|
Послання до Римлян святого апостола Павла
|
Къ ри1млzнwмъ
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
|
Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, обраний для благовістя Божого,
|
(За? о7f7.) Пavелъ, рaбъ ї}съ хrт0въ, звaнъ ґпcлъ, и3збрaнъ въ бlговёстіе б9іе,
|
|
2
|
2
|
|
яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у Писаннях святих,
|
є4же прeжде њбэщA прbрHки свои1ми въ писaніихъ с™hхъ,
|
|
3
|
3
|
|
про Сина Свого, котрий народився від сімені Давидового по плоті
|
њ сн7э своeмъ, бhвшемъ t сёмене дв7дова по пlти,
|
|
4
|
4
|
|
і відкрився Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння з мертвих, — про Ісуса Христа Господа нашого,
|
наречeннэмъ сн7э б9іи въ си1лэ, по д¦у с™hни, и3з8 воскrніz t мeртвыхъ, ї}са хrтA гDа нaшегw,
|
|
5
|
5
|
|
через Якого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім’я Його підкоряти вірі всі народи,
|
и4мже пріsхомъ блгdть и3 ґпcлство въ послушaніе вёры во всёхъ kзhцэхъ, њ и4мени є3гw2,
|
|
6
|
6
|
|
серед яких знаходитесь і ви, покликані Ісусом Христом, —
|
въ ни1хже є3стE и3 вы2, звaни ї}су хrтY:
|
|
7
|
7
|
|
усім, що перебувають у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
|
всBмъ сyщымъ въ ри1мэ возлю1блєннымъ бGу, зв†ннымъ с™ы6мъ: (За?.) блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A нaшегw, и3 гDа ї}са хrтA.
|
|
8
|
8
|
|
Перш за все дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
|
Пeрвое ќбw благодарю2 бGа моего2 ї}сомъ хrт0мъ њ всёхъ вaсъ, ћкw вёра вaша возвэщaетсz во всeмъ мjрэ:
|
|
9
|
9
|
|
Свідок мені Бог, Якому служу духом моїм у благовістуванні Сина Його, — що безперестанно згадую про вас,
|
свидётель бо ми2 є4сть бGъ, є3мyже служY дyхомъ мои1мъ во бlговэствовaніи сн7а є3гw2, ћкw безпрестaни пaмzть њ вaсъ творю2,
|
|
10
|
10
|
|
завжди благаючи в молитвах моїх‚ щоб воля Божа посприяла коли-небудь прийти мені до вас‚
|
всегдA въ моли1твахъ мои1хъ молsсz, ѓще ќбw когдA поспёшенъ бyду в0лею б9іею пріити2 къ вaмъ:
|
|
11
|
11
|
|
бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження,
|
желaю бо ви1дэти вaсъ, да нёкое подaмъ вaмъ даровaніе дух0вное, ко ўтверждeнію вaшему:
|
|
12
|
12
|
|
тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.
|
сіe же є4сть, соутёшитисz въ вaсъ вёрою џбщею, вaшею же и3 моeю.
|
|
13
|
13
|
|
Hе хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас‚ та досі зустрічав перешкоди, щоб мати який-небудь плід і у вас, як і в інших народів.
|
Не хощy же не вёдэти вaмъ, брaтіе, ћкw мн0жицею восхотёхъ пріити2 къ вaмъ, и3 возбранeнъ бhхъ досeлэ, да нёкій пл0дъ и3мёю и3 въ вaсъ, ћкоже и3 въ пр0чихъ kзhцэхъ.
|
|
14
|
14
|
|
Я заборгував еллінам і варварам, мудрецям і неукам.
|
Е$ллинwмъ же и3 вaрвавwмъ, м{дрымъ же и3 нераз{мнымъ д0лженъ є4смь:
|
|
15
|
15
|
|
Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, що знаходитесь у Римі.
|
тaкw є4сть, є4же по моемY ўсeрдію и3 вaмъ сyщымъ въ ри1мэ благовэсти1ти.
|
|
16
|
16
|
|
Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, спочатку юдею, потім і еллінові.
|
Не стыжyсz бо бlговэствовaніемъ хrт0вымъ: си1ла бо б9іz є4сть во спcніе всsкому вёрующему, їудeови же прeжде и3 є4ллину.
|
|
17
|
17
|
|
У ньому відкривається правда Божа з віри у віру, як написано: «Праведний вірою живий буде».
|
Прaвда бо б9іz въ нeмъ kвлsетсz t вёры въ вёру, ћкоже є4сть пи1сано: првdный же t вёры жи1въ бyдетъ.
|
|
18
|
18
|
|
Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою.
|
(За? п7.) Tкрывaетсz бо гнёвъ б9ій съ нб7сE на всsкое нечeстіе и3 непрaвду человёкwвъ, содержaщихъ и4стину въ непрaвдэ:
|
|
19
|
19
|
|
Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.
|
занE разyмное б9іе [є4же возм0жно разумёти њ бз7э] ћвэ є4сть въ ни1хъ, бGъ бо kви1лъ є4сть и5мъ:
|
|
20
|
20
|
|
Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.
|
неви6димаz бо є3гw2, t создaніz мjра творeньми помышлsєма, ви6дима сyть, и3 пrносyщнаz си1ла є3гw2 и3 бжcтво2, во є4же бhти и5мъ без8tвBтнымъ.
|
|
21
|
21
|
|
А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце;
|
Занeже разумёвше бGа, не ћкw бGа прослaвиша и3ли2 благодари1ша, но њсуети1шасz помышлє1ніи св0ими, и3 њмрачи1сz неразyмное и4хъ сeрдце:
|
|
22
|
22
|
|
називаючи себе мудрими, збожеволіли
|
глаг0лющесz бhти мyдри, њб8юродёша,
|
|
23
|
23
|
|
і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів, —
|
и3 и3змэни1ша слaву нетлённагw бGа въ под0біе w4браза тлённа человёка и3 пти1цъ и3 четверонHгъ и3 г†дъ:
|
|
24
|
24
|
|
тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх у нечистоту, щоб вони самі сквернили свої тіла.
|
тёмже и3 предадE и5хъ бGъ въ п0хотехъ сердeцъ и4хъ въ нечистотY, во є4же скверни1тисz тэлесє1мъ и4хъ въ себЁ самёхъ:
|
|
25
|
25
|
|
Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Який благословенний повіки, амінь.
|
и5же премэни1ша и4стину б9ію во лжY, и3 почт0ша и3 послужи1ша твaри пaче творцA, и4же є4сть блгcвeнъ во вёки, ґми1нь.
|
|
26
|
26
|
|
За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне;
|
Сегw2 рaди предадE и5хъ бGъ въ стр†сти безчeстіz: и3 жєнh бо и4хъ и3змэни1ша є3стeственную под0бу въ през8естeственную:
|
|
27
|
27
|
|
так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд.
|
тaкожде и3 мyжіе, њстaвльше є3стeственную под0бу жeнска п0ла, разжег0шасz п0хотію своeю дрyгъ на дрyга, мyжи на мужeхъ стyдъ содэвaюще, и3 возмeздіе, є4же подобaше прeлести и4хъ, въ себЁ воспріeмлюще.
|
|
28
|
28
|
|
А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові — чинити неподобства,
|
(За? п7№.) И# ћкоже не и3скуси1ша и3мёти бGа въ рaзумэ, (сегw2 рaди) предадE и5хъ бGъ въ неискyсенъ ќмъ, твори1ти неподHбнаz,
|
|
29
|
29
|
|
так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрости, вбивства, чвар, лестощів, лихих звичаїв,
|
и3сп0лненыхъ всsкіz непрaвды, блужeніz, лукaвства, лихоимaніz, ѕл0бы: и3сп0лненыхъ зaвисти, ўбjйства, рвeніz, льсти2, ѕлонрaвіz:
|
|
30
|
30
|
|
обмовники, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, непокірні батькам,
|
шепотники2, клеветники2, богомє1рзки, досади1тєли, велич†вы, гHрды, њбрэтaтєли ѕлhхъ, роди1телємъ непокори6вы,
|
|
31
|
31
|
|
безрозсудні, непримиренні, нелюбовні, клятвопорушні, немилостиві.
|
нераз{мны, непримири1тєлны, нелюбHвны, неклzтвохрани1тєлны, неми1лwстивны.
|
|
32
|
32
|
|
Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють.
|
Нёцыи же и3 њправдaніе б9іе разумёвше, ћкw такwвaz творsщіи дост0йни смeрти сyть, не т0чію сaми творsтъ, но и3 соизволsютъ творsщымъ.
|
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
|
Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти‚ що судиш.
|
Сегw2 рaди без8tвётенъ є3си2, q, человёче всsкъ судsй: и4мже бо суд0мъ сyдиши дрyга, себE њсуждaеши, т†zжде бо твори1ши судsй.
|
|
2
|
2
|
|
А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке.
|
Вёмы же, ћкw сyдъ б9ій є4сть пои1стиннэ на творsщихъ таковaz.
|
|
3
|
3
|
|
Hевже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке‚ і роблячи те саме‚ ти втечеш від суду Божого?
|
Помышлsеши ли же сіE, q, человёче, судsй таковaz творsщымъ и3 творS сaмъ т†zжде, ћкw ты2 и3збэжи1ши ли судA б9іz,
|
|
4
|
4
|
|
Або зневажаєш багатство Його милосердя, лагідности і довготерпіння, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння?
|
и3ли2 њ богaтствэ бlгости є3гw2 и3 кр0тости и3 долготерпёніи неради1ши, не вёдый, ћкw бlгость б9іz на покаsніе тS ведeтъ;
|
|
5
|
5
|
|
Але‚ через жорстокість твою і нерозкаяність серця, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і об’явлення праведного суду від Бога,
|
По жест0кости же твоeй и3 непокazнному сeрдцу, собирaеши себЁ гнёвъ въ дeнь гнёва и3 tкровeніz првdнагw судA б9іz,
|
|
6
|
6
|
|
Який воздасть кожному за вчинками його:
|
и4же воздaстъ коемyждо по дэлHмъ є3гw2:
|
|
7
|
7
|
|
тим, які терпінням у доброму ділі шукають слави, чести й нетління, — життя вічне;
|
w4вымъ ќбw, по терпёнію дёла бlгaгw, слaвы и3 чeсти и3 нетлёніz и4щущымъ, жив0тъ вёчный:
|
|
8
|
8
|
|
а тим, що впираються і не підкоряються істині, але віддаються неправдi‚ — лютість і гнів.
|
ґ и5же по рвeнію противлsютсz ќбw и4стинэ, повинyютсz же непрaвдэ, ћрость и3 гнёвъ.
|
|
9
|
9
|
|
Скорбота і утиск на всяку душу людини, яка чинить зло, спершу юдея, потім і елліна!
|
Ск0рбь и3 тэснотA на всsку дyшу человёка творsщагw ѕл0е, їудeа же прeжде и3 є4ллина.
|
|
10
|
10
|
|
Слава ж і честь і мир усякому, хто робить добро, спершу юдею, потім і елліну!
|
(За?.) Слaва же и3 чeсть и3 ми1ръ всsкому дёлающему бlг0е, їудeеви же прeжде и3 є4ллину.
|
|
11
|
11
|
|
Бо Бог не дивиться на особу.
|
Нёсть бо на лиц† зрёніz ў бGа.
|
|
12
|
12
|
|
Ті, які, не маючи закону, згрішили, поза законом і загинуть; а ті, які у законі згрішили, за законом будуть засуджені‚
|
Е#ли1цы бо беззак0ннw [без8 зак0на] согрэши1ша, беззак0ннw [без8 зак0на] и3 поги1бнутъ: и3 є3ли1цы въ зак0нэ согрэши1ша, зак0номъ сyдъ пріи1мутъ:
|
|
13
|
13
|
|
бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону виправдані будуть,
|
не слhшателіе бо зак0на прaведни пред8 бGомъ, но творцы2 зак0на, сjи њправдsтсz:
|
|
14
|
14
|
|
бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон:
|
(За? п7в7.) є3гдa бо kзhцы, не и3мyще зак0на, є3стеств0мъ закHннаz творsтъ, сjи, зак0на не и3мyще, сaми себЁ сyть зак0нъ:
|
|
15
|
15
|
|
вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну‚
|
и5же kвлsютъ дёло зак0нное напи1сано въ сердцaхъ свои1хъ, спослyшествующеи и5мъ с0вэсти, и3 междY соб0ю помыслHмъ њсуждaющымъ и3ли2 tвэщaющымъ,
|
|
16
|
16
|
|
у той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Ісуса Христа.
|
въ дeнь, є3гдA сyдитъ бGъ т†йнаz человёкwмъ, по бlговёстію моемY, ї}сомъ хrт0мъ.
|
|
17
|
17
|
|
Ось ти звешся юдеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом,
|
СE, ты2 їудeй и3менyешисz, и3 почивaеши на зак0нэ, и3 хвaлишисz њ бз7э,
|
|
18
|
18
|
|
і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись із закону,
|
и3 разумёеши в0лю, и3 разсуждaеши л{чшаz, научaемь t зак0на,
|
|
19
|
19
|
|
і певний у собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві,
|
ўповaz же себE вождA бhти слэпы6мъ, свёта сyщымъ во тмЁ,
|
|
20
|
20
|
|
наставник нерозумних, учитель дітей, той, що має в законі взірець знання і правди:
|
наказaтелz без{мнымъ, ўчи1телz младeнцємъ, и3мyща w4бразъ рaзума и3 и4стины въ зак0нэ:
|
|
21
|
21
|
|
як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе?
|
научaz u5бо и3нaго, себe ли не ўчи1ши,
|
|
22
|
22
|
|
Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш, гидуючи ідолами, святотатствуєш?
