|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| Ще скажу: доки спадкоємець — дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є господарем усього‚ | |
|
2
|
|
| а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку. | |
|
3
|
|
| Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу; | |
|
4
|
|
| коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, | |
|
5
|
|
| щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. | |
|
6
|
|
| А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: «Авва, Отче!» | |
|
7
|
|
| Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа. | |
|
8
|
|
| Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги. | |
|
9
|
|
| Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтеся знову до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм? | |
|
10
|
|
| Ви спостерігаєте дні, місяці, пори і роки. | |
|
11
|
|
| Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас. | |
|
12
|
|
| Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене. | |
|
13
|
|
| Знаєте, що хоч я і в немочі плоті благовістив вам у перший раз, | |
|
14
|
|
| але ви не зневажили і не відцуралися спокуси моєї в плоті моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Ісуса. | |
|
15
|
|
| Яке ж було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і віддали мені. | |
|
16
|
|
| Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи істину? | |
|
17
|
|
| Пильнують про вас нещиро, хочуть відлучити вас, щоб ви дбали про них. | |
|
18
|
|
| Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас. | |
|
19
|
|
| Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос! | |
|
20
|
|
| Хотів би тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я не розумію вас. | |
|
21
|
|
| Скажіть же мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону? | |
|
22
|
|
| Бо написано: «Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної». | |
|
23
|
|
| Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної‚ — за обітницею. | |
|
24
|
|
| У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Синайської, що народжує в рабство, це є Агар, | |
|
25
|
|
| бо Агар означає гору Синай в Аравії і відповідає нинішньому Єрусалиму, бо він зі своїми дітьми перебуває в рабствi; | |
|
26
|
|
| а вишній Єрусалим — вільний: він мати всім нам. | |
|
27
|
|
| Бо написано: «Звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка». | |
|
28
|
|
| Ми, браття, діти обітниці за Ісааком. | |
|
29
|
|
| Але як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині. | |
|
30
|
|
| Що ж говорить Писання? «Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної». | |
|
31
|
|
| Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної. |
