|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса | Въ то́ вре́мя услы́ша И́родъ четвертовла́стникъ слу́хъ Іису́совъ |
|
2
|
2
|
| і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. | и рече́ отроко́мъ свои́мъ: се́й є́сть Іоа́ннъ Крести́тель: то́й воскре́се от ме́ртвыхъ, и сего́ ра́ди си́лы дѣ́ются о не́мъ. |
|
3
|
3
|
| Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, | И́родъ бо є́мь Іоа́нна, связа́ єго́ и всади́ въ темни́цу, Иродіа́ды ра́ди жены́ Фили́ппа бра́та своєго́: |
|
4
|
4
|
| тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. | глаго́лаше бо єму́ Іоа́ннъ: не досто́итъ ти́ имѣ́ти єя́. |
|
5
|
5
|
| І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. | И хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ имѣ́яху. |
|
6
|
6
|
| Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, | Дню́ же бы́вшу рождества́ И́родова, пляса́ дщи́ Иродіа́дина посредѣ́ и угоди́ И́родови: |
|
7
|
7
|
| тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. | тѣ́мже и съ кля́твою изрече́ є́й да́ти, єго́же а́ще воспро́ситъ. |
|
8
|
8
|
| Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. | Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, да́ждь ми́, рече́, здѣ́ на блю́дѣ главу́ Іоа́нна Крести́теля. |
|
9
|
9
|
| І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. | И печа́ленъ бы́сть ца́рь: кля́твы же ра́ди и за возлежа́щихъ съ ни́мъ, повелѣ́ да́ти [е́й] |
|
10
|
10
|
| І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. | и посла́въ усѣ́кну Іоа́нна въ темни́цѣ. |
|
11
|
11
|
| І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. | И принесо́ша главу́ єго́ на блю́дѣ и да́ша дѣви́цѣ: и отнесе́ ма́тери своє́й. |
|
12
|
12
|
| Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. | И присту́пльше ученицы́ єго́ взя́ша тѣ́ло [его́] и погребо́ша є́: и прише́дше возвѣсти́ша Іису́сови. |
|
13
|
13
|
| І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. | И слы́шавъ Іису́съ отъи́де отту́ду въ корабли́ въ пу́сто мѣ́сто єди́нъ : и слы́шавше наро́ди по Не́мъ идо́ша пѣ́ши от градо́въ. |
|
14
|
14
|
| І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. | И изше́дъ Іису́съ ви́дѣ мно́гъ наро́дъ, и милосе́рдова о ни́хъ, и исцѣли́ неду́жныя и́хъ. |
|
15
|
15
|
| Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. | По́здѣ же бы́вшу, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́люще: пу́сто є́сть мѣ́сто, и ча́съ уже́ мину́: отпусти́ наро́ды, да ше́дше въ ве́си ку́пятъ бра́шна себѣ́. |
|
16
|
16
|
| Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. | Іису́съ же рече́ и́мъ: не тре́буютъ отити́: дади́те и́мъ вы́ я́сти. |
|
17
|
17
|
| Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. | Они́ же глаго́лаша Єму́: не и́мамы здѣ́ то́кмо пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ. |
|
18
|
18
|
| Він сказав: принесіть їх Мені сюди. | О́нъ же рече́: принеси́те Ми́ и́хъ сѣ́мо. |
|
19
|
19
|
| І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. | И повелѣ́въ наро́домъ возлещи́ на травѣ́, и пріє́мъ пя́ть хлѣ́бъ и о́бѣ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́въ даде́ ученико́мъ хлѣ́бы, ученицы́ же наро́домъ. |
|
20
|
20
|
| І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; | И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, двана́десять ко́шя испо́лнь: |
|
21
|
21
|
| а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. | яду́щихъ же бѣ́ муже́й я́ко пя́ть ты́сящъ, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й. |
|
22
|
22
|
| І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. | И а́біє пону́ди Іису́съ ученики́ Своя́ влѣ́зти въ кора́бль и вари́ти Єго́ на о́номъ полу́ , до́ндеже отпу́ститъ наро́ды. |
|
23
|
23
|
| І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. | И отпусти́въ наро́ды, взы́де на гору́ єди́нъ помоли́тися: по́здѣ же бы́вшу, єди́нъ бѣ́ ту́. |
|
24
|
24
|
| А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. | Кора́бль же бѣ́ посредѣ́ мо́ря вла́яся волна́ми: бѣ́ бо проти́венъ вѣ́тръ. |
|
25
|
25
|
| У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. | Въ четве́ртую же стра́жу но́щи и́де къ ни́мъ Іису́съ, ходя́ по мо́рю. |
|
26
|
26
|
| І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. | И ви́дѣвше Єго́ ученицы́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́къ є́сть: и от стра́ха возопи́ша. |
|
27
|
27
|
| Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. | А́біє же рече́ и́мъ Іису́съ, глаго́ля: дерза́йте: А́зъ є́смь, не бо́йтеся. |
|
28
|
28
|
| Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. | Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́: Го́споди, а́ще Ты́ єси́, повели́ ми пріити́ къ Тебѣ́ по вода́мъ. О́нъ же рече́: пріиди́. |
|
29
|
29
|
| Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. | И излѣ́зъ изъ корабля́ Пе́тръ, хожда́ше по вода́мъ, пріити́ ко Іису́сови: |
|
30
|
30
|
| Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! | ви́дя же вѣ́тръ крѣ́покъ, убоя́ся, и наче́нъ утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ мя. |
|
31
|
31
|
| Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? | И а́біє Іису́съ просте́ръ ру́ку, я́тъ єго́ и глаго́ла єму́: маловѣ́ре, почто́ усумнѣ́лся єси́? |
|
32
|
32
|
| І, як увійшли вони в човен, вітер стих. | И влѣ́зшема и́ма въ кора́бль, преста́ вѣ́тръ. |
|
33
|
33
|
| Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. | Су́щіи же въ корабли́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: вои́стинну Бо́жій Сы́нъ єси́. |
|
34
|
34
|
| Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. | И преше́дше пріидо́ша въ зе́млю Геннисаре́ѳскую. |
|
35
|
35
|
| Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, | И позна́вше Єго́ му́жіє мѣ́ста того́, посла́ша во всю́ страну́ ту́, и принесо́ша къ Нему́ вся́ боля́щыя: |
|
36
|
36
|
| і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. | и моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снутся вскри́лію ри́зы Єго́: и єли́цы прикосну́шася, спасе́ни бы́ша. |
