|
Глава 14
|
|
|
1
|
|
| Цар Астиаг приклався до батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його. | |
|
2
|
|
| І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його. | |
|
3
|
|
| Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір. | |
|
4
|
|
| Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу? | |
|
5
|
|
| Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю. | |
|
6
|
|
| Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня? | |
|
7
|
|
| Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив. | |
|
8
|
|
| Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете. | |
|
9
|
|
| Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм. | |
|
10
|
|
| Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей. | |
|
11
|
|
| І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм. | |
|
12
|
|
| І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас. | |
|
13
|
|
| Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це. | |
|
14
|
|
| Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли. | |
|
15
|
|
| Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили. | |
|
16
|
|
| На другий день цар встав рано і Даниїл з ним, | |
|
17
|
|
| і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю. | |
|
18
|
|
| І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі! | |
|
19
|
|
| Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди. | |
|
20
|
|
| Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей. | |
|
21
|
|
| І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі. | |
|
22
|
|
| Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його. | |
|
23
|
|
| Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його. | |
|
24
|
|
| І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому. | |
|
25
|
|
| Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий. | |
|
26
|
|
| Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі. | |
|
27
|
|
| Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині! | |
|
28
|
|
| Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців, | |
|
29
|
|
| і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій. | |
|
30
|
|
| І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла, | |
|
31
|
|
| вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів. | |
|
32
|
|
| У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла. | |
|
33
|
|
| Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям. | |
|
34
|
|
| Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий. | |
|
35
|
|
| Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю. | |
|
36
|
|
| Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого. | |
|
37
|
|
| І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі. | |
|
38
|
|
| Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе. | |
|
39
|
|
| І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце. | |
|
40
|
|
| У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів. | |
|
41
|
|
| І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе! | |
|
42
|
|
| І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його. |
