Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Перше соборне послання святого апостола Іоана Богослова

Порівняти:

⇄

← Друге соборне послання святого апостола Петра

Друге соборне послання святого апостола Іоана Богослова →

Перше соборне послання святого апостола Іоана Богослова	І҆ѡа́нна 1-е

Глава 1	Глава́ а҃

1	1
Про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші, про Слово життя, —	(Заⷱ҇ ѯ҃и҃.) Є҆́же бѣ̀ и҆спе́рва, є҆́же слы́шахомъ, є҆́же ви́дѣхомъ ѻ҆чи́ма на́шима, є҆́же оу҆зрѣ́хомъ, и҆ рꙋ́ки на́шѧ ѡ҆сѧза́ша, ѡ҆ словесѝ живо́тнѣмъ:
2	2
бо життя явилось‚ і ми бачили‚ і свідчимо, і звіщаємо вам це вічне життя, яке було в Отця і явилось нам, —	и҆ живо́тъ ꙗ҆ви́сѧ, и҆ ви́дѣхомъ, и҆ свидѣ́телствꙋемъ, и҆ возвѣща́емъ ва́мъ живо́тъ вѣ́чный, и҆́же бѣ̀ оу҆ ѻ҆ц҃а̀ и҆ ꙗ҆ви́сѧ на́мъ:
3	3
про те, що ми бачили і чули, звіщаємо вам, щоб і ви мали єднання з нами: а наше єднання — з Отцем і Сином Його, Ісусом Христом.	є҆́же ви́дѣхомъ и҆ слы́шахомъ, повѣ́даемъ ва́мъ, да и҆ вы̀ ѻ҆бще́нїе и҆́мате съ на́ми: ѻ҆бще́нїе же на́ше со ѻ҆ц҃е́мъ и҆ съ сн҃омъ є҆гѡ̀ і҆и҃сомъ хрⷭ҇то́мъ.
4	4
І це пишемо вам, щоб радість ваша була повна.	И҆ сїѧ̑ пи́шемъ ва́мъ, да ра́дость ва́ша бꙋ́детъ и҆спо́лнена.
5	5
І ось благовістя, яке ми чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви.	И҆ сїѐ є҆́сть ѡ҆бѣтова́нїе, є҆́же слы́шахомъ ѿ негѡ̀ и҆ повѣ́даемъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ свѣ́тъ є҆́сть, и҆ тмы̀ въ не́мъ нѣ́сть ни є҆ди́ныѧ.
6	6
Коли ж ми кажемо, що маємо єднання з Ним, а ходимо в темряві, то ми неправду говоримо і не творимо істини;	(Заⷱ҇ ѯ҃ѳ҃.) А҆́ще рече́мъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆бще́нїе и҆́мамы съ ни́мъ, и҆ во тмѣ̀ хо́димъ, лже́мъ и҆ не твори́мъ и҆́стины:
7	7
коли ж ходимо в світлі, подібно до того, як Він у світлі, то маємо єднання один з одним, і Кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас від усякого гріха.	а҆́ще же во свѣ́тѣ хо́димъ, ꙗ҆́коже са́мъ то́й є҆́сть во свѣ́тѣ, ѻ҆бще́нїе и҆́мамы дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, и҆ кро́вь і҆и҃са хрⷭ҇та̀ сн҃а є҆гѡ̀ ѡ҆чища́етъ на́съ ѿ всѧ́кагѡ грѣха̀.
8	8
Якщо кажемо, що не маємо гріха, — обманюємо самих себе, і правди немає в нас.	А҆́ще рече́мъ, ꙗ҆́кѡ грѣха̀ не и҆́мамы, себѐ прельща́емъ, и҆ и҆́стины нѣ́сть въ на́съ.
9	9
Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди.	А҆́ще и҆сповѣ́даемъ грѣхѝ на́шѧ, вѣ́ренъ є҆́сть и҆ првⷣнъ, да ѡ҆ста́витъ на́мъ грѣхѝ на́шѧ и҆ ѡ҆чⷭ҇титъ на́съ ѿ всѧ́кїѧ непра́вды.
10	10
Коли кажемо, що ми не згрішили, то представляємо Його неправдомовним і слова Його немає в нас.	А҆́ще рече́мъ, ꙗ҆́кѡ не согрѣши́хомъ, лжа̀ твори́мъ є҆го̀, и҆ сло́во є҆гѡ̀ нѣ́сть въ на́съ.
Глава 2	Глава́ в҃

1	1
Діти мої! Це пишу вам, щоб ви не грішили, а коли б хто згрішив, то ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника.	Ча̑дца моѧ̑, сїѧ̑ пишꙋ̀ ва́мъ, да не согрѣша́ете: и҆ а҆́ще кто̀ согрѣши́тъ, хода́таѧ и҆́мамы ко ѻ҆ц҃ꙋ̀, і҆и҃са хрⷭ҇та̀ првⷣника:
2	2
Він є очищення від гріхів наших, і не тільки від наших, але і від гріхів усього світу.	и҆ то́й ѡ҆чище́нїе є҆́сть ѡ҆ грѣсѣ́хъ на́шихъ, не ѡ҆ на́шихъ же то́чїю, но и҆ ѡ҆ всѣгѡ̀ мі́ра.
