|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
Я́коже бу́ря сквозѣ́ пусты́ню прохо́дитъ, от пусты́ни исходя́щая изъ земли́,
|
Пророцтво про пустелю приморську. — Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної.
|
|
2
|
2
|
|
стра́шно видѣ́ніє и же́стоко повѣ́дася мнѣ́: преступа́яй преступа́єтъ, и беззако́ннуяй беззако́нствуєтъ: на мя́ Єламі́те, и послы́ пе́рсстіи на мя́ и́дутъ: ны́нѣ воздохну́ и утѣ́шу себе́.
|
Грізне видіння показане мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець.
|
|
3
|
3
|
|
Сего́ ра́ди напо́лнишася чре́сла моя́ разслабле́нія, и болѣ́зни прія́ша мя́ а́ки ражда́ющую: непра́вдовахъ є́же не слы́шати, потща́хся є́же не ви́дѣти.
|
Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу.
|
|
4
|
4
|
|
Се́рдце моє́ заблужда́єтъ, и беззако́ніє погружа́єтъ мя́, душа́ моя́ стои́тъ во стра́сѣ.
|
Серце моє тремтить; дрож б’є мене; відрадна ніч моя перетворилася на жах для мене.
|
|
5
|
5
|
|
Угото́вите трапе́зу, яди́те, пі́йте: воста́вше, кня́зи, угото́вите щиты́,
|
Готують стіл, розстилають покривала, — їдять, п’ють. «Вставайте, князі, мажте щити!»
|
|
6
|
6
|
|
я́ко та́ко рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: ше́дъ поста́ви себѣ́ стра́жа, и є́же а́ще у́зриши, возвѣсти́.
|
Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить.
|
|
7
|
7
|
|
И узрѣ́хъ вса́дники ко́нныя два́, вса́дника на осля́ти и вса́дника на велблю́дѣ. Послу́шай слу́шаніємъ мно́гимъ
|
І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попарно; і вслухався він старанно, з великою увагою, —
|
|
8
|
8
|
|
и призови́ урі́ю на стра́жбу Госпо́дню. И рече́: стоя́хъ вы́ну де́нь, и у по́лчища а́зъ стоя́хъ всю́ но́щь,
|
і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишався цілі ночі:
|
|
9
|
9
|
|
и се́, са́мъ гряде́тъ [му́жъ] вса́дникъ двоко́нный, и отвѣща́въ рече́: паде́, паде́ Вавило́нъ, и вси́ кумі́ры єго́ и вся́ рукотворе́нная єго́ сокруши́шася на земли́.
|
і ось, їдуть люди, вершники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті.
|
|
10
|
10
|
|
Послу́шайте, оста́вшіися, и болѣ́знующіи, услы́шите: є́же слы́шахъ от Го́спода Савао́ѳа, Бо́гъ Ізра́илевъ возвѣсти́ на́мъ.
|
О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам.
|
|
11
|
11
|
|
Видѣ́ніє на Ідуме́ю. Ко мнѣ́ зови́ от Сиі́ра: стреги́те забра́ла.
|
Пророцтво про Думу. — Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі?
|
|
12
|
12
|
|
Стрегу́ зау́тра и но́щію. А́ще и́щеши, ищи́ и у мене́ обита́й.
|
Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте.
|
|
13
|
13
|
|
Въ дубра́вѣ въ ве́черъ преспи́ши, или́ на пути́ Деда́новѣ.
|
Пророцтво про Аравію. — У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські!
|
|
14
|
14
|
|
Во срѣ́теніє жа́ждущему во́ду принеси́те, живу́щіи во странѣ́ Ѳема́новѣ, со хлѣ́бы срѣта́йте бѣжа́щыя мно́жества ра́ди убіє́нныхъ
|
Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать,
|
|
15
|
15
|
|
и мно́жества ра́ди заблужда́ющихъ, и мно́жества ра́ди мече́й и мно́жества ра́ди луко́въ напряже́нныхъ, и мно́жества ра́ди па́дшихъ на сѣ́чи.
|
бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни.
|
|
16
|
16
|
|
Я́ко си́це рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: єще́ лѣ́то [єди́но], я́коже лѣ́то нає́мника, оскудѣ́єтъ сла́ва сыно́въ Кида́рскихъ,
|
Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне,
|
|
17
|
17
|
|
и оста́нокъ луко́въ си́льныхъ сыно́въ Кида́рскихъ бу́детъ ма́лъ, я́ко Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ глаго́ла. и оста́нокъ луко́въ си́льныхъ сыно́въ Кида́рскихъ бу́детъ ма́лъ, я́ко Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ глаго́ла. Видѣ́ніє де́бри Сіо́ни.
|
і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.
|
