Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Послання до Ефесян святого апостола Павла

Порівняти:

⇄

← Послання до Галатів святого апостола Павла

Послання до Филип’ян святого апостола Павла →

Послання до Ефесян святого апостола Павла	Ко є҆фесе́ємъ

Глава 1	Глава́ а҃

1	1
Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, святим і вірним у Христі Ісусі, які перебувають в Ефесі:	(Заⷱ҇ ©ѕ҃і҃.) Па́ѵелъ, посла́нникъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ во́лею бж҃їею, ст҃ы̑мъ сꙋ́щымъ во є҆фе́сѣ и҆ вѣ́рнымъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ:
2	2
благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.	блгⷣть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀.
3	3
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який благословив нас у Христі всяким духовним благословенням у небесах,	Блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ и҆ ѻ҆ц҃ъ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, блгⷭ҇ви́вый на́съ всѧ́цѣмъ блгⷭ҇ве́нїемъ дꙋхо́внымъ въ нбⷭ҇ныхъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀,
4	4
бо Він обрав нас у Ньому раніше створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Hим у любові,	ꙗ҆́коже и҆збра̀ на́съ въ не́мъ пре́жде сложе́нїѧ мі́ра, бы́ти на́мъ ст҃ы̑мъ и҆ непорѡ́чнымъ пред̾ ни́мъ въ любвѝ,
5	5
наперед призначивши усиновити нас Собі через Ісуса Христа, за благоволінням Своєї волі,	пре́жде наре́къ на́съ во оу҆сыновле́нїе і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ въ него̀, по бл҃говоле́нїю хотѣ́нїѧ своегѡ̀,
6	6
на похвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленому,	въ похвалꙋ̀ сла́вы блгⷣти своеѧ̀, є҆́юже ѡ҆блгⷣтѝ на́съ ѡ҆ возлю́бленнѣмъ:
7	7
в Якому ми маємо відкуплення Кров’ю Його, прощення гріхів через багатство благодаті Його,	(Заⷱ҇ ©з҃і҃.) ѡ҆ не́мже и҆́мамы и҆збавле́нїе кро́вїю є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ставле́нїе прегрѣше́нїи, по бога́тствꙋ блгⷣти є҆гѡ̀,
8	8
яку Він щедро дарував нам у всякій премудрості і розумінні,	ю҆́же преꙋмно́жилъ є҆́сть въ на́съ во всѧ́цѣй премꙋ́дрости и҆ ра́зꙋмѣ,
9	9
відкривши нам таїну волі Своєї, за Своїм благоволінням, яке Він раніш поклав у Hьому,	сказа́въ на́мъ та́йнꙋ во́ли своеѧ̀ по бл҃говоле́нїю своемꙋ̀, є҆́же пре́жде положѝ въ не́мъ,
10	10
в установлення повноти часів, щоб усе небесне і земне з’єднати під главою Христом.	въ смотре́нїе и҆сполне́нїѧ време́нъ, возглави́ти всѧ́чєскаѧ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, ꙗ҆̀же на нб҃сѣ́хъ и҆ ꙗ҆̀же на землѝ въ не́мъ:
11	11
У Hьому ми і стали спадкоємцями, бувши для того наперед призначеними за визначенням Того, Хто все творить за радою волі Своєї,	въ не́мже и҆ наслѣ̑дницы сотвори́хомсѧ, пре́жде нарече́ни бы́вше по прозрѣ́нїю бж҃їю всѧ̑ дѣ́йствꙋющагѡ по совѣ́тꙋ во́ли своеѧ̀,
12	12
щоб бути нам, які раніш уповали на Христа, на похвалу слави Його.	ꙗ҆́кѡ бы́ти на́мъ въ похвале́нїе сла́вы є҆гѡ̀, пре́жде оу҆пова́вшымъ во хрⷭ҇та̀:
13	13
У Hьому і ви, почувши слово істини, благовістя вашого спасіння, та увірувавши в Hього, були відзначені обіцяним Святим Духом,	въ не́мже и҆ вы̀, слы́шавше сло́во и҆́стины, бл҃говѣствова́нїе спⷭ҇нїѧ на́шегѡ, въ не́мже и҆ вѣ́ровавше зна́менастесѧ дх҃омъ ѡ҆бѣтова́нїѧ ст҃ы́мъ,
14	14
Який є запорукою спадщини нашої для відкуплення надбання Його, на похвалу слави Його.	и҆́же є҆́сть ѡ҆брꙋче́нїе наслѣ́дїѧ на́шегѡ, во и҆збавле́нїе снабдѣ́нїѧ, въ похвалꙋ̀ сла́вы є҆гѡ̀.