3	3
А що ми пізнали Його, розуміємо з того, що дотримуємось Його заповідей.	И҆ ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ позна́хомъ є҆го̀, а҆́ще за́пѡвѣди є҆гѡ̀ соблюда́емъ.
4	4
Хто говорить: «Я пізнав Його», але заповідей Його не виконує, той неправдомовець і немає в ньому правди;	Глаго́лѧй, ꙗ҆́кѡ позна́хъ є҆го̀, и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ не соблюда́етъ, ло́жь є҆́сть, и҆ въ се́мъ и҆́стины нѣ́сть:
5	5
а хто дотримує слово Його, в тому істинно любов Божа здійснилася; з цього пізнаємо‚ що ми в Ньому.	а҆ и҆́же а҆́ще соблюда́етъ сло́во є҆гѡ̀, пои́стиннѣ въ се́мъ любы̀ бж҃їѧ соверше́нна є҆́сть: ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ въ не́мъ є҆смы̀.
6	6
Хто говорить, що перебуває в Ньому, той повинен робити так, як Він робив.	Глаго́лѧй, въ не́мъ пребыва́ти, до́лженъ є҆́сть, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ ходи́лъ є҆́сть, и҆ се́й та́кожде да хо́дитъ.
7	7
Улюблені! Пишу вам не нову заповідь, а заповідь давню, яку ви мали від початку. Давня заповідь — це слово, яке ви чули від початку.	(Заⷱ҇ о҃.) Возлю́бленнїи, не за́повѣдь но́вꙋ пишꙋ̀ ва́мъ, но за́повѣдь ве́тхꙋ, ю҆́же и҆мѣ́сте и҆спе́рва. За́повѣдь ве́тха є҆́сть сло́во, є҆́же слы́шасте и҆спе́рва.
8	8
Але при тому і нову заповідь пишу вам, що є справді і в Ньому, і у вас, тому що темрява минає і правдиве світло вже світить.	Па́ки за́повѣдь но́вꙋ пишꙋ̀ ва́мъ, є҆́же є҆́сть пои́стиннѣ въ не́мъ и҆ въ ва́съ: ꙗ҆́кѡ тма̀ мимохо́дитъ и҆ свѣ́тъ и҆́стинный се́й оу҆жѐ сїѧ́етъ.
9	9
Хто говорить, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той ще в темряві.	Глаго́лѧй себѐ во свѣ́тѣ бы́ти, а҆ бра́та своего̀ ненави́дѧй, во тмѣ̀ є҆́сть досе́лѣ.
10	10
Хто любить брата свого, той перебуває у світлі, і немає в ньому спокуси.	Любѧ́й бра́та своего̀ во свѣ́тѣ пребыва́етъ, и҆ собла́зна въ не́мъ нѣ́сть.
11	11
А хто ненавидить брата свого, той перебуває в темряві, і в темряві ходить, і не знає, куди йде, бо темрява засліпила очі йому.	А҆ ненави́дѧй бра́та своего̀ во тмѣ̀ є҆́сть, и҆ во тмѣ̀ хо́дитъ, и҆ не вѣ́сть, ка́мѡ и҆́детъ, ꙗ҆́кѡ тма̀ ѡ҆слѣпѝ ѻ҆́чи є҆мꙋ̀.
12	12
Пишу вам, діти, бо прощаються вам гріхи імені Його ради.	Пишꙋ̀ ва́мъ, ча̑дца, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставлѧ́ютсѧ ва́мъ грѣсѝ и҆́мене є҆гѡ̀ ра́ди.
13	13
Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Сущого від початку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. Пишу вам, юнаки, бо ви пізнали Отця.	Пишꙋ̀ ва́мъ, ѻ҆тцы̀, ꙗ҆́кѡ позна́сте безнача́лнаго. Пишꙋ̀ ва́мъ, ю҆́нѡши, ꙗ҆́кѡ побѣди́сте лꙋка́ваго. Пишꙋ̀ ва́мъ, дѣ́ти, ꙗ҆́кѡ позна́сте ѻ҆ц҃а̀.
14	14
Я написав вам, батьки, бо ви пізнали Безпочаткового. Я написав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже перебуває у вас, і ви перемогли лукавого.	Писа́хъ ва́мъ, ѻ҆тцы̀, ꙗ҆́кѡ позна́сте и҆ско́ннаго: писа́хъ ва́мъ, ю҆́нѡши, ꙗ҆́кѡ крѣ́пцы є҆стѐ, и҆ сло́во бж҃їе въ ва́съ пребыва́етъ, и҆ побѣди́сте лꙋка́ваго.
