|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Что́ бы́сть тебѣ́, я́ко ны́нѣ возлѣзо́сте вси́ на хра́мины тще́тныя?
|
Пророцтво про долину видіння. — Що з тобою, що ти весь зійшов на покрівлі?
|
|
2
|
2
|
|
Напо́лнися гра́дъ вопію́щихъ, уя́звленніи твои́ не мечьми́ уязвле́ни, ниже́ мертвецы́ твои́ умерщвле́ни ра́тію:
|
Місто гамірливе, яке хвилюється, місто радісне! Уражені твої не мечем убиті і не у битві померли;
|
|
3
|
3
|
|
вси́ кня́зи твои́ побѣго́ша, и плѣне́нніи же́стоцѣ су́ть свя́зани, и крѣ́пцыи въ тебѣ́ дале́че отбѣжа́ша.
|
усі вожді твої бігли разом, але були зв’язані стрільцями; усі знайдені у тебе зв’язані разом, як би далеко не бігли.
|
|
4
|
4
|
|
Сего́ ра́ди реко́хъ: оста́вите мене́, да го́рцѣ воспла́чуся: не належи́те утѣша́ти мя́ о сокруше́ніи дще́ре ро́да моєго́:
|
Тому говорю: залиште мене, я буду плакати гірко; не намагайтеся утішати мене у розоренні дочки народу мого.
|
|
5
|
5
|
|
я́ко де́нь мяте́жа и па́губы и попра́нія, и смяте́ніє от Го́спода Савао́ѳа: въ де́бри Сіо́ни скита́ются, от ма́ла да́же до вели́ка скита́ются по гора́мъ.
|
Бо день сум’яття і потоптання і збентеження у долині видіння від Господа, Бога Саваофа. Ламають стіну, і крик піднімається у гори.
|
|
6
|
6
|
|
Єламі́те же взя́ша ту́лы, и вса́дницы человѣ́цы на ко́нехъ, и собо́ръ ополче́нія.
|
І Елам несе сагайдак; люди на колісницях і вершники, і Кир оголює щит.
|
|
7
|
7
|
|
И бу́дутъ избра́нны де́бри твоя́, напо́лнятся колесни́цъ, ко́нницы же засту́пятъ врата́ твоя́
|
І ось, кращі долини твої повні колісниць, і вершники вишикувалися навпроти воріт,
|
|
8
|
8
|
|
и откры́ютъ врата́ Іу́дина, и воззря́тъ въ то́й де́нь во избра́нныя до́мы гра́да,
|
і знімають покров з Юдеї; і ти у той день звертаєш погляд на запас зброї у домі кедровому.
|
|
9
|
9
|
|
и откры́ютъ сокрове́нная домо́въ краєгра́дія даві́дова, и у́зрятъ, я́ко мно́жайшіи су́ть, и я́ко отврати́ша во́ду дре́внія купѣ́ли во гра́дъ,
|
Але ви бачите, що багато проламів у стіні міста Давидового, і збираєте во́ди у нижньому ставку;
|
|
10
|
10
|
|
и я́ко разори́ша до́мы Ієрусали́мли на утвержде́ніє стѣнѣ́ гра́днѣй.
|
і відзначаєте доми у Єрусалимі, і руйнуєте доми, щоб зміцнити стіну;
|
|
11
|
11
|
|
И сотвори́сте себѣ́ во́ду между́ двѣма́ стѣна́ма, внутрьу́ду купѣ́ли дре́внія, и не воззрѣ́сте на сотвори́вшаго ю́ испе́рва, и согра́ждшаго ю́ не ви́дѣсте.
|
і влаштовуєте між двома стінами сховище для вод старого ставка. А на Того, Хто це робить, не дивитеся, і не дивитеся на Того, Хто здавна визначив це.
|
|
12
|
12
|
|
И призва́ Госпо́дь, Госпо́дь Савао́ѳъ въ то́й де́нь пла́чь и рыда́ніє, и остриже́ніє и препоя́саніє во вре́тища:
|
І Господь, Господь Саваоф, закликає вас у цей день плакати і тужити, й обстригти волосся й опоясатися веретищем.
|
|
13
|
13
|
|
ті́и же сотвори́ша ра́дость и весе́ліє, закала́юще телцы́ и жру́ще о́вцы, я́ко я́сти мяса́ и пи́ти віно́, глаго́люще: да я́мы и піє́мъ, у́трѣ бо у́мремъ.
|
Але ось, веселощі і радість! Убивають волів, і ріжуть овець; їдять м’ясо, і п’ють вино: «будемо їсти і пити, бо завтра помремо!»
|
|
14
|
14
|
|
И открове́нна сія́ су́ть во у́шію Го́спода Савао́ѳа, я́ко не оста́вится ва́мъ то́й грѣ́хъ, до́ндеже у́мрете.
