Глава 13
1
І радився Давид з тисячоначальниками, сотниками і з усіма вождями,
2
і сказав [Давид] усьому зібранню ізраїльтян: якщо угодно вам, і якщо на те буде воля Господа Бога нашого, пошлемо всюди до інших братів наших, по всій землі Ізраїльській, і разом з ними до священиків і левитів, у міста і селища їхні, щоб вони зібралися до нас;
3
і перенесемо до себе ковчег Бога нашого, тому що у дні Саула ми не зверталися до нього.
4
І сказало все зібрання: «нехай буде так», тому що ця справа всьому народові здавалася справедливою.
5
Так зібрав Давид усіх ізраїльтян, від Шихора єгипетського до входу в Емаф, щоб перенести ковчег Божий з Кириаф-Іарима.
6
І пішов Давид і весь Ізраїль у Кириаф-Іарим, що в Юдеї, щоб перенести звідти ковчег Бога, Господа, Який сидить на херувимах, на якому називається ім’я Його.
7
І повезли ковчег Божий на новій колісниці з дому Авинадава; й Оза й Ахия вели колісницю.
8
Давид же і всі ізраїльтяни грали перед Богом з усієї сили, зі співом, на цитрах і псалтирях, і тимпанах, і кимвалах і трубах.
9
Коли дійшли до току Хидона, Оза простяг руку свою, щоб притримати ковчег, тому що воли нахилили його.
10
Але Господь розгнівався на Озу, й уразив його за те, що він простяг руку свою до ковчега; і він помер одразу перед лицем Божим.
11
І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. І назвав те місце поразкою Ози; так називається воно і до цього дня.
12
І злякався Давид Бога в день той, і сказав: як я внесу до себе ковчег Божий?
13
І не повіз Давид ковчег до себе, у місто Давидове, а повернув його до дому Аведдара гефянина.
14
І залишався ковчег Божий у Аведдара, у домі його, три місяці, і благословив Господь дім Аведдара й усе, що в нього.
