Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 2

Порівняти:

⇄

1 2 3

Глава 2	Глава́ в҃

1	1
Сурміть трубою на Сионі і бийте тривогу на святій горі Моїй; нехай тремтять усі жителі землі, бо настає день Господній, бо він близько —	Вострꙋби́те трꙋбо́ю въ сїѡ́нѣ, проповѣ́дите въ горѣ̀ мое́й ст҃ѣ́й, и҆ да смѧтꙋ́тсѧ всѝ живꙋ́щїи на землѝ, ꙗ҆́кѡ предстои́тъ де́нь гдⷭ҇ень, ꙗ҆́кѡ бли́з̾,
2	2
день темряви і мороку, день хмарний і туманний: як ранкова зоря поширюється по горах народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів.	де́нь тмы̀ и҆ бꙋ́ри, де́нь ѡ҆́блака и҆ мглы̀: ꙗ҆́коже оу҆́тро разлїю́тсѧ по гора́мъ лю́дїе мно́зи и҆ крѣ́пцы, подо́бни и҆̀мъ не бы́ша ѿ вѣ́ка, и҆ по ни́хъ не приложи́тсѧ до лѣ́тъ въ ро́дъ и҆ ро́дъ:
3	3
Перед ним пожирає вогонь, а за ним палить полум’я; перед ним земля, як сад Едемський, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього.	ꙗ҆̀же пред̾ ни́мъ ѻ҆́гнь потреблѧ́ѧй, и҆ ꙗ҆̀же за ни́мъ возгара́ѧсѧ пла́мень: ꙗ҆́коже ра́й сла́дости землѧ̀ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆̀же созадѝ є҆гѡ̀ по́ле па́гꙋбы, и҆ спаса́ющагѡсѧ не бꙋ́детъ и҆̀мъ:
4	4
Вигляд його як вигляд коней, і скачуть вони, як вершники;	ꙗ҆́коже ви́дъ ко́нскїй ви́дъ и҆́хъ, и҆ ꙗ҆́коже кѡ́нницы, та́кѡ проженꙋ́тъ:
5	5
скачуть по вершинах гір ніби зі стуком колісниць, ніби з тріском вогненного полум’я, яке пожирає солому, як сильний народ, вишикуваний до битви.	ꙗ҆́коже гла́съ колесни́цъ на верхѝ го́ръ востекꙋ́тъ, и҆ ꙗ҆́кѡ гла́съ пла́мене ѻ҆́гненна попалѧ́юща тро́стїе, и҆ ꙗ҆́кѡ лю́дїе мно́зи и҆ крѣ́пцы воѡполча́ющїисѧ на бра́нь.
6	6
Побачивши його, затремтять народи, у всіх лиця збліднуть.	Ѿ лица̀ и҆́хъ сокрꙋша́тсѧ лю́дїе: всѧ́кое лицѐ а҆́ки ѡ҆пале́нїе горнца̀.
7	7
Як борці біжать вони і як хоробрі воїни залазять на стіну, і кожен іде своєю дорогою, і не збивається зі шляхів своїх.	Ꙗ҆́коже борцы̀ потекꙋ́тъ, и҆ ꙗ҆́коже мꙋ́жїе хра́бри взы́дꙋтъ на ѡ҆гра̑ды: и҆ кі́йждо въ пꙋ́ть сво́й по́йдетъ, и҆ не совратѧ́тъ пꙋті́й свои́хъ,
8	8
Не давлять одне одного, кожен іде своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкодженими.	и҆ кі́йждо ѿ бра́та своегѡ̀ не ѿстꙋ́питъ: ѡ҆тѧгоще́ни ѻ҆рꙋ̑жїи свои́ми по́йдꙋтъ и҆ въ стрѣла́хъ свои́хъ падꙋ́тъ, но не сконча́ютсѧ.
9	9
Бігають по місту, піднімаються на стіни, залазять на доми, входять у вікна, як злодії.	Гра́да и҆́мꙋтсѧ, и҆ на забра̑ла востекꙋ́тъ, и҆ на хра̑мины взлѣ́зꙋтъ, и҆ ѻ҆ко́нцами вни́дꙋтъ, ꙗ҆́коже та́тїе.
10	10
Перед ними потрясеться земля, похитнеться небо; сонце і місяць потьмаряться, і зірки втратять своє світло.	Пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ смѧте́тсѧ землѧ̀ и҆ потрѧсе́тсѧ не́бо: со́лнце и҆ лꙋна̀ поме́ркнꙋтъ, и҆ ѕвѣ́зды оу҆гасѧ́тъ свѣ́тъ сво́й.
11	11
І Господь дасть глас Свій перед воїнством Своїм, бо дуже численне полчище Його і могутній виконавець слова Його; бо великий день Господній і дуже страшний, і хто витримає його?	И҆ гдⷭ҇ь да́стъ гла́съ сво́й пред̾ лице́мъ си́лы своеѧ̀, ꙗ҆́кѡ мно́гъ є҆́сть ѕѣлѡ̀ по́лкъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ крѣпка̑ дѣла̀ слове́съ є҆гѡ̀: занѐ вели́къ де́нь гдⷭ҇ень, вели́къ и҆ свѣ́телъ ѕѣлѡ̀, и҆ кто̀ бꙋ́детъ дово́ленъ є҆мꙋ̀;
