|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
0
|
0
|
|
[У другий рік царювання Артаксеркса великого, у перший день місяця Нісана, бачив сон Мардохей, син Іаїрів, Семеїв, Кисеїв, з коліна Веніамінового, юдеянин, що жив у місті Сузах, муж великий, який служив при царському палаці. Він був із полонених, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, взяв у полон з Єрусалима з Ієхонією, царем Юдейським. Сон же його такий: ось жахливий шум, грім і землетрус і сум’яття на землі; і ось, вийшли два великих змії, готові битися один з одним; і великим було виття їх, і після виття їх усі народи приготувалися до війни, щоб уразити народ праведних; і ось – день темряви і мороку, скорбота і гноблення, страждання і сум’яття велике на землі; і збентежився весь народ праведних, побоюючись біди собі, й приготувалися вони до загибелі і стали взивати до Господа; від крику їхнього з’явилася, ніби від малого джерела, велика ріка з великою водою; і засяяло світло і сонце, і піднеслися смиренні і знищили марнославних. – Мардохей, пробудившись після цього сновидіння, яке зображало, що́ Бог хотів зробити, тримав цей сон у серці і бажав зрозуміти його у всіх частинах його, до ночі. І перебував Мардохей у палаці разом з Гавафою і Фаррою, двома царськими євнухами, які оберігали палац, і почув розмови їхні і розвідав наміри їхні і дізнався, що вони готуються накласти руки на царя Артаксеркса, і доніс про них царю; а цар катував цих двох євнухів, і, коли вони зізналися, були страчені. Цар записав цю подію в пам’яті, і Мардохей записав цю подію. І наказав цар Мардохею служити в палаці і дав йому подарунки за це. При царі ж був тоді вельможний Аман, син Амадафів, вугеянин, і намагався він заподіяти зло Мардохею і народу його за двох євнухів царських.]
|
Влњто второ'е црsтва а^ртаће'рћа вели'кого. въ прьвыи дн~ь мsца ниса'на, со'нъ ви'дњ мардохе'и сн~ъ и^а^ровъ семе'ие^въ, эT племени венїами'ня. чл~къ і^ё^деяни'нъ ѓ^бита'яи въ сђсњ гра'дњ. чл~къ вели'къ слђжа въ дворњ цр~евњ. бњ же эT плњне'нїя е^гоже плњни навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'ньскїи эT і^ерsлима, съ е^хонїемъ цр~еM и^ё^де'искимъ” И$ си'цево б^њ видњнїе сна` е^го и^же видњ, и^ се гла'съ ё^жасныи, и^ гро'мныи трђсъ, и^ смяте'нїе на земли`” И$ се дв^а ѕмїа вели'ки гото'ви прїидо'ша межDђ собо'ю борю'щеся” И$ бы'сть гла'съ и^хъ вели'къ, и^ гла'сомъ и^хъ ё^готовися вся'къ ја^зы'къ на' брань, да и^стребя'тъ роD пра'веDныхъ” И$ се дн~ь тмы` и^ мра'ка, ско'рбь и^ тњснота и^ ѓ^злобле'нїе и^ смяте'нїе велїе на земли`, и^ възмђти'ся вся'къ ја^зы'къ пра'веденъ боя'щеся зло'бы е^го, и^ ё^готови'шася на поги'бель и^ возопи'ша къ г~ђ. эT во'пля же иX быs зна'менїе, а^ки` эT ма'лаh и^стоqника рњка велїя вода мно'га, и^ свњтъ и^ сл~нце воZсїя, и^ смире'ннїи възнесо'шася, и^ појадо'ша сла'вныхъ” И$ възбнђвъ мардохе'и видњвыи со'нїе сїе е^же б~ъ въсхотњ` сотвори'ти. и^ дръжа'ше со'нїе сїе въ срDцы си, и^ въ вся'комъ словеси` хотяше разђмњти е& даже до нощи, и^ ё^моlча` мардохе'и въ дворњ со гава'џомъ и^ џа'рром# двњма е^внђхома цр~евома, и^же стрежа'хђ дво'рь. и^ слы'ша помышле'нїя и^ совњты и^хъ и^спыта`, и^ разђмњ` ја%ко гото'вятъ рђцњ свои ё^би'ти цр~я а^ртаће'рћа. и^ сказа` цр~ю ја%же ѓ^на` помышля'ютъ, і^ и^спыта` я& цр~ь, і^ и^сповњда'шася, и^ повњшени бы'ша. и^ написа` цр~ь словеса` сїя на па'мять, и^ мардохе'я написа` ѓ^ словесе'хъ си'хъ. и^ повелњ` цр~ь мардохе'ю слђжити въ дворњ`, и^ да'сть е^мђ да'ры сего ради. и^ бњ` а^ма'нъ, а^мада'џовъ, вђге'ѓвъ сла'венъ преD цр~емъ, и^ въсхотњ` ѓ^злоби'ти мардохе'я и^ людїи е^го, двђхъ ради е^внђховъ цр~евыхъ”
|
|
1
|
1
|
|
І було [після цього] у дні Артаксеркса, — цей Артаксеркс царював над ста двадцятьма сімома областями від Індії і до Ефіопії, —
|
И$ бы'сть по словесе'хъ сихъ въ днеX а^ртаће'рћа. сїи а^ртаће'рћъ эT синдикїя, и^же ѓ^блада` рк~з, страна'ми и^ндњ'искими”
|
|
2
|
2
|
|
у той час, як цар Артаксеркс сів на царський престіл свій, що в Сузах, місті престольному,
|
Въ дни же ты'я е^гда сњде на столњ црsтва свое^го а^ртаће'рћъ, в сђса'нњ гра'дњ.
