Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 4

Brenton–Byzantine English Bible > John :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Chapter 4	Глава 4

1	1
When therefore the Lord knew that the Pharisees had heard that Jesus was making and baptizing more disciples than John	Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, —
2	2
(although Jesus himself baptized not, but his disciples),	хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, —
3	3
he left Judea, and departed into Galilee.	то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.
4	4
And he must needs pass through Samaria.	Належало ж Йому проходити через Самарію.
5	5
So he cometh to a city of Samaria, called Sychar, near to the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph:	Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу.
6	6
and Jacob’s well was there. Jesus therefore, being wearied with his journey, sat thus by the well. It was about the sixth hour.	Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години.
7	7
There cometh a woman of Samaria to draw water: Jesus saith unto her, Give me to drink.	Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися.
8	8
For his disciples were gone away into the city to buy food.	Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі.
9	9
The Samaritan woman therefore saith unto him, How is it that thou, being a Jew, askest drink of me, who am a Samaritan woman? (For Jews have no dealings with Samaritans.)	Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами.
10	10
Jesus answered and said unto her, If thou knewest the gift of God, and who it is that saith to thee, Give me to drink; thou wouldest have asked of him, and he would have given thee living water.	Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої.
11	11
The woman saith unto him, Sir, thou hast nothing to draw with, and the well is deep: whence then hast thou that living water?	Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу?
12	12
Art thou greater than our father Jacob, who gave us the well, and drank thereof himself, and his sons, and his cattle?	Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?
13	13
Jesus answered and said unto her, Everyone that drinketh of this water shall thirst again:	Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим.
14	14
but whosoever drinketh of the water that I shall give him shall never thirst; but the water that I shall give him shall become in him a well of water springing up unto eternal life.	А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15	15
The woman saith unto him, Sir, give me this water, that I thirst not, neither come hither to draw.	Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати.
16	16
Jesus saith unto her, Go, call thy husband, and come hither.	Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди.
17	17
The woman answered and said, I have no husband. Jesus saith unto her, Thou saidst well, I have no husband:	Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш,
18	18
for thou hast had five husbands; and he whom thou now hast is not thy husband: this hast thou said truly.	бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала.
19	19
The woman saith unto him, Sir, I perceive that thou art a prophet.	Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк.
20	20
Our fathers worshiped in this mountain; and ye say, that in Jerusalem is the place where men ought to worship.	Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.
21	21
Jesus saith unto her, Woman, believe me, the hour cometh, when neither in this mountain, nor in Jerusalem, shall ye worship the Father.	Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі.
22	22
Ye worship that which ye know not: we worship that which we know; for salvation is from the Jews.	Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23	23
But the hour cometh, and now is, when the true worshipers shall worship the Father in spirit and truth: for such doth the Father seek to be his worshipers.	Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі.
24	24
God is a Spirit: and they that worship him must worship in spirit and truth.	Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.
25	25
The woman saith unto him, I know that Messiah cometh (he that is called Christ): when he is come, he will declare unto us all things.	Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе.
26	26
Jesus saith unto her, I that speak unto thee am he.	Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою.
27	27
And upon this came his disciples; and they marveled that he was speaking with a woman; yet no man said, What seekest thou? or, Why speakest thou with her?	В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею?
28	28
So the woman left her waterpot, and went away into the city, and saith to the people,	Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям:
29	29
Come, see a man, who told me all things that ever I did: can this be the Christ?	ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?
30	30
They went out of the city, and were coming to him.	Вони вийшли з міста і пішли до Нього.
31	31
And in the meanwhile the disciples prayed him, saying, Rabbi, eat.	Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж.
32	32
But he said unto them, I have meat to eat that ye know not.	Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте.
33	33
The disciples therefore said one to another, Hath any man brought him aught to eat?	Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти?
34	34
Jesus saith unto them, My meat is to do the will of him that sent me, and to accomplish his work.	Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його.
35	35
Say not ye, There are yet four months, and then cometh the harvest? behold, I say unto you, Lift up your eyes, and look on the fields, that they are white already unto harvest.	Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив.
36	36
And he that reapeth receiveth wages, and gathereth fruit unto life eternal; that both he that soweth and he that reapeth may rejoice together.	Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи.
37	37
For herein is verified the true saying, One soweth, and another reapeth.	Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне.
38	38
I sent you to reap that whereon ye have not labored: others have labored, and ye are entered into their labor.	Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю.
39	39
And from that city many of the Samaritans believed on him because of the word of the woman, who testified, He told me all things that ever I did.	І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила.
40	40
So when the Samaritans came unto him, they besought him to abide with them: and he abode there two days.	І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
41	41
And many more believed because of his word;	І ще більше увірувало в Нього за Його словом.
42	42
and they said to the woman, Now we believe, not because of thy speaking: for we have heard for ourselves, and know that this is indeed the Savior of the world, the Christ.	А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.
43	43
And after the two days he went forth from thence, and went away into Galilee.	Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї,
44	44
For Jesus himself testified, that a prophet hath no honor in his own country.	бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести.
45	45
So when he came into Galilee, the Galileans received him, having seen all the things that he did in Jerusalem at the feast: for they also went unto the feast.	Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято.
46	46
Jesus came therefore again unto Cana of Galilee, where he made the water wine. And there was a certain nobleman, whose son was sick at Capernaum.	Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий.
47	47
When he heard that Jesus was come out of Judea into Galilee, he went unto him, and besought him that he would come down, and heal his son; for he was at the point of death.	Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті.
48	48
Jesus therefore said unto him, Except ye see signs and wonders, ye will in no wise believe.	Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес.
49	49
The nobleman saith unto him, Sir, come down ere my child die.	Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій.
50	50
Jesus saith unto him, Go thy way; thy son liveth. And the man believed the word that Jesus spake unto him, and he went his way.	Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.
51	51
And as he was now going down, his servants met him, and told him, saying, Thy son liveth.	Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий.
52	52
So he inquired of them the hour when he began to amend. And they said unto him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.	Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка.
53	53
So the father knew that it was at that hour in which Jesus said unto him, Thy son liveth: and himself believed, and his whole house.	Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його.
54	54
This is again the second sign that Jesus did, having come out of Judea into Galilee.	Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.