|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому. | СицєвA u5бо и3мyще њбэтwвaніz, q, возлю1бленніи, (За? Rп7G.) њчи1стимъ себE t всsкіz сквeрны пл0ти и3 дyха, творsще с™hню въ стрaсэ б9іи. |
|
2
|
2
|
| Дайте нам місце. Ми нікого не скривдили, нікому не зашкодили, ні від кого не шукали користи. | Вмэсти1те ны2: ни є3ди1наго њби1дэхомъ, ни є3ди1наго и3стли1хомъ, ни є3ди1наго лихои1мствовахомъ. |
|
3
|
3
|
| Hе на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти, і жити. | Не на њсуждeніе глаг0лю: прeжде бо рёхъ, ћкw въ сердцaхъ нaшихъ є3стE, во є4же ўмрeти съ вaми и3 сожи1ти. |
|
4
|
4
|
| Я дуже надіюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій. | Мн0го ми2 дерзновeніе къ вaмъ, мн0га ми2 похвалA њ вaсъ: и3сп0лнихсz ўтёхи, преизбhточествую рaдостію њ всsцэй печaли нaшей. |
|
5
|
5
|
| Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, але ми пригнічені були звідусіль: назовні — боротьба, всередині — страхи. | И$бо пришeдшымъ нaмъ въ макед0нію, ни є3ди1нагw и3мЁ пок0z пл0ть нaша, но во всeмъ скорбsще: внэyду бр†ни, внутрьyду бо‰зни. |
|
6
|
6
|
| Але Бог, Який утішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита, | Но ўтэшazй смирє1нныz, ўтёши нaсъ бGъ пришeствіемъ тjтовымъ, |
|
7
|
7
|
| і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу прихильність до мене, так що я зрадів ще більше. | не т0кмw же пришeствіемъ є3гw2, но и3 ўтэшeніемъ, и4мже ўтёшисz њ вaсъ, повёдаz нaмъ вaше желaніе, вaше рыдaніе, вaшу рeвность по мнЁ, ћкw ми2 пaче возрaдоватисz. |
|
8
|
8
|
| Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час. | Ћкw ѓще и3 њскорби1хъ вaсъ послaніемъ, не раскaюсz, ѓще и3 раскazлъ бhхъ сS: ви1жду бо2, ћкw послaніе џно, ѓще и3 къ часY, њскорби2 вaсъ. |
|
9
|
9
|
| Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди. | Нн7э рaдуюсz, не ћкw ск0рбни бhсте, но ћкw њскорби1стесz въ покаsніе: њскорбёсте бо2 по бз7э, дA ни въ чeмже њтщетитeсz t нaсъ. |
|
10
|
10
|
| Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння на спасіння, а печаль мирська викликає смерть. | (За? Rп7д7.) Печaль бо2, ћже по бз7э, покаsніе нераскazнно во спcніе содёловаетъ, ґ (сегw2) мjра печaль смeрть содёловаетъ. |
|
11
|
11
|
| Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядіть, яку спричинило у вас старанність, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цій справі. | Сe бо сіE сaмое, є4же по бз7э њскорби1тисz вaмъ, коли1ко содёла въ вaсъ тщaніе; но tвётъ; но негодовaніе, но стрaхъ, но вожделёніе, но рeвность, но tмщeніе; Во всeмъ предстaвисте себE чи6сты бhти въ вeщи. |
|
12
|
12
|
| Отже, якщо я писав до вас, то не заради того‚ хто образив‚ і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом. | Ѓще бо и3 писaхъ вaмъ, не њби1дэвшагw рaди, нижE њби1димагw рaди, но за є4же kви1тисz въ вaсъ тщaнію нaшему, є4же њ вaсъ пред8 бGомъ. |
|
13
|
13
|
| Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його. | Сегw2 рaди ўтёшихомсz њ ўтэшeніи вaшемъ: ли1шше же пaче возрaдовахомсz њ рaдости тjтовэ, ћкw пок0исz дyхъ є3гw2 t всёхъ вaсъ: |
|
14
|
14
|
| Отже, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою. | ћкw ѓще что2 є3мY њ вaсъ похвали1хсz, не посрами1хсz: но ћкw вс‰ вои1стинну глаг0лахомъ вaмъ, тaкw и3 похвалeніе нaше, є4же къ тjту, и4стинно бhсть: |
|
15
|
15
|
| І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послух усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом. | и3 ўтр0ба є3гw2 и4злиха къ вaмъ є4сть, воспоминaющагw всёхъ вaсъ послушaніе, ћкw со стрaхомъ и3 трeпетомъ пріsсте є3го2. |
|
16
|
16
|
| Отже, радію, що в усьому можу покластися на вас. | Рaдуюсz u5бо, ћкw во всeмъ дерзaю въ вaсъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
