|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
|
Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа, тим, хто прийняв з нами однаково дорогоцінну віру в правді Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа:
|
|
|
2
|
|
|
благодать і мир вам нехай помножиться в пізнанні Бога і Христа Ісуса, Господа нашого.
|
|
|
3
|
|
|
Тому що від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя, через пізнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою,
|
|
|
4
|
|
|
якими даровані нам великі й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління похіттю:
|
|
|
5
|
|
|
ви ж, докладаючи до цього всю старанність, покажіть у вашій вірі чесноту, в чесноті розсудливість,
|
|
|
6
|
|
|
в розсудливості стриманість, у стриманості терпіння, у терпінні благочестя,
|
|
|
7
|
|
|
в благочесті братолюбство, у братолюбстві любов.
|
|
|
8
|
|
|
Якщо це у вас є і примножується, то ви не залишитесь без успіху і плоду в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа.
|
|
|
9
|
|
|
А в кого цього немає, той сліпий, закрив очі, забув про очищення давніх гріхів своїх.
|
|
|
10
|
|
|
Тому, браття, усе більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так діючи, ви ніколи не спіткнетесь,
|
|
|
11
|
|
|
бо так відкриється для вас вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.
|
|
|
12
|
|
|
Заради того я ніколи не перестану нагадувати вам про це, хоч і ви знаєте і утверджені у справжній істині.
|
|
|
13
|
|
|
Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тілі, спонукати вас нагадуванням,
|
|
|
14
|
|
|
знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені.
|
|
|
15
|
|
|
Буду ж старатися, щоб ви і по відході моїм пам’ятали це.
|
|
|
16
|
|
|
Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі.
|
|
|
17
|
|
|
Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли від величної слави дійшов до Hього такий голос: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління».
|
|
|
18
|
|
|
І цей голос, що зійшов з небес, ми чули, перебуваючи з Hим на горі святій.
|
|
|
19
|
|
|
До того ж маємо найдостовірніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до світильника, що сяє у темному місці, доки не почне розвиднятися день і не засяє зірниця у серцях ваших.
|
|
|
20
|
|
|
Знайте насамперед те, що ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення.
|
|
|
21
|
|
|
Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.