|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: пріими́ себѣ́ сви́токъ но́въ вели́къ и напиши́ въ не́мъ писа́ломъ человѣ́чимъ, є́же ско́ро плѣне́ніє сотвори́ти коры́стей, приспѣ́ бо:
|
І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*.
|
|
2
|
2
|
|
и свидѣ́тели мнѣ́ сотвори́ вѣ́рны человѣ́ки, урі́ю ієре́а и Заха́рію сы́на Варахі́ина.
|
І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного, —
|
|
3
|
3
|
|
И приступи́хъ ко проро́чицѣ, и во чре́вѣ зача́тъ и роди́ сы́на. И рече́ Госпо́дь мнѣ́: нарцы́ и́мя єму́: ско́ро плѣни́, на́гло расхи́ти,
|
і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз,
|
|
4
|
4
|
|
зане́ пре́жде не́же разумѣ́ти отроча́ти назва́ти отца́ или́ ма́терь, пріи́метъ си́лу Дама́скову, и коры́сти самарі́йскія предъ царе́мъ Ассирі́йскимъ.
|
бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, мати моя, — багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським.
|
|
5
|
5
|
|
И приложи́ Госпо́дь глаго́лати ко мнѣ́ єще́, глаго́ля:
|
І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще:
|
|
6
|
6
|
|
поне́же не восхотѣ́ша лю́діє сі́и воды́ Сілоа́мли теку́щія ти́сѣ, но восхотѣ́ша имѣ́ти рассо́на и сы́на ромелі́єва царя́ надъ ва́ми,
|
за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним,
|
|
7
|
7
|
|
сего́ ра́ди се́, возво́дитъ Госпо́дь на вы́ во́ду рѣки́ си́льну и мно́гу, царя́ Ассирі́йска и сла́ву єго́: и взы́детъ на вся́ку де́брь ва́шу, и обы́детъ вся́ку стѣ́ну ва́шу,
|
наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі — царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх;
|
|
8
|
8
|
|
и отъи́метъ от Іуде́и человѣ́ка, и́же возмо́жетъ главу́ воздви́гнути, или́ могу́щаго что́ соверши́ти: и бу́детъ по́лкъ єго́, во є́же напо́лнити ширину́ страны́ твоєя́, съ на́ми Бо́гъ!
|
і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься — дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле!
|
|
9
|
9
|
|
Разумѣ́йте, язы́цы, и покаря́йтеся, услы́шите да́же до послѣ́днихъ земли́: могу́щіи, покаря́йтеся: а́ще бо па́ки возмо́жете, па́ки побѣ́ждени бу́дете,
|
Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть!
|
|
10
|
10
|
|
и и́же а́ще совѣ́тъ совѣща́єте, разори́тъ Госпо́дь, и сло́во, є́же а́ще возглаго́лете, не пребу́детъ въ ва́съ, я́ко съ на́ми Бо́гъ.
|
Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!
|
|
11
|
11
|
|
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: крѣ́пкою руко́ю не покаря́ются хожде́нію пути́ люді́й си́хъ, глаго́люще:
|
Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав:
|
|
12
|
12
|
|
да не когда́ реку́тъ: же́стоко: все́ бо, є́же а́ще реку́тъ лю́діє сі́и, же́стоко є́сть: стра́ха же и́хъ не убо́йтеся, ниже́ возмяти́теся.
|
«Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться.
|
|
13
|
13
|
|
Го́спода си́лъ, того́ освяти́те, и то́й бу́детъ тебѣ́ въ стра́хъ.
|
Господа Саваофа — Його шануйте свято, і Він — страх ваш, і Він — тремтіння ваше!
|
|
14
|
14
|
|
И а́ще бу́деши упова́я на него́, бу́детъ тебѣ́ во освяще́ніє, а не я́коже о ка́мень претыка́нія преткне́шися, ниже́ я́ко о ка́мень паде́нія: до́мове же Іа́ковли въ пру́глѣ, и въ раздо́ліи сѣдя́щіи во Ієрусали́мѣ.
|
І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси для обох домів Ізраїля, петлею і сіткою для жителів Єрусалима.
|
|
15
|
15
|
|
Сего́ ра́ди изнемо́гутъ въ ни́хъ мно́зи, и паду́тъ, и сокруша́тся, и прибли́жатся, и я́ти бу́дутъ человѣ́цы въ тверды́ни су́ще.
|
І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений.
|
|
16
|
16
|
|
Тогда́ явле́ни бу́дутъ печатлѣ́ющіи зако́нъ, є́же не учи́тися.
|
Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх».
|
|
17
|
17
|
|
И рече́тъ: пожду́ Бо́га отвра́щшаго лице́ своє́ от до́му Іа́ковля и упова́я бу́ду на́нь.
|
Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього.
|
|
18
|
18
|
|
Се́, а́зъ и дѣ́ти, я́же ми́ даде́ Бо́гъ: и бу́дутъ зна́менія и чудеса́ въ дому́ Ізра́илевѣ от Го́спода Савао́ѳа, и́же обита́єтъ на горѣ́ Сіо́нъ.
|
Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Саваофа, Який живе на горі Сионі.
|
|
19
|
19
|
|
И а́ще реку́тъ къ ва́мъ: изыщи́те чревоволше́бниковъ и от земли́ возглаша́ющихъ, тщесло́вующихъ, и́же от чре́ва глаша́ютъ, не язы́къ ли къ Бо́гу своєму́ взы́щетъ? что́ испыту́ютъ ме́ртвыя о живы́хъ?
|
І коли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, — тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих?
|
|
20
|
20
|
|
Зако́нъ бо въ по́мощь даде́, да реку́тъ не я́коже сло́во сіє́, за́ньже не лѣ́ть да́ры дая́ти.
|
Звертайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла.
|
|
21
|
21
|
|
И пріи́детъ на вы́ же́стокъ гла́дъ, и бу́детъ, єгда́ вза́лчете, ско́рбни бу́дете и зло́ рече́те кня́зю и оте́честву:
|
І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого.
|
|
22
|
22
|
|
и воззря́тъ на не́бо горѣ́, и на зе́млю ни́зу при́зрятъ, и се́, ску́дость тѣ́сна и тма́, ско́рбь и тѣснота́ и тма́, я́коже не ви́дѣти: и не оскудѣ́єтъ въ тѣ́снотѣ сы́й да́же до вре́мене.
|
І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завжди буде морок там, де тепер він загуснув.
|
