|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
|
І послав Господь Нафана [пророка] до Давида, і той прийшов до нього і сказав йому: в одному місті було два чоловіка, один багатий, а другий бідний;
|
И# послA гDь наfaна прbр0ка къ давjду. И# вни1де къ немY (и3 речE є3мY: tвэщaй ми2, царю2, нн7э сyдъ сeй:) и3 речE є3мY: двA м{жа бёста во є3ди1нэмъ грaдэ, є3ди1нъ богaтъ, ґ другjй ўб0гъ:
|
|
2
|
2
|
|
у багатого було дуже багато дрібної і великої худоби,
|
и3 ў богaтагw стадA бsху и3 бyйволи мн0зи ѕэлw2,
|
|
3
|
3
|
|
а у бідного нічого, крім однієї овечки, яку він купив маленькою і вигодував, і вона виросла в нього разом з дітьми його; від хліба його вона їла, і з його чаші пила, і на грудях у нього спала, і була для нього, як дочка;
|
ў ўб0гагw же ничт0же бЁ, но т0кмw ѓгница є3ди1на мaла, ю4же стzжA и3 снабдЁ, и3 вскорми2 ю5, и3 возрастE съ ни1мъ и3 съ сынaми є3гw2 вкyпэ: t хлёба є3гw2 kдsше и3 t чaши є3гw2 піsше, и3 на л0нэ є3гw2 почивaше, и3 бЁ є3мY ћкw дщeрь:
|
|
4
|
4
|
|
і прийшов до багатої людини подорожній, і той пошкодував узяти зі своїх овець або волів, щоб приготувати [обід] для подорожнього, який прийшов до нього, а взяв овечку бідняка і приготував її для чоловіка, який прийшов до нього.
|
и3 пріи1де нёкто съ пути2 къ мyжу богaтому, и3 не восхотЁ взsти t стaдъ свои1хъ и3 t бyйволицъ свои1хъ на сотворeніе њбёда пyтнику пришeдшу къ немY: но взS ѓгницу ўб0гагw, и3 ўгот0ва ю5 на њбёдъ мyжу пришeдшу къ немY.
|
|
5
|
5
|
|
Сильно розгнівався Давид на цього чоловіка і сказав Нафану: живий Господь! гідний смерти чоловік, який зробив це;
|
И# разгнёвасz гнёвомъ ѕэлw2 давjдъ на мyжа (того2), и3 речE давjдъ къ наfaну: жи1въ гDь, ћкw сhнъ смeрти є4сть мyжъ сотвори1вый сіE:
|
|
6
|
6
|
|
і за овечку він повинен заплатити вчетверо, за те, що він зробив це, і за те, що не мав жалю.
|
и3 ѓгницу возврати1тъ седмери1цею за сіE, ћкw сотвори1лъ глаг0лъ сeй, и3 за сіE, ћкw не пощадЁ.
|
|
7
|
7
|
|
І сказав Нафан Давиду: ти — той чоловік, [який зробив це]. Так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я помазав тебе на царя над Ізраїлем і Я визволив тебе від руки Саула,
|
И# речE наfaнъ къ давjду: ты2 є3си2 мyжъ сотвори1вый сіE: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: ѓзъ є4смь помaзавый тS въ царS над8 ї}лемъ, и3 ѓзъ є4смь и3збaвивый тS t руки2 саyловы:
|
|
8
|
8
|
|
і дав тобі дім господаря твого і дружин господаря твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїлів та Іудин, і, якщо цього [для тебе] мало, додав би тобі ще більше;
|
и3 дaхъ ти2 д0мъ господи1на твоегw2 и3 жєны2 господи1на твоегw2 на л0но твоE, и3 дaхъ ти2 д0мъ ї}левъ и3 їyдинъ: и3 ѓще мaло ти2 є4сть, приложY тебЁ къ си6мъ:
|
|
9
|
9
|
|
навіщо ж ти зневажив слово Господа, зробивши зле перед очима Його? Урію хеттеянина ти вразив мечем; дружину його взяв собі за дружину, а його ти убив мечем аммонитян;
|
и3 что2 ћкw презрёлъ є3си2 сл0во гDне, є4же сотвори1ти лукaвое пред8 nчи1ма є3гw2; ўрjю хеттeанина ўби1лъ є3си2 мечeмъ, и3 женY є3гw2 поsлъ є3си2 себЁ въ женY, и3 того2 ўби1лъ є3си2 мечeмъ сынHвъ ґммHнихъ:
|
|
10
|
10
|
|
отже, не відступить меч від дому твого повіки, за те, що ти зневажив Мене і взяв дружину Урії хеттеянина, щоб вона була тобі дружиною.
