъ, ћкоже ѓзъ, є3мyже противопрю1сz, да пріи1демъ вкyпэ на сyдъ. |
|
33
|
33
|
| Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас. | Q, дабы2 ходaтай нaмъ бhлъ, и3 њбличazй и3 разслyшаzй междY nбёма. |
|
34
|
34
|
| Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, — | Да tи1метъ t менє2 жeзлъ, стрaхъ же є3гw2 да не смущaетъ менE: |
|
35
|
35
|
| і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі. | и3 не ўбою1сz, но возглаг0лю, и4бо тaкw не вёмъ сaмъ себE. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї. | Труждaюсz душeю моeю, стенS и3спущY на мS глаг0лы мо‰, возглаг0лю г0рестію души2 моеS њдержи1мь |
|
2
|
2
|
| Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся? | и3 рекY ко гDеви: не ўчи1 мz нечeствовати, и3 почт0 ми си1це суди1лъ є3си2; |
|
3
|
3
|
| Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло? | и3ли2 добр0 ти є4сть, ѓще вознепрaвдую, ћкw презрёлъ є3си2 дэлA рукY твоє1ю, совёту же нечести1выхъ внsлъ є3си2; |
|
4
|
4
|
| Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина? | и3ли2 ћкоже человёкъ ви1дитъ, ви1диши; и3ли2 ћкоже зри1тъ человёкъ, ќзриши; |
|
5
|
5
|
| Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка, | и3ли2 житіE твоE человёческо є4сть; и3ли2 лBта тво‰ ћкw днjе мyжа; |
|
6
|
6
|
| чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені, | ћкw и3стzзaлъ є3си2 беззак0ніе моE и3 грэхи2 мо‰ и3зслёдилъ є3си2. |
|
7
|
7
|
| хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї? | Вёси бо, ћкw не нечeствовахъ: но кто2 є4сть и3з8имazй и3з8 рукY твоє1ю; |
|
8
|
8
|
| Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, — і Ти губиш мене? | Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: пот0мъ же преложи1въ, порази1лъ мS є3си2. |
|
9
|
9
|
| Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене? | Помzни2, ћкw брeніе мS создaлъ є3си2, въ зeмлю же пaки возвращaеши мS. |
|
10
|
10
|
| Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене, | И#ли2 не ћкоже млеко2 и3змелзи1лъ мS є3си2, ўсыри1лъ же мS є3си2 рaвнw сhру; |
|
11
|
11
|
| шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене, | К0жею же и3 пл0тію мS њблeклъ є3си2, костьми1 же и3 жи1лами сши1лъ мS є3си2: |
|
12
|
12
|
| життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій? | жив0тъ же и3 ми1лость положи1лъ є3си2 ў менє2, посэщeніе же твоE сохрани2 м0й дyхъ. |
|
13
|
13
|
| Але і те приховував Ти в серці Своєму, — знаю, що це було в Тебе, — | Сі‰ и3мёzй въ тебЁ, вёмъ, ћкw вс‰ м0жеши, и3 невозм0жно тебЁ ничт0же. |
|
14
|
14
|
| бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання. | Ѓще бо согрэшY, храни1ши мS, t беззак0ніz же не безви1нна мS сотвори1лъ є3си2. |
|
15
|
15
|
| Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє: | Ѓще бо нечести1въ бyду, лю1тэ мнЁ, ѓще же бyду прaведенъ, не могY возни1кнути: и3сп0лненъ бо є4смь безчeстіz, |
|
16
|
16
|
| воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені. | лови1мь бо є4смь ѓки лeвъ на ўбіeніе: пaки же преложи1въ, лю1тэ ўбивaеши мS. |
|
17
|
17
|
| Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене. | Њбновлszй на мS и3спытaніе моE, гнёва бо вели1кагw на мS ўпотреби1лъ є3си2 и3 навeлъ є3си2 на мS и3скушє1ніz. |
|
18
|
18
|
| І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене; | Почто2 u5бо мS и3з8 чрeва и3звeлъ є3си2, и3 не ўмр0хъ, џко же менE не ви1дэло бы, |
|
19
|
19
|
| нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб! | и3 бhхъ бы ѓки не бhлъ; почто2 u5бо и3з8 чрeва во гр0бъ не снид0хъ; |
|
20
|
20
|
| Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився, | и3ли2 не мaло є4сть врeмz жи1зни моеS; њстaви менE почи1ти мaлw, |
|
21
|
21
|
| раніше ніж відійду, — і вже не повернуся, — у країну темряви і сіні смертної, | прeжде дaже tидY, tню1дуже не возвращyсz, въ зeмлю тeмну и3 мрaчну, |
|
22
|
22
|
| у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява. | въ зeмлю тмы2 вёчныz, и3дёже нёсть свёта, нижE ви1дэти животA человёческагw. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| І відповів Софар наамитянин і сказав: | Tвэщaвъ же сwфaръ мінeйскій, речE: |
|
2
|
2
|
| хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права? | глаг0лzй мн0гw, и3 противоуслhшитъ: и3ли2 многорёчивъ мни1тсz бhти прaведенъ; благословeнъ рождeнный t жены2 малолётенъ. |
|
3
|
3
|
| Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе? | Не мн0гъ во словесёхъ бyди: нёсть бо противовэщazй ти2. |
|
4
|
4
|
| Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх. | Не глаг0ли бо, ћкw чи1стъ є4смь дёлы и3 безпор0ченъ пред8 ни1мъ: |
|
5
|
5
|
| Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе | но кaкw гDь возгlетъ къ тебЁ и3 tвeрзетъ ўстнЁ свои2 съ тоб0ю; |
|
6
|
6
|
| і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю. | Пот0мъ возвэсти1тъ ти2 си1лу премyдрости, ћкw сугyбъ бyдетъ въ си1хъ, ±же проти1ву тебє2: и3 тогдA ўразумёеши, ћкw достHйнаz тебЁ сбhшасz t гDа, и4миже согрэши1лъ є3си2, |
|
7
|
7
|
| Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя? | И#ли2 слёдъ гDень њбрsщеши; и3ли2 въ послBднzz дости1глъ є3си2, ±же сотвори2 вседержи1тель; |
|
8
|
8
|
| Він вище небес, — що ти можеш зробити? глибше пекла, — що можеш дізнатися? | Выс0ко нeбо, и3 что2 сотвори1ши; глубочaе же сyщихъ во ѓдэ что2 вёси; |
|
9
|
9
|
| Довша за землю міра Його і ширша за море. | не должaе ли мёры земнhz, и3ли2 широты2 морскjz; |
|
10
|
10
|
| Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його? | Ѓще же преврати1тъ вс‰, кто2 речeтъ є3мY: что2 сотвори1лъ є3си2; |
|
11
|
11
|
| Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги? | Т0й бо вёсть дэлA беззак0нныхъ: ви1дэвъ же нелBпаz, не прeзритъ. |
|
12
|
12
|
| Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти. | Человёкъ же и4накw њби1луетъ словесы2: земнhй же рождeнный t жены2 рaвенъ nслY пустhнному. |
|
13
|
13
|
| Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої, | Ѓще бо ты2 чи1сто положи1лъ є3си2 сeрдце твоE, воздэвaеши же рyцэ твои2 къ немY, |
|
14
|
14
|
| і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх, | ѓще беззак0нно что2 є4сть въ рукY твоє1ю, далeче сотвори2 є5 t тебє2, непрaвда же въ жили1щи твоeмъ да не всели1тсz: |
|
15
|
15
|
| то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися. | тaкw бо ти2 возсіsетъ лицE, ћкоже водA чистA: совлечeшисz же сквeрны, и3 не ўбои1шисz, |
|
16
|
16
|
| Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього. | и3 трудA забyдеши, ћкоже волны2 мимошeдшіz, и3 не ўстраши1шисz. |
|
17
|
17
|
| І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок. | Моли1тва же твоS, ѓки денни1ца, и3 пaче полyдне возсіsетъ ти2 жи1знь: |
|
18
|
18
|
| І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно. | ўповaz же бyдеши, ћкw бyдетъ ти2 надeжда: t туги1 же и3 попечeніz kви1тсz ти2 ми1ръ: |
|
19
|
19
|
| Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе. | ўпок0ишисz бо, и3 не бyдетъ борsй тS: премэнsющіисz же мн0зи и4мутъ проси1ти тS, |
|
20
|
20
|
| А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне. | спасeніе же њстaвитъ и5хъ: надeжда бо и4хъ пaгуба, џчи же нечести1выхъ и3стaютъ. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав: | Tвэщaвъ же јwвъ, речE: |
|
2
|
2
|
| дійсно, тільки ви люди, і з вами помре мудрість! | ќбw вы2 ли є3ди1ни є3стE человёцы, и3ли2 съ вaми скончaетсz премyдрость; |
|
3
|
3
|
| І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж? | И# ў менє2 сeрдце є4сть ћкоже и3 ў вaсъ. |
|
4
|
4
|
| Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом — чоловік праведний, непорочний. | Прaведенъ бо мyжъ и3 непор0ченъ бhсть въ поругaніе: |
|
5
|
5
|
| Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами. | во врeмz бо њпредэлeное ўгот0ванъ бhсть пaсти t и3нhхъ, д0мы же є3гw2 њпустошє1ны бhти беззак0нными. nбaче никт0же да ўповaетъ, лукaвъ сhй, непови1ненъ бhти, |
|
6
|
6
|
| Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх. | є3ли1цы разгнэвлsютъ гDа, ѓки и3 и3стzзaніz и5мъ не бyдетъ. |
|
7
|
7
|
| І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе; | Но вопроси2 четверон0гихъ, ѓще ти2 рекyтъ, и3 пти1цъ небeсныхъ, ѓще ти2 возвэстsтъ: |
|
8
|
8
|
| або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські. | повёждь земли2, ѓще ти2 скaжетъ, и3 и3сповёдzтъ ти2 ры6бы мwрскjz. |
|
9
|
9
|
| Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це? | Кто2 ќбw не разумЁ во всёхъ си1хъ, ћкw рукA гDнz сотвори2 сі‰; |
|
10
|
10
|
| В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті. | Не въ руцё ли є3гw2 душA всёхъ живyщихъ и3 дyхъ всsкагw человёка; |
|
11
|
11
|
| Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі? | Ќхо бо словесA разсуждaетъ, гортaнь же бр†шна вкушaетъ. |
|
12
|
12
|
| У старцях — мудрість, і у довголітніх — розум. | Во мн0зэмъ врeмени премyдрость, во мн0зэ же житіи2 вёдэніе. |
|
13
|
13
|
| У Нього премудрість і сила; Його рада і розум. | Ў негw2 премyдрость и3 си1ла, ў тогw2 совётъ и3 рaзумъ. |
|
14
|
14
|
| Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться. | Ѓще низложи1тъ, кто2 сози1ждетъ; ѓще затвори1тъ t человёкwвъ, кто2 tвeрзетъ; |
|
15
|
15
|
| Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю. | Ѓще возбрани1тъ в0ду, и3зсуши1тъ зeмлю: ѓще же пyститъ, погуби1тъ ю5 преврати1въ. |
|
16
|
16
|
| У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману. | Ў негw2 держaва и3 крёпость, ў тогw2 вёдэніе и3 рaзумъ. |
|
17
|
17
|
| Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними. | Проводsй совётники плэнє1ны, судіи6 же земли2 ўжаси2: |
|
18
|
18
|
| Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні; | посаждazй цари6 на прест0лэхъ и3 њбвzзyzй п0zсомъ чрє1сла и4хъ: |
|
19
|
19
|
| князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих; | tпущazй жерцы2 плённики, си1льныхъ же земли2 низврати2: |
|
20
|
20
|
| віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу; | и3змэнszй ўстнЁ вёрныхъ, рaзумъ же стaрцєвъ ўразумЁ: |
|
21
|
21
|
| покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює; | и3зливazй безчeстіе на кн‰зи, смирє1нныz же и3зцэли2: |
|
22
|
22
|
| відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну; | tкрывazй глубHкаz t тмы2, и3зведe же на свётъ сёнь смeртную: |
|
23
|
23
|
| примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх; | прельщazй kзhки и3 погублszй и5хъ, низлагazй kзhки и3 наставлszй и5хъ: |
|
24
|
24
|
| віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів: | и3змэнszй сердцA кнzзeй земнhхъ, прельсти1 же и5хъ на пути2, є3гHже не вёдzху, |
|
25
|
25
|
| навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні. | да њсsжутъ тмY, ґ не свётъ, да заблyдzтъ же ћкw піsный. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе. | СE, сі‰ ви1дэ џко моE, и3 слhша ќхо моE, |
|
2
|
2
|
| Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас. | и3 вёмъ, є3ли6ка и3 вы2 вёсте: и3 не неразyмнэе є4смь вaсъ. |
|
3
|
3
|
| Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом. | Но nбaче и3 ѓзъ ко гDу возглаг0лю, њбличy же пред8 ни1мъ, ѓще восх0щетъ. |
|
4
|
4
|
| А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі. | Вh бо є3стE врaчеве непрaведніи и3 цэли1телє ѕлhхъ вси2, |
|
5
|
5
|
| О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість. | бyди же вaмъ њнэмёти, и3 сбyдетсz вaмъ въ премyдрость. |
|
6
|
6
|
| Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх. | Слhшите же њбличeніе ќстъ мои1хъ, судy же ўстeнъ мои1хъ вонми1те. |
|
7
|
7
|
| Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу? | Не пред8 бGомъ ли глаг0лете и3 пред8 ни1мъ вэщaете лeсть; |
|
8
|
8
|
| Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися? | и3ли2 ўклонитeсz, вh же сaми судіи6 бyдите. |
|
9
|
9
|
| Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину? | Добр0 бо, ѓще и3зслёдитъ вaсъ: ѓще бо вси2 творsщіи приложитeсz къ немY, nбaче њбличи1тъ вы2. |
|
10
|
10
|
| Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите. | Ѓще же и3 тaй ли1цамъ ўдивитeсz, |
|
11
|
11
|
| Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас? | не движeніе ли є3гw2 смzтeтъ вaсъ, боsзнь же t негw2 нападeтъ на вы2; |
|
12
|
12
|
| Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні. | Tи1детъ же величaніе вaше рaвнw пeпелу, тёло же брeнно. |
|
13
|
13
|
| Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене. | Ўмолчи1те, да возглаг0лю и3 почjю t гнёва. |
|
14
|
14
|
| Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою? | Взeмлz плHти мо‰ зубaми, дyшу же мою2 положY въ руцЁ моeй. |
|
15
|
15
|
| Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його! | Ѓще мS ўбіeтъ си1льный, понeже и3 начA, nбaче возглаг0лю и3 њбличY пред8 ни1мъ: |
|
16
|
16
|
| І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його! | и3 сіE ми2 сбyдетсz во спасeніе: не вни1детъ бо пред8 ни1мъ лeсть. |
|
17
|
17
|
| Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими. | Послyшайте, послyшайте глагHлъ мои1хъ: возвэщy бо вaмъ слhшащымъ. |
|
18
|
18
|
| Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий. | СE, ѓзъ бли1з8 є4смь судA моегw2, вёмъ ѓзъ, ћкw прaведенъ kвлю1сz. |
|
19
|
19
|
| Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух. | Кт0 бо є4сть судsйсz со мн0ю, да нн7э ўмолчY и3 и3зчeзну; |
|
20
|
20
|
| Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого: | Дв0е же ми2 сотвори1ши, тогдA t лицA твоегw2 не скрhюсz: |
|
21
|
21
|
| відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене. | рyку t менє2 tими2, стрaхъ же тв0й да не ўжасaетъ мS: |
|
22
|
22
|
| Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені. | посeмъ призовeши, ѓзъ же тS послyшаю, и3ли2 возглаг0леши, ѓзъ же ти2 дaмъ tвётъ. |
|
23
|
23
|
| Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій. | Коли1цы сyть грэси2 мои2 и3 беззакHніz мо‰; научи2 мS, к†z сyть; |
|
24
|
24
|
| Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм? | Почто2 крhешисz t менє2; мни1ши же мS проти1вна сyща тебЁ; |
|
25
|
25
|
| Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш? | И#ли2 ћкw ли1стъ дви1жимь вётромъ ўбои1шисz; и3ли2 ћкw сёну носи1му вётромъ противлsешимисz; |
|
26
|
26
|
| Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї, | Ћкw написaлъ є3си2 на мS ѕл†z, њбложи1лъ же ми2 є3си2 ю4нwстныz грэхи2: |
|
27
|
27
|
| і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх. | положи1лъ же є3си2 н0гу мою2 въ возбранeніе: сохрани1лъ же є3си2 дэлA мо‰ вс‰: въ корє1ніz же н0гъ мои1хъ пришeлъ є3си2: |
|
28
|
28
|
| А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю. | и5же њбетшaютъ ћкоже мёхъ, и3ли2 ћкоже ри1за м0ліемъ и3з8zдeна. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями: | Человёкъ бо рождeнъ t жены2 малолётенъ и3 и3сп0лнь гнёва: |
|
2
|
2
|
| як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється. | и3ли2 ћкоже цвётъ процвэтhй tпадE, tбэжe же ћкw сёнь, и3 не постои1тъ. |
|
3
|
3
|
| І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою? | Не и3 њ сeмъ ли сл0во сотвори1лъ є3си2, и3 семY сотвори1лъ є3си2 вни1ти на сyдъ пред8 тS; |
|
4
|
4
|
| Хто народиться чистим від нечистого? Жоден. | Кт0 бо чи1стъ бyдетъ t сквeрны; никт0же, |
|
5
|
5
|
| Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде, | ѓще и3 є3ди1нъ дeнь житіE є3гw2 на земли2: и3зочтeни же мцcы є3гw2 t тебє2, на врeмz положи1лъ є3си2, и3 не престyпитъ. |
|
6
|
6
|
| то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого. | Tступи2 t негw2, да ўм0лкнетъ и3 и3зберeтъ житіE ћкоже наeмникъ. |
|
7
|
7
|
| Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть: | Е$сть бо дрeву надeжда: ѓще бо посёчено бyдетъ, пaки процвэтeтъ, и3 лёторасль є3гw2 не њскудёетъ: |
|
8
|
8
|
| якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі, | ѓще бо состарёетсz въ земли2 к0рень є3гw2, на кaмени же скончaетсz стебло2 є3гw2, |
|
9
|
9
|
| але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене. | t вони2 воды2 процвэтeтъ, сотвори1тъ же жaтву, ћкоже новосаждeнное. |
|
10
|
10
|
| А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона? | Мyжъ же ўмeрый tи1де, пaдъ же человёкъ, ктомY нёсть. |
|
11
|
11
|
| Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає: | Врeменемъ бо њскудэвaетъ м0ре, рэкa же њпустёвши и4зсше: |
|
12
|
12
|
