|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Горе мені! бо зі мною тепер — як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя. | ?И$, лю1тэ мнЁ! понeже бhхъ ѓки собирazй слaму на жaтвэ, и3 ћкw пaродокъ во њб8имaніи віногрaда не сyщу гр0здію, є4же ћсти первоплHднаz, ±же вожделЁ душA моS. |
|
2
|
2
|
| Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть. | ?И$, лю1тэ мнЁ, душE! ћкw поги1бе бlгочтcи1вый t земли2, и3 и3справлsющагw въ человёцэхъ нёсть: вси2 во кр0вехъ прsтсz, кjйждо бли1жнzго своего2 њѕлоблsетъ њѕлоблeніемъ, |
|
3
|
3
|
| Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу. | на ѕло2 рyки сво‰ ўготовлsютъ: кнsзь пр0ситъ, и3 судіS ми6рнаz словесA глаг0летъ, желaніе души2 є3гw2 є4сть: и3 tимY благ†z и4хъ, |
|
4
|
4
|
| Кращий з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття. | ћкw м0ль поzдazй, и3 ходsй по прaвиламъ въ дeнь стражбы2. ?И$, лю1тэ! u5, лю1тэ! tмщє1ніz тво‰ приспёша, нн7э бyдутъ плaчы и4хъ. |
|
5
|
5
|
| Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх. | Не вёрите другHмъ, ни надёйтесz на старBйшины, и3 t сожи1телницы твоеS храни1сz, є4же сказaти є4й что2: |
|
6
|
6
|
| Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині — домашні її. | понeже сhнъ безчeститъ nтцA, дщeрь востaнетъ на мaтерь свою2 и3 невёста на свекр0вь свою2, врази2 вси2 мyжу домaшніи є3гw2. |
|
7
|
7
|
| А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене. | Ѓзъ же ко гDеви воззрю2, потерплю2 бGа сп7са моего2, ўслhшитъ мS бGъ м0й. |
|
8
|
8
|
| Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене. | Не рaдуйсz њ мнЁ, враждeбница моS, ћкw пад0хъ, и3 востaну: занE ѓще сsду во тмЁ, гDь њсвэти1тъ мS. |
|
9
|
9
|
| Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його. | Гнёвъ гDень стерплю2, ћкw согрэши1хъ є3мY, д0ндеже њправди1тъ прю2 мою2 и3 сотвори1тъ сyдъ м0й: и3 и3зведeтъ мS на свётъ, и3 ўзрю2 прaвду є3гw2. |
|
10
|
10
|
| І побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: «де Господь Бог твій?» Надивляться на неї очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях. | И# ќзритъ враждeбница моS, и3 њблечeтсz въ стyдъ глаг0лющаz ко мнЁ: гдё є3сть гDь бGъ тв0й; Џчи мои2 воззрsтъ на ню2, нн7э бyдетъ въ попрaніе ѓки кaлъ на путeхъ. |
|
11
|
11
|
| У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення. | Дeнь глаждeніz плjнfа: и3зглаждeніе твоE дeнь џный, и3 сотрeтъ зак0ны тво‰ дeнь џный. |
|
12
|
12
|
| У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки Євфрату, і від моря до моря, і від гори до гори. | И# грaди твои2 пріи1дутъ на поравнeніе и3 въ раздэлeніе ґссmрjйско, и3 грaди твои2 твeрдіи въ раздэлeніе t тЂра дaже до рэки2 сЂрскіz, и3 t м0рz дaже до м0рz, и3 t горы2 дaже до горы2, днjе воды2 и3 молвы2. |
|
13
|
13
|
| А земля та буде пустелею за провину жителів її, за плоди діянь їх. | И# бyдетъ землS въ пaгубу со живyщими на нeй, t плодHвъ начинaній и4хъ. |
|
14
|
14
|
| Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кармила; нехай пасуться вони на Васані і Галааді, як у дні давні! | Паси2 лю1ди тво‰ жезл0мъ твои1мъ, џвцы наслёдіz твоегw2, вселsющыzсz є3ди6ны въ дубрaвэ средЁ карми1ла, попасyтъ васанjтіду и3 галаадjтіду, ћкоже днjе вёка. |
|
15
|
15
|
| Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла. | И# по днє1мъ и3сх0да твоегw2 и3з8 є3гЂпта ќзрите чудє1снаz. |
|
16
|
16
|
| Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими; | Ќзрzтъ kзhцы и3 ўсрамsтсz t всеS крёпости своеS, рyцэ возложaтъ на ўстA сво‰, и3 ќши и4хъ њгл0хнутъ, |
|
17
|
17
|
| будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе. | поли1жутъ пeрсть ћкw ѕмjеве плёжуще по земли2, смzтyтсz во њблежeніи своeмъ: њ гDэ бз7э нaшемъ ўжaснутсz и3 ўбоsтсz t тебє2. |
|
18
|
18
|
| Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати. | Кто2 бGъ ћкоже ты2, teмлzй беззакHніz и3 њставлszй нечє1стіz њстaнкwмъ наслёдіz своегw2; и3 не ўдержA гнёва своегw2 во свидёніе, ћкw воли1тель млcти є4сть. |
|
19
|
19
|
| Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші. | Т0й њбрати1тъ и3 ўщeдритъ ны2, и3 погрузи1тъ непр†вды нaшz и3 ввeржетъ въ глубины6 мwрскjz вс‰ грэхи2 нaшz, |
|
20
|
20
|
| Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших. | дaстъ и4стину їaкwву, (и3) млcть ґвраaму, ћкоже клsлсz є3си2 nтцє1мъ нaшымъ во дни6 пє1рвыz. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
