|
Книга Іова
|
Јwва
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
|
Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла.
|
Человёкъ нёкій бsше во странЁ ґvсітідjйстэй, є3мyже и4мz јwвъ, и3 бЁ человёкъ w4нъ и4стиненъ, непор0ченъ, првdнъ, бGочести1въ, ўдалszсz t всsкіz лукaвыz вeщи.
|
|
2
|
2
|
|
І народилися у нього сім синів і три дочки.
|
Бhша же є3мY сhнове сeдмь и3 дщє1ри три2.
|
|
3
|
3
|
|
Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу.
|
И# бsху ск0ти є3гw2, nвeцъ сeдмь тhсzщъ, велблю1дwвъ три2 тhсzщы, супр{гъ волHвъ пsть сHтъ, и3 nсли1цъ пас0мыхъ пsть сHтъ, и3 слyгъ мн0гw ѕэлw2, и3 дэлA вє1ліz бsху є3мY на земли2: и3 бЁ человёкъ џный благор0днэйшій сyщихъ t востHкъ с0лнца.
|
|
4
|
4
|
|
Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними.
|
Сходsщесz же сhнове є3гw2 дрyгъ ко дрyгу, творsху пи1ръ на кjйждо дeнь, споeмлюще вкyпэ и3 три2 сєстры2 сво‰, ћсти и3 пи1ти съ ни1ми.
|
|
5
|
5
|
|
Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні.
|
И# є3гдA скончавaшесz днjе пи1ра, посылaше јwвъ и3 њчищaше и5хъ, востаS заyтра, и3 приношaше њ ни1хъ жє1ртвы по числY и4хъ, и3 телцA є3ди1наго њ грэсЁ њ душaхъ и4хъ. Глаг0лаше бо јwвъ: нeгли когдA сhнове мои2 согрэши1ша и3 въ мhсли своeй ѕл†z помhслиша проти1ву бGа; тaкw u5бо творsше јwвъ вс‰ дни6.
|
|
6
|
6
|
|
І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана.
|
И# бhсть ћкw дeнь сeй, и3 сE, пріид0ша ѓгGли б9іи предстaти пред8 гDемъ, и3 діaволъ пріи1де съ ни1ми.
|
|
7
|
7
|
|
І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.
|
И# речE гDь діaволу: tкyду пришeлъ є3си2; и3 tвэщaвъ діaволъ гDеви, речE: њбшeдъ зeмлю и3 прошeдъ поднебeсную, сE, є4смь.
|
|
8
|
8
|
|
І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла.
|
И# речE є3мY гDь: внsлъ ли є3си2 мhслію твоeю на рабA моего2 јwва; занE нёсть ћкw џнъ на земли2: человёкъ непор0ченъ, и4стиненъ, бGочести1въ, ўдалszсz t всsкіz лукaвыz вeщи.
|
|
9
|
9
|
|
І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов?
|
Tвэщa же діaволъ и3 речE пред8 гDемъ:
|
|
10
|
10
|
|
Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі;
|
є3дA тyне јwвъ чти1тъ гDа; не тh ли њгради1лъ є3си2 внBшнzz є3гw2 и3 внyтрєннzz д0му є3гw2, и3 ±же внЁ всёхъ сyщихъ є3гw2 w4крестъ; дэлa же рукY є3гw2 блгcви1лъ є3си2 и3 скоты2 є3гw2 мнHги сотвори1лъ є3си2 на земли2:
|
|
11
|
11
|
|
але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, — чи благословить він Тебе?
|
но посли2 рyку твою2 и3 косни1сz всёхъ, ±же и4мать, ѓще не въ лицe тz благослови1тъ,
|
|
12
|
12
|
|
І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа.
|
ТогдA речE гDь діaволу: сE, вс‰, є3ли6ка сyть є3мY, даю2 въ рyку твою2, но самогw2 да не к0снешисz. И# и3зhде діaволъ t гDа.
|
|
13
|
13
|
|
І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого.
|
И# бhсть ћкw дeнь сeй, сhнове јwвлєвы и3 дщє1ри є3гw2 піsху віно2 въ домY брaта своегw2 старёйшагw.
|
|
14
|
14
|
|
І ось, приходить вісник до Іова і говорить:
|
И# сE, вёстникъ пріи1де ко јwву и3 речE є3мY: супрyзи волHвъ њрsху, и3 nсли6цы пасsхусz бли1з8 и4хъ:
|
|
15
|
15
|
|
воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
|
и3 пришeдше плэни1теліе плэни1ша и5хъ и3 џтроки и3зби1ша мечeмъ, и3 спас0хсz ѓзъ є3ди1нъ и3 пріид0хъ возвэсти1ти тебЁ.
|
|
16
|
16
|
|
Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
|
Е#щE семY глаг0лющу, пріи1де и4нъ вёстникъ и3 речE ко јwву: џгнь спадE съ небесE и3 пожжE џвцы и3 п†стыри поzдE под0бнэ, спас0хсz же ѓзъ є3ди1нъ и3 пріид0хъ возвэсти1ти тебЁ.
|
|
17
|
17
|
|
Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
|
Е#щE семY глаг0лющу, пріи1де и4нъ вёстникъ и3 речE ко јwву: кHнницы сотвори1ша нач†лства три2 и3 њкружи1ша велблю1ды и3 плэни1ша и5хъ и3 џтроки и3зби1ша мечьми2, спас0хсz же ѓзъ є3ди1нъ и3 пріид0хъ возвэсти1ти тебЁ.
|
|
18
|
18
|
|
Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого;
|
Е#щE семY глаг0лющу, и4нъ вёстникъ пріи1де, глаг0лz јwву: сынHмъ твои6мъ и3 дщeремъ твои6мъ kдyщымъ и3 пію1щымъ ў брaта своегw2 старёйшагw,
|
|
19
|
19
|
|
і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
|
внезaпу вётръ вели1къ нaйде t пустhни и3 коснyсz четhремъ ўглHмъ хрaмины, и3 падE хрaмина на дёти тво‰, и3 скончaшасz: спас0хсz же ѓзъ є3ди1нъ и3 пріид0хъ возвэсти1ти тебЁ.
|
|
20
|
20
|
|
Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився
|
Тaкw (ўслhшавъ) јwвъ, востaвъ растерзA ри6зы сво‰ и3 њстрижE власы2 главы2 своеS, (и3 посhпа пeрстію главY свою2,) и3 пaдъ на зeмлю, поклони1сz (гDеви)
|
|
21
|
21
|
|
і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне!
|
и3 речE: сaмъ нaгъ и3зыд0хъ t чрeва мaтере моеS, нaгъ и3 tидY тaмw: гDь дадE, гDь tsтъ: ћкw гDеви и3зв0лисz, тaкw бhсть: бyди и4мz гDне блгcвeно (во вёки).
|
|
22
|
22
|
|
У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога.
|
Во всёхъ си1хъ приключи1вшихсz є3мY ничт0же согрэши2 јwвъ пред8 гDемъ, (нижE ўстнaма свои1ма,) и3 не дадE безyміz бGу.
|
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
|
Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом.
|
Бhсть же ћкw дeнь сeй, и3 пріид0ша ѓгGли б9іи предстaти пред8 гDемъ, и3 діaволъ пріи1де посредЁ и4хъ предстaти пред8 гDемъ.
|
|
2
|
2
|
|
І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.
|
И# речE гDь діaволу: tкyду ты2 грzдeши; тогдA речE діaволъ пред8 гDемъ: прошeдъ поднебeсную и3 њбшeдъ всю2 зeмлю, пріид0хъ.
|
|
3
|
3
|
|
І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно.
|
И# речE гDь ко діaволу: внsлъ ли є3си2 u5бо (мhслію твоeю) рабY моемY јwву; ћкw нёсть таковA t сyщихъ на земли2: человёкъ неѕл0бивъ, и4стиненъ, непор0ченъ, бGочести1въ, ўдалszсz t всsкагw ѕлA, є3щe же придержи1тсz неѕл0біz: тh же рeклъ є3си2 и3мBніz є3гw2 погуби1ти вотщE.
|
|
4
|
4
|
|
І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї;
|
Tвэщaвъ же діaволъ гDеви, речE: к0жу за к0жу, и3 вс‰, є3ли6ка и4мать человёкъ, дaстъ за дyшу свою2:
|
|
5
|
5
|
|
але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, — чи благословить він Тебе?
|
nбaче посли2 рyку твою2 и3 косни1сz костeмъ є3гw2 и3 пл0ти є3гw2, ѓще не въ лицe тz благослови1тъ.
|
|
6
|
6
|
|
І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи.
|
Речe же гDь діaволу: сE, предаю2 ти2 є3го2, т0кмw дyшу є3гw2 соблюди2.
|
|
7
|
7
|
|
І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його.
|
И#зhде же діaволъ t лицA гDнz и3 порази2 јwва гн0емъ лю1тымъ t ногY дaже до главы2.
|
|
8
|
8
|
|
І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем].
|
И# взS (јwвъ) чрeпъ, да њстрогaетъ гн0й св0й, и3 т0й сэдsше на гн0ищи внЁ грaда.
|
|
9
|
9
|
|
І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри*.
|
Врeмени же мн0гу минyвшу, речE къ немY женA є3гw2: док0лэ терпи1ши глаг0лz: сE, пождY врeмz є3щE мaло, чaz надeжди спасeніz моегw2; сe бо, потреби1сz t земли2 пaмzть твоS, сhнове твои2 и3 дщє1ри, моегw2 чрeва болBзни и3 труды2, и4миже вотщE труди1хсz съ болёзньми: тh же сaмъ въ гнои2 червeй сэди1ши, њбнощевaz внЁ без8 покр0ва, и3 ѓзъ скитaющисz и3 служaщи, мёсто t мёста преходsщи, и3 д0мъ t д0му, њжидaющи с0лнца, когдA зaйдетъ, да почjю t трудHвъ мои1хъ и3 t болёзней, ±же мS нн7э њбдержaтъ: но рцы2 глаг0лъ нёкій ко гDу и3 ўмри2.
|
|
10
|
10
|
|
Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми.
|
Џнъ же воззрёвъ речE къ нeй: вскyю ћкw є3ди1на t безyмныхъ жeнъ возглаг0лала є3си2; ѓще бlг†z пріsхомъ t руки2 гDни, ѕлhхъ ли не стерпи1мъ; во всёхъ си1хъ приключи1вшихсz є3мY, ничи1мже согрэши2 јwвъ ўстнaма пред8 бGомъ (и3 не дадE безyміz бGу).
|
|
11
|
11
|
|
І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його.
|
Ўслhшавше же тріE дрyзіе є3гw2 вс‰ ѕл†z нашє1дшаz нaнь, пріид0ша кjйждо t своеS страны2 къ немY: є3ліфaзъ fемaнскій цaрь, валдaдъ саvхeйскій власти1тель, сwфaръ мінeйскій цaрь: и3 пріид0ша къ немY є3динодyшнw ўтёшити и3 посэти1ти є3го2.
|
|
12
|
12
|
|
І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба.
|
Ўви1дэвше же є3го2 и3здалeча, не познaша, и3 возопи1вше глaсомъ вeліимъ восплaкашасz, растерзaвше кjйждо nдeжду свою2 и3 посhпавше пeрстію главы6 сво‰:
|
|
13
|
13
|
|
І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі.
|
сэдёша при нeмъ сeдмь днjй и3 сeдмь нощeй, и3 никт0же t ни1хъ возглаг0ла къ немY словесE: ви1дzху бо ћзву лю1ту сyщу и3 вели1ку ѕэлw2.
|
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
|
Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.
|
Посeмъ tвeрзе јwвъ ўстA сво‰ и3 проклS дeнь св0й,
|
|
2
|
2
|
|
І почав Іов і сказав:
|
глаг0лz:
|
|
3
|
3
|
|
згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!
|
да поги1бнетъ дeнь, въ џньже роди1хсz, и3 н0щь џнаz, въ ню1же рёша: сE, мyжескъ п0лъ:
|
|
4
|
4
|
|
День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!
|
тA н0щь бyди тмA, и3 да не взhщетъ є3S гDь свhше, нижE да пріи1детъ на ню2 свётъ,
|
|
5
|
5
|
|
Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!
|
и3 да пріи1метъ ю5 тмA и3 сёнь смeртнаz, да пріи1детъ на ню2 сумрaкъ: пр0клzтъ бyди дeнь т0й
|
|
6
|
6
|
|
Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!
|
и3 н0щь џнаz: да пости1гнетъ ю5 тмA, да не бyдетъ во днeхъ лёта, нижE да вчи1слитсz во днeхъ мцcей:
|
|
7
|
7
|
|
О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!
|
но н0щь џнаz да бyдетъ болёзнь, и3 да не пріи1детъ на ню2 весeліе и3 рaдость,
|
|
8
|
8
|
|
Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!
|
но да прокленeтъ ю5 проклинazй т0й дeнь, и4же и4мать њдолёти вели1каго ки1та:
|
|
9
|
9
|
|
Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці
|
да помeркнутъ ѕвёзды тоS н0щи, да њжидaетъ и3 на свётъ да не пріи1детъ, и3 да не ви1дитъ денни1цы возсіzвaющіz,
|
|
10
|
10
|
|
за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!
|
ћкw не затвори2 врaтъ чрeва мaтере моеS: tsла бо бы2 болёзнь t џчію моє1ю:
|
|
11
|
11
|
|
Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?
|
почт0 бо во ўтр0бэ не ўмр0хъ; и3з8 чрeва же и3зшeдъ, и3 ѓбіе не погиб0хъ;
|
|
12
|
12
|
|
Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?
|
почт0 же мS пріsша на кwлёна; почт0 же ссaхъ сосц†;
|
|
13
|
13
|
|
Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно
|
нн7э ќбw ўснyвъ ўмолчaлъ бhхъ, ўснyвъ же почи1лъ бhхъ
|
|
14
|
14
|
|
з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,
|
со царьми2 и3 совBтники земли2, и5же хвалsхусz nр{жіи,
|
|
15
|
15
|
|
або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;
|
и3ли2 со кн‰зи, и5мже мн0гw злaта, и5же нап0лниша д0мы сво‰ сребрA,
|
|
16
|
16
|
|
або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.
|
и3ли2 ћкоже и4звергъ и3злaзzй и3з8 ложeснъ мaтернихъ, и3ли2 ћкоже младeнцы, и5же не ви1дэша свёта:
|
|
17
|
17
|
|
Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.
|
тaмw нечести1віи ўтоли1ша ћрость гнёва, тaмw почи1ша претруждeнніи тёломъ,
|
|
18
|
18
|
|
Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.
|
вкyпэ же въ вёцэ сeмъ бhвшіи не слhшатъ глaса собирaющагw дaнь:
|
|
19
|
19
|
|
Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.
|
мaлъ и3 вели1къ тaмw є4сть, и3 рaбъ не боsйсz господи1на своегw2:
|
|
20
|
20
|
|
Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,
|
почт0 бо дaнъ є4сть сyщымъ въ г0рести свётъ и3 сyщымъ въ болёзнехъ душaмъ жив0тъ,
|
|
21
|
21
|
|
які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,
|
и5же желaютъ смeрти и3 не получaютъ, и4щуще ћкоже сокр0вища,
|
|
22
|
22
|
|
зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?
|
њбрaдовани же бывaютъ, ѓще ўлучaтъ (смeрть);
|
|
23
|
23
|
|
Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?
|
смeрть бо мyжу пок0й, є3гHже пyть сокровeнъ є4сть, затвори1 бо бGъ w4крестъ є3гw2:
|
|
24
|
24
|
|
Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,
|
прeжде бо брaшенъ мои1хъ воздыхaніе ми2 прих0дитъ, слезю1 же ѓзъ њдержи1мь стрaхомъ,
|
|
25
|
25
|
|
бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.
|
стрaхъ бо, є3гHже ўжасaхсz, пріи1де ми2, и3 є3гHже боsхсz, срёте мS:
|
|
26
|
26
|
|
Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.
|
ни ўмири1хсz, нижE ўмолчaхъ, нижE почи1хъ, и3 нaйде ми2 гнёвъ.
|
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
|
Tвэщa же є3ліфaзъ fеманjтинъ, глаг0лz:
|
|
2
|
2
|
|
якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову!
|
є3дA мн0жицею глаг0лано ти2 бhсть въ трудЁ; тsжести же глагHлъ твои1хъ кто2 стерпи1тъ;
|
|
3
|
3
|
|
Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
|
ѓще бо ты2 научи1лъ є3си2 мнHги и3 рyцэ немощнhхъ ўтёшилъ є3си2,
|
|
4
|
4
|
|
того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв.
|
немwщнhz же воздви1глъ є3си2 словесы2, колёнwмъ же немwщнhмъ си1лу њбложи1лъ є3си2.
|
|
5
|
5
|
|
А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом.
|
Нн7э же пріи1де на тS болёзнь и3 коснyсz тебє2, тh же возмути1лсz є3си2.
|
|
6
|
6
|
|
Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм?
|
Е#дA стрaхъ тв0й є4сть не въ безyміи, и3 надeжда твоS и3 ѕл0ба пути2 твоегw2;
|
|
7
|
7
|
|
Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали?
|
Помzни2 u5бо, кто2 чи1стъ сhй поги1бе; и3ли2 когдA и4стинніи вси2 и3з8 к0рене погиб0ша;
|
|
8
|
8
|
|
Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його;
|
Ћкоже ви1дэхъ њрю1щихъ неподHбнаz, сёющіи же | бwлёзни п0жнутъ себЁ,
|
|
9
|
9
|
|
від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають.
|
t повелёніz гDнz поги1бнутъ, t д¦а же гнёва є3гw2 и3зчeзнутъ.
|
|
10
|
10
|
|
Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються;
|
Си1ла льв0ва, глaсъ же льви1цы, весeліе же ѕміє1въ ўгасE:
|
|
11
|
11
|
|
могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються.
|
мраволeвъ поги1бе, занeже не и3мёzше брaшна, скЂмни же львHвы њстaвиша дрyгъ дрyгу.
|
|
12
|
12
|
|
І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.
|
Ѓще же глаг0лъ кjй и4стиненъ бЁ во словесёхъ твои1хъ, ни к0еже бы2 t си1хъ тS срётило ѕло2. не пріи1метъ ли ќхо моE преди1вныхъ t негw2;
|
|
13
|
13
|
|
Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей,
|
Стрaхомъ же и3 глaсомъ нощнhмъ, напaдающь стрaхъ на человёки,
|
|
14
|
14
|
|
обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої.
|
ќжасъ же мS срёте и3 трeпетъ, и3 ѕэлw2 кHсти мо‰ стрzсE:
|
|
15
|
15
|
|
І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.
|
и3 дyхъ на лицe ми нaйде: ўстраши1шасz же ми2 власи2 и3 плHти,
|
|
16
|
16
|
|
Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос:
|
востaхъ и3 не разумёхъ, ви1дэхъ, и3 не бЁ њбли1чіz пред8 nчи1ма мои1ма, но т0кмw дyхъ ти1хъ и3 глaсъ слhшахъ:
|
|
17
|
17
|
|
чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого?
|
чт0 бо; є3дA чи1стъ бyдетъ человёкъ пред8 бGомъ; и3ли2 въ дёлэхъ свои1хъ без8 пор0ка мyжъ;
|
|
18
|
18
|
|
Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки:
|
ѓще рабHмъ свои6мъ не вёруетъ, и3 во ѓгGлэхъ свои1хъ стр0потно что2 ўсмотрЁ,
|
|
19
|
19
|
|
тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль.
|
живyщихъ же въ брeнныхъ хрaминахъ, t ни1хже и3 мы2 сaми t тогHжде брeніz є3смы2, порази2, ћкоже м0ліе,
|
|
20
|
20
|
|
Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть.
|
и3 t ќтра дaже до вeчера ктомY не сyть: занeже не мог0ша себЁ помощи2, погиб0ша:
|
|
21
|
21
|
|
Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.
|
дхнy бо на нS, и3 и3зсх0ша, и3 понeже не и3мёzху премyдрости, погиб0ша.
|
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
|
Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти?
|
Призови1 же, ѓще кт0 тz ўслhшитъ, и3ли2 ѓще кого2 t с™hхъ ѓгGлъ ќзриши.
|
|
2
|
2
|
|
Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування.
|
Безyмнаго бо ўбивaетъ гнёвъ, заблyждшаго же ўмерщвлsетъ рвeніе.
|
|
3
|
3
|
|
Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його.
|
Ѓзъ же ви1дэхъ безyмныхъ ўкоренsющихсz, но ѓбіе поzдeно бhсть и4хъ жили1ще.
|
|
4
|
4
|
|
Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника.
|
Далeче да бyдутъ сhнове и4хъ t спасeніz, и3 да сотрyтсz при двeрехъ хyждшихъ, и3 не бyдетъ и3з8имazй.
|
|
5
|
5
|
|
Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його.
|
Я%же бо nни2 собрaша, првdницы поzдsтъ, сaми же t ѕHлъ не и3з8sти бyдутъ: и3змождeнна бyди крёпость и4хъ.
|
|
6
|
6
|
|
Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо;
|
Не и4мать бо t земли2 и3зhти трyдъ, ни t г0ръ прозsбнути болёзнь:
|
|
7
|
7
|
|
але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору.
|
но человёкъ раждaетсz на трyдъ, птенцh же сyпwвы выс0кw парsтъ.
|
|
8
|
8
|
|
Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу,
|
Nбaче же ѓзъ помолю1сz бGови, гDа же всёхъ вLку призовY,
|
|
9
|
9
|
|
Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри,
|
творsщаго вє1ліz и3 неизслBдимаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA:
|
|
10
|
10
|
|
дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів;
|
даю1щаго д0ждь на зeмлю, посылaющаго в0ду на поднебeсную:
|
|
11
|
11
|
|
принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння.
|
возносsщаго смирє1нныz на высотY и3 поги1бшыz воздвизaющаго во спасeніе:
|
|
12
|
12
|
|
Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів.
|
расточaющаго совёты лукaвыхъ, да не сотворsтъ рyцэ и4хъ и4стины.
|
|
13
|
13
|
|
Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною:
|
Ўловлszй премyдрыхъ въ мyдрости и4хъ, совётъ же ковaрныхъ разори2.
|
|
14
|
14
|
|
вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі.
|
Во дни2 њбhметъ и5хъ тмA, въ полyдне же да њсsжутъ ћкоже въ нощи2,
|
|
15
|
15
|
|
Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного.
|
и3 да поги1бнутъ на брaни: немощнhй же да и3зhдетъ и3з8 руки2 си1льнагw.
|
|
16
|
16
|
|
І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої.
|
Бyди же немощн0му надeжда, непрaведнагw же ўстA да заградsтсz.
|
|
17
|
17
|
|
Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай,
|
Блажeнъ же человёкъ, є3г0же њбличи2 бGъ, наказaніz же вседержи1телева не tвращaйсz:
|
|
18
|
18
|
|
бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують.
|
т0й бо болёти твори1тъ и3 пaки возставлsетъ: порази2, и3 рyцэ є3гw2 и3зцэлsтъ:
|
|
19
|
19
|
|
У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло.
|
шести1жды t бёдъ и4зметъ тS, въ седмёмъ же не к0снеттисz ѕло2:
|
|
20
|
20
|
|
Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча.
|
во глaдэ и3збaвитъ тS t смeрти, на брaни же и3з8 руки2 желёза и3зрэши1тъ тS:
|
|
21
|
21
|
|
Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде.
|
t бичA љзhка скрhетъ тS, и3 не ўбои1шисz t ѕHлъ находsщихъ:
|
|
22
|
22
|
|
Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся,
|
непрaвєднымъ и3 беззакHннымъ посмэeшисz, t ди1віихъ же ѕвэрeй не ўбои1шисz,
|
|
23
|
23
|
|
бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою.
|
занE съ кaменіемъ ди1віимъ завётъ тв0й: ѕвёріе бо ди1віи примирsтсz тебЁ.
|
|
24
|
24
|
|
І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш.
|
Пот0мъ ўразумёеши, ћкw въ ми1рэ бyдетъ д0мъ тв0й, жили1ще же хрaмины твоеS не и4мать согрэши1ти:
|
|
25
|
25
|
|
І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі.
|
ўразумёеши же, ћкw мн0го сёмz твоE, и3 ч†да тво‰ бyдутъ ћкw вeсь ѕлaкъ сeлный:
|
|
26
|
26
|
|
Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час.
|
вни1деши же во гр0бъ ћкоже пшени1ца созрёлаz во врeмz пожaтаz, и3ли2 ћкоже ст0гъ гумнA во врeмz свезeнный.
|
|
27
|
27
|
|
Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.
|
СE, сі‰ си1це и3зслёдихомъ: сі‰ сyть, ±же слhшахомъ: тh же разумёй себЁ, ѓще что2 сотвори1лъ є3си2.
|
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав:
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє!
|
ѓще бы кто2 вёсz и3звёсилъ гнёвъ м0й, бwлёзни же мо‰ взsлъ бы на мёрило вкyпэ,
|
|
3
|
3
|
|
Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті.
|
то2 пескA морскaгw тzжчaйшіи бhли бы: но, ћкоже мни1тсz, словесA мо‰ ѕл† сyть.
|
|
4
|
4
|
|
Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене.
|
Стрёлы бо гDни въ тёлэ моeмъ сyть, и4хже ћрость и3спивaетъ кр0вь мою2: є3гдA начнY глаг0лати, бодyтъ мS.