| так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого. | человёкъ же ўснyвъ не востaнетъ, д0ндеже не бyдетъ нeбо сошвeно, и3 не возбудsтсz t снA своегw2. |
|
13
|
13
|
| О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене! | Ќбw, q, дабы2 во ѓдэ мS сохрани1лъ є3си2, скрhлъ же мs бы є3си2, д0ндеже престaнетъ гнёвъ тв0й, и3 вчини1ши ми2 врeмz, въ нeже пaмzть сотвори1ши ми2. |
|
14
|
14
|
| Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна. | Ѓще бо ќмретъ человёкъ, жи1въ бyдетъ: скончaвъ дни6 житіS своегw2, потерплю2, д0ндеже пaки бyду. |
|
15
|
15
|
| Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх; | Посeмъ воззовeши, ѓзъ же послyшаю тS: дёлъ же рукY твоє1ю не tвращaйсz: |
|
16
|
16
|
| бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого; | и3зчи1слилъ же є3си2 начин†ніz мо‰, и3 ничт0же тS мимои1детъ t грBхъ мои1хъ: |
|
17
|
17
|
| у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою. | запечатлёлъ же ми2 є3си2 беззакHніz въ мэшцЁ, назнaменалъ же є3си2, ѓще что2 нев0лею преступи1хъ. |
|
18
|
18
|
| Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого; | Nбaче и3 горA пaдающи распадeтсz, и3 кaмень њбетшaетъ t мёста своегw2: |
|
19
|
19
|
| вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш. | кaменіе њглaдиша в0ды, и3 потопи1ша в0ды взнaкъ х0лмы земны6z, и3 њжидaніе человёческо погуби1лъ є3си2. |
|
20
|
20
|
| Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її. | Tри1нулъ є3си2 є3го2 до концA, и3 tи1де: и3змэни1лъ є3си2 є3мY лицE и3 и3спусти1лъ є3си2. |
|
21
|
21
|
| Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає; | МнHгимъ же бhвшымъ сынHмъ є3гw2, не вёсть: ѓще же и3 мaлw и4хъ бyдетъ, не знaетъ: |
|
22
|
22
|
| але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає. | но плHти є3гw2 болёша, душa же є3гw2 њ себЁ сётова. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | Tвэщaвъ же є3ліфaзъ fеманjтинъ, речE: |
|
2
|
2
|
| чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим, | є3дA премyдрый дaстъ tвётъ разyменъ на вётръ, и3 нап0лни болёзнію чрeво, |
|
3
|
3
|
| виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили? | њбличaz глагHлы, и4миже не подобaетъ, и3 словесы2, и4хже ни кaz п0льза; |
|
4
|
4
|
| Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога. | Не и3 тh ли tри1нулъ є3си2 стрaхъ; скончaлъ же є3си2 глаг0лы таковы6 пред8 гDемъ; |
|
5
|
5
|
| Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих. | Пови1ненъ є3си2 глаг0лwмъ ќстъ твои1хъ, нижE разсуди1лъ є3си2 глаг0лы си1льныхъ. |
|
6
|
6
|
| Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе. | Да њбличaтъ тS ўстA тво‰, ґ не ѓзъ, и3 ўстнЁ твои2 на тS возсвидётелствуютъ. |
|
7
|
7
|
| Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений? | Чт0 бо; є3дA пeрвый t человBкъ рождeнъ є3си2; и3ли2 прeжде холмHвъ сгусти1лсz є3си2; |
|
8
|
8
|
| Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість? | и3ли2 строeніе гDне слhшалъ є3си2; и3ли2 въ совётника тS ўпотреби2 бGъ; и3 на тS (є3ди1наго) ли пріи1де премyдрость; |
|
9
|
9
|
| Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас? | чт0 бо вёси, є3гHже не вёмы; и3ли2 что2 разумёеши ты2, є3гHже и3 мы2 (не разумёемъ); |
|
10
|
10
|
| І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого. | И# стaръ и3 дрeвенъ є4сть въ нaсъ, стaршій nтцA твоегw2 дeньми. |
|
11
|
11
|
| Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі? | Мaлw, њ ни1хже согрэши1лъ є3си2, ўsзвленъ є3си2, вельми2 вhше мёры возглаг0лалъ є3си2. |
|
12
|
12
|
| До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся? | Что2 дeрзостно бhсть сeрдце твоE; и3ли2 что2 вознес0стэсz џчи твои2; |
|
13
|
13
|
| Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова? | Ћкw ћрость и3зрhгнулъ є3си2 пред8 гDемъ, и3знeслъ же є3си2 и3зо ќстъ такwвA словесA; |
|
14
|
14
|
| Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним? | Кт0 бо сhй человёкъ ћкw бyдетъ непор0ченъ; и3ли2 ѓки бyдущій прaведникъ рождeнъ t жены2; |
|
15
|
15
|
| Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його: | Ѓще во с™hхъ не вёритъ, нб7о же нечи1сто пред8 ни1мъ, |
|
16
|
16
|
| тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду. | кольми2 пaче мeрзкій и3 нечи1стый мyжъ, піsй непр†вды, ћкоже питіE. |
|
17
|
17
|
| Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив, | Возвэщy же ти2, послyшай менE: ±же нн7э ви1дэхъ, возвэщY ти2, |
|
18
|
18
|
| що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх, | ±же премyдріи рекyтъ, и3 не ўтаи1ша nтцы2 и4хъ, |
|
19
|
19
|
| яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив. | и5мже є3ди6нымъ данA бhсть землS, и3 не нaйде и3ноплемeнникъ на нS. |
|
20
|
20
|
| Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя; | ВсE житіE нечести1вагw въ попечeніи, лBта же и3зочтє1на дан† си1льному, |
|
21
|
21
|
| звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник. | стрaхъ же є3гw2 во ўшесёхъ є3гw2: є3гдA мни1тъ ўжE въ ми1рэ бhти, тогдA пріи1детъ нaнь низвращeніе: |
|
22
|
22
|
| Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч. | да не вёруетъ tврати1тисz t тмы2, њсуждeнъ бо ўжE въ рyки желёза, |
|
23
|
23
|
| Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми. | ўчинeнъ же є4сть въ брaшно неsсытємъ: вёсть же въ себЁ, ћкw ждeтъ падeніz, дeнь же тeменъ преврати1тъ є3го2, |
|
24
|
24
|
| Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви, | бэдa же и3 ск0рбь њб8и1метъ є3го2, ћкоже военачaлникъ напреди2 стоsй пaдаетъ, |
|
25
|
25
|
| за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю, | ћкw вознесE рyцэ на гDа, пред8 гDемъ же вседержи1телемъ њжесточи2 вhю, |
|
26
|
26
|
| виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми; | течe же проти1ву є3мY ўкори1зною въ т0лщи хребтA щитA своегw2: |
|
27
|
27
|
| тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої. | ћкw покры2 лицE своE тyкомъ свои1мъ и3 сотвори2 њмeтъ на стeгнахъ: (хвалa же є3гw2 ўкори1зна). |
|
28
|
28
|
| І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни. | Да всели1тсz же во градёхъ пустhхъ, вни1детъ же въ д0мы ненаселє1нныz: ґ ±же nни2 ўгот0ваша, и3нjи tнесyтъ. |
|
29
|
29
|
| Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його. | НижE њбогати1тсz, нижE њстaнетъ и3мёніе є3гw2, не и4мать положи1ти на зeмлю сёни, |
|
30
|
30
|
| Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його. | нижE и3збэжи1тъ тмы2: прозzбeніе є3гw2 да ўсуши1тъ вётръ, и3 да tпадeтъ цвётъ є3гw2: |
|
31
|
31
|
| Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому. | да не вёритъ, ћкw стерпи1тъ, тщє1тнаz бо сбyдутсz є3мY. |
|
32
|
32
|
| Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти. | Посэчeніе є3гw2 прeжде часA растлёетъ, и3 лёторасль є3гw2 не њбли1ственэетъ: |
|
33
|
33
|
| Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій. | да њб8имaнъ бyдетъ ћкоже недозрёлаz ћгода прeжде часA, да tпадeтъ же ћкw цвётъ мaсличіz. |
|
34
|
34
|
| Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва. | Послyшество бо нечести1вагw смeрть, џгнь же пожжeтъ д0мы мздои1мцєвъ: |
|
35
|
35
|
| Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману. | во чрeвэ же пріи1метъ бwлёзни, сбyдетсz же є3мY тщетA,чрeво же є3гw2 понесeтъ лeсть. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав: | Tвэщaвъ же јwвъ, речE: |
|
2
|
2
|
| чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви! | слhшахъ сицєвaz мнHга, ўтёшителіе ѕHлъ вси2. |
|
3
|
3
|
| Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати? | Чт0 бо; є3дA чи1нъ є4сть во словесёхъ вётра; и3ли2 кyю ти2 пaкость сотвори1тъ, ћкw tвэщaеши; |
|
4
|
4
|
| І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю; | И# ѓзъ ћкоже вы2 возглаг0лю: ѓще бы душA вaша подлежaла вмёстw моеS, тогдA наскочи1лъ бhхъ на вы2 словесы2, покивaю же на вы2 глав0ю моeю. |
|
5
|
5
|
| підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би. | Бyди же крёпость во ўстёхъ мои1хъ, движeніz же ўстeнъ не пощажY. |
|
6
|
6
|
| Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене? | Ѓще бо возглаг0лю, не возболю1 ли ћзвою; ѓще же и3 ўмолчY, чи1мъ мeнше ўsзвенъ бyду; |
|
7
|
7
|
| Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою. | Нн7э же преутруждeна мS сотвори2, бyz, согни1вша, и3 ћтъ мS. |
|
8
|
8
|
| Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені. | Въ послyшество бhхъ, и3 востA во мнЁ лжA моS, проти1внw лицY моемY tвэщA. |
|
9
|
9
|
| Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої. | Гнёвенъ бhвъ низложи1 мz, возскрежетA зубы2 на мS, стрёлы разб0йникwвъ є3гw2 напад0ша на мS. |
|
10
|
10
|
| Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене. | Nстрот0ю nчeсъ наскакA, мечeмъ порази1 мz въ колBна: вкyпэ же потек0ша на мS: |
|
11
|
11
|
| Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене. | предадe бо мS гDь въ рyки непрaведныхъ, нечести6вымъ же повeрже мS. |
|
12
|
12
|
| Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе. | Ми1рствующа разсhпа мS, взsвъ мS за власы2 њборвA, постaви мS ѓки примёту. |
|
13
|
13
|
| Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою, | Њбыд0ша мS к0піzми бодyще во и3стeсы мо‰, не щадsще: и3зліsша на зeмлю жeлчь мою2, |
|
14
|
14
|
| пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець. | низложи1ша мS трyпъ на трyпъ, тек0ша ко мнЁ могyщіи, |
|
15
|
15
|
| Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою. | врeтище соши1ша на к0жу мою2, и3 м0щь моS на земли2 ўгасE. |
|
16
|
16
|
| Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти, | Чрeво моE сгорЁ t плaча, на вёждахъ же мои1хъ стёнь смeртнаz, |
|
17
|
17
|
| попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста. | непрaведно же ни є3ди1но бЁ въ рукY моє1ю: моли1тва же моS чистA. |
|
18
|
18
|
| Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму. | ЗемлE, да не покрhеши над8 кр0вію пл0ти моеS, нижE да бyдетъ мёсто в0плю моемY. |
|
19
|
19
|
| І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх! | И# нн7э сE, на нб7сёхъ п0слухъ м0й, свидётель же ми2 во вhшнихъ. |
|
20
|
20
|
| Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої. | Да пріи1детъ моS мольбA ко гDу, пред8 ни1мже да кaплетъ џко моE. |
|
21
|
21
|
| О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм! | Бyди же њбличeніе мyжу пред8 гDемъ, и3 сhну человёческому ко бли1жнему є3гw2. |
|
22
|
22
|
| Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну. | ЛBта же и3зочтє1наz пріид0ша, и3 путeмъ, и4мже не возвращyсz, пойдY. |
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною. | Тлёю дyхомъ носи1мь, прошy же гр0ба и3 не ўлучaю. |
|
2
|
2
|
| Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним. | Молю2 болёзнуz, и3 что2 сотворю2; ўкрад0ша же ми2 и3мёніе чуждjи. |
|
3
|
3
|
| Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене? | Кт0 є3сть сeй; рук0ю моeю свsзанъ да бyдетъ. |
|
4
|
4
|
| Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм. | Ћкw сeрдце и4хъ сокрhлъ є3си2 t мyдрости, сегw2 рaди да не вознесeши и4хъ. |
|
5
|
5
|
| Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть. | Чaсти возвэсти1тъ ѕлHбы: џчи же на сынёхъ и3стazста. |
|
6
|
6
|
| Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього. | Положи1лъ же мS є3си2 въ при1тчу во kзhцэхъ, смёхъ же бhхъ и5мъ. |
|
7
|
7
|
| Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь. | Њслэп0ста бо t гнёва џчи мои2, повоевaнъ бhхъ вельми2 t всёхъ: |
|
8
|
8
|
| Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра. | чyдо њб8S и4стинныхъ њ сeмъ, прaведникъ же на беззак0нника да востaнетъ: |
|
9
|
9
|
| Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися. | да содержи1тъ же вёрный пyть св0й, чи1стый же рукaма да пріи1метъ дeрзость. |
|
10
|
10
|
| Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами. | Но nбaче вси2 належи1те и3 пріиди1те, не бо2 њбрэтaю въ вaсъ и4стины. |
|
11
|
11
|
| Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті. | Днjе мои2 преид0ша въ течeніи, расторг0шасz же ќдове сeрдца моегw2. |
|
12
|
12
|
| А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми. | Н0щь въ дeнь преложи1хъ: свётъ бли1з8 t лицA тмы2. |
|
13
|
13
|
| Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою; | Ѓще бо стерплю2, ѓдъ ми2 є4сть д0мъ, въ сумрaцэ же постлaсz ми2 постeлz. |
|
14
|
14
|
| гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя. | Смeрть назвaхъ nтцA моего2 бhти, мaтерь же и3 сестрy ми гн0й. |
|
15
|
15
|
| Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить? | ГдЁ ќбw є3щE є4сть ми2 надeжда, и3ли2 благ†z мо‰ ўзрю2; |
|
16
|
16
|
| У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі. | и3ли2 со мн0ю во ѓдъ сни1дутъ, и3ли2 вкyпэ въ пeрсть сни1демъ. |
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| І відповів Вилдад савхеянин і сказав: | Tвэщaвъ же валдaдъ саvхeйскій, речE: |
|
2
|
2
|
| коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити. | док0лэ не престaнеши; пожди2, да и3 мы2 возглаг0лемъ. |
|
3
|
3
|
| Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших? | И# почто2 ѓки четверонHжнаz ўмолчaхомъ пред8 тоб0ю; |
|
4
|
4
|
| О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе — спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого? | Пребhсть ти2 гнёвъ. чт0 бо; ѓще ты2 ќмреши, не населeнна ли бyдетъ поднебeснаz; и3ли2 превратsтсz г0ры и3з8 њсновaній; |
|
5
|
5
|
| Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його. | И# свётъ нечести1выхъ ўгaснетъ, и3 не произhдетъ и4хъ плaмень: |
|
6
|
6
|
| Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним. | свётъ є3гw2 тмA въ жили1щи, свэти1лникъ же въ нeмъ ўгaснетъ: |
|
7
|
7
|
| Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його, | да ўловsтъ мeншіи и3мBніz є3гw2, погрэши1тъ же є3гw2 совётъ: |
|
8
|
8
|
| бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде. | ввeржена же бhсть ногA є3гw2 въ прyгло, мрeжею да повіeтсz: |
|
9
|
9
|
| Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його. | да пріи1дутъ же нaнь пр{гла, ўкрэпи1тъ нaнь жaждущихъ: |
|
10
|
10
|
| Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі. | скрhсz въ земли2 ќже є3гw2, и3 ћтіе є3гw2 на стези2. |
|
11
|
11
|
| З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди. | W$крестъ да погубsтъ є3го2 болBзни: мн0зи же w4крестъ н0гъ є3гw2 њб8и1дутъ во глaдэ тёснэмъ: |
|
12
|
12
|
| Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього. | падeніе же є3мY ўгот0вано вели1ко. |
|
13
|
13
|
| З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти. | Поzдє1ны же да бyдутъ плєсны2 н0гъ є3гw2, кр†снаz же є3гw2 да поsстъ смeрть. |
|
14
|
14
|
| Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів. | Tт0ржено же бyди t житіS є3гw2 и3зцэлeніе, да и4метъ же є3го2 бэдA вин0ю цaрскою. |
|
15
|
15
|
| Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою. | Да всели1тсz въ хрaминэ є3гw2 въ нощи2 є3гw2, посы6пана да бyдутъ лёпwтнаz є3гw2 жyпеломъ: |
|
16
|
16
|
| Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його. | под8 ни1мъ корє1ніz є3гw2 да и3зс0хнутъ, свhше же нападeтъ пожaтіе є3гw2. |
|
17
|
17
|
| Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі. | Пaмzть є3гw2 да поги1бнетъ t земли2, и3 (не) бyдетъ и4мz є3гw2 на лицы2 внёшнемъ: |
|
18
|
18
|
| Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі. | да tри1нетъ є3го2 t свёта во тмY: |
|
19
|
19
|
| Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його. | не бyдетъ знaемь въ лю1дехъ є3гw2, нижE спасeнъ въ поднебeснэй д0мъ є3гw2: |
|
20
|
20
|
| Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням. | но въ свои1хъ є3мY поживyтъ и3нjи, над8 ни1мъ воздохнyша послёдніи, пeрвыхъ же њб8S чyдо. |
|
21
|
21
|
| Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога. | Сjи сyть д0мове непрaведныхъ, сіe же мёсто невёдущихъ бGа. |
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав: | Tвэщaвъ же јwвъ, речE: |
|
2
|
2
|
| доки будете мучити душу мою і мучити мене словами? | док0лэ притрyдну творитE дyшу мою2 и3 низлагaете мS словесы2; ўразумёйте т0кмw, ћкw гDь сотвори1 мz си1це. |
|
3
|
3
|
| Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене. | Клевeщете на мS, не стыдsщесz менє2 належитe ми. |
|
4
|
4
|
| Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається. | Бyди, ћкw вои1стинну ѓзъ прельсти1хсz, и3 ў менє2 водворsетсz погрэшeніе, глаг0лати словесA, ±же не подобaше, словесa же мо‰ погрэшaютъ, и3 не во врeмz: |
