|
Глава 29
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
|
Го́ре гра́ду Аріи́лу, на́ньже даві́дъ воєва́. Собери́те жи́та от го́да до го́да, снѣ́сте бо вку́пѣ съ Моа́вомъ:
|
Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви.
|
|
2
|
2
|
|
озло́блю бо Аріи́ла, и бу́детъ крѣ́пость єго́ и бога́тство мнѣ́:
|
Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл.
|
|
3
|
3
|
|
и обся́ду тя́ а́ки даві́дъ, и поста́влю о́крестъ тебе́ остро́гъ, и согражду́ столпы́.
|
Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую проти тебе укріплення.
|
|
4
|
4
|
|
И смиря́тся словеса́ твоя́ до земли́, и въ зе́млю вни́дутъ словеса́ твоя́: и бу́детъ гла́съ тво́й а́ки глася́щихъ от земли́, и ко земли́ изнемо́жетъ гла́съ тво́й.
|
І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомовця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій.
|
|
5
|
5
|
|
И бу́детъ я́ко пе́рсть от колесе́ бога́тство нечести́выхъ, и а́ки пра́хъ летя́й мно́жество утѣсня́ющихъ тя́, и бу́детъ а́ки черта́ внеза́пу от Го́спода Савао́ѳа.
|
Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить.
|
|
6
|
6
|
|
Присѣще́ніє бо бу́детъ со гро́момъ и съ тру́сомъ и гла́сомъ вели́кимъ, бу́ря несо́ма и пла́мень о́гненный пояда́яй.
|
Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усепожерливого вогню.
|
|
7
|
7
|
|
И бу́детъ а́ки со́ніє ви́дяй во снѣ́ но́щію, бога́тство всѣ́хъ язы́ковъ, єли́цы воєва́ша на Аріи́ла, и вси́, и́же воєва́ша на Ієрусали́ма, и вси́ со́бранніи на́нь и озлобля́ющіи єго́.
|
І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його.
|
|
8
|
8
|
|
И бу́дутъ а́ки во снѣ́ яду́щіи и пію́щіи, и воста́вшымъ, то́щь и́хъ со́нъ: и я́коже во снѣ́ жа́ждай а́ки пія́й, воспряну́въ же єще́ жа́ждетъ, душа́ же єго́ вотще́ надѣ́яся: та́ко бу́детъ бога́тство всѣ́хъ язы́ковъ, єли́цы воєва́ша на го́ру Сіо́ню.
|
І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спрагла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Сион.
|
|
9
|
9
|
|
Разслабѣ́йте и ужасни́теся, и упі́йтеся не Сіке́ромъ, ни віно́мъ,
|
Чудуйтеся і дивуйтеся: вони осліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина, — хитаються, але не від сикери;
|
|
10
|
10
|
|
я́ко напои́ ва́съ Госпо́дь ду́хомъ умиле́нія, и смежи́тъ о́чи и́хъ и проро́ковъ и́хъ и князе́й и́хъ, ви́дящихъ сокрове́нная.
|
бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці.
|
|
11
|
11
|
|
И бу́дутъ ва́мъ вся́ сія́ словеса́, а́ки словеса́ кни́ги запечатлѣ́нныя сея́, ю́же а́ще даду́тъ человѣ́ку вѣ́дущему писа́нія, глаго́люще: прочти́ сіє́. И рече́тъ: не могу́ прочести́, запечатлѣ́нна бо.
|
І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «не можу, тому що вона запечатана».
|
|
12
|
12
|
|
И да́стся кни́га сія́ въ ру́цѣ человѣ́ку не вѣ́дущему писа́нія, и рече́тся єму́: прочти́ сіє́. И рече́тъ: не вѣ́мъ писа́нія.
|
І передають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «я не вмію читати».