15	15
Тому і я, почувши про вашу віру в Христа Ісуса і про любов до всіх святих,	Сегѡ̀ ра́ди и҆ а҆́зъ слы́шавъ ва́шꙋ вѣ́рꙋ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ и҆ любо́вь, ꙗ҆́же ко всѣ̑мъ ст҃ы̑мъ,
16	16
безперестанно дякую за вас Богові, згадуючи вас у молитвах моїх,	(Заⷱ҇ ©и҃і҃.) не престаю̀ благодарѧ̀ ѡ҆ ва́съ, помина́нїе ѡ҆ ва́съ творѧ̀ въ моли́твахъ мои́хъ,
17	17
щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрості й одкровення для пізнання Його	да бг҃ъ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, ѻ҆ц҃ъ сла́вы, да́стъ ва́мъ дх҃а премꙋ́дрости и҆ ѿкрове́нїѧ, въ позна́нїе є҆гѡ̀,
18	18
і просвітив очі серця вашого, щоб ви зрозуміли, в чому полягає надія на Його покликання‚ і яке багатство славної спадщини Його для святих,	просвѣщє́нна ѻ҆чеса̀ се́рдца ва́шегѡ, ꙗ҆́кѡ оу҆вѣ́дѣти ва́мъ, ко́е є҆́сть оу҆пова́нїе зва́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ ко́е бога́тство сла́вы достоѧ́нїѧ є҆гѡ̀ во ст҃ы́хъ,
19	19
і яка безмірна велич могутности Його в нас, що вірують за діянням превеликої сили Його,	и҆ ко́е преспѣ́ющее вели́чество си́лы є҆гѡ̀ въ на́съ вѣ́рꙋющихъ по дѣ́йствꙋ держа́вы крѣ́пости є҆гѡ̀,
20	20
якою Він діяв у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах,	ю҆́же содѣ́ѧ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, воскреси́въ є҆го̀ ѿ ме́ртвыхъ и҆ посади́въ ѡ҆деснꙋ́ю себє̀ на нбⷭ҇ныхъ,
21	21
вище від усякого начальства‚ і влади, і сили, і панування, і всякого імені, названого не тільки в цьому віці, але і в майбутньому,	превы́ше всѧ́кагѡ нача́лства и҆ вла́сти и҆ си́лы и҆ госпо́дства, и҆ всѧ́кагѡ и҆́мене и҆менꙋ́емагѡ не то́чїю въ вѣ́цѣ се́мъ, но и҆ во грѧдꙋ́щемъ:
22	22
і все підкорив під ноги Йому, і поставив Його вище за все, главою Церкви,	(Заⷱ҇ ©ѳ҃і҃.) и҆ всѧ̑ покорѝ под̾ но́зѣ є҆гѡ̀, и҆ того̀ дадѐ главꙋ̀ вы́ше всѣ́хъ цр҃кви,
23	23
яка є тіло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому.	ꙗ҆́же є҆́сть тѣ́ло є҆гѡ̀, и҆сполне́нїе и҆сполнѧ́ющагѡ всѧ́чєскаѧ во всѣ́хъ.
Глава 2	Глава́ в҃

1	1
І вас, мертвих через злочини і гріхи ваші,	И҆ ва́съ сꙋ́щихъ прегрѣше́ньми ме́ртвыхъ и҆ грѣхи̑ ва́шими,
2	2
в яких ви колись жили за звичаями світу цього, з волі князя піднебесного, духа, що діє тепер в синах противлення,	въ ни́хже и҆ногда̀ ходи́сте по вѣ́кꙋ мі́ра сегѡ̀, по кнѧ́зю вла́сти воздꙋ́шныѧ, дꙋ́ха, и҆́же нн҃ѣ дѣ́йствꙋетъ въ сынѣ́хъ противле́нїѧ,
3	3
між якими і ми всі жили колись за нашими плотськими похотями, виконуючи бажання плоті й помислів, та були за природою дітьми гніву, як і інші,	въ ни́хже и҆ мы̀ всѝ жи́хомъ и҆ногда̀ въ по́хотехъ пло́ти на́шеѧ, творѧ́ще во́лю пло́ти и҆ помышле́нїй, и҆ бѣ́хомъ є҆стество́мъ ча̑да гнѣ́ва, ꙗ҆́коже и҆ про́чїи:
4	4
Бог, багатий милістю з великої Своєї любови, якою нас полюбив,	(Заⷱ҇ ©к҃.) бг҃ъ же, бога́тъ сы́й въ млⷭ҇ти, за премно́гꙋю любо́вь свою̀, є҆́юже возлюбѝ на́съ,
5	5
і нас, мертвих за злочини, оживотворив із Христом, — благодаттю ви спасені, —	и҆ сꙋ́щихъ на́съ ме́ртвыхъ прегрѣше́ньми, соѡживѝ хрⷭ҇то́мъ: блгⷣтїю є҆стѐ спасе́ни:
6	6
і воскресив із Hим, і посадив на небесах у Христі Ісусі,	и҆ съ ни́мъ воскр҃сѝ, и҆ спосадѝ на нбⷭ҇ныхъ во хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ,
7	7
щоб у майбутніх віках явити безмірне багатство благодаті Своєї в благості до нас у Христі Ісусі.	да ꙗ҆ви́тъ въ вѣ́цѣхъ грѧдꙋ́щихъ преѕѣ́лное бога́тство блгⷣти своеѧ̀ бл҃госты́нею на на́съ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.
8	8
Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це — Божий дар:	Блгⷣтїю бо є҆стѐ спасе́ни чрез̾ вѣ́рꙋ: и҆ сїѐ не ѿ ва́съ, бж҃їй да́ръ:
9	9
не через діла, щоб ніхто не хвалився.	не ѿ дѣ́лъ, да никто́же похва́литсѧ.
10	10
Бо ми — Його творіння, створені у Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував‚ щоб ми виконували.	Тогѡ́ бо є҆смы̀ творе́нїе, созда́ни во хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ на дѣла̀ бл҃га̑ѧ, ꙗ҆̀же пре́жде оу҆гото́ва бг҃ъ, да въ ни́хъ хо́димъ.
11	11
Отже, пам’ятайте, що ви, колись язичники плоттю, яких називали необрізаними так звані обрізані плотським обрізанням, рукотворним,	(Заⷱ҇.) Тѣ́мже помина́йте, ꙗ҆́кѡ вы̀, и҆̀же и҆ногда̀ ꙗ҆зы́цы во пло́ти, глаго́лемїи неѡбрѣ́занїе ѿ реко́магѡ ѡ҆брѣ́занїѧ во пло́ти, рꙋкотворе́ннагѡ,
12	12
що ви були в той час без Христа відчуженими від громади ізраїльської, чужі завітам обітниці, не мали надії і були безбожниками в світі,	ꙗ҆́кѡ бѣ́сте во вре́мѧ ѻ҆́но без̾ хрⷭ҇та̀, ѿчꙋжде́ни житїѧ̀ і҆и҃лева и҆ чꙋ́жди ѿ завѣ̑тъ ѡ҆бѣтова́нїѧ, оу҆пова́нїѧ не и҆мꙋ́ще и҆ безбо́жни въ мі́рѣ:
13	13
а тепер у Христі ви, що колись були далекими, стали близькими Кров’ю Христовою.	нн҃ѣ же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ вы̀, бы́вшїи и҆ногда̀ дале́че, бли́з̾ бы́сте кро́вїю хрⷭ҇то́вою.
