|
Глава 65
|
Глава 65
|
|
1
|
1
|
|
Явле́нъ бы́хъ не и́щущымъ мене́, обрѣто́хся не вопроша́ющымъ о мнѣ́, реко́хъ: се́, є́смь: язы́ку, и́же не призва́ша и́мене моєго́.
|
Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене. «Ось Я! ось Я!» — говорив Я народу, який не іменувався ім’ям Моїм.
|
|
2
|
2
|
|
Простро́хъ ру́цѣ мои́ ве́сь де́нь къ лю́демъ не покаря́ющымся и проти́ву глаго́лющымъ, и́же не ходи́ша путе́мъ и́стиннымъ, но вслѣ́дъ грѣхо́въ свои́хъ.
|
Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим, за своїми помислами, —
|
|
3
|
3
|
|
Лю́діє сі́и разгнѣвля́ющіи мя́ предъ лице́мъ мои́мъ при́сно: ті́и же́ртвы прино́сятъ въ вертогра́дѣхъ и кадя́тъ во чре́пѣхъ бѣсо́мъ, и́же не су́ть,
|
до народу, який постійно ображає Мене у лице, приносить жертви у дібровах і спалює фіміам на черепках,
|
|
4
|
4
|
|
и во гробѣ́хъ и во пеще́рахъ лежа́тъ со́ній ра́ди, и́же ядя́тъ мяса́ свина́я и юху́ тре́бъ, оскверне́ни сосу́ди и́хъ вси́:
|
сидить у гробах і ночує у печерах; їсть свиняче м’ясо, і мерзенне вариво у посудинах у нього;
|
|
5
|
5
|
|
и́же глаго́лютъ: отиди́ от мене́, не прикосни́ся мнѣ́, я́ко чи́стъ є́смь. Се́й ды́мъ я́рости моєя́, о́гнь гори́тъ въ не́мъ вся́ дни́.
|
який говорить: «зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе». Вони — дим для нюху Мого, вогонь, що горить кожного дня.
|
|
6
|
6
|
|
Се́, написа́ся предо мно́ю: не умолчу́, до́ндеже отда́мъ въ нѣ́дра и́мъ грѣхи́ и́хъ и грѣхи́ оте́цъ и́хъ, глаго́летъ Госпо́дь:
|
Ось що написано перед лицем Моїм: не змовчу, але воздам, воздам у надра їх
|
|
7
|
7
|
|
и́же кадя́ху на гора́хъ и на хо́лмѣхъ укори́ша мя́, отда́мъ дѣла́ и́хъ въ нѣ́дра и́мъ.
|
беззаконня ваші, — говорить Господь, — і разом беззаконня батьків ваших, які курили фіміам на горах, і на пагорбах ганьбили Мене; і відміряю у надра їх попередні діяння їх.
|
|
8
|
8
|
|
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: и́мже о́бразомъ обрѣта́єтся я́года на гре́знѣ, и реку́тъ: не погуби́ єго́, я́ко благослове́ніє є́сть въ не́мъ: та́ко сотворю́ служа́щаго ми́ ра́ди, не и́мамъ всѣ́хъ погуби́ти ра́ди єго́:
|
Так говорить Господь: коли у виноградному гроні знаходиться сік, тоді говорять: «не пошкодь його, тому що у ньому благословення»; те саме зроблю Я і заради рабів Моїх, щоб не усіх погубити.
|
|
9
|
9
|
|
и изведу́ изъ Іа́кова сѣ́мя и изъ Іу́ды, и наслѣ́дитъ го́ру святу́ю мою́, и наслѣ́дятъ избра́нніи мои́ и раби́ мои́ и вселя́тся та́мо.
|
І виведу від Якова сíм’я, і від Іуди спадкоємця гір Моїх, і успадкують це обрані Мої, і раби Мої будуть жити там.
|
|
10
|
10
|
|
И бу́дутъ во дубра́вѣ огра́ды стадо́мъ, и юдо́ль Ахо́рская въ поко́ище говя́довъ лю́демъ мои́мъ, и́же взыска́ша мене́.
|
І буде Сарон пасовищем для овець і долина Ахор — місцем спочинку для волів народу Мого, який знайшов Мене.
|
|
11
|
11
|
|
Вы́ же, оста́вившіи мя́ и забыва́ющіи го́ру святу́ю мою́, и уготовля́ющіи де́мону трапе́зу и исполня́ющіи ща́стію растворе́ніє,
|
А вас, які залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Гада і розчиняєте повну чашу для Мени,* —
|
|
12
|
12
|
|
а́зъ преда́мъ ва́съ подъ ме́чь, вси́ закла́ніємъ паде́те: я́ко зва́хъ ва́съ, и не послу́шасте, глаго́лахъ, и преслу́шасте и сотвори́сте лука́воє предо мно́ю, и я́же не хотѣ́хъ, избра́сте.
|
вас прирікаю Я до меча, і всі ви схилитеся на заколення: тому що Я кликав, і ви не відповідали; говорив, і ви не слухали, але робили лихе в очах Моїх і обирали те, що було неугодно Мені.