|
проповёдаz не крaсти, крaдеши: глаг0лzй не прелюбы2 твори1ти, прелюбы2 твори1ши: гнушazсz јдwлъ, с™†z крaдеши:
|
|
23
|
23
|
|
Хвалишся законом, а, порушуючи закон, Бога безчестиш?
|
и4же въ зак0нэ хвaлишисz, преступлeніемъ зак0на бGа безчeствуеши.
|
|
24
|
24
|
|
Бо, як написано, «через вас ім’я Боже ганьблять язичники».
|
И$мz бо б9іе вaми хyлитсz во kзhцэхъ, ћкоже є4сть пи1сано.
|
|
25
|
25
|
|
Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
|
Њбрёзаніе бо п0льзуетъ, ѓще зак0нъ твори1ши: ѓще же зак0на престyпникъ є3си2, њбрёзаніе твоE неwбрёзаніе бhсть.
|
|
26
|
26
|
|
Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не зарахується йому за обрізання?
|
Ѓще u5бо неwбрёзаніе њправдaніе зак0на сохрани1тъ, не неwбрёзаніе ли є3гw2 во њбрёзаніе вмэни1тсz,
|
|
27
|
27
|
|
І необрізаний із природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням?
|
и3 њсyдитъ є4же t є3стествA неwбрёзаніе, зак0нъ совершaющее, тебE, и4же писaніемъ и3 њбрёзаніемъ є3си2 престyпникъ зак0на.
|
|
28
|
28
|
|
Бо не той юдей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілi;
|
(За? п7G.) Не бо2 и4же ћвэ, їудeй є4сть, ни є4же ћвэ во пл0ти, њбрёзаніе:
|
|
29
|
29
|
|
але той юдей, хто в душi такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, але від Бога.
|
но и4же въ тaйнэ їудeй, и3 њбрёзаніе сeрдца дyхомъ, (ґ) не писaніемъ: є3мyже похвалA не t человBкъ, но t бGа.
|
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
|
Отже, яка перевага бути юдеєм, або яка користь від обрізання?
|
Что2 u5бо ли1шшее їудeю [к0е u5бо преимyщество їудeа]; и3ли2 кaz п0льза њбрёзаніz;
|
|
2
|
2
|
|
Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм довірено Слово Боже.
|
Мн0гw, по всsкому w4бразу: пeрвэе [наипaче] бо, ћкw ввёрєна бhша и5мъ словесA б9іz.
|
|
3
|
3
|
|
Бо що ж‚ коли деякі й не вірували? Невіра їхня чи знищить вірність Божу?
|
Чт0 бо, ѓще не вёроваша нёцыи; є3дA (u5бо) невёрствіе и4хъ вёру б9ію ўпраздни1тъ;
|
|
4
|
4
|
|
Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: «Ти праведний у словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму».
|
Да не бyдетъ: да бyдетъ же бGъ и4стиненъ, всsкъ же человёкъ л0жь, ћкоже є4сть пи1сано: ћкw да њправди1шисz во словесёхъ твои1хъ, и3 побэди1ши, внегдA суди1ти ти2.
|
|
5
|
5
|
|
Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? Чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? [Кажу це за людським міркуванням.]
|
Ѓще ли непрaвда нaша б9ію прaвду составлsетъ, что2 речeмъ, є3дa ли непрвdнъ бGъ наносsй гнёвъ, по человёку глаг0лю.
|
|
6
|
6
|
|
Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ?
|
Да не бyдетъ: понeже кaкw суди1ти и4мать бGъ мjру;
|
|
7
|
7
|
|
Бо коли вірність Божа підноситься моєю неправдою на славу Йому, за що ж мене ще й судити, як грішника?
|
Ѓще бо и4стина б9іz въ моeй лжи2 и3збhточествова въ слaву є3гw2, что2 є3щE и3 ѓзъ ћкw грёшникъ њсуждaюсz;
|
|
8
|
8
|
|
І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких.
|
И# не ћкоже хyлимсz, и3 ћкоже глаг0лютъ нёцыи нaсъ глаг0лати, ћкw сотвори1мъ ѕл†z, да пріи1дутъ бlг†z: и4хже сyдъ првdнъ є4сть.
|
|
9
|
9
|
|
То що ж‚ чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як юдеї, так і елліни, всі під гріхом.
|
Что2 u5бо; преимёемъ ли; Никaкоже: пред8укори1хомъ бо [прeжде бо њбвинeни є3смы2] їудє1и же и3 є4ллины вс‰ [вси2] под8 грэх0мъ бhти,
|
|
10
|
10
|
|
Як написано: «Немає праведного ні одного;
|
ћкоже є4сть пи1сано, ћкw нёсть првdнъ никт0же:
|
|
11
|
11
|
|
немає, хто розумів би; немає‚ хто шукав би Бога;
|
нёсть разумэвazй и3 нёсть взыскazй бGа:
|
|
12
|
12
|
|
всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного»;
|
вси2 ўклони1шасz, вкyпэ непотрeбни бhша: нёсть творsй бlгостhню, нёсть дaже до є3ди1нагw.
|
|
13
|
13
|
|
«гортань їхня — відкритий гріб; язиками своїми обманюють; отрута аспидів на губах їхніх».
|
Гр0бъ tвeрстъ гортaнь и4хъ, љзы6ки свои1ми льщaху: ћдъ ѓспідwвъ под8 ўстнaми и4хъ:
|
|
14
|
14
|
|
«Уста їхні повні лихослів’я і гіркоти»;
|
и4хже ўстA клsтвы и3 г0рести пHлна сyть.
|
|
15
|
15
|
|
«ноги їхні швидкі на пролиття крови;
|
СкHры н0ги и4хъ проліsти кр0вь:
|
|
16
|
16
|
|
руїни і пагуба на дорогах їхніх;
|
сокрушeніе и3 њѕлоблeніе на путeхъ и4хъ,
|
|
17
|
17
|
|
вони не знають шляху миру».
|
и3 пути2 ми1рнагw не познaша.
|
|
18
|
18
|
|
«Hемає страху Божого перед їхніми очима».
|
Нёсть стрaха б9іz пред8 nчи1ма и4хъ.
|
|
19
|
19
|
|
Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом,
|
(За? п7д7.) Вёмы же, ћкw є3ли6ка зак0нъ глаг0летъ, сyщымъ въ зак0нэ глаг0летъ: да вс‰ка ўстA заградsтсz, и3 пови1ненъ бyдетъ вeсь мjръ бGови:
|
|
20
|
20
|
|
тому що ділами закону не виправдається перед Hим ніяка плоть; бо законом пізнається гріх.
|
занE t дёлъ зак0на не њправди1тсz всsка пл0ть пред8 ни1мъ: зак0номъ бо познaніе грэхA.
|
|
21
|
21
|
|
Тепер же, незалежно від закону, з’явилася правда Божа, про яку свідчать Закон і Пророки,
|
Нн7э же кромЁ зак0на прaвда б9іz kви1сz, свидётелствуема t зак0на и3 прbрHкъ.
|
|
22
|
22
|
|
правда Божа через віру в Ісуса Христа у всіх і на всіх‚ хто вірує, бо нема різниці,
|
Прaвда же б9іz вёрою ї}съ хrт0вою во всёхъ и3 на всёхъ вёрующихъ: нёсть бо рaзнствіz,
|
|
23
|
23
|
|
тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої,
|
вси1 бо согрэши1ша, и3 лишeни сyть слaвы б9іz,
|
|
24
|
24
|
|
виправдовуються даром, благодаттю Його, через відкуплення у Христі Ісусі,
|
њправдaеми тyне блгdтію є3гw2, и3збавлeніемъ, є4же њ хrтЁ ї}сэ,
|
|
25
|
25
|
|
Якого Бог призначив як жертву очищення Його Кров’ю через віру; для свідчення правди Своєї в прощенні гріхів, вчинених раніше,
|
є3г0же предположи2 бGъ њчищeніе вёрою въ кр0ви є3гw2, въ kвлeніе прaвды своеS, за tпущeніе прeжде бhвшихъ грэхHвъ,
|
|
26
|
26
|
|
за час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовував того‚ хто вірує в Ісуса.
|
въ долготерпёніи б9іи, и3 въ показaніе прaвды є3гw2 въ нн7эшнее врeмz, во є4же бhти є3мY првdну и3 њправдaющу сyщаго t вёры ї}совы.
|
|
27
|
27
|
|
Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? Законом діл? Hі, але законом віри.
|
ГдЁ u5бо похвалA, tгнaсz. Кот0рымъ зак0номъ; дёлы ли; Ни2, но зак0номъ вёры.
|
|
28
|
28
|
|
Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл закону.
|
(За? п7е7.) Мhслимъ u5бо вёрою њправдaтисz человёку, без8 дёлъ зак0на.
|
|
29
|
29
|
|
Hевже ж Бог — тільки юдеїв, а і не язичників? Звичайно, і язичників;
|
И#ли2 їудeєвъ бGъ т0кмw, ґ не и3 kзhкwвъ; Е$й, и3 kзhкwвъ:
|
|
30
|
30
|
|
бо є лише один Бог, котрий виправдовує обрізаних за вірою і необрізаних через віру.
|
понeже є3ди1нъ бGъ, и4же њправди1тъ њбрёзаніе t вёры и3 неwбрёзаніе вёрою.
|
|
31
|
31
|
|
Чи ми знищуємо закон вірою? Зовсім нi; але закон стверджуємо.
|
Зак0нъ ли u5бо разорsемъ вёрою; Да не бyдетъ: но зак0нъ ўтверждaемъ.
|
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
|
Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?
|
Что2 u5бо речeмъ ґвраaма nтцA нaшего њбрэсти2 по пл0ти;
|
|
2
|
2
|
|
Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не у Бога.
|
Ѓще бо ґвраaмъ t дёлъ њправдaсz, и4мать похвалY, но не ў бGа.
|
|
3
|
3
|
|
Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Боговi‚ і це зараховано йому в праведність.
|
Чт0 бо писaніе глаг0летъ; вёрова же ґвраaмъ бGови, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду.
|
|
4
|
4
|
|
Hагорода тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком.
|
(За? п7ѕ7.) Дёлающему же мздA не вмэнsетсz по блгdти, но по д0лгу:
|
|
5
|
5
|
|
А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність.
|
ґ не дёлающему, вёрующему же во њправдaющаго нечести1ва, вмэнsетсz вёра є3гw2 въ прaвду.
|
|
6
|
6
|
|
Так само і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог зараховує праведність незалежно від діл:
|
Ћкоже и3 дв7дъ глаг0летъ бlжeнство человёка, є3мyже вмэнsетъ бGъ прaвду, без8 дёлъ зак0на:
|
|
7
|
7
|
|
«Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені.
|
бlжeни, и4хже tпусти1шасz беззакHніz и3 и4хже прикрhшасz грэси2:
|
|
8
|
8
|
|
Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха».
|
бlжeнъ мyжъ, є3мyже не вмэни1тъ гDь грэхA.
|
|
9
|
9
|
|
Блаженство це належить до обрізання чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра зарахована в праведність.
|
Бlжeнство u5бо сіE на њбрёзаніе ли, и3ли2 на неwбрёзаніе; Глаг0лемъ бо, ћкw вмэни1сz ґвраaму вёра въ прaвду.
|
|
10
|
10
|
|
Коли зарахована? Після обрізання чи до обрізання? Hе після обрізання, а до обрізання.
|
Кaкw u5бо вмэни1сz є3мY; во њбрёзаніи ли сyщу, и3ли2 въ неwбрёзаніи; Не во њбрёзаніи, но въ неwбрёзаніи.
|
|
11
|
11
|
|
І знак обрізання він одержав як печать праведности через віру, яку мав під час необрізання, щоб стати отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм була зарахована праведність‚
|
И# знaменіе пріsтъ њбрёзаніz, печaть прaвды вёры, ћже въ неwбрёзаніи: ћкw бhти є3мY nтцY всёхъ вёрующихъ въ неwбрёзаніи, во є4же вмэни1тисz и3 тBмъ въ прaвду,
|
|
12
|
12
|
|
і отцем обрізаних, що не тільки прийняли обрізання‚ але і ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав ще в необрізання.
|
и3 nтцY њбрёзаніz, не сyщымъ т0чію t њбрёзаніz, но и3 ходsщымъ въ стопaхъ вёры, ћже (бЁ) въ неwбрёзаніи nтцA нaшегw ґвраaма.
|
|
13
|
13
|
|
Бо не законом була дарована Авраамовi‚ чи нащадкам його‚ обітниця — бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
|
(За? п7з7.) Не зак0номъ бо њбэтовaніе ґвраaму, и3ли2 сёмени є3гw2, є4же бhти є3мY наслёднику мjрови, но прaвдою вёры.
|
|
14
|
14
|
|
Коли спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча;
|
Ѓще бо сyщіи t зак0на наслBдницы, и3спраздни1сz вёра, и3 разори1сz њбэтовaніе:
|
|
15
|
15
|
|
бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину.
|
зак0нъ бо гнёвъ содёловаетъ: и3дёже бо нёсть зак0на, (тY) ни преступлeніz.
|
|
16
|
16
|
|
Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, який є отцем усім нам,
|
Сегw2 рaди t вёры, да по блгdти, во є4же бhти и3звёстну њбэтовaнію всемY сёмени, не т0чію сyщему t зак0на, но и3 сyщему t вёры ґвраaмовы, и4же є4сть nтeцъ всBмъ нaмъ,
|
|
17
|
17
|
|
як написано: «Я настановив тебе отцем багатьох народів»– перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче як існуюче.
|
ћкоже є4сть пи1сано: ћкw nтцA мнHгимъ kзhкwмъ положи1хъ тS, прsмw бGу, є3мyже вёрова, животворsщему мє1ртвыz и3 нарицaющу не с{щаz ћкw с{щаz.