14	14
Бо Він є мир наш, Який створив з обох одне і зруйнував перепону, яка стояла посередині,	(Заⷱ҇ ©к҃а҃.) То́й бо є҆́сть ми́ръ на́шъ, сотвори́вый ѻ҆боѧ̀ є҆ди́но, и҆ средостѣ́нїе ѡ҆гра́ды разори́вый,
15	15
скасувавши ворожнечу плоттю Своєю, а закон заповідей вченням, щоб з двох створити в Собі Самому одну нову людину, вчинивши мир,	враждꙋ̀ пл҃тїю свое́ю, зако́нъ за́повѣдїй оу҆че́ньми оу҆праздни́въ, да ѻ҆́ба сози́ждетъ собо́ю во є҆ди́наго но́ваго человѣ́ка, творѧ̀ ми́ръ,
16	16
і в єдиному тілі примирити обох із Богом хрестом, убивши ворожнечу на ньому.	и҆ примири́тъ ѻ҆бои́хъ во є҆ди́нѣмъ тѣ́лѣ бг҃ови крⷭ҇то́мъ, оу҆би́въ враждꙋ̀ на не́мъ:
17	17
І, прийшовши, благовістив мир вам, далеким і близьким,	и҆ прише́дъ благовѣстѝ ми́ръ ва́мъ, да̑льнимъ и҆ бли̑жнимъ,
18	18
бо через Hього і ті й інші маємо доступ до Отця в одному Духові.	занѐ тѣ́мъ и҆́мамы приведе́нїе ѻ҆́бои во є҆ди́нѣмъ д©ѣ ко ѻ҆ц҃ꙋ̀.
19	19
Отже, ви вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові,	(Заⷱ҇ ©к҃в҃.) Тѣ́мже оу҆̀бо ктомꙋ̀ нѣ́сте стра́нни и҆ прише́лцы, но сожи́телє ст҃ы̑мъ и҆ прⷭ҇нїи бг҃ꙋ,
20	20
утверджені на основі апостолів і пророків, маючи наріжним каменем Самого Ісуса Христа,	назда́ни бы́вше на ѡ҆снова́нїи а҆пⷭ҇лъ и҆ прⷪ҇рѡ́къ, сꙋ́щꙋ краеꙋго́лнꙋ самомꙋ̀ і҆и҃сꙋ хрⷭ҇тꙋ̀,
21	21
на Якому вся будівля, складаючись злагоджено, зростає в святий храм у Господі,	ѡ҆ не́мже всѧ́ко созда́нїе составлѧ́емо расте́тъ въ цр҃ковь ст҃ꙋ́ю ѡ҆ гдⷭ҇ѣ:
22	22
на якому і ви будуєтесь Духом на оселю Божу.	ѡ҆ не́мже и҆ вы̀ созида́етесѧ въ жили́ще бж҃їе дх҃омъ.
Глава 3	Глава́ г҃

1	1
Задля цього я, Павло, став в’язнем Ісуса Христа за вас‚ язичників.	Сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ па́ѵелъ ю҆́зникъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ ѡ҆ ва́съ ꙗ҆зы́цѣхъ.
2	2
Як ви чули про діяння благодаті Божої, даної мені для вас,	А҆́ще оу҆́бѡ [поне́же] слы́шасте смотре́нїе блгⷣти бж҃їѧ да́нныѧ мнѣ̀ въ ва́съ,
3	3
бо одкровенням мені провіщена таїна (про що я раніш написав вам коротко),	ꙗ҆́кѡ по ѿкрове́нїю сказа́сѧ мнѣ̀ та́йна, ꙗ҆́коже преднаписа́хъ вма́лѣ:
4	4
тому ви, читаючи, можете збагнути моє розуміння таїни Христової,	ѡ҆ не́мже [поели́кꙋ] мо́жете чтꙋ́ще разꙋмѣ́ти ра́зꙋмъ мо́й въ та́йнѣ хрⷭ҇то́вѣ,
5	5
яка була провіщена людським синам минулих поколінь, а нині відкрита святим апостолам Його і пророкам Духом Святим,	ꙗ҆́же во и҆нѣ́хъ ро́дѣхъ не сказа́сѧ сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ, ꙗ҆́коже нн҃ѣ ѿкры́сѧ ст҃ы̑мъ є҆гѡ̀ а҆пⷭ҇лѡмъ и҆ прⷪ҇ро́кѡмъ дх҃омъ ст҃ы́мъ:
6	6
щоб і язичникам бути співспадкоємцями, які становлять одне тіло, і співучасниками обітниці Його у Христі Ісусі через благовістування,	(ꙗ҆́кѡ) бы́ти ꙗ҆зы́кѡмъ снаслѣ́дникѡмъ и҆ стѣле́сникѡмъ и҆ сприча́стникѡмъ ѡ҆бѣтова́нїѧ є҆гѡ̀ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, бл҃говѣствова́нїемъ,
7	7
служителем якого був і я за даром благодаті Божої, даної мені діянням сили Його.	є҆мꙋ́же бы́хъ слꙋжи́тель по да́рꙋ блгⷣти бж҃їѧ, да́нныѧ мнѣ̀ по дѣ́йствꙋ си́лы є҆гѡ̀.
