|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| І зібрав знову Давид усіх добірних людей з Ізраїля, тридцять тисяч*. | |
|
2
|
|
| І встав і пішов Давид і весь народ, який був з ним з Ваала Іудиного, щоб перенести звідти ковчег Божий, на якому нарікається ім’я Господа Саваофа, Який сидить на херувимах. | |
|
3
|
|
| І поставили ковчег Божий на нову колісницю і вивезли його з дому Аминадава, що на пагорбі. Сини ж Аминадава, Оза й Ахио, вели нову колісницю. | |
|
4
|
|
| І повезли її з ковчегом Божим з дому Аминадава, що на пагорбі; і Ахио йшов перед ковчегом [Господнім]. | |
|
5
|
|
| А Давид і всі сини Ізраїлеві грали перед Господом на різних музичних інструментах з кипарисового дерева, і на цитрах, і на псалтирях, і на тимпанах, і на систрах, і на кимвалах. | |
|
6
|
|
| І коли дійшли до току Нахонового, Оза простяг руку свою до ковчега Божого [щоб притримати його] і взявся за нього, бо воли нахилили його. | |
|
7
|
|
| Але Господь прогнівався на Озу, і вразив його Бог там же за завзятість, і помер він там біля ковчега Божого. | |
|
8
|
|
| І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. Місце це і донині називається: «ураження Ози». | |
|
9
|
|
| І убоявся Давид у той день Господа і сказав: як увійти до мене ковчегу Господньому? | |
|
10
|
|
| І не захотів Давид везти ковчег Господній до себе, в місто Давидове, а завернув його в дім Аведдара гефянина. | |
|
11
|
|
| І залишався ковчег Господній у домі Аведдара гефянина три місяці, і благословив Господь Аведдара і весь дім його. | |
|
12
|
|
| Коли донесли царю Давиду, говорячи: «Господь благословив дім Аведдара й усе, що було в нього, заради ковчега Божого», то пішов Давид і урочисто переніс ковчег Божий з дому Аведдара в місто Давидове. | |
|
13
|
|
| І коли ті, що несли ковчег Господній, проходили по шість кроків, він приносив у жертву тельця й барана. | |
|
14
|
|
| Давид скакав із усієї сили перед Господом; одягнений же був Давид у лляний ефод. | |
|
15
|
|
| Так Давид і весь дім Ізраїлів несли ковчег Господній з вигуками і трубними звуками. | |
|
16
|
|
| Коли входив ковчег Господній у місто Давидове, Мелхола, дочка Саула, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, що скакає і танцює перед Господом, принизила його в серці своєму. | |
|
17
|
|
| І принесли ковчег Господній і поставили його на своєму місці посеред скинії, яку спорудив для нього Давид; і приніс Давид всепалення перед Господом і жертви мирні. | |
|
18
|
|
| Коли Давид закінчив приношення всепалень і жертв мирних, то благословив він народ ім’ям Господа Саваофа; | |
|
19
|
|
| і роздав усьому народові, усій безлічі ізраїльтян [від Дана навіть до Вирсавії], як чоловікам, так і жінкам, по одному хлібу і по шматку смаженого м’яса і по одному коржу кожному. І пішов весь народ, кожен у дім свій. | |
|
20
|
|
| Коли Давид повернувся, щоб благословити дім свій, то Мелхола, дочка Саула, вийшла до нього назустріч, [і вітала його] і сказала: як відзначився сьогодні цар Ізраїлів, оголившись сьогодні перед очима рабинь рабів своїх, як оголюється яка-небудь пуста людина! | |
|
21
|
|
| І сказав Давид Мелхолі: перед Господом [танцювати буду. І благословенний Господь], Який віддав перевагу мені перед батьком твоїм і всім домом його, утвердивши мене вождем народу Господнього, Ізраїля; перед Господом грати і танцювати буду; | |
|
22
|
|
| і я ще більше принижусь, і зроблюся ще мізернішим в очах моїх, і перед служницями, про яких ти говориш, я буду славний. | |
|
23
|
|
| І у Мелхоли, дочки Саулової, не було дітей до дня смерти її. |
