1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Главa к7а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| И# сі‰ њправд†ніz, ±же да положи1ши пред8 ни1ми: | І ось закони, які ти оголосиш їм: |
|
2
|
2
|
| ѓще стsжеши рабA є3врeина, шeсть лётъ да пораб0таетъ тебЁ, въ седм0е же лёто tпyстиши є3го2 своб0дна тyне: | якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма; |
|
3
|
3
|
| ѓще сaмъ є3ди1нъ вни1детъ, то2 є3ди1нъ и3 и3зhдетъ: ѓще же женA вни1детъ съ ни1мъ, то2 и3 женA tи1детъ съ ни1мъ: | якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його; |
|
4
|
4
|
| ѓще же господи1нъ дaстъ є3мY женY, и3 роди1тъ є3мY сhны и3ли2 дщє1ри, женA и3 дёти да бyдутъ господи1ну є3гw2, сaмъ же є3ди1нъ да tи1детъ. | якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один; |
|
5
|
5
|
| Ѓще же tвэщaвъ рaбъ речeтъ: возлюби1хъ господи1на моего2 и3 женY мою2 и3 дёти мо‰, не tхождY своб0денъ: | але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, — |
|
6
|
6
|
| да приведeтъ є3го2 господи1нъ є3гw2 пред8 суди1ще б9іе, и3 тогдA приведeтъ є3го2 пред8 двє1ри на прaгъ, и3 да проверти1тъ є3мY ќхо господи1нъ є3гw2 ши1ломъ, и3 да пораб0таетъ є3мY во вёки. | то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік. |
|
7
|
7
|
| Ѓще же кто2 продaстъ свою2 дщeрь въ рабhню, да не tи1детъ, ћкоже tх0дzтъ рабы6ни: | Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби; |
|
8
|
8
|
| ѓще не ўгоди1тъ пред8 nчи1ма господи1на своегw2, ю4же џнъ взsти въ женY њбэщA, да tпyститъ ю5: kзhку же чуждeму господи1нъ да не продaстъ є3S, понeже tвeрже ю5: | якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її; |
|
9
|
9
|
| ѓще же сhну своемY њбэщaлъ ю5, по nбыкновeнію дщeрей да сотвори1тъ є4й: | якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок; |
|
10
|
10
|
| ѓще же другyю п0йметъ себЁ, потрeбныхъ и3 nдeждъ и3 соoбщeніz є3S да не лиши1тъ: | якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття; |
|
11
|
11
|
| ѓще же си1хъ трeхъ не сотвори1тъ є4й, да tи1детъ без8 сребрA тyне. | а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу. |
|
12
|
12
|
| И# ѓще кого2 кто2 ўдaритъ, и3 ќмретъ, смeртію да ќмретъ (и3 т0й): | Хто вдарить людину так, що вона помре, нехай буде відданий на смерть; |
|
13
|
13
|
| ѓще же не хотS, но бGъ предадE въ рyцэ є3гw2, дaмъ тебЁ мёсто, въ нeже ўбэжи1тъ тaмw ўби1вый: | але якщо хто не злонавмисно, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці]; |
|
14
|
14
|
| ѓще же кто2 приложи1тъ ўби1ти бли1жнzго своего2 лeстію и3 прибёгнетъ ко nлтарю2, t nлтарS моегw2 да в0змеши того2 ўмертви1ти. | а якщо хто з наміром умертвить ближнього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть. |
|
15
|
15
|
| И$же біeтъ nтцA своего2 и3ли2 мaтерь свою2, смeртію да ќмретъ. | Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть. |
|
16
|
16
|
| И$же ѕлосл0витъ nтцA своего2 и3ли2 мaтерь свою2, смeртію да ќмретъ. | Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть. |
|
17
|
17
|
| Ѓще кто2 кого2 ўкрaдетъ t сынHвъ ї}левыхъ, и3 соwдолёвъ семY продaстъ є3го2, и3 њбрsщетсz ў негw2, смeртію да скончaетсz. | Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть. |
|
18
|
18
|
| Ѓще же сварsтсz двA м{жа, и3 ўдaритъ є3ди1нъ другaго кaменемъ и3ли2 пsстію, и3 не ќмретъ, но слsжетъ на nдрЁ: | Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль, |
|
19
|
19
|