|
|
5
|
5
|
|
Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого?
|
Чт0 бо; є3дA вотщE возревeтъ ди1вій nсeлъ, рaзвэ бр†шна просS; и3ли2 возревeтъ глaсомъ в0лъ, въ ћслехъ и3мёzй брaшно;
|
|
6
|
6
|
|
Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку?
|
Снёстсz ли хлёбъ без8 с0ли; и3ли2 є4сть вкyсъ во тщи1хъ словесёхъ;
|
|
7
|
7
|
|
До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.
|
Не м0жетъ бо ўтиши1тисz душA моS: смрaдъ бо зрю2 бр†шна мо‰, ћкоже воню2 льв0ву.
|
|
8
|
8
|
|
О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог!
|
Ѓще бо дaлъ бы, да пріи1детъ прошeніе моE, и3 надeжду мою2 дaлъ бы гDь.
|
|
9
|
9
|
|
О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене!
|
Начeнъ гDь да ўzзвлsетъ мS, до концa же да не ўбіeтъ мS.
|
|
10
|
10
|
|
Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого.
|
Бyди же ми2 грaдъ гр0бъ, на є3гHже стэнaхъ скакaхъ въ нeмъ: не пощажY: не солгaхъ бо во словесёхъ с™hхъ бGа моегw2.
|
|
11
|
11
|
|
Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє?
|
Кaz бо крёпость моS, ћкw терплю2; и3ли2 к0е ми2 врeмz, ћкw терпи1тъ моS душA;
|
|
12
|
12
|
|
Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя?
|
є3дA крёпость кaменіz крёпость моS; и3ли2 плHти мо‰ сyть мBдzны;
|
|
13
|
13
|
|
Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора?
|
и3ли2 не ўповaхъ на него2; п0мощь же t менє2 tступи2,
|
|
14
|
14
|
|
До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя.
|
tречeсz t менє2 ми1лость, посэщeніе же гDне презрё мz.
|
|
15
|
15
|
|
Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки,
|
Не воззрёша на мS бли1жніи мои2: ћкоже пот0къ њскудэвazй, и3ли2 ћкоже вHлны преид0ша мS:
|
|
16
|
16
|
|
які чорні від льоду і в яких ховається сніг.
|
и5же менє2 боsхусz, нн7э напад0ша на мS:
|
|
17
|
17
|
|
Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх.
|
ћкоже снёгъ и3ли2 лeдъ смeрзлый, є3гдA и3стaетъ теплотЁ бhвшей, не ктомY познавaетсz, что2 бЁ:
|
|
18
|
18
|
|
Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться:
|
тaкw и3 ѓзъ њстaвленъ є4смь t всёхъ, погиб0хъ же и3 безд0мокъ бhхъ:
|
|
19
|
19
|
|
дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські,
|
ви1дите пути6 fем†нскіz, на стєзи2 савw6нскіz смотрsщіи,
|
|
20
|
20
|
|
але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
|
и3 студA и3сп0лнени бyдутъ на грaды и3 на и3мBніz надёющіисz.
|
|
21
|
21
|
|
Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися.
|
Нн7э же и3 вы2 наид0сте на мS неми1лостивнw: u5бо ви1дэвше м0й стрyпъ ўб0йтесz.
|
|
22
|
22
|
|
Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене;
|
Чт0 бо; є3дA что2 ў вaсъ проси1хъ, и3ли2 вaшеz крёпости трeбую,
|
|
23
|
23
|
|
і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене?
|
да спасeте мS t врагHвъ, и3ли2 и3з8 руки2 си1льныхъ и3збaвите мS;
|
|
24
|
24
|
|
Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив.
|
Научи1те мS, ѓзъ же ўмолчY: ѓще что2 погрэши1хъ, скажи1те ми2.
|
|
25
|
25
|
|
Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші?
|
Но, ћкоже мни1тсz, ѕл† (сyть) мyжа и4стиннагw словесA, не t вaсъ бо крёпости прошY:
|
|
26
|
26
|
|
Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші.
|
нижE њбличeніе вaше словесы2 мS ўтоли1тъ, нижe бо вэщaніz вaшегw словeсъ стерплю2.
|
|
27
|
27
|
|
Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому.
|
Nбaче ћкw на си1ра напaдаете, наскaчете же на дрyга вaшего.
|
|
28
|
28
|
|
Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
|
Нн7э же воззрёвъ на ли1ца в†ша, не солжY.
|
|
29
|
29
|
|
Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя.
|
Сsдите нн7э, и3 да не бyдетъ непрaведно, и3 пaки ко прaведному сни1дитесz.
|
|
30
|
30
|
|
Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти?
|
И$бо нёсть въ љзhцэ моeмъ непрaвды, и3 гортaнь м0йне рaзуму ли поучaетсz;
|
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
|
Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця?
|
Не и3скушeніе ли житіE человёку на земли2, и3 ћкоже наeмника повседнeвнагw жи1знь є3гw2;
|
|
2
|
2
|
|
Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї,
|
и3ли2 ћкоже рaбъ боsйсz гDа своегw2 и3 ўлучи1въ сёнь; и3ли2 ћкоже наeмникъ ждhй мзды2 своеS;
|
|
3
|
3
|
|
так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені.
|
тaкожде и3 ѓзъ ждaхъ мцcы тщы2, нHщи же болёзней даны2 ми2 сyть.
|
|
4
|
4
|
|
Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку.
|
Ѓще ўснY, глаг0лю: когдA дeнь; є3гдa же востaну, пaки: когдA вeчеръ; и3сп0лненъ же бывaю болёзней t вeчера до ќтра.
|
|
5
|
5
|
|
Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться.
|
Мёситсz же моE тёло въ гнои2 червeй, њбливaю же грyдіе земли2, гн0й стружA.
|
|
6
|
6
|
|
Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії.
|
Житіe же моE є4сть скорsе бесёды, поги1бе же во тщeй надeжди.
|
|
7
|
7
|
|
Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре.
|
Помzни2 u5бо, ћкw дyхъ м0й жив0тъ, и3 ктомY не возврати1тсz џко моE ви1дэти благ†z.
|
|
8
|
8
|
|
Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене.
|
Не ќзритъ менE џко ви1дzщагw мS: џчи твои2 на мнЁ, и3 ктомY нёсмь,
|
|
9
|
9
|
|
Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде,
|
ћкоже w4блакъ њчищeнъ t небесE: ѓще бо человёкъ сни1детъ во ѓдъ, ктомY не взhдетъ,
|
|
10
|
10
|
|
не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його.
|
ни возврати1тсz во св0й д0мъ, нижE и4мать є3го2 познaти ктомY мёсто є3гw2.
|
|
11
|
11
|
|
Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї.
|
Ќбw нижE ѓзъ пощажY ќстъ мои1хъ, возглаг0лю въ нyжди сhй, tвeрзу ўстA мо‰ г0рестію души2 моеS сотэснeнъ.
|
|
12
|
12
|
|
Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу?
|
Е#дA м0ре є4смь, и3ли2 ѕмjй, ћкw ўчини1лъ є3си2 на мS хранeніе;
|
|
13
|
13
|
|
Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє,
|
Рек0хъ, ћкw ўтёшитъ мS џдръ м0й, произнесy же ко мнЁ на є3ди1нэ сл0во на л0жи моeмъ:
|
|
14
|
14
|
|
ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене;
|
ўстрашaеши мS с0ніzми и3 видёніzми ўжасaеши мS:
|
|
15
|
15
|
|
і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх.
|
свободи1ши t дyха моегw2 дyшу мою2, t смeрти же кHсти мо‰.
|
|
16
|
16
|
|
Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта.
|
Не поживy бо во вёкъ, да долготерплю2: tступи2 t менє2, тщe бо житіE моE.
|
|
17
|
17
|
|
Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою,
|
Чт0 бо є4сть человёкъ, ћкw возвели1чилъ є3си2 є3го2; и3ли2 ћкw внимaеши ўм0мъ къ немY;
|
|
18
|
18
|
|
відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її?
|
и3ли2 посэщeніе твори1ши є3мY по всsко ќтро и3 въ пок0и суди1ти є3го2 и4маши;
|
|
19
|
19
|
|
Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою?
|
Док0лэ не њстaвиши менE, нижE tпускaеши мS, д0ндеже поглощY сли6ны мо‰ въ болёзни;
|
|
20
|
20
|
|
Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар?
|
Ѓще ѓзъ согрэши1хъ, что2 тебЁ возмогY содёлати, свёдый ќмъ человёчь; почт0 мz є3си2 положи1лъ прекосл0вна тебЁ, и3 є4смь тебЁ брeменемъ;
|
|
21
|
21
|
|
І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає.
|
почто2 нёси сотвори1лъ беззак0нію моемY забвeніz, и3 њчищeніz грэхA моегw2; нн7э же въ зeмлю tидY, ќтренюzй же нёсмь ктомY.
|
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
|
Tвэщaвъ же валдaдъ саvхeйскій, речE: док0лэ глаг0лати бyдеши сі‰;
|
|
2
|
2
|
|
чи довго ти будеш говорити так? — слова? вуст твоїх бурхливий вітер!
|
дyхъ многоглаг0ливъ во ўстёхъ твои1хъ.
|
|
3
|
3
|
|
Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду?
|
Е#дA гDь њби1дитъ судsй; и3ли2 вс‰ сотвори1вый возмzтeтъ прaвду;
|
|
4
|
4
|
|
Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього.
|
Ѓще сhнове твои2 согрэши1ша пред8 ни1мъ, послA рyку на беззакHніz и4хъ:
|
|
5
|
5
|
|
Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю,
|
тh же ќтренюй ко гDу вседержи1телю молsсz:
|
|
6
|
6
|
|
і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї.
|
ѓще чи1стъ є3си2 и3 и4стиненъ, моли1тву твою2 ўслhшитъ, ўстр0итъ же ти2 пaки житіE прaвды:
|
|
7
|
7
|
|
І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато.
|
бyдутъ u5бо пє1рваz тво‰ м†ла, послBднzz же тво‰ без8 числA.
|
|
8
|
8
|
|
Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх;
|
Вопроси1 бо р0да пeрваго, и3зслёди же по р0ду nтцє1въ:
|
|
9
|
9
|
|
а ми — вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь.
|
вчерaшни бо є3смы2 и3 не вёмы, сёнь бо є4сть нaше житіE на земли2:
|
|
10
|
10
|
|
Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова:
|
не сjи ли научaтъ тS и3 возвэстsтъ ти2 и3 t сeрдца и3знесyтъ словесA;
|
|
11
|
11
|
|
чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води?
|
Е#дA произни1четъ р0гозъ без8 воды2, и3ли2 растeтъ си1тникъ без8 напаsніz;
|
|
12
|
12
|
|
Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає.
|
є3щE сyщу на к0рени, и3 не п0жнетсz ли; прeжде напаsніz всsкое бhліе не и3зсыхaетъ ли;
|
|
13
|
13
|
|
Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине;
|
тaкw u5бо бyдутъ послBднzz всёхъ забывaющихъ гDа: надeжда бо нечести1вагw поги1бнетъ:
|
|
14
|
14
|
|
уповання його підрізане, і впевненість його — дім павука.
|
не населeнъ бо бyдетъ д0мъ є3гw2, паучи1на же сбyдетсz селeніе є3гw2.
|
|
15
|
15
|
|
Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається.
|
Ѓще подпрeтъ хрaмину свою2, не стaнетъ: є4мшусz же є3мY за ню2, не пребyдетъ.
|
|
16
|
16
|
|
Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його;
|
Влaжный бо є4сть под8 с0лнцемъ, и3 t тлёніz є3гw2 лёторасль є3гw2 и3зhдетъ:
|
|
17
|
17
|
|
у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується.
|
на собрaніи кaменіz спи1тъ, посредё же кремeніz поживeтъ:
|
|
18
|
18
|
|
Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: «я не бачило тебе!»
|
ѓще поглоти1тъ мёсто, солжeтъ є3мY, не ви1дэлъ є3си2 таков†z,
|
|
19
|
19
|
|
Ось радість шляху його! а із землі виростають інші.
|
ћкw превращeніе нечести1вагw таково2, и3з8 земли1 же и3нaго произрасти1тъ.
|
|
20
|
20
|
|
Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки? лиходіїв.
|
ГDь бо не tри1нетъ неѕл0бивагw: всsкагw же дaра t нечести1вагw не пріи1метъ.
|
|
21
|
21
|
|
Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком.
|
И$стиннымъ же ўстA и3сп0лнитъ смёха, ўстнё же и4хъ и3сповёданіz.
|
|
22
|
22
|
|
Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане.
|
Врази1 же и4хъ њблекyтсz въ стyдъ: жили1ще же нечести1вагw не бyдетъ.
|
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав:
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом?
|
вои1стинну вёмъ, ћкw тaкw є4сть: кaкw бо бyдетъ прaведенъ человёкъ ў гDа;
|
|
3
|
3
|
|
Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі.
|
ѓще бо восх0щетъ суди1тисz съ ни1мъ, не послyшаетъ є3гw2, да не преречeтъ ко є3ди1ному словеси2 є3гw2 t тhсzщи.
|
|
4
|
4
|
|
Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої?
|
Премdръ бо є4сть мhслію, крёпокъ же и3 вели1къ: кто2 жeстокъ бhвъ проти1ву є3гw2, пребhсть;
|
|
5
|
5
|
|
Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму;
|
Њбетшazй г0ры, и3 не вёдzтъ, превращazй | гнёвомъ:
|
|
6
|
6
|
|
зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
|
трzсhй поднебeсную и3з8 њсновaній, столпи1 же є3S колeблютсz:
|
|
7
|
7
|
|
скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку.
|
гlzй с0лнцу, и3 не восх0дитъ, ѕвёзды же печaтствуетъ:
|
|
8
|
8
|
|
Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря;
|
прострhй є3ди1нъ нeбо и3 ходsй но м0рю, ћкw по земли2:
|
|
9
|
9
|
|
створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня;
|
творsй плі†ды и3 є3спeра, и3 ґрктyра и3 сокрHвища ю4жнаz:
|
|
10
|
10
|
|
робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!
|
творsй вє1ліz и3 неизслёдwваннаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA.
|
|
11
|
11
|
|
Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його.
|
Ѓще пріи1детъ ко мнЁ, не и4мамъ ви1дэти: и3 ѓще мимои1детъ менє2, никaкw ўразумёхъ.
|
|
12
|
12
|
|
Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш?
|
Ѓще в0зметъ, кто2 возврати1тъ; и3ли2 кто2 речeтъ є3мY: что2 сотвори1лъ є3си2;
|
|
13
|
13
|
|
Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині.
|
Сaмъ бо tвращaетъ гнёвъ, слzк0шасz под8 ни1мъ ки1ти поднебeсніи.
|
|
14
|
14
|
|
Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним?
|
Ѓще же мS ўслhшитъ, и3ли2 разсyдитъ глаг0лы мо‰;
|
|
15
|
15
|
|
Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого.
|
Ѓще бо и3 прaведенъ бyду, не ўслhшитъ менE, судY є3гw2 помолю1сz:
|
|
16
|
16
|
|
Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,
|
ѓще же воззовY, и3 ўслhшитъ мS, не и3мY вёры, ћкw ўслhша глaсъ м0й.
|
|
17
|
17
|
|
Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани,
|
Да не мгл0ю мS потреби1тъ, мнHга же ми2 сотрє1ніz сотвори2 всyе,
|
|
18
|
18
|
|
не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.
|
не њставлsетъ бо мS tдохнyти, и3сп0лни же мS г0рести.
|
|
19
|
19
|
|
Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним?
|
Понeже си1ленъ є4сть крёпостію: кто2 u5бо судY є3гw2 воспроти1витсz;
|
|
20
|
20
|
|
Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним.
|
Ѓще бо бyду прaведенъ, ўстA мо‰ нечє1стіz сотворsтъ: ѓще же бyду непор0ченъ, стр0потенъ бyду.
|
|
21
|
21
|
|
Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє.
|
Ѓще бо нечeстіе сотвори1хъ, не вёмъ душeю моeю: nбaче teмлетсz ми2 жив0тъ.
|
|
22
|
22
|
|
Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного.
|
Тёмже рёхъ: вели1ка и3 си1льна губи1тъ гнёвъ.
|
|
23
|
23
|
|
Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється.
|
Ћкw лукaвіи смeртію лю1тою поги1бнутъ, nбaче прaвєднымъ посмэвaютсz.
|
|
24
|
24
|
|
Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж?
|
ПреданA є4сть землS въ рyцэ нечести1вагw, ли1ца судjй є3S покрывaетъ: ѓще же не сaмъ є4сть, кто2 є4сть;
|
|
25
|
25
|
|
Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра,
|
Житіe же моE є4сть легчaе скоротeчца: tбэг0ша и3 не ви1дэша.
|
|
26
|
26
|
|
несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу.
|
И#ли2 є4сть кораблє1мъ слёдъ пути2, и3ли2 nрлA летsща, и4щуща ћди;
|
|
27
|
27
|
|
Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;
|
Ѓще бо рекY: забyду глаг0лz, прини1кнувъ лицeмъ воздохнY,
|
|
28
|
28
|
|
то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним.
|
трzсyсz всёми ўдесы2: вёмъ бо, ћкw не безви1нна мS њстaвиши.
|
|
29
|
29
|
|
Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся?
|
Ѓще же нечести1въ є4смь, почто2 не ўмр0хъ;
|
|
30
|
30
|
|
Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,
|
Ѓще бо и3змhюсz снёгомъ и3 њчи1щусz рукaми чи1стыми,
|
|
31
|
31
|
|
то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій.
|
дов0лнw во сквeрнэ њмочи1лъ мS є3си2, возгнушaсz же мн0ю nдeжда моS.
|
|
32
|
32
|
|
Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!
|
Нёси бо человёкъ, ћкоже ѓзъ, є3мyже противопрю1сz, да пріи1демъ вкyпэ на сyдъ.
|
|
33
|
33
|
|
Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас.
|
Q, дабы2 ходaтай нaмъ бhлъ, и3 њбличazй и3 разслyшаzй междY nбёма.
|
|
34
|
34
|
|
Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, —
|
Да tи1метъ t менє2 жeзлъ, стрaхъ же є3гw2 да не смущaетъ менE:
|
|
35
|
35
|
|
і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.
|
и3 не ўбою1сz, но возглаг0лю, и4бо тaкw не вёмъ сaмъ себE.
|
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
|
Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї.
|
Труждaюсz душeю моeю, стенS и3спущY на мS глаг0лы мо‰, возглаг0лю г0рестію души2 моеS њдержи1мь
|
|
2
|
2
|
|
Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся?
|
и3 рекY ко гDеви: не ўчи1 мz нечeствовати, и3 почт0 ми си1це суди1лъ є3си2;
|
|
3
|
3
|
|
Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло?
|
и3ли2 добр0 ти є4сть, ѓще вознепрaвдую, ћкw презрёлъ є3си2 дэлA рукY твоє1ю, совёту же нечести1выхъ внsлъ є3си2;
|
|
4
|
4
|
|
Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина?
|
и3ли2 ћкоже человёкъ ви1дитъ, ви1диши; и3ли2 ћкоже зри1тъ человёкъ, ќзриши;
|
|
5
|
5
|
|
Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка,
|
и3ли2 житіE твоE человёческо є4сть; и3ли2 лBта тво‰ ћкw днjе мyжа;
|
|
6
|
6
|
|
чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені,
|
ћкw и3стzзaлъ є3си2 беззак0ніе моE и3 грэхи2 мо‰ и3зслёдилъ є3си2.
|
|
7
|
7
|
|
хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї?
|
Вёси бо, ћкw не нечeствовахъ: но кто2 є4сть и3з8имazй и3з8 рукY твоє1ю;
|
|
8
|
8
|
|
Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, — і Ти губиш мене?
|
Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: пот0мъ же преложи1въ, порази1лъ мS є3си2.
|
|
9
|
9
|
|
Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене?
|
Помzни2, ћкw брeніе мS создaлъ є3си2, въ зeмлю же пaки возвращaеши мS.
|
|
10
|
10
|
|
Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене,
|
И#ли2 не ћкоже млеко2 и3змелзи1лъ мS є3си2, ўсыри1лъ же мS є3си2 рaвнw сhру;
|
|
11
|
11
|
|
шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене,
|
К0жею же и3 пл0тію мS њблeклъ є3си2, костьми1 же и3 жи1лами сши1лъ мS є3си2:
|
|
12
|
12
|
|
життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій?
|
жив0тъ же и3 ми1лость положи1лъ є3си2 ў менє2, посэщeніе же твоE сохрани2 м0й дyхъ.
|
|
13
|
13
|
|
Але і те приховував Ти в серці Своєму, — знаю, що це було в Тебе, —
|
Сі‰ и3мёzй въ тебЁ, вёмъ, ћкw вс‰ м0жеши, и3 невозм0жно тебЁ ничт0же.
|
|
14
|
14
|
|
бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання.
|
Ѓще бо согрэшY, храни1ши мS, t беззак0ніz же не безви1нна мS сотвори1лъ є3си2.
|
|
15
|
15
|
|
Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє:
|
Ѓще бо нечести1въ бyду, лю1тэ мнЁ, ѓще же бyду прaведенъ, не могY возни1кнути: и3сп0лненъ бо є4смь безчeстіz,
|
|
16
|
16
|
|
воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені.
|
лови1мь бо є4смь ѓки лeвъ на ўбіeніе: пaки же преложи1въ, лю1тэ ўбивaеши мS.
|
|
17
|
17
|
|
Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене.
|
Њбновлszй на мS и3спытaніе моE, гнёва бо вели1кагw на мS ўпотреби1лъ є3си2 и3 навeлъ є3си2 на мS и3скушє1ніz.
|
|
18
|
18
|
|
І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене;
|
Почто2 u5бо мS и3з8 чрeва и3звeлъ є3си2, и3 не ўмр0хъ, џко же менE не ви1дэло бы,
|
|
19
|
19
|
|
нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб!
|
и3 бhхъ бы ѓки не бhлъ; почто2 u5бо и3з8 чрeва во гр0бъ не снид0хъ;
|
|
20
|
20
|
|
Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився,
|
и3ли2 не мaло є4сть врeмz жи1зни моеS; њстaви менE почи1ти мaлw,
|
|
21
|
21
|
|
раніше ніж відійду, — і вже не повернуся, — у країну темряви і сіні смертної,
|
прeжде дaже tидY, tню1дуже не возвращyсz, въ зeмлю тeмну и3 мрaчну,
|
|
22
|
22
|
|
у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява.
|
въ зeмлю тмы2 вёчныz, и3дёже нёсть свёта, нижE ви1дэти животA человёческагw.
|
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Софар наамитянин і сказав:
|
Tвэщaвъ же сwфaръ мінeйскій, речE:
|
|
2
|
2
|
|
хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права?
|
глаг0лzй мн0гw, и3 противоуслhшитъ: и3ли2 многорёчивъ мни1тсz бhти прaведенъ; благословeнъ рождeнный t жены2 малолётенъ.
|
|
3
|
3
|
|
Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе?
|
Не мн0гъ во словесёхъ бyди: нёсть бо противовэщazй ти2.
|
|
4
|
4
|
|
Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх.
|
Не глаг0ли бо, ћкw чи1стъ є4смь дёлы и3 безпор0ченъ пред8 ни1мъ:
|
|
5
|
5
|
|
Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе
|
но кaкw гDь возгlетъ къ тебЁ и3 tвeрзетъ ўстнЁ свои2 съ тоб0ю;
|
|
6
|
6
|
|
і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю.
|
Пот0мъ возвэсти1тъ ти2 си1лу премyдрости, ћкw сугyбъ бyдетъ въ си1хъ, ±же проти1ву тебє2: и3 тогдA ўразумёеши, ћкw достHйнаz тебЁ сбhшасz t гDа, и4миже согрэши1лъ є3си2,
|
|
7
|
7
|
|
Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя?
|
И#ли2 слёдъ гDень њбрsщеши; и3ли2 въ послBднzz дости1глъ є3си2, ±же сотвори2 вседержи1тель;
|
|
8
|
8
|
|
Він вище небес, — що ти можеш зробити? глибше пекла, — що можеш дізнатися?
|
Выс0ко нeбо, и3 что2 сотвори1ши; глубочaе же сyщихъ во ѓдэ что2 вёси;
|
|
9
|
9
|
|
Довша за землю міра Його і ширша за море.
|
не должaе ли мёры земнhz, и3ли2 широты2 морскjz;
|
|
10
|
10
|
|
Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його?
|
Ѓще же преврати1тъ вс‰, кто2 речeтъ є3мY: что2 сотвори1лъ є3си2;
|
|
11
|
11
|
|
Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги?
|
Т0й бо вёсть дэлA беззак0нныхъ: ви1дэвъ же нелBпаz, не прeзритъ.
|
|
12
|
12
|
|
Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти.
|
Человёкъ же и4накw њби1луетъ словесы2: земнhй же рождeнный t жены2 рaвенъ nслY пустhнному.
|
|
13
|
13
|
|
Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої,
|
Ѓще бо ты2 чи1сто положи1лъ є3си2 сeрдце твоE, воздэвaеши же рyцэ твои2 къ немY,
|
|
14
|
14
|
|
і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх,
|
ѓще беззак0нно что2 є4сть въ рукY твоє1ю, далeче сотвори2 є5 t тебє2, непрaвда же въ жили1щи твоeмъ да не всели1тсz:
|
|
15
|
15
|
|
то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися.
