|
Глава 1
|
|
|
1
|
|
| Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, — радуйтеся. | |
|
2
|
|
| З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, | |
|
3
|
|
| знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; | |
|
4
|
|
| терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку. | |
|
5
|
|
| Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, — і дасться йому. | |
|
6
|
|
| Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває. | |
|
7
|
|
| Hехай не думає така людина одержати що-небудь від Господа. | |
|
8
|
|
| Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх. | |
|
9
|
|
| Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою, | |
|
10
|
|
| а багатий — смиренням своїм, бо він перейде, як цвіт трав’яний. | |
|
11
|
|
| Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву; цвіт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах. | |
|
12
|
|
| Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його. | |
|
13
|
|
| У спокусі ніхто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, | |
|
14
|
|
| але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю; | |
|
15
|
|
| похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть. | |
|
16
|
|
| Hе обманюйтесь, браття мої улюблені. | |
|
17
|
|
| Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни. | |
|
18
|
|
| Захотівши, Він породив нас словом істини, щоб нам бути якимсь початком Його створінь. | |
|
19
|
|
| Отож, браття мої улюблені, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів, | |
|
20
|
|
| бо гнів людини не творить правди Божої. | |
|
21
|
|
| Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі. | |
|
22
|
|
| Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють. | |
|
23
|
|
| Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: | |
|
24
|
|
| вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона. | |
|
25
|
|
| Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності. | |
|
26
|
|
| Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста. | |
|
27
|
|
| Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу. |
