Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 12

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Chapter 12	Глава 12

1	1
For thine incorruptible Spirit is in all things.	Нетлінний Твій дух перебуває в усьому.
2	2
Therefore chastenest thou them by little and little that offend, and warnest them by putting them in remembrance wherein they have offended, that leaving their wickedness they may believe on thee, O Lord.	Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи.
3	3
For it was thy will to destroy by the hands of our fathers both those old inhabitants of thy holy land,	Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї,
4	4
whom thou hatedst for doing most odious works of witchcrafts, and wicked sacrifices;	які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення,
5	5
and also those merciless murderers of children, and devourers of man's flesh, and the feasts of blood,	і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях,
6	6
with their priests out of the midst of their idolatrous crew, and the parents, that killed with their own hands souls destitute of help:	і батьками, які убивали безпомічні душі, — Ти зволив знищити їх руками батьків наших,
7	7
that the land, which thou esteemedst above all other, might receive a worthy colony of God's children.	щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих.
8	8
Nevertheless even those thou sparedst as men, and didst send wasps, forerunners of thine host, to destroy them by little and little.	Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх.
9	9
Not that thou wast unable to bring the ungodly under the hand of the righteous in battle, or to destroy them at once with cruel beasts, or with one rough word:	Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз;
10	10
but executing thy judgments upon them by little and little, thou gavest them place of repentance, not being ignorant that they were a naughty generation, and that their malice was bred in them, and that their cogitation would never be changed.	але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки.
11	11
For it was a cursed seed from the beginning; neither didst thou for fear of any man give them pardon for those things wherein they sinned.	Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх.
12	12
For who shall say, What hast thou done? or who shall withstand thy judgment? or who shall accuse thee for the nations that perish, whom thou hast made? or who shall come to stand against thee, to be revenged for the unrighteous men?	Бо хто скаже: «що Ти зробив?» або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей?
13	13
For neither is there any God but thou that careth for all, to whom thou mightest shew that thy judgment is not unright.	Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив.
14	14
Neither shall king or tyrant be able to set his face against thee for any whom thou hast punished.	Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив.
15	15
Forsomuch then as thou art righteous thyself, thou orderest all things righteously: thinking it not agreeable with thy power to condemn him that hath not deserved to be punished.	Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання.
16	16
For thy power is the beginning of righteousness, and because thou art the Lord of all, it maketh thee to be gracious unto all.	Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх.
17	17
For when men will not believe that thou art of a full power, thou shewest thy strength, and among them that know it thou makest their boldness manifest.	Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість;
18	18
But thou, mastering thy power, judgest with equity, and orderest us with great favour: for thou mayest use power when thou wilt.	але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі.
19	19
But by such works hast thou taught thy people that the just man should be merciful, and hast made thy children to be of a good hope that thou givest repentance for sins.	Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах.
20	20
For if thou didst punish the enemies of thy children, and the condemned to death, with such deliberation, giving them time and place whereby they might be delivered from their malice:	Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла,
21	21
with how great circumspection didst thou judge thine own sons, unto whose fathers thou hast sworn, and made covenants of good promises?	то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань!
22	22
Therefore, whereas thou dost chasten us, thou scourgest our enemies a thousand times more, to the intent that, when we judge, we should carefully think of thy goodness, and when we ourselves are judged, we should look for mercy.	Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування.
23	23
Wherefore, whereas men have lived dissolutely and unrighteously, thou hast tormented them with their own abominations.	Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами,
24	24
For they went astray very far in the ways of error, and held them for gods, which even among the beasts of their enemies were despised, being deceived, as children of no understanding.	бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими.
25	25
Therefore unto them, as to children without the use of reason, thou didst send a judgment to mock them.	Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання.
26	26
But they that would not be reformed by that correction, wherein he dallied with them, shall feel a judgment worthy of God.	Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий.
27	27
For, look, for what things they grudged, when they were punished, that is, for them whom they thought to be gods; now being punished in them, when they saw it, they acknowledged him to be the true God, whom before they denied to know; and therefore came extreme damnation upon them.	Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати;

← Chapter 11

Chapter 13 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Old Testament

New Testament