|
тaкw бо ти2 возсіsетъ лицE, ћкоже водA чистA: совлечeшисz же сквeрны, и3 не ўбои1шисz,
|
|
16
|
16
|
|
Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього.
|
и3 трудA забyдеши, ћкоже волны2 мимошeдшіz, и3 не ўстраши1шисz.
|
|
17
|
17
|
|
І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок.
|
Моли1тва же твоS, ѓки денни1ца, и3 пaче полyдне возсіsетъ ти2 жи1знь:
|
|
18
|
18
|
|
І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно.
|
ўповaz же бyдеши, ћкw бyдетъ ти2 надeжда: t туги1 же и3 попечeніz kви1тсz ти2 ми1ръ:
|
|
19
|
19
|
|
Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе.
|
ўпок0ишисz бо, и3 не бyдетъ борsй тS: премэнsющіисz же мн0зи и4мутъ проси1ти тS,
|
|
20
|
20
|
|
А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне.
|
спасeніе же њстaвитъ и5хъ: надeжда бо и4хъ пaгуба, џчи же нечести1выхъ и3стaютъ.
|
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав:
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
дійсно, тільки ви люди, і з вами помре мудрість!
|
ќбw вы2 ли є3ди1ни є3стE человёцы, и3ли2 съ вaми скончaетсz премyдрость;
|
|
3
|
3
|
|
І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж?
|
И# ў менє2 сeрдце є4сть ћкоже и3 ў вaсъ.
|
|
4
|
4
|
|
Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом — чоловік праведний, непорочний.
|
Прaведенъ бо мyжъ и3 непор0ченъ бhсть въ поругaніе:
|
|
5
|
5
|
|
Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами.
|
во врeмz бо њпредэлeное ўгот0ванъ бhсть пaсти t и3нhхъ, д0мы же є3гw2 њпустошє1ны бhти беззак0нными. nбaче никт0же да ўповaетъ, лукaвъ сhй, непови1ненъ бhти,
|
|
6
|
6
|
|
Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх.
|
є3ли1цы разгнэвлsютъ гDа, ѓки и3 и3стzзaніz и5мъ не бyдетъ.
|
|
7
|
7
|
|
І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе;
|
Но вопроси2 четверон0гихъ, ѓще ти2 рекyтъ, и3 пти1цъ небeсныхъ, ѓще ти2 возвэстsтъ:
|
|
8
|
8
|
|
або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські.
|
повёждь земли2, ѓще ти2 скaжетъ, и3 и3сповёдzтъ ти2 ры6бы мwрскjz.
|
|
9
|
9
|
|
Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це?
|
Кто2 ќбw не разумЁ во всёхъ си1хъ, ћкw рукA гDнz сотвори2 сі‰;
|
|
10
|
10
|
|
В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті.
|
Не въ руцё ли є3гw2 душA всёхъ живyщихъ и3 дyхъ всsкагw человёка;
|
|
11
|
11
|
|
Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі?
|
Ќхо бо словесA разсуждaетъ, гортaнь же бр†шна вкушaетъ.
|
|
12
|
12
|
|
У старцях — мудрість, і у довголітніх — розум.
|
Во мн0зэмъ врeмени премyдрость, во мн0зэ же житіи2 вёдэніе.
|
|
13
|
13
|
|
У Нього премудрість і сила; Його рада і розум.
|
Ў негw2 премyдрость и3 си1ла, ў тогw2 совётъ и3 рaзумъ.
|
|
14
|
14
|
|
Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться.
|
Ѓще низложи1тъ, кто2 сози1ждетъ; ѓще затвори1тъ t человёкwвъ, кто2 tвeрзетъ;
|
|
15
|
15
|
|
Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю.
|
Ѓще возбрани1тъ в0ду, и3зсуши1тъ зeмлю: ѓще же пyститъ, погуби1тъ ю5 преврати1въ.
|
|
16
|
16
|
|
У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману.
|
Ў негw2 держaва и3 крёпость, ў тогw2 вёдэніе и3 рaзумъ.
|
|
17
|
17
|
|
Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними.
|
Проводsй совётники плэнє1ны, судіи6 же земли2 ўжаси2:
|
|
18
|
18
|
|
Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні;
|
посаждazй цари6 на прест0лэхъ и3 њбвzзyzй п0zсомъ чрє1сла и4хъ:
|
|
19
|
19
|
|
князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих;
|
tпущazй жерцы2 плённики, си1льныхъ же земли2 низврати2:
|
|
20
|
20
|
|
віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу;
|
и3змэнszй ўстнЁ вёрныхъ, рaзумъ же стaрцєвъ ўразумЁ:
|
|
21
|
21
|
|
покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює;
|
и3зливazй безчeстіе на кн‰зи, смирє1нныz же и3зцэли2:
|
|
22
|
22
|
|
відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну;
|
tкрывazй глубHкаz t тмы2, и3зведe же на свётъ сёнь смeртную:
|
|
23
|
23
|
|
примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх;
|
прельщazй kзhки и3 погублszй и5хъ, низлагazй kзhки и3 наставлszй и5хъ:
|
|
24
|
24
|
|
віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів:
|
и3змэнszй сердцA кнzзeй земнhхъ, прельсти1 же и5хъ на пути2, є3гHже не вёдzху,
|
|
25
|
25
|
|
навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні.
|
да њсsжутъ тмY, ґ не свётъ, да заблyдzтъ же ћкw піsный.
|
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
|
Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе.
|
СE, сі‰ ви1дэ џко моE, и3 слhша ќхо моE,
|
|
2
|
2
|
|
Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас.
|
и3 вёмъ, є3ли6ка и3 вы2 вёсте: и3 не неразyмнэе є4смь вaсъ.
|
|
3
|
3
|
|
Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом.
|
Но nбaче и3 ѓзъ ко гDу возглаг0лю, њбличy же пред8 ни1мъ, ѓще восх0щетъ.
|
|
4
|
4
|
|
А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі.
|
Вh бо є3стE врaчеве непрaведніи и3 цэли1телє ѕлhхъ вси2,
|
|
5
|
5
|
|
О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість.
|
бyди же вaмъ њнэмёти, и3 сбyдетсz вaмъ въ премyдрость.
|
|
6
|
6
|
|
Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх.
|
Слhшите же њбличeніе ќстъ мои1хъ, судy же ўстeнъ мои1хъ вонми1те.
|
|
7
|
7
|
|
Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу?
|
Не пред8 бGомъ ли глаг0лете и3 пред8 ни1мъ вэщaете лeсть;
|
|
8
|
8
|
|
Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися?
|
и3ли2 ўклонитeсz, вh же сaми судіи6 бyдите.
|
|
9
|
9
|
|
Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину?
|
Добр0 бо, ѓще и3зслёдитъ вaсъ: ѓще бо вси2 творsщіи приложитeсz къ немY, nбaче њбличи1тъ вы2.
|
|
10
|
10
|
|
Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите.
|
Ѓще же и3 тaй ли1цамъ ўдивитeсz,
|
|
11
|
11
|
|
Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас?
|
не движeніе ли є3гw2 смzтeтъ вaсъ, боsзнь же t негw2 нападeтъ на вы2;
|
|
12
|
12
|
|
Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні.
|
Tи1детъ же величaніе вaше рaвнw пeпелу, тёло же брeнно.
|
|
13
|
13
|
|
Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене.
|
Ўмолчи1те, да возглаг0лю и3 почjю t гнёва.
|
|
14
|
14
|
|
Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою?
|
Взeмлz плHти мо‰ зубaми, дyшу же мою2 положY въ руцЁ моeй.
|
|
15
|
15
|
|
Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його!
|
Ѓще мS ўбіeтъ си1льный, понeже и3 начA, nбaче возглаг0лю и3 њбличY пред8 ни1мъ:
|
|
16
|
16
|
|
І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його!
|
и3 сіE ми2 сбyдетсz во спасeніе: не вни1детъ бо пред8 ни1мъ лeсть.
|
|
17
|
17
|
|
Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими.
|
Послyшайте, послyшайте глагHлъ мои1хъ: возвэщy бо вaмъ слhшащымъ.
|
|
18
|
18
|
|
Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий.
|
СE, ѓзъ бли1з8 є4смь судA моегw2, вёмъ ѓзъ, ћкw прaведенъ kвлю1сz.
|
|
19
|
19
|
|
Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух.
|
Кт0 бо є4сть судsйсz со мн0ю, да нн7э ўмолчY и3 и3зчeзну;
|
|
20
|
20
|
|
Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого:
|
Дв0е же ми2 сотвори1ши, тогдA t лицA твоегw2 не скрhюсz:
|
|
21
|
21
|
|
відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене.
|
рyку t менє2 tими2, стрaхъ же тв0й да не ўжасaетъ мS:
|
|
22
|
22
|
|
Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені.
|
посeмъ призовeши, ѓзъ же тS послyшаю, и3ли2 возглаг0леши, ѓзъ же ти2 дaмъ tвётъ.
|
|
23
|
23
|
|
Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій.
|
Коли1цы сyть грэси2 мои2 и3 беззакHніz мо‰; научи2 мS, к†z сyть;
|
|
24
|
24
|
|
Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм?
|
Почто2 крhешисz t менє2; мни1ши же мS проти1вна сyща тебЁ;
|
|
25
|
25
|
|
Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш?
|
И#ли2 ћкw ли1стъ дви1жимь вётромъ ўбои1шисz; и3ли2 ћкw сёну носи1му вётромъ противлsешимисz;
|
|
26
|
26
|
|
Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї,
|
Ћкw написaлъ є3си2 на мS ѕл†z, њбложи1лъ же ми2 є3си2 ю4нwстныz грэхи2:
|
|
27
|
27
|
|
і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх.
|
положи1лъ же є3си2 н0гу мою2 въ возбранeніе: сохрани1лъ же є3си2 дэлA мо‰ вс‰: въ корє1ніz же н0гъ мои1хъ пришeлъ є3си2:
|
|
28
|
28
|
|
А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.
|
и5же њбетшaютъ ћкоже мёхъ, и3ли2 ћкоже ри1за м0ліемъ и3з8zдeна.
|
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
|
Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями:
|
Человёкъ бо рождeнъ t жены2 малолётенъ и3 и3сп0лнь гнёва:
|
|
2
|
2
|
|
як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється.
|
и3ли2 ћкоже цвётъ процвэтhй tпадE, tбэжe же ћкw сёнь, и3 не постои1тъ.
|
|
3
|
3
|
|
І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?
|
Не и3 њ сeмъ ли сл0во сотвори1лъ є3си2, и3 семY сотвори1лъ є3си2 вни1ти на сyдъ пред8 тS;
|
|
4
|
4
|
|
Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.
|
Кт0 бо чи1стъ бyдетъ t сквeрны; никт0же,
|
|
5
|
5
|
|
Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде,
|
ѓще и3 є3ди1нъ дeнь житіE є3гw2 на земли2: и3зочтeни же мцcы є3гw2 t тебє2, на врeмz положи1лъ є3си2, и3 не престyпитъ.
|
|
6
|
6
|
|
то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.
|
Tступи2 t негw2, да ўм0лкнетъ и3 и3зберeтъ житіE ћкоже наeмникъ.
|
|
7
|
7
|
|
Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть:
|
Е$сть бо дрeву надeжда: ѓще бо посёчено бyдетъ, пaки процвэтeтъ, и3 лёторасль є3гw2 не њскудёетъ:
|
|
8
|
8
|
|
якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі,
|
ѓще бо состарёетсz въ земли2 к0рень є3гw2, на кaмени же скончaетсz стебло2 є3гw2,
|
|
9
|
9
|
|
але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене.
|
t вони2 воды2 процвэтeтъ, сотвори1тъ же жaтву, ћкоже новосаждeнное.
|
|
10
|
10
|
|
А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона?
|
Мyжъ же ўмeрый tи1де, пaдъ же человёкъ, ктомY нёсть.
|
|
11
|
11
|
|
Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає:
|
Врeменемъ бо њскудэвaетъ м0ре, рэкa же њпустёвши и4зсше:
|
|
12
|
12
|
|
так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого.
|
человёкъ же ўснyвъ не востaнетъ, д0ндеже не бyдетъ нeбо сошвeно, и3 не возбудsтсz t снA своегw2.
|
|
13
|
13
|
|
О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене!
|
Ќбw, q, дабы2 во ѓдэ мS сохрани1лъ є3си2, скрhлъ же мs бы є3си2, д0ндеже престaнетъ гнёвъ тв0й, и3 вчини1ши ми2 врeмz, въ нeже пaмzть сотвори1ши ми2.
|
|
14
|
14
|
|
Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.
|
Ѓще бо ќмретъ человёкъ, жи1въ бyдетъ: скончaвъ дни6 житіS своегw2, потерплю2, д0ндеже пaки бyду.
|
|
15
|
15
|
|
Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх;
|
Посeмъ воззовeши, ѓзъ же послyшаю тS: дёлъ же рукY твоє1ю не tвращaйсz:
|
|
16
|
16
|
|
бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого;
|
и3зчи1слилъ же є3си2 начин†ніz мо‰, и3 ничт0же тS мимои1детъ t грBхъ мои1хъ:
|
|
17
|
17
|
|
у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою.
|
запечатлёлъ же ми2 є3си2 беззакHніz въ мэшцЁ, назнaменалъ же є3си2, ѓще что2 нев0лею преступи1хъ.
|
|
18
|
18
|
|
Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;
|
Nбaче и3 горA пaдающи распадeтсz, и3 кaмень њбетшaетъ t мёста своегw2:
|
|
19
|
19
|
|
вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш.
|
кaменіе њглaдиша в0ды, и3 потопи1ша в0ды взнaкъ х0лмы земны6z, и3 њжидaніе человёческо погуби1лъ є3си2.
|
|
20
|
20
|
|
Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її.
|
Tри1нулъ є3си2 є3го2 до концA, и3 tи1де: и3змэни1лъ є3си2 є3мY лицE и3 и3спусти1лъ є3си2.
|
|
21
|
21
|
|
Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає;
|
МнHгимъ же бhвшымъ сынHмъ є3гw2, не вёсть: ѓще же и3 мaлw и4хъ бyдетъ, не знaетъ:
|
|
22
|
22
|
|
але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.
|
но плHти є3гw2 болёша, душa же є3гw2 њ себЁ сётова.
|
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
|
Tвэщaвъ же є3ліфaзъ fеманjтинъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим,
|
є3дA премyдрый дaстъ tвётъ разyменъ на вётръ, и3 нап0лни болёзнію чрeво,
|
|
3
|
3
|
|
виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили?
|
њбличaz глагHлы, и4миже не подобaетъ, и3 словесы2, и4хже ни кaz п0льза;
|
|
4
|
4
|
|
Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога.
|
Не и3 тh ли tри1нулъ є3си2 стрaхъ; скончaлъ же є3си2 глаг0лы таковы6 пред8 гDемъ;
|
|
5
|
5
|
|
Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих.
|
Пови1ненъ є3си2 глаг0лwмъ ќстъ твои1хъ, нижE разсуди1лъ є3си2 глаг0лы си1льныхъ.
|
|
6
|
6
|
|
Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
|
Да њбличaтъ тS ўстA тво‰, ґ не ѓзъ, и3 ўстнЁ твои2 на тS возсвидётелствуютъ.
|
|
7
|
7
|
|
Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений?
|
Чт0 бо; є3дA пeрвый t человBкъ рождeнъ є3си2; и3ли2 прeжде холмHвъ сгусти1лсz є3си2;
|
|
8
|
8
|
|
Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість?
|
и3ли2 строeніе гDне слhшалъ є3си2; и3ли2 въ совётника тS ўпотреби2 бGъ; и3 на тS (є3ди1наго) ли пріи1де премyдрость;
|
|
9
|
9
|
|
Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас?
|
чт0 бо вёси, є3гHже не вёмы; и3ли2 что2 разумёеши ты2, є3гHже и3 мы2 (не разумёемъ);
|
|
10
|
10
|
|
І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого.
|
И# стaръ и3 дрeвенъ є4сть въ нaсъ, стaршій nтцA твоегw2 дeньми.
|
|
11
|
11
|
|
Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі?
|
Мaлw, њ ни1хже согрэши1лъ є3си2, ўsзвленъ є3си2, вельми2 вhше мёры возглаг0лалъ є3си2.
|
|
12
|
12
|
|
До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся?
|
Что2 дeрзостно бhсть сeрдце твоE; и3ли2 что2 вознес0стэсz џчи твои2;
|
|
13
|
13
|
|
Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова?
|
Ћкw ћрость и3зрhгнулъ є3си2 пред8 гDемъ, и3знeслъ же є3си2 и3зо ќстъ такwвA словесA;
|
|
14
|
14
|
|
Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним?
|
Кт0 бо сhй человёкъ ћкw бyдетъ непор0ченъ; и3ли2 ѓки бyдущій прaведникъ рождeнъ t жены2;
|
|
15
|
15
|
|
Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його:
|
Ѓще во с™hхъ не вёритъ, нб7о же нечи1сто пред8 ни1мъ,
|
|
16
|
16
|
|
тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду.
|
кольми2 пaче мeрзкій и3 нечи1стый мyжъ, піsй непр†вды, ћкоже питіE.
|
|
17
|
17
|
|
Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив,
|
Возвэщy же ти2, послyшай менE: ±же нн7э ви1дэхъ, возвэщY ти2,
|
|
18
|
18
|
|
що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх,
|
±же премyдріи рекyтъ, и3 не ўтаи1ша nтцы2 и4хъ,
|
|
19
|
19
|
|
яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив.
|
и5мже є3ди6нымъ данA бhсть землS, и3 не нaйде и3ноплемeнникъ на нS.
|
|
20
|
20
|
|
Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя;
|
ВсE житіE нечести1вагw въ попечeніи, лBта же и3зочтє1на дан† си1льному,
|
|
21
|
21
|
|
звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник.
|
стрaхъ же є3гw2 во ўшесёхъ є3гw2: є3гдA мни1тъ ўжE въ ми1рэ бhти, тогдA пріи1детъ нaнь низвращeніе:
|
|
22
|
22
|
|
Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч.
|
да не вёруетъ tврати1тисz t тмы2, њсуждeнъ бо ўжE въ рyки желёза,
|
|
23
|
23
|
|
Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми.
|
ўчинeнъ же є4сть въ брaшно неsсытємъ: вёсть же въ себЁ, ћкw ждeтъ падeніz, дeнь же тeменъ преврати1тъ є3го2,
|
|
24
|
24
|
|
Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви,
|
бэдa же и3 ск0рбь њб8и1метъ є3го2, ћкоже военачaлникъ напреди2 стоsй пaдаетъ,
|
|
25
|
25
|
|
за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю,
|
ћкw вознесE рyцэ на гDа, пред8 гDемъ же вседержи1телемъ њжесточи2 вhю,
|
|
26
|
26
|
|
виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми;
|
течe же проти1ву є3мY ўкори1зною въ т0лщи хребтA щитA своегw2:
|
|
27
|
27
|
|
тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої.
|
ћкw покры2 лицE своE тyкомъ свои1мъ и3 сотвори2 њмeтъ на стeгнахъ: (хвалa же є3гw2 ўкори1зна).
|
|
28
|
28
|
|
І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни.
|
Да всели1тсz же во градёхъ пустhхъ, вни1детъ же въ д0мы ненаселє1нныz: ґ ±же nни2 ўгот0ваша, и3нjи tнесyтъ.
|
|
29
|
29
|
|
Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його.
|
НижE њбогати1тсz, нижE њстaнетъ и3мёніе є3гw2, не и4мать положи1ти на зeмлю сёни,
|
|
30
|
30
|
|
Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його.
|
нижE и3збэжи1тъ тмы2: прозzбeніе є3гw2 да ўсуши1тъ вётръ, и3 да tпадeтъ цвётъ є3гw2:
|
|
31
|
31
|
|
Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому.
|
да не вёритъ, ћкw стерпи1тъ, тщє1тнаz бо сбyдутсz є3мY.
|
|
32
|
32
|
|
Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти.
|
Посэчeніе є3гw2 прeжде часA растлёетъ, и3 лёторасль є3гw2 не њбли1ственэетъ:
|
|
33
|
33
|
|
Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій.
|
да њб8имaнъ бyдетъ ћкоже недозрёлаz ћгода прeжде часA, да tпадeтъ же ћкw цвётъ мaсличіz.
|
|
34
|
34
|
|
Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва.
|
Послyшество бо нечести1вагw смeрть, џгнь же пожжeтъ д0мы мздои1мцєвъ:
|
|
35
|
35
|
|
Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.
|
во чрeвэ же пріи1метъ бwлёзни, сбyдетсz же є3мY тщетA,чрeво же є3гw2 понесeтъ лeсть.
|
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав:
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви!
|
слhшахъ сицєвaz мнHга, ўтёшителіе ѕHлъ вси2.
|
|
3
|
3
|
|
Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати?
|
Чт0 бо; є3дA чи1нъ є4сть во словесёхъ вётра; и3ли2 кyю ти2 пaкость сотвори1тъ, ћкw tвэщaеши;
|
|
4
|
4
|
|
І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю;
|
И# ѓзъ ћкоже вы2 возглаг0лю: ѓще бы душA вaша подлежaла вмёстw моеS, тогдA наскочи1лъ бhхъ на вы2 словесы2, покивaю же на вы2 глав0ю моeю.
|
|
5
|
5
|
|
підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би.
|
Бyди же крёпость во ўстёхъ мои1хъ, движeніz же ўстeнъ не пощажY.
|
|
6
|
6
|
|
Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене?
|
Ѓще бо возглаг0лю, не возболю1 ли ћзвою; ѓще же и3 ўмолчY, чи1мъ мeнше ўsзвенъ бyду;
|
|
7
|
7
|
|
Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою.
|
Нн7э же преутруждeна мS сотвори2, бyz, согни1вша, и3 ћтъ мS.
|
|
8
|
8
|
|
Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені.
|
Въ послyшество бhхъ, и3 востA во мнЁ лжA моS, проти1внw лицY моемY tвэщA.
|
|
9
|
9
|
|
Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої.
|
Гнёвенъ бhвъ низложи1 мz, возскрежетA зубы2 на мS, стрёлы разб0йникwвъ є3гw2 напад0ша на мS.
|
|
10
|
10
|
|
Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене.
|
Nстрот0ю nчeсъ наскакA, мечeмъ порази1 мz въ колBна: вкyпэ же потек0ша на мS:
|
|
11
|
11
|
|
Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене.
|
предадe бо мS гDь въ рyки непрaведныхъ, нечести6вымъ же повeрже мS.
|
|
12
|
12
|
|
Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе.
|
Ми1рствующа разсhпа мS, взsвъ мS за власы2 њборвA, постaви мS ѓки примёту.
|
|
13
|
13
|
|
Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою,
|
Њбыд0ша мS к0піzми бодyще во и3стeсы мо‰, не щадsще: и3зліsша на зeмлю жeлчь мою2,
|
|
14
|
14
|
|
пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець.
|
низложи1ша мS трyпъ на трyпъ, тек0ша ко мнЁ могyщіи,
|
|
15
|
15
|
|
Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою.
|
врeтище соши1ша на к0жу мою2, и3 м0щь моS на земли2 ўгасE.
|
|
16
|
16
|
|
Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти,
|
Чрeво моE сгорЁ t плaча, на вёждахъ же мои1хъ стёнь смeртнаz,
|
|
17
|
17
|
|
попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста.
|
непрaведно же ни є3ди1но бЁ въ рукY моє1ю: моли1тва же моS чистA.
|
|
18
|
18
|
|
Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму.
|
ЗемлE, да не покрhеши над8 кр0вію пл0ти моеS, нижE да бyдетъ мёсто в0плю моемY.
|
|
19
|
19
|
|
І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх!
|
И# нн7э сE, на нб7сёхъ п0слухъ м0й, свидётель же ми2 во вhшнихъ.
|
|
20
|
20
|
|
Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої.
|
Да пріи1детъ моS мольбA ко гDу, пред8 ни1мже да кaплетъ џко моE.
|
|
21
|
21
|
|
О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм!
|
Бyди же њбличeніе мyжу пред8 гDемъ, и3 сhну человёческому ко бли1жнему є3гw2.
|
|
22
|
22
|
|
Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну.
|
ЛBта же и3зочтє1наz пріид0ша, и3 путeмъ, и4мже не возвращyсz, пойдY.
|
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
|
Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.
|
Тлёю дyхомъ носи1мь, прошy же гр0ба и3 не ўлучaю.
|
|
2
|
2
|
|
Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.
|
Молю2 болёзнуz, и3 что2 сотворю2; ўкрад0ша же ми2 и3мёніе чуждjи.
|
|
3
|
3
|
|
Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?
|
Кт0 є3сть сeй; рук0ю моeю свsзанъ да бyдетъ.
|
|
4
|
4
|
|
Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.
|
Ћкw сeрдце и4хъ сокрhлъ є3си2 t мyдрости, сегw2 рaди да не вознесeши и4хъ.
|
|
5
|
5
|
|
Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.
|
Чaсти возвэсти1тъ ѕлHбы: џчи же на сынёхъ и3стazста.
|
|
6
|
6
|
|
Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.