15	15
Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої.	Не люби́те мі́ра, ни ꙗ҆̀же въ мі́рѣ: а҆́ще кто̀ лю́битъ мі́ръ, нѣ́сть любвѐ ѻ҆́ч҃и въ не́мъ:
16	16
Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього.	ꙗ҆́кѡ всѐ, є҆́же въ мі́рѣ, по́хоть плотска́ѧ и҆ по́хоть ѻ҆чи́ма и҆ го́рдость жите́йскаѧ, нѣ́сть ѿ ѻ҆ц҃а̀, но ѿ мі́ра сегѡ̀ є҆́сть.
17	17
І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік.	И҆ мі́ръ прехо́дитъ, и҆ по́хоть є҆гѡ̀, а҆ творѧ́й во́лю бж҃їю пребыва́етъ во вѣ́ки.
18	18
Діти! Остання це година! І як ви чули, що прийде антихрист — і тепер з’явилося багато антихристів, — з цього ми і пізнаємо, що остання година настала.	(Заⷱ҇ о҃а҃.) Дѣ́ти, послѣ́днѧѧ годи́на є҆́сть. И҆ ꙗ҆́коже слы́шасте, ꙗ҆́кѡ а҆нті́хрїстъ грѧде́тъ, и҆ нн҃ѣ а҆нті́хрїсти мно́зи бы́ша, ѿ сегѡ̀ разꙋмѣва́емъ, ꙗ҆́кѡ послѣ́днїй ча́съ є҆́сть.
19	19
Вони вийшли від нас, але не були наші: бо якби вони були наші, то залишилися б з нами; але вони вийшли‚ і через те виявилося, що не всі наші.	Ѿ на́съ и҆зыдо́ша, но не бѣ́ша ѿ на́съ: а҆́ще бы ѿ на́съ бы́ли, пребы́ли оу҆́бѡ бы́ша съ на́ми: но да ꙗ҆вѧ́тсѧ, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть всѝ ѿ на́съ.
20	20
Ви ж маєте помазання від Святого і знаєте все.	И҆ вы̀ пома́занїе и҆́мате ѿ ст҃а́гѡ, и҆ вѣ́сте всѧ̑.
21	21
Я написав вам не тому, що ви не знаєте істини, але тому, що ви знаєте її і що всяка неправда не від істини.	Не писа́хъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ не вѣ́сте и҆́стины, но ꙗ҆́кѡ вѣ́сте ю҆̀ и҆ ꙗ҆́кѡ всѧ́ка лжа̀ ѿ и҆́стины нѣ́сть.
22	22
Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що зрікається Отця і Сина.	Кто̀ є҆́сть лжи́вый, то́чїю ѿмета́ѧйсѧ, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ нѣ́сть хрⷭ҇то́съ; Се́й є҆́сть а҆нті́хрїстъ, ѿмета́ѧйсѧ ѻ҆ц҃а̀ и҆ сн҃а.
23	23
Кожен, хто зрікається Сина, не має і Отця, а хто сповідує Сина, має і Отця.	Всѧ́къ ѿмета́ѧйсѧ сн҃а, ни ѻ҆ц҃а̀ и҆́мать: а҆ и҆сповѣ́даѧй сн҃а, и҆ ѻ҆ц҃а̀ и҆́мать.
24	24
Отже, що ви чули від початку, те нехай і перебуває у вас; якщо перебуватиме у вас те, що ви чули від початку, то і ви перебуватимете в Сині і в Отці.	Вы̀ оу҆̀бо є҆́же слы́шасте и҆спе́рва, въ ва́съ да пребыва́етъ: (и҆) а҆́ще въ ва́съ пребꙋ́детъ, є҆́же и҆спе́рва слы́шасте, и҆ вы̀ въ сн҃ѣ и҆ ѻ҆ц҃ѣ̀ пребꙋ́дете.
25	25
Обітниця ж, яку Він дав нам, є життя вічне.	И҆ сїѐ є҆́сть ѡ҆бѣтова́нїе, є҆́же са́мъ ѡ҆бѣща̀ на́мъ, живо́тъ вѣ́чный.
26	26
Це я написав вам про тих, що вводять вас в оману.	Сїѧ̑ писа́хъ ва́мъ ѡ҆ льстѧ́щихъ ва́съ.
27	27
А втім, помазання, яке ви одержали від Нього, у вас перебуває, і ви не маєте потреби, щоб хто вчив вас; а що саме це помазання вчить вас усьому, і воно істинне і нехибне, то чого воно навчило вас, у тому перебувайте.	И҆ вы̀ є҆́же пома́занїе прїѧ́сте ѿ негѡ̀, въ ва́съ пребыва́етъ, и҆ не тре́бꙋете, да кто̀ оу҆чи́тъ вы̀: но ꙗ҆́кѡ то̀ са́мо пома́занїе оу҆чи́тъ вы̀ ѡ҆ все́мъ, и҆ и҆́стинно є҆́сть, и҆ нѣ́сть ло́жно: и҆ ꙗ҆́коже наꙋчѝ ва́съ, пребыва́йте въ не́мъ.
