Глава 4
|
Главa д7
|
1
|
1
|
Тим-то, браття, просимо і благаємо вас Христом Ісусом, щоб ви, прийнявши від нас, як належить вам поводитись і догоджати Богові, у тому ще більше зростали, | (За? ©…f7.) Тёмже u5бо, брaтіе, пр0симъ вы2 и3 м0лимъ њ хrтЁ ї}сэ, ћкоже пріsсте t нaсъ, кaкw подобaетъ вaмъ ходи1ти и3 ўгождaти бGови, ћкоже и3 х0дите, да и3збhточествуете пaче: |
2
|
2
|
бо ви знаєте, які заповіді ми дали вам від Господа Ісуса. | вёсте бо, какwвA повелBніz дaхомъ вaмъ гDемъ ї}сомъ. |
3
|
3
|
Бо воля Божа є святість ваша, щоб ви стримувалися від блуду; | Сіs бо є4сть в0лz б9іz, с™ость вaша, храни1ти себE самёхъ t блудA, |
4
|
4
|
щоб кожний із вас міг утримувати свій сосуд у святості й честі, | (и3) вёдэти комyждо t вaсъ св0й сосyдъ стzжавaти во с™hни и3 чeсти, |
5
|
5
|
а не в пристрасті похітливій, як язичники, що не знають Бога; | (ґ) не въ стрaсти п0хотнэй, ћкоже и3 kзhцы не вёдzщіи бGа, |
6
|
6
|
щоб ви ні в чому не поводились із братом своїм протизаконно і користолюбно; тому що Господь — месник за це все, як і раніш ми говорили вам і свідчили. | (и3) є4же не преступaти и3 лихои1мствовати въ вeщи брaта своегw2: занE мсти1тель є4сть гDь њ всёхъ си1хъ, ћкоже и3 прeжде рек0хомъ къ вaмъ и3 засвидётелствовахомъ. |
7
|
7
|
Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости. | Не призвa бо нaсъ бGъ на нечистотY, но во с™ость. |
8
|
8
|
Отже, непокірливий непокірний не людині, а Богові, Який і дав нам Духа Свого Святого. | Тёмже u5бо tметazй не человёка tметaетъ, но бGа, дaвшаго д¦а своего2 с™aго въ нaсъ. |
9
|
9
|
Про братолюбність же нема потреби писати вам; бо ви самі навчені Богом любити один одного, | Њ братолю1біи же, не трeбуете, да пи1шетсz къ вaмъ, сaми бо вы2 бGомъ ўчeни є3стE, є4же люби1ти дрyгъ дрyга: |
10
|
10
|
бо ви так і поводитесь із усіма браттями по всій Македонії. Благаємо ж вас, браття, досягати більшого | и4бо творитE то2 ко всeй брaтіи, сyщей во всeй макед0ніи. М0лимъ же вы2, брaтіе, и3збhточествовати пaче, |
11
|
11
|
і старанно дбати про те, щоб жити спокійно, робити своє діло і працювати своїми власними руками, як ми наказували вам: | и3 любeзнw прилэжaти, є4же безм0лвствовати и3 дёzти сво‰ и3 дёлати свои1ма рукaма, ћкоже повелёхомъ вaмъ: |
12
|
12
|
щоб ви поводилися благопристойно перед зовнішніми і ні в чому не мали нестачі. | да х0дите благоwбрaзнw ко внBшнимъ и3 ни чесогHже трeбуете. |
13
|
13
|
Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. | (За? ©о7.) Не хощy же вaсъ, брaтіе, не вёдэти њ ўмeршихъ, да не скорбитE, ћкоже и3 пр0чіи не и3мyщіи ўповaніz. |
14
|
14
|
Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Hим. | Ѓще бо вёруемъ, ћкw ї}съ ќмре и3 воскRсе, тaкw и3 бGъ ўмeршыz во ї}сэ приведeтъ съ ни1мъ. |
15
|
15
|
Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, | Сіe бо вaмъ глаг0лемъ сл0вомъ гDнимъ, ћкw мы2 живyщіи, њстaвшіи въ пришeствіе гDне, не и4мамы предвари1ти ўмeршихъ: |
16
|
16
|
тому що сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; | ћкw сaмъ гDь въ повелёніи, во глaсэ ґрхaгGловэ и3 въ трубЁ б9іи сни1детъ съ нб7сE, и3 мeртвіи њ хrтЁ воскрeснутъ пeрвэе: |
17
|
17
|
потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господеві у повітря і так завжди з Господом будемо. | пот0мъ же мы2, живyщіи њстaвшіи, кyпнw съ ни1ми восхищeни бyдемъ на w4блацэхъ въ срётеніе гDне на воздyсэ, и3 тaкw всегдA съ гDемъ бyдемъ. |
18
|
18
|
Отже, втішайте один одного цими словами. | Тёмже ўтэшaйте дрyгъ дрyга въ словесёхъ си1хъ. |