|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
1
|
1
|
|
Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я,
|
Ѿло́жше оу҆̀бо всѧ́кꙋ ѕло́бꙋ и҆ всѧ́кꙋ ле́сть и҆ лицемѣ́рїе и҆ за́висть и҆ всѧ̑ клевєты̑,
|
|
2
|
2
|
|
як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння;
|
ꙗ҆́кѡ новорожде́ни младе́нцы, слове́сное и҆ неле́стное мле́ко возлюби́те, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆ не́мъ возрасте́те во сп҃се́нїе:
|
|
3
|
3
|
|
бо ви пізнали, що благий Господь.
|
поне́же вкꙋси́сте, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ гдⷭ҇ь.
|
|
4
|
4
|
|
Приступаючи до Hього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного,
|
Къ немꙋ́же приходѧ́ще, ка́мени жи́вꙋ, ѿ человѣ̑къ оу҆́бѡ оу҆ничиже́нꙋ, ѿ бг҃а же и҆збра́нꙋ, чтⷭ҇нꙋ,
|
|
5
|
5
|
|
і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
|
и҆ са́ми ꙗ҆́кѡ ка́менїе жи́во зижди́тесѧ во хра́мъ дх҃о́венъ, ст҃и́телство ст҃о, возноси́ти жє́ртвы дх҃ѡ́вны, бл҃гопрїѧ̑тны бг҃ови і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ.
|
|
6
|
6
|
|
Бо сказано в Писанні: «Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Hього не осоромиться».
|
Занѐ пи́сано є҆́сть въ писа́нїи: сѐ полага́ю въ сїѡ́нѣ ка́мень краеꙋго́ленъ, и҆збра́нъ, чтⷭ҇енъ: и҆ вѣ́рꙋѧй во́нь не постыди́тсѧ.
|
|
7
|
7
|
|
Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси,
|
Ва́мъ оу҆̀бо че́сть вѣ́рꙋющымъ, а҆ проти́вѧщымсѧ ка́мень, є҆гѡ́же небрего́ша зи́ждꙋщїи, се́й бы́сть во главꙋ̀ оу҆́гла, и҆ ка́мень претыка́нїѧ и҆ ка́мень собла́зна:
|
|
8
|
8
|
|
об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були.
|
ѡ҆ не́мже и҆ претыка́ютсѧ сло́вꙋ противлѧ́ющїисѧ, на не́же и҆ положе́ни бы́ша.
|
|
9
|
9
|
|
А ви — рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло;
|
Вы́ же ро́дъ и҆збра́нъ, ца́рское свѧще́нїе, ꙗ҆зы́къ ст҃ъ, лю́дїе ѡ҆бновле́нїѧ, ꙗ҆́кѡ да добродѣ́тєли возвѣститѐ и҆з̾ тмы̀ ва́съ призва́вшагѡ въ чꙋ́дный сво́й свѣ́тъ:
|
|
10
|
10
|
|
колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.
|
и҆̀же и҆ногда̀ не лю́дїе, нн҃ѣ же лю́дїе бж҃їи: и҆̀же не поми́ловани, нн҃ѣ же поми́ловани бы́сте.
|
|
11
|
11
|
|
Улюблені! Прошу вас, як пришельців і подорожніх, сторонитися тілесних похотей, які повстають проти душі,
|
(Заⷱ҇.) Возлю́бленнїи, молю̀ ꙗ҆́кѡ прише́лцєвъ и҆ стра́нникѡвъ, ѡ҆греба́тисѧ ѿ плотски́хъ похоте́й, ꙗ҆̀же вою́ютъ на дꙋ́шꙋ,
|
|
12
|
12
|
|
і провадити доброчесне життя ваше між язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання.
|
житїѐ ва́ше и҆мꙋ́ще добро̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ, да ѡ҆ не́мже клеве́щꙋтъ ва́съ а҆́ки ѕлодѣ́євъ, ѿ до́брыхъ дѣ́лъ ви́дѣвше, просла́вѧтъ бг҃а въ де́нь посѣще́нїѧ.