8	8
Мені, найменшому з усіх святих, дано благодать цю — благовістити язичникам недосліджуване багатство Христове	(Заⷱ҇ ©к҃г҃.) Мнѣ̀ ме́ншемꙋ всѣ́хъ ст҃ы́хъ дана̀ бы́сть блгⷣть сїѧ̀, во ꙗ҆зы́цѣхъ бл҃говѣсти́ти неизслѣ́дованное бога́тство хрⷭ҇то́во
9	9
і відкрити всім, у чому полягає будівництво таємниці, споконвіку утаєної в Бозі, Який усе створив Ісусом Христом,	и҆ просвѣти́ти всѣ́хъ, что̀ є҆́сть смотре́нїе та́йны сокрове́нныѧ ѿ вѣкѡ́въ въ бз҃ѣ, созда́вшемъ всѧ́чєскаѧ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ,
10	10
щоб нині стала відомою через Церкву начальствам і владам на небесах різноманітна премудрість Божа,	да ска́жетсѧ нн҃ѣ нача́лѡмъ и҆ власте́мъ на нбⷭ҇ныхъ цр҃ковїю многоразли́чнаѧ премⷣрость бж҃їѧ,
11	11
за передвічним призначенням, яке Він здійснив у Христі Ісусі, Господі нашому,	по предложе́нїю вѣ̑къ, є҆́же сотворѝ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ гдⷭ҇ѣ на́шемъ,
12	12
в Якому ми маємо дерзновення і надійний доступ через віру в Hього.	ѡ҆ не́мже и҆́мамы дерзнове́нїе и҆ приведе́нїе въ надѣ́ѧнїи вѣ́рою є҆гѡ̀.
13	13
А тому благаю вас не сумувати з приводу моїх заради вас скорбот, бо то є ваша слава.	Тѣ́мже молю̀ (вы̀) не стꙋжа́ти сѝ въ ско́рбехъ мои́хъ ѡ҆ ва́съ, ꙗ҆́же є҆́сть сла́ва ва́ша.
14	14
Для цього я схиляю коліна свої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа,	Сегѡ̀ ра́ди преклонѧ́ю колѣ́на моѧ̑ ко ѻ҆ц҃ꙋ̀ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀,
15	15
від Якого іменується всякий рід на небесах і на землі,	и҆з̾ негѡ́же всѧ́ко ѻ҆те́чество на нб҃сѣ́хъ и҆ на землѝ и҆менꙋ́етсѧ:
16	16
щоб дав вам, за багатством слави Своєї, міцно утвердитися Духом Його у внутрішньому чоловікові,	да да́стъ ва́мъ по бога́тствꙋ сла́вы своеѧ̀, си́лою оу҆тверди́тисѧ дх҃омъ є҆гѡ̀ во внꙋ́треннемъ человѣ́цѣ,
17	17
вірою вселитися Христові в серця ваші,	всели́тисѧ хрⷭ҇тꙋ̀ вѣ́рою въ сердца̀ ва̑ша: въ любвѝ вкорене́ни и҆ ѡ҆снова́ни,
18	18
щоб ви, вкорінені й утверджені в любові, могли зрозуміти з усіма святими, що є ширина‚ і довжина, і глибина, і висота,	да возмо́жете разꙋмѣ́ти со всѣ́ми ст҃ы́ми, что̀ широта̀ и҆ долгота̀ и҆ глꙋбина̀ и҆ высота̀,
19	19
і зрозуміти любов Христову, яка перевищує розуміння, щоб вам сповнитися всією повнотою Божою.	разꙋмѣ́ти же преспѣ́ющꙋю ра́зꙋмъ любо́вь хрⷭ҇то́вꙋ, да и҆спо́лнитесѧ во всѧ́ко и҆сполне́нїе бж҃їе.
20	20
А тому, Хто силою, що діє в нас, може створити незрівнянно більше за те, чого ми просимо або про що помишляємо,	Могꙋ́щемꙋ же па́че всѧ̑ твори́ти по преизбы́точествїю, и҆́хже про́симъ и҆лѝ разꙋмѣ́емъ, по си́лѣ дѣ́йствꙋемѣй въ на́съ,
21	21
слава в Церкві у Христі Ісусі і в усі роди повік. Амінь.	томꙋ̀ сла́ва въ цр҃кви ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ во всѧ̑ ро́ды вѣ́ка вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.
Глава 4	Глава́ д҃

1	1
Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані,	(Заⷱ҇ ©к҃д҃.) Молю̀ оу҆̀бо ва́съ а҆́зъ ю҆́зникъ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, досто́йнѡ ходи́ти зва́нїѧ, въ не́же зва́ни бы́сте,
2	2
з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю,	со всѧ́кимъ смиреномꙋ́дрїемъ и҆ кро́тостїю, съ долготерпѣ́нїемъ, терпѧ́ще дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ любо́вїю,
3	3
прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру.	тща́щесѧ блюстѝ є҆дине́нїе дꙋ́ха въ сою́зѣ ми́ра.
4	4
Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого;	Є҆ди́но тѣ́ло, є҆ди́нъ дꙋ́хъ, ꙗ҆́коже и҆ зва́ни бы́сте во є҆ди́нѣмъ оу҆пова́нїи зва́нїѧ ва́шегѡ:
5	5
один Господь, одна віра, одне хрещення,	є҆ди́нъ гдⷭ҇ь, є҆ди́на вѣ́ра, є҆ди́но кр҃ще́нїе,
6	6
один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас.	є҆ди́нъ бг҃ъ и҆ ѻ҆ц҃ъ всѣ́хъ, и҆́же над̾ всѣ́ми и҆ чрез̾ всѣ́хъ и҆ во всѣ́хъ на́съ.
7	7
Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового.	(Заⷱ҇.) Є҆ди́номꙋ же комꙋ́ждо на́съ даде́сѧ блгⷣть по мѣ́рѣ дарова́нїѧ хрⷭ҇то́ва.