| ѓще востaвъ человёкъ пох0дитъ внЁ њ жезлЁ, непови1ненъ бyдетъ ўдaривый є3го2: т0чію за недёланіе є3гw2 да дaстъ цёну и3 на цэльбY. | то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його. |
|
20
|
20
|
| Ѓще же кто2 ўдaритъ рабA своего2 и3ли2 рабY свою2 жезл0мъ, и3 ќмретъ t руки2 є3гw2, суд0мъ да tмсти1тсz: | А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним; |
|
21
|
21
|
| ѓще же преживeтъ дeнь є3ди1нъ и3ли2 двA, да не мсти1тсz: сребр0 бо є3гw2 є4сть. | але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло. |
|
22
|
22
|
| Ѓще же бію1тсz двA м{жа, и3 поразsтъ женY непрaздну, и3 и3зhдетъ младeнецъ є3S неиз8wбражeнъ, тщет0ю да њтщети1тсz: ћкоже наложи1тъ мyжъ жены2 тоS, подобaющее да tдaстъ: | Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках; |
|
23
|
23
|
| ѓще же и3з8wбражeнъ бyдетъ, да дaстъ дyшу за дyшу, | а якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу, |
|
24
|
24
|
| џко за џко, зyбъ за зyбъ, рyку за рyку, н0гу за н0гу, | око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, |
|
25
|
25
|
| жжeніе за жжeніе, ћзву за ћзву, врeдъ за врeдъ. | обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар. |
|
26
|
26
|
| Ѓще же кто2 и3сткнeтъ џко рабY своемY и3ли2 џко рабhни своeй и3 њслэпи1тъ, свобHдны да tпyститъ | за џко и4хъ: | Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око; |
|
27
|
27
|
| ѓще же зyбъ рабY своемY и3ли2 зyбъ рабЁ своeй и3збіeтъ, свобHдны да tпyститъ | за зyбъ и4хъ. | і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб. |
|
28
|
28
|
| Ѓще же в0лъ ўбодeтъ мyжа и3ли2 женY, и3 ќмретъ, кaменіемъ да побіeтсz в0лъ т0й, и3 да не снэдsтъ мsса є3гw2, господи1нъ же волA непови1ненъ бyдетъ: | Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний; |
|
29
|
29
|
| ѓще же в0лъ бодли1въ бyдетъ прeжде вчерaшнzгw и3 трeтіzгw днE, и3 возвэстsтъ господи1ну є3гw2, и3 не заключи1тъ є3гw2, и3 ўбіeтъ мyжа и3ли2 женY: в0лъ кaменіемъ да побіeтсz, и3 господи1нъ є3гw2 кyпнw да ќмретъ: | але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть; |
|
30
|
30
|
| ѓще же w4купъ нал0житсz є3мY, да дaстъ w4купъ за дyшу свою2, є3ли1кw наложaтъ є3мY: | якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього. |
|
31
|
31
|
| ѓще же сhна и3ли2 дщeрь ўбодeтъ, по семy же судY да сотворsтъ є3мY: | Чи забодає сина, чи забодає дочку, — за цим самим законом чинити з ним. |
|
32
|
32
|
| ѓще же рабA и3ли2 рабY ўбодeтъ в0лъ, сребрA три1десzть дідрaхмъ да дaстъ господи1ну и4хъ, и3 в0лъ кaменіемъ да побіeтсz. | Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням. |
|
33
|
33
|
| Ѓще же кто2 tвeрзетъ ћму и3ли2 и3скопaетъ ћму и3 не покрhетъ є3S, и3 впадeтсz въ ню2 телeцъ и3ли2 nслS, | Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел, |
|
34
|
34
|
| господи1нъ ћмы tдaстъ (цёну), сребро2 дaстъ господи1ну и4хъ: ўмeршее же є3мY да бyдетъ. | то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його. |
|
35
|
35
|
| Ѓще же чjй в0лъ ўбодeтъ волA бли1жнzгw, и3 ќмретъ, да продадyтъ волA живaго, и3 да раздэлsтъ цёну є3гw2, и3 волA ўмeршаго да раздэлsтъ: | Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл; |
|
36
|
36
|
| ѓще же знaемь є4сть в0лъ, ћкw бодли1въ є4сть прeжде вчерaшнzгw и3 трeтіzгw днE, и3 глаг0лаша господи1ну є3гw2, и3 т0й не заключи1тъ є3гw2: да tдaстъ волA за волA, мeртвый же є3мY да бyдетъ. | а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його. |
