|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Павло, раб Божий, апостол же Ісуса Христа, за вірою обраних Божих і пізнанням істини, що належить до благочестя, | (За? ™.) Пavелъ, рaбъ б9ій, ґпcлъ же ї}съ хrт0въ, по вёрэ и3збрaнныхъ б9іихъ и3 рaзуму и4стины, ћже по бlгочcтію, |
|
2
|
2
|
| у надії вічного життя, яке обіцяв вірний у слові Бог раніше вікових часів, | њ ўповaніи жи1зни вёчныz, ю4же њбэтовA нел0жный бGъ прeжде лётъ вёчныхъ, |
|
3
|
3
|
| а у свій час явив Своє слово в проповіді, довіреній мені за велінням Спасителя нашого, Бога, — | kви1 же во временA сво‰ сл0во своE проповёданіемъ, є4же мнЁ порyчено бhсть по повелёнію сп7си1телz нaшегw бGа: |
|
4
|
4
|
| Титові, істинному синові за спільною вірою: благодать, милість і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спасителя нашого. | тjту, пrному чaду по џбщей вёрэ: блгdть, млcть, ми1ръ t бGа nц7A и3 гDа ї}са хrтA сп7са нaшегw. |
|
5
|
5
|
| Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти довершив недокінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував: | (За?.) Сегw2 рaди њстaвихъ тS въ кри1тэ, да недоконч†ннаz и3спрaвиши и3 ўстр0иши по всBмъ грaдwмъ пресвЂтеры, ћкоже тебЁ ѓзъ повелёхъ: |
|
6
|
6
|
| коли хто непорочний, чоловік однієї жінки, дітей має вірних, яких не докоряють у розпусті чи непокірності. | ѓще кто2 є4сть непор0ченъ, є3ди1ныz жены2 мyжъ, ч†да и3мhй вBрна, не во ўкорeніи блудA, и3ли2 непокори6ва. |
|
7
|
7
|
| Бо єпископ повинен бути бездоганний, як Божий управитель, не такий‚ що собі догоджає‚ не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець, | Подобaетъ бо є3пjскопу без8 пор0ка бhти, ћкоже б9ію строи1телю: не себЁ ўгождaющу, (не дeрзу, не напрaсливу,) не гнэвли1ву, не піsницэ, не бjйцэ, не скверностzжaтелну, |
|
8
|
8
|
| а гостинний, благолюбний, цнотливий, справедливий, побожний, стриманий, | но страннолюби1ву, бlголю1бцу, цэломdренну, првdну, прпdбну, воздержaтелну, |
|
9
|
9
|
| який дотримується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні, і викривати противників. | держaщемусz вёрнагw словесE по ўчeнію, да си1ленъ бyдетъ и3 ўтёшати во здрaвэмъ ўчeніи, и3 проти1вzщыzсz њбличaти. |
|
10
|
10
|
| Бо є багато непокірних, марнословів і обманщиків, особливо з обрізаних, | Сyть бо мн0зи непокори1ви, суесл0вцы и3 ўм0мъ прельщeни, наипaче же сyщіи t њбрёзаніz, |
|
11
|
11
|
| яким треба затуляти вуста: вони розбещують цілі доми, навчаючи чого не слід, заради ганебної користи. | и4хже подобaетъ ўстA заграждaти: и5же вс‰ д0мы развращaютъ, ўчaще ћже не подобaетъ, сквeрнагw рaди прибhтка. |
|
12
|
12
|
| З них же самих один віршотворець сказав: «Критяни завжди неправдомовці, злі звірі, черева ледачi». | Речe же нёкто t ни1хъ, св0й и5мъ прор0къ: кри1тzне при1снw лжи1ви, ѕлjи ѕвёріе, ўтрHбы пр†здныz. |
|
13
|
13
|
| Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі, | Свидётелство сіE и4стинно є4сть: є3sже рaди вины2 њбличaй и5хъ нещaднw, да здрaви бyдутъ въ вёрэ, |
|
14
|
14
|
| незважаючи на юдейські байки і накази людей, які відвертаються від істини. | не внимaюще їудє1йскимъ бaснемъ, ни зaповэдемъ человBкъ tвращaющихсz t и4стины. |
|
15
|
15
|
| Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних немає нічого чистого, але осквернені і розум їхній‚ і совість. | (За? ™№.) Вс‰ ќбw чи6ста чи6стымъ: њсквернє1нымъ же и3 невBрнымъ ничт0же чи1сто, но њскверни1сz и4хъ и3 ќмъ и3 с0вэсть. |
|
16
|
16
|
| Вони говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються, будучи огидними і нездатними ні до якого доброго діла. | БGа и3сповёдуютъ вёдэти, ґ дёлы tмeщутсz є3гw2, мeрзцы сyще и3 непокори1ви и3 на всsкое дёло бlг0е неискyсни. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