|
|
18
|
18
|
|
Він, всупереч надії, увірував‚ що стане отцем багатьох народів, за сказаним: «Таке численне буде сíм’я твоє».
|
И$же пaче ўповaніz во ўповaніе вёрова, во є4же бhти є3мY nтцY мнHгимъ kзhкwмъ, по речeнному: тaкw бyдетъ сёмz твоE.
|
|
19
|
19
|
|
І не знеміг у вірі, і не вважав свого тіла, майже сторічного, за вже змертвіле, і утроби Сариної за омертвілу;
|
И# не и3знем0гъ вёрою, ни ўсмотри2 своеS пл0ти ўжE ўмерщвлeнныz, столётенъ нёгдэ сhй, и3 мeртвости ложeснъ сaрриныхъ:
|
|
20
|
20
|
|
не засумнівався в обітниці Божій невірою, але зміцнився у вірі, віддавши славу Боговi‚
|
во њбэтовaніи же б9іи не ўсумнёсz невёрованіемъ, но возм0же вёрою, дaвъ слaву бGови
|
|
21
|
21
|
|
і був цілком упевнений, що Він має силу і виконати обіцяне.
|
и3 и3звёстенъ бhвъ, ћкw, є4же њбэщA, си1ленъ є4сть и3 сотвори1ти.
|
|
22
|
22
|
|
Тому і зараховано йому у праведність.
|
Тёмже и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду.
|
|
23
|
23
|
|
Та не про нього одного написано, що зараховано йому,
|
Не пи1сано же бhсть за того2 є3ди1наго т0чію, ћкw вмэни1сz є3мY,
|
|
24
|
24
|
|
але й стосовно нас; буде зараховано і нам, віруючим у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого,
|
но и3 за ны2, и5мже х0щетъ вмэни1тисz, вёрующымъ въ воскRси1вшаго ї}са хrтA гDа нaшего и3з8 мeртвыхъ,
|
|
25
|
25
|
|
Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
|
и4же прeданъ бhсть за прегрэшє1ніz н†ша и3 востA за њправдaніе нaше.
|
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
|
Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
|
(За? п7}.) Њправди1вшесz u5бо вёрою, ми1ръ и4мамы къ бGу гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ,
|
|
2
|
2
|
|
через Якого вірою і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією слави Божої.
|
и4мже и3 приведeніе њбрэт0хомъ вёрою во блгdть сію2, въ нeйже стои1мъ, и3 хвaлимсz ўповaніемъ слaвы б9іz.
|
|
3
|
3
|
|
І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
|
Не т0чію же, но и3 хвaлимсz въ ск0рбехъ, вёдzще, ћкw ск0рбь терпёніе содёловаетъ,
|
|
4
|
4
|
|
від терпіння — досвідченість, від досвідчености — надія,
|
терпёніе же и3скyсство, и3скyсство же ўповaніе:
|
|
5
|
5
|
|
а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
|
ўповaніе же не посрами1тъ, ћкw любы2 б9іz и3зліsсz въ сердцA н†ша д¦омъ с™hмъ дaннымъ нaмъ.
|
|
6
|
6
|
|
Бо Христос, коли ми ще були немічні, в призначений час помер за нечестивих.
|
Е#щe бо хrт0съ сyщымъ нaмъ немощны6мъ, по врeмени за нечести1выхъ ќмре.
|
|
7
|
7
|
|
Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і зважиться померти.
|
Е#двa бо за првdника кто2 ќмретъ: за бlгaго бо нeгли кто2 и3 дeрзнетъ ўмрeти.
|
|
8
|
8
|
|
Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
|
Составлsетъ же свою2 люб0вь къ нaмъ бGъ, ћкw, є3щE грёшникwмъ сyщымъ нaмъ, хrт0съ за ны2 ќмре.
|
|
9
|
9
|
|
Тож, тим більше нині, будучи виправдані Його Кров’ю, спасемося Hим від гніву.
|
Мн0гw u5бо пaче, њправдaни бhвше нн7э кр0вію є3гw2, спасeмсz и4мъ t гнёва.
|
|
10
|
10
|
|
Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
|
(За? п7f7.) Ѓще бо врази2 бhвше примири1хомсz бGу смeртію сн7а є3гw2, множaе пaче примири1вшесz спaсемсz въ животЁ є3гw2:
|
|
11
|
11
|
|
І не тільки це, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми одержали нині примирення.
|
не т0чію же, но и3 хвaлимсz њ бз7э гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ, и4мже нн7э примирeніе пріsхомъ.
|
|
12
|
12
|
|
Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом — смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили.
|
Сегw2 рaди ћкоже є3ди1нэмъ человёкомъ грёхъ въ мjръ вни1де и3 грэх0мъ смeрть, и3 тaкw смeрть во вс‰ человёки вни1де, въ нeмже вси2 согрэши1ша.
|
|
13
|
13
|
|
Бо і до закону гріх був у світі: але гріх не зараховується, коли нема закону.
|
До зак0на бо грёхъ бЁ въ мjрэ: грёхъ же не вмэнsшесz, не сyщу зак0ну.
|
|
14
|
14
|
|
Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили‚ подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
|
Но цaрствова смeрть t ґдaма дaже до мwmсeа и3 над8 несогрэши1вшими по под0бію преступлeніz ґдaмова, и4же є4сть w4бразъ бyдущагw.
|
|
15
|
15
|
|
Та не так із злочином‚ як з даром благодатi. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерти, то тим більше благодать Божа і дар через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
|
Но не ћкоже прегрэшeніе, тaкw и3 дaръ. Ѓще бо прегрэшeніемъ є3ди1нагw мн0зи ўмр0ша, мн0жае пaче блгdть б9іz и3 дaръ блгdтію є3ди1нагw чlвёка ї}са хrтA во мн0гихъ преизли1шествова.
|
|
16
|
16
|
|
І дар не такий‚ як суд за одного, що згрішив; бо суд за один злочин — на осуд, а дар благодаті — на виправдання від багатьох злочинів.
|
И# не ћкоже є3ди1нэмъ согрёшшимъ даровaніе: грёхъ бо и3з8 є3ди1нагw во њсуждeніе: дaръ же t мн0гихъ прегрэшeніи во њправдaніе.
|
|
17
|
17
|
|
Бо коли злочином одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведности, пануватимуть в житті через єдиного Ісуса Христа.
|
(За? §.) Ѓще бо є3ди1нагw прегрэшeніемъ смeрть цaрствова є3ди1нэмъ, мн0жае пaче и3збhтокъ блгdти и3 дaръ прaвды пріeмлюще, въ жи1зни воцарsтсz є3ди1нэмъ ї}съ хrт0мъ.
|
|
18
|
18
|
|
Тому як через злочин одного — всім людям осудження, так виправданням одного — всім людям виправдання життя.
|
Тёмже u5бо, ћкоже є3ди1нагw прегрэшeніемъ во вс‰ человёки вни1де њсуждeніе, тaкожде и3 є3ди1нагw њправдaніемъ во вс‰ человёки вни1де њправдaніе жи1зни.
|
|
19
|
19
|
|
Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
|
Ћкоже бо њслушaніемъ є3ди1нагw человёка грёшни бhша мн0зи, си1це и3 послушaніемъ є3ди1нагw првdни бyдутъ мн0зи.
|
|
20
|
20
|
|
Закон же прийшов‚ щоб збільшилось злочинів. А коли примножився гріх, стало більше благодаті,
|
Зак0нъ же привни1де, да ўмн0житсz прегрэшeніе. И#дёже бо ўмн0жисz грёхъ, преизбhточествова блгdть:
|
|
21
|
21
|
|
щоб, як гріх панував до смерти, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.
|
да ћкоже цaрствова грёхъ во смeрть, тaкожде и3 блгdть воцRи1тсz прaвдою въ жи1знь вёчную, ї}съ хrт0мъ гDемъ нaшимъ.
|
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
|
Що ж скажемо? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножилася благодать? Зовсім ні.
|
Что2 u5бо речeмъ; пребyдемъ ли во грэсЁ, да блгdть преумн0житсz; Да не бyдетъ.
|
|
2
|
2
|
|
Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
|
И%же бо ўмр0хомъ грэхY, кaкw пaки њживeмъ њ нeмъ [кaкw є3щE жи1ти бyдемъ въ нeмъ];
|
|
3
|
3
|
|
Hевже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися?
|
(За? §№.) И#ли2 не разумёете, ћкw є3ли1цы во хrтA ї}са крести1хомсz, въ см7рть є3гw2 крести1хомсz;
|
|
4
|
4
|
|
Отже, ми поховані з Hим хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали.
|
Спогреб0хомсz u5бо є3мY кRщeніемъ въ смeрть, да ћкоже востA хrт0съ t мeртвыхъ слaвою џ§ею, тaкw и3 мы2 во њбновлeніи жи1зни ходи1ти нaчнемъ [да х0димъ].
|
|
5
|
5
|
|
Бо якщо ми з’єднані з Hим подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння,
|
Ѓще бо соwбрaзни [снасаждeни] бhхомъ под0бію см7рти є3гw2, то2 и3 воскrніz бyдемъ,
|
|
6
|
6
|
|
знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Hим, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;
|
сіE вёдzще, ћкw вeтхіи нaшъ человёкъ съ ни1мъ распsтсz, да ўпраздни1тсz тёло грэх0вное, ћкw ктомY не раб0тати нaмъ грэхY:
|
|
7
|
7
|
|
бо померлий звільнився від гріха.
|
ўмeрый бо свободи1сz t грэхA.
|
|
8
|
8
|
|
Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Hим,
|
Ѓще же ўмр0хомъ со хrт0мъ, вёруемъ, ћкw и3 жи1ви бyдемъ съ ни1мъ,
|
|
9
|
9
|
|
знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Hим не володіє.
|
вёдzще, ћкw хrт0съ востA t мeртвыхъ, ктомY ўжE не ўмирaетъ: смeрть и4мъ ктомY не њбладaетъ.
|
|
10
|
10
|
|
Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
|
Е$же бо ќмре, грэхY ќмре є3ди1ною: ґ є4же живeтъ, бGови живeтъ.
|
|
11
|
11
|
|
Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому.
|
(За? §в7.) Тaкожде и3 вы2 помышлsйте себE мeртвыхъ ќбw бhти грэхY, живhхъ же бGови, њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ.
|
|
12
|
12
|
|
Тож нехай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;
|
Да не цaрствуетъ u5бо грёхъ въ мeртвеннэмъ вaшемъ тёлэ, во є4же послyшати є3гw2 въ п0хотехъ є3гw2:
|
|
13
|
13
|
|
і не віддавайте членів ваших гріхові як знаряддя неправди, але представте себе Богові як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші — Богові як знаряддя праведности.
|
нижE представлsйте ќды вaшz nр{жіz непрaвды грэхY: но представлsйте себE бGови ћкw t мeртвыхъ живhхъ, и3 ќды вaшz nр{жіz прaвды бGови.
|
|
14
|
14
|
|
Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.
|
Грёхъ бо вaми да не њбладaетъ: нёсте бо под8 зак0номъ, но под8 блгdтію.
|
|
15
|
15
|
|
Що ж? Чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
|
Что2 u5бо; согрэши1мъ ли, занE нёсмы под8 зак0номъ, но под8 блгdтію, да не бyдетъ.
|
|
16
|
16
|
|
Hевже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи то раби гріха — на смерть, чи то послуху — на праведність?
|
Не вёсте ли, ћкw є3мyже представлsете себE рабы6 въ послушaніе, раби2 є3стE, є3гHже послyшаете, и3ли2 грэхA въ смeрть, и3ли2 послушaніz въ прaвду;
|
|
17
|
17
|
|
Дякувати Богові, що ви, бувши раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому родові вчення, якому віддали себе.
|
Благодари1мъ u5бо бGа, ћкw бёсте раби2 грэхY, послyшасте же t сeрдца, въ џньже и3 предaстесz w4бразъ ўчeніz.
|
|
18
|
18
|
|
Звільнившись же від гріха, ви стали рабами праведности.
|
(За? §G.) Своб0ждшесz же t грэхA, пораб0тистесz прaвдэ.
|
|
19
|
19
|
|
Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так нині представте члени ваші в раби праведності на освячення.
|
Человёческо глаг0лю, за нeмощь пл0ти вaшеz. Ћкоже бо предстaвисте ќды вaшz рабы6 нечистотЁ и3 беззак0нію въ беззак0ніе, тaкw нн7э предстaвите ќды вaшz рабы6 прaвдэ во с™hню.
|
|
20
|
20
|
|
Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведности.
|
Е#гдa бо раби2 бёсте грэхA, своб0дни бёсте t прaвды.
|
|
21
|
21
|
|
Які ж плоди ви мали тоді? Такі, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній — смерть.
|
Кjй u5бо тогдA и3мёсте пл0дъ; Њ ни1хже нн7э стыдитeсz, кончи1на бо џнэхъ, смeрть.
|
|
22
|
22
|
|
А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне.
|
Нн7э же своб0ждшесz t грэхA, пораб0щшесz же бGови, и4мате пл0дъ вaшъ во с™hню, кончи1ну же жи1знь вёчную.
|
|
23
|
23
|
|
Бо відплата за гріх — смерть, а дар Божий — життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому.
|
Њбр0цы бо грэхA, смeрть: даровaніе же б9іе жив0тъ вёчный њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ.
|
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
|
Хіба ви не знаєте, браття [бо кажу тим, що знають закон], що закон має владу над людиною, доки вона живе.