|
и3 нн7э не tстyпитъ мeчь t д0му твоегw2 до вёка: занE ўничижи1лъ мS є3си2 и3 поsлъ є3си2 женY ўрjи хеттeанина въ женY себЁ:
|
|
11
|
11
|
|
Так говорить Господь: ось, Я пошлю на тебе зло з дому твого, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати з дружинами твоїми перед цим сонцем;
|
сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ воздви1гну на тS ѕл†z t д0му твоегw2, и3 возмY жєны2 тво‰ пред8 nчи1ма твои1ма и3 дaмъ бли1жнему твоемY, и3 бyдетъ спaти со женaми твои1ми пред8 с0лнцемъ си1мъ:
|
|
12
|
12
|
|
ти зробив таємно, а Я зроблю це перед усім Ізраїлем і перед сонцем.
|
ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2 втaйнэ, ѓзъ же сотворю2 гlг0лъ сeй пред8 всёмъ ї}лемъ и3 пред8 с0лнцемъ си1мъ.
|
|
13
|
13
|
|
І сказав Давид Нафану: згрішив я перед Господом. І сказав Нафан Давиду: і Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш;
|
И# речE давjдъ къ наfaну: согрэши1хъ ко гDу. И# речE наfaнъ къ давjду: и3 гDь tS согрэшeніе твоE, не ќмреши:
|
|
14
|
14
|
|
але оскільки ти цим ділом подав привід ворогам Господа хулити Його, то помре народжений у тебе син.
|
nбaче ћкw поwщрsz и3з8wстри1лъ є3си2 врагHвъ гDнихъ глаг0ломъ си1мъ, и3 сhнъ тв0й роди1выйсz тебЁ смeртію ќмретъ.
|
|
15
|
15
|
|
І пішов Нафан у дім свій. І вразив Господь дитя, яке народила дружина Урії Давиду, і воно занедужало.
|
И# tи1де наfaнъ въ д0мъ св0й. И# сокруши2 гDь дётище, є4же роди2 женA ўрjина давjду, и3 разболёсz.
|
|
16
|
16
|
|
І молився Давид Богу за немовля, і постився Давид, і, усамітнившись, провів ніч, лежачи на землі.
|
И# взыскA давjдъ бGа њ дётищи, и3 пости1сz давjдъ пост0мъ, и3 вни1де и3 водвори1сz, и3 лежaше на земли2:
|
|
17
|
17
|
|
І ввійшли до нього старійшини дому його, щоб підняти його з землі; але він не хотів, і не їв з ними хліба.
|
и3 внид0ша къ немY старBйшины д0му є3гw2 воздви1гнути є3го2 t земли2, и3 не восхотЁ, и3 не kдE съ ни1ми хлёба.
|
|
18
|
18
|
|
На сьомий день дитя померло, і слуги Давидові боялися донести йому, що померло немовля; тому що, говорили вони, коли немовля було ще живе, і ми умовляли його, і він не слухав голосу нашого, як же ми скажемо йому: «померло дитя»? Він зробить що-небудь зле.
|
И# бhсть въ дeнь седмhй, и3 ќмре nтрочA. И# ўбоsшасz раби2 давjдwвы повёдати є3мY, ћкw ќмре nтрочA, рёша бо: сE, є3гдA nтрочA є3щE жи1во бsше, глаг0лахомъ къ немY, и3 не послyша глaса нaшегw: и3 кaкw речeмъ къ немY, ћкw ќмре nтрочA, и3 сотвори1тъ ѕл†z;
|
|
19
|
19
|
|
І побачив Давид, що слуги його перешіптуються між собою, і зрозумів Давид, що дитя померло, і запитав Давид слуг своїх: померло дитя? І сказали: померло.
|
И# разумЁ давjдъ, ћкw џтроцы є3гw2 шeпчутъ, и3 познA давjдъ, ћкw ќмре nтрочA. И# речE давjдъ nтрокHмъ свои6мъ: ќмре ли nтрочA; и3 рёша: ќмре.
|
|
20
|
20
|
|
Тоді Давид встав із землі й умився, і помазався, і перемінив одяг свій, і пішов у дім Господній, і молився. Повернувшись додому, повелів, щоб подали йому хліба, і він їв.
|
И# востA давjдъ t земли2, и3 ўмhсz и3 помaзасz, и3 и3змэни2 ри6зы сво‰, и3 вни1де въ д0мъ б9ій, и3 поклони1сz є3мY, и3 вни1де въ д0мъ св0й, и3 проси2 ћсти хлёба, и3 предложи1ша є3мY хлёбъ, и3 kдE.
