|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| У вісімнадцятому році, у двадцять другий день першого місяця, було дано в домі Навуходоносора, царя Ассирійського, повеління — зробити, як він сказав, помсту всій землі. | |
|
2
|
|
| Скликавши всіх служителів і всіх сановників своїх, він відкрив їм таємницю свого наміру і своїми вустами визначив всіляке зло тій землі. | |
|
3
|
|
| І вони вирішили погубити всіх, хто не підкорився слову вуст його. | |
|
4
|
|
| Після закінчення своєї наради, Навуходоносор, цар Ассирійський, покликав головного вождя війська свого, Олоферна, який був другим після нього, і сказав йому: | |
|
5
|
|
| так говорить великий цар, господар усієї землі: ось, ти підеш від імені мого і візьмеш із собою чоловіків, упевнених у своїй силі, — піших сто двадцять тисяч і безліч коней із дванадцятьма тисячами вершників, — | |
|
6
|
|
| і вийдеш проти усієї землі на заході за те, що не підкорилися слову вуст моїх. | |
|
7
|
|
| І оголосиш їм, щоб вони готували землю і воду, тому що я з гнівом вийду на них, покрию все лице землі їхньої ногами війська мого і віддам йому їх на пограбування. | |
|
8
|
|
| Доли і потоки наповняться їхніми пораненими, і ріка, загачена трупами їхніми, переповниться; | |
|
9
|
|
| а полонених їхніх я розсію по краях усієї землі. | |
|
10
|
|
| Ти ж, вирушивши, заволодій для мене всіма межами їх: які самі здадуться тобі, тих ти збережи до дня викриття їх; | |
|
11
|
|
| а непокірливих нехай не пощадить око твоє: віддавай їх на смерть і на пограбування по усій землі твоїй. | |
|
12
|
|
| Бо живий я, — і міцне царство моє: що сказав, те зроблю моєю рукою. | |
|
13
|
|
| Не переступи ж ні в чому слів господаря твого, але неодмінно виконай, як я наказав тобі, і не барися з виконанням. | |
|
14
|
|
| Олоферн, вийшовши від лиця господаря свого, запросив до себе всіх сановників, полководців і начальників війська ассирійського, | |
|
15
|
|
| відрахував для битви добірних чоловіків, як повелів йому господар його, сто двадцять тисяч, і кінних стрільців дванадцять тисяч, | |
|
16
|
|
| і привів їх у такий порядок, яким шикується військо, яке йде на битву. | |
|
17
|
|
| Він узяв дуже багато верблюдів, ослів і мулів для обозу їх, а овець, волів і кіз для продовольства їх — без числа, | |
|
18
|
|
| і багато їжі для усіх, і дуже багато золота і срібла з царського дому. | |
|
19
|
|
| І вирушив у похід з усім військом своїм, щоб випередити царя Навуходоносора і покрити усе лице землі на заході колісницями, кіннотою й добірною піхотою своєю. | |
|
20
|
|
| І з ним вийшли союзники в такій безлічі, як сарана і як пісок земний, тому що від безлічі не було і рахунку їм. | |
|
21
|
|
| Пройшовши шлях трьох днів від Ниневії до переднього краю рівнини Вектелеф, вони повернули від Вектелефа, біля гори, що лежить ліворуч від верхньої Киликії. | |
|
22
|
|
| Звідти, взявши все військо своє, піших і кінних і колісниці свої, він вирушив у нагірну країну; | |
|
23
|
|
| розбив фудян і лудян і пограбував усіх синів Рассиса і синів Ісмаїла, які жили у пустелі на південь до землі Хеллеонської. | |
|
24
|
|
| Потім, переправившись через Євфрат, він пройшов Месопотамію і зруйнував усі високі міста біля потоку Аврон до входу в море. | |
|
25
|
|
| Зайнявши межі Киликії, він вибив усіх, хто протистояв йому і, пройшовши до країв Іафета, які лежать на південь на передній стороні Аравії, | |
|
26
|
|
| обійшов навкруги усіх синів Мадіама, спалив житла їхні і пограбував стада їхні. | |
|
27
|
|
| Потім спустився на рівнину Дамаска, під час жнив пшениці, випалив усі ниви їхні, віддав на знищення стада овець і волів, розграбував міста їхні, спустошив їхні поля і побив усіх юнаків їхніх вістрям меча. | |
|
28
|
|
| Страх і жах напав на жителів приморської країни, які жили в Сидоні й Тирі, на жителів Сура й Окини і на всіх жителів Іємнаана, — і всі мешканці Азота й Аскалона дуже злякалися його. |