|
|
13
|
13
|
|
Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, рабо́тающіи ми́ я́сти бу́дутъ, вы́ же вза́лчете: се́, рабо́тающіи ми́ пи́ти бу́дутъ, вы́ же возжа́ждете:
|
Тому так говорить Господь Бог: ось, раби Мої будуть їсти, а ви будете голодувати; раби Мої будуть пити, а ви будете знемагати від спраги;
|
|
14
|
14
|
|
се́, рабо́тающіи ми́ возра́дуются, вы́ же посрамите́ся: се́, рабо́тающіи ми́ возвеселя́тся въ весе́ліи се́рдца, вы́ же возопіє́те въ болѣ́зни се́рдца ва́шего и от сокруше́нія ду́ха воспла́четеся.
|
раби Мої будуть веселитися, а ви будете у соромі; раби Мої будуть співати від сердечної радости, а ви будете кричати від сердечної скорботи і ридати від скрушення духу.
|
|
15
|
15
|
|
Оста́вите бо и́мя ва́ше въ насыще́ніє избра́ннымъ мои́мъ, ва́съ же избіє́тъ Госпо́дь: рабо́тающымъ же мнѣ́ нарече́тся и́мя но́воє,
|
І залишите ім’я ваше обраним Моїм для прокляття; і вб’є тебе Господь Бог, а рабів Своїх назве іншим ім’ям,
|
|
16
|
16
|
|
є́же благослови́тся на земли́, благословя́тъ бо Бо́га и́стиннаго: и клену́щіися на земли́ кля́тися бу́дутъ Бо́гомъ и́стиннымъ, забу́дутъ бо печа́ль свою́ пе́рвую, и не взы́детъ и́мъ на се́рдце.
|
яким хто буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом істини; і хто буде клястися на землі, буде клястися Богом істини, — тому що колишні скорботи будуть забуті і приховані від очей Моїх.
|
|
17
|
17
|
|
Бу́детъ бо не́бо но́во и земля́ нова́, и не помяну́тъ пре́жнихъ, ниже́ взы́дутъ на се́рдце и́хъ,
|
Бо ось, Я творю нове небо і нову землю, і попередні уже не будуть згадувані і не прийдуть на серце.
|
|
18
|
18
|
|
но ра́дость и весе́ліє обря́щутъ на не́й, я́ко се́, а́зъ творю́ весе́ліє Ієрусали́му и лю́демъ мои́мъ ра́дость.
|
А ви будете веселитися і радіти повіки за те, що Я творю: бо ось, Я творю Єрусалим веселістю і народ його радістю.
|
|
19
|
19
|
|
И возвеселю́ся о Ієрусали́мѣ и возра́дуюся о лю́дехъ мои́хъ, и ксему́ не услы́шится въ не́мъ гла́съ пла́ча, ни гла́съ во́пля,
|
І буду радуватися за Єрусалим і веселитися за народ Мій; і не почуєте у ньому більше голосу плачу і голосу волання.
|
|
20
|
20
|
|
ниже́ бу́детъ та́мо младе́нецъ, ни ста́рецъ, и́же не испо́лнитъ лѣ́тъ свои́хъ: бу́детъ бо ю́ный ста́ лѣ́тъ, умира́яй же грѣ́шникъ ста́ лѣ́тъ и про́клятъ бу́детъ.
|
Там не буде більше малолітнього і старця, який не досягнув би повноти днів своїх; бо столітній буде помирати юнаком, але столітній грішник буде проклятим.
|
|
21
|
21
|
|
И сози́ждутъ до́мы и са́ми вселя́тся, и насадя́тъ віногра́ды и са́ми снѣдя́тъ плоды́ и́хъ.
|
І буду будувати доми і жити у них, і насаджувати виноградники і їсти плоди їх.
|
|
22
|
22
|
|
Не сози́ждутъ, да ині́и вселя́тся, и не насадя́тъ, да ині́и снѣдя́тъ: я́коже бо дні́є дре́ва жи́зни, бу́дутъ дні́є люді́й мои́хъ: дѣла́ бо трудо́въ и́хъ обетша́ютъ.
|
Не будуть будувати, щоб інший жив, не будуть насаджувати, щоб інший їв; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, й обрані Мої довго будуть користуватися плодами рук своїх.
|
|
23
|
23
|
|
Избра́нніи же мои́ не и́мутъ труди́тися вотще́, ниже́ породя́тъ ча́дъ на прокля́тіє, я́ко сѣ́мя благослове́но є́сть Бо́гомъ, и вну́цы и́хъ съ ни́ми бу́дутъ.
|
Не будуть трудитися марно і народжувати дітей на горе; бо будуть сіменем, благословенним від Господа, і нащадки їх з ними.
|
|
24
|
24
|
|
И бу́детъ, пре́жде не́же воззва́ти и́мъ, а́зъ услы́шу и́хъ, єще́ глаго́лющымъ и́мъ, реку́: что́ єсть?
|
І буде, перше ніж вони будуть взивати, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я уже почую.
|
|
25
|
25
|
|
Тогда́ во́лцы и а́гнцы и́мутъ пасти́ся вку́пѣ, и ле́въ я́ко во́лъ снѣ́сть пле́вы, и змія́ зе́млю я́ко хлѣ́бъ: не повредя́тъ, ниже́ погубя́тъ на горѣ́ святѣ́й моє́й, глаго́летъ Госпо́дь.
|
Вовк і ягня будуть пастися разом, і лев, як віл, буде їсти солому, а для змія порох буде їжею: вони не будуть чинити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, — говорить Господь.
|
