|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
| Після смерти Саула, коли Давид повернувся після поразки амаликитян і пробув у Секелагу два дні, | |
|
2
|
|
| ось, на третій день приходить чоловік зі стану Саулового; одяг на ньому розідраний і порох на голові його. Прийшовши до Давида, він упав на землю і поклонився [йому]. | |
|
3
|
|
| І сказав йому Давид: звідки ти прийшов? І сказав той: я втік зі стану ізраїльського. | |
|
4
|
|
| І сказав йому Давид: що відбулося? розкажи мені. І той сказав: народ побіг з битви, і безліч народу впало і померло, і вмерли і Саул і син його Іонафан. | |
|
5
|
|
| І сказав Давид отрокові, який розповідав йому: як ти знаєш, що Саул і син його Іонафан померли? | |
|
6
|
|
| І сказав отрок, який розповідав йому: я випадково прийшов на гору Гелвуйську, і ось, Саул упав на свій спис, колісниці ж і вершники наздоганяли його. | |
|
7
|
|
| Тоді він оглянувся назад і, побачивши мене, покликав мене. | |
|
8
|
|
| І я сказав: ось я. Він сказав мені: хто ти? І я сказав йому: я — амаликитянин. | |
|
9
|
|
| Тоді він сказав мені: підійди до мене й убий мене, бо туга смертна охопила мене, душа моя усе ще в мені. | |
|
10
|
|
| І я підійшов до нього й убив його, бо знав, що він не буде живий після свого падіння; і взяв я [царський] вінець, який був на голові його, і зап’ястя, яке було на руці його, і приніс їх до господаря мого сюди. | |
|
11
|
|
| Тоді схопив Давид одяг свій і роздер його, також і всі люди, які були з ним, [роздерли одяг свій,] | |
|
12
|
|
| і ридали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча. | |
|
13
|
|
| І сказав Давид отроку, який розповідав йому: звідки ти? І сказав він: я — син прибульця амаликитянина. | |
|
14
|
|
| Тоді Давид сказав йому: як не побоявся ти підняти руку, щоб убити помазаника Господнього? | |
|
15
|
|
| І покликав Давид одного зі слуг і сказав йому: підійди, убий його. | |
|
16
|
|
| І той убив його, і він помер. І сказав до нього Давид: кров твоя на голові твоїй, бо твої вуста свідчили проти тебе, коли ти говорив: я убив помазаника Господнього. | |
|
17
|
|
| І оплакав Давид Саула і сина його Іонафана цією плачевною піснею, | |
|
18
|
|
| і повелів навчити синів Іудиних луку, як написано в книзі Праведного, і сказав: | |
|
19
|
|
| краса твоя, о Ізраїлю, вражена на висотах твоїх! як упали сильні! | |
|
20
|
|
| Не розповідайте в Гефі, не сповіщайте на вулицях Аскалона, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не торжествували дочки необрізаних. | |
|
21
|
|
| Гори Гелвуйські! нехай [не зійде] ні роса, ні дощ на вас, і нехай не буде на вас полів з плодами, бо там уражений щит сильних, щит Саула, ніби не був він помазаний єлеєм. | |
|
22
|
|
| Без крови поранених, без жиру сильних лук Іонафана не повертався назад, і меч Саула не повертався марно. | |
|
23
|
|
| Саул та Іонафан, люб’язні і злагідні в житті своєму, не розлучилися й у смерті своїй; швидші за орлів, сильніші за левів вони були. | |
|
24
|
|
| Дочки ізраїльські! плачте за Саулом, який одягав вас у багряницю з прикрасами і діставав на одяг ваш золоті прикраси. | |
|
25
|
|
| Як упали сильні на полі битви! Убитий Іонафан на висотах твоїх. | |
|
26
|
|
| Тужу за тобою, брате мій Іонафане; ти був дуже дорогим для мене; любов твоя була для мене вище за любов жіночу. | |
|
27
|
|
| Як упали сильні, загинула зброя військова! |