|
5
|
5
|
| Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю, | бyди же, ћкw на мS величaетесz, наскакaете же ми2 поношeніемъ: |
|
6
|
6
|
| то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою. | разумёйте u5бо, ћкw гDь є4сть и4же смzтe мz и3 њгрaду свою2 на мS вознесE. |
|
7
|
7
|
| Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду. | СE, смэю1сz поношeнію, не возглаг0лю: возопію2, и3 нигдёже сyдъ. |
|
8
|
8
|
| Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву. | W$крестъ њграждeнъ є4смь и3 не могY прейти2: пред8 лицeмъ мои1мъ тмY положи2, |
|
9
|
9
|
| Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї. | слaву же съ менє2 совлечE и3 tS вэнeцъ t главы2 моеS: |
|
10
|
10
|
| Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою. | растерзa мz w4крестъ, и3 tид0хъ: посэчe же ћкw дрeво надeжду мою2. |
|
11
|
11
|
| Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми. | Лю1тэ же гнёва ўпотреби2 на мS и3 возмнё мz ћкw врагA. |
|
12
|
12
|
| Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого. | Вкyпэ же пріид0ша и3скушє1ніz є3гw2 на мS, на путeхъ же мои1хъ њбыд0ша мS навBтницы. |
|
13
|
13
|
| Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене. | Брaтіz мо‰ tступи1ша t менє2, познaша чужди1хъ пaче менє2, и3 дрyзіе мои2 неми1лостиви бhша: |
|
14
|
14
|
| Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене. | не снабдёша мS бли1жніи мои2, и3 вёдzщіи и4мz моE забhша мS. |
|
15
|
15
|
| Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх. | Сосёди д0му и3 рабы6ни мо‰, (ћкw) и3ноплемeнникъ бhхъ пред8 ни1ми: |
|
16
|
16
|
| Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його. | рабA моего2 звaхъ, и3 не послyша, ўстa же мо‰ молsхусz: |
|
17
|
17
|
| Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї. | и3 проси1хъ женY мою2, призывaхъ же ласкaz сhны подл0жницъ мои1хъ: |
|
18
|
18
|
| Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене. | nни1 же менE въ вёкъ tри1нуша, є3гдA востaну, на мS глаг0лютъ. |
|
19
|
19
|
| Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене. | Гнушaхусz менє2 ви1дzщіи мS, и3 и5хже люби1хъ, востaша на мS. |
|
20
|
20
|
| Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх. | Въ к0жи моeй согни1ша плHти мо‰, кHсти же мо‰ въ зубёхъ содержaтсz. |
|
21
|
21
|
| Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене. | Поми1луйте мS, поми1луйте мS, q, дрyзіе! рукa бо гDнz коснyвшаzсz ми2 є4сть. |
|
22
|
22
|
| Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися? | Почт0 мz г0ните ћкоже и3 гDь; t пл0тей же мои1хъ не насыщaетесz; |
|
23
|
23
|
| О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі | Кт0 бо дaлъ бы, да напи1шутсz словесA мо‰, и3 положaтсz w4наz въ кни1зэ во вёкъ; |
|
24
|
24
|
| різцем залізним з оловом, — на вічний час на камені вирізані були! | и3 на дщи1цэ желёзнэ и3 џловэ, и3ли2 на кaменіихъ и3зваsютсz; |
|
25
|
25
|
| А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається, | Вёмъ бо, ћкw пrносyщенъ є4сть, и4же и4мать и3скупи1ти мS, |
|
26
|
26
|
| і я у плоті моїй побачу Бога. | (и3) на земли2 воскреси1ти к0жу мою2 терпsщую сі‰, t гDа бо ми2 сі‰ соверши1шасz, |
|
27
|
27
|
| Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх! | ±же ѓзъ въ себЁ свёмъ, ±же џчи мои2 ви1дэста, ґ не и4нъ: вс‰ же ми2 соверши1шасz въ нёдрэ. |
|
28
|
28
|
| Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені. | Ѓще же и3 речeте: что2 речeмъ проти1ву є3мY; и3 к0рень словесE њбрsщемъ въ нeмъ. |
|
29
|
29
|
| Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд. | Ўб0йтесz же и3 вы2 t мечA: ћрость бо на беззакHнныz нaйдетъ, и3 тогдA ўви1дzтъ, гдЁ є4сть и4хъ вещество2. |
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| І відповів Софар наамитянин і сказав: | Tвэщaвъ же сwфaръ мінeйскій, речE: |
|
2
|
2
|
| розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх. | не тaкw мнёхъ сі‰ тебЁ рещи2 проти1ву, и3 не разумёете пaче нeжели и3 ѓзъ. |
|
3
|
3
|
| Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене. | Наказaніе срамлeніz моегw2 ўслhшу, и3 дyхъ t рaзума tвэщавaетъ ми2. |
|
4
|
4
|
| Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, — | Е#дA си1хъ не ўразумёлъ є3си2 t вёка, tнeлэже положeнъ человёкъ бhсть на земли2; |
|
5
|
5
|
| веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва? | весeліе бо нечести1выхъ падeніе стрaшно, њбрaдованіе же беззак0нныхъ пaгуба. |
|
6
|
6
|
| Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, — | Ѓще взhдутъ на нeбо дaры є3гw2, жeртва же є3гw2 њблакHвъ к0снетсz: |
|
7
|
7
|
| як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він? | є3гдa бо мни1тсz ўжE ўтверждeнъ бhти, тогдA въ конeцъ поги1бнетъ. ви1дэвшіи же є3го2 рекyтъ: гдё є3сть; |
|
8
|
8
|
| Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне. | Ћкоже с0нъ tлетёвый не њбрsщетсz, tлетё же ѓки мечтaніе нощн0е. |
|
9
|
9
|
| Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його. | Џко призрЁ, и3 не приложи1тъ, и3 ктомY не познaетъ є3го2 мёсто є3гw2. |
|
10
|
10
|
| Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним. | СынHвъ є3гw2 да погубsтъ мeншіи, и3 рyцэ є3гw2 возжгyтъ бwлёзни. |
|
11
|
11
|
| Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох. | КHсти є3гw2 нап0лнишасz грэхHвъ ю4ности є3гw2 и3 съ ни1мъ на пeрсти ўснyтъ. |
|
12
|
12
|
| Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм, | Ѓще ўслади1тсz во ўстёхъ є3гw2 ѕл0ба, скрhетъ ю5 под8 љзhкомъ свои1мъ: |
|
13
|
13
|
| береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх, | не пощади1тъ є3S, и3 не њстaвитъ є3S, и3 соберeтъ ю5 посредЁ гортaни своегw2, |
|
14
|
14
|
| то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його. | и3 не возм0жетъ помощи2 себЁ: жeлчь ѓспідwвъ во чрeвэ є3гw2. |
|
15
|
15
|
| Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його. | Богaтство непрaведнw собирaемо и3зблюeтсz, и3з8 хрaмины є3гw2 и3звлечeтъ є3го2 ѓгGлъ. |
|
16
|
16
|
| Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни. | Ћрость же ѕміeву да ссeтъ, да ўбіeтъ же є3го2 љзhкъ ѕміи1нъ. |
|
17
|
17
|
| Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком! | Да не ќзритъ tдоeніz скотHвъ, нижE прибhтка мeда и3 мaсла крaвіz. |
|
18
|
18
|
| Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє. | ВотщE и3 всyе труди1сz, богaтство, t негHже не вкyситъ, ћкоже кл0ки не сожвaємы и3 не поглощaємы. |
|
19
|
19
|
| Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував; | Мн0гихъ бо немощнhхъ д0мы сокруши2, жили1ще же разгрaби и3 не постaви. |
|
20
|
20
|
| не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого. | Нёсть спасeніz и3мёнію є3гw2, въ вожделёніи своeмъне спасeтсz. |
|
21
|
21
|
| Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його. | Нёсть њстaнка брaшну є3гw2, сегw2 рaди не процвэтyтъ є3мY благ†z. |
|
22
|
22
|
| У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього. | Е#гдa же мни1тъ ўжE и3сп0лнь бhти, њскорби1тсz, всsка же бэдA нaнь пріи1детъ. |
|
23
|
23
|
| Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його. | Ѓще кaкw ли1бо и3сп0лнитъ чрeво своE, напyститъ нaнь ћрость гнёва, њдожди1тъ на него2 бwлёзни: |
|
24
|
24
|
| Чи втече він від зброї залізної, — проколе його лук мідний; | и3 не спасeтсz t руки2 желёза, да ўстрэли1тъ є3го2 лyкъ мёдzнъ, |
|
25
|
25
|
| стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього! | и3 да пр0йдетъ сквозЁ тёло є3гw2 стрэлA: ѕвёзды же въ жили1щихъ є3гw2: да пріи1дутъ нaнь стрaси, |
|
26
|
26
|
| Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його. | и3 всsка тмA на нeмъ да пребyдетъ: да поsстъ є3го2 џгнь нераздежeный, да њѕл0битъ же пришлeцъ д0мъ є3гw2: |
|
27
|
27
|
| Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього. | и3 да tкрhетъ нeбо беззакHніz є3гw2, и3 землS да востaнетъ нaнь: |
|
28
|
28
|
| Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його. | да и3звлечeтъ д0мъ є3гw2 пaгуба до концA, дeнь гнёва да пріи1детъ нaнь. |
|
29
|
29
|
| Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем! | СіS чaсть человёка нечести1вагw t гDа и3 стzжaніе и3мёній є3гw2 t надзирaтелz. |
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав; | Tвэщaвъ же јwвъ, речE: |
|
2
|
2
|
| вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас. | послyшайте, послyшайте словeсъ мои1хъ, да не бyдетъ ми2 t вaсъ сіE ўтэшeніе: |
|
3
|
3
|
| Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся. | потерпи1те ми2, ѓзъ же возглаг0лю, тaже не посмэeтемисz. |
|
4
|
4
|
| Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим? | Чт0 бо; є3дA человёческо ми2 њбличeніе; и3ли2 почто2 не воз8zрю1сz; |
|
5
|
5
|
| Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста. | Воззрёвшіи на мS ўдиви1тесz, рyку пол0жше на лани1тэ. |
|
6
|
6
|
| Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє. | Ѓще бо воспомzнY, ўжаснyсz: њбдержaтъ бо пл0ть мою2 болBзни. |
|
7
|
7
|
| Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні? | Почто2 нечести1віи живyтъ, њбетшaша же въ богaтствэ; |
|
8
|
8
|
| Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх. | Сёмz и4хъ по души2, ч†да же и4хъ пред8 nчи1ма. |
|
9
|
9
|
| Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них. | Д0мове и4хъ nби1лніи сyть, стрaхъ же нигдЁ, рaны же t гDа нёсть на ни1хъ. |
|
10
|
10
|
| Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає. | Говsдо и4хъ не и3звeрже: спасeна же бhсть и4хъ и3мyщаz во чрeвэ и3 не лиши1сz. |
|
11
|
11
|
| Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають. | Пребывaютъ же ћкw џвцы вBчныz, дёти же и4хъ пред8игрaютъ, |
|
12
|
12
|
| Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки; | взeмше pалти1рь и3 гyсли, и3 веселsтсz глaсомъ пёсни. |
|
13
|
13
|
| проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло. | Скончaша во благи1хъ житіE своE, въ пок0и же ѓдовэ ўсп0ша. |
|
14
|
14
|
| А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх! | Глаг0лютъ же гDеви: tступи2 t нaсъ, путjй твои1хъ вёдэти не х0щемъ: |
|
15
|
15
|
| Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього? | что2 дост0инъ, ћкw да пораб0таемъ є3мY; и3 кaz п0льза, ћкw да взhщемъ є3го2; |
|
16
|
16
|
| Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене! | Въ рукaхъ бо и4хъ бsху благ†z, дёлъ же нечести1выхъ не надзирaетъ. |
|
17
|
17
|
| Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму? | Nбaче же и3 нечести1выхъ свэти1лникъ ўгaснетъ, нaйдетъ же и5мъ развращeніе, бwлёзни же и5хъ њб8и1мутъ t гнёва: |
|
18
|
18
|
| Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор. | бyдутъ же ѓки плє1вы пред8 вётромъ, и3ли2 ћкоже прaхъ, є3г0же взS ви1хръ. |
|
19
|
19
|
| Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав. | Да њскудёютъ сынHмъ и3мBніz є3гw2: воздaстъ проти1ву є3мY, и3 ўразумёетъ. |
|
20
|
20
|
| Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого. | Да ќзрzтъ џчи є3гw2 своE ўбіeніе, t гDа же да не спасeтсz. |
|
21
|
21
|
| Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться? | Ћкw в0лz є3гw2 съ ни1мъ въ домY є3гw2, и3 чи1сла мцcей є3гw2 раздэли1шасz. |
|
22
|
22
|
| Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних? | Не гDь ли є4сть научazй рaзуму и3 хи1трости; т0йже мyдрыхъ разсуждaетъ. |
|
23
|
23
|
| Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний; | Т0й ќмретъ въ си1лэ простоты2 своеS, всецёлъ же благодyшествуzй и3 благоуспэвazй, |
|
24
|
24
|
| нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком. | ўтр0ба же є3гw2 и3сп0лнена тyка, м0згъ же є3гw2 разливaетсz. |
|
25
|
25
|
| А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра. | Џвъ же ўмирaетъ въ г0рести души2, не kдhй ничт0же блaга. |
|
26
|
26
|
| І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх. | Вкyпэ же на земли2 спsтъ, гни1лость же и5хъ покры2. |
|
27
|
27
|
| Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте. | Тёмже вёмъ вaсъ, ћкw дeрзостію належитe ми, |
|
28
|
28
|
| Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні? | ћкw речeте: гдё є3сть д0мъ кнsжь; и3 гдё є3сть покр0въ селeній нечести1выхъ; |
|
29
|
29
|
| Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями, | Вопроси1те мимоходsщихъ путeмъ, и3 знaмєніz и4хъ не ч{жда сотвори1те. |
|
30
|
30
|
| що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік? | Ћкw на дeнь пaгубы соблюдaетсz нечести1вый, и3 въ дeнь гнёва є3гw2 tведeнъ бyдетъ. |
|
31
|
31
|
| Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив? | Кто2 возвэсти1тъ пред8 лицeмъ є3гw2 пyть є3гw2, и3 є4же т0й сотвори2, кто2 воздaстъ є3мY; |
|
32
|
32
|
| Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту. | И# т0й во гр0бъ tнесeнъ бhсть, и3 на гроби1щихъ побдЁ. |
|
33
|
33
|
| Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа. | Ўслади1сz є3мY др0бное кaменіе пот0ка, и3 в8слёдъ є3гw2 всsкъ человёкъ tи1детъ, и3 пред8 ни1мъ безчи1сленніи. |
|
34
|
34
|
| Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда. | Кaкw же мS ўтэшaете сyетными; ґ є4же бы мнЁ почи1ти t вaсъ, ничт0же. |
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | Tвэщaвъ же є3ліфaзъ fеманjтинъ, речE: |
|
2
|
2
|
| хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому. | не гDь ли є4сть научazй рaзуму и3 хи1трости; |
|
3
|
3
|
| Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності? | И$бо к0е попечeніе гDу, ѓще ты2 бhлъ є3си2 дёлы непор0ченъ; и3ли2 (кaz) п0льза, ћкw пр0стъ твори1ти бyдеши пyть тв0й; |
|
4
|
4
|
| Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою? | и3ли2 њпасeніе и3мёz t тебє2 њбличи1тъ тS и3 вни1детъ съ тоб0ю въ сyдъ; |
|
5
|
5
|
| Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця. | Е#дA ѕл0ба твоS є4сть не мн0га; безчи1сленніи же твои2 сyть грэси2; |
|
6
|
6
|
| Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг. | Въ зал0гъ бо и3мaлъ є3си2 t брaтіи твоеS вотщE, nдeжду же наги1хъ tнимaлъ є3си2, |
|
7
|
7
|
| Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі; | нижE вод0ю жaждущихъ напои1лъ є3си2, но ѓлчущихъ лиши1лъ є3си2 хлёба: |
|
8
|
8
|
| а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній. | ўдивлsлсz же є3си2 нёкихъ лицY и3 повергaлъ є3си2 ўб0гихъ на земли2: |
|
9
|
9
|
| Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками. | вдови6цы же tпусти1лъ є3си2 тщы2 и3 сирwты2 њѕл0билъ є3си2. |
|
10
|
10
|
| За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах, | Сегw2 рaди њбыд0ша тS сBти, и3 поспэши2 на тS рaть вели1ка: |
|
11
|
11
|
| або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе. | свётъ тебЁ тмA бhсть, ўснyвшаго же водa тz покры2. |
|
12
|
12
|
| Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо! | Е#дA на выс0кихъ живhй не призирaетъ; ўкори1зною же возносsщихсz смири2. |
|
13
|
13
|
| І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок? | И# рeклъ є3си2: что2 разумЁ крёпкій; и3ли2 во мрaцэ разсyдитъ; |
|
14
|
14
|
| Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу. | W$блакъ покр0въ є3гw2, и3 неуви1димь бyдетъ, и3 крyгъ небесE њбх0дитъ. |
|
15
|
15
|
| Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні, | Е#дA стезю2 дрeвнюю сохрани1ши, въ ню1же ходи1ша мyжіе непрaведни, |
|
16
|
16
|
| які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню? | и5же ћти бhша прeжде врeмене; рэкA текyщаz њснов†ніz и4хъ, |
|
17
|
17
|
| Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель? | глаг0лющіи: что2 сотвори1тъ нaмъ гDь; и3ли2 что2 нанесeтъ на ны2 вседержи1тель; |
|
18
|
18
|
| А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене! | И$же и3сп0лнилъ є4сть д0мы и4хъ благи1ми: совётъ же нечести1выхъ далeче t негw2. |
|
19
|
19
|
| Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся: | Ви1дэвше прaвєдницы возсмэsшасz, непор0ченъ же глумлsшесz и5мъ: |
|
20
|
20
|
| ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь. | не поги1бе ли и3мёніе и4хъ, и3 њстaнки и4хъ поsстъ џгнь; |
|
21
|
21
|
| Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро. | Бyди u5бо твeрдъ, ѓще претерпи1ши, пот0мъ пл0дъ тв0й бyдетъ во благи1хъ. |
|
22
|
22
|
| Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє. | Пріими1 же и3з8 ќстъ є3гw2 и3зрэчeніе и3 воспріими2 словесA є3гw2 въ сeрдце твоE. |
|
23
|
23
|
| Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого | Ѓще же њбрати1шисz и3 смири1ши себE пред8 гDемъ, и3 далeче сотвори1ши t жили1ща твоегw2 непрaвду, |
|
24
|
24
|
| і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське. | и3 положeнъ бyдеши на пeрсти въ кaмени, и3 ћкоже кaмень пот0ка њфjрска. |
|
25
|
25
|
| І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе, | Бyдетъ u5бо тебЁ вседержи1тель пом0щникъ t вр†гъ, чи1ста же сотвори1тъ тS ћкоже сребро2 разжжeно, |
|
26
|
26
|
| бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє. | пот0мъ дерзновeніе воз8имёеши пред8 бGомъ, воззрёвъ вeселw на нeбо. |
|
27
|
27
|
| Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої. | Пом0льшусz же тебЁ къ немY, ўслhшитъ тS, дaстъ же ти2 њбёты тво‰ воздaти, |
|
28
|
28
|
| Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло. | ўстр0итъ же ти2 жили1ще прaвды, на путeхъ же твои1хъ бyдетъ свётъ: |
|
29
|
29
|
| Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем, | ћкw смири1лъ є3си2 себE, тогдA речeши: вознесeсz, и3 пони1кша nчи1ма спасeтъ, |
|
30
|
30
|
| визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх. | и3збaвитъ непови1ннаго, и3 спасeшисz чи1стыма рукaма твои1ма. |
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав: | Tвэщaвъ же јwвъ, речE: |
|
2
|
2
|
| ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє. | вёмъ u5бо, ћкw и3з8 руки2 моеS њбличeніе моE є4сть, и3 рукA є3гw2 тzжкA бhсть пaче моегw2 воздыхaніz. |
|
3
|
3
|
| О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його! | Кто2 u5бо ўвёсть, ћкw њбрsщу є3го2 и3 пріидY ко кончи1нэ; |
|
4
|
4
|
| Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями; | И# рекY м0й сyдъ, ўстa же мо‰ и3сп0лню њбличeніz, |
|
5
|
5
|
| спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені. | ўразумёю же и3зцэлє1ніz, ±же ми2 речeтъ, и3 њщущY, чт0 ми возвэсти1тъ. |
|
6
|
6
|
| Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене. | И# ѓще со мн0гою крёпостію нaйдетъ на мS, посeмъ же не воспрети1тъ ми2. |
|
7
|
7
|
| Тоді праведник міг би змагатися з Ним, — і я назавжди одержав би свободу від Судді мого. | И$стина бо и3 њбличeніе t негw2: да и3зведeтъ же въ конeцъ сyдъ м0й. |
|
8
|
8
|
| Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад — і не знаходжу Його; | Ѓще бо во пeрвыхъ пойдY, ктомY нёсмь: въ послёднихъ же, кaкw вёмъ є3го2; |
|
9
|
9
|
| чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю. | њшyюю творsщу є3мY, и3 не разумёхъ: њбложи1тъ њдеснyю, и3 не ўзрю2. |
|
10
|
10
|
| Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, — вийду, як золото. | Вёсть бо ўжE пyть м0й, и3скуси1 же мS ћкw злaто. |
|
11
|
11
|
| Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся. | И#зhду же въ зaповэдехъ є3гw2, пути6 бо є3гw2 сохрани1хъ, и3 не ўклоню1сz t зaповэдій є3гw2 |
|
12
|
12
|
| Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила. | и3 не преступлю2, въ нёдрэхъ же мои1хъ сокрhхъ гlг0лы є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його. | Ѓще же и3 сaмъ суди1лъ тaкw, кт0 є3сть рекjй проти1ву є3мY; сaмъ бо восхотЁ и3 сотвори2. |
|
14
|
14
|
| Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього. | Сегw2 рaди њ нeмъ трeпетенъ бhхъ, наказyемь же попек0хсz њ нeмъ: |
|
15
|
15
|
| Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його. | сегw2 рaди t лицA є3гw2 потщyсz, поучyсz и3 ўбою1сz t негw2. |
|
16
|
16
|
| Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене. | И# гDь ўмzгчи1лъ сeрдце моE, и3 вседержи1тель потщaсz њ мнЁ: |
|
17
|
17
|
| Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого! | не вёдэхъ бо, ћкw нaйдетъ на мS тмA, пред8 лицeмъ же мои1мъ покрhетъ мрaкъ. |
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
| Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? | Почт0 же гDа ўтаи1шасz часы2, |
|
2
|
2
|
| Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе. | нечести1віи же предёлъ преид0ша, стaдо съ пaстыремъ разгрaбивше; |
|
3
|
3
|
| У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола; | Под8zрeмника си1рыхъ tвед0ша и3 волA вдови1ча въ зал0гъ взsша: |
|
4
|
4
|
| бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися. | ўклони1ша немощнhхъ t пути2 првdнагw, вкyпэ же скрhшасz кр0тцыи земли2: |
|
5
|
5
|
| Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх; | и3зыд0ша же, ћкw nсли2 на село2, на мS, и3зступи1вше своегw2 чи1на: слaдокъ бhсть хлёбъ и5мъ рaди ю4ныхъ. |
|
6
|
6
|
| жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця; | Ни1ву прeжде врeмене не свою2 сyщу пожaша, немощнjи же віногрaдъ нечести1выхъ без8 мзды2 и3 без8 брaшна воздёлаша: |
|
7
|
7
|
| нагі ночують без покрова і без одягу на холоді; | наги1хъ мн0гихъ ўспи1ша без8 ри1зъ, nдeжду же души2и4хъ tsша: |
|
8
|
8
|
| мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі; | кaплzми г0рскими м0кнутъ, занeже не и3мёzху покр0ва, въ кaменіе њблек0шасz: |
|
9
|
9
|
| відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу; | восхи1тиша сиротY t сосцA, пaдшаго же смири1ша: |
|
10
|
10
|
| змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям; | наг‡z же ўспи1ша непрaведнw, t ѓлчущихъ же хлёбъ tsша: |
|
11
|
11
|
| між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають. | въ тэсни1нахъ непрaведнw засэд0ша, пути1 же првdнагw не вёдэша. |
|
12
|
12
|
| У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того. | И%же и3з8 грaда и3 и3з8 домHвъ свои1хъ и3згони1ми бывaху, душa же младeнцєвъ стенsше вельми2: бGъ же почто2 си1хъ посэщeніz не сотвори2; |
|
13
|
13
|
| Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його. | На земли2 сyщымъ и5мъ, и3 не разумёша, пути1 же првdнагw не вёдэша, ни по стезsмъ є3гw2 ходи1ша. |
|
14
|
14
|
| Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм. | Разумёвъ же и4хъ дэлA, предадE и5хъ во тмY, и3 въ нощи2 бyдетъ ћкw тaть. |
|
15
|
15
|
| І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице. | И# џко прелюбодёz сохрани2 тмY, глаг0лz: не ќзритъ мS џко: и3 покрывaло лицY наложи2. |
|
16
|
16
|
| У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла. | ПрокопA въ нощи2 хр†мины, во днeхъ же запечатлёша себE, не познaша свёта: |
|
17
|
17
|
| Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні. | ћкw ѓбіе заyтра и5мъ сёнь смeрти, понeже познaетъ мzтeжъ сёни смeртныz. |
|
18
|
18
|
| Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних. | Лег0къ є4сть на лицы2 воды2: проклzтA бyди чaсть и4хъ на земли2, да kвsтсz же садHвіz и4хъ на земли2 с{ха: |
|
19
|
19
|
| Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників. | рукоsтіе бо си1рыхъ разгрaбиша. |
|
20
|
20
|
| Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник, | Пот0мъ воспомzнeнъ бhсть є3мY грёхъ, и3 ћкоже мглA росы2 и3зчезE: воздан0 же бyди є3мY, є4же содёz, сокрушeнъ же бyди всsкъ неправди1въ ћкw дрeво неизцёльно: |
|
21
|
21
|
| який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра. | непл0днэй бо не добро2 сотвори2 и3 жены2 не поми1лова. |
|
22
|
22
|
| Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє. | Ћростію же низврати2 немwщнhz: востaвъ u5бо не и4мать вёры ћти њ своeмъ житіи2. |
|
23
|
23
|
| А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні. | Е#гдa же разболи1тсz, да не надёетсz здрaвъ бhти, но падeтъ недyгомъ. |
|
24
|
24
|
| Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються. | МнHги бо њѕл0би высотA є3гw2: ўвzдe же ћкw ѕлaкъ въ зн0и, и3ли2 ћкоже клaсъ t стеблA сaмъ tпaдъ. |
|
25
|
25
|
| Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою? | Ѓще же ни2, кт0 є3сть глаг0лzй лжY ми2 глаг0лати, и3 положи1тъ ни во чт0же глаг0лы мо‰; |
|
Глава 25
|
Главa к7є
|
|
1
|
1
|
| І відповів Вилдад савхеянин і сказав: | Tвэщaвъ же валдaдъ саvхeйскій, речE: |
|
2
|
2
|
| влада і страх у Нього; Він творить мир на висотах Своїх! | чт0 бо начaло, ѓще не стрaхъ t негw2, и4же твори1тъ всsчєскаz въ вhшнихъ; |
|
3
|
3
|
| Чи є рахунок воїнствам Його? і над ким не сходить світло Його? | Да никт0же бо мни1тъ, ћкw є4сть ўмедлeніе в0инствwмъ: и3 на кого2 не нaйдетъ навётъ t негw2; |
|
4
|
4
|
| І як людині бути правою перед Богом, і як бути чистим народженому жінкою? | Кaкw бо бyдетъ првdнъ человёкъ пред8 бGомъ; и3ли2 кто2 њчи1ститъ себE рождeнный t жены2; |
|
5
|
5
|
| Ось навіть місяць, і той несвітлий, і зірки нечисті перед очима Його. | Ѓще лунЁ повелэвaетъ, и3 не сіsетъ, ѕвёзды же нечи6сты сyть пред8 ни1мъ, |
|
6
|
6
|
| Тим менше людина, яка є червою, і син людський, який є міллю. | кольми2 пaче человёкъ гн0й, и3 сhнъ человёческій чeрвь. |
|
Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав: | Tвэщaвъ же јwвъ, речE: |
|
2
|
2
|
| як ти допоміг безсилому, підтримав силу немічного! | комY прилэжи1ши, и3ли2 комY х0щеши помогaти; не семy ли, є3мyже мн0га крёпость и3 є3мyже мhшца крэпкA є4сть; |
|
3
|
3
|
| Яку пораду подав ти немудрому і як у всій повноті пояснив справу! | КомY совётъ дaлъ є3си2; не є3мyже ли всS премyдрость; Кого2 поженeши; не є3мyже ли превeліz си1ла; |
|
4
|
4
|
| Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходив з тебе? | КомY возвэсти1лъ є3си2 глаг0лы; дыхaніе же чіe є3сть и3сходsщее и3з8 тебє2; |
|
5
|
5
|
| Рефаїми тремтять під водами, і ті, що живуть у них. | Е#дA и3споли1ни родsтсz под8 вод0ю и3 сосёдми є3S; |
|
6
|
6
|
| Пекло оголене перед Ним, і немає покривала Аваддону. | Нaгъ ѓдъ пред8 ни1мъ, и3 нёсть покрывaла пaгубэ. |
|
7
|
7
|
| Він розпростер північ над порожнечою, повісив землю ні на чому. | Простирazй сёверъ ни на чeмже, повёшаzй зeмлю ни начeмже, |
|
8
|
8
|
| Він тримає води в хмарах Своїх, і хмара не розпадається під ними. | свzзyzй в0ду на w4блацэхъ свои1хъ, и3 не раст0ржесz w4блакъ под8 нeю: |
|
9
|
9
|
| Він поставив престіл Свій, розпростер над ним хмару Свою. | держaй лицE прест0ла, простирaz над8 ни1мъ w4блакъ св0й: |
|
10
|
10
|
| Межу провів над поверхнею води, до кордонів світла з темрявою. | повелёніе њкружи2 на лицE воды2 дaже до скончaніz свёта со тм0ю. |
|
11
|
11
|
| Стовпи небес тремтять і жахаються від грози Його. | Столпи2 небeсніи простр0шасz и3 ўжас0шасz t запрещeніz є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Силою Своєю хвилює море і розумом Своїм уражає його гордощі. | Крёпостію ўкроти2 м0ре, и3 хи1тростію є3гw2 низложeнъ бhсть ки1тъ: |
|
13
|
13
|
| Від духу Його — велич неба; рука Його утворила швидкого скорпіона. | верєи1 же небє1сныz ўбоsшасz є3гw2: повелёніемъ же ўмертви2 ѕмjа tстyпника. |
|
14
|
14
|
| Ось, це частини путі Його; і як мало ми чули про Нього! А грім могутности Його хто може зрозуміти? | СE, сі‰ ч†сти пути2 є3гw2: и3 њ кaпли сл0ва ўслhшимъ въ нeмъ: си1лу же гр0ма є3гw2 кто2 ўвёда, когдA сотвори1тъ; |
|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
| І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: | Е#щe же приложи1въ јwвъ, речE въ при1тчахъ: |
|
2
|
2
|
| живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою, | жи1въ гDь, и4же ми2 си1це суди2, и3 вседержи1тель, и4же њгорчи1 ми дyшу: |
|
3
|
3
|
| бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх, | д0ндеже є3щE дыхaніе моE є4сть и3 д¦ъ б9ій сyщій въ н0здрехъ мои1хъ, |
|
4
|
4
|
| не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі! | не возглаг0лютъ ўстнЁ мои2 беззак0ніz, нижE душA моS поучи1тсz непрaвдэ. |
|
5
|
5
|
| Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї. | Не бyди мнЁ правди1выми нарещи2 вaсъ, д0ндеже ўмрY: не и3змэню1 бо неѕл0біz моегw2. |
|
6
|
6
|
| Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої. | Прaвдэ же внимaz, не њстaвлю є3S, не свёмъ бо себE ѕлhхъ содёлавша. |
|
7
|
7
|
| Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник. | Nбaче же, дабы2 бhли врази2 мои2, ћкоже низвращeніе нечести1выхъ, и3 востаю1щіи на мS, ћкоже пaгуба пребеззак0нныхъ. |
|
8
|
8
|
| Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його? | И# кaz бо є4сть надeжда нечести1вому, ћкw њжидaетъ; надёzсz на гDа спасeтсz ли; |
|
9
|
9
|
| Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо? | и3ли2 мольбY є3гw2 ўслhшитъ бGъ; и3ли2 нашeдшей є3мY бэдЁ, |
|
10
|
10
|
| Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас? | є3дA и4мать к0е дерзновeніе пред8 ни1мъ; и3ли2 ћкw призвaвшу є3мY, ўслhшитъ ли є3го2; |
|
11
|
11
|
| Сповіщу вам, що? у руці Божій; що? у Вседержителя, не приховаю. | Сегw2 рaди возвэщY вaмъ, что2 є4сть въ руцЁ гDни, и3, є4же є4сть ў вседержи1телz, не солжY. |
|
12
|
12
|
| Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пустословите? | СE, вси2 вёсте, ћкw тщє1тнаz ко тщє1тнымъ прилагaете. |
|
13
|
13
|
| Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі. | СіS чaсть человёка нечести1вагw t гDа: и3 жрeбій си1льныхъ пріи1детъ t вседержи1телz на нS. |
|
14
|
14
|
| Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом. | Ѓще мн0зи бyдутъ сhнове и4хъ, на заколeніе бyдутъ:ѓще же и3 возмужaютъ, ни1щы бyдутъ: |
|
15
|
15
|
| Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати. | њстaвшіисz же є3мY смeртію ќмрутъ, и3 вдови1цъ и4хъ никт0же поми1луетъ. |
|
16
|
16
|
| Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини, | Ѓще соберeтъ ћкоже зeмлю сребро2, и3 ћкоже брeніе ўгот0витъ злaто, |
|
17
|
17
|
| то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний. | сі‰ вс‰ првdніи њдержaтъ, и3мBніz же є3гw2 и4стинніи в0змутъ: |
|
18
|
18
|
| Він будує, як міль, дім свій і, як сторож, робить собі курінь; | бyдетъ же д0мъ є3гw2 ћкw м0ліе, и3 ћкw паучи1на, ±же снабдЁ. |
|
19
|
19
|
| лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той. | Богaтый ќснетъ и3 не приложи1тъ, џчи свои2 tвeрзе, и3 нёсть. |
|
20
|
20
|
| Як води, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря. | Њбыд0ша є3го2 ћкоже водA бwлёзни, н0щію же ћтъ є3го2 примрaкъ. |
|
21
|
21
|
| Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього. | В0зметъ же є3го2 вaръ, и3 tи1детъ, и3 возвёетъ є3го2 t мёста є3гw2, |
|
22
|
22
|
| Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його. | и3 вeржетъ на него2, и3 не пощади1тъ, и3з8 рукY є3гw2 бэжaніемъ побэжи1тъ: |
|
23
|
23
|
| Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його! | восплeщетъ нaнь рукaма свои1ма и3 съ шyмомъ в0зметъ є3го2 t мёста своегw2. |
|
Глава 28
|
Главa к7и
|
|
1
|
1
|
| Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять. | Е$сть бо сребрY мёсто, toнyдуже и3 бывaетъ, и3 мёсто злaту, toнyдуже њчищaетсz. |
|
2
|
2
|
| Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь. | Желёзо бо и3з8 земли2 раждaетсz, мёдь же рaвнw кaменію сэчeтсz. |
|
3
|
3
|
| Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній. | Чи1нъ положи2 тмЁ, и3 вс‰ концы6 сaмъ и3спытyетъ, камhкъ тмы2 и3 сёнь смeрти. |
|
4
|
4
|
| Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей. | Пресэчeніе пот0ка t прaха: забывaющіи же пyть прaвый и3знемог0ша, t человBкъ подвиг0шасz. |
|
5
|
5
|
| Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем. | Е$сть землS, и3з8 неsже и3зhдетъ хлёбъ: под8 нeю њбрати1сz ћкw џгнь. |
|
6
|
6
|
| Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота. | Мёсто сапфjра кaменіе є3S, и3 пeрсть злaто є3мY. |
|
7
|
7
|
| Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки; | СтезS, не познA є3S пти1ца, и3 не ўзрЁ ю5 џко сyпово, |
|
8
|
8
|
| не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал. | и3 не ходи1ша по нeй сhнове величaвыхъ, и3 не прeйде по нeй лeвъ. |
|
9
|
9
|
| На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори; | На несэк0мэ кaмени прострE рyку свою2, преврати1 же и3з8 корeніz г0ры: |
|
10
|
10
|
| у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її; | брeги рёкъ раст0рже, всsкое же честн0е ви1дэ џко моE: |
|
11
|
11
|
| зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло. | глубины6 же рёкъ tкры2 и3 показA си1лу свою2 на свётъ. |
|
12
|
12
|
| Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму? | Премyдрость же tкyду њбрётесz; и3 к0е мёсто є4сть вёдэніz; |
|
13
|
13
|
| Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих. | Не вёсть человёкъ пути2 є3S, нижE њбрётесz въ человёцэхъ. |
|
14
|
14
|
| Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене. | Бeздна речE: нёсть во мнЁ: и3 м0ре речE: нёсть со мн0ю. |
|
15
|
15
|
| Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла; | Не дaстсz сокр0вище за ню2, и3 не и3звёситсz сребро2 на и3змэнeніе є3S, |