|
(За? §д7.) И#ли2 не разумёете, брaтіе: вёдущымъ бо зак0нъ глаг0лю: ћкw зак0нъ њбладaетъ над8 человёкомъ, во є3ли1ко врeмz живeтъ;
|
|
2
|
2
|
|
Заміжня жінка зв’язана законом із живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
|
И$бо мужaтаz женA жи1ву мyжу привsзана є4сть зак0номъ: ѓще ли же ќмретъ мyжъ є3S, разрэши1тсz t зак0на мyжескагw.
|
|
3
|
3
|
|
Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.
|
Тёмже u5бо, жи1ву сyщу мyжу, прелюбодёйца бывaетъ, ѓще бyдетъ мyжеви и3н0му: ѓще ли ќмретъ мyжъ є3S, своб0дна є4сть t зак0на, не бhти є4й прелюбодёйцэ, бhвшей мyжу и3н0му.
|
|
4
|
4
|
|
Так і ви, браття мої, померли для закону через тіло Христове, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
|
Тёмже, брaтіе мо‰, и3 вы2 ўмр0сте зак0ну тёломъ хrт0вымъ, во є4же бhти вaмъ и3н0му, востaвшему и3з8 мeртвыхъ, да пл0дъ принесeмъ бGови.
|
|
5
|
5
|
|
Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти;
|
Е#гдa бо бёхомъ во пл0ти, стр†сти грэхHвныz, ±же зак0номъ, дёйствоваху во ќдэхъ нaшихъ, во є4же пл0дъ твори1ти смeрти:
|
|
6
|
6
|
|
але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
|
нн7э же ўпраздни1хомсz t зак0на, ўмeрше, и4мже держи1ми бёхомъ, ћкw раб0тати нaмъ (бGови) во њбновлeніи дyха, ґ не въ вeтхости пи1смене.
|
|
7
|
7
|
|
Що ж скажемо? Hевже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не пізнав гріх інакше, як через закон. Бо я не знав би і жадання, якби закон не говорив: «Hе пожадай».
|
Что2 u5бо речeмъ; зак0нъ ли грёхъ; Да не бyдетъ: но грэхA не знaхъ, т0чію зак0номъ: п0хоти же не вёдахъ, ѓще не бы2 зак0нъ глаг0лалъ: не пох0щеши.
|
|
8
|
8
|
|
Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання: бо без закону гріх мертвий.
|
Винy же пріeмъ грёхъ зaповэдію, содёла во мнЁ всsку п0хоть: без8 зак0на бо грёхъ мeртвъ є4сть.
|
|
9
|
9
|
|
Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
|
Ѓзъ же живsхъ кромЁ зак0на и3ногдA: пришeдшей же зaповэди, грёхъ ќбw њживE,
|
|
10
|
10
|
|
а я помер; отак заповідь, що мала бути для життя, послужила мені на смерть,
|
ѓзъ же ўмр0хъ: и3 њбрётесz ми2 зaповэдь, ћже въ жив0тъ, сіS въ смeрть,
|
|
11
|
11
|
|
тому що гріх, узявши привід від заповіді, звабив мене і нею умертвив.
|
грёхъ бо винY пріeмъ зaповэдію, прельсти1 мz, и3 т0ю ўмертви1 мz.
|
|
12
|
12
|
|
Тому закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.
|
Тёмже u5бо зак0нъ с™ъ, и3 зaповэдь с™а и3 првdна и3 бlгA.
|
|
13
|
13
|
|
Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні. Але гріх виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вельми грішним завдяки заповіді.
|
Бlг0е ли u5бо бhсть мнЁ смeрть; Да не бyдетъ: но грёхъ, да kви1тсz грёхъ, бlги1мъ ми2 содэвaz смeрть, да бyдетъ по премн0гу грёшенъ грёхъ зaповэдію.
|
|
14
|
14
|
|
Бо ми знаємо, що закон духовний, а я плотський, проданий гріху.
|
(За? §е7.) Вёмы бо, ћкw зак0нъ дух0венъ є4сть: ѓзъ же пл0тzнъ є4смь, пр0данъ под8 грёхъ.
|
|
15
|
15
|
|
Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.
|
Е$же бо содэвaю, не разумёю: не є4же бо хощY, сіE творю2, но є4же ненaвижду, то2 содёловаю.
|
|
16
|
16
|
|
Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий,
|
Ѓще ли, є4же не хощY, сіE творю2, хвалю2 зак0нъ ћкw д0бръ,
|
|
17
|
17
|
|
а тому не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені.
|
нн7э же не ктомY ѓзъ сіE содэвaю, но живhй во мнЁ грёхъ.
|
|
18
|
18
|
|
Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу.
|
Вёмъ бо, ћкw не живeтъ во мнЁ, си1рэчь во пл0ти моeй, д0брое: є4же бо хотёти прилежи1тъ ми2, ґ є4же содёzти д0брое, не њбрэтaю.
|
|
19
|
19
|
|
Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю.
|
Не є4же бо хощY д0брое, творю2, но є4же не хощY ѕл0е, сіE содэвaю.
|
|
20
|
20
|
|
Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені.
|
Ѓще ли, є4же не хощY ѓзъ, сіE творю2, ўжE не ѓзъ сіE творю2, но живhй во мнЁ грёхъ.
|
|
21
|
21
|
|
Тож я знаходжу закон, що‚ коли хочу робити добро, лежить у мені зло.
|
Њбрэтaю u5бо зак0нъ, хотsщу ми2 твори1ти д0брое, ћкw мнЁ ѕл0е прилежи1тъ.
|
|
22
|
22
|
|
Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому;
|
Соуслаждaюсz бо зак0ну б9ію по внyтреннему человёку:
|
|
23
|
23
|
|
але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.
|
ви1жду же и4нъ зак0нъ во ќдэхъ мои1хъ, проти1ву вою1ющь зак0ну ўмA моегw2 и3 плэнsющь мS зак0номъ грэх0внымъ, сyщимъ во ќдэхъ мои1хъ.
|
|
24
|
24
|
|
Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?
|
Њкаsненъ ѓзъ человёкъ: кт0 мz и3збaвитъ t тёла смeрти сеS;
|
|
25
|
25
|
|
Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого. Отже, той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом — законові гріха.
|
Благодарю2 бGа моего2 ї}съ хrт0мъ гDемъ нaшимъ. Тёмже u5бо сaмъ ѓзъ ўм0мъ мои1мъ раб0таю зак0ну б9ію, пл0тію же зак0ну грэх0вному.
|
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
|
Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом.
|
Ни є3ди1но u5бо нн7э њсуждeніе сyщымъ њ хrтЁ ї}сэ, не по пл0ти ходsщымъ, но по дyху:
|
|
2
|
2
|
|
Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти.
|
(За? §ѕ7.) зак0нъ бо дyха жи1зни њ хrтЁ ї}сэ свободи1лъ мS є4сть t зак0на грэх0внагw и3 смeрти.
|
|
3
|
3
|
|
А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті,
|
Немощн0е бо зак0на, въ нeмже немоществовaше пл0тію, бGъ сн7а своего2 послA въ под0біи пл0ти грэхA, и3 њ грэсЁ њсуди2 грёхъ во пл0ти,
|
|
4
|
4
|
|
щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом.
|
да њправдaніе зак0на и3сп0лнитсz въ нaсъ, не по пл0ти ходsщихъ, но по дyху.
|
|
5
|
5
|
|
Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом, — про духовне.
|
Сyщіи бо по пл0ти плотск†z мyдрствуютъ: ґ и5же по дyху, духHвнаz.
|
|
6
|
6
|
|
Помисли плотські є смерть, а помисли духовні — життя і мир,
|
Мудровaніе бо плотск0е смeрть є4сть, ґ мудровaніе дух0вное жив0тъ и3 ми1ръ,
|
|
7
|
7
|
|
тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, та й не можуть.
|
занE мудровaніе плотск0е враждA на бGа: зак0ну бо б9ію не покарsетсz, нижe бо м0жетъ.
|
|
8
|
8
|
|
Тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть.
|
(За?.) Сyщіи же во пл0ти бGу ўгоди1ти не м0гутъ.
|
|
9
|
9
|
|
Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його.
|
Вh же нёсте во пл0ти, но въ дyсэ, понeже д¦ъ б9ій живeтъ въ вaсъ. Ѓще же кто2 д¦а хrт0ва не и3мaть, сeй нёсть є3гHвъ.
|
|
10
|
10
|
|
А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности.
|
Ѓще же хrт0съ въ вaсъ, пл0ть ќбw мертвA грэхA рaди, дyхъ же живeтъ прaвды рaди.
|
|
11
|
11
|
|
Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас.
|
Ѓще ли же д¦ъ воскRси1вшагw ї}са t мeртвыхъ живeтъ въ вaсъ, воздви1гій хrтA и3з8 мeртвыхъ њживотвори1тъ и3 мeртвєннаz тэлесA вaша, живyщимъ д¦омъ є3гw2 въ вaсъ.
|
|
12
|
12
|
|
Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
|
Тёмже u5бо, брaтіе, должни2 є4смы не пл0ти, є4же по пл0ти жи1ти.
|
|
13
|
13
|
|
бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете.
|
Ѓще бо по пл0ти живeте, и4мате ўмрeти, ѓще ли дyхомъ дэsніz пл0тскаz ўмерщвлsете, жи1ви бyдете:
|
|
14
|
14
|
|
Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини.
|
(За? §з7.) є3ли1цы бо д¦омъ б9іимъ в0дzтсz, сjи сyть сн7ове б9іи:
|
|
15
|
15
|
|
Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
|
не пріsсте бо дyха раб0ты пaки въ боsзнь, но пріsсте д¦а сн7оположeніz, њ нeмже вопіeмъ: ѓвва џ§е.
|
|
16
|
16
|
|
Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми — діти Божі.
|
Сaмый д¦ъ спослушествyетъ дyхови нaшему, ћкw є4смы ч†да б9іz.
|
|
17
|
17
|
|
А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Hим страждаємо, щоб з Hим і прославитися.
|
Ѓще же чaда, и3 наслBдницы: наслBдницы ќбw бGу, снаслBдницы же хrтY, понeже съ ни1мъ стрaждемъ, да и3 съ ни1мъ прослaвимсz.
|
|
18
|
18
|
|
Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас.
|
Непщyю бо, ћкw недостHйны стрaсти нн7эшнzгw врeмене къ хотsщей слaвэ kви1тисz въ нaсъ.
|
|
19
|
19
|
|
Бо створіння з надією чекає з’явлення синів Божих,
|
Чazніе бо твaри, tкровeніz сн7Hвъ б9іихъ чaетъ:
|
|
20
|
20
|
|
тому що створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії,
|
суетё бо твaрь повинyсz не в0лею, но за повинyвшаго ю5, на ўповaніи,
|
|
21
|
21
|
|
що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих.
|
ћкw и3 самA твaрь свободи1тсz t раб0ты и3стлёніz въ своб0ду слaвы чaдъ б9іихъ.
|
|
22
|
22
|
|
Бо знаємо, що всі істоти разом стогнуть і мучаться донинi;
|
(За? §}.) Вёмы бо, ћкw всS твaрь съ нaми совоздыхaетъ и3 сболёзнуетъ дaже донн7э:
|
|
23
|
23
|
|
і не тільки вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого.
|
не т0чію же, но и3 сaми начaтокъ д¦а и3мyще, и3 мы2 сaми въ себЁ воздыхaемъ, всн7овлeніz чaюще, и3збавлeніz тёлу нaшему.
|
|
24
|
24
|
|
Бо ми спаслися в надії. Hадія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
|
Ўповaніемъ бо спас0хомсz. Ўповaніе же ви1димое, нёсть ўповaніе: є4же бо ви1дитъ кто2, что2 и3 ўповaетъ;
|
|
25
|
25
|
|
Але, коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні.
|
Ѓще ли, є3гHже не ви1димъ, надёемсz, терпёніемъ ждeмъ.
|
|
26
|
26
|
|
Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними.
|
Си1це же и3 д¦ъ спос0бствуетъ нaмъ въ нeмощехъ нaшихъ: њ чeсомъ бо пом0лимсz, ћкоже подобaетъ, не вёмы, но сaмъ д¦ъ ходaтайствуетъ њ нaсъ воздых†ніи неизглаг0ланными.
|
|
27
|
27
|
|
А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої.
|
И#спытazй же сердцA вёсть, что2 є4сть мудровaніе д¦а, ћкw по бGу приповёдуетъ [ходaтайствуетъ] њ с™hхъ.
|
|
28
|
28
|
|
До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра.
|
(За? §f7.) Вёмы же, ћкw лю1бzщымъ бGа вс‰ поспэшествyютъ во бlг0е, сyщымъ по пред8увёдэнію звaннымъ:
|
|
29
|
29
|
|
Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями.
|
и5хже бо пред8увёдэ, (тёхъ) и3 пред8устaви соwбрaзныхъ бhти w4бразу сн7а своегw2, ћкw бhти є3мY первор0дну во мн0гихъ брaтіzхъ:
|
|
30
|
30
|
|
А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.
|
ґ и5хже пред8устaви, тёхъ и3 призвA: ґ и5хже призвA, си1хъ и3 њправдA: ґ и5хже њправдA, си1хъ и3 прослaви.
|
|
31
|
31
|
|
Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?
|
Что2 u5бо речeмъ къ си1мъ, ѓще бGъ по нaсъ, кто2 на ны2;
|
|
32
|
32
|
|
Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Hим не дарує і нам всього?
|
И$же ќбw своегw2 сн7а не пощадЁ, но за нaсъ всёхъ предaлъ є4сть є3го2, кaкw u5бо не и3 съ ни1мъ вс‰ нaмъ дaрствуетъ;
|
|
33
|
33
|
|
Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх.
|
Кто2 поeмлетъ на и3збр†нныz б9іz, бGъ њправдazй.
|
|
34
|
34
|
|
Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас.
