|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| Як потемніло золото, змінилося золото найкраще! камені святилища розкидані по всіх перехрестях. | |
|
2
|
|
| Сини Сиону дорогоцінні, рівноцінні найчистішому золоту, як вони зрівняні з глиняним посудом, виробом рук гончаря! | |
|
3
|
|
| І чудовиська подають соски і годують своїх дитяток, а дочка народу мого стала жорстокою подібно до страусів у пустелі. | |
|
4
|
|
| Язик немовляти прилипає до гортані його від спраги; діти просять хліба, і ніхто не дає їм. | |
|
5
|
|
| Ті, що їли солодке, гинуть на вулицях; виховані на багряниці тиснуться до гною. | |
|
6
|
|
| Покарання нечестя дочки народу мого перевищує страту за гріхи Содома: той загинув миттєво, і руки людські не торкалися його. | |
|
7
|
|
| Князі її були у ній чистіші за сніг, біліші за молоко; вони були тілом кращі за корал, вигляд їх був, як сапфір; | |
|
8
|
|
| а тепер темніші за все чорне лиця їхні; не впізнаю́ть їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їхніх, стала суха, як дерево. | |
|
9
|
|
| Умертвлені мечем щасливіші за померлих від голоду, тому що ці тануть, уражені від нестачі плодів польових. | |
|
10
|
|
| Руки м’якосердих жінок варили дітей своїх, щоб вони були для них їжею у час загибелі дочки народу мого. | |
|
11
|
|
| Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і запалив на Сионі вогонь, який пожер основи його. | |
|
12
|
|
| Не вірили царі землі і всі, що живуть у вселенній, щоб ворог і супротивник увійшов у врата Єрусалима. | |
|
13
|
|
| Усе це — за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, які серед нього проливали кров праведників; | |
|
14
|
|
| бродили, як сліпі, вулицями, осквернилися кров’ю, так що неможливо було доторкнутися до одягу їх. | |
|
15
|
|
| «Цурайтеся! нечистий!» кричали їм; «цурайтеся, цурайтеся, не доторкайтеся»; і вони йшли засмучені; а між народом говорили: «їх більше не буде! | |
|
16
|
|
| лице Господнє розсіє їх; Він уже не спогляне на них», тому що вони лиця́ священиків не поважають, старців не милують. | |
|
17
|
|
| Наші очі стомлені у даремному чеканні допомоги; зі сторожової вежі нашої ми очікували народ, який не міг урятувати нас. | |
|
18
|
|
| А вони підстерігали кроки наші, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші сповнилися; прийшов кінець наш. | |
|
19
|
|
| Ті, що переслідували нас, були швидші за орлів небесних; ганялися за нами по горах, ставили засідку для нас у пустелі. | |
|
20
|
|
| Дихання життя нашого, помазаник Господній пійманий у ями їх, той, про якого ми говорили: «під тінню його будемо жити серед народів». | |
|
21
|
|
| Радуйся і веселися, дочко Едома, жителько землі Уц! І до тебе дійде чаша; нап’єшся доп’яна й оголишся. | |
|
22
|
|
| Дочко Сиону! покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він не буде більш виганяти тебе; але твоє беззаконня, дочко Едома, Він відвідає і виявить гріхи твої. |