12	12
Але і нині ще говорить Господь: наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і риданні.	И҆ нн҃ѣ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ: ѡ҆брати́тесѧ ко мнѣ̀ всѣ́мъ се́рдцемъ ва́шимъ въ постѣ̀ и҆ въ пла́чи и҆ въ рыда́нїи,
13	13
Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди.	и҆ расто́ргните сердца̀ ва̑ша, а҆ не ри̑зы ва́шѧ, и҆ ѡ҆брати́тесѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, ꙗ҆́кѡ млⷭ҇тивъ и҆ ще́дръ є҆́сть, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ и҆ раскаѧва́йсѧ ѡ҆ ѕло́бахъ.
14	14
Хто знає, чи не змилостивиться Він, і чи не залишить благословення, хлібного приношення й узливання Господу Богу вашому?	Кто̀ вѣ́сть, ѡ҆брати́тсѧ ли, и҆ раска́етсѧ, и҆ ѡ҆ста́витъ за собо́ю блгⷭ҇ве́нїе и҆ же́ртвꙋ и҆ возлїѧ́нїе гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ;
15	15
Засурміть трубою на Сионі, призначте піст і оголосіть урочисте зібрання.	Вострꙋби́те трꙋбо́ю въ сїѡ́нѣ, ѡ҆свѧти́те по́стъ, проповѣ́дите цѣльбꙋ̀,
16	16
Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть отроків і немовлят; нехай вийде наречений з палацу свого і наречена зі своєї світлиці.	собери́те лю́ди, ѡ҆свѧти́те цр҃ковь, и҆збери́те старѣ̑йшины, совокꙋпи́те младе́нцы ссꙋ́щыѧ сосцы̀: да и҆зы́детъ жени́хъ ѿ ло́жа своегѡ̀, и҆ невѣ́ста ѿ черто́га своегѡ̀.
17	17
Між притвором і жертовником нехай плачуть священики, служителі Господні, і говорять: «пощади, Господи, народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не знущалися з нього народи; для чого будуть говорити між народами: де Бог їхній?»	Междꙋ̀ степе́ньми же́ртвенника воспла́чꙋтсѧ жерцы̀ слꙋжа́щїи гдⷭ҇ꙋ и҆ рекꙋ́тъ: пощадѝ, гдⷭ҇и, лю́ди твоѧ̑ и҆ не да́ждь достоѧ́нїѧ твоегѡ̀ на оу҆кори́знꙋ, да не ѡ҆блада́ютъ и҆́ми ꙗ҆зы́цы, да не рекꙋ́тъ во ꙗ҆зы́цѣхъ: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ и҆́хъ;
18	18
І тоді возревнує Господь за землю Свою, і пощадить народ Свій.	И҆ возревнова̀ гдⷭ҇ь ѡ҆ землѝ свое́й и҆ пощадѣ̀ лю́ди своѧ̑.
19	19
І відповість Господь, і скаже народу Своєму: ось, Я пошлю вам хліб і вино і єлей, і будете насичуватися ними, і більше не віддам вас на наругу народам.	И҆ ѿвѣща̀ гдⷭ҇ь лю́демъ свои̑мъ и҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ ва́мъ послю̀ пшени́цꙋ и҆ вїно̀ и҆ ма́сло древѧ́ное, и҆ насы́титесѧ и҆́хъ, и҆ не да́мъ ва́съ ксемꙋ̀ на порꙋга́нїе во ꙗ҆зы́цѣхъ:
20	20
І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла.	и҆ сꙋ́щаго ѿ сѣ́вера ѿженꙋ̀ ѿ ва́съ и҆ ѿри́нꙋ є҆го̀ на зе́млю безво́днꙋю, и҆ погꙋблю̀ лицѐ є҆гѡ̀ въ мо́ри пе́рвѣмъ и҆ за̑днѧѧ є҆гѡ̀ въ мо́ри послѣ́днемъ, и҆ взы́детъ гни́лость є҆гѡ̀, и҆ взы́детъ смра́дъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ возвели́чи дѣла̀ своѧ̑.
21	21
Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це.	Дерза́й, землѐ, ра́дꙋйсѧ и҆ весели́сѧ, ꙗ҆́кѡ возвели́чи гдⷭ҇ь, є҆́же сотвори́ти.
22	22