|
Кто2 њсуждazй; Хrт0съ ї}съ ўмeрый, пaче же и3 воскрeсый, и4же и3 є4сть њ деснyю бGа, и4же и3 ходaтайствуетъ њ нaсъ.
|
|
35
|
35
|
|
Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано:
|
Кто2 ны2 разлучи1тъ t любвE б9іz, ск0рбь ли, и3ли2 тэснотA, и3ли2 гонeніе, и3ли2 глaдъ, и3ли2 наготA, и3ли2 бэдA, и3ли2 мeчь; ћкоже є4сть пи1сано:
|
|
36
|
36
|
|
«За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення».
|
ћкw тебє2 рaди ўмерщвлsеми є4смы вeсь дeнь: вмэни1хомсz ћкоже џвцы заколeніz.
|
|
37
|
37
|
|
Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
|
Но во всёхъ си1хъ препобэждaемъ за возлю1бльшаго ны2.
|
|
38
|
38
|
|
Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
|
И#звэсти1хсz бо, ћкw ни смeрть, ни жив0тъ, ни ѓгGли, ни нач†ла, нижE си1лы, ни насто‰щаz, ни грzд{щаz,
|
|
39
|
39
|
|
ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому.
|
ни высотA, ни глубинA, ни и4на твaрь кaz возм0жетъ нaсъ разлучи1ти t любвE б9іz, ћже њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ.
|
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
|
Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим,
|
(За? R.) И$стину глаг0лю њ хrтЁ, не лгY, послушествyющей ми2 с0вэсти моeй д¦омъ с™hмъ,
|
|
2
|
2
|
|
що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму:
|
ћкw ск0рбь ми2 є4сть вeліz и3 непрестаю1щаz болёзнь сeрдцу моемY:
|
|
3
|
3
|
|
я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті,
|
моли1лъ бhхъ сS бо сaмъ ѓзъ tлучeнъ бhти t хrтA по брaтіи моeй, ср0дницэхъ мои1хъ по пл0ти,
|
|
4
|
4
|
|
тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi;
|
и5же сyть ї}лjте, и4хже всн7овлeніе и3 слaва, и3 завёти и3 законоположeніе, и3 служeніе и3 њбэтов†ніz:
|
|
5
|
5
|
|
їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь.
|
и4хже nтцы2, и3 t ни1хже хrт0съ по пл0ти, сhй над8 всёми бGъ блгcвeнъ во вёки, ґми1нь.
|
|
6
|
6
|
|
Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля;
|
(За? R№.) Не тaкоже, ћкw tпадE сл0во б9іе: не вси1 бо сyщіи t ї}лz, сjи ї}ль,
|
|
7
|
7
|
|
і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство».
|
ни занE сyть сёмz ґвраaмле, вси2 ч†да: но во їсаaцэ, речE, наречeтсz ти2 сёмz.
|
|
8
|
8
|
|
Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство.
|
Си1рэчь, не ч†да пл0тскаz, сі‰ ч†да б9іz: но ч†да њбэтовaніz причитaютсz въ сёмz.
|
|
9
|
9
|
|
Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син».
|
Њбэтовaніz бо сл0во сіE: на сіE врeмz пріидY, и3 бyдетъ сaррэ сhнъ.
|
|
10
|
10
|
|
І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого.
|
Не т0чію же, но и3 ревeкка t є3ди1нагw л0жа їсаaка џтца нaшегw и3мyщи:
|
|
11
|
11
|
|
Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні
|
є3щe бо не р0ждшымсz, ни сотвори1вшымъ что2 бlго и3ли2 ѕло2, да по и3збрaнію предложeніе б9іе пребyдетъ
|
|
12
|
12
|
|
не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚
|
не t дёлъ, но t призывaющагw, речeсz є4й, ћкw б0лій пораб0таетъ мeншему,
|
|
13
|
13
|
|
як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
|
ћкоже є4сть пи1сано: їaкwва возлюби1хъ, и3сavа же возненави1дэхъ.
|
|
14
|
14
|
|
Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні.
|
Что2 u5бо речeмъ; Е#дA непрaвда ў бGа; Да не бyдетъ.
|
|
15
|
15
|
|
Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію».
|
Мwmсeови бо гlетъ: поми1лую, є3г0же ѓще поми1лую, и3 ўщeдрю, є3г0же ѓще ўщeдрю.
|
|
16
|
16
|
|
Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує.
|
Тёмже u5бо ни хотsщагw, ни текyщагw, но ми1лующагw бGа.
|
|
17
|
17
|
|
Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi».
|
Глаг0летъ бо писaніе фараHнови: ћкw на и4стое сjе воздвиг0хъ тS, ћкw да покажY тоб0ю си1лу мою2, и3 да возвэсти1тсz и4мz моE по всeй земли2.
|
|
18
|
18
|
|
Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
|
(За? Rв7.) Тёмже u5бо є3г0же х0щетъ, ми1луетъ: ґ є3г0же х0щетъ, њжесточaетъ.
|
|
19
|
19
|
|
Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?»
|
Речeши u5бо ми2: чесw2 рaди є3щE ўкорsетъ, в0ли бо є3гw2 кто2 проти1витисz м0жетъ;
|
|
20
|
20
|
|
А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?»
|
Тёмже u5бо, q, человёче, ты2 кто2 є3си2, проти1въ tвэщazй бGови; є3дA речeтъ здaніе создaвшему є5: почто2 мS сотвори1лъ є3си2 тaкw;
|
|
21
|
21
|
|
Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
|
И#ли2 не и4мать влaсти скудeльникъ на брeніи, t тогHжде смэшeніz сотвори1ти џвъ ќбw сосyдъ въ чeсть, џвъ же не въ чeсть;
|
|
22
|
22
|
|
Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі,
|
Ѓще же хотS бGъ показaти гнёвъ св0й и3 kви1ти си1лу свою2, пренесE во мн0зэ долготерпёніи сосyды гнёва совершє1ны въ поги1бель:
|
|
23
|
23
|
|
щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави,
|
и3 да скaжетъ богaтство слaвы своеS на сосyдэхъ млcти, ±же пред8угот0ва въ слaву,
|
|
24
|
24
|
|
над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників?
|
и5хже и3 призвA нaсъ не т0чію t їудє1й, но и3 t kзы6къ:
|
|
25
|
25
|
|
Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою».
|
ћкоже и3 во њсjи гlетъ: нарекY не лю1ди мо‰ лю1ди мо‰, и3 невозлю1бленую возлю1блену:
|
|
26
|
26
|
|
І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого.
|
и3 бyдетъ, на мёстэ, и3дёже речeсz и5мъ: не лю1діе мои2 є3стE вы2, тaмw нарекyтсz сн7ове бGа живaгw.
|
|
27
|
27
|
|
Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться;
|
И#сaіа же вопіeтъ њ ї}ли: ѓще бyдетъ число2 сынHвъ ї}левыхъ ћкw пес0къ морскjй, њстaнокъ спасeтсz:
|
|
28
|
28
|
|
бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi».
|
сл0во бо скончавaz и3 сокращaz въ прaвдэ, ћкw сл0во сокращeно сотвори1тъ гDь на земли2,
|
|
29
|
29
|
|
І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри».
|
и3 ћкоже проречE и3сaіа: ѓще не бы гDь саваHfъ њстaвилъ нaмъ сёмене, ћкоже сод0мъ ќбw бhли бhхомъ, и3 ћкоже гом0рру ўпод0билисz бhхомъ.
|
|
30
|
30
|
|
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри.
|
Что2 u5бо речeмъ, ћкw kзhцы, не гонsщіи прaвду, постиг0ша прaвду, прaвду же, ћже t вёры:
|
|
31
|
31
|
|
А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув.
|
ї}ль же, гонS зак0нъ прaвды, въ зак0нъ прaвды не пости1же.
|
|
32
|
32
|
|
Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання,
|
Чесw2 рaди; ЗанE не t вёры, но t дёлъ зак0на: преткнyшасz бо њ кaмень претыкaніz,
|
|
33
|
33
|
|
як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться».
|
ћкоже є4сть пи1сано: сE, полагaю въ сіHнэ кaмень претыкaніz и3 кaмень соблaзна: и3 всsкъ вёруzй въ џнь не постыди1тсz.
|
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
|
Браття‚ бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння.
|
(За? RG.) Брaтіе, бlговолeніе ќбw моегw2 сeрдца и3 моли1тва, ћже къ бGу по ї}ли, є4сть во спcніе.
|
|
2
|
2
|
|
Бо свідчу їм, що мають ревність Божу, та не за розумом.
|
Свидётелствую бо и5мъ, ћкw рeвность б9ію и4мутъ, но не по рaзуму.
|
|
3
|
3
|
|
Бо, не розуміючи праведности Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорилися праведності Божій,
|
Не разумёюще бо б9іz прaвды и3 свою2 прaвду и4щуще постaвити, прaвдэ б9іей не повинyшасz:
|
|
4
|
4
|
|
бо кінець закону — Христос, на праведність кожного‚ хто вірує.
|
кончи1на бо зак0на хrт0съ, въ прaвду всsкому вёрующему.
|
|
5
|
5
|
|
Мойсей пише про праведність від закону: «Людина, виконавши його, буде жити ним».
|
Мwmсeй бо пи1шетъ прaвду ю4же t зак0на: ћкw сотвори1вый т† человёкъ жи1въ бyдетъ въ ни1хъ.
|
|
6
|
6
|
|
А праведність від віри так говорить: «Hе кажи в серці твоєму: хто зійде на небо?» Тобто Христа звести.
|
Ґ ћже t вёры прaвда си1це глаг0летъ: да не речeши въ сeрдцы твоeмъ: кто2 взhдетъ на нб7о, си1рэчь хrтA свести2:
|
|
7
|
7
|
|
Або: «Хто зійде в безодню?» Тобто Христа з мертвих підняти.
|
и3ли2 кто2 сни1детъ въ бeздну, си1рэчь хrтA t мeртвыхъ возвести2.
|
|
8
|
8
|
|
Але що говорить Писання? «Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм», тобто слово віри, яке проповідуємо.
|
Но что2 глаг0летъ писaніе; Бли1з8 ти2 глаг0лъ є4сть, во ўстёхъ твои1хъ и3 въ сeрдцы твоeмъ, си1рэчь глаг0лъ вёры, є3г0же проповёдаемъ:
|
|
9
|
9
|
|
Бо якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
|
ћкw ѓще и3сповёси ўсты6 твои1ми гDа ї}са, и3 вёруеши въ сeрдцы твоeмъ, ћкw бGъ того2 воздви1же и3з8 мeртвыхъ, спасeшисz:
|
|
10
|
10
|
|
бо серцем вірують для праведности, а устами сповідують для спасіння.
|
сeрдцемъ бо вёруетсz въ прaвду, ўсты6 же и3сповёдуетсz во спcніе.
|
|
11
|
11
|
|
Бо Писання говорить: «Усякий, хто вірує в Hього, не осоромиться».
|
(За? Rд7.) Глаг0летъ бо писaніе: всsкъ вёруzй въ џнь не постыди1тсz.
|
|
12
|
12
|
|
Тут нема різниці між юдеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто прикликає Його.
|
Нёсть бо рaзнствіz їудeеви же и3 є4ллину: т0й бо бGъ всёхъ, богатsй [богaтъ сhй] во всёхъ призывaющихъ є3го2.
|
|
13
|
13
|
|
Бо «всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться».
|
Всsкъ бо, и4же ѓще призовeтъ и4мz гDне, спасeтсz.
|
|
14
|
14
|
|
Але як покликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповідника?
|
Кaкw u5бо призовyтъ, въ нег0же не вёроваша; Кaкw же ўвёруютъ, є3гHже не ўслhшаша; кaкw же ўслhшатъ без8 проповёдающагw;
|
|
15
|
15
|
|
І як проповідувати, коли не будуть послані? Бо написано: «Які прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить добро!»
|
Кaкw же проповёдzтъ, ѓще не п0слани бyдутъ; Ћкоже є4сть пи1сано: к0ль красны6 н0ги благовэствyющихъ ми1ръ, благовэствyющихъ бlгaz.
|
|
16
|
16
|
|
Але не всі послухались благовістування. Бо Ісая говорить: «Господи, хто повірив тому, що почув від нас?»
|
Но не вси2 послyшаша бlговэствовaніz. И#сaіа бо глаг0летъ: гDи, кто2 вёрова слyху нaшему;
|
|
17
|
17
|
|
Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого.
|
Тёмже u5бо вёра t слyха, слyхъ же гlг0ломъ б9іимъ.
|
|
18
|
18
|
|
Але питаю: «Хіба вони не чули?» Hавпаки, «по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту їхні слова».
|
Но глаг0лю: є3дA не слhшаша; Тёмже u5бо [но пaче], во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе и4хъ, и3 въ концы6 вселeнныz глаг0лы и4хъ.
|
|
19
|
19
|
|
Ще питаю: «Хіба Ізраїль не знав?» Але перший Мойсей говорить: «Я викличу у вас ревнощі не народом, розгніваю вас народом нерозумним».
|
Но глаг0лю: є3дA не разумЁ ї}ль; Пeрвый мwmсeй глаг0летъ: ѓзъ раздражY вы2 не њ kзhцэ, но њ kзhцэ неразyмнэ [њ не kзhцэ, њ kзhцэ неразyмнэ] прогнёваю вaсъ.
|
|
20
|
20
|
|
А Ісая сміливо каже: «Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не питали про Мене».
|
И#сaіа же дерзaетъ и3 глаг0летъ: њбрэт0хсz не и4щущымъ менE, kвлeнъ бhхъ не вопрошaющымъ њ мнЁ.
|
|
21
|
21
|
|
Про Ізраїля ж каже: «Цілий день Я простягав Мої руки до народу непокірливого і впертого».