|
|
13
|
13
|
|
Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи царевi‚ як верховній владі,
|
Повини́тесѧ оу҆̀бо всѧ́комꙋ человѣ́чꙋ созда́нїю [нача́лствꙋ] гдⷭ҇а ра́ди: а҆́ще царю̀, ꙗ҆́кѡ преѡблада́ющꙋ:
|
|
14
|
14
|
|
чи правителям‚ як від Hього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, —
|
а҆́ще ли же кнѧзє́мъ, ꙗ҆́кѡ ѿ негѡ̀ пѡ́сланнымъ, во ѿмще́нїе оу҆́бѡ ѕлодѣ́ємъ, въ похвалꙋ́ же бл҃готво́рцємъ.
|
|
15
|
15
|
|
бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, —
|
Ꙗ҆́кѡ та́кѡ є҆́сть во́лѧ бж҃їѧ, благотворѧ́щымъ ѡ҆бꙋздова́ти безꙋ́мныхъ человѣ̑къ невѣ́жство:
|
|
16
|
16
|
|
як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.
|
ꙗ҆́кѡ свобо́дни, а҆ не ꙗ҆́кѡ прикрове́нїе и҆мꙋ́ще ѕло́бы свобо́дꙋ, но ꙗ҆́кѡ рабѝ бж҃їи.
|
|
17
|
17
|
|
Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
|
Всѣ́хъ почита́йте, бра́тство возлюби́те, бг҃а бо́йтесѧ, царѧ̀ чти́те.
|
|
18
|
18
|
|
Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим,
|
Рабѝ, повинꙋ́йтесѧ во всѧ́цѣмъ стра́сѣ влады́камъ, не то́кмѡ благи̑мъ и҆ крѡ́ткимъ, но и҆ стропти̑вымъ.
|
|
19
|
19
|
|
бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
|
Се́ бо є҆́сть оу҆го́дно пред̾ бг҃омъ, а҆́ще со́вѣсти ра́ди бж҃їѧ терпи́тъ кто̀ скѡ́рби, стражда̀ без̾ пра́вды.
|
|
20
|
20
|
|
Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, ви терпите, це угодно Богові.
|
Ка́ѧ бо похвала̀, а҆́ще согрѣша́юще мꙋ́чими терпитѐ; Но а҆́ще добро̀ творѧ́ще и҆ стра́ждꙋще терпитѐ, сїѐ оу҆го́дно пред̾ бг҃омъ,
|
|
21
|
21
|
|
Бо ви до цього покликані: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його.
|
на сїе́ бо и҆ зва́ни бы́сте: (Заⷱ҇ н҃ѳ҃.) занѐ и҆ хрⷭ҇то́съ пострада̀ по на́съ, на́мъ ѡ҆ста́вль ѡ҆́бразъ, да послѣ́дꙋемъ стопа́мъ є҆гѡ̀:
|
|
22
|
22
|
|
Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його.
|
и҆́же грѣха̀ не сотворѝ, ни ѡ҆брѣ́тесѧ ле́сть во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀:
|
|
23
|
23
|
|
Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному.
|
и҆́же оу҆карѧ́емь проти́вꙋ не оу҆карѧ́ше, стражда̀ не преща́ше, предаѧ́ше же сꙋдѧ́щемꙋ првⷣнѡ:
|
|
24
|
24
|
|
Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися.
|
и҆́же грѣхѝ нашѧ̀ са́мъ вознесѐ на тѣ́лѣ свое́мъ на дре́во, да ѿ грѣ̑хъ и҆збы́вше, пра́вдою поживе́мъ: є҆гѡ́же ꙗ҆́звою и҆сцѣлѣ́сте.
|
|
25
|
25
|
|
Бо ви були, як вівці заблукалі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших.
|
Бѣ́сте бо ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы заблꙋ́ждшыѧ (не и҆мꙋ́щѧ па́стырѧ): но возврати́стесѧ нн҃ѣ къ па́стырю и҆ посѣти́телю дꙋ́шъ ва́шихъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.