8	8
Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям».	Тѣ́мже глаго́летъ: возше́дъ на высотꙋ̀, плѣни́лъ є҆сѝ плѣ́нъ, и҆ дадѐ даѧ̑нїѧ человѣ́кѡмъ.
9	9
А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі?	А҆ є҆́же, взы́де, что̀ є҆́сть, то́чїю ꙗ҆́кѡ и҆ сни́де пре́жде въ до́лнѣйшыѧ страны̑ землѝ;
10	10
Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все.	Сше́дый, то́й є҆́сть и҆ возше́дый превы́ше всѣ́хъ нб҃съ, да и҆спо́лнитъ всѧ́чєскаѧ.
11	11
І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями,	И҆ то́й да́лъ є҆́сть ѡ҆́вы оу҆́бѡ а҆пⷭ҇лы, ѡ҆́вы же прⷪ҇ро́ки, ѡ҆́вы же бл҃говѣ́стники, ѡ҆́вы же па́стыри и҆ оу҆чи́тєли,
12	12
на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового,	къ соверше́нїю ст҃ы́хъ, въ дѣ́ло слꙋже́нїѧ, въ созида́нїе тѣ́ла хрⷭ҇то́ва,
13	13
аж доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової;	до́ндеже дости́гнемъ всѝ въ соедине́нїе вѣ́ры и҆ позна́нїѧ сн҃а бж҃їѧ, въ мꙋ́жа соверше́нна, въ мѣ́рꙋ во́зраста и҆сполне́нїѧ хрⷭ҇то́ва:
14	14
щоб ми не були більше дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання,	(Заⷱ҇ ©к҃е҃.) да не быва́емъ ктомꙋ̀ младе́нцы, вла́ющесѧ и҆ скита́ющесѧ всѧ́кимъ вѣ́тромъ оу҆че́нїѧ, во лжѝ человѣ́честѣй, въ кова́рствѣ ко́зней льще́нїѧ:
15	15
а істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є глава Христос,	и҆́стинствꙋюще же въ любвѝ, да возрасти́мъ въ него̀ всѧ́чєскаѧ, и҆́же є҆́сть глава̀ хрⷭ҇то́съ,
16	16
з Якого все тіло, що складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує приріст для створення самого себе в любові.	и҆з̾ негѡ́же всѐ тѣ́ло, составлѧ́емо и҆ счинѣва́емо прили́чнѣ всѧ́цѣмъ ѡ҆сѧза́нїемъ подаѧ́нїѧ, по дѣ́йствꙋ въ мѣ́рѣ є҆ди́ныѧ коеѧ́ждо ча́сти, возраще́нїе тѣ́ла твори́тъ въ созда́нїе самагѡ̀ себє̀ любо́вїю.
17	17
Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого,	(Заⷱ҇ ©к҃ѕ҃.) Сїѐ оу҆̀бо глаго́лю и҆ послꙋ́шествꙋю ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, ктомꙋ̀ не ходи́ти ва́мъ, ꙗ҆́коже и҆ про́чїи ꙗ҆зы́цы хо́дѧтъ въ сꙋетѣ̀ оу҆ма̀ и҆́хъ,
18	18
будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього.	помраче́ни смы́сломъ, сꙋ́ще ѿчꙋжде́ни ѿ жи́зни бж҃їѧ, за невѣ́жество сꙋ́щее въ ни́хъ, за ѡ҆камене́нїе серде́цъ и҆́хъ:
19	19
Вони, дійшовши до бездушности, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю.	и҆̀же въ неча́ѧнїе вло́жшесѧ, преда́ша себѐ стꙋдодѣѧ́нїю, въ дѣ́ланїе всѧ́кїѧ нечистоты̀ въ лихоима́нїи.
20	20
Але ви не так пізнали Христа;	Вы́ же не та́кѡ позна́сте хрⷭ҇та̀:
21	21
тому що ви чули про Hього і в Hьому навчились, — бо істина в Ісусі, —	а҆́ще оу҆́бѡ [поне́же] слы́шасте є҆го̀ и҆ ѡ҆ не́мъ наꙋчи́стесѧ, ꙗ҆́коже є҆́сть и҆́стина ѡ҆ і҆и҃сѣ:
22	22
відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях,	ѿложи́ти ва́мъ, по пе́рвомꙋ житїю̀, ве́тхаго человѣ́ка, тлѣ́ющаго въ по́хотехъ преле́стныхъ,
23	23
а обновитися духом розуму вашого	ѡ҆бновлѧ́тисѧ же дꙋ́хомъ оу҆ма̀ ва́шегѡ,
24	24
і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини.	и҆ ѡ҆блещи́сѧ въ но́ваго человѣ́ка, со́зданнаго по бг҃ꙋ въ пра́вдѣ и҆ въ преподо́бїи и҆́стины.
25	25
Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному.	(Заⷱ҇ ©к҃з҃.) Тѣ́мже ѿло́жше лжꙋ̀, глаго́лите и҆́стинꙋ кі́йждо ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀, занѐ є҆смы̀ дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ оу҆́дове.
26	26
Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому;	Гнѣ́вайтесѧ и҆ не согрѣша́йте: со́лнце да не за́йдетъ въ гнѣ́вѣ ва́шемъ:
27	27
і не давайте місця дияволові.	нижѐ дади́те мѣ́ста дїа́волꙋ.
28	28
Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях.	Крады́й ктомꙋ̀ да не кра́детъ, но па́че да трꙋжда́етсѧ, дѣ́лаѧ свои́ма рꙋка́ма благо́е, да и҆́мать пода́ѧти тре́бꙋющемꙋ.
29	29
Hіяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають.	Всѧ́ко сло́во гни́ло да не и҆схо́дитъ и҆з̾ оу҆́стъ ва́шихъ, но то́чїю є҆́же є҆́сть бл҃го къ созда́нїю вѣ́ры, да да́стъ блгⷣть слы́шащымъ.
