|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Отже, я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку. | Суди1хъ же въ себЁ сіE, не пaки ск0рбію къ вaмъ пріити2. |
|
2
|
2
|
| Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною? | Ѓще бо ѓзъ ск0рбь творю2 вaмъ, то2 кто2 є4сть веселszй мS, т0чію пріeмлzй ск0рбь t менє2; |
|
3
|
3
|
| Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо за всіх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас. | И# писaхъ вaмъ сіE и4стое, да не пришeдъ ск0рбь на ск0рбь пріимY, њ ни1хже подобaше ми2 рaдоватисz, надёzсz на вс‰ вы2, ћкw (За? Rо7№.) моS рaдость всёхъ вaсъ є4сть. |
|
4
|
4
|
| Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали мою надмірну любов до вас. | T печaли бо мн0гіz и3 туги2 сeрдца написaхъ вaмъ мн0гими слезaми, не ћкw да њскорби1тесz, но люб0вь да познaете, ю4же и4мамъ и3з8oби1лнw къ вaмъ. |
|
5
|
5
|
| Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, — щоб не сказати багато, — і всіх вас. | Ѓще ли кто2 њскорби1лъ (менE), не менE њскорби2, но t чaсти, да не њтzгчY, всёхъ вaсъ. |
|
6
|
6
|
| Для такого досить цього покарання від багатьох, | Дов0лно (бо) таков0му запрещeніе сіE, є4же t мн0гихъ: |
|
7
|
7
|
| тож вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль. | тёмже сопроти1вное пaче вы2 да дaруете и3 ўтёшите, да не кaкw мн0гою ск0рбію пожeртъ бyдетъ таковhй: |
|
8
|
8
|
| І тому прошу вас: виявіть до нього любов. | тёмже молю2 вы2, ўтверди1те къ немY люб0вь. |
|
9
|
9
|
| Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні. | На сіe бо и3 писaхъ, да разумёю и3скyсство вaше, ѓще во всeмъ послушли1ви є3стE. |
|
10
|
10
|
| А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового, | Е#мyже ѓще что2 дaруете, и3 ѓзъ: и4бо ѓзъ ѓще что2 даровaхъ, є3мyже даровaхъ, вaсъ рaди, њ лицы2 ї}съ хrт0вэ, |
|
11
|
11
|
| щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри. | да не њби1дими бyдемъ t сатаны2: не не разумэвaемъ бо ўмышлeній є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері, | Пришeдъ же въ трwaду во бlговёстіе хrт0во, и3 двeри tвeрзенэ ми2 бhвшей њ гDэ, |
|
13
|
13
|
| я не мав спокою духові моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але‚ попрощавшись із ними, я пішов до Македонії. | не и3мёхъ пок0z дyху моемY, не њбрётшу ми2 тjта брaта моегw2: но tрeксz и5мъ [цэловaвъ и5хъ], и3зыд0хъ въ макед0нію. |
|
14
|
14
|
| Але дяка Богові, Який завжди дає нам торжествувати у Христі і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці. | (За? Rо7в7.) БGу же бlгодарeніе, всегдA побэди1тєли нaсъ творsщему њ хrтЁ ї}сэ и3 воню2 рaзума є3гw2 kвлsющу нaми во всsцэмъ мёстэ. |
|
15
|
15
|
| Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються‚ і в тих‚ що гинуть. | Ћкw хrт0во бlгоухaніе є3смы2 бGови въ спасaемыхъ и3 въ погибaющихъ. |
|
16
|
16
|
| Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворчий на життя. І хто здатний до цього? | W$вэмъ ќбw в0нz смeртнаz въ смeрть, w4вэмъ же в0нz жив0тнаz въ жив0тъ. И# къ си6мъ кто2 дов0ленъ; |
|
17
|
17
|
| Бо ми не спотворюємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі. | Нёсмы бо, ћкоже мн0зи, нечи1стw проповёдающіи сл0во б9іе, но ћкw t чтcоты2, но ћкw t бGа, пред8 бGомъ, во хrтЁ глаг0лемъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