28	28
Отже, діти, перебувайте в Ньому, щоб‚ коли Він явиться, мали ми дерзновення і не осоромилися перед Ним у пришестя Його.	И҆ нн҃ѣ, ча̑дца, пребыва́йте въ не́мъ, да є҆гда̀ ꙗ҆ви́тсѧ, и҆́мамы дерзнове́нїе и҆ не посрами́мсѧ ѿ негѡ̀ въ прише́ствїи є҆гѡ̀.
29	29
Коли ви знаєте, що Він праведник, то зрозумійте і те, що кожен, хто творить правду, від Нього народився.	А҆́ще вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ првⷣникъ є҆́сть, разꙋмѣ́йте, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ творѧ́й пра́вдꙋ ѿ негѡ̀ роди́сѧ.
Глава 3	Глава́ г҃

1	1
Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими. Світ тому не знає нас, що не пізнав Його.	Ви́дите, каковꙋ̀ любо́вь да́лъ є҆́сть ѻ҆ц҃ъ на́мъ, да ча̑да бж҃їѧ нарече́мсѧ, и҆ бꙋ́демъ. Сегѡ̀ ра́ди мі́ръ не зна́етъ на́съ, занѐ не позна̀ є҆гѡ̀.
2	2
Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є.	Возлю́бленнїи, нн҃ѣ ча̑да бж҃їѧ є҆смы̀, и҆ не оу҆̀ ꙗ҆ви́сѧ, что̀ бꙋ́демъ: вѣ́мы же, ꙗ҆́кѡ, є҆гда̀ ꙗ҆ви́тсѧ, подо́бни є҆мꙋ̀ бꙋ́демъ, и҆́бо оу҆́зримъ є҆го̀, ꙗ҆́коже є҆́сть.
3	3
І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, бо Він чистий.	И҆ всѧ́къ и҆мѣ́ѧй наде́ждꙋ сїю̀ на́нь, ѡ҆чища́етъ себѐ, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ чи́стъ є҆́сть.
4	4
Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх є беззаконня.	Всѧ́къ творѧ́й грѣ́хъ, и҆ беззако́нїе твори́тъ: и҆ грѣ́хъ є҆́сть беззако́нїе.
5	5
І ви знаєте, що Він явився для того, щоб узяти гріхи наші, і що в Ньому немає гріха.	И҆ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́нъ ꙗ҆ви́сѧ, да грѣхѝ на́шѧ во́зметъ, и҆ грѣха̀ въ не́мъ нѣ́сть.
6	6
Кожний, хто перебуває в Ньому, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його і не пізнав Його.	Всѧ́къ, и҆́же въ не́мъ пребыва́етъ, не согрѣша́етъ: всѧ́къ согрѣша́ѧй не ви́дѣ є҆гѡ̀, ни позна̀ є҆гѡ̀.
7	7
Діти! Нехай ніхто не вводить вас в оману. Хто творить правду, той праведний, як і Він праведний.	Ча̑дца, никто́же да льсти́тъ ва́съ. Творѧ́й пра́вдꙋ првⷣникъ є҆́сть, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ првⷣнъ є҆́сть.
8	8
Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив. Заради цього і явився Син Божий, щоб зруйнувати діла диявола.	Творѧ́й грѣ́хъ ѿ дїа́вола є҆́сть, ꙗ҆́кѡ и҆спе́рва дїа́волъ согрѣша́етъ. Сегѡ̀ ра́ди ꙗ҆ви́сѧ сн҃ъ бж҃їй да разрꙋши́тъ дѣла̀ дїа́вѡлѧ.
9	9
Кожний, народжений від Бога, не чинить гріха, тому що сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога.	Всѧ́къ рожде́нный ѿ бг҃а грѣха̀ не твори́тъ, ꙗ҆́кѡ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ въ не́мъ пребыва́етъ: и҆ не мо́жетъ согрѣша́ти, ꙗ҆́кѡ ѿ бг҃а рожде́нъ є҆́сть.
10	10
Діти Божі і діти диявола пізнаються так: усякий, хто не творить правди, не є від Бога, як і той, хто не любить брата свого.	Сегѡ̀ ра́ди ꙗ҆влє́на сꙋ́ть ча̑да бж҃їѧ и҆ ча̑да дїа́вѡлѧ: (Заⷱ҇ о҃в҃.) всѧ́къ не творѧ́й пра́вды нѣ́сть ѿ бг҃а, и҆ не любѧ́й бра́та своегѡ̀.
11	11
Бо таке є благовістування, яке ви чули від початку, щоб ми любили один одного,	Ꙗ҆́кѡ сѐ є҆́сть завѣща́нїе, є҆́же слы́шасте и҆спе́рва, да лю́бимъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га,
12	12
не так, як Каїн, який був від лукавого і вбив брата свого. А за що вбив його? За те, що діла його були злі, а діла брата його — праведні.	не ꙗ҆́коже ка́їнъ ѿ лꙋка́вагѡ бѣ̀ и҆ закла̀ бра́та своего̀. И҆ за кꙋ́ю винꙋ̀ закла̀ є҆го̀; Ꙗ҆́кѡ дѣла̀ є҆гѡ̀ лꙋка̑ва бѣ́ша, а҆ бра́та є҆гѡ̀ првⷣна.
13	13
Hе дивуйтеся, браття мої, якщо світ ненавидить вас.	Не чꙋди́тесѧ, бра́тїе моѧ̑, а҆́ще ненави́дитъ ва́съ мі́ръ.
14	14
Ми знаємо, що ми перейшли зі смерти в життя, бо любимо братів; той, хто не любить брата, перебуває в смерті.	Мы̀ вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ преидо́хомъ ѿ сме́рти въ живо́тъ, ꙗ҆́кѡ лю́бимъ бра́тїю: не любѧ́й бо бра́та пребыва́етъ въ сме́рти.
15	15
Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного, що в ньому перебувало б.	Всѧ́къ ненави́дѧй бра́та своего̀ человѣкоꙋбі́йца є҆́сть: и҆ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ человѣкоꙋбі́йца не и҆́мать живота̀ вѣ́чнагѡ въ себѣ̀ пребыва́юща.
16	16
Любов пізнали ми з того, що Він поклав за нас душу Свою: і ми повинні класти душі свої за братів.	Ѡ҆ се́мъ позна́хомъ любо́вь, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́нъ по на́съ дш҃ꙋ свою̀ положѝ: и҆ мы̀ до́лжни є҆смы̀ по бра́тїи дꙋ́шы полага́ти.
17	17
А хто має достатки на світі, але, коли бачить брата свого в нужді, зачиняє від нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа?	И҆́же оу҆̀бо и҆́мать бога́тство мі́ра сегѡ̀, и҆ ви́дитъ бра́та своего̀ тре́бꙋюща, и҆ затвори́тъ оу҆тро́бꙋ свою̀ ѿ негѡ̀, ка́кѡ любы̀ бж҃їѧ пребыва́етъ въ не́мъ;
18	18
Діти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою.	Ча̑дца моѧ̑, не лю́бимъ сло́вомъ нижѐ ѧ҆зы́комъ, но дѣ́ломъ и҆ и҆́стиною.
19	19
І ось із цього пізнаємо, що ми від істини, і впокорюємо перед Hим серця нашi;	И҆ ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ ѿ и҆́стины є҆смы̀, и҆ пред̾ ни́мъ смирѧ́емъ сердца̀ на̑ша:
20	20
бо якщо серце наше засуджує нас, то тим більше Бог, бо Бог більший від нашого серця і знає все.	занѐ а҆́ще зазира́етъ на́мъ се́рдце на́ше, ꙗ҆́кѡ бо́лїй є҆́сть бг҃ъ се́рдца на́шегѡ и҆ вѣ́сть всѧ̑.
21	21
Улюблені! Якщо наше серце не засуджує нас, то ми маємо дерзновення до Бога	(Заⷱ҇ о҃г҃.) Возлю́бленнїи, а҆́ще се́рдце на́ше не за́зритъ на́мъ, дерзнове́нїе и҆́мамы къ бг҃ꙋ,
22	22
і, чого тільки попросимо, одержимо від Hього, бо дотримуємося заповідей Його і робимо угодне для Hього.	и҆ є҆гѡ́же а҆́ще про́симъ, прїе́млемъ ѿ негѡ̀, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ соблюда́емъ и҆ оу҆гѡ́днаѧ пред̾ ни́мъ твори́мъ.
23	23
А заповідь Його та, щоб ми вірували в ім’я Сина Його Ісуса Христа і любили один одного, як Він заповів нам.	И҆ сїѧ̀ є҆́сть за́повѣдь є҆гѡ̀, да вѣ́рꙋемъ во и҆́мѧ сн҃а є҆гѡ̀ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ и҆ лю́бимъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, ꙗ҆́коже да́лъ є҆́сть за́повѣдь на́мъ.
24	24
І хто зберігає заповіді Його, той перебуває в Hьому, і Він у тому. А що Він перебуває в нас, пізнаємо від Духа, який Він дав нам.	И҆ соблюда́ѧй за́пѡвѣди є҆гѡ̀ въ не́мъ пребыва́етъ, и҆ то́й въ не́мъ. И҆ ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ пребыва́етъ въ на́съ, ѿ дх҃а, є҆го́же да́лъ є҆́сть на́мъ.
Глава 4	Глава́ д҃

1	1
Улюблені! Не всякому духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з’явилось у світі.	Возлю́бленнїи, не всѧ́комꙋ дꙋ́хꙋ вѣ́рꙋйте, но и҆скꙋша́йте дꙋ́хи, а҆́ще ѿ бг҃а сꙋ́ть: ꙗ҆́кѡ мно́зи лжепроро́цы и҆зыдо́ша въ мі́ръ.
