1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| Речe же гDь къ мwmсeю и3 ґарHну въ земли2 є3гЂпетстэй, гlz: | І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи: |
|
2
|
2
|
| мцcъ сeй вaмъ начaло мцcей, пeрвый бyдетъ вaмъ въ мцcэхъ лёта: | місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року. |
|
3
|
3
|
| рцы2 ко всемY с0нму сынHвъ ї}левыхъ, глаг0лz: въ десsтый мцcа сегw2 да в0зметъ кjйждо nвчA по домHмъ nтeчествъ, кjйждо nвчA по д0му: | Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; |
|
4
|
4
|
| ѓще же мaлw и4хъ є4сть въ домY, ћкw не довHлнымъ бhти на nвчA, да в0зметъ съ соб0ю сосёда бли1жнzго своего2 по числY дyшъ: кjйждо дов0лное себЁ сочтeтъ на nвчA: | коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближчим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. |
|
5
|
5
|
| nвчA совершeнно, мyжескъ п0лъ, непор0чно и3 є3динолётно бyдетъ вaмъ, t ѓгнєцъ и3 t к0злищъ пріи1мете: | Агнець у вас має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз, |
|
6
|
6
|
| и3 бyдетъ вaмъ соблюдeно дaже до четвертагwнaдесzть днE мцcа сегw2: и3 зак0лютъ то2 всE мн0жество соб0ра сынHвъ ї}левыхъ къ вeчеру, | і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері |
|
7
|
7
|
| и3 пріи1мутъ t кр0ве и3 помaжутъ на nбою2 подвHю и3 на прaгахъ въ домёхъ, въ ни1хже снэдsтъ т0е, | і нехай візьмуть від крови його і помастять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його; |
|
8
|
8
|
| и3 снэдsтъ мzсA въ нощи2 т0й печє1на nгнeмъ и3 њпрэсн0ки съ г0рькимъ ѕeліемъ снэдsтъ: | нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його; |
|
9
|
9
|
| не снёсте t ни1хъ сyрово, нижE варeно въ водЁ, но печeное nгнeмъ, главY съ ногaми и3 со ўтр0бою: | не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; |
|
10
|
10
|
| не њстaвите t негw2 до ќтріz и3 к0сти не сокруши1те t негw2, њстaнки же t негw2 до ќтра nгнeмъ сожжeте: | не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні. |
|
11
|
11
|
| си1це же снёсте є5: чреслA в†ша препо‰сана, и3 сап0зи вaши на ногaхъ вaшихъ, и3 жезлы2 вaши въ рукaхъ вaшихъ, и3 снёсте є5 со тщaніемъ: пaсха є4сть гDнz: | Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня. |
|
12
|
12
|
| и3 пройдY зeмлю є3гЂпетскую сеS н0щи, и3 ўбію2 всsкаго пeрвенца въ земли2 є3гЂпетстэй, t человёка до скотA, и3 во всёхъ бозёхъ є3гЂпетскихъ сотворю2 tмщeніе: ѓзъ гDь: | А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь. |
|
13
|
13
|
| и3 бyдетъ кр0вь вaмъ въ знaменіе на домёхъ, въ ни1хже вы2 бyдете тaмw, и3 ўзрю2 кр0вь и3 покрhю вы2, и3 не бyдетъ въ вaсъ ћзвы, є4же поги1бнути, є3гдA поражY зeмлю є3гЂпетскую: | І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і пройду мимо вас, і не буде у вас пошести згубної, коли буду нищити землю Єгипетську. |
|
14
|
14
|
| и3 бyдетъ вaмъ дeнь сeй въ пaмzть, и3 прaзднуйте т0й прaздникъ гDу во вс‰ р0ды вaшz: зак0ннw вёчнw прaзднуйте є3го2: | І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньому і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його. |
|
15
|
15
|
| сeдмь днjй њпрэсн0ки kди1те, t пeрвагw же днE и3зми1те квaсъ и3з8 домHвъ вaшихъ: всsкъ, и4же снёсть ки1сло, поги1бнетъ душA тA t ї}лz, t днE пeрвагw дaже до днE седмaгw: | Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля. |
|
16
|
16
|
| и3 пeрвый дeнь наречeтсz с™ъ, и3 седмhй дeнь нар0читъ с™ъ да бyдетъ вaмъ: всsкагw дёла раб0тна да не сотворитE въ ни1хъ, рaзвэ є3ли6ка (снёсти) сотворsтсz всsкой души2, сі‰ т0чію да сотворsтсz вaмъ: | І в перший день нехай буде у вас священне зібрання, і в сьомий день священне зібрання: ніякої роботи не можна робити в них; тільки те́ , що є кожному, одне те́ можна робити вам. |