|
16
|
16
|
| не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром; | и3 не сравни1тсz со злaтомъ сwфjрскимъ, со џнmxомъ честнhмъ и3 сапфjромъ: |
|
17
|
17
|
| не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота. | не рaвно бyдетъ є4й злaто и3 крmстaль, и3 и3змэнeніе є3S сосyди злaти. |
|
18
|
18
|
| А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни. | ПревысHкаz и3 би1серіе не помsнутсz, и3 притzжи2 премyдрость пaче внyтреннэйшихъ: |
|
19
|
19
|
| Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона. | не ўравни1тсz є4й топaзій є3fі0пскій, со злaтомъ чи1стымъ не сравни1тсz. |
|
20
|
20
|
| Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму? | Премyдрость же tкyду њбрётесz; и3 к0е мёсто є4сть рaзуму; |
|
21
|
21
|
| Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена. | Ўтаи1сz t всsкагw человёка, и3 t пти1цъ небeсныхъ скрhсz. |
|
22
|
22
|
| Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї. | Пaгуба и3 смeрть рек0стэ: слhшахомъ є3S слaву. |
|
23
|
23
|
| Бог знає путь її, і Він відає місце її. | БGъ блaгw познA є3S пyть: сaмъ бо вёсть мёсто є3S. |
|
24
|
24
|
| Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом. | И$бо сaмъ поднебeсную всю2 надзирaетъ, вёдый, ±же на земли2, вс‰, ±же сотвори2. |
|
25
|
25
|
| Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру, | Вётрwвъ вёсъ и3 водЁ мёру є3гдA сотвори1лъ, |
|
26
|
26
|
| коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної, | тaкw ви1дzй сочтE, и3 пyть въ сотрzсeніи гласHвъ, |
|
27
|
27
|
| тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її | тогдA ви1дэ ю5 и3 повёда ю5, ўгот0вавъ и3зслёди |
|
28
|
28
|
| і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум. | и3 речE человёку: сE, благочeстіе є4сть премyдрость, ґ є4же ўдалsтисz t ѕлA є4сть вёдэніе. |
|
Глава 29
|
Главa к7f
|
|
1
|
1
|
| І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: | Е#щe же приложи1въ јwвъ, речE въ при1тчахъ: |
|
2
|
2
|
| о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене, | кт0 мz ўстр0итъ по мцcамъ прeжднихъ днjй, въ ни1хже мS бGъ хранsше, |
|
3
|
3
|
| коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми; | ћкоже є3гдA свэтsшесz свэти1лникъ є3гw2 над8 глав0ю моeю, є3гдA свётомъ є3гw2 хождaхъ во тмЁ, |
|
4
|
4
|
| як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм, | є3гдA бёхъ тsжекъ въ путeхъ, є3гдA бGъ посэщeніе творsше д0му моемY, |
|
5
|
5
|
| коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене, | є3гдA бёхъ богaтъ ѕэлw2, w4крестъ же менє2 раби2, |
|
6
|
6
|
| коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею! | є3гдA њбливaхусz путіE мои2 мaсломъ крaвіимъ, г0ры же мо‰ њбливaхусz млек0мъ, |
|
7
|
7
|
| коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, — | є3гдA и3схождaхъ и3з8yтра во грaдъ, на ст0гнахъ же поставлsшесz ми2 прест0лъ; |
|
8
|
8
|
| юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли; | Ви1дzще мS ю4нwши скрывaшасz, старBйшины же вси2 воставaша: |
|
9
|
9
|
| князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої; | вельмHжи же преставaху глаг0лати, пeрстъ возл0жше на ўстA сво‰. |
|
10
|
10
|
| голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх. | Слhшавшіи же блажи1ша мS, и3 љзhкъ и4хъ прильпE гортaни и4хъ: |
|
11
|
11
|
| Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене, | ћкw ќхо слhша и3 ўблажи1 мz, џко же ви1дэвъ мS ўклони1сz. |
|
12
|
12
|
| тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного. | Спас0хъ бо ўб0гаго t руки2 си1льнагw, и3 сиротЁ, є3мyже не бЁ пом0щника, помог0хъ. |
|
13
|
13
|
| Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість. | Благословeніе погибaющагw на мS да пріи1детъ, ўстa же вдwви1ча благослови1ша мS. |
|
14
|
14
|
| Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець. | Въ прaвду же њблачaхсz, њдэвaхсz же въ сyдъ ћкw въ ри1зу. |
|
15
|
15
|
| Я був очима сліпому і ногами кульгавому; | Џко бёхъ слэпы6мъ, ногa же хромhмъ: |
|
16
|
16
|
| батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно. | ѓзъ бhхъ nтeцъ немwщнhмъ, рaспрю же, є3sже не вёдzхъ, и3зслёдихъ: |
|
17
|
17
|
| Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене. | сотр0хъ же членHвныz непрaведныхъ, t средh же зубHвъ и4хъ граблeніе и3з8sхъ. |
|
18
|
18
|
| І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок; | Рёхъ же: в0зрастъ м0й состарёетсz ћкоже стебло2 фjніково, мнHга лBта поживY. |
|
19
|
19
|
| корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх; | К0рень развeрзесz при водЁ, и3 росA пребyдетъ на жaтвэ моeй. |
|
20
|
20
|
| слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. | Слaва моS н0ва со мн0ю, и3 лyкъ м0й въ руцЁ моeй п0йдетъ. |
|
21
|
21
|
| Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй. | (СтарBйшины) слhшавшіи мS внимaху, молчaху же њ моeмъ совётэ. |
|
22
|
22
|
| Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них. | Къ моемY глаг0лу не прилагaху, рaдовахусz же, є3гдA къ ни6мъ глаг0лахъ: |
|
23
|
23
|
| Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої. | ћкоже землS жaждущаz њжидaетъ дождS, тaкw сjи моегw2 глаг0ланіz. |
|
24
|
24
|
| Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали. | Ѓще возсмэю1сz къ ни6мъ, не вёриша: и3 свётъ лицA моегw2 не tпадaше. |
|
25
|
25
|
| Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче. | И#збрaхъ пyть и4хъ, и3 сэдёхъ кнsзь, и3 вселsхсz ћкоже цaрь посредЁ хрaбрыхъ, ѓки ўтэшazй печaльныхъ. |
|
Глава 30
|
Главa l
|
|
1
|
1
|
| А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх. | Нн7э же поругaшамисz малёйшіи: нн7э ўчaтъ мS t чaсти, и4хже nтцє1въ ўничтожaхъ, и4хже не вмэнsхъ дост0йными псHвъ мои1хъ стaдъ. |
|
2
|
2
|
| І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час. | Крёпость же рyкъ и4хъ во что2 мнЁ бhсть; ў ни1хъ погибaше скончaніе. |
|
3
|
3
|
| Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений; | Въ скyдости и3 глaдэ безпл0денъ: и5же бэжaху въ безв0дное вчерA сотэснeніе и3 бёдность: |
|
4
|
4
|
| щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх. | и5же њбхождaху бhліе въ дeбрехъ, и5мже бhліе бsше брaшно, безчeстніи же и3 похулeнніи, скyдни всsкагw блaга, и5же и3 корeніе древeсъ жвaху t глaда вели1кагw. |
|
5
|
5
|
| Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв, | Востaша на мS тaтіе, |
|
6
|
6
|
| щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях. | и4хже д0мове бёша пещє1ры кaмєнны: |
|
7
|
7
|
| Ревуть між кущами, туляться під терням. | t среды2 доброглaсныхъ возопію1тъ, и5же под8 хврaстіемъ ди1віимъ живsху: |
|
8
|
8
|
| Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі! | безyмныхъ сhнове и3 безчeстныхъ, и4мz и3 слaва ўгашeна на земли2. |
|
9
|
9
|
| Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх. | Нн7э же гyсли є4смь ѓзъ и5мъ, и3 менE въ при1тчу и4мутъ: |
|
10
|
10
|
| Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм. | возгнушaлисz же мн0ю tступи1вше далeче, ни лицA моегw2 пощадёша t плюновeніz. |
|
11
|
11
|
| Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм. | Tвeрзъ бо тyлъ св0й ўzзви1 мz, и3 ўздY ўстaмъ мои6мъ наложи2. |
|
12
|
12
|
| З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене. | На деснyю tрaсли востaша, н0зэ свои2 простр0ша и3 путесотвори1ша на мS стєзи2 пaгубы своеS. |
|
13
|
13
|
| А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника. | Сотр0шасz стєзи2 мо‰, совлек0ша бо ми2 nдeжду. |
|
14
|
14
|
| Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене. | Стрэлaми свои1ми ўстрэли1 мz: сотвори1 ми, ћкоже восхотЁ: въ болёзнехъ скис0хсz, њбращaютсz же ми2 скHрби. |
|
15
|
15
|
| Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара. | Tи1де ми2 надeжда ћкоже вётръ, и3 ћкоже w4блакъ спасeніе моE. |
|
16
|
16
|
| І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене. | И# нн7э на мS и3зліeтсz душA моS: и3 њдержaтъ мS днjе печaлей: |
|
17
|
17
|
| Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою. | н0щію же кHсти мо‰ смzт0шасz, жи6лы же мо‰ разслабёша. |
|
18
|
18
|
| Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене. | Мн0гою крёпостію ћтсz за ри1зу мою2: ћкоже њжерeліе ри1зы моеS њб8s мz. |
|
19
|
19
|
| Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл. | Вмэнsеши же мS рaвна брeнію, въ земли2 и3 пeпелэ чaсть моS. |
|
20
|
20
|
| Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене. | Возопи1хъ же къ тебЁ, и3 не ўслhшалъ мS є3си2: стaша же и3 смотри1ша на мS. |
|
21
|
21
|
| Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене. | Наид0ша же на мS без8 ми1лости, рук0ю крёпкою ўzзви1лъ мS є3си2: |
|
22
|
22
|
| Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене. | вчини1лъ же мS є3си2 въ болёзнехъ и3 tвeрглъ є3си2 мS t спасeніz. |
|
23
|
23
|
| Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе. | Вёмъ бо, ћкw смeрть мS сотрeтъ: д0мъ бо всsкому смeртну землS. |
|
24
|
24
|
| Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування? | Ѓще бы возм0жно бhло, сaмъ бhхъ себE ўби1лъ, и3ли2 моли1лъ бhхъ и3н0го, дабы2 ми2 то2 сотвори1лъ. |
|
25
|
25
|
| Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних? | Ѓзъ же њ всsцэмъ немощнёмъ восплaкахсz, воздохнyхъ же ви1дэвъ мyжа въ бэдaхъ. |
|
26
|
26
|
| Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма. | Ѓзъ же ждaхъ благи1хъ, и3 сE, срэт0ша мS пaче днjе ѕHлъ. |
|
27
|
27
|
| Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі. | Чрeво моE воскипЁ и3 не ўмолчи1тъ: предвари1ша мS днjе нищеты2. |
|
28
|
28
|
| Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу. | СтенS ходи1хъ без8 њбуздaніz, стоsхъ же въ соб0рэ вопіS. |
|
29
|
29
|
| Я став братом шакалам і другом страусам. | Брaтъ бhхъ сjринамъ, дрyгъ же пти1чій. |
|
30
|
30
|
| Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки. | К0жа же моS помрачи1сz вельми2, и3 кHсти мо‰ сгорёша t зн0z. |
|
31
|
31
|
| І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає. | Њбрати1шасz же въ плaчь гyсли мо‰, пёснь же моS въ рыдaніе мнЁ. |
|
Глава 31
|
Главa lа
|
|
1
|
1
|
| Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину. | Завётъ положи1хъ nчи1ма мои1ма, да не помhшлю на дэви1цу. |
|
2
|
2
|
| Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? | И# что2 ўдэли2 бGъ свhше, и3 наслёдіе всеси1льнагw t вhшнихъ; |
|
3
|
3
|
| Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? | Ўвы2, пaгуба неправди1вому и3 tчуждeніе творsщымъ беззак0ніе. |
|
4
|
4
|
| Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? | Не сaмъ ли ќзритъ пyть м0й и3 вс‰ стwпы2 мо‰ и3зочтeтъ; |
|
5
|
5
|
| Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; — | Ѓще ходи1хъ съ посмэsтєли, и3 ѓще потщaсz ногA моS на лeсть, |
|
6
|
6
|
| нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність. | стaхъ бо на мёрилэ прaведнэ, ви1дэ же гDь неѕл0біе моE. |
|
7
|
7
|
| Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, | Ѓще ўклони1сz ногA моS t пути2, ѓще и3 в8слёдъ џка моегw2 и4де сeрдце моE, и3 ѓще рукaма мои1ма прикоснyхсz дарHвъ, |
|
8
|
8
|
| то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. | да посёю ќбw, ґ и3нjи да поzдsтъ, без8 к0рене же да бhхъ бhлъ на земли2. |
|
9
|
9
|
| Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, — | Ѓще в8слёдъ и4де сeрдце моE жены2 мyжа и3нaгw, и3 ѓще присэдsй бhхъ при двeрехъ є3S, |
|
10
|
10
|
| нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, | ўг0дна u5бо бyди и3 женA моS и3н0му мyжу, младeнцы же мои2 смирeни да бyдутъ: |
|
11
|
11
|
| тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду; | ћрость бо гнёва не ўдержaна, є4же њскверни1ти мyжа и3нaгw женY: |
|
12
|
12
|
| це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє. | џгнь бо є4сть горsй на вс‰ страны6, и3дёже нaйдетъ, и3з8 корeніz погуби1тъ. |
|
13
|
13
|
| Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, | Ѓще же презрёхъ сyдъ рабA моегw2 и3ли2 рабhни, прsщымсz и5мъ предо мн0ю: |
|
14
|
14
|
| то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? | чт0 бо сотворю2, ѓще и3спытaніе сотвори1тъ ми2 гDь; ѓще же и3 посэщeніе, кjй tвётъ сотворю2; |
|
15
|
15
|
| Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? | Е#дA не ћкоже и3 ѓзъ бёхъ во чрeвэ, и3 тjи бhша; бёхомъ же въ т0мже чрeвэ. |
|
16
|
16
|
| Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови? | Немощнjи же, ѓще когдA чесогw2 трeбоваху, не не получи1ша, вдови1ча же џка не презрёхъ. |
|
17
|
17
|
| Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? | Ѓще же и3 хлёбъ м0й kд0хъ є3ди1нъ и3 си1рому не преподaхъ t негw2: |
|
18
|
18
|
| Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. | понeже t ю4ности моеS корми1хъ ћкоже nтeцъ, и3 t чрeва мaтере моеS наставлsхъ: |
|
19
|
19
|
| Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, — | ѓще же презрёхъ нaга погибaюща и3 не њблек0хъ є3гw2: |
|
20
|
20
|
| чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? | немощнjи же ѓще не благослови1ша мS, t стрижeніz же ѓгнцєвъ мои1хъ согрёшасz плещы2 и4хъ: |
|
21
|
21
|
| Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, | ѓще воздвиг0хъ на сиротY рyку, надёzсz, ћкw мн0га п0мощь мнЁ є4сть: |
|
22
|
22
|
| то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя, | да tпадeтъ u5бо рaмо моE t состaва, мhшца же моS t лaктz да сокруши1тсz: |
|
23
|
23
|
| тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. | стрaхъ бо гDень њб8s мz, и3 t тsгости є3гw2 не стерплю2. |
|
24
|
24
|
| Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя? | Ѓще вчини1хъ злaто въ крёпость мою2 и3 ѓще на кaмєніz многоцBннаz надёzхсz, |
|
25
|
25
|
| Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? | ѓще же и3 возвесели1хсz, мн0гу ми2 богaтству сyщу, ѓще же и3 на безчи1сленныхъ положи1хъ рyку мою2: |
|
26
|
26
|
| Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, | и3ли2 не ви1димъ с0лнца возсіsвшагw њскудэвaюща, лунh же ўмалsющіzсz; не въ ни1хъ бо є4сть: |
|
27
|
27
|
| чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? | и3 ѓще прельсти1сz w4тай сeрдце моE, ѓще и3 рyку мою2 положи1въ на ўстaхъ мои1хъ лобзaхъ: |
|
28
|
28
|
| Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. | и3 сіe ми u5бо въ беззак0ніе превeліе да вмэни1тсz, ћкw солгaхъ пред8 бGомъ вhшнимъ. |
|
29
|
29
|
| Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? | Ѓще же њбрaдовахсz њ падeніи вр†гъ мои1хъ, и3 речE сeрдце моE: блaгоже, блaгоже: |
|
30
|
30
|
| Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його. | да ўслhшитъ u5бо ќхо моE клsтву мою2, њѕлослaвленъ же да бyду t людjй мои1хъ њѕлоблsемь. |
|
31
|
31
|
| Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? | Ѓще же и3 мн0гажды рёша рабы6ни мо‰: кто2 ќбw дaлъ бы нaмъ t пл0тей є3гw2 насhтитисz, ѕэлw2 мнЁ блaгу сyщу; |
|
32
|
32
|
| Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. | И# внЁ не водворsшесz стрaнникъ, двeрь же моS всsкому приходsщему tвeрста бЁ. |
|
33
|
33
|
| Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, | Ѓще же и3 согрэшaz нев0лею, скрhхъ грёхъ м0й: |
|
34
|
34
|
| то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері. | не посрами1хсz бо нар0днагw мн0жества, є4же не повёдати пред8 ни1ми: ѓще же и3 њстaвихъ малом0щнаго и3зhти и3з8 двeрій мои1хъ тщи1мъ нёдромъ: (ѓще бы не ўбоsлсz). |
|
35
|
35
|
| О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. | Кто2 дaстъ слyшающаго менE; руки1 же гDни ѓще бhхъ не ўбоsлсz, писaніе же, є4же и3мёхъ на кого2, |
|
36
|
36
|
| Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; | на плещaхъ возложи1въ ѓки вэнeцъ, читaхъ, |
|
37
|
37
|
| оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. | и3 ѓще не раздрaвъ є3гw2 tдaхъ, ничт0же взeмъ t должникA: |
|
38
|
38
|
| Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; | ѓще на мS когдA землS возстенA, ѓще и3 бразды6 є3S восплaкашасz вкyпэ: |
|
39
|
39
|
| якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів, | ѓще и3 си1лу є3S kд0хъ є3ди1нъ без8 цэны2, и3ли2 ѓще и3 дyшу господи1на земли2 взeмъ њскорби1хъ: |
|
40
|
40
|
| то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися. | вмёстw пшени1цы да взhдетъ ми2 кропи1ва, ґ вмёстw kчмeнz тeрніе. |
|
Глава 32
|
Главa lв
|
|
1
|
1
|
| Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх, | И# ўмолчA јwвъ словесы2. Ўмолчaша же и3 тріE дрyзіе є3гw2 ктомY прерэковaти јwву, бЁ бо јwвъ првdнъ пред8 ни1ми. |
|
2
|
2
|
| тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога, | Разгнёвасz же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, t ќжичества ґрaмска ґvсітідjйскіz страны2, разгнёвасz же на јwва ѕэлw2, занeже наречE себE првdна пред8 бGомъ, |
|
3
|
3
|
| а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова. | и3 на тріeхъ же другHвъ разгнёвасz ѕэлw2, ћкw не возмог0ша tвэщaти проти1ву јwву и3 суди1ша є3го2 бhти нечести1ва. |
|
4
|
4
|
| Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього. | Е#ліyсъ же терпsше дaти tвётъ јwву, ћкw старёйшіи є3гw2 сyть дeньми (дрyзіе є3гw2). |
|
5
|
5
|
| Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його. | И# ви1дэ є3ліyсъ, ћкw нёсть tвёта во ўстёхъ тріeхъ мужeй, и3 воз8zри1сz гнёвомъ свои1мъ. |
|
6
|
6
|
| І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку. | Tвэщaвъ же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, речE: ю3нёйшій ќбw є4смь лёты, вh же є3стE старёйшіи: тёмже молчaхъ, ўбоsвсz возвэсти1ти вaмъ хи1трость мою2: |
|
7
|
7
|
| Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости. | рёхъ же: врeмz є4сть глаг0лющее, и3 во мн0зэхъ лётэхъ вёдzтъ премyдрость, |
|
8
|
8
|
| Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння. | но дyхъ є4сть въ человёцэхъ, дыхaніе же вседержи1телево є4сть научaющее: |
|
9
|
9
|
| Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду. | не многолётніи сyть премyдри, нижE стaріи вёдzтъ сyдъ: |
|
10
|
10
|
| Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я. | тёмже рёхъ: послyшайте менE, и3 возвэщY вaмъ, ±же вёмъ, внуши1те глаг0лы мо‰: |
|
11
|
11
|
| Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати. | рекy бо вaмъ послyшающымъ, д0ндеже и3спытaете словесA, и3 дaже вaсъ ўразумёю, |
|
12
|
12
|
| Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його. | и3 сE, не бЁ јwва њбличazй, tвэщazй проти1внw глаг0лwмъ є3гw2 t вaсъ: |
|
13
|
13
|
| Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина. | да не речeте: њбрэт0хомъ премyдрость, гDеви приложи1вшесz: |
|
14
|
14
|
| Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому. | человёку же попусти1сте глаг0лати такwвaz словесA: |
|
15
|
15
|
| Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити. | ўжаснyшасz, не tвэщaша ктомY, њбетшaша t ни1хъ словесA: |
|
16
|
16
|
| І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше, | терпёхъ, не глаг0лахъ бо, ћкw стaша, не tвэщaша, ћкw да tвэщaю и3 ѓзъ чaсть. |
|
17
|
17
|
| то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я, | Tвэщa же є3ліyсъ, глаг0лz: |
|
18
|
18
|
| бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене. | пaки возглаг0лю, и3сп0лненъ бо є4смь словeсъ: ўбивaетъ бо мS дyхъ чрeва: |
|
19
|
19
|
| Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів. | чрeво же моE ћкw мёхъ мстA врsща завsзанъ, и3ли2 ћкоже мёхъ ковaческій раст0ргнутый: |
|
20
|
20
|
| Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім. | возглаг0лю, да почjю, tвeрзъ ўстA: |
|
21
|
21
|
| На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану, | человёка бо не постыждyсz, но нижE брeннагw посрамлю1сz: |
|
22
|
22
|
| тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій. | не вёмъ бо чуди1тисz лицY: ѓще же ни2, то2 и3 менE м0ліе и3з8zдsтъ. |
|
Глава 33
|
Главa lг
|
|
1
|
1
|
| Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого. | Но послyшай, јwве, словeсъ мои1хъ и3 бесёду мою2 внуши2: |
|
2
|
2
|
| Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй. | сE бо, tверз0хъ ўстA мо‰, и3 возглаг0ла љзhкъ м0й: |
|
3
|
3
|
| Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте. | чи1сто сeрдце моE во словесёхъ, рaзумъ же ўстнY моє1ю чи6стаz ўразумёетъ: |
|
4
|
4
|
| Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя. | д¦ъ б9ій сотвори1вый мS, дыхaніе же вседержи1телево поучaющее мS: |
|
5
|
5
|
| Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною. | ѓще м0жеши, дaждь ми2 tвётъ къ си6мъ: потерпи2, стaни проти1ву менє2, и3 ѓзъ проти1ву тебє2. |
|
6
|
6
|
| Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху; | T брeніz сотворeнъ є3си2 ты2, ћкоже и3 ѓзъ: t тогHжде сотворeніz є3смы2: |
|
7
|
7
|
| тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе. | не стрaхъ м0й тS смzтeтъ, нижE рукA моS тzжкA бyдетъ на тS. |
|
8
|
8
|
| Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів: | Nбaче рeклъ є3си2 во ќшы мои2, и3 глaсъ глагHлъ твои1хъ ўслhшахъ, занeже глаг0леши: |
|
9
|
9
|
| чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди; | чи1стъ є4смь ѓзъ, не согрэшaz, непор0ченъ же є4смь, и4бо не беззак0нновахъ: |
|
10
|
10
|
| а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником; | заз0ръ же на мS њбрёте и3 мни1тъ мS, ћкw проти1вника себЁ: |
|
11
|
11
|
| поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми. | вложи1 же н0гу мою2 въ дрeво и3 надсмотрsлъ пути6 мо‰ вс‰. |
|
12
|
12
|
| Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини. | Кaкw бо глаг0леши, ћкw прaвъ є4смь, и3 не послyша менE; Вёченъ бо є4сть, и4же над8 зємнhми. |
|
13
|
13
|
| Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх. | Глаг0леши бо: чесw2 рaди прaвды моеS не ўслhша всsко сл0во; |
|
14
|
14
|
| Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге: | Е#ди1ною бо возглаг0летъ гDь, втор0е же во снЁ, и3ли2 въ поучeніи нощнёмъ, |
|
15
|
15
|
| уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі. | и3ли2, ћкw є3гдA напaдаетъ стрaхъ лю1тъ на человёки, во дремaніихъ на л0жи: |
|
16
|
16
|
| Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння, | тогдA tкрhетъ ќмъ человёческій, видёньми стрaха тацёми и5хъ ўстраши1тъ, |
|
17
|
17
|
| щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість, | да возврати1тъ человёка t непрaвды, тёло же є3гw2t падeніz и3збaви, |
|
18
|
18
|
| щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем. | пощадё же дyшу є3гw2 t смeрти, є4же не пaсти є3мY на брaни. |
|
19
|
19
|
| Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, — | Пaки же њбличи2 є3го2 болёзнію на л0жи и3 мн0жество костeй є3гw2 разслaби: |
|
20
|
20
|
| і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі. | всsкагw же брaшна пшени1чна не возм0жетъ пріsти, ґ душA є3гw2 ћди х0щетъ, |
|
21
|
21
|
| Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно. | д0ндеже согнію1тъ плHти є3гw2, и3 покaжетъ кHсти є3гw2 т0щz: |
|
22
|
22
|
| І душа її наближається до могили і життя її — до смерті. | прибли1жисz же на смeрть душA є3гw2, и3 жив0тъ є3гw2 во ѓдэ. |
|
23
|
23
|
| Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, — | Ѓще бyдетъ тhсzща ѓгGлъ смертон0сныхъ, є3ди1нъ t ни1хъ не ўzзви1тъ є3го2: ѓще помhслитъ сeрдцемъ њбрати1тисz ко гDу, повёсть же человёку св0й заз0ръ, и3 безyміе своE покaжетъ, |
|
24
|
24
|
| Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення. | застyпитъ є5, є4же не впaсти є3мY въ смeрть, њбнови1тъ же тёло є3гw2 ћкоже поваплeніе на стэнЁ, кHсти же є3гw2 и3сп0лнитъ м0зга: |
|
25
|
25
|
| Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї. | ўмzгчи1тъ же є3гw2 пл0ть ћкоже младeнца, и3 ўстр0итъ є3го2 возмужaвша въ человёцэхъ. |
|
26
|
26
|
| Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її. | Пом0литсz же ко гDу и3 пріsтъ и4мъ бyдетъ, вни1детъ же лицeмъ весeлымъ со и3сповёданіемъ, воздaстъ же человёкwмъ прaвду свою2. |
|
27
|
27
|
| Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені; | Посeмъ тогдA зaзритъ человёкъ сaмъ себЁ, глаг0лz: kков†z содэвaхъ; и3 не по дост0инству и3стzзa мz, њ ни1хже согрэши1хъ: |
|
28
|
28
|
| Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло. | спаси2 дyшу мою2, є4же не вни1ти во и3стлёніе, и3 жи1знь моS свётъ ќзритъ. |
|
29
|
29
|
| Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною, | СE, сі‰ вс‰ твори1тъ крёпкій (бGъ) пути6 три2 съ мyжемъ: |
|
30
|
30
|
| щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих. | но и3збaви дyшу мою2 t смeрти, да жив0тъ м0й во свётэ хвaлитъ є3го2. |
|
31
|
31
|
| Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити. | Внимaй, јwве, и3 послyшай менE, премолчи2, и3 ѓзъ возглаг0лю: |
|
32
|
32
|
| Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання; | и3 ѓще тебЁ сyть словесA, tвэщaй ми2: глаг0ли, хощy бо њправди1тисz тебЁ: |
|
33
|
33
|
| якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости. | ѓще же ни2, ты2 послyшай менE, ўмолчи2, и3 научy тz премyдрости. |
|
Глава 34
|
Главa lд
|
|
1
|
1
|
| І продовжував Елиуй і сказав: | Tвэщaвъ же є3ліyсъ, речE: |
|
2
|
2
|
| вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі! | послyшайте менE, премyдріи: свёдущіи, внуши1те (д0брое), |
|
3
|
3
|
| Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі. | ћкw ќхо словесA и3скушaетъ, гортaнь же вкушaетъ брaшна. |
|
4
|
4
|
| Співставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре. | Сyдъ и3зберeмъ себЁ, ўразумёемъ посредЁ себє2, что2 лyчшее. |
|
5
|
5
|
| Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене суду. | Ћкw речE јwвъ: првdнъ є4смь, гDь tsтъ ми2 сyдъ, |
|
6
|
6
|
| Чи повинен я говорити лжу на правду мою? Моя рана незцілима без провини. | солгa же судY моемY: наси1льна стрэлA моS без8 непрaвды. |
|
7
|
7
|
| Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду, | Кто2 мyжъ, ћкоже јwвъ, піsй поругaніе, ћкоже в0ду, |
|
8
|
8
|
| вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими? | не согрэшaz, нижE нечeствовавъ, нижE приwбщи1всz къ творsщымъ беззакHніz, є4же ходи1ти съ нечести1выми; |
|
9
|
9
|
| Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу. | Не рцh бо, ћкw нёсть посэщeніz мyжеви, и3 посэщeніz є3мY t гDа. |
|
10
|
10
|
| Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя, | Тёмже, разуми1віи сeрдцемъ, послyшайте менE, не бyди ми2 пред8 гDемъ нечeствовати и3 пред8 вседержи1телемъ возмути1ти прaвду: |
|
11
|
11
|
| бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому. | но воздаeтъ человёкови, ћкоже твори1тъ кjйждо и4хъ, и3 на стези2 мyжестэй њбрsщетъ и5. |
|
12
|
12
|
| Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд. | Мни1ши же гDа нелBпаz сотвори1ти, и3ли2 вседержи1тель смzтeтъ сyдъ, и4же сотвори2 зeмлю; |
|
13
|
13
|
| Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною? | Кт0 же є4сть творsй поднебeсную и3 ±же въ нeй всsчєскаz; |
|
14
|
14
|
| Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її, | Ѓще бо восх0щетъ запрети1ти и3 дyхъ ў себє2 ўдержaти, |
|
15
|
15
|
| миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох. | ќмретъ всsка пл0ть вкyпэ, всsкъ же человёкъ въ зeмлю п0йдетъ, tню1дуже и3 с0зданъ бhсть. |
|
16
|
16
|
| Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої. | Ѓще же не ўвэщaешисz, послyшай си1хъ, внуши2 глaсъ глагHлъ. |
|
17
|
17
|
| Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедного? | Ви1ждь ты2 ненави1дzщаго беззакHннаz и3 губsщаго лук†выz, сyща, вёчна, првdна. |
|
18
|
18
|
| Чи можна сказати цареві: ти — нечестивець, і князям: ви — беззаконники? | Нечести1въ є4сть глаг0лzй царeви, зак0нъ преступaеши, нечести1вэйше, кнzзє1мъ: |
|
19
|
19
|
| Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його. | и4же не постыдёсz лицA честнaгw, нижE вёсть чeсть возложи1ти си6льнымъ, ўдиви1тисz ли1цамъ и4хъ. |
|
20
|
20
|
| Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою. | Тщe же и5мъ сбyдетсz, є4же возопи1ти и3 моли1ти мyжа: занE ўпотреби1ша беззак0ннw, безчeстzще немощнhхъ. |
|
21
|
21
|
| Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки її. | Т0й бо зри1тель є4сть дёлъ человёческихъ, ўтаи1сz же t негw2 ничт0же t тёхъ, ±же творsтъ: |
|
22
|
22
|
| Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня. | нижE бyдетъ мёсто ўкрhтисz творsщымъ беззакHннаz: |
|
23
|
23
|
| Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом. | ћкw не на мyжа положи1тъ є3щE. |
|
24
|
24
|
| Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця; | ГDь бо всёхъ ви1дитъ, постизazй неизслBднаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA, |
|
25
|
25
|
| тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються. | свёдый и4хъ дэлA, и3 њбрати1тъ н0щь, и3 смирsтсz. |
|
26
|
26
|
| Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших, | Ўгаси1 же нечести6выz, ви1дими же пред8 ни1мъ: |
|
27
|
27
|
| за те, що вони відвернулися від Нього і не зрозуміли всіх шляхів Його, | ћкw ўклони1шасz t зак0на б9іz, њправдaній же є3гw2 не познaша, |
|
28
|
28
|
| так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених. | є4же вознести2 къ немY в0пль ни1щихъ, и3 в0пль ўб0гихъ ўслhшитъ. |
|
29
|
29
|
| Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини, | И# т0й тишинY подaстъ, и3 кто2 њсyдитъ; и3 сокрhетъ лицE, и3 кто2 ќзритъ є3го2; и3 на kзhкъ, и3 на человёка вкyпэ, |
|
30
|
30
|
| щоб не царював лицемір на спокусу народу. | и4же поставлsетъ царeмъ человёка лицемёра за стропти1вость людjй. |
|
31
|
31
|
| До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду грішити. | Ћкw къ крёпкому глаг0лzй: взsхъ, не tимY вмёстw зал0га: |
|
32
|
32
|
| А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду. | без8 менє2 ўзрю2, ты2 покажи1 ми: ѓще непрaвду содёлахъ, не и4мамъ приложи1ти. |
|
33
|
33
|
| Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш. | Е#дA t тебє2 и3стsжетъ ю5, ћкw ты2 tри1неши, ћкw ты2 и3зберeши, ґ не ѓзъ ли; и3 что2 разумёеши; глаг0ли. |
|
34
|
34
|
| Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене: | Тёмже смhсленніи сeрдцемъ рекyтъ сі‰, мyжъ же премyдръ ўслhша глаг0лъ м0й. |
|
35
|
35
|
| Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу. | Јwвъ же не въ рaзумэ глаг0лаше, словесa же є3гw2 не въ хи1трости. |
|
36
|
36
|
| Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим. | Nбaче навhкни, јwве, не дaждь є3щE tвёта, ћкоже немyдріи: |
|
37
|
37
|
| Інакше він до гріха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога. | да не приложи1мъ на грэхи2 нaшz: беззак0ніе же на нaсъ вмэни1тсz, мнHгаz глаг0лющихъ словесA на гDа. |
|
Глава 35
|
Главa lє
|
|
1
|
1
|
| І продовжував Елиуй і сказав: чи | Tвэщaвъ же є3щE є3ліyсъ, речE: |
|
2
|
2
|
| вважаєш ти справедливим, що сказав: я правіший за Бога? | что2 сіE мни1лъ є3си2 на судЁ; ты2 кто2 є3си2, ћкw рeклъ є3си2: прaвъ є4смь пред8 гDемъ; |
|
3
|
3
|
| Ти сказав: яка користь мені? і який прибуток я мав би перед тим, як коли б я і грішив? | И#ли2 речeши: что2 сотворю2 согрэши1въ; |
|
4
|
4
|
| Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою: | Ѓзъ же ти2 дaмъ tвётъ и3 тріeмъ другHмъ твои6мъ. |
|
5
|
5
|
| поглянь на небо і дивися; поглянь на хмари, вони вище тебе. | Воззри2 на нeбо и3 ви1ждь: смотри1 же на w4блаки, к0ль высHки сyть t тебє2. |
|
6
|
6
|
| Якщо ти грішиш, що робиш ти Йому? і якщо злочини твої збільшуються, що заподіюєш ти Йому? | Ѓще согрэши1лъ є3си2, что2 сотвори1ши; ѓще же и3 мн0гw беззак0нновалъ є3си2, что2 м0жеши сотвори1ти; |
|
7
|
7
|
| Якщо ти праведний, що даєш Йому? або що одержує Він від руки твоєї? | Понeже ќбw прaведенъ є3си2, что2 дaси є3мY; и3ли2 что2 и3з8 руки2 твоеS в0зметъ; |
|
8
|
8
|
| Нечестя твоє відноситься до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського. | Мyжеви под0бному тебЁ нечeстіе твоE, и3 сhну человёческому прaвда твоS. |
|
9
|
9
|
| Від безлічі гнобителів стогнуть гноблені, і від руки сильних волають. | T мн0жества њклеветaеміи воззовyтъ, возопію1тъ t мhшцы мн0гихъ: |
|
10
|
10
|
| Але ніхто не говорить: де Бог, Творець мій, Який дає пісні вночі, | и3 не речE: гдЁ є4сть бGъ сотвори1вый мS, ўстроszй стражбы6 нwщнhz, |
|
11
|
11
|
| Який навчає нас більше, ніж худобу земну, і напоумлює нас більше, ніж птахів небесних? | tдэлszй мS t четверон0гихъ земнhхъ и3 t небeсныхъ пти1цъ; |
|
12
|
12
|
| Там вони волають, і Він не відповідає їм, з причини гордости злих людей. | тaмw воззовyтъ, и3 не и4маши ўслhшати, и3 t досaды ѕлhхъ. |
|
13
|
13
|
| Але неправда, що Бог не чує і Вседержитель не дивиться на це. | БезмBстнаz бо ви1дэти не х0щетъ гDь: сaмъ бо вседержи1тель зри1тель є4сть творsщихъ беззакHннаz, и3 спасeтъ мS. |
|
14
|
14
|
| Хоча ти сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, і — чекай на нього. | Суди1сz же пред8 ни1мъ, ѓще м0жеши похвали1ти є3го2, ћкоже є4сть и3 нн7э. |