|
Ко ї}лю же гlетъ: вeсь дeнь воздёхъ рyцэ мои2 къ лю1демъ непокори6вымъ и3 пререкaющымъ.
|
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
|
Отже, питаю: «Hевже Бог відкинув народ Свій?» Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин із потомства Авраамового, з коліна Веніамінового.
|
Глаг0лю u5бо: є3дA tри1ну бGъ лю1ди сво‰; Да не бyдетъ. И$бо и3 ѓзъ ї}лтzнинъ є4смь, t сёмене ґвраaмлz, колёна веніамjнова.
|
|
2
|
2
|
|
Hе відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
|
Не tри1ну бGъ людeй свои1хъ, и5хже прeжде разумЁ. (За? Rе7.) И#ли2 не вёсте, њ и3ліи2 что2 глаг0летъ писaніе, ћкw приповёдуетъ бGови [вопіeтъ къ бGу] на ї}лz, глаг0лz:
|
|
3
|
3
|
|
«Господи! Пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і душі моєї шукають».
|
гDи, прbр0ки тво‰ и3зби1ша и3 nлтари6 тво‰ раскопaша: и3 ѓзъ њстaхъ є3ди1нъ, и3 и4щутъ души2 моеS, и3з8sти ю5.
|
|
4
|
4
|
|
Що ж говорить йому Божа відповідь? «Я залишив Собі сім тисяч чоловік, які не схилили коліна перед Ваалом».
|
Но что2 гlетъ є3мY бжcтвенный tвётъ; Њстaвихъ себЁ сeдмь тhсzщъ мужeй, и5же не преклони1ша колёна пред8 ваaломъ.
|
|
5
|
5
|
|
Так і тепер, після обрання благодаті, зберігся останок.
|
Тaкw u5бо и3 въ нн7эшнее врeмz њстaнокъ по и3збрaнію блгdти бhсть.
|
|
6
|
6
|
|
Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.
|
Ѓще ли по блгdти, то2 не t дёлъ: занE блгdть ўжE не бывaетъ блгdть. Ѓще ли t дёлъ, ктомY нёсть блгdть: занE дёло ўжE нёсть дёло.
|
|
7
|
7
|
|
Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; обрані ж одержали, а інші озлобилися,
|
Что2 u5бо; Е#гHже и3скaше ї}ль, сегw2 не получи2, ґ и3збрaніе получи2: пр0чіи же њслэпи1шасz,
|
|
8
|
8
|
|
як написано: «Бог дав їм духа нечутливости, очі, якими не бачать, вуха, якими не чують, аж до цього дня».
|
ћкоже є4сть пи1сано: дадE и5мъ бGъ дyхъ ўмилeніz [дyха нечyвствіz], џчи не ви1дэти и3 ќшы не слhшати, дaже до днeшнzгw днE.
|
|
9
|
9
|
|
І Давид говорить: «Хай буде трапеза їхньою сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм;
|
И# дв7дъ глаг0летъ: да бyдетъ трапeза и4хъ въ сёть и3 въ л0въ, и3 въ соблaзнъ и3 въ воздаsніе и5мъ:
|
|
10
|
10
|
|
нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній нехай назавжди зігнеться».
|
да помрачaтсz џчи и4хъ є4же не ви1дэти, и3 хребeтъ и4хъ вhну слzцaй.
|
|
11
|
11
|
|
Отже, питаю: «Hевже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти?» Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревнощі.
|
Глаг0лю u5бо: є3дA согрэши1ша, да tпадyтъ; Да не бyдетъ. Но тёхъ падeніемъ спcніе kзhкwмъ, во є4же раздражи1ти и5хъ.
|
|
12
|
12
|
|
Якщо ж падіння їхнє — багатство світові і занепад їхній — багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.
|
Ѓще ли же прегрэшeніе и4хъ богaтство мjра, и3 tпадeніе и4хъ богaтство kзhкwвъ: кольми2 пaче и3сполнeніе и4хъ;
|
|
13
|
13
|
|
Вам кажу, язичникам. Як апостол язичників, я прославляю служіння моє.
|
(За? Rѕ7.) Вaмъ бо глаг0лю kзhкwмъ: понeже ќбw є4смь ѓзъ kзhкwмъ ґпcлъ, слyжбу мою2 прославлsю.
|
|
14
|
14
|
|
Чи не збуджу ревнощів у моїх рідних по плоті і чи не спасу декого з них?
|
Ѓще кaкw раздражY мою2 пл0ть, и3 спасY нBкіz t ни1хъ;
|
|
15
|
15
|
|
Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?
|
Ѓще бо tложeніе и4хъ, примирeніе мjру, что2 пріsтіе, рaзвэ жи1знь и3з8 мeртвыхъ;
|
|
16
|
16
|
|
Якщо початок святий, то й ціле; і коли корінь святий, то й гілля.
|
Ѓще ли начaтокъ с™ъ, то2 и3 примэшeніе: и3 ѓще к0рень с™ъ, то2 и3 вBтви.
|
|
17
|
17
|
|
Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливою, прищепився на їхнє місце і став причасником кореня та соку оливи,
|
Ѓще ли нBкіz t вётвей tломи1шасz, тh же, ди1віz мaслина сhй, прицэпи1лсz є3си2 въ ни1хъ, и3 причaстникъ к0рене и3 мaсти мaслинныz сотвори1лсz є3си2,
|
|
18
|
18
|
|
то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь підтримуєш, а корінь тебе.
|
не хвали1сz на вBтви: ѓще ли же хвaлишисz, не ты2 к0рень н0сиши, но к0рень тебE.
|
|
19
|
19
|
|
Скажеш: «Гілки відломилися, щоб мені прищепитися».
|
Речeши u5бо: tломи1шасz вBтви, да ѓзъ прицэплю1сz.
|
|
20
|
20
|
|
Добре. Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не величайся, але бійся.
|
Д0брэ: невёріемъ tломи1шасz, тh же вёрою стои1ши: не высокомyдрствуй, но б0йсz.
|
|
21
|
21
|
|
Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе.
|
Ѓще бо бGъ є3стeственныхъ вэтвeй не пощадЁ, да не кaкw и3 тебE не пощади1тъ.
|
|
22
|
22
|
|
Отже, бачиш і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше й ти будеш відсічений.
|
Ви1ждь u5бо бlгость и3 непощадёніе б9іе: на tпaдшихъ ќбw непощадёніе, ґ на тебЁ бlгость б9іz, ѓще пребyдеши въ бlгости: ѓще ли же ни2, то2 и3 ты2 tсёченъ бyдеши.
|
|
23
|
23
|
|
Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знову прищепити їх.
|
И# nни1 же, ѓще не пребyдутъ въ невёрствіи, прицэпsтсz: си1ленъ бо є4сть бGъ пaки прицэпи1ти и5хъ.
|
|
24
|
24
|
|
Бо коли ти, відсічений від дикої за природою оливи, прищепився до доброї оливи, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї оливи.
|
Ѓще бо ты2 t є3стeственныz tсэчeнъ ди1віz мaслины, и3 чрез8 є3стество2 прицэпи1лсz є3си2 къ д0брэй мaслинэ: кольми2 пaче сjи, и5же по є3стествY, прицэпsтсz своeй масли1нэ;
|
|
25
|
25
|
|
Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці, — щоб ви не думали про себе, — що засліплення Ізраїля сталося частково, доки не ввійде повна кількість язичників;
|
(За? Rз7.) Не бо2 хощY вaсъ не вёдэти тaйны сеS, брaтіе, да не бyдете њ себЁ мyдри, ћкw њслэплeніе t чaсти ї}леви бhсть, д0ндеже и3сполнeніе kзhкwвъ вни1детъ,
|
|
26
|
26
|
|
таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде від Сиону визволитель і відверне нечестя від Якова.
|
и3 тaкw вeсь ї}ль спасeтсz, ћкоже є4сть пи1сано: пріи1детъ t сіHна и3збавлszй, и3 tврати1тъ нечeстіе t їaкwва:
|
|
27
|
27
|
|
Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхнi».
|
и3 сeй и5мъ t менє2 завётъ, є3гдA tимY грэхи2 и4хъ.
|
|
28
|
28
|
|
Щодо благовістя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання — улюбленці Божі заради отців.
|
По бlговэствовaнію ќбw, врази2 вaсъ рaди: по и3збрaнію же, возлю1блени nтє1цъ рaди.
|
|
29
|
29
|
|
Бо дари і покликання Божі непорушні.
|
Нераск†zнна бо даров†ніz и3 звaніе б9іе.
|
|
30
|
30
|
|
Як і ви колись противилися Богові, а нині помилувані через непокору їхню,
|
Ћкоже бо и3 вы2 и3ногдA проти1вистесz бGови, нн7э же поми1ловани бhсте си1хъ противлeніемъ [си1хъ рaди противлeніz]:
|
|
31
|
31
|
|
так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.
|
тaкожде и3 сjи нн7э проти1вишасz вaшей ми1лости [вaшегw рaди поми1лованіz], да и3 тjи поми1ловани бyдутъ.
|
|
32
|
32
|
|
Бо всіх Бог тримав у непокорі, щоб усіх помилувати.
|
Затвори1 бо бGъ всёхъ въ противлeніе, да всёхъ поми1луетъ.
|
|
33
|
33
|
|
О, глибино багатства, і премудрости, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його!
|
Q, глубинA богaтства и3 премyдрости и3 рaзума б9іz! ћкw неиспhтани сyдове є3гw2, и3 неизслёдовани путіE є3гw2.
|
|
34
|
34
|
|
Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
|
Кто2 бо2 разумЁ ќмъ гDень, и3ли2 кто2 совётникъ є3мY бhсть;
|
|
35
|
35
|
|
Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати?
|
И#ли2 кто2 прeжде дадE є3мY, и3 воздaстсz є3мY;
|
|
36
|
36
|
|
Бо все від Hього, Hим і для Hього, Йому слава повіки, амінь.
|
Ћкw и3з8 тогw2 и3 тёмъ и3 въ нeмъ всsчєскаz. ТомY слaва во вёки. Ґми1нь.
|
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
|
Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого,
|
(За? R}.) Молю2 u5бо вaсъ, брaтіе, щедр0тами б9іими, предстaвите тэлесA в†ша жeртву жи1ву, с™у, бlгоуг0дну бGови, словeсное служeніе вaше,
|
|
2
|
2
|
|
і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена.
|
и3 не соwбразyйтесz вёку семY, но преwбразyйтесz њбновлeніемъ ўмA вaшегw, во є4же и3скушaти вaмъ, что2 є4сть в0лz б9іz бlгaz и3 ўг0днаz и3 совершeннаz.
|
|
3
|
3
|
|
За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог приділив кожному.
|
Глаг0лю бо блгdтію дaвшеюсz мнЁ, всsкому сyщему въ вaсъ не мyдрствовати пaче, є4же подобaетъ мyдрствовати: но мyдрствовати въ цэломyдріи, коемyждо ћкоже бGъ раздэли1лъ є4сть мёру вёры.
|
|
4
|
4
|
|
Бо, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени виконують однакові дії,
|
(За? Rf7.) Ћкоже бо во є3ди1нэмъ тэлеси2 мнHги ќды и4мамы, ќды же вси2 не т0жде и4мутъ дёланіе,
|
|
5
|
5
|
|
так багато нас становимо одне тіло у Христі, а окремо один одному є члени.
|
тaкожде мн0зи є3ди1но тёло є4смы њ хrтЁ, ґ по є3ди1ному дрyгъ дрyгу ќди.
|
|
6
|
6
|
|
І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, якщо маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри;
|
(За? R‹.) И#мyще же даров†ніz по блгdти дaннэй нaмъ разли6чна: ѓще прbр0чество, по мёрэ вёры:
|
|
7
|
7
|
|
якщо маєш служіння, перебувай у служінні; якщо учитель, — у навчаннi;
|
ѓще ли служeніе, въ служeніи: ѓще ўчsй, во ўчeніи:
|
|
8
|
8
|
|
якщо утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простотi; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю.
|
ѓще ўтэшazй, во ўтэшeніи: подавazй, въ простотЁ: предстоsй [начaлствуzй], со тщaніемъ: ми1луzй, съ д0брымъ и3зволeніемъ.
|
|
9
|
9
|
|
Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра;
|
Любы2 нелицемёрна: ненави1дzще ѕлaгw, прилэплsйтесz бlг0му:
|
|
10
|
10
|
|
будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю;
|
братолю1біемъ дрyгъ ко дрyгу любeзни: чeстію дрyгъ дрyга б0лша творsще:
|
|
11
|
11
|
|
у старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть;
|
тщaніемъ не лэни1ви, дyхомъ горsще, гDви раб0тающе:
|
|
12
|
12
|
|
утішайтесь надією; в скорботах будьте терплячі; в молитві постійнi;
|
ўповaніемъ рaдующесz, скHрби терпsще, въ моли1твэ пребывaюще:
|
|
13
|
13
|
|
у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх.
|
трeбованіємъ с™hхъ приwбщaющесz, страннолю1біz держaщесz:
|
|
14
|
14
|
|
Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте.
|
благословлsйте гонsщыz вы2: благослови1те, ґ не клени1те.
|
|
15
|
15
|
|
Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.
|
Рaдоватисz съ рaдующимисz, и3 плaкати съ плaчущими.
|
|
16
|
16
|
|
Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілi;
|
Т0жде дрyгъ ко дрyгу мyдрствующе: не высHкаz мyдрствующе, но смирeнными ведyщесz: не бывaйте мyдри њ себЁ:
|
|
17
|
17
|
|
нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми.
|
ни є3ди1ному же ѕлA за ѕло2 воздаю1ще, промышлsюще дHбраz пред8 всёми человBки.
