|
Глава 25
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
Го́споди Бо́же мо́й, просла́влю тя́, воспою́ и́мя твоє́, я́ко сотвори́лъ єси́ чу́дная дѣла́, совѣ́тъ дре́вній и́стинный: да бу́детъ, Го́споди.
|
Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь.
|
|
2
|
2
|
|
Я́ко положи́лъ єси́ гра́ды въ пе́рсть, гра́ды тве́рдыя, є́же па́сти основа́ніємъ и́хъ, нечести́выхъ гра́дъ да не сози́ждется во вѣ́къ.
|
Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене.
|
|
3
|
3
|
|
Сего́ ра́ди благословя́тъ тя́ лю́діє ни́щіи, и гра́ди человѣ́ковъ оби́димыхъ возблагословя́тъ тя́.
|
Тому будуть прославляти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе,
|
|
4
|
4
|
|
Бы́лъ бо єси́ вся́кому гра́ду смире́нному помо́щникъ, и изнемога́ющымъ за оскудѣ́ніє покро́въ, от человѣ́къ злы́хъ изба́виши и́хъ: покро́въ жа́ждущихъ, и ду́хъ человѣ́ковъ оби́димыхъ.
|
бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни.
|
|
5
|
5
|
|
А́ки человѣ́цы малоду́шніи жа́ждущіи въ Сіо́нѣ, я́ко изба́виши и́хъ от человѣ́къ нечести́выхъ, и́мже на́съ пре́далъ єси́.
|
Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів.
|
|
6
|
6
|
|
И сотвори́тъ Госпо́дь Савао́ѳъ всѣ́мъ язы́комъ: на горѣ́ се́й испію́тъ ра́дость, испію́тъ віно́,
|
І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин;
|
|
7
|
7
|
|
пома́жутся ми́ромъ на горѣ́ се́й: преда́ждь сія́ вся́ язы́комъ: то́й бо совѣ́тъ на вся́ язы́ки.
|
і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах.
|
|
8
|
8
|
|
Пожре́ сме́рть {Євр.: поже́рта бу́детъ сме́рть} возмо́гши, и па́ки отъя́тъ Госпо́дь Бо́гъ вся́кую сле́зу от вся́каго лица́: поноше́ніє люді́й отъя́тъ от всея́ земли́, уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша [сія́].
|
Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь.
|
|
9
|
9
|
|
И реку́тъ въ де́нь о́ный: се́, Бо́гъ на́шъ, на́ньже упова́хомъ, и спасе́тъ на́съ: се́й Госпо́дь, потерпѣ́хомъ єго́, и возра́довахомся и возвесели́хомся о спасе́ніи на́шемъ.
|
І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!
|
|
10
|
10
|
|
Поко́й да́стъ Бо́гъ на горѣ́ се́й, и попере́тся Моаві́тіда, я́коже то́пчутъ то́къ колесни́цами.
|
Бо рука Господа спочиває на горі цій, і Моав буде подоланий на місці своєму, як топчеться солома у гною.
|
|
11
|
11
|
|
И воздви́гнетъ ру́цѣ свои́, я́коже и то́й смири́, є́же погуби́ти: и смири́тъ горды́ню єго́, на ня́же ру́цѣ возложи́.
|
І хоч він простягне посеред нього руки свої, як плавець простягає їх для плавання, але Бог принизить гордість його разом з лукавством рук його.
|
|
12
|
12
|
|
И высоту́ убѣ́жища огра́ды твоєя́ смири́тъ, и обни́зится да́же до земли́.
|
І твердиню високих стін твоїх зруйнує, скине, повалить на землю, у порох.
|
