|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його. | |
|
2
|
|
| Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло. | |
|
3
|
|
| Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою; | |
|
4
|
|
| виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої; | |
|
5
|
|
| огородив мене і обклав гіркотою і тяготою; | |
|
6
|
|
| посадив мене у темне місце, як давно померлих; | |
|
7
|
|
| оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої, | |
|
8
|
|
| і коли я волав і взивав, затримував молитву мою; | |
|
9
|
|
| камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої. | |
|
10
|
|
| Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці; | |
|
11
|
|
| викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо; | |
|
12
|
|
| натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл; | |
|
13
|
|
| послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого. | |
|
14
|
|
| Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх. | |
|
15
|
|
| Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином. | |
|
16
|
|
| Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом. | |
|
17
|
|
| І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство, | |
|
18
|
|
| і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа. | |
|
19
|
|
| Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч. | |
|
20
|
|
| Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені. | |
|
21
|
|
| Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю: | |
|
22
|
|
| з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося. | |
|
23
|
|
| Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя! | |
|
24
|
|
| Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього. | |
|
25
|
|
| Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його. | |
|
26
|
|
| Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа. | |
|
27
|
|
| Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй; | |
|
28
|
|
| сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї; | |
|
29
|
|
| вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»; | |
|
30
|
|
| підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою, | |
|
31
|
|
| бо не навік залишає Господь. | |
|
32
|
|
| Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї. | |
|
33
|
|
| Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських. | |
|
34
|
|
| Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі, | |
|
35
|
|
| коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього, | |
|
36
|
|
| коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь? | |
|
37
|
|
| Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? | |
|
38
|
|
| Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя? | |
|
39
|
|
| Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої. | |
|
40
|
|
| Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа. | |
|
41
|
|
| Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах: | |
|
42
|
|
| ми відпали й були вперті; Ти не пощадив. | |
|
43
|
|
| Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив; | |
|
44
|
|
| Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша; | |
|
45
|
|
| сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів. | |
|
46
|
|
| Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші. | |
|
47
|
|
| Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша. | |
|
48
|
|
| Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого. | |
|
49
|
|
| Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення, | |
|
50
|
|
| доки не зглянеться і не побачить Господь з небес. | |
|
51
|
|
| Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста. | |
|
52
|
|
| Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини; | |
|
53
|
|
| скинули життя моє в яму і закидали мене камінням. | |
|
54
|
|
| Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я». | |
|
55
|
|
| Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої. | |
|
56
|
|
| Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого. | |
|
57
|
|
| Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся». | |
|
58
|
|
| Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє. | |
|
59
|
|
| Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє. | |
|
60
|
|
| Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене. | |
|
61
|
|
| Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене, | |
|
62
|
|
| слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня. | |
|
63
|
|
| Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня. | |
|
64
|
|
| Воздай їм, Господи, за ділами рук їх; | |
|
65
|
|
| пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них; | |
|
66
|
|
| переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної. |