|
Положи1лъ же мS є3си2 въ при1тчу во kзhцэхъ, смёхъ же бhхъ и5мъ.
|
|
7
|
7
|
|
Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.
|
Њслэп0ста бо t гнёва џчи мои2, повоевaнъ бhхъ вельми2 t всёхъ:
|
|
8
|
8
|
|
Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.
|
чyдо њб8S и4стинныхъ њ сeмъ, прaведникъ же на беззак0нника да востaнетъ:
|
|
9
|
9
|
|
Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.
|
да содержи1тъ же вёрный пyть св0й, чи1стый же рукaма да пріи1метъ дeрзость.
|
|
10
|
10
|
|
Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.
|
Но nбaче вси2 належи1те и3 пріиди1те, не бо2 њбрэтaю въ вaсъ и4стины.
|
|
11
|
11
|
|
Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.
|
Днjе мои2 преид0ша въ течeніи, расторг0шасz же ќдове сeрдца моегw2.
|
|
12
|
12
|
|
А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.
|
Н0щь въ дeнь преложи1хъ: свётъ бли1з8 t лицA тмы2.
|
|
13
|
13
|
|
Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;
|
Ѓще бо стерплю2, ѓдъ ми2 є4сть д0мъ, въ сумрaцэ же постлaсz ми2 постeлz.
|
|
14
|
14
|
|
гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.
|
Смeрть назвaхъ nтцA моего2 бhти, мaтерь же и3 сестрy ми гн0й.
|
|
15
|
15
|
|
Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?
|
ГдЁ ќбw є3щE є4сть ми2 надeжда, и3ли2 благ†z мо‰ ўзрю2;
|
|
16
|
16
|
|
У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.
|
и3ли2 со мн0ю во ѓдъ сни1дутъ, и3ли2 вкyпэ въ пeрсть сни1демъ.
|
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
|
Tвэщaвъ же валдaдъ саvхeйскій, речE:
|
|
2
|
2
|
|
коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити.
|
док0лэ не престaнеши; пожди2, да и3 мы2 возглаг0лемъ.
|
|
3
|
3
|
|
Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших?
|
И# почто2 ѓки четверонHжнаz ўмолчaхомъ пред8 тоб0ю;
|
|
4
|
4
|
|
О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе — спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого?
|
Пребhсть ти2 гнёвъ. чт0 бо; ѓще ты2 ќмреши, не населeнна ли бyдетъ поднебeснаz; и3ли2 превратsтсz г0ры и3з8 њсновaній;
|
|
5
|
5
|
|
Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його.
|
И# свётъ нечести1выхъ ўгaснетъ, и3 не произhдетъ и4хъ плaмень:
|
|
6
|
6
|
|
Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним.
|
свётъ є3гw2 тмA въ жили1щи, свэти1лникъ же въ нeмъ ўгaснетъ:
|
|
7
|
7
|
|
Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його,
|
да ўловsтъ мeншіи и3мBніz є3гw2, погрэши1тъ же є3гw2 совётъ:
|
|
8
|
8
|
|
бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде.
|
ввeржена же бhсть ногA є3гw2 въ прyгло, мрeжею да повіeтсz:
|
|
9
|
9
|
|
Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його.
|
да пріи1дутъ же нaнь пр{гла, ўкрэпи1тъ нaнь жaждущихъ:
|
|
10
|
10
|
|
Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі.
|
скрhсz въ земли2 ќже є3гw2, и3 ћтіе є3гw2 на стези2.
|
|
11
|
11
|
|
З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди.
|
W$крестъ да погубsтъ є3го2 болBзни: мн0зи же w4крестъ н0гъ є3гw2 њб8и1дутъ во глaдэ тёснэмъ:
|
|
12
|
12
|
|
Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього.
|
падeніе же є3мY ўгот0вано вели1ко.
|
|
13
|
13
|
|
З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти.
|
Поzдє1ны же да бyдутъ плєсны2 н0гъ є3гw2, кр†снаz же є3гw2 да поsстъ смeрть.
|
|
14
|
14
|
|
Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів.
|
Tт0ржено же бyди t житіS є3гw2 и3зцэлeніе, да и4метъ же є3го2 бэдA вин0ю цaрскою.
|
|
15
|
15
|
|
Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою.
|
Да всели1тсz въ хрaминэ є3гw2 въ нощи2 є3гw2, посы6пана да бyдутъ лёпwтнаz є3гw2 жyпеломъ:
|
|
16
|
16
|
|
Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його.
|
под8 ни1мъ корє1ніz є3гw2 да и3зс0хнутъ, свhше же нападeтъ пожaтіе є3гw2.
|
|
17
|
17
|
|
Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі.
|
Пaмzть є3гw2 да поги1бнетъ t земли2, и3 (не) бyдетъ и4мz є3гw2 на лицы2 внёшнемъ:
|
|
18
|
18
|
|
Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі.
|
да tри1нетъ є3го2 t свёта во тмY:
|
|
19
|
19
|
|
Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його.
|
не бyдетъ знaемь въ лю1дехъ є3гw2, нижE спасeнъ въ поднебeснэй д0мъ є3гw2:
|
|
20
|
20
|
|
Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням.
|
но въ свои1хъ є3мY поживyтъ и3нjи, над8 ни1мъ воздохнyша послёдніи, пeрвыхъ же њб8S чyдо.
|
|
21
|
21
|
|
Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога.
|
Сjи сyть д0мове непрaведныхъ, сіe же мёсто невёдущихъ бGа.
|
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав:
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
доки будете мучити душу мою і мучити мене словами?
|
док0лэ притрyдну творитE дyшу мою2 и3 низлагaете мS словесы2; ўразумёйте т0кмw, ћкw гDь сотвори1 мz си1це.
|
|
3
|
3
|
|
Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене.
|
Клевeщете на мS, не стыдsщесz менє2 належитe ми.
|
|
4
|
4
|
|
Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається.
|
Бyди, ћкw вои1стинну ѓзъ прельсти1хсz, и3 ў менє2 водворsетсz погрэшeніе, глаг0лати словесA, ±же не подобaше, словесa же мо‰ погрэшaютъ, и3 не во врeмz:
|
|
5
|
5
|
|
Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю,
|
бyди же, ћкw на мS величaетесz, наскакaете же ми2 поношeніемъ:
|
|
6
|
6
|
|
то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою.
|
разумёйте u5бо, ћкw гDь є4сть и4же смzтe мz и3 њгрaду свою2 на мS вознесE.
|
|
7
|
7
|
|
Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду.
|
СE, смэю1сz поношeнію, не возглаг0лю: возопію2, и3 нигдёже сyдъ.
|
|
8
|
8
|
|
Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву.
|
W$крестъ њграждeнъ є4смь и3 не могY прейти2: пред8 лицeмъ мои1мъ тмY положи2,
|
|
9
|
9
|
|
Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї.
|
слaву же съ менє2 совлечE и3 tS вэнeцъ t главы2 моеS:
|
|
10
|
10
|
|
Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою.
|
растерзa мz w4крестъ, и3 tид0хъ: посэчe же ћкw дрeво надeжду мою2.
|
|
11
|
11
|
|
Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми.
|
Лю1тэ же гнёва ўпотреби2 на мS и3 возмнё мz ћкw врагA.
|
|
12
|
12
|
|
Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого.
|
Вкyпэ же пріид0ша и3скушє1ніz є3гw2 на мS, на путeхъ же мои1хъ њбыд0ша мS навBтницы.
|
|
13
|
13
|
|
Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене.
|
Брaтіz мо‰ tступи1ша t менє2, познaша чужди1хъ пaче менє2, и3 дрyзіе мои2 неми1лостиви бhша:
|
|
14
|
14
|
|
Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.
|
не снабдёша мS бли1жніи мои2, и3 вёдzщіи и4мz моE забhша мS.
|
|
15
|
15
|
|
Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх.
|
Сосёди д0му и3 рабы6ни мо‰, (ћкw) и3ноплемeнникъ бhхъ пред8 ни1ми:
|
|
16
|
16
|
|
Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його.
|
рабA моего2 звaхъ, и3 не послyша, ўстa же мо‰ молsхусz:
|
|
17
|
17
|
|
Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї.
|
и3 проси1хъ женY мою2, призывaхъ же ласкaz сhны подл0жницъ мои1хъ:
|
|
18
|
18
|
|
Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене.
|
nни1 же менE въ вёкъ tри1нуша, є3гдA востaну, на мS глаг0лютъ.
|
|
19
|
19
|
|
Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене.
|
Гнушaхусz менє2 ви1дzщіи мS, и3 и5хже люби1хъ, востaша на мS.
|
|
20
|
20
|
|
Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.
|
Въ к0жи моeй согни1ша плHти мо‰, кHсти же мо‰ въ зубёхъ содержaтсz.
|
|
21
|
21
|
|
Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене.
|
Поми1луйте мS, поми1луйте мS, q, дрyзіе! рукa бо гDнz коснyвшаzсz ми2 є4сть.
|
|
22
|
22
|
|
Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?
|
Почт0 мz г0ните ћкоже и3 гDь; t пл0тей же мои1хъ не насыщaетесz;
|
|
23
|
23
|
|
О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі
|
Кт0 бо дaлъ бы, да напи1шутсz словесA мо‰, и3 положaтсz w4наz въ кни1зэ во вёкъ;
|
|
24
|
24
|
|
різцем залізним з оловом, — на вічний час на камені вирізані були!
|
и3 на дщи1цэ желёзнэ и3 џловэ, и3ли2 на кaменіихъ и3зваsютсz;
|
|
25
|
25
|
|
А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається,
|
Вёмъ бо, ћкw пrносyщенъ є4сть, и4же и4мать и3скупи1ти мS,
|
|
26
|
26
|
|
і я у плоті моїй побачу Бога.
|
(и3) на земли2 воскреси1ти к0жу мою2 терпsщую сі‰, t гDа бо ми2 сі‰ соверши1шасz,
|
|
27
|
27
|
|
Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!
|
±же ѓзъ въ себЁ свёмъ, ±же џчи мои2 ви1дэста, ґ не и4нъ: вс‰ же ми2 соверши1шасz въ нёдрэ.
|
|
28
|
28
|
|
Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені.
|
Ѓще же и3 речeте: что2 речeмъ проти1ву є3мY; и3 к0рень словесE њбрsщемъ въ нeмъ.
|
|
29
|
29
|
|
Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд.
|
Ўб0йтесz же и3 вы2 t мечA: ћрость бо на беззакHнныz нaйдетъ, и3 тогдA ўви1дzтъ, гдЁ є4сть и4хъ вещество2.
|
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Софар наамитянин і сказав:
|
Tвэщaвъ же сwфaръ мінeйскій, речE:
|
|
2
|
2
|
|
розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх.
|
не тaкw мнёхъ сі‰ тебЁ рещи2 проти1ву, и3 не разумёете пaче нeжели и3 ѓзъ.
|
|
3
|
3
|
|
Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене.
|
Наказaніе срамлeніz моегw2 ўслhшу, и3 дyхъ t рaзума tвэщавaетъ ми2.
|
|
4
|
4
|
|
Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, —
|
Е#дA си1хъ не ўразумёлъ є3си2 t вёка, tнeлэже положeнъ человёкъ бhсть на земли2;
|
|
5
|
5
|
|
веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва?
|
весeліе бо нечести1выхъ падeніе стрaшно, њбрaдованіе же беззак0нныхъ пaгуба.
|
|
6
|
6
|
|
Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, —
|
Ѓще взhдутъ на нeбо дaры є3гw2, жeртва же є3гw2 њблакHвъ к0снетсz:
|
|
7
|
7
|
|
як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він?
|
є3гдa бо мни1тсz ўжE ўтверждeнъ бhти, тогдA въ конeцъ поги1бнетъ. ви1дэвшіи же є3го2 рекyтъ: гдё є3сть;
|
|
8
|
8
|
|
Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне.
|
Ћкоже с0нъ tлетёвый не њбрsщетсz, tлетё же ѓки мечтaніе нощн0е.
|
|
9
|
9
|
|
Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його.
|
Џко призрЁ, и3 не приложи1тъ, и3 ктомY не познaетъ є3го2 мёсто є3гw2.
|
|
10
|
10
|
|
Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним.
|
СынHвъ є3гw2 да погубsтъ мeншіи, и3 рyцэ є3гw2 возжгyтъ бwлёзни.
|
|
11
|
11
|
|
Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох.
|
КHсти є3гw2 нап0лнишасz грэхHвъ ю4ности є3гw2 и3 съ ни1мъ на пeрсти ўснyтъ.
|
|
12
|
12
|
|
Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм,
|
Ѓще ўслади1тсz во ўстёхъ є3гw2 ѕл0ба, скрhетъ ю5 под8 љзhкомъ свои1мъ:
|
|
13
|
13
|
|
береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх,
|
не пощади1тъ є3S, и3 не њстaвитъ є3S, и3 соберeтъ ю5 посредЁ гортaни своегw2,
|
|
14
|
14
|
|
то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його.
|
и3 не возм0жетъ помощи2 себЁ: жeлчь ѓспідwвъ во чрeвэ є3гw2.
|
|
15
|
15
|
|
Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його.
|
Богaтство непрaведнw собирaемо и3зблюeтсz, и3з8 хрaмины є3гw2 и3звлечeтъ є3го2 ѓгGлъ.
|
|
16
|
16
|
|
Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни.
|
Ћрость же ѕміeву да ссeтъ, да ўбіeтъ же є3го2 љзhкъ ѕміи1нъ.
|
|
17
|
17
|
|
Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком!
|
Да не ќзритъ tдоeніz скотHвъ, нижE прибhтка мeда и3 мaсла крaвіz.
|
|
18
|
18
|
|
Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє.
|
ВотщE и3 всyе труди1сz, богaтство, t негHже не вкyситъ, ћкоже кл0ки не сожвaємы и3 не поглощaємы.
|
|
19
|
19
|
|
Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував;
|
Мн0гихъ бо немощнhхъ д0мы сокруши2, жили1ще же разгрaби и3 не постaви.
|
|
20
|
20
|
|
не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого.
|
Нёсть спасeніz и3мёнію є3гw2, въ вожделёніи своeмъне спасeтсz.
|
|
21
|
21
|
|
Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його.
|
Нёсть њстaнка брaшну є3гw2, сегw2 рaди не процвэтyтъ є3мY благ†z.
|
|
22
|
22
|
|
У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього.
|
Е#гдa же мни1тъ ўжE и3сп0лнь бhти, њскорби1тсz, всsка же бэдA нaнь пріи1детъ.
|
|
23
|
23
|
|
Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його.
|
Ѓще кaкw ли1бо и3сп0лнитъ чрeво своE, напyститъ нaнь ћрость гнёва, њдожди1тъ на него2 бwлёзни:
|
|
24
|
24
|
|
Чи втече він від зброї залізної, — проколе його лук мідний;
|
и3 не спасeтсz t руки2 желёза, да ўстрэли1тъ є3го2 лyкъ мёдzнъ,
|
|
25
|
25
|
|
стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього!
|
и3 да пр0йдетъ сквозЁ тёло є3гw2 стрэлA: ѕвёзды же въ жили1щихъ є3гw2: да пріи1дутъ нaнь стрaси,
|
|
26
|
26
|
|
Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його.
|
и3 всsка тмA на нeмъ да пребyдетъ: да поsстъ є3го2 џгнь нераздежeный, да њѕл0битъ же пришлeцъ д0мъ є3гw2:
|
|
27
|
27
|
|
Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього.
|
и3 да tкрhетъ нeбо беззакHніz є3гw2, и3 землS да востaнетъ нaнь:
|
|
28
|
28
|
|
Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його.
|
да и3звлечeтъ д0мъ є3гw2 пaгуба до концA, дeнь гнёва да пріи1детъ нaнь.
|
|
29
|
29
|
|
Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем!
|
СіS чaсть человёка нечести1вагw t гDа и3 стzжaніе и3мёній є3гw2 t надзирaтелz.
|
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав;
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас.
|
послyшайте, послyшайте словeсъ мои1хъ, да не бyдетъ ми2 t вaсъ сіE ўтэшeніе:
|
|
3
|
3
|
|
Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся.
|
потерпи1те ми2, ѓзъ же возглаг0лю, тaже не посмэeтемисz.
|
|
4
|
4
|
|
Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим?
|
Чт0 бо; є3дA человёческо ми2 њбличeніе; и3ли2 почто2 не воз8zрю1сz;
|
|
5
|
5
|
|
Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста.
|
Воззрёвшіи на мS ўдиви1тесz, рyку пол0жше на лани1тэ.
|
|
6
|
6
|
|
Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє.
|
Ѓще бо воспомzнY, ўжаснyсz: њбдержaтъ бо пл0ть мою2 болBзни.
|
|
7
|
7
|
|
Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні?
|
Почто2 нечести1віи живyтъ, њбетшaша же въ богaтствэ;
|
|
8
|
8
|
|
Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх.
|
Сёмz и4хъ по души2, ч†да же и4хъ пред8 nчи1ма.
|
|
9
|
9
|
|
Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них.
|
Д0мове и4хъ nби1лніи сyть, стрaхъ же нигдЁ, рaны же t гDа нёсть на ни1хъ.
|
|
10
|
10
|
|
Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає.
|
Говsдо и4хъ не и3звeрже: спасeна же бhсть и4хъ и3мyщаz во чрeвэ и3 не лиши1сz.
|
|
11
|
11
|
|
Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають.
|
Пребывaютъ же ћкw џвцы вBчныz, дёти же и4хъ пред8игрaютъ,
|
|
12
|
12
|
|
Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки;
|
взeмше pалти1рь и3 гyсли, и3 веселsтсz глaсомъ пёсни.
|
|
13
|
13
|
|
проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло.
|
Скончaша во благи1хъ житіE своE, въ пок0и же ѓдовэ ўсп0ша.
|
|
14
|
14
|
|
А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх!
|
Глаг0лютъ же гDеви: tступи2 t нaсъ, путjй твои1хъ вёдэти не х0щемъ:
|
|
15
|
15
|
|
Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього?
|
что2 дост0инъ, ћкw да пораб0таемъ є3мY; и3 кaz п0льза, ћкw да взhщемъ є3го2;
|
|
16
|
16
|
|
Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене!
|
Въ рукaхъ бо и4хъ бsху благ†z, дёлъ же нечести1выхъ не надзирaетъ.
|
|
17
|
17
|
|
Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму?
|
Nбaче же и3 нечести1выхъ свэти1лникъ ўгaснетъ, нaйдетъ же и5мъ развращeніе, бwлёзни же и5хъ њб8и1мутъ t гнёва:
|
|
18
|
18
|
|
Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор.
|
бyдутъ же ѓки плє1вы пред8 вётромъ, и3ли2 ћкоже прaхъ, є3г0же взS ви1хръ.
|
|
19
|
19
|
|
Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав.
|
Да њскудёютъ сынHмъ и3мBніz є3гw2: воздaстъ проти1ву є3мY, и3 ўразумёетъ.
|
|
20
|
20
|
|
Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого.
|
Да ќзрzтъ џчи є3гw2 своE ўбіeніе, t гDа же да не спасeтсz.
|
|
21
|
21
|
|
Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться?
|
Ћкw в0лz є3гw2 съ ни1мъ въ домY є3гw2, и3 чи1сла мцcей є3гw2 раздэли1шасz.
|
|
22
|
22
|
|
Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних?
|
Не гDь ли є4сть научazй рaзуму и3 хи1трости; т0йже мyдрыхъ разсуждaетъ.
|
|
23
|
23
|
|
Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний;
|
Т0й ќмретъ въ си1лэ простоты2 своеS, всецёлъ же благодyшествуzй и3 благоуспэвazй,
|
|
24
|
24
|
|
нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком.
|
ўтр0ба же є3гw2 и3сп0лнена тyка, м0згъ же є3гw2 разливaетсz.
|
|
25
|
25
|
|
А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра.
|
Џвъ же ўмирaетъ въ г0рести души2, не kдhй ничт0же блaга.
|
|
26
|
26
|
|
І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх.
|
Вкyпэ же на земли2 спsтъ, гни1лость же и5хъ покры2.
|
|
27
|
27
|
|
Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте.
|
Тёмже вёмъ вaсъ, ћкw дeрзостію належитe ми,
|
|
28
|
28
|
|
Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні?
|
ћкw речeте: гдё є3сть д0мъ кнsжь; и3 гдё є3сть покр0въ селeній нечести1выхъ;
|
|
29
|
29
|
|
Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями,
|
Вопроси1те мимоходsщихъ путeмъ, и3 знaмєніz и4хъ не ч{жда сотвори1те.
|
|
30
|
30
|
|
що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік?
|
Ћкw на дeнь пaгубы соблюдaетсz нечести1вый, и3 въ дeнь гнёва є3гw2 tведeнъ бyдетъ.
|
|
31
|
31
|
|
Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив?
|
Кто2 возвэсти1тъ пред8 лицeмъ є3гw2 пyть є3гw2, и3 є4же т0й сотвори2, кто2 воздaстъ є3мY;
|
|
32
|
32
|
|
Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту.
|
И# т0й во гр0бъ tнесeнъ бhсть, и3 на гроби1щихъ побдЁ.
|
|
33
|
33
|
|
Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа.
|
Ўслади1сz є3мY др0бное кaменіе пот0ка, и3 в8слёдъ є3гw2 всsкъ человёкъ tи1детъ, и3 пред8 ни1мъ безчи1сленніи.
|
|
34
|
34
|
|
Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда.
|
Кaкw же мS ўтэшaете сyетными; ґ є4же бы мнЁ почи1ти t вaсъ, ничт0же.
|
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
|
Tвэщaвъ же є3ліфaзъ fеманjтинъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому.
|
не гDь ли є4сть научazй рaзуму и3 хи1трости;
|
|
3
|
3
|
|
Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності?
|
И$бо к0е попечeніе гDу, ѓще ты2 бhлъ є3си2 дёлы непор0ченъ; и3ли2 (кaz) п0льза, ћкw пр0стъ твори1ти бyдеши пyть тв0й;
|
|
4
|
4
|
|
Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою?
|
и3ли2 њпасeніе и3мёz t тебє2 њбличи1тъ тS и3 вни1детъ съ тоб0ю въ сyдъ;
|
|
5
|
5
|
|
Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця.
|
Е#дA ѕл0ба твоS є4сть не мн0га; безчи1сленніи же твои2 сyть грэси2;
|
|
6
|
6
|
|
Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг.
|
Въ зал0гъ бо и3мaлъ є3си2 t брaтіи твоеS вотщE, nдeжду же наги1хъ tнимaлъ є3си2,
|
|
7
|
7
|
|
Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі;
|
нижE вод0ю жaждущихъ напои1лъ є3си2, но ѓлчущихъ лиши1лъ є3си2 хлёба:
|
|
8
|
8
|
|
а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній.
|
ўдивлsлсz же є3си2 нёкихъ лицY и3 повергaлъ є3си2 ўб0гихъ на земли2:
|
|
9
|
9
|
|
Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками.
|
вдови6цы же tпусти1лъ є3си2 тщы2 и3 сирwты2 њѕл0билъ є3си2.
|
|
10
|
10
|
|
За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах,
|
Сегw2 рaди њбыд0ша тS сBти, и3 поспэши2 на тS рaть вели1ка:
|
|
11
|
11
|
|
або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе.
|
свётъ тебЁ тмA бhсть, ўснyвшаго же водa тz покры2.
|
|
12
|
12
|
|
Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо!
|
Е#дA на выс0кихъ живhй не призирaетъ; ўкори1зною же возносsщихсz смири2.
|
|
13
|
13
|
|
І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок?
|
И# рeклъ є3си2: что2 разумЁ крёпкій; и3ли2 во мрaцэ разсyдитъ;
|
|
14
|
14
|
|
Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу.
|
W$блакъ покр0въ є3гw2, и3 неуви1димь бyдетъ, и3 крyгъ небесE њбх0дитъ.
|
|
15
|
15
|
|
Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні,
|
Е#дA стезю2 дрeвнюю сохрани1ши, въ ню1же ходи1ша мyжіе непрaведни,
|
|
16
|
16
|
|
які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню?
|
и5же ћти бhша прeжде врeмене; рэкA текyщаz њснов†ніz и4хъ,
|
|
17
|
17
|
|
Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель?
|
глаг0лющіи: что2 сотвори1тъ нaмъ гDь; и3ли2 что2 нанесeтъ на ны2 вседержи1тель;
|
|
18
|
18
|
|
А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене!
|
И$же и3сп0лнилъ є4сть д0мы и4хъ благи1ми: совётъ же нечести1выхъ далeче t негw2.
|
|
19
|
19
|
|
Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся:
|
Ви1дэвше прaвєдницы возсмэsшасz, непор0ченъ же глумлsшесz и5мъ:
|
|
20
|
20
|
|
ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь.
|
не поги1бе ли и3мёніе и4хъ, и3 њстaнки и4хъ поsстъ џгнь;
|
|
21
|
21
|
|
Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро.
|
Бyди u5бо твeрдъ, ѓще претерпи1ши, пот0мъ пл0дъ тв0й бyдетъ во благи1хъ.
|
|
22
|
22
|
|
Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє.
|
Пріими1 же и3з8 ќстъ є3гw2 и3зрэчeніе и3 воспріими2 словесA є3гw2 въ сeрдце твоE.
