|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| І послав Господь Нафана [пророка] до Давида, і той прийшов до нього і сказав йому: в одному місті було два чоловіка, один багатий, а другий бідний; | |
|
2
|
|
| у багатого було дуже багато дрібної і великої худоби, | |
|
3
|
|
| а у бідного нічого, крім однієї овечки, яку він купив маленькою і вигодував, і вона виросла в нього разом з дітьми його; від хліба його вона їла, і з його чаші пила, і на грудях у нього спала, і була для нього, як дочка; | |
|
4
|
|
| і прийшов до багатої людини подорожній, і той пошкодував узяти зі своїх овець або волів, щоб приготувати [обід] для подорожнього, який прийшов до нього, а взяв овечку бідняка і приготував її для чоловіка, який прийшов до нього. | |
|
5
|
|
| Сильно розгнівався Давид на цього чоловіка і сказав Нафану: живий Господь! гідний смерти чоловік, який зробив це; | |
|
6
|
|
| і за овечку він повинен заплатити вчетверо, за те, що він зробив це, і за те, що не мав жалю. | |
|
7
|
|
| І сказав Нафан Давиду: ти — той чоловік, [який зробив це]. Так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я помазав тебе на царя над Ізраїлем і Я визволив тебе від руки Саула, | |
|
8
|
|
| і дав тобі дім господаря твого і дружин господаря твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїлів та Іудин, і, якщо цього [для тебе] мало, додав би тобі ще більше; | |
|
9
|
|
| навіщо ж ти зневажив слово Господа, зробивши зле перед очима Його? Урію хеттеянина ти вразив мечем; дружину його взяв собі за дружину, а його ти убив мечем аммонитян; | |
|
10
|
|
| отже, не відступить меч від дому твого повіки, за те, що ти зневажив Мене і взяв дружину Урії хеттеянина, щоб вона була тобі дружиною. | |
|
11
|
|
| Так говорить Господь: ось, Я пошлю на тебе зло з дому твого, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати з дружинами твоїми перед цим сонцем; | |
|
12
|
|
| ти зробив таємно, а Я зроблю це перед усім Ізраїлем і перед сонцем. | |
|
13
|
|
| І сказав Давид Нафану: згрішив я перед Господом. І сказав Нафан Давиду: і Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш; | |
|
14
|
|
| але оскільки ти цим ділом подав привід ворогам Господа хулити Його, то помре народжений у тебе син. | |
|
15
|
|
| І пішов Нафан у дім свій. І вразив Господь дитя, яке народила дружина Урії Давиду, і воно занедужало. | |
|
16
|
|
| І молився Давид Богу за немовля, і постився Давид, і, усамітнившись, провів ніч, лежачи на землі. | |
|
17
|
|
| І ввійшли до нього старійшини дому його, щоб підняти його з землі; але він не хотів, і не їв з ними хліба. | |
|
18
|
|
| На сьомий день дитя померло, і слуги Давидові боялися донести йому, що померло немовля; тому що, говорили вони, коли немовля було ще живе, і ми умовляли його, і він не слухав голосу нашого, як же ми скажемо йому: «померло дитя»? Він зробить що-небудь зле. | |
|
19
|
|
| І побачив Давид, що слуги його перешіптуються між собою, і зрозумів Давид, що дитя померло, і запитав Давид слуг своїх: померло дитя? І сказали: померло. | |
|
20
|
|
| Тоді Давид встав із землі й умився, і помазався, і перемінив одяг свій, і пішов у дім Господній, і молився. Повернувшись додому, повелів, щоб подали йому хліба, і він їв. | |
|
21
|
|
| І сказали йому слуги його: що означає, що ти так робиш: коли дитя було ще живе, ти постився і плакав [і не спав]; а коли дитя померло, ти встав і їв хліб [і пив]? | |
|
22
|
|
| І сказав Давид: доки дитя було живе, я постився і плакав, бо думав: хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитя залишиться живим? | |
|
23
|
|
| А тепер воно померло; навіщо ж мені поститися? Хіба я можу повернути його? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене. | |
|
24
|
|
| І утішив Давид Вирсавію, дружину свою, і ввійшов до неї і спав з нею; і вона [зачала і] народила сина, і нарекла йому ім’я: Соломон. І Господь полюбив його | |
|
25
|
|
| і послав пророка Нафана, і він нарік йому ім’я: Ієдидія* за словом Господа. | |
|
26
|
|
| Іоав воював проти Равви аммонитської і майже взяв цареве місто. | |
|
27
|
|
| І послав Іоав до Давида сказати йому: я напав на Равву й оволодів водою міста; | |
|
28
|
|
| тепер збери інших людей і підступи до міста і візьми його; тому що, коли я візьму його, то моє ім’я буде наречене йому. | |
|
29
|
|
| І зібрав Давид весь народ і пішов до Равви, і воював проти неї і взяв її. | |
|
30
|
|
| І взяв Давид вінець царя їх з голови його, — а в ньому було золота талант і дорогоцінний камінь, — і поклав його Давид на свою голову, і здобичі з міста виніс дуже багато. | |
|
31
|
|
| А людей, які були у ньому, він вивів і поклав їх під пилки, під залізні молотарки, під залізні сокири, і кинув їх у випалювальні печі. Так він учинив з усіма містами аммонитськими. І повернувся після того Давид і весь народ в Єрусалим. |