|
|
18
|
18
|
|
Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми.
|
Ѓще возм0жно, є4же t вaсъ, со всёми человBки ми1ръ и3мёйте.
|
|
19
|
19
|
|
Hе мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я віддам», — говорить Господь.
|
Не себE tмщaюще, возлю1бленіи, но дади1те мёсто гнёву. Пи1сано бо є4сть: мнЁ tмщeніе, ѓзъ воздaмъ, гlетъ гDь.
|
|
20
|
20
|
|
Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля.
|
Ѓще u5бо ѓлчетъ врaгъ тв0й, ўхлёби є3го2: ѓще ли жaждетъ, нап0й є3го2: сjе бо творS, ќгліе џгнено собирaеши на главY є3гw2.
|
|
21
|
21
|
|
Hе бувай переможений злом, а перемагай зло добром.
|
Не побэждeнъ бывaй t ѕлA, но побэждaй бlги1мъ ѕл0е.
|
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
|
Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом.
|
(За? R№‹.) Всsка душA властeмъ предержaщымъ да повинyетсz: нёсть бо влaсть ѓще не t бGа, сyщыz же вл†сти t бGа ўчинeны сyть.
|
|
2
|
2
|
|
Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд.
|
Тёмже противлszйсz влaсти, б9ію повелёнію противлsетсz: противлsющіисz же себЁ грёхъ пріeмлютъ.
|
|
3
|
3
|
|
Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї.
|
Кн‰зи бо не сyть боsзнь дHбрымъ дэлHмъ, но ѕлы6мъ. Х0щеши же ли не боsтисz влaсти; Бlг0е твори2, и3 и3мёти бyдеши похвалY t негw2:
|
|
4
|
4
|
|
Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він — Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло.
|
б9ій бо слyга є4сть, тебЁ во бlг0е. Ѓще ли ѕл0е твори1ши, б0йсz, не бо2 без8 ўмA [всyе] мeчь н0ситъ: б9ій бо слугA є4сть, tмсти1тель въ гнёвъ ѕл0е творsщему.
|
|
5
|
5
|
|
І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти.
|
Тёмже потрeба повиновaтисz не т0кмw за гнёвъ, но и3 за с0вэсть.
|
|
6
|
6
|
|
Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті.
|
Сегw2 бо2 рaди и3 д†ни даетE: служи1тєли бо б9іи сyть, во и4стое сіE пребывaюще.
|
|
7
|
7
|
|
Отже, віддавайте всім належне: кому податок — податок; кому данину — данину; кому страх — страх; кому честь — честь.
|
Воздади1те u5бо всBмъ дHлжнаz: є3мyже ќбw ўр0къ, ўр0къ: (ґ) є3мyже дaнь, дaнь: (ґ) є3мyже стрaхъ, стрaхъ: (и3) є3мyже чeсть, чeсть.
|
|
8
|
8
|
|
Hе залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови; бо хто любить іншого, той виконав закон.
|
Ни є3ди1ному же ничи1мже д0лжни бывaйте, т0чію є4же люби1ти дрyгъ дрyга: любsй бо дрyга, зак0нъ и3сп0лни.
|
|
9
|
9
|
|
Бо заповіді: «Hе перелюбствуй», «Hе убивай», «Hе кради», «Hе лжесвідчи», «Hе пожадай чужого» й усі інші містяться у цьому слові: «Люби ближнього твого, як самого себе».
|
Е$же бо: не прелюбы2 сотвори1ши, не ўбіeши, не ўкрaдеши, не лжесвидётелствуеши, не пох0щеши, и3 ѓще кaz и4на зaповэдь, въ сeмъ словеси2 совершaетсz, во є4же: возлю1биши и4скреннzго твоего2, ћкоже сaмъ себE.
|
|
10
|
10
|
|
Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону.
|
Любы2 и4скреннему ѕлA не твори1тъ: и3сполнeніе u5бо зак0на любы2 є4сть.
|
|
11
|
11
|
|
Так чиніть, знаючи час, що вже пора нам від сну встати. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували.
|
И# сіE, вёдzще врeмz, ћкw чaсъ ўжE нaмъ t снA востaти. (За? Rв7‹.) Нн7э бо ближaйшее нaмъ спcніе, нeжели є3гдA вёровахомъ.
|
|
12
|
12
|
|
Hіч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла.
|
Н0щь (ќбw) прeйде, ґ дeнь прибли1жисz: tложи1мъ u5бо дэлA тє1мнаz, и3 њблечeмсz во nрyжіе свёта.
|
|
13
|
13
|
|
Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах і пияцтві, не в перелюбстві й розпусті, не в сварках і заздрощах;
|
Ћкw во дни2, благоwбрaзнw да х0димъ, не козлогласов†ніи и3 піsнствы, не любодэ‰ніи и3 студодэ‰ніи, не рвeніемъ и3 зaвистію:
|
|
14
|
14
|
|
а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа і піклування про плоть не обертайте на похоті.
|
но њблецhтесz гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ, и3 пл0ти ўг0діz не твори1те въ п0хwти.
|
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
|
Hемічного у вірі приймайте без суперечок про погляди.
|
И#знемогaющаго же въ вёрэ пріeмлите, не въ сомнёніе помышлeніи.
|
|
2
|
2
|
|
Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі.
|
Џвъ бо вёруетъ ћсти вс‰, ґ и3знемогazй ѕє1ліz (да) ћстъ.
|
|
3
|
3
|
|
Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.
|
Kдhй не kдyщагw да не ўкорsетъ: и3 не kдhй kдyщагw да не њсуждaетъ: бGъ бо є3го2 пріsтъ.
|
|
4
|
4
|
|
Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його.
|
Ты2 кто2 є3си2 судsй чуждeму рабY; СвоемY гDви стои1тъ, и3ли2 пaдаетъ. Стaнетъ же, си1ленъ бо є4сть бGъ постaвити є3го2.
|
|
5
|
5
|
|
Один відрізняє день від дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму.
|
Џвъ ќбw разсуждaетъ дeнь чрез8 дeнь, џвъ же сyдитъ на всsкъ дeнь. Кjиждо своeю мhслію да и3звэствyетсz.
|
|
6
|
6
|
|
Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Боговi; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові.
|
(За? RG‹.) Мyдрствуzй дeнь, гDеви мyдрствуетъ: и3 не мyдрствуzй дeнь, гDеви не мyдрствуетъ. Kдhй, гDеви ћстъ, благодари1тъ бо бGа: и3 не kдhй, гDеви не ћстъ, и3 благодари1тъ бGа.
|
|
7
|
7
|
|
Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не вмирає для себе;
|
Никт0же бо нaсъ себЁ живeтъ, и3 никт0же себЁ ўмирaетъ:
|
|
8
|
8
|
|
а чи живемо — для Господа живемо; чи вмираємо — для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, — завжди ми Господні.
|
ѓще бо живeмъ, гDеви живeмъ, ѓще же ўмирaемъ, гDеви ўмирaемъ: ѓще u5бо живeмъ, ѓще ўмирaемъ, гDни є3смы2.
|
|
9
|
9
|
|
Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими‚ і над живими.
|
(За? Rд7‹.) На сіe бо хrт0съ и3 ќмре и3 воскRсе и3 њживE, да и3 мeртвыми и3 живhми њбладaетъ.
|
|
10
|
10
|
|
А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим.
|
Тh же почто2 њсуждaеши брaта твоего2, и3ли2 ты2 что2 ўничижaеши брaта твоего2; Вси1 бо предстaнемъ суди1щу хrт0ву.
|
|
11
|
11
|
|
Бо написано: «Живу Я, — говорить Господь, — переді Мною схилиться усяке коліно, і всякий язик буде сповідувати Бога».
|
Пи1сано бо є4сть: живY ѓзъ, гlетъ гDь, ћкw мнЁ покл0нитсz всsко колёно, и3 всsкъ љзhкъ и3сповёстсz бGови.
|
|
12
|
12
|
|
Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові.
|
Тёмже u5бо кjйждо нaсъ њ себЁ сл0во дaстъ бGу.
|
|
13
|
13
|
|
Hе будемо ж більш судити один одного, а краще думайте про те, щоб не давати братові приводу до спотикання або спокуси.
|
Не ктомY u5бо дрyгъ дрyга њсуждaемъ, но сіE пaче суди1те, є4же не полагaти претыкaніz брaту и3ли2 соблaзна.
|
|
14
|
14
|
|
Я знаю і певний в Господі Ісусі, що нема нічого‚ що було б нечисте само по собі; тільки для того, хто визнає що-небудь нечистим, є воно нечисте.
|
Вёмъ и3 и3звэщeнъ є4смь њ хrтЁ ї}сэ, ћкw ничт0же сквeрно сaмо соб0ю: т0чію помышлsющему что2 сквeрно бhти, џному сквeрно є4сть.
|
|
15
|
15
|
|
Коли ж через їжу засмучується брат твій, то ти вже не з любови дієш. Hе губи твоєю їжею того, за кого Христос помер.
|
Ѓще же брaшна рaди брaтъ тв0й скорби1тъ, ўжE не по любви2 х0диши: не брaшномъ твои1мъ того2 погублsй, за нег0же хrт0съ ќмре.
|
|
16
|
16
|
|
Hехай не ганьбиться ваше добре.
|
Да не хули1тсz u5бо вaше бlг0е.
|
|
17
|
17
|
|
Бо Царство Боже — не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові.
|
Нёсть бо цrтво б9іе брaшно и3 питіE, но прaвда и3 ми1ръ и3 рaдость њ д©э с™э.
|
|
18
|
18
|
|
Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей.
|
И$же бо си1ми слyжитъ хrт0ви, бlгоуг0денъ є4сть бGови и3 и3скyсенъ человёкwмъ.
|
|
19
|
19
|
|
Отже, будемо шукати те, що служить мирові і взаємному повчанню.
|
(За? Rе7‹.) Тёмже u5бо ми1ръ возлю1бимъ и3 ±же къ созидaнію дрyгъ ко дрyгу.
|
|
20
|
20
|
|
Заради їжі не руйнуй діла Божого. Усе чисте, але лихо чоловікові, котрий їсть для спокуси.
|
Не брaшна рaди разорsй дёло б9іе. Вс‰ бо чи6ста, но ѕло2 человёку претыкaніемъ kдyщему.
|
|
21
|
21
|
|
Краще не їсти м’яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушається, або знемагає.
|
Добро2 не ћсти мsсъ, нижE пи1ти вінA, ни њ нeмже брaтъ тв0й претыкaетсz и3ли2 соблазнsетсz и3ли2 и3знемогaетъ.
|
|
22
|
22
|
|
Ти маєш віру? Май її сам у собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе в тому, що вибирає.
|
Ты2 вёру и4маши; њ себЁ сaмъ и3мёй пред8 бGомъ. Бlжeнъ не њсуждazй себE, њ нeмже и3скушaетсz.
|
|
23
|
23
|
|
А хто вагається, то, коли їсть, осуджується, бо не з віри, а все, що не з віри, гріх.
|
Ґ сомнszйсz, ѓще ћстъ, њсуждaетсz, занE не t вёры: всsко же, є4же не t вёры, грёхъ є4сть.
|
|
24
|
24
|
|
Тому ж, Хто може вас утвердити за моїм благовістям і проповіддю Ісуса Христа, за одкровенням тайни, про яку від вічних часів було замовчано,
|
Могyщему же вaсъ ўтверди1ти по бlговэствовaнію моемY и3 проповёданію ї}съ хrт0ву, по tкровeнію тaйны, лёты вёчными ўмолчaнныz,
|
|
25
|
25
|
|
але яка нині явлена і через пророчі писання, за велінням вічного Бога, сповіщена усім народам для підкорення їх вірі,
|
ћвльшіzсz же нн7э, пис†ніи прbр0ческими, по повелёнію вёчнагw бGа, въ послушaніе вёры во всёхъ kзhцехъ познaвшіzсz,
|
|
26
|
26
|
|
Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки. Амінь.
|
є3ди1ному премyдрому бGу, ї}сомъ хrт0мъ, є3мyже слaва во вёки. Ґми1нь.
|
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
|
Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсилих‚ а не собі догоджати.
|
(За? Rѕ7‹.) Д0лжни є3смы2 мы2 си1льніи нeмwщи немощнhхъ носи1ти, и3 не себЁ ўгождaти:
|
|
2
|
2
|
|
Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання.
|
кjиждо же вaсъ бли1жнему да ўгождaетъ во бlг0е къ созидaнію.
|
|
3
|
3
|
|
Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: «Лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене».
|
И$бо и3 хrт0съ не себЁ ўгоди2, но ћкоже є4сть пи1сано: поношє1ніz поносsщихъ тебЁ напад0ша на мS.
|
|
4
|
4
|
|
А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втішанням з Писання зберігали надію.
|
Е#ли6ка бо преднапи6сана бhша, въ нaше наказaніе преднаписaшасz, да терпёніемъ и3 ўтэшeніемъ писaній ўповaніе и4мамы.
|
|
5
|
5
|
|
Бог же терпіння і втішення нехай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Ісуса,
|
БGъ же терпёніz и3 ўтэшeніz да дaстъ вaмъ т0жде мyдрствовати дрyгъ ко дрyгу њ хrтЁ ї}сэ,
|
|
6
|
6
|
|
щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа.
|
да є3динодyшнw є3ди1ными ўсты6 слaвите бGа и3 nц7A гDа нaшегw ї}са хrтA.
|
|
7
|
7
|
|
Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої.
|
(За? Rз7‹.) Тёмже пріeмлите дрyгъ дрyга, ћкоже и3 хrт0съ пріsтъ вaсъ во слaву б9ію.