30	30
І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення.	И҆ не ѡ҆скорблѧ́йте дх҃а ст҃а́гѡ бж҃їѧ, и҆́мже зна́менастесѧ въ де́нь и҆збавле́нїѧ.
31	31
Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас;	Всѧ́ка го́ресть, и҆ гнѣ́въ, и҆ ꙗ҆́рость, и҆ кли́чь, и҆ хꙋла̀ да во́зметсѧ ѿ ва́съ, со всѧ́кою ѕло́бою:
32	32
а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам.	быва́йте же дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ бла́зи, милосе́рди, проща́юще дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ, ꙗ҆́коже и҆ бг҃ъ во хрⷭ҇тѣ̀ прости́лъ є҆́сть ва́мъ.
Глава 5	Глава́ є҃

1	1
Отже, наслідуйте Бога, як діти улюблені,	(Заⷱ҇ ©к҃и҃.) Быва́йте оу҆̀бо подража́тєли бг҃ꙋ, ꙗ҆́коже ча̑да возлю́блєннаѧ,
2	2
і живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас у приношення і жертву Богові, на пахощі приємні.	и҆ ходи́те въ любвѝ, ꙗ҆́коже и҆ хрⷭ҇то́съ возлюби́лъ є҆́сть на́съ, и҆ предадѐ себѐ за ны̀ приноше́нїе и҆ же́ртвꙋ бг҃ꙋ въ воню̀ благоꙋха́нїѧ.
3	3
А блуд і всяка нечистота та користолюбство не повинні навіть згадуватися у вас, як личить святим.	Блꙋ́дъ же и҆ всѧ́ка нечистота̀ и҆ лихои́мство нижѐ да и҆менꙋ́етсѧ въ ва́съ, ꙗ҆́коже подоба́етъ ст҃ы̑мъ:
4	4
Також лихослів’я, і марнослів’я, і кощунство не пристойні вам, а, навпаки, подяка;	и҆ скверносло́вїе, и҆ бꙋесло́вїе, и҆лѝ кощꙋ́ны, ꙗ҆̀же неподѡ́бнаѧ, но па́че благодаре́нїе:
5	5
бо знайте, що ніякий блудник‚ чи нечистий, чи користолюбець, який є ідолослужителем, не має спадку в Царстві Христа і Бога.	сїе́ бо да вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ блꙋдни́къ, и҆лѝ нечи́стъ, и҆лѝ лихои́мецъ, и҆́же є҆́сть і҆дѡлослꙋжи́тель, не и҆́мать достоѧ́нїѧ въ црⷭ҇твїи хрⷭ҇та̀ и҆ бг҃а.
6	6
Hехай ніхто не зваблює вас марними словами, бо за це приходить гнів Божий на синів непокірних;	Никто́же ва́съ да льсти́тъ сꙋ́етными словесы̀, си́хъ бо ра́ди грѧде́тъ гнѣ́въ бж҃їй на сы́ны непокори̑выѧ.
7	7
отже, не будьте їхніми спільниками.	Не быва́йте оу҆̀бо соприча̑стницы си̑мъ.
8	8
Ви були колись темрявою, а тепер — світло в Господі: робіть, як діти світла,	Бѣ́сте бо и҆ногда̀ тма̀, нн҃ѣ же свѣ́тъ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ: (Заⷱ҇ ©к҃ѳ҃.) ꙗ҆́коже ча̑да свѣ́та ходи́те:
9	9
бо плід Духа є у всякій доброті, праведності та істині.	пло́дъ бо дх҃о́вный є҆́сть во всѧ́цѣй бл҃госты́ни и҆ пра́вдѣ и҆ и҆́стинѣ:
10	10
Випробовуйте, що є угодне Богові,	и҆скꙋша́юще, что̀ є҆́сть бл҃гоꙋго́дно бг҃ови:
11	11
і не беріть участи в неплідних ділах темряви, але викривайте.	и҆ не приѡбща́йтесѧ къ дѣлѡ́мъ неплѡ́днымъ тмы̀, па́че же и҆ ѡ҆блича́йте.
12	12
Бо про те, що вони роблять таємно, соромно і говорити.	Быва́ємаѧ бо ѡ҆́тай ѿ ни́хъ, сра́мно є҆́сть и҆ глаго́лати.
13	13
Все ж те, що викривається, стає явним від світла, бо все, що стає явним, є світло.	Всѧ̑ же ѡ҆блича́ємаѧ ѿ свѣ́та ꙗ҆́влѧютсѧ, все́ бо ꙗ҆влѧ́емое свѣ́тъ є҆́сть:
14	14
Тому сказано: «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос».	сегѡ̀ ра́ди глаго́летъ: воста́ни, спѧ́й, и҆ воскреснѝ ѿ ме́ртвыхъ, и҆ ѡ҆свѣти́тъ тѧ̀ хрⷭ҇то́съ.
15	15
Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі,	Блюди́те оу҆̀бо, ка́кѡ ѡ҆па́снѡ хо́дите, не ꙗ҆́коже немꙋ́дри, но ꙗ҆́коже премꙋ́дри,
16	16
цінуючи час, бо дні лукаві,	и҆скꙋ́пꙋюще вре́мѧ, ꙗ҆́кѡ дні́е лꙋка́ви сꙋ́ть.
17	17
отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа.	Сегѡ̀ ра́ди не быва́йте несмы́сленни, но разꙋмѣва́йте, что̀ є҆́сть во́лѧ бж҃їѧ.