Не бійтеся, тварини, бо пасовища пустелі виростять траву, дерево принесе плід свій, смоковниця і виноградна лоза покажуть свою силу.	Дерза́йте, ско́ти польсті́и, ꙗ҆́кѡ прозѧ́бнꙋша полѧ̀ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ дре́во принесѐ пло́дъ сво́й, вїногра́дъ и҆ смѡ́кви да́ша си́лꙋ свою̀.
23	23
І ви, діти Сиону, радійте і веселіться у Господі Бозі вашому; бо Він дасть вам дощ за мірою і буде посилати вам дощ, дощ ранній і пізній, як раніше.	И҆ ча̑да сїѡ̑нѧ, ра́дꙋйтесѧ и҆ весели́тесѧ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ бз҃ѣ ва́шемъ, ꙗ҆́кѡ дадѐ ва́мъ пи́щꙋ въ пра́вдꙋ и҆ ѡ҆дожди́тъ ва́мъ до́ждь ра́ннїй и҆ по́здный, ꙗ҆́коже и҆ пре́жде:
24	24
І наповняться токи хлібом, і переповняться підточилля виноградним соком і єлеєм.	и҆ напо́лнѧтсѧ гꙋ́мна ва̑ша пшени́цы, и҆ преизлїю́тсѧ точи̑ла вїно́мъ и҆ є҆ле́емъ.
25	25
І воздам вам за ті роки, коли пожирали сарана, черва, жуки і гусінь велике військо Моє, яке послав Я на вас.	И҆ возда́мъ ва́мъ вмѣ́стѡ лѣ́тъ, въ нѧ́же поѧдо́ша прꙋ́зи и҆ мши́ца, и҆ си́плеве и҆ гꙋ́сєницы, си́ла моѧ̀ вели́каѧ, ю҆́же посла́хъ на вы̀:
26	26
І до ситости будете їсти і насичуватися і славити ім’я Господа Бога вашого, Який дивне вчинив з вами, і не осоромиться народ Мій повіки.	и҆ снѣ́сте ꙗ҆дꙋ́ще и҆ насы́титесѧ, и҆ похвали́те и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, ꙗ҆̀же сотворѝ съ ва́ми чꙋдеса̀: и҆ не посра́мѧтсѧ лю́дїе моѝ во вѣ́къ.
27	27
І пізнаєте, що Я посеред Ізраїля, і Я — Господь Бог ваш, і немає іншого, і Мій народ не осоромиться повіки.	И҆ оу҆вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ посредѣ̀ і҆и҃лѧ а҆́зъ є҆́смь, и҆ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆ нѣ́сть и҆но́гѡ ра́звѣ менє̀: и҆ не посра́мѧтсѧ ктомꙋ̀ лю́дїе моѝ во вѣ́къ.
28	28
І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння.	И҆ бꙋ́детъ по си́хъ, и҆ и҆злїю̀ ѿ дх҃а моегѡ̀ на всѧ́кꙋ пло́ть, и҆ прорекꙋ́тъ сы́нове ва́ши и҆ дщє́ри ва́шѧ, и҆ ста́рцы ва́ши сѡ́нїѧ оу҆́зрѧтъ, и҆ ю҆́нѡты ва́ши видѣ̑нїѧ оу҆ви́дѧтъ:
29	29
І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого.	и҆́бо на рабы̑ моѧ̑ и҆ на рабы̑ни моѧ̑ во дни̑ ѡ҆́ны и҆злїю̀ ѿ дх҃а моегѡ̀:
30	30
І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму.	и҆ да́мъ чꙋдеса̀ на небесѝ и҆ на землѝ, кро́вь и҆ ѻ҆́гнь и҆ кꙋре́нїе ды́ма:
31	31
Сонце перетвориться на темряву і місяць — на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний.	со́лнце ѡ҆брати́тсѧ во тмꙋ̀, и҆ лꙋна̀ въ кро́вь, пре́жде не́же прїитѝ дню̀ гдⷭ҇ню вели́комꙋ и҆ просвѣще́нномꙋ:
32	32
І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння, як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь.	и҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ и҆́же призове́тъ и҆́мѧ гдⷭ҇не, спасе́тсѧ: ꙗ҆́кѡ въ горѣ̀ сїѡ́нѣ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ бꙋ́детъ спаса́емый, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь, и҆ благовѣствꙋ́емїи, и҆̀хже гдⷭ҇ь призва̀.

← Глава 1

Глава 3 →

1 2 3

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт