|
Глава 1
|
|
|
1
|
|
| Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа, тим, хто прийняв з нами однаково дорогоцінну віру в правді Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа: | |
|
2
|
|
| благодать і мир вам нехай помножиться в пізнанні Бога і Христа Ісуса, Господа нашого. | |
|
3
|
|
| Тому що від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя, через пізнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою, | |
|
4
|
|
| якими даровані нам великі й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління похіттю: | |
|
5
|
|
| ви ж, докладаючи до цього всю старанність, покажіть у вашій вірі чесноту, в чесноті розсудливість, | |
|
6
|
|
| в розсудливості стриманість, у стриманості терпіння, у терпінні благочестя, | |
|
7
|
|
| в благочесті братолюбство, у братолюбстві любов. | |
|
8
|
|
| Якщо це у вас є і примножується, то ви не залишитесь без успіху і плоду в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа. | |
|
9
|
|
| А в кого цього немає, той сліпий, закрив очі, забув про очищення давніх гріхів своїх. | |
|
10
|
|
| Тому, браття, усе більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так діючи, ви ніколи не спіткнетесь, | |
|
11
|
|
| бо так відкриється для вас вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. | |
|
12
|
|
| Заради того я ніколи не перестану нагадувати вам про це, хоч і ви знаєте і утверджені у справжній істині. | |
|
13
|
|
| Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тілі, спонукати вас нагадуванням, | |
|
14
|
|
| знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені. | |
|
15
|
|
| Буду ж старатися, щоб ви і по відході моїм пам’ятали це. | |
|
16
|
|
| Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі. | |
|
17
|
|
| Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли від величної слави дійшов до Hього такий голос: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління». | |
|
18
|
|
| І цей голос, що зійшов з небес, ми чули, перебуваючи з Hим на горі святій. | |
|
19
|
|
| До того ж маємо найдостовірніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до світильника, що сяє у темному місці, доки не почне розвиднятися день і не засяє зірниця у серцях ваших. | |
|
20
|
|
| Знайте насамперед те, що ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення. | |
|
21
|
|
| Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим. |