|
|
23
|
23
|
|
Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого
|
Ѓще же њбрати1шисz и3 смири1ши себE пред8 гDемъ, и3 далeче сотвори1ши t жили1ща твоегw2 непрaвду,
|
|
24
|
24
|
|
і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське.
|
и3 положeнъ бyдеши на пeрсти въ кaмени, и3 ћкоже кaмень пот0ка њфjрска.
|
|
25
|
25
|
|
І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе,
|
Бyдетъ u5бо тебЁ вседержи1тель пом0щникъ t вр†гъ, чи1ста же сотвори1тъ тS ћкоже сребро2 разжжeно,
|
|
26
|
26
|
|
бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє.
|
пот0мъ дерзновeніе воз8имёеши пред8 бGомъ, воззрёвъ вeселw на нeбо.
|
|
27
|
27
|
|
Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої.
|
Пом0льшусz же тебЁ къ немY, ўслhшитъ тS, дaстъ же ти2 њбёты тво‰ воздaти,
|
|
28
|
28
|
|
Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло.
|
ўстр0итъ же ти2 жили1ще прaвды, на путeхъ же твои1хъ бyдетъ свётъ:
|
|
29
|
29
|
|
Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем,
|
ћкw смири1лъ є3си2 себE, тогдA речeши: вознесeсz, и3 пони1кша nчи1ма спасeтъ,
|
|
30
|
30
|
|
визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх.
|
и3збaвитъ непови1ннаго, и3 спасeшисz чи1стыма рукaма твои1ма.
|
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав:
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє.
|
вёмъ u5бо, ћкw и3з8 руки2 моеS њбличeніе моE є4сть, и3 рукA є3гw2 тzжкA бhсть пaче моегw2 воздыхaніz.
|
|
3
|
3
|
|
О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його!
|
Кто2 u5бо ўвёсть, ћкw њбрsщу є3го2 и3 пріидY ко кончи1нэ;
|
|
4
|
4
|
|
Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями;
|
И# рекY м0й сyдъ, ўстa же мо‰ и3сп0лню њбличeніz,
|
|
5
|
5
|
|
спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені.
|
ўразумёю же и3зцэлє1ніz, ±же ми2 речeтъ, и3 њщущY, чт0 ми возвэсти1тъ.
|
|
6
|
6
|
|
Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене.
|
И# ѓще со мн0гою крёпостію нaйдетъ на мS, посeмъ же не воспрети1тъ ми2.
|
|
7
|
7
|
|
Тоді праведник міг би змагатися з Ним, — і я назавжди одержав би свободу від Судді мого.
|
И$стина бо и3 њбличeніе t негw2: да и3зведeтъ же въ конeцъ сyдъ м0й.
|
|
8
|
8
|
|
Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад — і не знаходжу Його;
|
Ѓще бо во пeрвыхъ пойдY, ктомY нёсмь: въ послёднихъ же, кaкw вёмъ є3го2;
|
|
9
|
9
|
|
чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю.
|
њшyюю творsщу є3мY, и3 не разумёхъ: њбложи1тъ њдеснyю, и3 не ўзрю2.
|
|
10
|
10
|
|
Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, — вийду, як золото.
|
Вёсть бо ўжE пyть м0й, и3скуси1 же мS ћкw злaто.
|
|
11
|
11
|
|
Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся.
|
И#зhду же въ зaповэдехъ є3гw2, пути6 бо є3гw2 сохрани1хъ, и3 не ўклоню1сz t зaповэдій є3гw2
|
|
12
|
12
|
|
Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила.
|
и3 не преступлю2, въ нёдрэхъ же мои1хъ сокрhхъ гlг0лы є3гw2.
|
|
13
|
13
|
|
Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його.
|
Ѓще же и3 сaмъ суди1лъ тaкw, кт0 є3сть рекjй проти1ву є3мY; сaмъ бо восхотЁ и3 сотвори2.
|
|
14
|
14
|
|
Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього.
|
Сегw2 рaди њ нeмъ трeпетенъ бhхъ, наказyемь же попек0хсz њ нeмъ:
|
|
15
|
15
|
|
Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його.
|
сегw2 рaди t лицA є3гw2 потщyсz, поучyсz и3 ўбою1сz t негw2.
|
|
16
|
16
|
|
Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене.
|
И# гDь ўмzгчи1лъ сeрдце моE, и3 вседержи1тель потщaсz њ мнЁ:
|
|
17
|
17
|
|
Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого!
|
не вёдэхъ бо, ћкw нaйдетъ на мS тмA, пред8 лицeмъ же мои1мъ покрhетъ мрaкъ.
|
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
|
Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?
|
Почт0 же гDа ўтаи1шасz часы2,
|
|
2
|
2
|
|
Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе.
|
нечести1віи же предёлъ преид0ша, стaдо съ пaстыремъ разгрaбивше;
|
|
3
|
3
|
|
У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;
|
Под8zрeмника си1рыхъ tвед0ша и3 волA вдови1ча въ зал0гъ взsша:
|
|
4
|
4
|
|
бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися.
|
ўклони1ша немощнhхъ t пути2 првdнагw, вкyпэ же скрhшасz кр0тцыи земли2:
|
|
5
|
5
|
|
Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх;
|
и3зыд0ша же, ћкw nсли2 на село2, на мS, и3зступи1вше своегw2 чи1на: слaдокъ бhсть хлёбъ и5мъ рaди ю4ныхъ.
|
|
6
|
6
|
|
жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця;
|
Ни1ву прeжде врeмене не свою2 сyщу пожaша, немощнjи же віногрaдъ нечести1выхъ без8 мзды2 и3 без8 брaшна воздёлаша:
|
|
7
|
7
|
|
нагі ночують без покрова і без одягу на холоді;
|
наги1хъ мн0гихъ ўспи1ша без8 ри1зъ, nдeжду же души2и4хъ tsша:
|
|
8
|
8
|
|
мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі;
|
кaплzми г0рскими м0кнутъ, занeже не и3мёzху покр0ва, въ кaменіе њблек0шасz:
|
|
9
|
9
|
|
відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу;
|
восхи1тиша сиротY t сосцA, пaдшаго же смири1ша:
|
|
10
|
10
|
|
змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;
|
наг‡z же ўспи1ша непрaведнw, t ѓлчущихъ же хлёбъ tsша:
|
|
11
|
11
|
|
між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.
|
въ тэсни1нахъ непрaведнw засэд0ша, пути1 же првdнагw не вёдэша.
|
|
12
|
12
|
|
У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того.
|
И%же и3з8 грaда и3 и3з8 домHвъ свои1хъ и3згони1ми бывaху, душa же младeнцєвъ стенsше вельми2: бGъ же почто2 си1хъ посэщeніz не сотвори2;
|
|
13
|
13
|
|
Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його.
|
На земли2 сyщымъ и5мъ, и3 не разумёша, пути1 же првdнагw не вёдэша, ни по стезsмъ є3гw2 ходи1ша.
|
|
14
|
14
|
|
Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм.
|
Разумёвъ же и4хъ дэлA, предадE и5хъ во тмY, и3 въ нощи2 бyдетъ ћкw тaть.
|
|
15
|
15
|
|
І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице.
|
И# џко прелюбодёz сохрани2 тмY, глаг0лz: не ќзритъ мS џко: и3 покрывaло лицY наложи2.
|
|
16
|
16
|
|
У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла.
|
ПрокопA въ нощи2 хр†мины, во днeхъ же запечатлёша себE, не познaша свёта:
|
|
17
|
17
|
|
Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні.
|
ћкw ѓбіе заyтра и5мъ сёнь смeрти, понeже познaетъ мzтeжъ сёни смeртныz.
|
|
18
|
18
|
|
Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.
|
Лег0къ є4сть на лицы2 воды2: проклzтA бyди чaсть и4хъ на земли2, да kвsтсz же садHвіz и4хъ на земли2 с{ха:
|
|
19
|
19
|
|
Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників.
|
рукоsтіе бо си1рыхъ разгрaбиша.
|
|
20
|
20
|
|
Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник,
|
Пот0мъ воспомzнeнъ бhсть є3мY грёхъ, и3 ћкоже мглA росы2 и3зчезE: воздан0 же бyди є3мY, є4же содёz, сокрушeнъ же бyди всsкъ неправди1въ ћкw дрeво неизцёльно:
|
|
21
|
21
|
|
який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.
|
непл0днэй бо не добро2 сотвори2 и3 жены2 не поми1лова.
|
|
22
|
22
|
|
Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє.
|
Ћростію же низврати2 немwщнhz: востaвъ u5бо не и4мать вёры ћти њ своeмъ житіи2.
|
|
23
|
23
|
|
А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.
|
Е#гдa же разболи1тсz, да не надёетсz здрaвъ бhти, но падeтъ недyгомъ.
|
|
24
|
24
|
|
Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються.
|
МнHги бо њѕл0би высотA є3гw2: ўвzдe же ћкw ѕлaкъ въ зн0и, и3ли2 ћкоже клaсъ t стеблA сaмъ tпaдъ.
|
|
25
|
25
|
|
Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?
|
Ѓще же ни2, кт0 є3сть глаг0лzй лжY ми2 глаг0лати, и3 положи1тъ ни во чт0же глаг0лы мо‰;
|
|
Глава 25
|
Главa к7є
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
|
Tвэщaвъ же валдaдъ саvхeйскій, речE:
|
|
2
|
2
|
|
влада і страх у Нього; Він творить мир на висотах Своїх!
|
чт0 бо начaло, ѓще не стрaхъ t негw2, и4же твори1тъ всsчєскаz въ вhшнихъ;
|
|
3
|
3
|
|
Чи є рахунок воїнствам Його? і над ким не сходить світло Його?
|
Да никт0же бо мни1тъ, ћкw є4сть ўмедлeніе в0инствwмъ: и3 на кого2 не нaйдетъ навётъ t негw2;
|
|
4
|
4
|
|
І як людині бути правою перед Богом, і як бути чистим народженому жінкою?
|
Кaкw бо бyдетъ првdнъ человёкъ пред8 бGомъ; и3ли2 кто2 њчи1ститъ себE рождeнный t жены2;
|
|
5
|
5
|
|
Ось навіть місяць, і той несвітлий, і зірки нечисті перед очима Його.
|
Ѓще лунЁ повелэвaетъ, и3 не сіsетъ, ѕвёзды же нечи6сты сyть пред8 ни1мъ,
|
|
6
|
6
|
|
Тим менше людина, яка є червою, і син людський, який є міллю.
|
кольми2 пaче человёкъ гн0й, и3 сhнъ человёческій чeрвь.
|
|
Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав:
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
як ти допоміг безсилому, підтримав силу немічного!
|
комY прилэжи1ши, и3ли2 комY х0щеши помогaти; не семy ли, є3мyже мн0га крёпость и3 є3мyже мhшца крэпкA є4сть;
|
|
3
|
3
|
|
Яку пораду подав ти немудрому і як у всій повноті пояснив справу!
|
КомY совётъ дaлъ є3си2; не є3мyже ли всS премyдрость; Кого2 поженeши; не є3мyже ли превeліz си1ла;
|
|
4
|
4
|
|
Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходив з тебе?
|
КомY возвэсти1лъ є3си2 глаг0лы; дыхaніе же чіe є3сть и3сходsщее и3з8 тебє2;
|
|
5
|
5
|
|
Рефаїми тремтять під водами, і ті, що живуть у них.
|
Е#дA и3споли1ни родsтсz под8 вод0ю и3 сосёдми є3S;
|
|
6
|
6
|
|
Пекло оголене перед Ним, і немає покривала Аваддону.
|
Нaгъ ѓдъ пред8 ни1мъ, и3 нёсть покрывaла пaгубэ.
|
|
7
|
7
|
|
Він розпростер північ над порожнечою, повісив землю ні на чому.
|
Простирazй сёверъ ни на чeмже, повёшаzй зeмлю ни начeмже,
|
|
8
|
8
|
|
Він тримає води в хмарах Своїх, і хмара не розпадається під ними.
|
свzзyzй в0ду на w4блацэхъ свои1хъ, и3 не раст0ржесz w4блакъ под8 нeю:
|
|
9
|
9
|
|
Він поставив престіл Свій, розпростер над ним хмару Свою.
|
держaй лицE прест0ла, простирaz над8 ни1мъ w4блакъ св0й:
|
|
10
|
10
|
|
Межу провів над поверхнею води, до кордонів світла з темрявою.
|
повелёніе њкружи2 на лицE воды2 дaже до скончaніz свёта со тм0ю.
|
|
11
|
11
|
|
Стовпи небес тремтять і жахаються від грози Його.
|
Столпи2 небeсніи простр0шасz и3 ўжас0шасz t запрещeніz є3гw2.
|
|
12
|
12
|
|
Силою Своєю хвилює море і розумом Своїм уражає його гордощі.
|
Крёпостію ўкроти2 м0ре, и3 хи1тростію є3гw2 низложeнъ бhсть ки1тъ:
|
|
13
|
13
|
|
Від духу Його — велич неба; рука Його утворила швидкого скорпіона.
|
верєи1 же небє1сныz ўбоsшасz є3гw2: повелёніемъ же ўмертви2 ѕмjа tстyпника.
|
|
14
|
14
|
|
Ось, це частини путі Його; і як мало ми чули про Нього! А грім могутности Його хто може зрозуміти?
|
СE, сі‰ ч†сти пути2 є3гw2: и3 њ кaпли сл0ва ўслhшимъ въ нeмъ: си1лу же гр0ма є3гw2 кто2 ўвёда, когдA сотвори1тъ;
|
|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
|
І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
|
Е#щe же приложи1въ јwвъ, речE въ при1тчахъ:
|
|
2
|
2
|
|
живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою,
|
жи1въ гDь, и4же ми2 си1це суди2, и3 вседержи1тель, и4же њгорчи1 ми дyшу:
|
|
3
|
3
|
|
бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх,
|
д0ндеже є3щE дыхaніе моE є4сть и3 д¦ъ б9ій сyщій въ н0здрехъ мои1хъ,
|
|
4
|
4
|
|
не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі!
|
не возглаг0лютъ ўстнЁ мои2 беззак0ніz, нижE душA моS поучи1тсz непрaвдэ.
|
|
5
|
5
|
|
Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї.
|
Не бyди мнЁ правди1выми нарещи2 вaсъ, д0ндеже ўмрY: не и3змэню1 бо неѕл0біz моегw2.
|
|
6
|
6
|
|
Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої.
|
Прaвдэ же внимaz, не њстaвлю є3S, не свёмъ бо себE ѕлhхъ содёлавша.
|
|
7
|
7
|
|
Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник.
|
Nбaче же, дабы2 бhли врази2 мои2, ћкоже низвращeніе нечести1выхъ, и3 востаю1щіи на мS, ћкоже пaгуба пребеззак0нныхъ.
|
|
8
|
8
|
|
Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його?
|
И# кaz бо є4сть надeжда нечести1вому, ћкw њжидaетъ; надёzсz на гDа спасeтсz ли;
|
|
9
|
9
|
|
Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо?
|
и3ли2 мольбY є3гw2 ўслhшитъ бGъ; и3ли2 нашeдшей є3мY бэдЁ,
|
|
10
|
10
|
|
Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас?
|
є3дA и4мать к0е дерзновeніе пред8 ни1мъ; и3ли2 ћкw призвaвшу є3мY, ўслhшитъ ли є3го2;
|
|
11
|
11
|
|
Сповіщу вам, що? у руці Божій; що? у Вседержителя, не приховаю.
|
Сегw2 рaди возвэщY вaмъ, что2 є4сть въ руцЁ гDни, и3, є4же є4сть ў вседержи1телz, не солжY.
|
|
12
|
12
|
|
Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пустословите?
|
СE, вси2 вёсте, ћкw тщє1тнаz ко тщє1тнымъ прилагaете.
|
|
13
|
13
|
|
Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі.
|
СіS чaсть человёка нечести1вагw t гDа: и3 жрeбій си1льныхъ пріи1детъ t вседержи1телz на нS.
|
|
14
|
14
|
|
Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.
|
Ѓще мн0зи бyдутъ сhнове и4хъ, на заколeніе бyдутъ:ѓще же и3 возмужaютъ, ни1щы бyдутъ:
|
|
15
|
15
|
|
Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати.
|
њстaвшіисz же є3мY смeртію ќмрутъ, и3 вдови1цъ и4хъ никт0же поми1луетъ.
|
|
16
|
16
|
|
Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини,
|
Ѓще соберeтъ ћкоже зeмлю сребро2, и3 ћкоже брeніе ўгот0витъ злaто,
|
|
17
|
17
|
|
то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний.
|
сі‰ вс‰ првdніи њдержaтъ, и3мBніz же є3гw2 и4стинніи в0змутъ:
|
|
18
|
18
|
|
Він будує, як міль, дім свій і, як сторож, робить собі курінь;
|
бyдетъ же д0мъ є3гw2 ћкw м0ліе, и3 ћкw паучи1на, ±же снабдЁ.
|
|
19
|
19
|
|
лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той.
|
Богaтый ќснетъ и3 не приложи1тъ, џчи свои2 tвeрзе, и3 нёсть.
|
|
20
|
20
|
|
Як води, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря.
|
Њбыд0ша є3го2 ћкоже водA бwлёзни, н0щію же ћтъ є3го2 примрaкъ.
|
|
21
|
21
|
|
Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього.
|
В0зметъ же є3го2 вaръ, и3 tи1детъ, и3 возвёетъ є3го2 t мёста є3гw2,
|
|
22
|
22
|
|
Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його.
|
и3 вeржетъ на него2, и3 не пощади1тъ, и3з8 рукY є3гw2 бэжaніемъ побэжи1тъ:
|
|
23
|
23
|
|
Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його!
|
восплeщетъ нaнь рукaма свои1ма и3 съ шyмомъ в0зметъ є3го2 t мёста своегw2.
|
|
Глава 28
|
Главa к7и
|
|
1
|
1
|
|
Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять.
|
Е$сть бо сребрY мёсто, toнyдуже и3 бывaетъ, и3 мёсто злaту, toнyдуже њчищaетсz.
|
|
2
|
2
|
|
Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь.
|
Желёзо бо и3з8 земли2 раждaетсz, мёдь же рaвнw кaменію сэчeтсz.
|
|
3
|
3
|
|
Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.
|
Чи1нъ положи2 тмЁ, и3 вс‰ концы6 сaмъ и3спытyетъ, камhкъ тмы2 и3 сёнь смeрти.
|
|
4
|
4
|
|
Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей.
|
Пресэчeніе пот0ка t прaха: забывaющіи же пyть прaвый и3знемог0ша, t человBкъ подвиг0шасz.
|
|
5
|
5
|
|
Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем.
|
Е$сть землS, и3з8 неsже и3зhдетъ хлёбъ: под8 нeю њбрати1сz ћкw џгнь.
|
|
6
|
6
|
|
Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота.
|
Мёсто сапфjра кaменіе є3S, и3 пeрсть злaто є3мY.
|
|
7
|
7
|
|
Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки;
|
СтезS, не познA є3S пти1ца, и3 не ўзрЁ ю5 џко сyпово,
|
|
8
|
8
|
|
не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал.
|
и3 не ходи1ша по нeй сhнове величaвыхъ, и3 не прeйде по нeй лeвъ.
|
|
9
|
9
|
|
На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори;
|
На несэк0мэ кaмени прострE рyку свою2, преврати1 же и3з8 корeніz г0ры:
|
|
10
|
10
|
|
у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її;
|
брeги рёкъ раст0рже, всsкое же честн0е ви1дэ џко моE:
|
|
11
|
11
|
|
зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло.
|
глубины6 же рёкъ tкры2 и3 показA си1лу свою2 на свётъ.
|
|
12
|
12
|
|
Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму?
|
Премyдрость же tкyду њбрётесz; и3 к0е мёсто є4сть вёдэніz;
|
|
13
|
13
|
|
Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих.
|
Не вёсть человёкъ пути2 є3S, нижE њбрётесz въ человёцэхъ.
|
|
14
|
14
|
|
Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене.
|
Бeздна речE: нёсть во мнЁ: и3 м0ре речE: нёсть со мн0ю.
|
|
15
|
15
|
|
Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла;
|
Не дaстсz сокр0вище за ню2, и3 не и3звёситсz сребро2 на и3змэнeніе є3S,
|
|
16
|
16
|
|
не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром;
|
и3 не сравни1тсz со злaтомъ сwфjрскимъ, со џнmxомъ честнhмъ и3 сапфjромъ:
|
|
17
|
17
|
|
не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота.
|
не рaвно бyдетъ є4й злaто и3 крmстaль, и3 и3змэнeніе є3S сосyди злaти.
|
|
18
|
18
|
|
А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни.
|
ПревысHкаz и3 би1серіе не помsнутсz, и3 притzжи2 премyдрость пaче внyтреннэйшихъ:
|
|
19
|
19
|
|
Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона.
|
не ўравни1тсz є4й топaзій є3fі0пскій, со злaтомъ чи1стымъ не сравни1тсz.
|
|
20
|
20
|
|
Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму?
|
Премyдрость же tкyду њбрётесz; и3 к0е мёсто є4сть рaзуму;
|
|
21
|
21
|
|
Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена.
|
Ўтаи1сz t всsкагw человёка, и3 t пти1цъ небeсныхъ скрhсz.
|
|
22
|
22
|
|
Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї.
|
Пaгуба и3 смeрть рек0стэ: слhшахомъ є3S слaву.
|
|
23
|
23
|
|
Бог знає путь її, і Він відає місце її.
|
БGъ блaгw познA є3S пyть: сaмъ бо вёсть мёсто є3S.
|
|
24
|
24
|
|
Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом.
|
И$бо сaмъ поднебeсную всю2 надзирaетъ, вёдый, ±же на земли2, вс‰, ±же сотвори2.
|
|
25
|
25
|
|
Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру,
|
Вётрwвъ вёсъ и3 водЁ мёру є3гдA сотвори1лъ,
|
|
26
|
26
|
|
коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної,
|
тaкw ви1дzй сочтE, и3 пyть въ сотрzсeніи гласHвъ,
|
|
27
|
27
|
|
тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її
|
тогдA ви1дэ ю5 и3 повёда ю5, ўгот0вавъ и3зслёди
|
|
28
|
28
|
|
і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум.
|
и3 речE человёку: сE, благочeстіе є4сть премyдрость, ґ є4же ўдалsтисz t ѕлA є4сть вёдэніе.
|
|
Глава 29
|
Главa к7f
|
|
1
|
1
|
|
І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
|
Е#щe же приложи1въ јwвъ, речE въ при1тчахъ:
|
|
2
|
2
|
|
о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене,
|
кт0 мz ўстр0итъ по мцcамъ прeжднихъ днjй, въ ни1хже мS бGъ хранsше,
|
|
3
|
3
|
|
коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми;
|
ћкоже є3гдA свэтsшесz свэти1лникъ є3гw2 над8 глав0ю моeю, є3гдA свётомъ є3гw2 хождaхъ во тмЁ,
|
|
4
|
4
|
|
як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм,
|
є3гдA бёхъ тsжекъ въ путeхъ, є3гдA бGъ посэщeніе творsше д0му моемY,
|
|
5
|
5
|
|
коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене,
|
є3гдA бёхъ богaтъ ѕэлw2, w4крестъ же менє2 раби2,
|
|
6
|
6
|
|
коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею!
|
є3гдA њбливaхусz путіE мои2 мaсломъ крaвіимъ, г0ры же мо‰ њбливaхусz млек0мъ,
|
|
7
|
7
|
|
коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, —
|
є3гдA и3схождaхъ и3з8yтра во грaдъ, на ст0гнахъ же поставлsшесz ми2 прест0лъ;
|
|
8
|
8
|
|
юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли;
|
Ви1дzще мS ю4нwши скрывaшасz, старBйшины же вси2 воставaша:
|
|
9
|
9
|
|
князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої;
|
вельмHжи же преставaху глаг0лати, пeрстъ возл0жше на ўстA сво‰.
|
|
10
|
10
|
|
голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх.
|
Слhшавшіи же блажи1ша мS, и3 љзhкъ и4хъ прильпE гортaни и4хъ:
|
|
11
|
11
|
|
Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене,
|
ћкw ќхо слhша и3 ўблажи1 мz, џко же ви1дэвъ мS ўклони1сz.
|
|
12
|
12
|
|
тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного.
|
Спас0хъ бо ўб0гаго t руки2 си1льнагw, и3 сиротЁ, є3мyже не бЁ пом0щника, помог0хъ.
|
|
13
|
13
|
|
Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість.
|
Благословeніе погибaющагw на мS да пріи1детъ, ўстa же вдwви1ча благослови1ша мS.
|
|
14
|
14
|
|
Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець.
|
Въ прaвду же њблачaхсz, њдэвaхсz же въ сyдъ ћкw въ ри1зу.
|
|
15
|
15
|
|
Я був очима сліпому і ногами кульгавому;
|
Џко бёхъ слэпы6мъ, ногa же хромhмъ:
|
|
16
|
16
|
|
батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно.
|
ѓзъ бhхъ nтeцъ немwщнhмъ, рaспрю же, є3sже не вёдzхъ, и3зслёдихъ:
|
|
17
|
17
|
|
Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене.
|
сотр0хъ же членHвныz непрaведныхъ, t средh же зубHвъ и4хъ граблeніе и3з8sхъ.
|
|
18
|
18
|
|
І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок;
|
Рёхъ же: в0зрастъ м0й состарёетсz ћкоже стебло2 фjніково, мнHга лBта поживY.