|
|
21
|
21
|
|
І сказали йому слуги його: що означає, що ти так робиш: коли дитя було ще живе, ти постився і плакав [і не спав]; а коли дитя померло, ти встав і їв хліб [і пив]?
|
И# рёша џтроцы є3гw2 къ немY: что2 глаг0лъ сeй, є3г0же сотвори1лъ є3си2 nтрочaте рaди, ћкw є3щE сyщу nтрочaти жи1ву, пости1лсz є3си2 и3 плaкалъ и3 бдёлъ є3си2: є3гдa же ќмре nтрочA, востaлъ, и3 ћлъ є3си2 хлёбъ, и3 пи1лъ є3си2;
|
|
22
|
22
|
|
І сказав Давид: доки дитя було живе, я постився і плакав, бо думав: хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитя залишиться живим?
|
И# речE давjдъ: є3гдA бЁ nтрочA є3щE жи1во, пости1хсz и3 плaкахъ, ћкw рёхъ: кто2 вёсть, поми1луетъ ли мS гDь и3 жи1во бyдетъ nтрочA;
|
|
23
|
23
|
|
А тепер воно померло; навіщо ж мені поститися? Хіба я можу повернути його? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене.
|
нн7э же ќмре, почто2 мнЁ пости1тисz; є3дA возмогY возврати1ти є5 ктомY; ѓзъ и4мамъ и3ти2 къ немY, т0е же не возврати1тсz ко мнЁ.
|
|
24
|
24
|
|
І утішив Давид Вирсавію, дружину свою, і ввійшов до неї і спав з нею; і вона [зачала і] народила сина, і нарекла йому ім’я: Соломон. І Господь полюбив його
|
И# ўтёши давjдъ вирсавjю женY свою2, и3 вни1де къ нeй и3 спA съ нeю, и3 зачA и3 роди2 сhна, и3 наречE и4мz є3мY соломHнъ: и3 гDь возлюби2 є3го2.
|
|
25
|
25
|
|
і послав пророка Нафана, і він нарік йому ім’я: Ієдидія* за словом Господа.
|
И# послA рук0ю наfaна прbр0ка, и3 наречE и4мz є3мY їеддедJ сл0вомъ гDнимъ.
|
|
26
|
26
|
|
Іоав воював проти Равви аммонитської і майже взяв цареве місто.
|
Їwaвъ же воевA въ раввafэ сынHвъ ґммHнихъ и3 взS грaдъ цaрства.
|
|
27
|
27
|
|
І послав Іоав до Давида сказати йому: я напав на Равву й оволодів водою міста;
|
И# послA їwaвъ вёстники къ давjду и3 речE: воевaхъ на раввafъ и3 взsхъ грaдъ в0дъ:
|
|
28
|
28
|
|
тепер збери інших людей і підступи до міста і візьми його; тому що, коли я візьму його, то моє ім’я буде наречене йому.
|
и3 нн7э собери2 њстaнокъ людjй и3 њполчи1сz на грaдъ, и3 пріими2 є3го2, да не ѓзъ возмY грaдъ, и3 наречeтсz и4мz моE на нeмъ.
|
|
29
|
29
|
|
І зібрав Давид весь народ і пішов до Равви, і воював проти неї і взяв її.
|
И# собрA давjдъ вс‰ лю1ди, и3 п0йде въ раввafъ, и3 њполчи1сz нaнь, и3 взS є3го2:
|
|
30
|
30
|
|
І взяв Давид вінець царя їх з голови його, — а в ньому було золота талант і дорогоцінний камінь, — і поклав його Давид на свою голову, і здобичі з міста виніс дуже багато.
|
и3 взS вэнeцъ молх0ма царS и4хъ съ главы2 є3гw2, талaнтъ злaта вёсъ є3гw2, и3 t кaменіz дрaга, и3 бЁ на главЁ давjдовэ, и3 корhсть и3знесE и3з8 грaда мн0гу ѕэлw2:
|
|
31
|
31
|
|
А людей, які були у ньому, він вивів і поклав їх під пилки, під залізні молотарки, під залізні сокири, і кинув їх у випалювальні печі. Так він учинив з усіма містами аммонитськими. І повернувся після того Давид і весь народ в Єрусалим.
|
и3 лю1ди сyщыz въ нeмъ и3зведE, и3 положи2 на пилы6 и3 на трезyбы желBзны и3 сэки6ры жєлёзны, и3 превождaше и5хъ сквозЁ пeщь плjнfzну. И# тaкw сотвори2 всBмъ градHмъ сынHвъ ґммHнихъ. И# возврати1сz давjдъ и3 вeсь ї}ль во їеrли1мъ.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.