|
15
|
15
|
| Але нині, тому що гнів Його не відвідав його і він не пізнав його у всій суворості, | Ћкw нёсть посэщazй гнёвомъ свои1мъ, и3 не познA прегрэшeніz коегHлибо ѕэлw2. |
|
16
|
16
|
| Іов і відкрив легковажно вуста свої і нерозважливо марнує слова. | Јwвъ же всyе tверзaетъ ўстA сво‰, невёдэніемъ словесA њтzгощaетъ. |
|
Глава 36
|
Главa lѕ
|
|
1
|
1
|
| І продовжував Елиуй і сказав: | Приложи1въ же є3щE є3ліyсъ, речE: |
|
2
|
2
|
| почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога. | пожди1 ми мaлw є3щE, да тS научY: є3щe бо ў менє2 є4сть сл0во. |
|
3
|
3
|
| Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість, | Пріи1мъ хи1трость мою2 tдалeча, дёлы же мои1ми прaвєднаz рекY вои1стинну: |
|
4
|
4
|
| тому що слова мої точно не лжа: перед тобою — довершений у пізнаннях. | и3 не непрaвєдны глаг0лы без8 прaвды ўразумёеши. |
|
5
|
5
|
| Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця; | Ви1ждь же, ћкw гDь не tри1нетъ неѕл0бивагw: |
|
6
|
6
|
| Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим; | си1ленъ крёпостію сердцA нечести1выхъ не њживи1тъ и3 сyдъ ни1щымъ дaстъ, |
|
7
|
7
|
| Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться. | не tи1метъ t правди1вагw nчeсъ свои1хъ, и3 со цари6 на прест0лэ посади1тъ и5хъ на побёду, и3 вознесyтсz. |
|
8
|
8
|
| Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди, | Свsзанніи въ ручнhхъ ќзахъ ћти бyдутъ ќжами нищеты2, |
|
9
|
9
|
| то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися, | и3 возвэсти1тъ и5мъ дэлA и4хъ и3 прегрэшeніе и4хъ, ћкw ўкрэпsтсz: |
|
10
|
10
|
| і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя. | но правди1ваго ўслhшитъ, и3 речE, ћкw њбратsтсz t непрaвды. |
|
11
|
11
|
| Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості; | Ѓще ўслhшатъ и3 пораб0таютъ, скончaютъ дни6 сво‰ во благи1хъ и3 лBта сво‰ въ благолёпотэ: |
|
12
|
12
|
| якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі. | нечести1выхъ же не спасeтъ, занE не хотёша познaти гDа и3 занeже ўчи1ми не послушли1ви бёша. |
|
13
|
13
|
| Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани; | И# лицемёри сeрдцемъ возмутsтъ ћрость: не возопію1тъ, ћкw свzзA и5хъ: |
|
14
|
14
|
| тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками. | да ќмретъ u5бо въ ю4ности душA и4хъ, житіe же и4хъ ўzзвлsемо ѓгGлы, |
|
15
|
15
|
| Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його. | занeже њскорби1ша недyжна и3 нeмощна, сyдъ же кр0ткихъ и3зложи1тъ. |
|
16
|
16
|
| І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром; | Е#щe же и3ст0ргну тS t ќстъ врaжіихъ: бeздна, проли1тіе под8 нeю, и3 сни1де трапeза твоS и3сп0лнена тyка. |
|
17
|
17
|
| але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження — близькі. | Не њскудёетъ же t прaведныхъ сyдъ: |
|
18
|
18
|
| Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе. | ћрость же на нечести6выz бyдетъ, нечeстіz рaди дарHвъ и4хъ, и5хже пріимaху на непрaвдэ. |
|
19
|
19
|
| Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні, — ні золоту і ніякому скарбу. | Да не ўклони1тъ тS в0лею ќмъ t мольбы2 въ бэдЁ сyщихъ немощнhхъ и3 всёхъ содержaщихъ крёпость. |
|
20
|
20
|
| Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці. | Не привлецы2 н0щи, є4же взhти лю1демъ вмёстw и4хъ: |
|
21
|
21
|
| Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями. | но сохрани1сz, да не содёеши ѕлA: си1хъ бо рaди и3з8sтъ є3си2 t нищеты2. |
|
22
|
22
|
| Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник? | СE, крёпкій ўдержи1тъ крёпостію своeю: кт0 бо є4сть, ћкоже т0й, си1ленъ; |
|
23
|
23
|
| Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо? | и3 кто2 є4сть и3спытyzй дёлъ є3гw2; и3ли2 кто2 рекjй: содёz непрaвду; |
|
24
|
24
|
| Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать. | Помzни2, ћкw вє1ліz дэлA є3гw2 сyть, и4миже владёша мyжіе. |
|
25
|
25
|
| Усі люди можуть бачити їх; людина може бачати їх здаля. | Всsкъ человёкъ ви1дитъ въ себЁ, є3ли1цы ўzзвлsеми сyть человёцы. |
|
26
|
26
|
| Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме. | СE, крёпкій вели1кій, и3 не ўвёмы: число2 лётъ є3гw2 безконeчное: |
|
27
|
27
|
| Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем: | и3зочтє1нны же є3мY сyть к†пли дождє1вныz, и3 и3злію1тсz дождeмъ во w4блакъ: |
|
28
|
28
|
| із хмар падають і виливаються рясно на людей. | потекyтъ њбетш†ніz, њсэни1ша же w4блацы над8 премн0гими людьми2: врeмz постaви скотY, вёдzтъ же л0жа чи1нъ. Њ всёхъ си1хъ не диви1тлитисz ќмъ, и3 не и3змэнsетлисz ти2 сeрдце t тёла; |
|
29
|
29
|
| Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його? | И# ѓще ўразумёетъ простeртіе w4блака, рaвенство ски1ніи є3гw2: |
|
30
|
30
|
| Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря. | сE, простирaетъ на ню2 свётъ и3 корє1ніz морск†z покры2: |
|
31
|
31
|
| Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку. | тёми бо сyдитъ лю1демъ, дaстъ пи1щу могyщему. |
|
32
|
32
|
| Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити. | На рукY покры2 свётъ и3 заповёда њ нeмъ срэтaющему: |
|
33
|
33
|
| Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається. | возвэсти1тъ њ нeмъ дрyгу своемY гDь, стzжaніе, и3 њ непрaвдэ. |
|
Глава 37
|
Главa lз
|
|
1
|
1
|
| І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого. | И# t си1хъ возмzтeсz сeрдце моE и3 tт0ржесz t мёста своегw2. |
|
2
|
2
|
| Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його. | Послyшай слyха во гнёвэ ћрости гDни, и3 поучeніе и3зо ќстъ є3гw2 и3зhдетъ. |
|
3
|
3
|
| Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі. | Под8 всёмъ нeбомъ начaлство є3гw2, и3 свётъ є3гw2 на крил{ земли2. |
|
4
|
4
|
| За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий. | Вслёдъ є3гw2 возопіeтъ глaсомъ, возгреми1тъ глaсомъ вели1чіz своегw2, и3 не и3змэни1тъ и4хъ, ћкw ўслhшитъ глaсъ є3гw2. |
|
5
|
5
|
| Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні. | Возгреми1тъ крёпкій глaсомъ свои1мъ ди6внаz: сотвори1 бо вє1ліz, и4хже не вёдахомъ. |
|
6
|
6
|
| Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі. | Повелэвazй снёгу: бyди на земли2, и3 бyрz дождS, и3 бyрz дождє1въ могyтства є3гw2. |
|
7
|
7
|
| Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його. | Въ руцЁ всsкагw человёка знaменаетъ, да познaетъ всsкъ человёкъ свою2 нeмощь. |
|
8
|
8
|
| Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах. | Внид0ша же ѕвёріе под8 кр0въ и3 ўмолк0ша на л0жи. |
|
9
|
9
|
| З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча. | И#з8 храни1лищъ внyтреннихъ нах0дzтъ бwлёзни, и3 t внёшнихъ стрaнъ стyдень. |
|
10
|
10
|
| Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується. | И# t дыхaніz крёпка дaстъ лeдъ: ўправлsетъ же в0ду, ћкоже х0щетъ, |
|
11
|
11
|
| Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його, | и3 и3збрaнное ўстроsетъ w4блакъ: разженeтъ w4блакъ свётъ є3гw2, |
|
12
|
12
|
| і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі. | и3 сaмъ њкрє1стнаz преврати1тъ, ћкоже х0щетъ, въ дэлA и4хъ: вс‰, є3ли6ка заповёсть и5мъ, сі‰ чиноположє1на сyть t негw2 на земли2, |
|
13
|
13
|
| Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування. | ѓще въ наказaніе, ѓще на зeмлю свою2, ѓще на ми1лость њбрsщетъ и5. |
|
14
|
14
|
| Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі. | Внуши2 сі‰, јwве: стaни ўчaйсz си1лэ гDни. |
|
15
|
15
|
| Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї? | Вёмы, ћкw гDь положи2 дэлA сво‰, свётъ сотвори1въ и3з8 тмы2. |
|
16
|
16
|
| Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні? | Вёсть же разли1чіе њблакHвъ и3 вє1ліz падє1ніz ѕлhхъ. |
|
17
|
17
|
| Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня? | Твоs же nдeжда теплA, почивaетъ же на земли2 t ю4га. |
|
18
|
18
|
| Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало? | Ўтверждє1ніz съ ни1мъ въ дрeвности, крэпк† ћкоже видёніе сли1тіz. |
|
19
|
19
|
| Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти. | Чесw2 рaди, научи1 мz, что2 речeмъ є3мY; и3 престaнемъ мнHга глаг0люще. |
|
20
|
20
|
| Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому? | Е#дA кни1га, и3ли2 книг0чіа ми2 предстои1тъ; да стоsщь сотворю2 человёку молчaти. |
|
21
|
21
|
| Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх. | Не всBмъ же ви1димь свётъ: свётлый є4сть въ дрeвностехъ, ћкоже є4же t негw2 на w4блацэхъ. |
|
22
|
22
|
| Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич. | T сёвера w4блацы златозaрни: въ си1хъ вeліz слaва и3 чeсть вседержи1телева. |
|
23
|
23
|
| Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить. | И# не њбрэтaемъ и3н0го под0бна крёпости є3гw2: и4же сyдитъ првdнw, мни1ши ли, ћкw не слhшитъ т0й; |
|
24
|
24
|
| Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем! | Тёмже ўбоsтсz є3гw2 человёцы: ўбоsтсz же є3гw2 и3 премyдріи сeрдцемъ. |
|
Глава 38
|
Главa lи
|
|
1
|
1
|
| [Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав: | Престaвшу же є3ліyсу t бесёды, речE гDьјwву сквозЁ бyрю и3 w4блаки: |
|
2
|
2
|
| хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу? | кто2 сeй скрывazй t менє2 совётъ, содержaй же глаг0лы въ сeрдцы, менe же ли мни1тсz ўтаи1ти; |
|
3
|
3
|
| Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені: | Препоsши ћкw мyжъ чрє1сла тво‰: вопрошy же тS, тh же ми2 tвэщaй. |
|
4
|
4
|
| де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш. | ГдЁ бhлъ є3си2, є3гдA њсновaхъ зeмлю; возвэсти1 ми, ѓще вёси рaзумъ. |
|
5
|
5
|
| Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур? | Кто2 положи2 мBры є3S, ѓще вёси; и3ли2 кто2 наведhй вeрвь на ню2; |
|
6
|
6
|
| На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її, | На чeмже столпи2 є3S ўтверждeни сyть; кт0же є4сть положи1вый кaмень краеуг0лный на нeй; |
|
7
|
7
|
| при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости? | Е#гдA (сотворє1ны) бhша ѕвёзды, восхвали1ша мS глaсомъ вeліимъ вси2 ѓгGли мои2. |
|
8
|
8
|
| Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби, | Загради1хъ же м0ре враты2, є3гдA и3зливaшесz и3з8 чрeва мaтере своеS и3сходsщее: |
|
9
|
9
|
| коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його, | положи1хъ же є3мY w4блакъ во њдэsніе, мгл0ю же пови1хъ є5: |
|
10
|
10
|
| й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота, | и3 положи1хъ є3мY предёлы, њбложи1въ затв0ры и3 вратA: |
|
11
|
11
|
| і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм? | рёхъ же є3мY: до сегw2 д0йдеши и3 не прeйдеши, но въ тебЁ сокрушaтсz в0лны тво‰. |
|
12
|
12
|
| Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її, | И#ли2 при тебЁ состaвихъ свётъ ќтренній, денни1ца же вёсть чи1нъ св0й, |
|
13
|
13
|
| щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих, | ћтисz кри1лъ земли2, tтрzсти2 нечести6выz t неS; |
|
14
|
14
|
| щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг, | И#ли2 ты2, брeніе взeмъ, t земли2 создaлъ є3си2 жив0тно, и3 глаг0ливаго сего2 посади1лъ є3си2 на земли2; |
|
15
|
15
|
| щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася? | Tsлъ же ли є3си2 t нечести1выхъ свётъ, мhшцу же г0рдыхъ сокруши1лъ ли є3си2; |
|
16
|
16
|
| Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні? | Пришeлъ же ли є3си2 на и3ст0чники м0рz, во слэдaхъ же бeздны ходи1лъ ли є3си2; |
|
17
|
17
|
| Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної? | Tверзaютсz же ли тебЁ стрaхомъ вратA смє1ртнаz, врaтницы же ѓдwвы ви1дэвше тS ўбоsшасz ли; |
|
18
|
18
|
| Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це. | Навhклъ же ли є3си2 широты2 поднебeсныz; Повёждь u5бо ми2, коли1ка є4сть; |
|
19
|
19
|
| Де путь до оселі світла, і де місце темряви? | Въ к0ей же земли2 вселsетсz свётъ, тмё же к0е є4сть мёсто; |
|
20
|
20
|
| Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її. | Ѓще u5бо введeши мS въ предёлы и4хъ, ѓще же ли и3 вёси стєзи2 и4хъ; |
|
21
|
21
|
| Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике. | Вёмъ u5бо, ћкw тогдA рождeнъ є3си2, числ0 же лётъ твои1хъ мн0го. |
|
22
|
22
|
| Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду, | Пришeлъ же ли є3си2 въ сокрHвища снBжнаz, и3 сокрHвища гр†днаz ви1дэлъ ли є3си2; |
|
23
|
23
|
| які бережу Я на час смутний, на день битви і війни? | подлежaтъ же ли тебЁ въ чaсъ врагHвъ, въ дeнь брaней и3 рaти; |
|
24
|
24
|
| Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі? | Tкyду же и3сх0дитъ слaна, и3ли2 разсыпaетсz ю4гъ на поднебeсную; |
|
25
|
25
|
| Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки, | Кт0 же ўгот0ва дождю2 вeлію проліsніе, и3 пyть м0лніи и3 гр0ма, |
|
26
|
26
|
| щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини, | њдожди1ти на зeмлю, на нeйже нёсть мyжа, пустhню, и3дёже человёка нёсть въ нeй, |
|
27
|
27
|
| щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання? | насhтити непроходи1му и3 ненаселeну, и3 прозsбнути и3сх0дъ ѕлaка; |
|
28
|
28
|
| Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси? | Кт0 є3сть дождю2 nтeцъ; кт0 же є4сть роди1вый к†пли рHсныz; |
|
29
|
29
|
| З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, — хто народжує його? | И#з8 чіегw2 чрeва и3сх0дитъ лeдъ; Слaну же на небеси2 кто2 роди1лъ, |
|
30
|
30
|
| Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає. | ћже нисх0дитъ ћкw водA текyщаz; ЛицE нечести1ва кто2 ўстраши2; |
|
31
|
31
|
| Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль? | Разумёлъ же ли є3си2 соyзъ пліaдъ, и3 њграждeніе њріHново tвeрзлъ ли є3си2; |
|
32
|
32
|
| Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми? | И#ли2 tвeрзеши знaмєніz небє1снаz во врeмz своE; и3 вечeрнюю ѕвэздY за власы2 є3S привлечeши ли; |
|
33
|
33
|
| Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі? | Вёси же ли премэнє1ніz небє1снаz, и3ли2 быв†ющаz вкyпэ под8 небесeмъ; |
|
34
|
34
|
| Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе? | Призовeши же ли w4блакъ глaсомъ; и3 трeпетомъ воды2 вели1кіz послyшаетъ ли тS; |
|
35
|
35
|
| Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми? | П0слеши же ли мHлніи, и3 п0йдутъ; рекyтъ же ли ти2: чт0 є3сть; |
|
36
|
36
|
| Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму? | Кт0 же дaлъ є4сть женaмъ ткaніz мyдрость, и3ли2 и3спещрeніz хи1трость; |
|
37
|
37
|
| Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба, | Кт0 же и3зчислszй w4блаки премyдростію, нeбо же на зeмлю преклони1лъ, |
|
38
|
38
|
| коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються? | разліsсz же ћкw землS прaхъ, спаsхъ же є5, ѓки кaменемъ, на четhри ќглы; |
|
39
|
39
|
| Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів, | Ўлови1ши же ли львaмъ ћдь, и3 дyшы ѕміє1въ насhтиши ли; |
|
40
|
40
|
| коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці? | ўбоsшасz бо на л0жахъ свои1хъ и3 сэдsтъ въ дeбрехъ ўловлsюще. |
|
41
|
41
|
| Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі? | Кт0 же врaну ўгот0ва пи1щу; пти6чищи бо є3гw2 ко гDу воззвaша, њблетaюще бр†шна и4щуще. |
|
Глава 39
|
Главa lf
|
|
1
|
1
|
| Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей? | Ѓще ўразумёлъ є3си2 врeмz рождeніz к0зъ живyщихъ на горaхъ кaменныхъ; ўсмотри1лъ же ли є3си2 болёзнь при рождeніи є3лeней; |
|
2
|
2
|
| чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх? | и3зчи1слилъ же ли є3си2 мцcы и4хъ и3сп0лнєны рождeніz и4хъ, бwлёзни же и4хъ разрэши1лъ ли є3си2; |
|
3
|
3
|
| Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші; | Вскорми1лъ же ли є3си2 дётищы и4хъ внЁ стрaха, бwлёзни же и4хъ tслeши ли; |
|
4
|
4
|
| діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них. | и3звeргнутъ ч†да сво‰, ўмн0жатсz въ порождeніи, и3зhдутъ и3 не возвратsтсz къ ни6мъ. |
|
5
|
5
|
| Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру, | Кт0 же є4сть пусти1вый nслA ди1віzго своб0дна, ќзы же є3гw2 кто2 разрэши1лъ; |
|
6
|
6
|
| якому степ Я призначив домом і солончаки — житлом? | Положи1хъ же жили1ще є3гw2 пустhню и3 селє1ніz є3гw2 слaность: |
|
7
|
7
|
| Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича, | смэsйсz мн0гу нар0ду грaда, стужaніz же дaнническагw не слhшай, |
|
8
|
8
|
| по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню. | ўсм0тритъ на горaхъ пaжить себЁ и3 в8слёдъ всsкагw ѕлaка и4щетъ. |