|
|
19
|
19
|
|
корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх;
|
К0рень развeрзесz при водЁ, и3 росA пребyдетъ на жaтвэ моeй.
|
|
20
|
20
|
|
слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.
|
Слaва моS н0ва со мн0ю, и3 лyкъ м0й въ руцЁ моeй п0йдетъ.
|
|
21
|
21
|
|
Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй.
|
(СтарBйшины) слhшавшіи мS внимaху, молчaху же њ моeмъ совётэ.
|
|
22
|
22
|
|
Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них.
|
Къ моемY глаг0лу не прилагaху, рaдовахусz же, є3гдA къ ни6мъ глаг0лахъ:
|
|
23
|
23
|
|
Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої.
|
ћкоже землS жaждущаz њжидaетъ дождS, тaкw сjи моегw2 глаг0ланіz.
|
|
24
|
24
|
|
Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали.
|
Ѓще возсмэю1сz къ ни6мъ, не вёриша: и3 свётъ лицA моегw2 не tпадaше.
|
|
25
|
25
|
|
Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.
|
И#збрaхъ пyть и4хъ, и3 сэдёхъ кнsзь, и3 вселsхсz ћкоже цaрь посредЁ хрaбрыхъ, ѓки ўтэшazй печaльныхъ.
|
|
Глава 30
|
Главa l
|
|
1
|
1
|
|
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
|
Нн7э же поругaшамисz малёйшіи: нн7э ўчaтъ мS t чaсти, и4хже nтцє1въ ўничтожaхъ, и4хже не вмэнsхъ дост0йными псHвъ мои1хъ стaдъ.
|
|
2
|
2
|
|
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
|
Крёпость же рyкъ и4хъ во что2 мнЁ бhсть; ў ни1хъ погибaше скончaніе.
|
|
3
|
3
|
|
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
|
Въ скyдости и3 глaдэ безпл0денъ: и5же бэжaху въ безв0дное вчерA сотэснeніе и3 бёдность:
|
|
4
|
4
|
|
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
|
и5же њбхождaху бhліе въ дeбрехъ, и5мже бhліе бsше брaшно, безчeстніи же и3 похулeнніи, скyдни всsкагw блaга, и5же и3 корeніе древeсъ жвaху t глaда вели1кагw.
|
|
5
|
5
|
|
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
|
Востaша на мS тaтіе,
|
|
6
|
6
|
|
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
|
и4хже д0мове бёша пещє1ры кaмєнны:
|
|
7
|
7
|
|
Ревуть між кущами, туляться під терням.
|
t среды2 доброглaсныхъ возопію1тъ, и5же под8 хврaстіемъ ди1віимъ живsху:
|
|
8
|
8
|
|
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
|
безyмныхъ сhнове и3 безчeстныхъ, и4мz и3 слaва ўгашeна на земли2.
|
|
9
|
9
|
|
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
|
Нн7э же гyсли є4смь ѓзъ и5мъ, и3 менE въ при1тчу и4мутъ:
|
|
10
|
10
|
|
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
|
возгнушaлисz же мн0ю tступи1вше далeче, ни лицA моегw2 пощадёша t плюновeніz.
|
|
11
|
11
|
|
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
|
Tвeрзъ бо тyлъ св0й ўzзви1 мz, и3 ўздY ўстaмъ мои6мъ наложи2.
|
|
12
|
12
|
|
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
|
На деснyю tрaсли востaша, н0зэ свои2 простр0ша и3 путесотвори1ша на мS стєзи2 пaгубы своеS.
|
|
13
|
13
|
|
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
|
Сотр0шасz стєзи2 мо‰, совлек0ша бо ми2 nдeжду.
|
|
14
|
14
|
|
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
|
Стрэлaми свои1ми ўстрэли1 мz: сотвори1 ми, ћкоже восхотЁ: въ болёзнехъ скис0хсz, њбращaютсz же ми2 скHрби.
|
|
15
|
15
|
|
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
|
Tи1де ми2 надeжда ћкоже вётръ, и3 ћкоже w4блакъ спасeніе моE.
|
|
16
|
16
|
|
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
|
И# нн7э на мS и3зліeтсz душA моS: и3 њдержaтъ мS днjе печaлей:
|
|
17
|
17
|
|
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
|
н0щію же кHсти мо‰ смzт0шасz, жи6лы же мо‰ разслабёша.
|
|
18
|
18
|
|
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
|
Мн0гою крёпостію ћтсz за ри1зу мою2: ћкоже њжерeліе ри1зы моеS њб8s мz.
|
|
19
|
19
|
|
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
|
Вмэнsеши же мS рaвна брeнію, въ земли2 и3 пeпелэ чaсть моS.
|
|
20
|
20
|
|
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
|
Возопи1хъ же къ тебЁ, и3 не ўслhшалъ мS є3си2: стaша же и3 смотри1ша на мS.
|
|
21
|
21
|
|
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
|
Наид0ша же на мS без8 ми1лости, рук0ю крёпкою ўzзви1лъ мS є3си2:
|
|
22
|
22
|
|
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
|
вчини1лъ же мS є3си2 въ болёзнехъ и3 tвeрглъ є3си2 мS t спасeніz.
|
|
23
|
23
|
|
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
|
Вёмъ бо, ћкw смeрть мS сотрeтъ: д0мъ бо всsкому смeртну землS.
|
|
24
|
24
|
|
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
|
Ѓще бы возм0жно бhло, сaмъ бhхъ себE ўби1лъ, и3ли2 моли1лъ бhхъ и3н0го, дабы2 ми2 то2 сотвори1лъ.
|
|
25
|
25
|
|
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
|
Ѓзъ же њ всsцэмъ немощнёмъ восплaкахсz, воздохнyхъ же ви1дэвъ мyжа въ бэдaхъ.
|
|
26
|
26
|
|
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
|
Ѓзъ же ждaхъ благи1хъ, и3 сE, срэт0ша мS пaче днjе ѕHлъ.
|
|
27
|
27
|
|
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
|
Чрeво моE воскипЁ и3 не ўмолчи1тъ: предвари1ша мS днjе нищеты2.
|
|
28
|
28
|
|
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
|
СтенS ходи1хъ без8 њбуздaніz, стоsхъ же въ соб0рэ вопіS.
|
|
29
|
29
|
|
Я став братом шакалам і другом страусам.
|
Брaтъ бhхъ сjринамъ, дрyгъ же пти1чій.
|
|
30
|
30
|
|
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
|
К0жа же моS помрачи1сz вельми2, и3 кHсти мо‰ сгорёша t зн0z.
|
|
31
|
31
|
|
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.
|
Њбрати1шасz же въ плaчь гyсли мо‰, пёснь же моS въ рыдaніе мнЁ.
|
|
Глава 31
|
Главa lа
|
|
1
|
1
|
|
Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.
|
Завётъ положи1хъ nчи1ма мои1ма, да не помhшлю на дэви1цу.
|
|
2
|
2
|
|
Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?
|
И# что2 ўдэли2 бGъ свhше, и3 наслёдіе всеси1льнагw t вhшнихъ;
|
|
3
|
3
|
|
Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?
|
Ўвы2, пaгуба неправди1вому и3 tчуждeніе творsщымъ беззак0ніе.
|
|
4
|
4
|
|
Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?
|
Не сaмъ ли ќзритъ пyть м0й и3 вс‰ стwпы2 мо‰ и3зочтeтъ;
|
|
5
|
5
|
|
Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —
|
Ѓще ходи1хъ съ посмэsтєли, и3 ѓще потщaсz ногA моS на лeсть,
|
|
6
|
6
|
|
нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.
|
стaхъ бо на мёрилэ прaведнэ, ви1дэ же гDь неѕл0біе моE.
|
|
7
|
7
|
|
Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,
|
Ѓще ўклони1сz ногA моS t пути2, ѓще и3 в8слёдъ џка моегw2 и4де сeрдце моE, и3 ѓще рукaма мои1ма прикоснyхсz дарHвъ,
|
|
8
|
8
|
|
то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.
|
да посёю ќбw, ґ и3нjи да поzдsтъ, без8 к0рене же да бhхъ бhлъ на земли2.
|
|
9
|
9
|
|
Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —
|
Ѓще в8слёдъ и4де сeрдце моE жены2 мyжа и3нaгw, и3 ѓще присэдsй бhхъ при двeрехъ є3S,
|
|
10
|
10
|
|
нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,
|
ўг0дна u5бо бyди и3 женA моS и3н0му мyжу, младeнцы же мои2 смирeни да бyдутъ:
|
|
11
|
11
|
|
тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;
|
ћрость бо гнёва не ўдержaна, є4же њскверни1ти мyжа и3нaгw женY:
|
|
12
|
12
|
|
це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
|
џгнь бо є4сть горsй на вс‰ страны6, и3дёже нaйдетъ, и3з8 корeніz погуби1тъ.
|
|
13
|
13
|
|
Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,
|
Ѓще же презрёхъ сyдъ рабA моегw2 и3ли2 рабhни, прsщымсz и5мъ предо мн0ю:
|
|
14
|
14
|
|
то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?
|
чт0 бо сотворю2, ѓще и3спытaніе сотвори1тъ ми2 гDь; ѓще же и3 посэщeніе, кjй tвётъ сотворю2;
|
|
15
|
15
|
|
Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?
|
Е#дA не ћкоже и3 ѓзъ бёхъ во чрeвэ, и3 тjи бhша; бёхомъ же въ т0мже чрeвэ.
|
|
16
|
16
|
|
Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?
|
Немощнjи же, ѓще когдA чесогw2 трeбоваху, не не получи1ша, вдови1ча же џка не презрёхъ.
|
|
17
|
17
|
|
Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?
|
Ѓще же и3 хлёбъ м0й kд0хъ є3ди1нъ и3 си1рому не преподaхъ t негw2:
|
|
18
|
18
|
|
Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.
|
понeже t ю4ности моеS корми1хъ ћкоже nтeцъ, и3 t чрeва мaтере моеS наставлsхъ:
|
|
19
|
19
|
|
Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —
|
ѓще же презрёхъ нaга погибaюща и3 не њблек0хъ є3гw2:
|
|
20
|
20
|
|
чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?
|
немощнjи же ѓще не благослови1ша мS, t стрижeніz же ѓгнцєвъ мои1хъ согрёшасz плещы2 и4хъ:
|
|
21
|
21
|
|
Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,
|
ѓще воздвиг0хъ на сиротY рyку, надёzсz, ћкw мн0га п0мощь мнЁ є4сть:
|
|
22
|
22
|
|
то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
|
да tпадeтъ u5бо рaмо моE t состaва, мhшца же моS t лaктz да сокруши1тсz:
|
|
23
|
23
|
|
тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.
|
стрaхъ бо гDень њб8s мz, и3 t тsгости є3гw2 не стерплю2.
|
|
24
|
24
|
|
Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?
|
Ѓще вчини1хъ злaто въ крёпость мою2 и3 ѓще на кaмєніz многоцBннаz надёzхсz,
|
|
25
|
25
|
|
Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?
|
ѓще же и3 возвесели1хсz, мн0гу ми2 богaтству сyщу, ѓще же и3 на безчи1сленныхъ положи1хъ рyку мою2:
|
|
26
|
26
|
|
Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,
|
и3ли2 не ви1димъ с0лнца возсіsвшагw њскудэвaюща, лунh же ўмалsющіzсz; не въ ни1хъ бо є4сть:
|
|
27
|
27
|
|
чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?
|
и3 ѓще прельсти1сz w4тай сeрдце моE, ѓще и3 рyку мою2 положи1въ на ўстaхъ мои1хъ лобзaхъ:
|
|
28
|
28
|
|
Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.
|
и3 сіe ми u5бо въ беззак0ніе превeліе да вмэни1тсz, ћкw солгaхъ пред8 бGомъ вhшнимъ.
|
|
29
|
29
|
|
Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?
|
Ѓще же њбрaдовахсz њ падeніи вр†гъ мои1хъ, и3 речE сeрдце моE: блaгоже, блaгоже:
|
|
30
|
30
|
|
Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.
|
да ўслhшитъ u5бо ќхо моE клsтву мою2, њѕлослaвленъ же да бyду t людjй мои1хъ њѕлоблsемь.
|
|
31
|
31
|
|
Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?
|
Ѓще же и3 мн0гажды рёша рабы6ни мо‰: кто2 ќбw дaлъ бы нaмъ t пл0тей є3гw2 насhтитисz, ѕэлw2 мнЁ блaгу сyщу;
|
|
32
|
32
|
|
Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.
|
И# внЁ не водворsшесz стрaнникъ, двeрь же моS всsкому приходsщему tвeрста бЁ.
|
|
33
|
33
|
|
Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,
|
Ѓще же и3 согрэшaz нев0лею, скрhхъ грёхъ м0й:
|
|
34
|
34
|
|
то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.
|
не посрами1хсz бо нар0днагw мн0жества, є4же не повёдати пред8 ни1ми: ѓще же и3 њстaвихъ малом0щнаго и3зhти и3з8 двeрій мои1хъ тщи1мъ нёдромъ: (ѓще бы не ўбоsлсz).
|
|
35
|
35
|
|
О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.
|
Кто2 дaстъ слyшающаго менE; руки1 же гDни ѓще бhхъ не ўбоsлсz, писaніе же, є4же и3мёхъ на кого2,
|
|
36
|
36
|
|
Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;
|
на плещaхъ возложи1въ ѓки вэнeцъ, читaхъ,
|
|
37
|
37
|
|
оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.
|
и3 ѓще не раздрaвъ є3гw2 tдaхъ, ничт0же взeмъ t должникA:
|
|
38
|
38
|
|
Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;
|
ѓще на мS когдA землS возстенA, ѓще и3 бразды6 є3S восплaкашасz вкyпэ:
|
|
39
|
39
|
|
якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
|
ѓще и3 си1лу є3S kд0хъ є3ди1нъ без8 цэны2, и3ли2 ѓще и3 дyшу господи1на земли2 взeмъ њскорби1хъ:
|
|
40
|
40
|
|
то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.
|
вмёстw пшени1цы да взhдетъ ми2 кропи1ва, ґ вмёстw kчмeнz тeрніе.
|
|
Глава 32
|
Главa lв
|
|
1
|
1
|
|
Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх,
|
И# ўмолчA јwвъ словесы2. Ўмолчaша же и3 тріE дрyзіе є3гw2 ктомY прерэковaти јwву, бЁ бо јwвъ првdнъ пред8 ни1ми.
|
|
2
|
2
|
|
тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога,
|
Разгнёвасz же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, t ќжичества ґрaмска ґvсітідjйскіz страны2, разгнёвасz же на јwва ѕэлw2, занeже наречE себE првdна пред8 бGомъ,
|
|
3
|
3
|
|
а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.
|
и3 на тріeхъ же другHвъ разгнёвасz ѕэлw2, ћкw не возмог0ша tвэщaти проти1ву јwву и3 суди1ша є3го2 бhти нечести1ва.
|
|
4
|
4
|
|
Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.
|
Е#ліyсъ же терпsше дaти tвётъ јwву, ћкw старёйшіи є3гw2 сyть дeньми (дрyзіе є3гw2).
|
|
5
|
5
|
|
Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його.
|
И# ви1дэ є3ліyсъ, ћкw нёсть tвёта во ўстёхъ тріeхъ мужeй, и3 воз8zри1сz гнёвомъ свои1мъ.
|
|
6
|
6
|
|
І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку.
|
Tвэщaвъ же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, речE: ю3нёйшій ќбw є4смь лёты, вh же є3стE старёйшіи: тёмже молчaхъ, ўбоsвсz возвэсти1ти вaмъ хи1трость мою2:
|
|
7
|
7
|
|
Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости.
|
рёхъ же: врeмz є4сть глаг0лющее, и3 во мн0зэхъ лётэхъ вёдzтъ премyдрость,
|
|
8
|
8
|
|
Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння.
|
но дyхъ є4сть въ человёцэхъ, дыхaніе же вседержи1телево є4сть научaющее:
|
|
9
|
9
|
|
Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду.
|
не многолётніи сyть премyдри, нижE стaріи вёдzтъ сyдъ:
|
|
10
|
10
|
|
Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я.
|
тёмже рёхъ: послyшайте менE, и3 возвэщY вaмъ, ±же вёмъ, внуши1те глаг0лы мо‰:
|
|
11
|
11
|
|
Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати.
|
рекy бо вaмъ послyшающымъ, д0ндеже и3спытaете словесA, и3 дaже вaсъ ўразумёю,
|
|
12
|
12
|
|
Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його.
|
и3 сE, не бЁ јwва њбличazй, tвэщazй проти1внw глаг0лwмъ є3гw2 t вaсъ:
|
|
13
|
13
|
|
Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.
|
да не речeте: њбрэт0хомъ премyдрость, гDеви приложи1вшесz:
|
|
14
|
14
|
|
Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому.
|
человёку же попусти1сте глаг0лати такwвaz словесA:
|
|
15
|
15
|
|
Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити.
|
ўжаснyшасz, не tвэщaша ктомY, њбетшaша t ни1хъ словесA:
|
|
16
|
16
|
|
І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
|
терпёхъ, не глаг0лахъ бо, ћкw стaша, не tвэщaша, ћкw да tвэщaю и3 ѓзъ чaсть.
|
|
17
|
17
|
|
то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,
|
Tвэщa же є3ліyсъ, глаг0лz:
|
|
18
|
18
|
|
бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене.
|
пaки возглаг0лю, и3сп0лненъ бо є4смь словeсъ: ўбивaетъ бо мS дyхъ чрeва:
|
|
19
|
19
|
|
Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів.
|
чрeво же моE ћкw мёхъ мстA врsща завsзанъ, и3ли2 ћкоже мёхъ ковaческій раст0ргнутый:
|
|
20
|
20
|
|
Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім.
|
возглаг0лю, да почjю, tвeрзъ ўстA:
|
|
21
|
21
|
|
На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,
|
человёка бо не постыждyсz, но нижE брeннагw посрамлю1сz:
|
|
22
|
22
|
|
тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.
|
не вёмъ бо чуди1тисz лицY: ѓще же ни2, то2 и3 менE м0ліе и3з8zдsтъ.
|
|
Глава 33
|
Главa lг
|
|
1
|
1
|
|
Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого.
|
Но послyшай, јwве, словeсъ мои1хъ и3 бесёду мою2 внуши2:
|
|
2
|
2
|
|
Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.
|
сE бо, tверз0хъ ўстA мо‰, и3 возглаг0ла љзhкъ м0й:
|
|
3
|
3
|
|
Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте.
|
чи1сто сeрдце моE во словесёхъ, рaзумъ же ўстнY моє1ю чи6стаz ўразумёетъ:
|
|
4
|
4
|
|
Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.
|
д¦ъ б9ій сотвори1вый мS, дыхaніе же вседержи1телево поучaющее мS:
|
|
5
|
5
|
|
Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.
|
ѓще м0жеши, дaждь ми2 tвётъ къ си6мъ: потерпи2, стaни проти1ву менє2, и3 ѓзъ проти1ву тебє2.
|
|
6
|
6
|
|
Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху;
|
T брeніz сотворeнъ є3си2 ты2, ћкоже и3 ѓзъ: t тогHжде сотворeніz є3смы2:
|
|
7
|
7
|
|
тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе.
|
не стрaхъ м0й тS смzтeтъ, нижE рукA моS тzжкA бyдетъ на тS.
|
|
8
|
8
|
|
Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:
|
Nбaче рeклъ є3си2 во ќшы мои2, и3 глaсъ глагHлъ твои1хъ ўслhшахъ, занeже глаг0леши:
|
|
9
|
9
|
|
чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди;
|
чи1стъ є4смь ѓзъ, не согрэшaz, непор0ченъ же є4смь, и4бо не беззак0нновахъ:
|
|
10
|
10
|
|
а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;
|
заз0ръ же на мS њбрёте и3 мни1тъ мS, ћкw проти1вника себЁ:
|
|
11
|
11
|
|
поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми.
|
вложи1 же н0гу мою2 въ дрeво и3 надсмотрsлъ пути6 мо‰ вс‰.
|
|
12
|
12
|
|
Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини.
|
Кaкw бо глаг0леши, ћкw прaвъ є4смь, и3 не послyша менE; Вёченъ бо є4сть, и4же над8 зємнhми.
|
|
13
|
13
|
|
Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.
|
Глаг0леши бо: чесw2 рaди прaвды моеS не ўслhша всsко сл0во;
|
|
14
|
14
|
|
Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:
|
Е#ди1ною бо возглаг0летъ гDь, втор0е же во снЁ, и3ли2 въ поучeніи нощнёмъ,
|
|
15
|
15
|
|
уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі.
|
и3ли2, ћкw є3гдA напaдаетъ стрaхъ лю1тъ на человёки, во дремaніихъ на л0жи:
|
|
16
|
16
|
|
Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння,
|
тогдA tкрhетъ ќмъ человёческій, видёньми стрaха тацёми и5хъ ўстраши1тъ,
|
|
17
|
17
|
|
щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість,
|
да возврати1тъ человёка t непрaвды, тёло же є3гw2t падeніz и3збaви,
|
|
18
|
18
|
|
щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.
|
пощадё же дyшу є3гw2 t смeрти, є4же не пaсти є3мY на брaни.
|
|
19
|
19
|
|
Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, —
|
Пaки же њбличи2 є3го2 болёзнію на л0жи и3 мн0жество костeй є3гw2 разслaби:
|
|
20
|
20
|
|
і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.
|
всsкагw же брaшна пшени1чна не возм0жетъ пріsти, ґ душA є3гw2 ћди х0щетъ,
|
|
21
|
21
|
|
Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно.
|
д0ндеже согнію1тъ плHти є3гw2, и3 покaжетъ кHсти є3гw2 т0щz:
|
|
22
|
22
|
|
І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.
|
прибли1жисz же на смeрть душA є3гw2, и3 жив0тъ є3гw2 во ѓдэ.
|
|
23
|
23
|
|
Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, —
|
Ѓще бyдетъ тhсzща ѓгGлъ смертон0сныхъ, є3ди1нъ t ни1хъ не ўzзви1тъ є3го2: ѓще помhслитъ сeрдцемъ њбрати1тисz ко гDу, повёсть же человёку св0й заз0ръ, и3 безyміе своE покaжетъ,
|
|
24
|
24
|
|
Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення.
|
застyпитъ є5, є4же не впaсти є3мY въ смeрть, њбнови1тъ же тёло є3гw2 ћкоже поваплeніе на стэнЁ, кHсти же є3гw2 и3сп0лнитъ м0зга:
|
|
25
|
25
|
|
Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї.
|
ўмzгчи1тъ же є3гw2 пл0ть ћкоже младeнца, и3 ўстр0итъ є3го2 возмужaвша въ человёцэхъ.
|
|
26
|
26
|
|
Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її.
|
Пом0литсz же ко гDу и3 пріsтъ и4мъ бyдетъ, вни1детъ же лицeмъ весeлымъ со и3сповёданіемъ, воздaстъ же человёкwмъ прaвду свою2.
|
|
27
|
27
|
|
Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені;
|
Посeмъ тогдA зaзритъ человёкъ сaмъ себЁ, глаг0лz: kков†z содэвaхъ; и3 не по дост0инству и3стzзa мz, њ ни1хже согрэши1хъ:
|
|
28
|
28
|
|
Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.
|
спаси2 дyшу мою2, є4же не вни1ти во и3стлёніе, и3 жи1знь моS свётъ ќзритъ.
|
|
29
|
29
|
|
Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,
|
СE, сі‰ вс‰ твори1тъ крёпкій (бGъ) пути6 три2 съ мyжемъ:
|
|
30
|
30
|
|
щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.
|
но и3збaви дyшу мою2 t смeрти, да жив0тъ м0й во свётэ хвaлитъ є3го2.
|
|
31
|
31
|
|
Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.
|
Внимaй, јwве, и3 послyшай менE, премолчи2, и3 ѓзъ возглаг0лю:
|
|
32
|
32
|
|
Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання;
|
и3 ѓще тебЁ сyть словесA, tвэщaй ми2: глаг0ли, хощy бо њправди1тисz тебЁ:
|
|
33
|
33
|
|
якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.
|
ѓще же ни2, ты2 послyшай менE, ўмолчи2, и3 научy тz премyдрости.
|
|
Глава 34
|
Главa lд
|
|
1
|
1
|
|
І продовжував Елиуй і сказав:
|
Tвэщaвъ же є3ліyсъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі!
|
послyшайте менE, премyдріи: свёдущіи, внуши1те (д0брое),
|
|
3
|
3
|
|
Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі.
|
ћкw ќхо словесA и3скушaетъ, гортaнь же вкушaетъ брaшна.
|
|
4
|
4
|
|
Співставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре.
|
Сyдъ и3зберeмъ себЁ, ўразумёемъ посредЁ себє2, что2 лyчшее.
|
|
5
|
5
|
|
Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене суду.
|
Ћкw речE јwвъ: првdнъ є4смь, гDь tsтъ ми2 сyдъ,
|
|
6
|
6
|
|
Чи повинен я говорити лжу на правду мою? Моя рана незцілима без провини.
|
солгa же судY моемY: наси1льна стрэлA моS без8 непрaвды.
|
|
7
|
7
|
|
Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду,
|
Кто2 мyжъ, ћкоже јwвъ, піsй поругaніе, ћкоже в0ду,
|
|
8
|
8
|
|
вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими?