|
|
3
|
3
|
|
у третій рік свого царювання він зробив бенкет для всіх князів своїх і для службовців при ньому, для головних начальників війська перського і мідійського і для правителів областей своїх,
|
въ тре'тїе же лњто црsтва свое^го, сътвори` пи'ръ вельмо'жамъ свои^мъ, и^ прочимъ ја^зы'коM, прьскимъ и^ ме'дъскимъ сла'внымъ и^ нача'лнымъ.
|
|
4
|
4
|
|
показуючи велике багатство царства свого і особливий блиск величі своєї протягом багатьох днів, ста вісімдесяти днів.
|
и посемъ е^гда` показA бога'т#ства и^ честь црsтва свое^го” По показа'нїи же бога'тества црsтва свое^го, и^ красоты` весе'лїя свое^го въ р~п днїи.
|
|
5
|
5
|
|
Після закінчення цих днів, зробив цар для народу свого, який знаходився у престольному місті Сузах, від великого до малого, бенкет семиденний у садовому дворі царського дому.
|
е^гда' же и^спол#ня'ше дни пи'рђ, сътвори` цр~ь всњмъ лю'демъ е^ли'коже и^хъ ѓ^брњте` в сђса'нњ, эT вели'ка даже и^ до ма'ла. бы'сть же пи'р# по седмь днїи въ дворњ` цр~евњ
|
|
6
|
6
|
|
Білі, бавовняні, і яхонтового кольору вовняні тканини, прикріплені висонними і пурпуровими шнурами, висіли на срібних кільцях і мармурових стовпах.
|
ё^краше'немъ вис#со'н#ными зеле'ными завњсами ё^чине'ными на ё'жахъ си'нятныхъ и^ чрьвлени'чныхъ, въ крђзехъ зла'тыхъ и^ сре'бряныхъ. на столпњхъ
|
|
7
|
7
|
|
Золоті і срібні ложа були на помості, вистеленому каменями зеленого кольору і мармуром, і перламутром, і каменями чорного кольору.
|
ло'жа зла'та и^ сребряна, и^ намо'щена ка'менїемъ змарагдовыM и^ пини'нъским# и^ мраморомъ бњлыM, и^ плащени'цы съ пестрота'ми разлиqными, и^ ја%ко и^зрастающая на ниX вњтвїа ши'пковъ”
|
|
8
|
8
|
|
Напої подавалися у золотих сосудах і сосудах різноманітних, ціною в тридцять тисяч талантів; і вина царського було безліч, за багатством царя. Пиття йшло чинно, ніхто не примушував, тому що цар дав такий наказ усім управителям у його домі, щоб робили з волі кожного.
|
И$ сосђды зла'ты и^ сре'бряны и^ ка'менїи а^н#џракїискими и^ киликїискими предълежа'ща цњно'ю злата тала'нт#, Wл~. и^ вина` мно'го е^гоy са'мъ цр~ь пїя'ше. и^ пи'тїе с^е не по ё^ставле'нномђ зако'нђ бы'сть” Та'ко б^о ё^ста'въ б^њ цр~евъ на всњх# старњ'ишинахъ до'мђ свое^го. и^ заповњда` и^кономомъ сотвори'ти во'лю мђжем#.
|
|
9
|
9
|
|
І цариця Астинь зробила також бенкет для жінок у царському домі царя Артаксеркса.
|
та'кожде и^ а^сти'нь цр~ца сътвори` пи'ръ жена'мъ в домђ` цр~вњ
|
|
10
|
10
|
|
У сьомий день, коли розвеселилося серце царя від вина, він сказав Мегуману, Бизфі, Харбоні, Бигфі й Авагфі, Зефару і Каркасу — семи євнухам, які прислуговували перед лицем царя Артаксеркса,
|
е^гда` цр~ь а^ртаће'ћъ въ дн~ь седмыи ё^добря'ше мысль свою во винњ`, и^ реq а^манђ, и^ ваза'нђ, и^ џа'рђ и^ вара'зђ и^ заџал#џа'вђ, и^ а^вата'зђ, и^ џара'вђ, седьми'мъ е^внђхомъ, и^же слђжа'хђ преD цр~емъ.
|
|
11
|
11
|
|
щоб вони привели царицю Астинь перед лице царя у вінці царському для того, щоб показати народам і князям красу її; тому що вона була дуже красива.
