Глава 17
1
Коли Давид жив у домі своєму, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом.
2
І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог.
3
Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана:
4
піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування,
5
бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходив зі скинії у скинію і з житла в житло.
6
Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового?
7
І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля;
8
і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі;
9
і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше,
10
у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх ворогів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім.
11
Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до батьків твоїх, тоді Я восставлю сíм’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його.
12
Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки.
13
Я буду йому отцем, і він буде Мені сином, — і милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе.
14
Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно.
15
Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду.
16
І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене?
17
Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже!
18
Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого!
19
Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич.
20
Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
21
І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щоб викупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом — прогнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту.
22
Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Господи, став Богом його.
23
Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утверди навік, і зроби, як Ти сказав.
24
І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.
25
Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою.
26
І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо.
27
Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Господи, благословиш, то буде він благословенний повік.