|
|
13
|
13
|
|
И рече́ Госпо́дь: приближа́ются мнѣ́ лю́діє сі́и усты́ свои́ми и устна́ми свои́ми почита́ютъ мя́, се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от мене́: всу́є же почита́ютъ мя́, уча́ще за́повѣдемъ человѣ́ческимъ и уче́ніємъ.
|
І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських;
|
|
14
|
14
|
|
Сего́ ра́ди се́, а́зъ приложу́, є́же пресели́ти лю́ди сія́, и преста́влю я́, и погублю́ прему́дрость прему́дрыхъ и ра́зумъ разу́мныхъ сокры́ю.
|
то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане.
|
|
15
|
15
|
|
Го́ре творя́щымъ глубо́ко совѣ́тъ, а не Го́сподемъ: го́ре въ та́йнѣ совѣ́тъ творя́щымъ, и бу́дутъ во тмѣ́ дѣла́ и́хъ, и реку́тъ: кто́ ны ви́дѣ, и кто́ ны уразумѣ́єтъ, я́же мы́ твори́мъ?
|
Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?»
|
|
16
|
16
|
|
Не я́коже ли бре́ніє скуде́льника вмѣните́ся? Єда́ рече́тъ зда́ніє созда́вшему є́: не ты́ мя́ созда́лъ єси́? или́ творе́ніє сотво́ршему: не разу́мно мя́ сотвори́лъ єси́?
|
Яка нерозсудливість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив мене»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»?
|
|
17
|
17
|
|
Не єще́ ли ма́ло, и приложи́тся Ліва́нъ, а́ки гора́ херме́ль, и херме́ль въ дубра́ву вмѣни́тся?
|
Ще трохи, дуже трохи, і Ливан чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вважати за ліс?
|
|
18
|
18
|
|
И услы́шатъ въ де́нь о́ный глусі́и словеса́ кни́ги [сея́], и и́же во тмѣ́ и и́же во мглѣ́ о́чи слѣпы́хъ у́зрятъ.
|
І у той день глухі почують слова книги, і прозріють із пітьми і мороку очі сліпих.
|
|
19
|
19
|
|
И возра́дуются ни́щіи ра́ди Го́спода въ весе́ліи, и отча́явшіися человѣ́цы испо́лнятся весе́лія.
|
І стражденні більше і більше будуть радіти у Господі, і бідні люди будуть торжествувати за Святого Ізраїля,
|
|
20
|
20
|
|
Исчезе́ беззако́нникъ, и поги́бе го́рдый, и потреби́шася вси́ беззако́ннующіи во зло́бѣ
|
бо не буде більше кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправди,
|
|
21
|
21
|
|
и творя́щіи согрѣша́ти человѣ́ки во сло́вѣ: всѣ́мъ же облича́ющымъ во вратѣ́хъ претыка́ніє положа́тъ, поне́же соврати́ша въ непра́вдахъ пра́веднаго.
|
які заплутують людину у словах, і тому, хто вимагає суду, біля воріт розставляють сіті, і відштовхують правого.
|
|
22
|
22
|
|
Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь на до́мъ Іа́ковль, єго́же опредѣли́ от Авраа́ма: не ны́нѣ постыди́тся Іа́ковъ, ниже́ ны́нѣ лице́ своє́ измѣни́тъ Ізра́иль:
|
Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у соромі, і лице його більше не зблідне.
|
|
23
|
23
|
|
но єгда́ уви́дятъ ча́да и́хъ дѣла́ моя́, мене́ ра́ди освятя́тъ и́мя моє́ и освятя́тъ свята́го Іа́ковля, и Бо́га Ізра́илева убоя́тся.
|
Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шанувати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим.
|
|
24
|
24
|
|
И уразумѣ́ютъ заблужда́ющіи ду́хомъ смы́слъ, и ро́пщущіи науча́тся послу́шати, и язы́цы нѣмотству́ющіи науча́тся глаго́лати ми́ръ.
|
Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі навчаться послуху.
|
