А́гниця Твоя́, Ісу́се, Євфи́мія, / зове́ть ве́ліїм гла́сом: / Тебе́, Женише́ мой, люблю́, / і Тебе́ і́щущи страда́льчествую, / і сраспина́юся, і спогреба́юся креще́нію Твоєму́, / і стражду́ Тебе́ ра́ди, / я́ко да ца́рствую в Тебі́, / і умира́ю за Тя, да і живу́ с Тобо́ю, / но, я́ко же́ртву непоро́чную, прийми́ м'я, с любо́вію поже́ршуюся Тебі́. / Тоя́ моли́твами, // я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ші на́ша.

Ягниця Твоя, Ісусе, Євфимія / гучно взиває: / «Тебе, Жениху мій, люблю / і, шукаючи Тебе, страждаю, / і розпинаюся, і погребаюся з Тобою через Твоє хрещення, / і страждаю заради Тебе, / щоб царювати з Тобою, / і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою. / Тож прийми мене як жертву непорочну, / що з любов'ю віддала себе Тобі». / Її молитвами, // як Милостивий, спаси душі наші.

Жениха́ твоєго́ Христа́ возлюби́вши, / і свіщу́ твою́ сві́тлу угото́вльши, / доброді́тельми возсія́вши, всехва́льная Євфи́міє, / тім возшла́ єси́ с Ним на брак, / віне́ць страда́нія от Него́ приє́мши. / Но от бід ізба́ви нас, // чту́щих ві́рою па́м'ять твою́.

Возлюбивши Жениха твого Христа / і яскраво світильник свій приготувавши, / ти возсіяла чеснотами, всехвальна Євфиміє. / Тому й увійшла з Ним на весільний бенкет, / прийнявши від Нього вінець страждань. / Тож визволи від бід нас, // що з вірою вшановуємо пам'ять твою.

По́двиги во страда́льчестві, по́двиги в ві́рі / положи́ла єси́ те́плі за Христа́, Жениха́ твоєго́. / Но і ни́ні я́коже є́ресі і враго́в шата́ніє / под но́ги во́їнству на́шему покори́ти моли́ Богоро́дицею, / я́же от шести́сот три́десяти Богоно́сних оте́ць / преді́л приє́мшая, // і храня́щая, всехва́льная.

Подвиги у стражданнях, подвиги у вірі / ти щиро принесла за Христа, Жениха твого. / Але й нині моли разом із Богородицею, / щоб єресі та гординю ворогів / під ноги воїнству нашому покорити — / ти, що визнання віри від шестисот тридцяти богоносних отців / прийняла і зберігаєш, всехвальна.