|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу. | |
|
2
|
|
| Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників; | |
|
3
|
|
| ми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови. | |
|
4
|
|
| Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші. | |
|
5
|
|
| Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку. | |
|
6
|
|
| Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом. | |
|
7
|
|
| Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні. | |
|
8
|
|
| Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх. | |
|
9
|
|
| З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі. | |
|
10
|
|
| Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду. | |
|
11
|
|
| Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських. | |
|
12
|
|
| Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються. | |
|
13
|
|
| Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров. | |
|
14
|
|
| Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають. | |
|
15
|
|
| Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання. | |
|
16
|
|
| Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили! | |
|
17
|
|
| Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші. | |
|
18
|
|
| Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній. | |
|
19
|
|
| Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід. | |
|
20
|
|
| Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час? | |
|
21
|
|
| Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину. | |
|
22
|
|
| Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно? |