|
9
|
9
|
| Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх? | Пох0щетъ же ли ти2 є3динор0гъ раб0тати, и3ли2 поспaти при ћслехъ твои1хъ; |
|
10
|
10
|
| Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле? | привsжеши ли ремeніемъ и4го є3гw2, и3 провлечeтъ ти2 бразды6 на п0ли; |
|
11
|
11
|
| Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою? | надёешилисz нaнь, ћкw мн0га крёпость є3гw2; попyстиши же ли є3мY дэлA тво‰; |
|
12
|
12
|
| Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій? | повёриши же ли, ћкw воздaстъ ти2 сёмz; внесeтъ же ли ти2 въ гумно2; |
|
13
|
13
|
| Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу? | Крило2 веселsщихсz неелaсса, ѓще зачнeтъ ґсjда и3 нeсса; |
|
14
|
14
|
| Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх, | ћкw њстaвитъ на земли2 ћица сво‰, и3 на пeрсти согрёетъ, |
|
15
|
15
|
| і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх; | и3 забы2, ћкw ногA разбіeтъ, и3 ѕвёріе сeлніи поперyтъ: |
|
16
|
16
|
| він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна; | њжесточи1сz на ч†да сво‰, ѓки бы не є3S, вотщE труди1сz без8 стрaха, |
|
17
|
17
|
| тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом; | ћкw сокры2 бGъ є4й премyдрость и3 не ўдэли2 є4й въ рaзумэ: |
|
18
|
18
|
| а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його. | во врeмz же на высотY вознесeтъ, посмэeтсz коню2 и3 сэдsщему на нeмъ. |
|
19
|
19
|
| Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою? | И#ли2 ты2 њбложи1лъ є3си2 конS си1лою, и3 њблeклъ же ли є3си2 вhю є3гw2 въ стрaхъ; |
|
20
|
20
|
| Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах; | њбложи1лъ же ли є3си2 є3го2 всеoрyжіемъ, слaву же пeрсей є3гw2 дeрзостію; |
|
21
|
21
|
| риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї; | копhтомъ копaz на п0ли и3грaетъ и3 и3сх0дитъ на п0ле съ крёпостію: |
|
22
|
22
|
| він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча; | срэтaz стрёлы посмэzвaетсz и3 не tврати1тсz t желёза: |
|
23
|
23
|
| сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик; | над8 ни1мъ и3грaетъ лyкъ и3 мeчь, |
|
24
|
24
|
| у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби; | и3 гнёвомъ потреби1тъ зeмлю и3 не и4мать вёры ћти, д0ндеже вострyбитъ трубA: |
|
25
|
25
|
| при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик. | трубё же воструби1вшей глаг0летъ, блaгоже: и3здалeча же њбонsетъ рaть, со скакaніемъ и3 ржaніемъ. |
|
26
|
26
|
| Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь? | И# твоeю ли хи1тростію стои1тъ ћстребъ, распростeръ крилB недви1жимь, зрS на ю4гъ; |
|
27
|
27
|
| Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє? | Твои1мъ же ли повелёніемъ возн0ситсz nрeлъ, неsсыть же на гнэздЁ своeмъ сэдS вселsетсz, |
|
28
|
28
|
| Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних; | на версЁ кaмене и3 въ сокровeнэ; |
|
29
|
29
|
| звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко; | тaмw же сhй и4щетъ бр†шна, и3здалeча џчи є3гw2 наблюдaютъ, |
|
30
|
30
|
| пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він. | пти6чищи же є3гw2 валsютсz въ кр0ви: и3дёже ѓще бyдутъ мертвечи6ны, ѓбіе њбрэтaютсz. |
|
31
|
31
|
| І продовжував Господь і сказав Іову: | И# tвэщA гDь бGъ ко јwву и3 речE: |
|
32
|
32
|
| чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому. | є3дA сyдъ со всеси1льнымъ ўкланsетсz; њбличazй же бGа tвэщaти и4мать є3мY. |
|
33
|
33
|
| І відповів Іов Господу і сказав: | Tвэщaвъ же јwвъ, речE гDеви: |
|
34
|
34
|
| ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої. | почто2 є3щE ѓзъ прю1сz, наказyемь и3 њбличaемь t гDа, слhшай такwвaz ничт0же сhй; ѓзъ же кjй tвётъ дaмъ къ си6мъ; рyку положY на ўстёхъ мои1хъ: |
|
35
|
35
|
| Один раз я говорив, — тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду. | є3ди1ною глаг0лахъ, втори1цею же не приложY. |
|
Глава 40
|
Главa м7
|
|
1
|
1
|
| І відповів Господь Іову з бурі і сказав: | Пaки же tвэщaвъ гDь, речE ко јwву и3з8 w4блака: |
|
2
|
2
|
| опережи, як муж, стегна твої: Я буду запитувати тебе, а ти пояснюй Мені. | ни2, но препоsши ћкw мyжъ чрє1сла тво‰: вопрошy же тS, тh же ми2 tвэщaй. |
|
3
|
3
|
| Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе? | Не tвергaй судA моегw2: мни1ши ли мS и3нaкw тебЁ сотв0рша, рaзвэ да kви1шисz правди1въ; |
|
4
|
4
|
| Чи така в тебе сила, як у Бога? І чи можеш загриміти голосом, як Він? | Е#дA мhшца ти2 є4сть на гDа, и3ли2 глaсомъ на него2 греми1ши; |
|
5
|
5
|
| Прикрась же себе величчю і славою, одягнись у блиск і красу; | Пріими1 же высотY и3 си1лу, въ слaву же и3 въ чeсть њблецhсz: |
|
6
|
6
|
| вилий лють гніву твого, подивися на все горде і смири його; | пусти1 же ѓгGлы гнёвомъ и3 всsкаго ўкори1телz смири2, |
|
7
|
7
|
| глянь на всіх зарозумілих і принизь їх, і скруши нечестивих на місцях їх; | величaва же ўгаси2 и3 согн0й нечєсти1выz ѓбіе: |
|
8
|
8
|
| зарий усіх їх у землю й лиця їх покрий темрявою. | скрhй же въ зeмлю внЁ вкyпэ и3 ли1ца и4хъ безчeстіz и3сп0лни. |
|
9
|
9
|
| Тоді і Я визнаю, що правиця твоя може спасати тебе. | И#сповёмъ, ћкw м0жетъ десни1ца твоS спасти2. |
|
10
|
10
|
| Ось бегемот, якого Я створив, як і тебе; він їсть траву, як віл; | Но ќбw сE, ѕвёріе ў тебє2, травY ѓки вол0ве kдsтъ: |
|
11
|
11
|
| ось, його сила в стегнах його і міцність його у м’язах черева його; | сE ќбw, крёпость є3гw2 на чрeслэхъ, си1ла же є3гw2 на пyпэ чрeва: |
|
12
|
12
|
| повертає хвостом своїм, як кедром; жили ж на стегнах його переплетені; | постaви w4шибъ ћкw кmпарjсъ, жи6лы же є3гw2 (ћкw ќже) сплетє1ны сyть, |
|
13
|
13
|
| ноги в нього, як мідні труби; кістки в нього, як залізні прути; | рeбра є3гw2 рeбра мBдzна, хребeтъ же є3гw2 желёзо сліsно. |
|
14
|
14
|
| це — верх шляхів Божих; тільки Той, Хто створив його, може наблизити до нього меч Свій; | Сjесть начaло создaніz гDнz: сотворeнъ порyганъ бhтиѓгGлы є3гw2: |
|
15
|
15
|
| гори приносять йому їжу, і там усі звірі польові грають; | возшeдъ же на г0ру стреми1нную, сотвори2 рaдость четверонHгимъ въ тaртарэ: |
|
16
|
16
|
| він лягає під тінистими деревами, під дахом очерету й у болотах; | под8 всsкимъ дрeвомъ спи1тъ, при р0гозэ и3 тр0стіи и3 сіт0віи: |
|
17
|
17
|
| тінисті дерева покривають його своєю тінню; верби при струмках оточують його; | њсэнsютъ же над8 ни1мъ древесA вели6ка съ лёторасльми и3 вBтви напHльныz: |
|
18
|
18
|
| ось, він п’є з ріки і не поспішає; залишається спокійним, хоч би Йордан побіг до рота його. | ѓще бyдетъ наводнeніе, не њщути1тъ: ўповaетъ, ћкw вни1детъ їoрдaнъ во ўстA є3гw2: |
|
19
|
19
|
| Чи візьме хто його на очах його і чи проколе йому ніс багром? | во џко своE в0зметъ є3го2, њжесточи1всz продирaвитъ нHздри. |
|
20
|
20
|
| Чи можеш ти вудкою витягти левиафана і мотузкою схопити за язик його? | И#звлечeши ли ѕмjа ќдицею, и3ли2 њбложи1ши ўздY њ ноздрeхъ є3гw2; |
|
21
|
21
|
| чи вдінеш кільце в ніздрі його? чи проколеш голкою щелепу його? | и3ли2 вдёжеши колцE въ нHздри є3гw2; ши1ломъ же проверти1ши ли ўстнЁ є3гw2; |
|
22
|
22
|
| чи буде він довго благати тебе і чи буде говорити з тобою лагідно? | возглаг0летъ же ли ти2 съ молeніемъ, (и3ли2) съ прошeніемъ кр0ткw; |
|
23
|
23
|
| чи укладе він договір з тобою, і чи візьмеш його назавжди собі за раба? | сотвори1тъ же ли завётъ съ тоб0ю; п0ймеши же ли є3го2 рабA вёчна; |
|
24
|
24
|
| чи станеш забавлятися ним, як пташкою, і чи зв’яжеш його для дівчаток твоїх? | поигрaеши же ли съ ни1мъ, ћкоже со пти1цею, и3ли2 свsжеши є3го2 ћкw врaбіz дётищу; |
|
25
|
25
|
| чи будуть продавати його товариші ловитви, чи розділять його між хананейськими купцями? | питaютсz ли же и4мъ kзhцы, и3 раздэлsютъ ли є3го2 фінікjйстіи нар0ди; |
|
26
|
26
|
| чи можеш простромити шкіру його списом і голову його рибальською острогою? | вс‰ же пл†вающаz собрaвшесz не под8и1мутъ к0жи є3ди1ныz w4шиба є3гw2, и3 корабли6 рhбарей главы2 є3гw2. |
|
27
|
27
|
| Клади на нього руку твою, і пам’ятай про ту боротьбу: більше не будеш. | Возложи1ши же ли нaнь рyку, воспомzнyвъ брaнь бывaющую на тёлэ є3гw2; и3 ктомY да не бyдетъ. |
|
Глава 41
|
Главa м7а
|
|
1
|
1
|
| Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його? | Не ви1дэлъ ли є3си2 є3го2, и3 глаг0лємымъ не ўдиви1лсz ли є3си2; не ўбоsлсz ли є3си2, ћкw ўгот0васz ми2; Кт0 бо є4сть противлszйсz мнЁ, и3ли2 кто2 противостaнетъ ми2 и3 стерпи1тъ, |
|
2
|
2
|
| Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем? | ѓще всS поднебeснаz моS є4сть; |
|
3
|
3
|
| Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє. | Не ўмолчY є3гw2 рaди и3 сл0вомъ си1лы поми1лую рaвнаго є3мY. |
|
4
|
4
|
| Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх. | Кто2 tкрhетъ лицE њблечeніz є3гw2, въ согбeніе же пeрсей є3гw2 кто2 вни1детъ; |
|
5
|
5
|
| то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його? | Двє1ри лицA є3гw2 кто2 tвeрзетъ; w4крестъ зубHвъ є3гw2 стрaхъ, |
|
6
|
6
|
| Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах; | ўтр0ба є3гw2 щиты2 мBдzны, сою1зъ же є3гw2 ћкоже смmрjтъ кaмень, |
|
7
|
7
|
| міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою; | є3ди1нъ ко друг0му прилипaютъ, дyхъ же не пр0йдетъ є3гw2: |
|
8
|
8
|
| один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними; | ћкw мyжъ брaту своемY прилэпи1тсz, содержaтсz и3 не tт0ргнутсz. |
|
9
|
9
|
| один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються. | Въ чхaніи є3гw2 возблистaетъ свётъ: џчи же є3гw2 видёніе денни1цы. |
|
10
|
10
|
| Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі; | И#з8 ќстъ є3гw2 и3сх0дzтъ ѓки свэщы2 горsщыz, и3 размeщутсz ѓки и4скры џгнєнныz: |
|
11
|
11
|
| з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри; | и3з8 ноздрeй є3гw2 и3сх0дитъ дhмъ пeщи горsщіz nгнeмъ ќгліz: |
|
12
|
12
|
| з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана. | душa же є3гw2 ћкw ќгліе, и3 ћкw плaмы и3з8 ћстъ є3гw2 и3сх0дитъ.. |
|
13
|
13
|
| Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я. | На вhи же є3гw2 водворsетсz си1ла, пред8 ни1мъ течeтъ пaгуба. |
|
14
|
14
|
| На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах. | ПлHти же тэлесE є3гw2 сольпнyшасz: ліeтъ нaнь, и3 не подви1житсz. |
|
15
|
15
|
| М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться. | Сeрдце є3гw2 њжестЁ ѓки кaмень, стои1тъ же ѓки нaковальнz неподви1жна. |
|
16
|
16
|
| Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно. | Њбрaщшусz же є3мY, стрaхъ ѕвэрє1мъ четверонHгимъ по земли2 скaчущымъ. |
|
17
|
17
|
| Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху. | Ѓще срsщутъ є3го2 к0піz, ничт0же сотворsтъ є3мY, копіE вонзeно и3 бронS: |
|
18
|
18
|
| Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати. | вмэнsетъ бо желёзо ѓки плє1вы, мёдь же ѓки дрeво гни1ло: |
|
19
|
19
|
| Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево. | не ўzзви1тъ є3го2 лyкъ мёдzнъ, мни1тъ бо каменомeтную прaщу ѓки сёно: |
|
20
|
20
|
| Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова. | ѓки стeбліе вмэни1шасz є3мY млaтове, ругaетжесz трyсу nгнен0сному. |
|
21
|
21
|
| Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється. | Л0же є3гw2 nстни2 џстріи, всsко же злaто морск0е под8 ни1мъ, ћкоже брeніе безчи1сленно. |
|
22
|
22
|
| Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді. | Возжизaетъ бeздну, ћкоже пeщь мёдzну: мни1тъ же м0ре ћкw мmровaрницу |
|
23
|
23
|
| Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь; | и3 тaртаръ бeздны ћкоже плённика: вмэни1лъ бeздну въ прохождeніе. |
|
24
|
24
|
| залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною. | Ничт0же є4сть на земли2 под0бно є3мY сотворeно, порyгано бhти ѓгGлы мои1ми: |
|
25
|
25
|
| Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним; | всE выс0кое зри1тъ: сaмъ же цaрь всBмъ сyщымъ въ водaхъ. |
|
26
|
|
| на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости. | |
|
Глава 42
|
Главa м7в
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов Господу і сказав: | Tвэщaвъ же јwвъ, речE ко гDу: |
|
2
|
2
|
| знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений. | вёмъ, ћкw вс‰ м0жеши, невозм0жно же тебЁ ничт0же. |
|
3
|
3
|
| Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав. | Кт0 є3сть таsй t тебє2 совётъ, щадsй же словесA и3 t тебє2 мни1тсz ўтаи1ти; кт0 же возвэсти1тъ ми2, и4хже не вёдэхъ, вє1ліz и3 ди6внаz, и4хже не знaхъ; |
|
4
|
4
|
| Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені. | Послyшай же менE, гDи, да и3 ѓзъ возглаг0лю: вопрошy же тS, тh же мS научи2: |
|
5
|
5
|
| Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе; | слyхомъ ќбw ќха слhшахъ тS пeрвэе, нн7э же џко моE ви1дэ тS: |
|
6
|
6
|
| тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі. | тёмже ўкори1хъ себE сaмъ, и3 и3стazхъ, и3 мню2 себE зeмлю и3 пeпелъ. |
|
7
|
7
|
| І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. | Бhсть же є3гдA и3згlа гDь вс‰ гlг0лы сі‰ јwву, речE гDь ко є3ліфaзу fеманjтину: согрэши1лъ є3си2 ты2 и3 џба дрyзіе твои2: не глаг0ласте бо предо мн0ю ничт0же и4стинно, ћкоже рaбъ мои2 јwвъ: |
|
8
|
8
|
| Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. | нн7э же возми1те сeдмь телцє1въ и3 сeдмь nвнHвъ и3 и3ди1те ко рабY моемY јwву, и3 сотвори1тъ жeртву њ вaсъ: јwвъ же рaбъ м0й пом0литсz њ вaсъ, понeже т0чію лицE є3гw2 пріимY: ѓще бо не є3гw2 рaди, погуби1лъ бhхъ ќбw вaсъ: не глаг0ласте бо и4стины на рабA моего2 јwва. |
|
9
|
9
|
| І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова. | Tи1де же є3ліфaзъ fеманjтинъ и3 валдaдъ саvхeйскій и3 сwфaръ мінeйскій и3 сотвори1ша, ћкоже повелЁ и5мъ гDь. И# tпусти2 грэхи2 и5мъ јwва рaди. |
|
10
|
10
|
| І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше. | ГDь же возрасти2 јwва: молsщусz же є3мY и3 њ друзёхъ свои1хъ, tпусти2 и5мъ грэхи2 и4хъ, и3 дадE гDь суг{баz, є3ли6ка бsху прeжде јwву во ўсугублeніе. |
|
11
|
11
|
| Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю. | Ўслhшаша же вси2 брaтіz є3гw2 и3 сєстры2 є3гw2 вс‰ случи6вшаzсz є3мY, и3 пріид0ша къ немY, и3 вси2 є3ли1цы знaху є3го2 пeрвэе: ћдше же и3 пи1вше ў негw2, ўтёшиша є3го2 и3 диви1шасz њ всёхъ, ±же наведE нaнь бGъ: дадe же є3мY кjйждо ѓгницу є3ди1ну и3 четhре др†хмы злaта назнaменована. |
|
12
|
12
|
| І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць. | ГDь же блгcви2 послBднzz јwвлz, нeже прє1жнzz: бsху же ск0ти є3гw2, nвeцъ четыренaдесzть тhсzщъ, велблю1дwвъ шeсть тhсzщъ, супр{гъ волHвъ тhсzща, nсли1цъ стaдныхъ тhсzща. |
|
13
|
13
|
| І було в нього сім синів і три дочки. | Роди1шажесz є3мY сhнове сeдмь и3 дщє1ри три2: |
|
14
|
14
|
| І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій — Кассія, а ім’я третій — Керенгаппух. | и3 наречE пeрвую ќбw дeнь, вторyю же кассjю, трeтію же ґмалfeевъ р0гъ: |
|
15
|
15
|
| І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми. | и3 не њбрэт0шасz подHбны въ лёпотэ дщeремъ јwвлєвымъ въ поднебeснэй: дадe же и5мъ nтeцъ наслёдіе въ брaтіи и4хъ. |
|
16
|
16
|
| Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду; | Поживe же јwвъ по ћзвэ лётъ сто2 сeдмьдесzтъ, всёхъ же лётъ поживE двёсти четhредесzть џсмь. И# ви1дэ јwвъ сhны сво‰ и3 сhны сынHвъ свои1хъ, дaже до четвeртагw р0да. |
|
17
|
17
|
| і помер Іов у старості, насичений днями*. | И# скончaсz јwвъ стaръ и3 и3сп0лнь днjй. Пи1сано же є4сть пaки востaти є3мY, съ ни1миже гDь возстaвитъ и5. Тaкw толкyетсz t сЂрскіz кни1ги: въ земли2 ќбw живhй ґvсітідjйстэй, на предёлэхъ їдумeи и3 ґравjи: прeжде же бsше и4мz є3мY їwвaвъ: взeмъ же женY ґрaвлzныню, роди2 сhна, є3мyже и4мz є3ннHнъ: бё же т0й nтцA ќбw зарefа, и3сavовыхъ сынHвъ сhнъ, мaтере же вос0рры, ћкоже бhти є3мY пsтому t ґвраaма. И# сjи цaріе цaрствовавшіи во є3дHмэ, є4юже и3 т0й њбладaше стран0ю: пeрвый валaкъ сhнъ веHровъ, и3 и4мz грaду є3гw2 деннавA: по валaцэ же їwвaвъ, нарицaемый јwвъ: по сeмъ ґссHмъ бhвшій в0ждь t fеманітідjйскіz страны2: по сeмъ ґдaдъ, сhнъ варaдовъ, и4же и3зсэчE мадіaма на п0ли мwaвли, и3 и4мz грaду є3гw2 геfeмъ. Пришeдшіи же къ немY дрyзіе, є3ліфaзъ (сhнъ сwфaнь) t сынHвъ и3сavовыхъ, цaрь fеманjйскій, валдaдъ (сhнъ ґмнHна ховaрскагw) саvхeйскій власти1тель, сwфaръ мінeйскій цaрь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