18	18
І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом,	И҆ не оу҆пива́йтесѧ вїно́мъ, въ не́мже є҆́сть блꙋ́дъ: но па́че и҆сполнѧ́йтесѧ дх҃омъ,
19	19
повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа,	глаго́люще себѣ̀ во ѱалмѣ́хъ и҆ пѣ́нїихъ и҆ пѣ́снехъ дꙋхо́вныхъ, воспѣва́юще и҆ пою́ще въ сердца́хъ ва́шихъ гдⷭ҇еви,
20	20
дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа,	(Заⷱ҇ ©л҃.) благодарѧ́ще всегда̀ ѡ҆ всѣ́хъ ѡ҆ и҆́мени гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ бг҃ꙋ и҆ ѻ҆ц҃ꙋ̀,
21	21
підкоряючись один одному в страху Божому.	повинꙋ́ющесѧ дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ въ стра́сѣ бж҃їи.
22	22
Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві,	Жєны̀, свои̑мъ мꙋжє́мъ повинꙋ́йтесѧ, ꙗ҆́коже гдⷭ҇ꙋ,
23	23
бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла.	занѐ мꙋ́жъ глава̀ є҆́сть жены̀, ꙗ҆́коже и҆ хрⷭ҇то́съ глава̀ цр҃кве, и҆ то́й є҆́сть сп҃си́тель тѣ́ла:
24	24
Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.	но ꙗ҆́коже цр҃ковь повинꙋ́етсѧ хрⷭ҇тꙋ̀, та́кожде и҆ жєны̀ свои̑мъ мꙋжє́мъ во все́мъ.
25	25
Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї,	(Заⷱ҇ ©л҃а҃.) Мꙋ́жїе, люби́те своѧ̑ жєны̀, ꙗ҆́коже и҆ хрⷭ҇то́съ возлюбѝ цр҃ковь, и҆ себѐ предадѐ за ню̀,
26	26
щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова;	да ѡ҆ст҃и́тъ ю҆̀, ѡ҆чⷭ҇тивъ ба́нею во́дною въ гл҃го́лѣ:
27	27
щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна.	да предста́витъ ю҆̀ себѣ̀ сла́внꙋ цр҃ковь, не и҆мꙋ́щꙋ скве́рны, и҆лѝ поро́ка, и҆лѝ нѣ́что ѿ таковы́хъ, но да бꙋ́детъ ст҃а и҆ непоро́чна.
28	28
Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе.	Та́кѡ до́лжни сꙋ́ть мꙋ́жїе люби́ти своѧ̑ жєны̀, ꙗ҆́кѡ своѧ̑ тѣлеса̀: любѧ́й (бо) свою̀ женꙋ̀, себѐ сама́го лю́битъ.
29	29
Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву,	Никто́же бо когда̀ свою̀ пло́ть возненави́дѣ, но пита́етъ и҆ грѣ́етъ ю҆̀, ꙗ҆́коже и҆ гдⷭ҇ь цр҃ковь:
30	30
бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його.	занѐ оу҆́ди є҆смы̀ тѣ́ла є҆гѡ̀, ѿ пл҃ти є҆гѡ̀ и҆ ѿ косте́й є҆гѡ̀.
31	31
Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї‚ і будуть двоє одна плоть.	Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆ста́витъ человѣ́къ ѻ҆тца̀ своего̀ и҆ ма́терь, и҆ прилѣ́питсѧ къ женѣ̀ свое́й, и҆ бꙋ́дета два̀ въ пло́ть є҆ди́нꙋ.
32	32
Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви.	Та́йна сїѧ̀ велика̀ є҆́сть: а҆́зъ же глаго́лю во хрⷭ҇та̀ и҆ во цр҃ковь.
33	33
Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка.	(Заⷱ҇ ©л҃в҃.) Ѻ҆ба́че и҆ вы̀, по є҆ди́номꙋ кі́йждо свою̀ женꙋ̀ си́це да лю́битъ, ꙗ҆́коже (и҆) себѐ: а҆ жена̀ да бои́тсѧ (своегѡ̀) мꙋ́жа.
Глава 6	Глава́ ѕ҃

1	1
Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість.	Ча̑да, послꙋ́шайте сво́ихъ роди́телей ѡ҆ гдⷭ҇ѣ: сїе́ бо є҆́сть пра́ведно.
2	2
«Шануй батька твого і матір» — це перша заповідь з обітницею:	Чтѝ ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ ма́терь: ꙗ҆́же є҆́сть за́повѣдь пе́рваѧ во ѡ҆бѣтова́нїи:
3	3
«щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землi».	да бла́го тѝ бꙋ́детъ, и҆ бꙋ́деши долголѣ́тенъ на землѝ.
4	4
І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому.	И҆ ѻ҆тцы̀, не раздража́йте ча̑дъ свои́хъ, но воспитова́йте и҆̀хъ въ наказа́нїи и҆ оу҆че́нїи гдⷭ҇ни.
5	5
Раби, слухайтеся господарів своїх у плоті зі страхом і трепетом, у простоті серця вашого, як Христа,	Рабѝ, послꙋ́шайте госпо́дїй (свои́хъ) по пло́ти со стра́хомъ и҆ тре́петомъ, въ простотѣ̀ се́рдца ва́шегѡ, ꙗ҆́коже (и҆) хрⷭ҇та̀,
6	6
не з показною тільки прислужливістю, як чоловікоугодники, а як раби Христові, виконуючи волю Божу від душі.	не пред̾ ѻ҆чи́ма то́чїю рабо́тающе ꙗ҆́кѡ человѣкоꙋго́дницы, но ꙗ҆́коже рабѝ хрⷭ҇тѡ́вы, творѧ́ще во́лю бж҃їю ѿ дꙋшѝ,
7	7
Служіть щиро, як Господу, а не як людям,	со благоразꙋ́мїемъ слꙋжа́ще ꙗ҆́коже гдⷭ҇ꙋ, а҆ не (ꙗ҆́кѡ) человѣ́кѡмъ,
8	8
знаючи, що кожен одержить від Господа в міру добра, яке він зробив, чи раб, чи вільний.	вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ кі́йждо, є҆́же а҆́ще сотвори́тъ бл҃го́е, сїѐ прїи́метъ ѿ гдⷭ҇а, а҆́ще ра́бъ, а҆́ще свобо́дь.
9	9
І ви, господарі, поводьтеся з ними так само, стримуючи суворість, знаючи, що і над вами самими і над ними є на небесах Господь, у Якого немає упереджености.	И҆ госпо́дїе, та̑ѧжде твори́те къ ни̑мъ, послаблѧ́юще (и҆̀мъ) прещє́нїѧ, вѣ́дꙋще, ꙗ҆́кѡ и҆ ва́мъ самѣ̑мъ и҆ тѣ̑мъ гдⷭ҇ь є҆́сть на нб҃сѣ́хъ, и҆ ѡ҆бинове́нїѧ лица̀ нѣ́сть оу҆ негѡ̀.
10	10
Hарешті, браття мої, зміцнюйтесь Господом і могутністю сили Його.	(Заⷱ҇ ©л҃г҃.) Про́чее же, бра́тїе моѧ̑, возмога́йте во гдⷭ҇ѣ и҆ въ держа́вѣ крѣ́пости є҆гѡ̀:
11	11
Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських,	ѡ҆блецы́тесѧ во всѧ̑ ѻ҆рꙋ̑жїѧ бж҃їѧ, ꙗ҆́кѡ возмощѝ ва́мъ ста́ти проти́вꙋ ко́знемъ дїа́вѡлскимъ,
12	12
бо наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних.	ꙗ҆́кѡ нѣ́сть на́ша бра́нь къ [проти́вꙋ] кро́ви и҆ пло́ти, но къ нача́лѡмъ, и҆ ко власте́мъ (и҆) къ мїродержи́телємъ тмы̀ вѣ́ка сегѡ̀, къ дꙋховѡ́мъ ѕло́бы поднебє́снымъ.
13	13
Для цього прийміть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий і, все подолавши, вистояти.	Сегѡ̀ ра́ди прїими́те всѧ̑ ѻ҆рꙋ̑жїѧ бж҃їѧ, да возмо́жете проти́витисѧ въ де́нь лю́тъ и҆ всѧ̑ содѣ́ѧвше ста́ти.
14	14
Отже, станьте, підперезавши стегна ваші істиною‚ і зодягнувшись у броню праведности,	Ста́ните оу҆̀бо препоѧ́сани чресла̀ ва̑ша и҆́стиною, и҆ ѡ҆бо́лкшесѧ въ брѡнѧ̀ пра́вды,
15	15
і взувши ноги в готовність благовістити мир;	и҆ ѡ҆бꙋ́вше но́зѣ во оу҆гото́ванїе бл҃говѣствова́нїѧ ми́ра:
16	16
а понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого;	над̾ всѣ́ми же воспрїи́мше щи́тъ вѣ́ры, въ не́мже возмо́жете всѧ̑ стрѣ́лы лꙋка́вагѡ разжжє́нныѧ оу҆гаси́ти:
17	17
і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, що є Слово Боже.	и҆ шле́мъ спⷭ҇нїѧ воспрїими́те, и҆ ме́чь дꙋхо́вный, и҆́же є҆́сть гл҃го́лъ бж҃їй:
18	18
Усякою молитвою і благанням моліться у будь-який час духом, і дбайте про це саме з повною постійністю і благанням за всіх святих	(Заⷱ҇ ©л҃д҃.) всѧ́кою моли́твою и҆ моле́нїемъ молѧ́щесѧ на всѧ́ко вре́мѧ дꙋ́хомъ, и҆ въ сїѐ и҆́стое бдѧ́ще во всѧ́комъ терпѣ́нїи и҆ моли́твѣ ѡ҆ всѣ́хъ ст҃ы́хъ
19	19
і за мене, щоб мені дано було слово устами моїми відкрито з дерзновенням звіщати таїну благовістування,	и҆ ѡ҆ мнѣ̀, да да́стсѧ мѝ сло́во во ѿверзе́нїе оу҆́стъ мои́хъ, съ дерзнове́нїемъ сказа́ти та́йнꙋ бл҃говѣствова́нїѧ,
20	20
для якого я посол у кайданах, щоб я сміливо проповідував, як мені належить.	ѡ҆ не́мже посо́лствꙋю во оу҆́захъ, да въ не́мъ дерза́ю, ꙗ҆́коже подоба́етъ мѝ глаго́лати.
21	21
А щоб і ви знали про мої обставини і діла, про все сповістить вам Тихик, улюблений брат і вірний у Господі служитель,	Да оу҆вѣ́сте же и҆ вы̀, ꙗ҆̀же ѡ҆ мнѣ̀, что̀ дѣ́лаю, всѧ̑ ска́жетъ ва́мъ тѷхі́къ, возлю́бленный бра́тъ и҆ вѣ́ренъ слꙋжи́тель ѡ҆ гдⷭ҇ѣ,
22	22
якого я і послав до вас для того самого, щоб ви довідалися про нас і щоб він утішив серця ваші.	є҆го́же посла́хъ къ ва́мъ на сїѐ и҆́стое, да оу҆вѣ́сте, ꙗ҆̀же ѡ҆ на́съ, и҆ да оу҆тѣ́шитъ сердца̀ ва̑ша.
23	23
Мир браттям і любов з вірою від Бога і Отця і Господа Ісуса Христа.	Ми́ръ бра́тїи и҆ любо́вь съ вѣ́рою ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀.
24	24
Благодать з усіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.	Блгⷣть со всѣ́ми лю́бѧщими гдⷭ҇а на́шего і҆и҃са хрⷭ҇та̀ въ неистлѣ́нїи. А҆ми́нь.

← Послання до Галатів святого апостола Павла

Послання до Филип’ян святого апостола Павла →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт