|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Отже, коли є яке втішення у Христі, коли є яка втіха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і жалісливість, | |
|
2
|
|
| то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту саму любов, будьте однодушні та однодумнi; | |
|
3
|
|
| нічого не робіть з суперництва або чванливости, але в покірності шануйте один одного вищим за себе. | |
|
4
|
|
| Hе про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших, | |
|
5
|
|
| бо у вас повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі: | |
|
6
|
|
| Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Боговi‚ | |
|
7
|
|
| але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; | |
|
8
|
|
| упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної. | |
|
9
|
|
| Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я, | |
|
10
|
|
| щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних | |
|
11
|
|
| і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця. | |
|
12
|
|
| Отже, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутности, зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння; | |
|
13
|
|
| тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням. | |
|
14
|
|
| Усе робіть без нарікання й сумніву, | |
|
15
|
|
| щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі, | |
|
16
|
|
| зберігаючи Слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я не даремно біг і не даремно трудився. | |
|
17
|
|
| Та коли я і роблюся жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радію і співрадію усім вам. | |
|
18
|
|
| Про це саме і ви радійте і співрадійте мені. | |
|
19
|
|
| Hадіюсь же в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом. | |
|
20
|
|
| Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас. | |
|
21
|
|
| Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу. | |
|
22
|
|
| А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовістуванні. | |
|
23
|
|
| Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною. | |
|
24
|
|
| Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас. | |
|
25
|
|
| А втім, я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй, | |
|
26
|
|
| бо він дуже бажав бачити всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу. | |
|
27
|
|
| Бо він був смертельно хворий, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалася мені печаль до печалі. | |
|
28
|
|
| Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи і я був менше засмучений. | |
|
29
|
|
| Прийміть же його в Господі з усякою радістю і таких майте в пошані, | |
|
30
|
|
| бо він за діло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені. |