|
|
8
|
8
|
|
Говорю ж, що Ісус Христос став служителем для обрізаних — заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям,
|
Глаг0лю же хrтA ї}са служи1телz бhвша њбрёзаніz по и4стинэ б9іей, во є4же ўтверди1ти њбэтов†ніz nтцє1въ:
|
|
9
|
9
|
|
а для язичників — з милости, щоб славили Бога, як написано: «За те буду славити Тебе, Господи, між язичниками і буду співати імені Твоєму».
|
ґ kзhкwмъ по млcти, прослaвити бGа, ћкоже є4сть пи1сано: сегw2 рaди и3сповёмсz тебЁ во kзhцэхъ, гDи, и3 и4мени твоемY пою2.
|
|
10
|
10
|
|
І ще сказано: «Звеселіться, язичники, з народом Його».
|
И# пaки глаг0летъ: возвесели1тесz, kзhцы, съ людьми2 є3гw2.
|
|
11
|
11
|
|
І ще: «Хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи».
|
И# пaки: хвали1те гDа, вси2 kзhцы, и3 похвали1те є3го2, вси2 лю1діе.
|
|
12
|
12
|
|
Ісая також говорить: «Буде корінь Ієсеїв, що постане володіти народами; на Hього язичники надіятися будуть».
|
И# пaки и3сaіа глаг0летъ: бyдетъ к0рень їессeовъ, и3 востаsй владёти над8 kзhки: на того2 kзhцы ўповaютъ.
|
|
13
|
13
|
|
Hехай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією.
|
БGъ же ўповaніz да и3сп0лнитъ вaсъ всsкіz рад0сти и3 ми1ра въ вёрэ, и3збhточествовати вaмъ во ўповaніи, си1лою д¦а с™aгw.
|
|
14
|
14
|
|
І сам я певний за вас, браття мої, що і ви повні доброти і всякого пізнання і можете настановляти один одного;
|
И#звэщeнъ же є4смь, брaтіе мо‰, и3 сaмъ ѓзъ њ вaсъ, ћкw и3 сaми вы2 п0лни є3стE бlгости, и3сп0лнени всsкагw рaзума, могyще и3 и3ны6z научи1ти:
|
|
15
|
15
|
|
але писав вам, браття, з деякою сміливістю, почасти ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю
|
дeрзэе же писaхъ вaмъ, брaтіе мо‰, t чaсти, ћкw воспоминaz вaмъ, за блгdть дaнную ми2 t бGа,
|
|
16
|
16
|
|
бути служителем Ісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була благоприємна Богові.
|
во є4же бhти ми2 служи1телю ї}съ хrт0ву во kзhцэхъ, свzщеннодёйствующу бlговэствовaніе б9іе, да бyдетъ приношeніе є4же t kзы6къ бlгопріsтно и3 њсщ7eнно д¦омъ с™hмъ.
|
|
17
|
17
|
|
Отже, я можу похвалитися в Христі Ісусі в тому, що стосується Бога,
|
(За? R}‹.) И#мaмъ u5бо похвалY њ хrтЁ ї}сэ въ тёхъ, ±же къ бGу:
|
|
18
|
18
|
|
бо не смію сказати що-небудь таке, чого не створив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом,
|
не смёю бо глаг0лати что2, и4хже не содёz хrт0съ мн0ю, въ послушaніе kзhкwвъ, сл0вомъ и3 дёломъ,
|
|
19
|
19
|
|
силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Єрусалима до Іллірика.
|
въ си1лэ знaменій и3 чудeсъ, си1лою д¦а б9іz, ћкоже ми2 t їеrли1ма и3 w4крестъ дaже до їллmрjка и3сп0лнити бlговэствовaніе хrт0во.
|
|
20
|
20
|
|
Притому я намагався проповідувати не там, де вже було відоме ім’я Христове, щоб не будувати на чужій основі,
|
Си1це же потщaхсz благовэсти1ти, не и3дёже и3меновaсz хrт0съ, да не на чужeмъ њсновaніи сози1жду,
|
|
21
|
21
|
|
але як написано: «Кому не звіщалося про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються».
|
но ћкоже є4сть пи1сано: и5мже не возвэсти1сz њ нeмъ, ќзрzтъ, и3 и5же не слhшаша, ўразумёютъ.
|
|
22
|
22
|
|
Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас.
|
Тёмже и3 возбранeнъ бhхъ мн0гажды пріити2 къ вaмъ.
|
|
23
|
23
|
|
Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, але з давніх літ маючи бажання прийти до вас,
|
Нн7э же ктомY мёста не и3мhй въ странaхъ си1хъ, желaніе же и3мhй пріити2 къ вaмъ t мн0гихъ лётъ,
|
|
24
|
24
|
|
як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо маю надію, що, проходячи, побачусь із вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б почасти, спілкуванням з вами.
|
ћкw ѓще поидY во їспaнію, пріидY къ вaмъ. Ўповaю бо ми1мw грzдhй ви1дэти вaсъ и3 вaми проводи1тисz тaмw, ѓще вaсъ прeжде t чaсти насhщусz.
|
|
25
|
25
|
|
А тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим,
|
Нн7э же грzдY во їеrли1мъ, служsй с™ы6мъ,
|
|
26
|
26
|
|
бо Македонія і Ахайя стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Єрусалимі.
|
благоволи1ша бо макед0ніа и3 ґхaіа nбщeніе нёкое сотвори1ти къ ни1щымъ с™ы6мъ живyщымъ во їеrли1мэ.
|
|
27
|
27
|
|
Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному.
|
Благоволи1ша бо, и3 д0лжни и5мъ сyть. Ѓще бо въ дух0вныхъ и4хъ прич†стницы бhша kзhцы, д0лжни сyть и3 въ плотски1хъ послужи1ти и5мъ.
|
|
28
|
28
|
|
Виконавши це і вручивши їм цей плід, я вирушу через ваші місця до Іспанії
|
СіE u5бо скончaвъ, и3 запечатлёвъ и5мъ пл0дъ сeй, поидY вaми во їспaнію:
|
|
29
|
29
|
|
і певний, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословенням благовістя Христового.
|
вёмъ же, ћкw грzдhй къ вaмъ, во и3сполнeніи бlгословeніz бlговёстіz хrт0ва пріидY.
|
|
30
|
30
|
|
Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, допомагати мені в молитвах за мене до Бога,
|
(За? Rf7‹.) Молю1 же вы2, брaтіе, гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ и3 люб0вію д¦а, споспёшствуйте ми2 въ моли1твахъ њ мнЁ къ бGу,
|
|
31
|
31
|
|
щоб позбутися мені невіруючих у Юдеї і щоб служіння моє для Єрусалима було приємне святим,
|
да и3збaвлюсz t противлsющихсz во їудeи, и3 да слyжба моS, ћже во їеrли1мэ, благопріsтна бyдетъ с™ы6мъ:
|
|
32
|
32
|
|
щоб мені з радістю прийти до вас з волі Божої і заспокоїтися з вами.
|
да съ рaдостію пріидY къ вaмъ в0лею б9іею и3 ўпок0юсz съ вaми.
|
|
33
|
33
|
|
Hехай же Бог миру буде з усіма вами. Амінь.
|
БGъ же ми1ра со всёми вaми. Ґми1нь.
|
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
|
Вручаю вам Фиву, сестру нашу, дияконису церкви Кенхрейської.
|
(За? Rк7.) Вручaю же вaмъ фjву сестрY нaшу, сyщу служи1телницу цRкве ћже въ кегхрeехъ:
|
|
2
|
2
|
|
Прийміть її для Господа, як личить святим, і допоможіть їй, у чому вона матиме потребу у вас, бо і вона була помічницею багатьом і мені самому.
|
да пріи1мете ю5 њ гDэ дост0йнэ с™ы6мъ, и3 споспёшствуйте є4й, њ нeйже ѓще t вaсъ потрeбуетъ вeщи: и4бо сіS застyпница мнHгимъ бhсть, и3 самомY мнЁ.
|
|
3
|
3
|
|
Вітайте Прискіллу та Акилу, співпрацівників моїх у Христі Ісусі
|
Цэлyйте пріскjллу и3 ґкЂлу, споспBшника мо‰ њ хrтЁ ї}сэ,
|
|
4
|
4
|
|
[котрі голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усі церкви з язичників]‚ і домашню їхню церкву.
|
и5же по души2 моeй сво‰ вы6z положи1ста, и5хже не ѓзъ є3ди1нъ благодарю2, но и3 вс‰ цRкви kзhчєскіz: и3 домaшнюю и4хъ цRковь.
|
|
5
|
5
|
|
Вітайте улюбленого мого Епенета, який є первісток Ахайї для Христа.
|
Цэлyйте є3пенeта возлю1бленнаго ми2, и4же є4сть начaтокъ ґхaіи во хrтA.
|
|
6
|
6
|
|
Вітайте Маріам, яка побагато потрудилася для нас.
|
Цэлyйте маріaмь, ћже мн0гw трyдисz њ нaсъ.
|
|
7
|
7
|
|
Вітайте Андроника і Юнію, моїх родичів і в’язнів зі мною, які прославилися між апостолами і ще раніше за мене увірували в Христа.
|
Цэлyйте ґндронjка и3 їунjю, срHдники мо‰ и3 сплBнники мо‰, и4же сyть нарHчиты во ґпcлэхъ, и5же и3 прeжде менє2 вёроваста во хrтA.
|
|
8
|
8
|
|
Вітайте Амплія, улюбленого мого в Господі.
|
Цэлyйте ґмплjа возлю1бленнаго ми2 њ гDэ.
|
|
9
|
9
|
|
Вітайте Урбана, співпрацівника нашого у Христі, і Стахія, улюбленого мого.
|
Цэлyйте ўрвaна споспёшника нaшего њ хrтЁ, и3 стахЂа возлю1бленнаго ми2.
|
|
10
|
10
|
|
Вітайте Апеллія, випробуваного у Христі. Вітайте вірних з дому Аристовула.
|
Цэлyйте ґпeлліа и3скyсна њ хrтЁ. Цэлyйте сyщыz t ґрістовyла.
|
|
11
|
11
|
|
Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте з домашніх Hаркисса тих, які в Господі.
|
Цэлyйте и3родіHна ср0дника моего2. Цэлyйте и5же t наркjсса сyщыz њ гDэ.
|
|
12
|
12
|
|
Вітайте Трифену і Трифосу, які трудяться в Господі. Вітайте улюблену Персиду, яка багато потрудилася у Господі.
|
Цэлyйте трmфeну и3 трmфHсу труждaющыzсz њ гDэ. Цэлyйте персjду возлю1бленную, ћже мн0гw труди1сz њ гDэ.
|
|
13
|
13
|
|
Вітайте Руфа, обраного в Господі, і матір його і мою.
|
Цэлyйте рyфа и3збрaннаго њ гDэ, и3 мaтерь є3гw2 и3 мою2.
|
|
14
|
14
|
|
Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрму, Патрова, Єрміна та інших з ними братів.
|
Цэлyйте ґсmгкрjта, флeгонта, є4рма, патр0ва, є3рмjа, и3 сyщую съ ни1ми брaтію.
|
|
15
|
15
|
|
Вітайте Філолога та Юлію, Hирея і сестру його, й Олімпана, і всіх із ними братів.
|
Цэлyйте філол0га и3 їулjю, нирeа и3 сестрY є3гw2, и3 nлmмпaна, и3 сyщыz съ ни1ми вс‰ с™ы6z.
|
|
16
|
16
|
|
Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі церкви Христові.
|
Цэлyйте дрyгъ дрyга лобзaніемъ с™hмъ. Цэлyютъ вы2 вс‰ цRкви хrтHвы.
|
|
17
|
17
|
|
Благаю вас, браття, остерігайтесь тих, що чинять розбрат та спокуси всупереч вченню, якого ви навчилися, і ухиляйтесь від них;
|
(За? Rк7№.) Молю1 же вы2, брaтіе, блюди1тесz t творsщихъ р†спри и3 разд0ры, кромЁ ў§ніz, є3мyже вы2 научи1стесz, и3 ўклони1тесz t ни1хъ:
|
|
18
|
18
|
|
бо такі люди служать не Господеві нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних.
|
таковjи бо гDеви нaшему ї}су хrтY не раб0таютъ, но своемY чрeву: и5же благи1ми словесы2 и3 благословeніемъ прельщaютъ сердцA неѕл0бивыхъ.
|
|
19
|
19
|
|
Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас: тільки бажаю, щоб ви були мудрі у доброму і прості у злому.
|
Вaше бо послушaніе ко всёмъ дости1же. Рaдуюсz же є4же њ вaсъ: хощy же вaсъ мyдрыхъ ќбw бhти во бlг0е, простhхъ же въ ѕл0е.
|
|
20
|
20
|
|
Бог же миру знищить незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами! Амінь.
|
БGъ же ми1ра да сокруши1тъ сатанY под8 ноги2 вaшz вск0рэ. Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA съ вaми. Ґми1нь.
|
|
21
|
21
|
|
Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Лукій, Ясон і Сосипатр, родичі мої.
|
Цэлyетъ вaсъ тімоfeй споспёшникъ м0й, и3 лукjй и3 їaсwнъ и3 сwсіпaтръ, срHдницы мои2.
|
|
22
|
22
|
|
Вітаю вас у Господі і я, Тертій, який написав це послання.
|
Цэлyю вы2 (и3) ѓзъ тeртій, написaвый послaніе сіE, њ гDэ.
|
|
23
|
23
|
|
Вітає вас Гай, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Ераст, міський скарбник, і брат Кварт.
|
Цэлyетъ вы2 гaіе страннопріи1мецъ м0й и3 цRкве всеS. Цэлyетъ вы2 є3рaстъ строи1тель грaдскій, и3 куaртъ брaтъ.
|
|
24
|
24
|
|
Благодать Господа Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.
|
Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA со всёми вaми. Ґми1нь.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.