|
17
|
17
|
| и3 сохрани1те зaповэдь сію2: въ сeй бо дeнь и3зведY си1лу вaшу t земли2 є3гЂпетскіz: и3 сотвори1те дeнь сeй въ р0ды вaшz, зак0ннw вёчнw: | Дотримуйтесь опрісноків, тому що в цей самий день Я вивів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне. |
|
18
|
18
|
| начинaюще въ четвертыйнaдесzть дeнь пeрвагw мцcа, съ вeчера да снёсте њпрэсн0ки, до двaдесzть пeрвагw днE мцcа, до вeчера: | З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця; |
|
19
|
19
|
| сeдмь днjй квaсъ да не kви1тсz въ домёхъ вaшихъ: всsкъ, и4же ѓще снёсть квaсно, погуби1тсz душA тA t с0нма сынHвъ ї}левыхъ и3 въ пришeлцэхъ и3 въ жи1телехъ тоS земли2: | сім днів не повинно бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї. |
|
20
|
20
|
| всsкагw квaснагw да не ћсте, во всёхъ же домёхъ вaшихъ да ћсте њпрэсн0ки. | Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте прісний хліб. |
|
21
|
21
|
| Созвa же мwmсeй вс‰ стaрцы сынHвъ ї}левыхъ и3 речE и5мъ: шeдше поими1те себЁ nвчA по сродствHмъ вaшымъ и3 пожри1те пaсху: | І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху; |
|
22
|
22
|
| возми1те же ки1сть v3ссHпа, и3 њмочи1вше въ кр0вь, ћже бли1з8 двeрій, помaжите прaги, и3 на nбою2 подвHю, t кр0ве, ћже є4сть бли1з8 двeрій: вh же да не и3зhдете кjйждо и3з8 двeрій д0му своегw2 до заyтріz: | і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку. |
|
23
|
23
|
| и3 ми1мw пр0йдетъ гDь и3зби1ти є3гЂптzны, и3 ќзритъ кр0вь на прaзэ и3 на nбою2 подвHю, и3 минeтъ гDь двє1ри, и3 не попyститъ погублsющему вни1ти въ д0мы вaшz ўбивaти: | І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження. |
|
24
|
24
|
| и3 сохрани1те сл0во сіE зак0нно себЁ и3 сынHмъ вaшымъ до вёка: | Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки. |
|
25
|
25
|
| ѓще же вни1дете въ зeмлю, ю4же дaстъ гDь вaмъ, ћкоже гlа, сохрани1те служeніе сіE, | Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння. |
|
26
|
26
|
| и3 бyдетъ є3гдA возглаг0лютъ вaмъ сhнове вaши: чт0 є3сть служeніе сіE; | І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння? |
|
27
|
27
|
| и3 рцhте и5мъ: жeртва пaсха сіS гDу, и4же покры2 д0мы сынHвъ ї}левыхъ во є3гЂптэ, є3гдA поби2 є3гЂптzны, д0мы же нaшz и3збaви. И# прекл0ншесz лю1діе поклони1шасz. | скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгипті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився. |
|
28
|
28
|
| И# tшeдше сотвори1ша сhнове ї}лєвы, ћкоже заповёда гDь мwmсeю и3 ґарHну, тaкw сотвори1ша. | І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. |
|
29
|
29
|
| Бhсть же въ полyнощи, и3 гDь порази2 всsкаго пeрвенца въ земли2 є3гЂпетстэй, t пeрвенца фараHнова сэдsщагw на прест0лэ, до пeрвенца плённицы, ћже въ р0вэ, и3 до пeрвенца всsкагw ск0тска. | Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби. |
|
30
|
30
|
| Востa же фараHнъ н0щію, и3 вси2 раби2 є3гw2, и3 вси2 є3гЂптzне, и3 бhсть в0пль вели1къ по всeй земли2 є3гЂпетстэй, и4бо не бhсть д0мъ, въ нeмже не бЁ мертвецA. | І встали вночі фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих. |
|
31
|
31
|
| И# призвA фараHнъ мwmсeа и3 ґарHна въ нощи2 и3 речE и5мъ: востaните и3 tиди1те t людjй мои1хъ, и3 вы2, и3 сhнове ї}лєвы: и3ди1те и3 послужи1те гDу бGу вaшему, ћкоже глаг0лете: | І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви; |
|
32
|
32
|
| и3 џвцы и3 гов‰да вaшz пои1мше и3ди1те, благослови1те же и3 менE. | і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть мене. |
|
33
|
33
|
| И# нуждaху є3гЂптzне людjй со тщaніемъ и3зри1нути и5хъ t земли2: рек0ша бо, ћкw вси2 мы2 и4змремъ. | І примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо. |
