|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| І наказав ввести її туди, де зберігалися срібні сосуди його, і звелів їй користуватися їжею від столу його і пити вино його. | |
|
2
|
|
| Але Юдиф сказала: не буду їсти цього, щоб не було спокуси, але нехай подають мені те, що принесене зі мною. | |
|
3
|
|
| Олоферн сказав їй: а коли вичерпається те, що з тобою, звідки ми візьмемо, щоб подавати тобі подібне до цього? Бо серед нас немає нікого з роду твого. | |
|
4
|
|
| Юдиф відповіла йому: нехай живе душа твоя, господарю мій; раба твоя не споживе того, що зі мною, раніше, ніж Господь звершить моєю рукою те, що Він визначив. | |
|
5
|
|
| І ввели її слуги Олоферна в намет, і спала вона до півночі; а перед ранковою сторожею встала | |
|
6
|
|
| і послала сказати Олоферну: нехай дасть господар мій повеління, щоб рабі твоїй дозволили виходити на молитву. | |
|
7
|
|
| Олоферн наказав своїм охоронцям не перешкоджати їй. І пробула вона в таборі три дні, а ночами виходила в долину Ветилуї, обмивалася біля джерела води біля табору. | |
|
8
|
|
| І, виходячи, молилася Господу Богу Ізраїлевому, щоб Він направив путь її до спасіння синів Його народу. | |
|
9
|
|
| Після повернення вона перебувала у наметі чистою, а надвечір приносили їй їжу. | |
|
10
|
|
| У четвертий день Олоферн зробив бенкет для одних слуг своїх і не запросив до прислуговування нікого з приставлених до служіння. | |
|
11
|
|
| І сказав євнухові Вагою, який управляв усім, що в нього було: іди і переконай єврейську жінку, яка у тебе, прийти до нас їсти і пити з нами: | |
|
12
|
|
| соромно нам залишити таку жінку, не поговоривши з нею; вона осміє нас, якщо ми не запросимо її. | |
|
13
|
|
| Вагой, вийшовши від Олоферна, прийшов до неї і сказав: не відмовся, прекрасна молода жінко, прийти до господаря мого, щоб прийняти честь перед лицем його і пити з нами вино в радості і бути у цей день як однією з дочок синів Ассура, які предстоять у домі Навуходоносора. | |
|
14
|
|
| Юдиф сказала йому: хто я, щоб перечити господареві моєму? поспішу виконати усе, що буде завгодно господареві моєму, і це буде служити мені втіхою до дня смерти моєї. | |
|
15
|
|
| Вона встала і вбралася в одяг і в усі жіночі прикраси; а служниця її прийшла і розстелила для неї по землі перед Олоферном килими, які вона одержала від Вагоя для повсякчасного використання, щоб їсти, лежачи на них. | |
|
16
|
|
| Потім Юдиф прийшла і возлягла. Пробудилося серце Олоферна до неї, і душа його схвилювалася: він сильно бажав зійтися з нею і шукав випадку звабити її з того самого дня, як побачив її. | |
|
17
|
|
| І сказав їй Олоферн: пий же і веселися з нами. | |
|
18
|
|
| А Юдиф сказала: буду пити, господарю, тому що сьогодні життя моє звеличилося в мені більше, ніж в усі дні від народження мого. | |
|
19
|
|
| І вона брала, їла і пила перед ним те, що приготувала служниця її. | |
|
20
|
|
| А Олоферн милувався нею і пив вина дуже багато, скільки не пив ніколи, ні в один день від народження. |