|
не согрэшaz, нижE нечeствовавъ, нижE приwбщи1всz къ творsщымъ беззакHніz, є4же ходи1ти съ нечести1выми;
|
|
9
|
9
|
|
Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу.
|
Не рцh бо, ћкw нёсть посэщeніz мyжеви, и3 посэщeніz є3мY t гDа.
|
|
10
|
10
|
|
Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя,
|
Тёмже, разуми1віи сeрдцемъ, послyшайте менE, не бyди ми2 пред8 гDемъ нечeствовати и3 пред8 вседержи1телемъ возмути1ти прaвду:
|
|
11
|
11
|
|
бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому.
|
но воздаeтъ человёкови, ћкоже твори1тъ кjйждо и4хъ, и3 на стези2 мyжестэй њбрsщетъ и5.
|
|
12
|
12
|
|
Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд.
|
Мни1ши же гDа нелBпаz сотвори1ти, и3ли2 вседержи1тель смzтeтъ сyдъ, и4же сотвори2 зeмлю;
|
|
13
|
13
|
|
Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною?
|
Кт0 же є4сть творsй поднебeсную и3 ±же въ нeй всsчєскаz;
|
|
14
|
14
|
|
Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її,
|
Ѓще бо восх0щетъ запрети1ти и3 дyхъ ў себє2 ўдержaти,
|
|
15
|
15
|
|
миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох.
|
ќмретъ всsка пл0ть вкyпэ, всsкъ же человёкъ въ зeмлю п0йдетъ, tню1дуже и3 с0зданъ бhсть.
|
|
16
|
16
|
|
Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої.
|
Ѓще же не ўвэщaешисz, послyшай си1хъ, внуши2 глaсъ глагHлъ.
|
|
17
|
17
|
|
Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедного?
|
Ви1ждь ты2 ненави1дzщаго беззакHннаz и3 губsщаго лук†выz, сyща, вёчна, првdна.
|
|
18
|
18
|
|
Чи можна сказати цареві: ти — нечестивець, і князям: ви — беззаконники?
|
Нечести1въ є4сть глаг0лzй царeви, зак0нъ преступaеши, нечести1вэйше, кнzзє1мъ:
|
|
19
|
19
|
|
Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його.
|
и4же не постыдёсz лицA честнaгw, нижE вёсть чeсть возложи1ти си6льнымъ, ўдиви1тисz ли1цамъ и4хъ.
|
|
20
|
20
|
|
Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою.
|
Тщe же и5мъ сбyдетсz, є4же возопи1ти и3 моли1ти мyжа: занE ўпотреби1ша беззак0ннw, безчeстzще немощнhхъ.
|
|
21
|
21
|
|
Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки її.
|
Т0й бо зри1тель є4сть дёлъ человёческихъ, ўтаи1сz же t негw2 ничт0же t тёхъ, ±же творsтъ:
|
|
22
|
22
|
|
Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня.
|
нижE бyдетъ мёсто ўкрhтисz творsщымъ беззакHннаz:
|
|
23
|
23
|
|
Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом.
|
ћкw не на мyжа положи1тъ є3щE.
|
|
24
|
24
|
|
Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця;
|
ГDь бо всёхъ ви1дитъ, постизazй неизслBднаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA,
|
|
25
|
25
|
|
тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються.
|
свёдый и4хъ дэлA, и3 њбрати1тъ н0щь, и3 смирsтсz.
|
|
26
|
26
|
|
Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших,
|
Ўгаси1 же нечести6выz, ви1дими же пред8 ни1мъ:
|
|
27
|
27
|
|
за те, що вони відвернулися від Нього і не зрозуміли всіх шляхів Його,
|
ћкw ўклони1шасz t зак0на б9іz, њправдaній же є3гw2 не познaша,
|
|
28
|
28
|
|
так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених.
|
є4же вознести2 къ немY в0пль ни1щихъ, и3 в0пль ўб0гихъ ўслhшитъ.
|
|
29
|
29
|
|
Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини,
|
И# т0й тишинY подaстъ, и3 кто2 њсyдитъ; и3 сокрhетъ лицE, и3 кто2 ќзритъ є3го2; и3 на kзhкъ, и3 на человёка вкyпэ,
|
|
30
|
30
|
|
щоб не царював лицемір на спокусу народу.
|
и4же поставлsетъ царeмъ человёка лицемёра за стропти1вость людjй.
|
|
31
|
31
|
|
До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду грішити.
|
Ћкw къ крёпкому глаг0лzй: взsхъ, не tимY вмёстw зал0га:
|
|
32
|
32
|
|
А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду.
|
без8 менє2 ўзрю2, ты2 покажи1 ми: ѓще непрaвду содёлахъ, не и4мамъ приложи1ти.
|
|
33
|
33
|
|
Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш.
|
Е#дA t тебє2 и3стsжетъ ю5, ћкw ты2 tри1неши, ћкw ты2 и3зберeши, ґ не ѓзъ ли; и3 что2 разумёеши; глаг0ли.
|
|
34
|
34
|
|
Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене:
|
Тёмже смhсленніи сeрдцемъ рекyтъ сі‰, мyжъ же премyдръ ўслhша глаг0лъ м0й.
|
|
35
|
35
|
|
Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу.
|
Јwвъ же не въ рaзумэ глаг0лаше, словесa же є3гw2 не въ хи1трости.
|
|
36
|
36
|
|
Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим.
|
Nбaче навhкни, јwве, не дaждь є3щE tвёта, ћкоже немyдріи:
|
|
37
|
37
|
|
Інакше він до гріха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога.
|
да не приложи1мъ на грэхи2 нaшz: беззак0ніе же на нaсъ вмэни1тсz, мнHгаz глаг0лющихъ словесA на гDа.
|
|
Глава 35
|
Главa lє
|
|
1
|
1
|
|
І продовжував Елиуй і сказав: чи
|
Tвэщaвъ же є3щE є3ліyсъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
вважаєш ти справедливим, що сказав: я правіший за Бога?
|
что2 сіE мни1лъ є3си2 на судЁ; ты2 кто2 є3си2, ћкw рeклъ є3си2: прaвъ є4смь пред8 гDемъ;
|
|
3
|
3
|
|
Ти сказав: яка користь мені? і який прибуток я мав би перед тим, як коли б я і грішив?
|
И#ли2 речeши: что2 сотворю2 согрэши1въ;
|
|
4
|
4
|
|
Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою:
|
Ѓзъ же ти2 дaмъ tвётъ и3 тріeмъ другHмъ твои6мъ.
|
|
5
|
5
|
|
поглянь на небо і дивися; поглянь на хмари, вони вище тебе.
|
Воззри2 на нeбо и3 ви1ждь: смотри1 же на w4блаки, к0ль высHки сyть t тебє2.
|
|
6
|
6
|
|
Якщо ти грішиш, що робиш ти Йому? і якщо злочини твої збільшуються, що заподіюєш ти Йому?
|
Ѓще согрэши1лъ є3си2, что2 сотвори1ши; ѓще же и3 мн0гw беззак0нновалъ є3си2, что2 м0жеши сотвори1ти;
|
|
7
|
7
|
|
Якщо ти праведний, що даєш Йому? або що одержує Він від руки твоєї?
|
Понeже ќбw прaведенъ є3си2, что2 дaси є3мY; и3ли2 что2 и3з8 руки2 твоеS в0зметъ;
|
|
8
|
8
|
|
Нечестя твоє відноситься до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського.
|
Мyжеви под0бному тебЁ нечeстіе твоE, и3 сhну человёческому прaвда твоS.
|
|
9
|
9
|
|
Від безлічі гнобителів стогнуть гноблені, і від руки сильних волають.
|
T мн0жества њклеветaеміи воззовyтъ, возопію1тъ t мhшцы мн0гихъ:
|
|
10
|
10
|
|
Але ніхто не говорить: де Бог, Творець мій, Який дає пісні вночі,
|
и3 не речE: гдЁ є4сть бGъ сотвори1вый мS, ўстроszй стражбы6 нwщнhz,
|
|
11
|
11
|
|
Який навчає нас більше, ніж худобу земну, і напоумлює нас більше, ніж птахів небесних?
|
tдэлszй мS t четверон0гихъ земнhхъ и3 t небeсныхъ пти1цъ;
|
|
12
|
12
|
|
Там вони волають, і Він не відповідає їм, з причини гордости злих людей.
|
тaмw воззовyтъ, и3 не и4маши ўслhшати, и3 t досaды ѕлhхъ.
|
|
13
|
13
|
|
Але неправда, що Бог не чує і Вседержитель не дивиться на це.
|
БезмBстнаz бо ви1дэти не х0щетъ гDь: сaмъ бо вседержи1тель зри1тель є4сть творsщихъ беззакHннаz, и3 спасeтъ мS.
|
|
14
|
14
|
|
Хоча ти сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, і — чекай на нього.
|
Суди1сz же пред8 ни1мъ, ѓще м0жеши похвали1ти є3го2, ћкоже є4сть и3 нн7э.
|
|
15
|
15
|
|
Але нині, тому що гнів Його не відвідав його і він не пізнав його у всій суворості,
|
Ћкw нёсть посэщazй гнёвомъ свои1мъ, и3 не познA прегрэшeніz коегHлибо ѕэлw2.
|
|
16
|
16
|
|
Іов і відкрив легковажно вуста свої і нерозважливо марнує слова.
|
Јwвъ же всyе tверзaетъ ўстA сво‰, невёдэніемъ словесA њтzгощaетъ.
|
|
Глава 36
|
Главa lѕ
|
|
1
|
1
|
|
І продовжував Елиуй і сказав:
|
Приложи1въ же є3щE є3ліyсъ, речE:
|
|
2
|
2
|
|
почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога.
|
пожди1 ми мaлw є3щE, да тS научY: є3щe бо ў менє2 є4сть сл0во.
|
|
3
|
3
|
|
Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість,
|
Пріи1мъ хи1трость мою2 tдалeча, дёлы же мои1ми прaвєднаz рекY вои1стинну:
|
|
4
|
4
|
|
тому що слова мої точно не лжа: перед тобою — довершений у пізнаннях.
|
и3 не непрaвєдны глаг0лы без8 прaвды ўразумёеши.
|
|
5
|
5
|
|
Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця;
|
Ви1ждь же, ћкw гDь не tри1нетъ неѕл0бивагw:
|
|
6
|
6
|
|
Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим;
|
си1ленъ крёпостію сердцA нечести1выхъ не њживи1тъ и3 сyдъ ни1щымъ дaстъ,
|
|
7
|
7
|
|
Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться.
|
не tи1метъ t правди1вагw nчeсъ свои1хъ, и3 со цари6 на прест0лэ посади1тъ и5хъ на побёду, и3 вознесyтсz.
|
|
8
|
8
|
|
Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди,
|
Свsзанніи въ ручнhхъ ќзахъ ћти бyдутъ ќжами нищеты2,
|
|
9
|
9
|
|
то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися,
|
и3 возвэсти1тъ и5мъ дэлA и4хъ и3 прегрэшeніе и4хъ, ћкw ўкрэпsтсz:
|
|
10
|
10
|
|
і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя.
|
но правди1ваго ўслhшитъ, и3 речE, ћкw њбратsтсz t непрaвды.
|
|
11
|
11
|
|
Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості;
|
Ѓще ўслhшатъ и3 пораб0таютъ, скончaютъ дни6 сво‰ во благи1хъ и3 лBта сво‰ въ благолёпотэ:
|
|
12
|
12
|
|
якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі.
|
нечести1выхъ же не спасeтъ, занE не хотёша познaти гDа и3 занeже ўчи1ми не послушли1ви бёша.
|
|
13
|
13
|
|
Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани;
|
И# лицемёри сeрдцемъ возмутsтъ ћрость: не возопію1тъ, ћкw свzзA и5хъ:
|
|
14
|
14
|
|
тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками.
|
да ќмретъ u5бо въ ю4ности душA и4хъ, житіe же и4хъ ўzзвлsемо ѓгGлы,
|
|
15
|
15
|
|
Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його.
|
занeже њскорби1ша недyжна и3 нeмощна, сyдъ же кр0ткихъ и3зложи1тъ.
|
|
16
|
16
|
|
І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром;
|
Е#щe же и3ст0ргну тS t ќстъ врaжіихъ: бeздна, проли1тіе под8 нeю, и3 сни1де трапeза твоS и3сп0лнена тyка.
|
|
17
|
17
|
|
але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження — близькі.
|
Не њскудёетъ же t прaведныхъ сyдъ:
|
|
18
|
18
|
|
Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе.
|
ћрость же на нечести6выz бyдетъ, нечeстіz рaди дарHвъ и4хъ, и5хже пріимaху на непрaвдэ.
|
|
19
|
19
|
|
Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні, — ні золоту і ніякому скарбу.
|
Да не ўклони1тъ тS в0лею ќмъ t мольбы2 въ бэдЁ сyщихъ немощнhхъ и3 всёхъ содержaщихъ крёпость.
|
|
20
|
20
|
|
Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці.
|
Не привлецы2 н0щи, є4же взhти лю1демъ вмёстw и4хъ:
|
|
21
|
21
|
|
Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями.
|
но сохрани1сz, да не содёеши ѕлA: си1хъ бо рaди и3з8sтъ є3си2 t нищеты2.
|
|
22
|
22
|
|
Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник?
|
СE, крёпкій ўдержи1тъ крёпостію своeю: кт0 бо є4сть, ћкоже т0й, си1ленъ;
|
|
23
|
23
|
|
Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо?
|
и3 кто2 є4сть и3спытyzй дёлъ є3гw2; и3ли2 кто2 рекjй: содёz непрaвду;
|
|
24
|
24
|
|
Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать.
|
Помzни2, ћкw вє1ліz дэлA є3гw2 сyть, и4миже владёша мyжіе.
|
|
25
|
25
|
|
Усі люди можуть бачити їх; людина може бачати їх здаля.
|
Всsкъ человёкъ ви1дитъ въ себЁ, є3ли1цы ўzзвлsеми сyть человёцы.
|
|
26
|
26
|
|
Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме.
|
СE, крёпкій вели1кій, и3 не ўвёмы: число2 лётъ є3гw2 безконeчное:
|
|
27
|
27
|
|
Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем:
|
и3зочтє1нны же є3мY сyть к†пли дождє1вныz, и3 и3злію1тсz дождeмъ во w4блакъ:
|
|
28
|
28
|
|
із хмар падають і виливаються рясно на людей.
|
потекyтъ њбетш†ніz, њсэни1ша же w4блацы над8 премн0гими людьми2: врeмz постaви скотY, вёдzтъ же л0жа чи1нъ. Њ всёхъ си1хъ не диви1тлитисz ќмъ, и3 не и3змэнsетлисz ти2 сeрдце t тёла;
|
|
29
|
29
|
|
Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його?
|
И# ѓще ўразумёетъ простeртіе w4блака, рaвенство ски1ніи є3гw2:
|
|
30
|
30
|
|
Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря.
|
сE, простирaетъ на ню2 свётъ и3 корє1ніz морск†z покры2:
|
|
31
|
31
|
|
Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку.
|
тёми бо сyдитъ лю1демъ, дaстъ пи1щу могyщему.
|
|
32
|
32
|
|
Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити.
|
На рукY покры2 свётъ и3 заповёда њ нeмъ срэтaющему:
|
|
33
|
33
|
|
Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається.
|
возвэсти1тъ њ нeмъ дрyгу своемY гDь, стzжaніе, и3 њ непрaвдэ.
|
|
Глава 37
|
Главa lз
|
|
1
|
1
|
|
І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого.
|
И# t си1хъ возмzтeсz сeрдце моE и3 tт0ржесz t мёста своегw2.
|
|
2
|
2
|
|
Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його.
|
Послyшай слyха во гнёвэ ћрости гDни, и3 поучeніе и3зо ќстъ є3гw2 и3зhдетъ.
|
|
3
|
3
|
|
Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі.
|
Под8 всёмъ нeбомъ начaлство є3гw2, и3 свётъ є3гw2 на крил{ земли2.
|
|
4
|
4
|
|
За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий.
|
Вслёдъ є3гw2 возопіeтъ глaсомъ, возгреми1тъ глaсомъ вели1чіz своегw2, и3 не и3змэни1тъ и4хъ, ћкw ўслhшитъ глaсъ є3гw2.
|
|
5
|
5
|
|
Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні.
|
Возгреми1тъ крёпкій глaсомъ свои1мъ ди6внаz: сотвори1 бо вє1ліz, и4хже не вёдахомъ.
|
|
6
|
6
|
|
Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі.
|
Повелэвazй снёгу: бyди на земли2, и3 бyрz дождS, и3 бyрz дождє1въ могyтства є3гw2.
|
|
7
|
7
|
|
Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його.
|
Въ руцЁ всsкагw человёка знaменаетъ, да познaетъ всsкъ человёкъ свою2 нeмощь.
|
|
8
|
8
|
|
Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах.
|
Внид0ша же ѕвёріе под8 кр0въ и3 ўмолк0ша на л0жи.
|
|
9
|
9
|
|
З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча.
|
И#з8 храни1лищъ внyтреннихъ нах0дzтъ бwлёзни, и3 t внёшнихъ стрaнъ стyдень.
|
|
10
|
10
|
|
Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується.
|
И# t дыхaніz крёпка дaстъ лeдъ: ўправлsетъ же в0ду, ћкоже х0щетъ,
|
|
11
|
11
|
|
Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його,
|
и3 и3збрaнное ўстроsетъ w4блакъ: разженeтъ w4блакъ свётъ є3гw2,
|
|
12
|
12
|
|
і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі.
|
и3 сaмъ њкрє1стнаz преврати1тъ, ћкоже х0щетъ, въ дэлA и4хъ: вс‰, є3ли6ка заповёсть и5мъ, сі‰ чиноположє1на сyть t негw2 на земли2,
|
|
13
|
13
|
|
Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування.
|
ѓще въ наказaніе, ѓще на зeмлю свою2, ѓще на ми1лость њбрsщетъ и5.
|
|
14
|
14
|
|
Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі.
|
Внуши2 сі‰, јwве: стaни ўчaйсz си1лэ гDни.
|
|
15
|
15
|
|
Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї?
|
Вёмы, ћкw гDь положи2 дэлA сво‰, свётъ сотвори1въ и3з8 тмы2.
|
|
16
|
16
|
|
Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні?
|
Вёсть же разли1чіе њблакHвъ и3 вє1ліz падє1ніz ѕлhхъ.
|
|
17
|
17
|
|
Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня?
|
Твоs же nдeжда теплA, почивaетъ же на земли2 t ю4га.
|
|
18
|
18
|
|
Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало?
|
Ўтверждє1ніz съ ни1мъ въ дрeвности, крэпк† ћкоже видёніе сли1тіz.
|
|
19
|
19
|
|
Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти.
|
Чесw2 рaди, научи1 мz, что2 речeмъ є3мY; и3 престaнемъ мнHга глаг0люще.
|
|
20
|
20
|
|
Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому?
|
Е#дA кни1га, и3ли2 книг0чіа ми2 предстои1тъ; да стоsщь сотворю2 человёку молчaти.
|
|
21
|
21
|
|
Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх.
|
Не всBмъ же ви1димь свётъ: свётлый є4сть въ дрeвностехъ, ћкоже є4же t негw2 на w4блацэхъ.
|
|
22
|
22
|
|
Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич.
|
T сёвера w4блацы златозaрни: въ си1хъ вeліz слaва и3 чeсть вседержи1телева.
|
|
23
|
23
|
|
Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить.
|
И# не њбрэтaемъ и3н0го под0бна крёпости є3гw2: и4же сyдитъ првdнw, мни1ши ли, ћкw не слhшитъ т0й;
|
|
24
|
24
|
|
Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!
|
Тёмже ўбоsтсz є3гw2 человёцы: ўбоsтсz же є3гw2 и3 премyдріи сeрдцемъ.
|
|
Глава 38
|
Главa lи
|
|
1
|
1
|
|
[Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав:
|
Престaвшу же є3ліyсу t бесёды, речE гDьјwву сквозЁ бyрю и3 w4блаки:
|
|
2
|
2
|
|
хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу?
|
кто2 сeй скрывazй t менє2 совётъ, содержaй же глаг0лы въ сeрдцы, менe же ли мни1тсz ўтаи1ти;
|
|
3
|
3
|
|
Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені:
|
Препоsши ћкw мyжъ чрє1сла тво‰: вопрошy же тS, тh же ми2 tвэщaй.
|
|
4
|
4
|
|
де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш.
|
ГдЁ бhлъ є3си2, є3гдA њсновaхъ зeмлю; возвэсти1 ми, ѓще вёси рaзумъ.
|
|
5
|
5
|
|
Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур?
|
Кто2 положи2 мBры є3S, ѓще вёси; и3ли2 кто2 наведhй вeрвь на ню2;
|
|
6
|
6
|
|
На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її,
|
На чeмже столпи2 є3S ўтверждeни сyть; кт0же є4сть положи1вый кaмень краеуг0лный на нeй;
|
|
7
|
7
|
|
при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости?
|
Е#гдA (сотворє1ны) бhша ѕвёзды, восхвали1ша мS глaсомъ вeліимъ вси2 ѓгGли мои2.
|
|
8
|
8
|
|
Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби,
|
Загради1хъ же м0ре враты2, є3гдA и3зливaшесz и3з8 чрeва мaтере своеS и3сходsщее:
|
|
9
|
9
|
|
коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його,
|
положи1хъ же є3мY w4блакъ во њдэsніе, мгл0ю же пови1хъ є5:
|
|
10
|
10
|
|
й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота,
|
и3 положи1хъ є3мY предёлы, њбложи1въ затв0ры и3 вратA:
|
|
11
|
11
|
|
і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм?
|
рёхъ же є3мY: до сегw2 д0йдеши и3 не прeйдеши, но въ тебЁ сокрушaтсz в0лны тво‰.
|
|
12
|
12
|
|
Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її,
|
И#ли2 при тебЁ состaвихъ свётъ ќтренній, денни1ца же вёсть чи1нъ св0й,
|
|
13
|
13
|
|
щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих,
|
ћтисz кри1лъ земли2, tтрzсти2 нечести6выz t неS;
|
|
14
|
14
|
|
щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг,
|
И#ли2 ты2, брeніе взeмъ, t земли2 создaлъ є3си2 жив0тно, и3 глаг0ливаго сего2 посади1лъ є3си2 на земли2;
|
|
15
|
15
|
|
щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася?
|
Tsлъ же ли є3си2 t нечести1выхъ свётъ, мhшцу же г0рдыхъ сокруши1лъ ли є3си2;
|
|
16
|
16
|
|
Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні?
|
Пришeлъ же ли є3си2 на и3ст0чники м0рz, во слэдaхъ же бeздны ходи1лъ ли є3си2;
|
|
17
|
17
|
|
Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної?
|
Tверзaютсz же ли тебЁ стрaхомъ вратA смє1ртнаz, врaтницы же ѓдwвы ви1дэвше тS ўбоsшасz ли;
|
|
18
|
18
|
|
Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це.
|
Навhклъ же ли є3си2 широты2 поднебeсныz; Повёждь u5бо ми2, коли1ка є4сть;
|
|
19
|
19
|
|
Де путь до оселі світла, і де місце темряви?
|
Въ к0ей же земли2 вселsетсz свётъ, тмё же к0е є4сть мёсто;
|
|
20
|
20
|
|
Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її.
|
Ѓще u5бо введeши мS въ предёлы и4хъ, ѓще же ли и3 вёси стєзи2 и4хъ;
|
|
21
|
21
|
|
Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике.
|
Вёмъ u5бо, ћкw тогдA рождeнъ є3си2, числ0 же лётъ твои1хъ мн0го.
|
|
22
|
22
|
|
Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду,
|
Пришeлъ же ли є3си2 въ сокрHвища снBжнаz, и3 сокрHвища гр†днаz ви1дэлъ ли є3си2;
|
|
23
|
23
|
|
які бережу Я на час смутний, на день битви і війни?
|
подлежaтъ же ли тебЁ въ чaсъ врагHвъ, въ дeнь брaней и3 рaти;
|
|
24
|
24
|
|
Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі?
|
Tкyду же и3сх0дитъ слaна, и3ли2 разсыпaетсz ю4гъ на поднебeсную;
|
|
25
|
25
|
|
Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки,
|
Кт0 же ўгот0ва дождю2 вeлію проліsніе, и3 пyть м0лніи и3 гр0ма,
|
|
26
|
26
|
|
щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини,
|
њдожди1ти на зeмлю, на нeйже нёсть мyжа, пустhню, и3дёже человёка нёсть въ нeй,
|
|
27
|
27
|
|
щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання?
|
насhтити непроходи1му и3 ненаселeну, и3 прозsбнути и3сх0дъ ѕлaка;
|
|
28
|
28
|
|
Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси?
|
Кт0 є3сть дождю2 nтeцъ; кт0 же є4сть роди1вый к†пли рHсныz;
|
|
29
|
29
|
|
З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, — хто народжує його?
|
И#з8 чіегw2 чрeва и3сх0дитъ лeдъ; Слaну же на небеси2 кто2 роди1лъ,
|
|
30
|
30
|
|
Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає.
|
ћже нисх0дитъ ћкw водA текyщаz; ЛицE нечести1ва кто2 ўстраши2;
|
|
31
|
31
|
|
Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль?
|
Разумёлъ же ли є3си2 соyзъ пліaдъ, и3 њграждeніе њріHново tвeрзлъ ли є3си2;
|
|
32
|
32
|
|
Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми?
|
И#ли2 tвeрзеши знaмєніz небє1снаz во врeмz своE; и3 вечeрнюю ѕвэздY за власы2 є3S привлечeши ли;
|
|
33
|
33
|
|
Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі?
|
Вёси же ли премэнє1ніz небє1снаz, и3ли2 быв†ющаz вкyпэ под8 небесeмъ;
|
|
34
|
34
|
|
Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе?
|
Призовeши же ли w4блакъ глaсомъ; и3 трeпетомъ воды2 вели1кіz послyшаетъ ли тS;
|
|
35
|
35
|
|
Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми?
|
П0слеши же ли мHлніи, и3 п0йдутъ; рекyтъ же ли ти2: чт0 є3сть;
|
|
36
|
36
|
|
Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму?
|
Кт0 же дaлъ є4сть женaмъ ткaніz мyдрость, и3ли2 и3спещрeніz хи1трость;
|
|
37
|
37
|
|
Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба,
|
Кт0 же и3зчислszй w4блаки премyдростію, нeбо же на зeмлю преклони1лъ,
|
|
38
|
38
|
|
коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються?
|
разліsсz же ћкw землS прaхъ, спаsхъ же є5, ѓки кaменемъ, на четhри ќглы;
|
|
39
|
39
|
|
Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів,
|
Ўлови1ши же ли львaмъ ћдь, и3 дyшы ѕміє1въ насhтиши ли;
|
|
40
|
40
|
|
коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці?
|
ўбоsшасz бо на л0жахъ свои1хъ и3 сэдsтъ въ дeбрехъ ўловлsюще.
|
|
41
|
41
|
|
Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі?
|
Кт0 же врaну ўгот0ва пи1щу; пти6чищи бо є3гw2 ко гDу воззвaша, њблетaюще бр†шна и4щуще.
|
|
Глава 39
|
Главa lf
|
|
1
|
1
|
|
Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей?
|
Ѓще ўразумёлъ є3си2 врeмz рождeніz к0зъ живyщихъ на горaхъ кaменныхъ; ўсмотри1лъ же ли є3си2 болёзнь при рождeніи є3лeней;
|
|
2
|
2
|
|
чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх?
|
и3зчи1слилъ же ли є3си2 мцcы и4хъ и3сп0лнєны рождeніz и4хъ, бwлёзни же и4хъ разрэши1лъ ли є3си2;
|
|
3
|
3
|
|
Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші;
|
Вскорми1лъ же ли є3си2 дётищы и4хъ внЁ стрaха, бwлёзни же и4хъ tслeши ли;
|
|
4
|
4
|
|
діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них.
|
и3звeргнутъ ч†да сво‰, ўмн0жатсz въ порождeніи, и3зhдутъ и3 не возвратsтсz къ ни6мъ.
|
|
5
|
5
|
|
Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру,
|
Кт0 же є4сть пусти1вый nслA ди1віzго своб0дна, ќзы же є3гw2 кто2 разрэши1лъ;
|
|
6
|
6
|
|
якому степ Я призначив домом і солончаки — житлом?
|
Положи1хъ же жили1ще є3гw2 пустhню и3 селє1ніz є3гw2 слaность:
|
|
7
|
7
|
|
Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича,
|
смэsйсz мн0гу нар0ду грaда, стужaніz же дaнническагw не слhшай,
|
|
8
|
8
|
|
по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню.
|
ўсм0тритъ на горaхъ пaжить себЁ и3 в8слёдъ всsкагw ѕлaка и4щетъ.
|
|
9
|
9
|
|
Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх?
|
Пох0щетъ же ли ти2 є3динор0гъ раб0тати, и3ли2 поспaти при ћслехъ твои1хъ;
|
|
10
|
10
|
|
Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле?
|
привsжеши ли ремeніемъ и4го є3гw2, и3 провлечeтъ ти2 бразды6 на п0ли;
|
|
11
|
11
|
|
Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою?
|
надёешилисz нaнь, ћкw мн0га крёпость є3гw2; попyстиши же ли є3мY дэлA тво‰;
|
|
12
|
12
|
|
Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій?
|
повёриши же ли, ћкw воздaстъ ти2 сёмz; внесeтъ же ли ти2 въ гумно2;
|
|
13
|
13
|
|
Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу?
|
Крило2 веселsщихсz неелaсса, ѓще зачнeтъ ґсjда и3 нeсса;
|
|
14
|
14
|
|
Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,
|
ћкw њстaвитъ на земли2 ћица сво‰, и3 на пeрсти согрёетъ,
|
|
15
|
15
|
|
і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх;
|
и3 забы2, ћкw ногA разбіeтъ, и3 ѕвёріе сeлніи поперyтъ:
|
|
16
|
16
|
|
він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна;
|
њжесточи1сz на ч†да сво‰, ѓки бы не є3S, вотщE труди1сz без8 стрaха,
|
|
17
|
17
|
|
тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом;
|
ћкw сокры2 бGъ є4й премyдрость и3 не ўдэли2 є4й въ рaзумэ:
|
|
18
|
18
|
|
а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його.
|
во врeмz же на высотY вознесeтъ, посмэeтсz коню2 и3 сэдsщему на нeмъ.
|
|
19
|
19
|
|
Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою?
|
И#ли2 ты2 њбложи1лъ є3си2 конS си1лою, и3 њблeклъ же ли є3си2 вhю є3гw2 въ стрaхъ;
|
|
20
|
20
|
|
Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах;
|
њбложи1лъ же ли є3си2 є3го2 всеoрyжіемъ, слaву же пeрсей є3гw2 дeрзостію;
|
|
21
|
21
|
|
риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї;
|
копhтомъ копaz на п0ли и3грaетъ и3 и3сх0дитъ на п0ле съ крёпостію:
|
|
22
|
22
|
|
він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча;
|
срэтaz стрёлы посмэzвaетсz и3 не tврати1тсz t желёза:
|
|
23
|
23
|
|
сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик;
|
над8 ни1мъ и3грaетъ лyкъ и3 мeчь,
|
|
24
|
24
|
|
у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби;
|
и3 гнёвомъ потреби1тъ зeмлю и3 не и4мать вёры ћти, д0ндеже вострyбитъ трубA:
|
|
25
|
25
|
|
при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик.
|
трубё же воструби1вшей глаг0летъ, блaгоже: и3здалeча же њбонsетъ рaть, со скакaніемъ и3 ржaніемъ.
|
|
26
|
26
|
|
Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь?
|
И# твоeю ли хи1тростію стои1тъ ћстребъ, распростeръ крилB недви1жимь, зрS на ю4гъ;
|
|
27
|
27
|
|
Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє?
|
Твои1мъ же ли повелёніемъ возн0ситсz nрeлъ, неsсыть же на гнэздЁ своeмъ сэдS вселsетсz,
|
|
28
|
28
|
|
Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних;
|
на версЁ кaмене и3 въ сокровeнэ;
|
|
29
|
29
|
|
звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко;
|
тaмw же сhй и4щетъ бр†шна, и3здалeча џчи є3гw2 наблюдaютъ,
|
|
30
|
30
|
|
пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він.
|
пти6чищи же є3гw2 валsютсz въ кр0ви: и3дёже ѓще бyдутъ мертвечи6ны, ѓбіе њбрэтaютсz.
|
|
31
|
31
|
|
І продовжував Господь і сказав Іову:
|
И# tвэщA гDь бGъ ко јwву и3 речE:
|
|
32
|
32
|
|
чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому.
|
є3дA сyдъ со всеси1льнымъ ўкланsетсz; њбличazй же бGа tвэщaти и4мать є3мY.
|
|
33
|
33
|
|
І відповів Іов Господу і сказав:
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE гDеви:
|
|
34
|
34
|
|
ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої.
|
почто2 є3щE ѓзъ прю1сz, наказyемь и3 њбличaемь t гDа, слhшай такwвaz ничт0же сhй; ѓзъ же кjй tвётъ дaмъ къ си6мъ; рyку положY на ўстёхъ мои1хъ:
|
|
35
|
35
|
|
Один раз я говорив, — тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду.
|
є3ди1ною глаг0лахъ, втори1цею же не приложY.
|
|
Глава 40
|
Главa м7
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Господь Іову з бурі і сказав:
|
Пaки же tвэщaвъ гDь, речE ко јwву и3з8 w4блака:
|
|
2
|
2
|
|
опережи, як муж, стегна твої: Я буду запитувати тебе, а ти пояснюй Мені.
|
ни2, но препоsши ћкw мyжъ чрє1сла тво‰: вопрошy же тS, тh же ми2 tвэщaй.
|
|
3
|
3
|
|
Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе?
|
Не tвергaй судA моегw2: мни1ши ли мS и3нaкw тебЁ сотв0рша, рaзвэ да kви1шисz правди1въ;
|
|
4
|
4
|
|
Чи така в тебе сила, як у Бога? І чи можеш загриміти голосом, як Він?
|
Е#дA мhшца ти2 є4сть на гDа, и3ли2 глaсомъ на него2 греми1ши;
|
|
5
|
5
|
|
Прикрась же себе величчю і славою, одягнись у блиск і красу;
|
Пріими1 же высотY и3 си1лу, въ слaву же и3 въ чeсть њблецhсz:
|
|
6
|
6
|
|
вилий лють гніву твого, подивися на все горде і смири його;
|
пусти1 же ѓгGлы гнёвомъ и3 всsкаго ўкори1телz смири2,
|
|
7
|
7
|
|
глянь на всіх зарозумілих і принизь їх, і скруши нечестивих на місцях їх;
|
величaва же ўгаси2 и3 согн0й нечєсти1выz ѓбіе:
|
|
8
|
8
|
|
зарий усіх їх у землю й лиця їх покрий темрявою.
|
скрhй же въ зeмлю внЁ вкyпэ и3 ли1ца и4хъ безчeстіz и3сп0лни.
|
|
9
|
9
|
|
Тоді і Я визнаю, що правиця твоя може спасати тебе.
|
И#сповёмъ, ћкw м0жетъ десни1ца твоS спасти2.
|
|
10
|
10
|
|
Ось бегемот, якого Я створив, як і тебе; він їсть траву, як віл;
|
Но ќбw сE, ѕвёріе ў тебє2, травY ѓки вол0ве kдsтъ:
|
|
11
|
11
|
|
ось, його сила в стегнах його і міцність його у м’язах черева його;
|
сE ќбw, крёпость є3гw2 на чрeслэхъ, си1ла же є3гw2 на пyпэ чрeва:
|
|
12
|
12
|
|
повертає хвостом своїм, як кедром; жили ж на стегнах його переплетені;
|
постaви w4шибъ ћкw кmпарjсъ, жи6лы же є3гw2 (ћкw ќже) сплетє1ны сyть,
|
|
13
|
13
|
|
ноги в нього, як мідні труби; кістки в нього, як залізні прути;
|
рeбра є3гw2 рeбра мBдzна, хребeтъ же є3гw2 желёзо сліsно.
|
|
14
|
14
|
|
це — верх шляхів Божих; тільки Той, Хто створив його, може наблизити до нього меч Свій;
|
Сjесть начaло создaніz гDнz: сотворeнъ порyганъ бhтиѓгGлы є3гw2:
|
|
15
|
15
|
|
гори приносять йому їжу, і там усі звірі польові грають;
|
возшeдъ же на г0ру стреми1нную, сотвори2 рaдость четверонHгимъ въ тaртарэ:
|
|
16
|
16
|
|
він лягає під тінистими деревами, під дахом очерету й у болотах;
|
под8 всsкимъ дрeвомъ спи1тъ, при р0гозэ и3 тр0стіи и3 сіт0віи:
|
|
17
|
17
|
|
тінисті дерева покривають його своєю тінню; верби при струмках оточують його;
|
њсэнsютъ же над8 ни1мъ древесA вели6ка съ лёторасльми и3 вBтви напHльныz:
|
|
18
|
18
|
|
ось, він п’є з ріки і не поспішає; залишається спокійним, хоч би Йордан побіг до рота його.
|
ѓще бyдетъ наводнeніе, не њщути1тъ: ўповaетъ, ћкw вни1детъ їoрдaнъ во ўстA є3гw2:
|
|
19
|
19
|
|
Чи візьме хто його на очах його і чи проколе йому ніс багром?
|
во џко своE в0зметъ є3го2, њжесточи1всz продирaвитъ нHздри.
|
|
20
|
20
|
|
Чи можеш ти вудкою витягти левиафана і мотузкою схопити за язик його?
|
И#звлечeши ли ѕмjа ќдицею, и3ли2 њбложи1ши ўздY њ ноздрeхъ є3гw2;
|
|
21
|
21
|
|
чи вдінеш кільце в ніздрі його? чи проколеш голкою щелепу його?
|
и3ли2 вдёжеши колцE въ нHздри є3гw2; ши1ломъ же проверти1ши ли ўстнЁ є3гw2;
|
|
22
|
22
|
|
чи буде він довго благати тебе і чи буде говорити з тобою лагідно?
|
возглаг0летъ же ли ти2 съ молeніемъ, (и3ли2) съ прошeніемъ кр0ткw;
|
|
23
|
23
|
|
чи укладе він договір з тобою, і чи візьмеш його назавжди собі за раба?
|
сотвори1тъ же ли завётъ съ тоб0ю; п0ймеши же ли є3го2 рабA вёчна;
|
|
24
|
24
|
|
чи станеш забавлятися ним, як пташкою, і чи зв’яжеш його для дівчаток твоїх?
|
поигрaеши же ли съ ни1мъ, ћкоже со пти1цею, и3ли2 свsжеши є3го2 ћкw врaбіz дётищу;
|
|
25
|
25
|
|
чи будуть продавати його товариші ловитви, чи розділять його між хананейськими купцями?
|
питaютсz ли же и4мъ kзhцы, и3 раздэлsютъ ли є3го2 фінікjйстіи нар0ди;
|
|
26
|
26
|
|
чи можеш простромити шкіру його списом і голову його рибальською острогою?
|
вс‰ же пл†вающаz собрaвшесz не под8и1мутъ к0жи є3ди1ныz w4шиба є3гw2, и3 корабли6 рhбарей главы2 є3гw2.
|
|
27
|
27
|
|
Клади на нього руку твою, і пам’ятай про ту боротьбу: більше не будеш.
|
Возложи1ши же ли нaнь рyку, воспомzнyвъ брaнь бывaющую на тёлэ є3гw2; и3 ктомY да не бyдетъ.
|
|
Глава 41
|
Главa м7а
|
|
1
|
1
|
|
Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його?
|
Не ви1дэлъ ли є3си2 є3го2, и3 глаг0лємымъ не ўдиви1лсz ли є3си2; не ўбоsлсz ли є3си2, ћкw ўгот0васz ми2; Кт0 бо є4сть противлszйсz мнЁ, и3ли2 кто2 противостaнетъ ми2 и3 стерпи1тъ,
|
|
2
|
2
|
|
Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем?
|
ѓще всS поднебeснаz моS є4сть;
|
|
3
|
3
|
|
Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє.
|
Не ўмолчY є3гw2 рaди и3 сл0вомъ си1лы поми1лую рaвнаго є3мY.
|
|
4
|
4
|
|
Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх.
|
Кто2 tкрhетъ лицE њблечeніz є3гw2, въ согбeніе же пeрсей є3гw2 кто2 вни1детъ;
|
|
5
|
5
|
|
то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його?
|
Двє1ри лицA є3гw2 кто2 tвeрзетъ; w4крестъ зубHвъ є3гw2 стрaхъ,
|
|
6
|
6
|
|
Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах;
|
ўтр0ба є3гw2 щиты2 мBдzны, сою1зъ же є3гw2 ћкоже смmрjтъ кaмень,
|
|
7
|
7
|
|
міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою;
|
є3ди1нъ ко друг0му прилипaютъ, дyхъ же не пр0йдетъ є3гw2:
|
|
8
|
8
|
|
один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними;
|
ћкw мyжъ брaту своемY прилэпи1тсz, содержaтсz и3 не tт0ргнутсz.
|
|
9
|
9
|
|
один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються.
|
Въ чхaніи є3гw2 возблистaетъ свётъ: џчи же є3гw2 видёніе денни1цы.
|
|
10
|
10
|
|
Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі;
|
И#з8 ќстъ є3гw2 и3сх0дzтъ ѓки свэщы2 горsщыz, и3 размeщутсz ѓки и4скры џгнєнныz:
|
|
11
|
11
|
|
з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри;
|
и3з8 ноздрeй є3гw2 и3сх0дитъ дhмъ пeщи горsщіz nгнeмъ ќгліz:
|
|
12
|
12
|
|
з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана.
|
душa же є3гw2 ћкw ќгліе, и3 ћкw плaмы и3з8 ћстъ є3гw2 и3сх0дитъ..
|
|
13
|
13
|
|
Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я.
|
На вhи же є3гw2 водворsетсz си1ла, пред8 ни1мъ течeтъ пaгуба.
|
|
14
|
14
|
|
На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах.
|
ПлHти же тэлесE є3гw2 сольпнyшасz: ліeтъ нaнь, и3 не подви1житсz.
|
|
15
|
15
|
|
М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться.
|
Сeрдце є3гw2 њжестЁ ѓки кaмень, стои1тъ же ѓки нaковальнz неподви1жна.
|
|
16
|
16
|
|
Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
|
Њбрaщшусz же є3мY, стрaхъ ѕвэрє1мъ четверонHгимъ по земли2 скaчущымъ.
|
|
17
|
17
|
|
Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху.
|
Ѓще срsщутъ є3го2 к0піz, ничт0же сотворsтъ є3мY, копіE вонзeно и3 бронS:
|
|
18
|
18
|
|
Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати.
|
вмэнsетъ бо желёзо ѓки плє1вы, мёдь же ѓки дрeво гни1ло:
|
|
19
|
19
|
|
Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево.
|
не ўzзви1тъ є3го2 лyкъ мёдzнъ, мни1тъ бо каменомeтную прaщу ѓки сёно:
|
|
20
|
20
|
|
Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова.
|
ѓки стeбліе вмэни1шасz є3мY млaтове, ругaетжесz трyсу nгнен0сному.
|
|
21
|
21
|
|
Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється.
|
Л0же є3гw2 nстни2 џстріи, всsко же злaто морск0е под8 ни1мъ, ћкоже брeніе безчи1сленно.
|
|
22
|
22
|
|
Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді.
|
Возжизaетъ бeздну, ћкоже пeщь мёдzну: мни1тъ же м0ре ћкw мmровaрницу
|
|
23
|
23
|
|
Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь;
|
и3 тaртаръ бeздны ћкоже плённика: вмэни1лъ бeздну въ прохождeніе.
|
|
24
|
24
|
|
залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною.
|
Ничт0же є4сть на земли2 под0бно є3мY сотворeно, порyгано бhти ѓгGлы мои1ми:
|
|
25
|
25
|
|
Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним;
|
всE выс0кое зри1тъ: сaмъ же цaрь всBмъ сyщымъ въ водaхъ.
|
|
26
|
|
|
на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости.
|
|
|
Глава 42
|
Главa м7в
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов Господу і сказав:
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE ко гDу:
|
|
2
|
2
|
|
знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений.
|
вёмъ, ћкw вс‰ м0жеши, невозм0жно же тебЁ ничт0же.
|
|
3
|
3
|
|
Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав.
|
Кт0 є3сть таsй t тебє2 совётъ, щадsй же словесA и3 t тебє2 мни1тсz ўтаи1ти; кт0 же возвэсти1тъ ми2, и4хже не вёдэхъ, вє1ліz и3 ди6внаz, и4хже не знaхъ;
|
|
4
|
4
|
|
Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені.
|
Послyшай же менE, гDи, да и3 ѓзъ возглаг0лю: вопрошy же тS, тh же мS научи2:
|
|
5
|
5
|
|
Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе;
|
слyхомъ ќбw ќха слhшахъ тS пeрвэе, нн7э же џко моE ви1дэ тS:
|
|
6
|
6
|
|
тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі.
|
тёмже ўкори1хъ себE сaмъ, и3 и3стazхъ, и3 мню2 себE зeмлю и3 пeпелъ.
|
|
7
|
7
|
|
І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.
|
Бhсть же є3гдA и3згlа гDь вс‰ гlг0лы сі‰ јwву, речE гDь ко є3ліфaзу fеманjтину: согрэши1лъ є3си2 ты2 и3 џба дрyзіе твои2: не глаг0ласте бо предо мн0ю ничт0же и4стинно, ћкоже рaбъ мои2 јwвъ:
|
|
8
|
8
|
|
Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.
|
нн7э же возми1те сeдмь телцє1въ и3 сeдмь nвнHвъ и3 и3ди1те ко рабY моемY јwву, и3 сотвори1тъ жeртву њ вaсъ: јwвъ же рaбъ м0й пом0литсz њ вaсъ, понeже т0чію лицE є3гw2 пріимY: ѓще бо не є3гw2 рaди, погуби1лъ бhхъ ќбw вaсъ: не глаг0ласте бо и4стины на рабA моего2 јwва.
|
|
9
|
9
|
|
І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова.
|
Tи1де же є3ліфaзъ fеманjтинъ и3 валдaдъ саvхeйскій и3 сwфaръ мінeйскій и3 сотвори1ша, ћкоже повелЁ и5мъ гDь. И# tпусти2 грэхи2 и5мъ јwва рaди.
|
|
10
|
10
|
|
І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше.
|
ГDь же возрасти2 јwва: молsщусz же є3мY и3 њ друзёхъ свои1хъ, tпусти2 и5мъ грэхи2 и4хъ, и3 дадE гDь суг{баz, є3ли6ка бsху прeжде јwву во ўсугублeніе.
|
|
11
|
11
|
|
Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю.
|
Ўслhшаша же вси2 брaтіz є3гw2 и3 сєстры2 є3гw2 вс‰ случи6вшаzсz є3мY, и3 пріид0ша къ немY, и3 вси2 є3ли1цы знaху є3го2 пeрвэе: ћдше же и3 пи1вше ў негw2, ўтёшиша є3го2 и3 диви1шасz њ всёхъ, ±же наведE нaнь бGъ: дадe же є3мY кjйждо ѓгницу є3ди1ну и3 четhре др†хмы злaта назнaменована.
|
|
12
|
12
|
|
І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць.
|
ГDь же блгcви2 послBднzz јwвлz, нeже прє1жнzz: бsху же ск0ти є3гw2, nвeцъ четыренaдесzть тhсzщъ, велблю1дwвъ шeсть тhсzщъ, супр{гъ волHвъ тhсzща, nсли1цъ стaдныхъ тhсzща.
|
|
13
|
13
|
|
І було в нього сім синів і три дочки.
|
Роди1шажесz є3мY сhнове сeдмь и3 дщє1ри три2:
|
|
14
|
14
|
|
І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій — Кассія, а ім’я третій — Керенгаппух.
|
и3 наречE пeрвую ќбw дeнь, вторyю же кассjю, трeтію же ґмалfeевъ р0гъ:
|
|
15
|
15
|
|
І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми.
|
и3 не њбрэт0шасz подHбны въ лёпотэ дщeремъ јwвлєвымъ въ поднебeснэй: дадe же и5мъ nтeцъ наслёдіе въ брaтіи и4хъ.
|
|
16
|
16
|
|
Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду;
|
Поживe же јwвъ по ћзвэ лётъ сто2 сeдмьдесzтъ, всёхъ же лётъ поживE двёсти четhредесzть џсмь. И# ви1дэ јwвъ сhны сво‰ и3 сhны сынHвъ свои1хъ, дaже до четвeртагw р0да.
|
|
17
|
17
|
|
і помер Іов у старості, насичений днями*.
|
И# скончaсz јwвъ стaръ и3 и3сп0лнь днjй. Пи1сано же є4сть пaки востaти є3мY, съ ни1миже гDь возстaвитъ и5. Тaкw толкyетсz t сЂрскіz кни1ги: въ земли2 ќбw живhй ґvсітідjйстэй, на предёлэхъ їдумeи и3 ґравjи: прeжде же бsше и4мz є3мY їwвaвъ: взeмъ же женY ґрaвлzныню, роди2 сhна, є3мyже и4мz є3ннHнъ: бё же т0й nтцA ќбw зарefа, и3сavовыхъ сынHвъ сhнъ, мaтере же вос0рры, ћкоже бhти є3мY пsтому t ґвраaма. И# сjи цaріе цaрствовавшіи во є3дHмэ, є4юже и3 т0й њбладaше стран0ю: пeрвый валaкъ сhнъ веHровъ, и3 и4мz грaду є3гw2 деннавA: по валaцэ же їwвaвъ, нарицaемый јwвъ: по сeмъ ґссHмъ бhвшій в0ждь t fеманітідjйскіz страны2: по сeмъ ґдaдъ, сhнъ варaдовъ, и4же и3зсэчE мадіaма на п0ли мwaвли, и3 и4мz грaду є3гw2 геfeмъ. Пришeдшіи же къ немY дрyзіе, є3ліфaзъ (сhнъ сwфaнь) t сынHвъ и3сavовыхъ, цaрь fеманjйскій, валдaдъ (сhнъ ґмнHна ховaрскагw) саvхeйскій власти1тель, сwфaръ мінeйскій цaрь.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.