|
34
|
34
|
| Взsша же лю1діе мукY свою2 прeжде вскисeніz тёста своегw2, и3 ввzзaвше въ ри6зы, (возложи1ша) на р†мы сво‰. | І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх. |
|
35
|
35
|
| Сhнове же ї}лєвы сотвори1ша, ћкоже заповёда и5мъ мwmсeй: и3 и3спроси1ша t є3гЂптzнъ сосyды срє1брzны и3 зл†ты, и3 ри6зы: | І зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян речей срібних і речей золотих і одягу. |
|
36
|
36
|
| и3 дадE гDь блгdть лю1демъ свои6мъ пред8 є3г›птzны: и3 дaша и5мъ, и3 њбрaша є3гЂптzнъ. | Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони давали йому, і обібрав він єгиптян. |
|
37
|
37
|
| Воздвиг0шасz же сhнове ї}лєвы t рамессы2 въ сокхHfъ до шести2 сHтъ тhсzщъ пёшихъ мужeй, кромЁ домочaдства: | І вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса в Сокхоф — до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей; |
|
38
|
38
|
| и3 пришeлцы мн0зи и3зыд0ша съ ни1ми, и3 џвцы, и3 волы2, и3 ск0ти мн0зи ѕэлw2. | і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике. |
|
39
|
39
|
| И# и3спек0ша тёсто, є4же и3знес0ша и3з8 є3гЂпта, њпрэсн0ки не ки6слы, не вскис0ша бо: и4бо и3згнaша и5хъ є3гЂптzне, и3 не возмог0ша помeдлити, нижE бр†шна сотвори1ша себЁ на пyть. | І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу. |
|
40
|
40
|
| Њбитaніz же сынHвъ ї}левыхъ, є4же њбитaша въ земли2 є3гЂпетстэй и3 въ земли2 ханаaни сjи и3 nтцы2 и4хъ, лётъ четhреста три1десzть. | Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в землі Ханаанській], було чотириста тридцять років. |
|
41
|
41
|
| И# бhсть по четhрехъ стёхъ и3 три1десzти лётэхъ, и3зhде всS си1ла гDнz t земли2 є3гЂпетскіz въ нощи2. | Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі. |
|
42
|
42
|
| СтражбA є4сть гDу, є4же и3звести2 и5хъ t земли2 є3гЂпетскіz: џнаz н0щь сaмаz стражбA гDу, ћкw всBмъ сынHмъ ї}лєвымъ бhти въ р0ды и4хъ. | Це — ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч — служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні. |
|
43
|
43
|
| И# речE гDь къ мwmсeю и3 ґарHну: сeй зак0нъ пaсхи: всsкъ и3ноплемeнникъ да не ћстъ t неS, | І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: ось устав Пасхи: ніякий іноплемінник не повинен їсти її; |
|
44
|
44
|
| и3 всsкаго рабA и3ли2 кyпленаго њбрёжеши є3го2, и3 тогдA да ћстъ t неS: | а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її; |
|
45
|
45
|
| пришлeцъ и3ли2 наeмникъ да не ћстъ t неS: | поселенець і найманець не повинен їсти її. |
|
46
|
46
|
| въ домY є3ди1нэмъ да снёстсz: не њстaвите t мsсъ на ќтріе, и3 не и3знеси1те мsсъ в0нъ и3з8 д0му, и3 к0сти не сокруши1те t негw2: | В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте. |
|
47
|
47
|
| вeсь с0нмъ сынHвъ ї}левыхъ сотвори1тъ сіE: | Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її. |
|
48
|
48
|
| ѓще же кто2 пріи1детъ пришлeцъ къ вaмъ сотвори1ти пaсху гDню, њбрёжеши є3гw2 всsкъ мyжескій п0лъ, и3 тогдA пристyпитъ сотвори1ти ю5, и3 бyдетъ ѓки жи1тель земли2 тоS: всsкъ же неwбрёзаный да не ћстъ t неS: | Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а ніякий необрізаний не повинен їсти її; |
|
49
|
49
|
| зак0нъ є3ди1нъ да бyдетъ тоS земли2 жи1телю и3 пришeлцу пришeдшему въ вaсъ. | один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами. |
|
50
|
50
|
| И# сотвори1ша сhнове ї}лєвы, ћкоже заповёда гDь мwmсeю и3 ґарHну, тaкw сотвори1ша. | І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. |
|
51
|
51
|
| И# бhсть въ дeнь w4нъ, и3зведE гDь сhны ї}лєвы t земли2 є3гЂпетскіz съ си1лою и4хъ. | У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської за ополченнями їх. |
