Глава 2
1
Отже, коли є яке втішення у Христі, коли є яка втіха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і жалісливість,
2
то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту саму любов, будьте однодушні та однодумнi;
3
нічого не робіть з суперництва або чванливости, але в покірності шануйте один одного вищим за себе.
4
Hе про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших,
5
бо у вас повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі:
6
Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Боговi‚
7
але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік;
8
упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної.
9
Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я,
10
щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних
11
і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
12
Отже, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутности, зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння;
13
тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням.
14
Усе робіть без нарікання й сумніву,
15
щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі,
16
зберігаючи Слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я не даремно біг і не даремно трудився.
17
Та коли я і роблюся жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радію і співрадію усім вам.
18
Про це саме і ви радійте і співрадійте мені.
19
Hадіюсь же в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом.
20
Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас.
21
Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу.
22
А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовістуванні.
23
Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною.
24
Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас.
25
А втім, я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй,
26
бо він дуже бажав бачити всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу.
27
Бо він був смертельно хворий, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалася мені печаль до печалі.
28
Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи і я був менше засмучений.
29
Прийміть же його в Господі з усякою радістю і таких майте в пошані,
30
бо він за діло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені.