|
І відкрив мені у вуха Господь Саваоф: не буде прощено вам це нечестя, доки не помрете, сказав Господь, Господь Саваоф.
|
|
15
|
15
|
|
Си́це глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ: иди́ въ ку́щу ко сомна́ну строи́телю до́му и рцы́ єму́:
|
Так сказав Господь, Господь Саваоф: іди собі, піди до цього царедворця, до Севни, начальника палацу [і скажи йому]:
|
|
16
|
16
|
|
что́ ты́ здѣ́, и что́ тебѣ́ здѣ́, я́ко истеса́лъ єси́ себѣ́ здѣ́ гро́бъ и сотвори́лъ єси́ себѣ́ на высо́цѣ гро́бъ, и написа́лъ єси́ себѣ́ на ка́мени ку́щу?
|
що у тебе тут, і хто тут у тебе, що ти тут висікаєш собі гробницю? — Він висікає собі гробницю на підвищенні, вирубує у скелі житло собі.
|
|
17
|
17
|
|
Се́, ны́нѣ Госпо́дь Савао́ѳъ изве́ржетъ и сотре́тъ му́жа, и отъи́метъ у́тварь твою́ и вѣне́цъ тво́й сла́вный,
|
Ось, Господь перекине тебе, як кидає сильна людина, і стисне тебе у клубок;
|
|
18
|
18
|
|
и пове́ржетъ тя́ во страну́ вели́ку и безмѣ́рну, и та́мо у́мреши: и положи́тъ колесни́цу твою́ до́брую въ безче́стіє и до́мъ кня́зя твоєго́ въ попра́ніє:
|
згорнувши тебе у згорток, кине тебе, як меч, у землю простору; там ти помреш, і там чудові колісниці твої будуть ганьбою для дому господаря твого.
|
|
19
|
19
|
|
и изве́ржешися от строи́телства твоєго́ и от степе́не твоєго́.
|
І зіштовхну тебе з місця твого, і скину тебе із ступеня твого.
|
|
20
|
20
|
|
И бу́детъ въ то́й де́нь, и призову́ раба́ моєго́ Єліакі́ма сы́на хелкі́єва
|
І буде у той день, прикличу раба Мого Елиакима, сина Хелкиїного,
|
|
21
|
21
|
|
и облеку́ єго́ во у́тварь твою́, и вѣне́цъ тво́й да́мъ єму́ и держа́ву твою́, и строи́телство твоє́ да́мъ въ ру́цѣ єго́, и бу́детъ я́ко оте́цъ живу́щымъ во Ієрусали́мѣ и живу́щымъ во Іуде́и.
|
і вдягну його в одяг твій, і поясом твоїм підпережу його, і владу твою передам до рук його; і буде він батьком для жителів Єрусалима і для дому Іудиного.
|
|
22
|
22
|
|
И да́мъ єму́ сла́ву даві́дову, и обвладѣ́єтъ, и не бу́детъ противоглаго́лющаго: и да́мъ єму́ клю́чь до́му даві́дова на ра́мо єго́, и отве́рзетъ, и не бу́детъ затворя́ющаго, и затво́ритъ, и не бу́детъ отверза́ющаго.
|
І ключ дому Давидового покладу на рамена його; відчинить він, і ніхто не зачинить; зачинить він, і ніхто не відчинить.
|
|
23
|
23
|
|
И поста́влю єго́ кня́зя на мѣ́стѣ вѣ́рнѣ, и бу́детъ на престо́лѣ сла́вы до́му отца́ своєго́.
|
І зміцню його як цвях у твердому місці; і буде він як сідалище слави для дома батька свого.
|
|
24
|
24
|
|
И бу́детъ упова́яй на него́ вся́къ сла́вный въ дому́ отца́ єго́, от ма́ла да́же до вели́ка: и бу́дутъ зави́сяще на не́мъ.
|
І буде висіти на ньому вся слава дому батька його, дітей та онуків, усього домашнього начиння до останніх музичних інструментів.
|
|
25
|
25
|
|
Въ то́й де́нь, сія́ глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ, подви́гнется человѣ́къ утвержде́нъ на мѣ́стѣ вѣ́рнѣ, и отъи́мется, и паде́тъ, и потреби́тся сла́ва, я́же на не́мъ, я́ко Госпо́дь глаго́ла. Въ то́й де́нь, сія́ глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ, подви́гнется человѣ́къ утвержде́нъ на мѣ́стѣ вѣ́рнѣ, и отъи́мется, и паде́тъ, и потреби́тся сла́ва, я́же на не́мъ, я́ко Госпо́дь глаго́ла. Видѣ́ніє на ти́ра.
|
У той день, — говорить Господь Саваоф, — похитнеться цвях, укріплений у твердому місці, і буде вибитий, і впаде, і розпадеться уся вага, яка на ньому: бо Господь говорить.
|
