|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита. | |
|
2
|
|
| Пішов же за одкровенням і виклав їм, і особливо знатнішим, благовістування, яке я проповідую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився. | |
|
3
|
|
| Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися, | |
|
4
|
|
| а перед лжебраттями, котрі потай прийшли підглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб підкорити нас, | |
|
5
|
|
| ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовістування зберігалась у вас. | |
|
6
|
|
| І у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нічого особливого. Бог на особу не вважає. І мені знамениті нічого не додали. | |
|
7
|
|
| Hавпаки, побачивши, що мені довірено благовістя серед необрізаних, як Петрові серед обрізаних | |
|
8
|
|
| (бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників), | |
|
9
|
|
| і довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоан, визнані стовпи, подали мені руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних, | |
|
10
|
|
| тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно. | |
|
11
|
|
| Коли ж прийшов Петро до Антиохії, то я особисто протистав йому, бо він заслуговував на нарікання. | |
|
12
|
|
| Бо до прибуття деяких від Якова він їв разом із язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних. | |
|
13
|
|
| Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав до лицемірства їхнього. | |
|
14
|
|
| А коли я побачив, що вони діють неправдиво щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навіщо примушуєш язичників жити по-юдейськи? | |
|
15
|
|
| Ми за природою юдеї, а не грішники з язичників. | |
|
16
|
|
| Однак, дізнавшись, що людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, і ми увірували в Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою в Христа Ісуса, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть. | |
|
17
|
|
| Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христі, самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк! | |
|
18
|
|
| Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем. | |
|
19
|
|
| Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп’явся Христові, | |
|
20
|
|
| і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене. | |
|
21
|
|
| Hе відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер. |