|
привести` а^сти'нь цр~цђ предъ него, е^же въцрsтви'ти е^я`, и^ възложи'ти на ню` вњне'ць цр~ьскїи, и^ пока'зати ея` всњмъ началъствђю^щимъ ја^зы'комъ, зане` прекра'сна бысть,
|
|
12
|
12
|
|
Але цариця Астинь не захотіла прийти за наказом царя, оголошеним через євнухів.
|
и^ не послђша е^го а^сти'нь цр~ца пои^ти` со е^внђхи.
|
|
13
|
13
|
|
І розгнівався цар сильно, і лють його запалала в ньому. І сказав цар мудрецям, які знають минулі часи, — бо справи царя робилися перед усіма, хто знає закон і права, —
|
и^ ѓ^печали'ся цр~ь и^ прогнњвася, и^ гнњвъ е^го раждеже'ся в немъ. и^ рече бли'жнимъ свои^мъ, си'це рече а^сти'нь, сего раd ё^бо сътвори'те зако'нъ и^ сђдъ ѓ^ сеM
|
|
14
|
14
|
|
наближеними ж до нього тоді були: Каршена, Шефар, Адмафа, Фарсис, Мерес, Марсена, Мемухан — сім князів перських і мідійських, які могли бачити лице царя і сиділи першими в царстві:
|
и^ пристђпи'ша к немђ а^ркесе'и и^ сарсоџе'и и^ малисе'ар#, нача'лницы прь'скїи и^ ме'д#скїи, и^же видяхђ лице` цр~ево і^ и^же сњдя'хђ прьвње близъ цр~я.
|
|
15
|
15
|
|
як учинити за законом з царицею Астинь за те, що вона не зробила за словом царя Артаксеркса, оголошеним через євнухів?
|
и^ възвњстиша е^мђ по зако'нђ чт^о подоба'етъ сътвори'ти цр~ци а^сти'ни и^же не сътвори` повеле'нїя цр~я а^ртаће'рћа, не прїиде б^о со е^внђхи.
|
|
16
|
16
|
|
І сказав Мемухан перед лицем царя і князів: не перед царем одним винна цариця Астинь, а перед усіма князями і перед усіма народами, які по всіх областях царя Артаксеркса;
|
и^ рече мђхеи преD цр~емъ и^ боляры, не цр~я е^ді'наго посрами` а^сти'нь цр~ца, н^о и^ вся` кня'зя и^ нача'лники и^же предъ цр~емъ”
|
|
17
|
17
|
|
тому що вчинок цариці дійде до всіх дружин, і вони будуть зневажати чоловіків своїх і говорити: цар Артаксеркс повелів привести царицю Астинь перед лице своє, а вона не пішла.
|
І$ и^сповњсться гл~ъ цр~цы ја%ко съпроти'вися цр~ю.
|
|
18
|
18
|
|
Тепер княгині перські і мідійські, які почують про вчинок цариці, будуть те саме говорити всім князям царя; і зневаги і засмучення буде достатньо.
|
си'це и^ днесь мђчи'телницы же'ны про'чихъ кн~ѕеи прьскихъ и^ ме'д#скихъ, ё^слы'шатъ цр~ю реченная эT нея, дръзнђтъ та'коже бесчествовати мђжїи своиX
|
|
19
|
19
|
|
Якщо благоугодно царю, нехай вийде від нього царська постанова і впишеться у закони перські та мідійські і не скасовується, про те, що Астинь не буде входити перед лице царя Артаксеркса, а царське достоїнство її цар передасть іншій, яка краща за неї.
|
а^ще лю'бо е^сть цр~ю повели` црsкимъ повеле'нїемъ, и^ да напи'шетъ по ё^ста'вђ ме'дъскомђ и^ прьскомђ да не бђдетъ и%нако, ниже да внидетъ ктомђ цр~ца къ немђ. и^ црsтво ея` да предасть цр~ь лђ'чшеи ея`.
|
|
20
|
20
|
|
Коли почують про цю постанову царя, яка розійдеться по всьому царству його, яке воно не велике, тоді всі дружини будуть шанувати чоловіків своїх, від великого до малого.
|
и^ да бђдетъ послђшанъ ё^ста'въ эT цр~я, и^же сътвори'тъ въ всемъ црsтвїи е^го. и^ си'це вся` же'ны възложатъ честь на мђжи своя`, эT вели'ка да'же и^ од ма'ла.
|
|
21
|
21
|
|
І вгодне було слово це в очах царя і князів; і зробив цар за словом Мемухана.
|
и^ годњ бысть сло'во предъ цр~емъ, и^ вла'стьми. и^ сътвори` цр~ь ја%коже рече е^мђ мђхе'и,
|
|
22
|
22
|
|
І послав у всі області царя листи, написані у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, щоб усякий чоловік був господарем у домі своєму, і щоб це було оголошено кожному його природною мовою.
|
и^ посла` кни'ги къ всњмъ вла'стелемъ своиM, къ вла'сти и^ власти по гл~ђ и^хъ. ја%ко да боя'тся иX же'ны, ё^твердиTся вся'комђ мђжђ вла'сть в домђ` е^го, ја%коже и^ ја^зыk людїи ко'ждо иX”
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.