2	2
Духа Божого і духа омани пізнавайте так: усякий дух, що сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті, є від Бога;	Ѡ҆ се́мъ познава́йте дх҃а бж҃їѧ и҆ дꙋ́ха ле́стча: всѧ́къ дх҃ъ, и҆́же и҆сповѣ́дꙋетъ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ во пл҃ти прише́дша, ѿ бг҃а є҆́сть:
3	3
а всякий дух, що не сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плотi, не є від Бога, але це дух антихриста, про якого ви чули, що він прийде і тепер уже є в світі.	и҆ всѧ́къ дꙋ́хъ, и҆́же не и҆сповѣ́дꙋетъ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ во пл҃ти прише́дша, ѿ бг҃а нѣ́сть: и҆ се́й є҆́сть а҆нті́хрїстовъ, є҆го́же слы́шасте, ꙗ҆́кѡ грѧде́тъ, и҆ нн҃ѣ въ мі́рѣ є҆́сть оу҆жѐ.
4	4
Діти! Ви від Бога і перемогли їх; бо Той, Хто у вас, більший за того, хто у світі.	Вы̀ ѿ бг҃а є҆стѐ, ча̑дца, и҆ побѣди́сте тѣ́хъ: ꙗ҆́кѡ бо́лїй є҆́сть и҆́же въ ва́съ, не́жели и҆́же въ мі́рѣ.
5	5
Вони від світу, тому і говорять, як у світі, і світ слухає їх.	Ѻ҆нѝ ѿ мі́ра сꙋ́ть: сегѡ̀ ра́ди ѿ мі́ра глаго́лютъ, и҆ мі́ръ тѣ́хъ послꙋ́шаетъ.
6	6
Ми від Бога; той, хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, той не слухає нас. З цього пізнаємо духа істини і духа омани.	Мы̀ ѿ бг҃а є҆смы̀: и҆́же зна́етъ бг҃а, послꙋ́шаетъ на́съ, и҆ и҆́же нѣ́сть ѿ бг҃а, не послꙋ́шаетъ на́съ. Ѡ҆ се́мъ познава́емъ дх҃а и҆́стины и҆ дꙋ́ха ле́стча.
7	7
Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога.	Возлю́бленнїи, возлю́бимъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, ꙗ҆́кѡ любы̀ ѿ бг҃а є҆́сть, и҆ всѧ́къ любѧ́й ѿ бг҃а рожде́нъ є҆́сть, и҆ зна́етъ бг҃а:
8	8
Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов.	а҆ не любѧ́й не позна̀ бг҃а, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ любы̀ є҆́сть.
9	9
Любов Божа до нас відкрилась у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми жили через Hього.	Ѡ҆ се́мъ ꙗ҆ви́сѧ любы̀ бж҃їѧ въ на́съ, ꙗ҆́кѡ сн҃а своего̀ є҆диноро́днаго посла̀ бг҃ъ въ мі́ръ, да жи́ви бꙋ́демъ и҆́мъ.
10	10
У тому любов, що не ми полюбили Бога, а Він полюбив нас і послав Сина Свого на очищення від гріхів наших.	Ѡ҆ се́мъ є҆́сть любы̀, не ꙗ҆́кѡ мы̀ возлюби́хомъ бг҃а, но ꙗ҆́кѡ то́й возлюбѝ на́съ, и҆ посла̀ сн҃а своего̀ ѡ҆чище́нїе ѡ҆ грѣсѣ́хъ на́шихъ.
11	11
Улюблені! Якщо так полюбив нас Бог, то і ми повинні любити один одного.	(Заⷱ҇.) Возлю́бленнїи, а҆́ще си́це возлюби́лъ є҆́сть на́съ бг҃ъ, и҆ мы̀ до́лжни є҆смы̀ дрꙋ́гъ дрꙋ́га люби́ти.
12	12
Бога ніхто ніколи не бачив. Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і довершена Його любов є в нас.	(Заⷱ҇.) Бг҃а никто́же нигдѣ́же ви́дѣ. А҆́ще дрꙋ́гъ дрꙋ́га лю́бимъ, бг҃ъ въ на́съ пребыва́етъ, и҆ любы̀ є҆гѡ̀ соверше́нна є҆́сть въ на́съ.
13	13
Що ми перебуваємо в Hьому і Він у нас, пізнаємо з того, що Він дав нам від Духа Свого.	Ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ въ не́мъ пребыва́емъ, и҆ то́й въ на́съ, ꙗ҆́кѡ ѿ дх҃а своегѡ̀ да́лъ є҆́сть на́мъ.
14	14
І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу.	И҆ мы̀ ви́дѣхомъ и҆ свидѣ́телствꙋемъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆ц҃ъ посла̀ сн҃а сп҃си́телѧ мі́рꙋ.
15	15
Хто сповідує, що Ісус є Син Божий, в тому перебуває Бог і він у Бозі.	И҆́же а҆́ще и҆сповѣ́сть, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ є҆́сть сн҃ъ бж҃їй, бг҃ъ въ не́мъ пребыва́етъ, и҆ то́й въ бз҃ѣ.
16	16
І ми пізнали любов, що має до нас Бог, і увірували в неї. Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог у ньому.	И҆ мы̀ позна́хомъ и҆ вѣ́ровахомъ любо́вь, ю҆́же и҆́мать бг҃ъ къ на́мъ. Бг҃ъ любы̀ є҆́сть, и҆ пребыва́ѧй въ любвѝ въ бз҃ѣ пребыва́етъ, и҆ бг҃ъ въ не́мъ пребыва́етъ.
17	17
Любов досягає в нас такої довершености, що ми маємо дерзновення в день судний, бо робимо в цьому світі, як Він.	Ѡ҆ се́мъ соверша́етсѧ любы̀ съ на́ми, да дерзнове́нїе и҆́мамы въ де́нь сꙋ́дный, занѐ, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ є҆́сть, и҆ мы̀ є҆смы̀ въ мі́рѣ се́мъ.
18	18
У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові.	Стра́ха нѣ́сть въ любвѝ, но соверше́нна любы̀ во́нъ и҆згонѧ́етъ стра́хъ, ꙗ҆́кѡ стра́хъ мꙋ́кꙋ и҆́мать: боѧ́йсѧ же не соверши́сѧ въ любвѝ.
19	19
Будемо любити Його, бо Він раніше полюбив нас.	Мы̀ лю́бимъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ то́й пе́рвѣе возлюби́лъ є҆́сть на́съ.
20	20
Хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?	(Заⷱ҇ о҃д҃.) А҆́ще кто̀ рече́тъ, ꙗ҆́кѡ люблю̀ бг҃а, а҆ бра́та своего̀ ненави́дитъ, ло́жь є҆́сть: и҆́бо не любѧ́й бра́та своегѡ̀, є҆го́же ви́дѣ, бг҃а, є҆гѡ́же не ви́дѣ, ка́кѡ мо́жетъ люби́ти;
21	21
І ми маємо від Hього таку заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого.	И҆ сїю̀ за́повѣдь и҆́мамы ѿ негѡ̀, да любѧ́й бг҃а лю́битъ и҆ бра́та своего̀.
Глава 5	Глава́ є҃

1	1
Всякий, хто вірує, що Ісус є Христос, від Бога народжений, і кожен, Хто любить Того, Хто народив, любить і Того, Хто народився від Hього.	Всѧ́къ вѣ́рꙋѧй, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ є҆́сть хрⷭ҇то́съ, ѿ бг҃а рожде́нъ є҆́сть: и҆ всѧ́къ любѧ́й ро́ждшаго лю́битъ и҆ рожде́ннаго ѿ негѡ̀.
2	2
Що ми любимо дітей Божих, пізнаємо з того, коли любимо Бога і дотримуємося заповідей Його.	Ѡ҆ се́мъ вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ лю́бимъ ча̑да бж҃їѧ, є҆гда̀ бг҃а лю́бимъ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ соблюда́емъ.
3	3
Бо це є любов до Бога, щоб ми дотримувалися заповідей Його; і заповіді Його не тяжкі.	Сїѧ́ бо є҆́сть любы̀ бж҃їѧ, да за́пѡвѣди є҆гѡ̀ соблюда́емъ: и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ тѧ̑жки не сꙋ́ть.
4	4
Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, — віра наша.	Ꙗ҆́кѡ всѧ́къ рожде́нный ѿ бг҃а побѣжда́етъ мі́ръ: и҆ сїѧ̀ є҆́сть побѣ́да, побѣди́вшаѧ мі́ръ, вѣ́ра на́ша.
5	5
Хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус є Син Божий?	Кто̀ є҆́сть побѣжда́ѧй мі́ръ, то́кмѡ вѣ́рꙋѧй, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ є҆́сть сн҃ъ бж҃їй;
6	6
Цей є Ісус Христос, Який прийшов водою і кров’ю і Духом, не водою тільки, але водою і кров’ю, і Дух свідчить про Hього, бо Дух є істина.	Се́й є҆́сть прише́дый водо́ю и҆ кро́вїю и҆ дх҃омъ, і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ, не водо́ю то́чїю, но водо́ю и҆ кро́вїю: и҆ дх҃ъ є҆́сть свидѣ́телствꙋѧй, ꙗ҆́кѡ дх҃ъ є҆́сть и҆́стина.
7	7
Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і Ці троє — єдине.	Ꙗ҆́кѡ трїѐ сꙋ́ть свидѣ́телствꙋющїи на нб҃сѝ, ѻ҆ц҃ъ, сло́во и҆ ст҃ы́й дх҃ъ: и҆ сі́и трѝ є҆ди́но сꙋ́ть.
8	8
І троє свідчать на землі: дух, вода і кров; і ці троє — про єдине.	И҆ трїѐ сꙋ́ть свидѣ́телствꙋющїи на землѝ, дꙋ́хъ и҆ вода̀ и҆ кро́вь: и҆ трїѐ во є҆ди́но сꙋ́ть.
9	9
Якщо ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже — більше, бо це є свідчення Боже, яким Бог свідчив про Сина Свого.	А҆́ще свидѣ́телство человѣ́ческое прїе́млемъ, свидѣ́телство бж҃їе бо́лѣе є҆́сть: ꙗ҆́кѡ сїѐ є҆́сть свидѣ́телство бж҃їе, є҆́же свидѣ́телствова ѡ҆ сн҃ѣ свое́мъ.
10	10
Хто вірує в Сина Божого, має свідчення в собі самому; хто не вірує Богові, той робить Його неправдомовцем, бо не вірує в свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого.	Вѣ́рꙋѧй въ сн҃а бж҃їѧ и҆́мать свидѣ́телство въ себѣ̀: не вѣ́рꙋѧй бг҃ови лжа̀ сотвори́лъ є҆́сть є҆го̀, ꙗ҆́кѡ не вѣ́рова во свидѣ́телство, є҆́же свидѣ́телствова бг҃ъ ѡ҆ сн҃ѣ свое́мъ.
11	11
Свідчення це полягає в тому, що Бог дарував нам життя вічне, і це життя в Сині Його.	И҆ сїѐ є҆́сть свидѣ́телство, ꙗ҆́кѡ живо́тъ вѣ́чный да́лъ є҆́сть на́мъ бг҃ъ, и҆ се́й живо́тъ въ сн҃ѣ є҆гѡ̀ є҆́сть.
12	12
Хто має Сина Божого, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.	И҆мѣ́ѧй сн҃а бж҃їѧ и҆́мать живо́тъ: а҆ не и҆мѣ́ѧй сн҃а бж҃їѧ живота̀ не и҆́мать.
13	13
Це написав я вам, що віруєте в ім’я Сина Божого, щоб ви знали, що ви, віруючи в Сина Божого, маєте життя вічне.	Сїѧ̑ писа́хъ ва́мъ вѣ́рꙋющымъ во и҆́мѧ сн҃а бж҃їѧ, да вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ живо́тъ вѣ́чный и҆́мате, и҆ да вѣ́рꙋете во и҆́мѧ сн҃а бж҃їѧ.
14	14
І ось яке дерзновення ми маємо до Hього, що, коли просимо чого згідно волі Його, Він слухає нас.	И҆ сїѐ є҆́сть дерзнове́нїе, є҆́же и҆́мамы къ немꙋ̀, ꙗ҆́кѡ а҆́ще чесѡ̀ про́симъ по во́ли є҆гѡ̀, послꙋ́шаетъ на́съ:
15	15
А коли ми знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не просили, — знаємо й те, що, чого просимо, одержуємо від Hього.	и҆ а҆́ще вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ послꙋ́шаетъ на́съ, є҆́же а҆́ще про́симъ, вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ и҆́мамы прошє́нїѧ, и҆́хже проси́хомъ ѿ негѡ̀.
16	16
Коли хто бачить свого брата, який грішить гріхом не на смерть, то нехай молиться, і Бог дасть йому життя, тобто тому, хто грішить гріхом не на смерть. Є гріх на смерть: не про цей кажу, щоб він молився.	А҆́ще кто̀ оу҆́зритъ бра́та своего̀ согрѣша́юща грѣ́хъ не къ сме́рти, да про́ситъ, и҆ да́стъ є҆мꙋ̀ живо́тъ, согрѣша́ющымъ не къ сме́рти. Є҆́сть грѣ́хъ къ сме́рти: не ѡ҆ то́мъ, глаго́лю, да мо́литсѧ.
17	17
Всяка неправда є гріх; але є гріх не на смерть.	Всѧ́ка непра́вда грѣ́хъ є҆́сть, и҆ є҆́сть грѣ́хъ не къ сме́рти.
18	18
Ми знаємо, що всякий, народжений від Бога, не грішить, але народжений від Бога береже себе, і лукавий не торкається його.	Вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ рожде́нный ѿ бг҃а не согрѣша́етъ: но рожде́нный ѿ бг҃а блюде́тъ себѐ, и҆ лꙋка́вый не прикаса́етсѧ є҆мꙋ̀.
19	19
Ми знаємо, що ми від Бога і що весь світ лежить у злі.	Вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ ѿ бг҃а є҆смы̀, и҆ мі́ръ ве́сь во ѕлѣ̀ лежи́тъ.
20	20
Знаємо також, що Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб ми пізнали Бога істинного і щоб були в істинному Сині Його Ісусі Христі. Цей є істинний Бог і життя вічне.	Вѣ́мы же, ꙗ҆́кѡ сн҃ъ бж҃їй прїи́де и҆ да́лъ є҆́сть на́мъ (свѣ́тъ и҆) ра́зꙋмъ, да позна́емъ бг҃а и҆́стиннаго и҆ да бꙋ́демъ во и҆́стиннѣмъ сн҃ѣ є҆гѡ̀ і҆и҃сѣ хрⷭ҇тѣ̀: се́й є҆́сть и҆́стинный бг҃ъ и҆ живо́тъ вѣ́чный.
21	21
Діти! Бережіть себе від ідолів. Амінь.	Ча̑дца, храни́те себѐ ѿ тре́бъ і҆́дѡлскихъ. А҆ми́нь.

← Друге соборне послання святого апостола Петра

Друге соборне послання святого апостола Іоана Богослова →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт