|
Соборне послання апостола Якова
|
Соборне послання апостола Якова
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, — радуйтеся. | (Зач. 50) Іа́ков, Бо́гу і Го́споду Ісу́су Христу́ раб, обімана́десяте колі́нома, і́же в разсі́янії, ра́доватися. |
|
2
|
2
|
| З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, | Вся́ку ра́дость імі́йте, бра́тіє моя́, єгда́ во іскуше́нія впа́даете разли́чна, |
|
3
|
3
|
| знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; | ві́дяще, я́ко іскуше́ніє ва́шея ві́ри соді́ловаєть терпі́ніє; |
|
4
|
4
|
| терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку. | терпі́ніє же ді́ло соверше́нно да і́мать, я́ко да бу́дете соверше́нні і всеці́лі, ні в че́мже лише́ні. |
|
5
|
5
|
| Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, — і дасться йому. | А́ще же кто от вас лише́н єсть прему́дрости, да про́сить от даю́щаго Бо́га всім нелицеприє́мні і не поноша́ющаго, і да́сться єму́. |
|
6
|
6
|
| Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває. | Да про́сить же ві́рою, нічто́же сумня́ся; сумня́йся бо уподо́бися волне́нію морсько́му, ві́три возмета́єму і развіва́єму. |
|
7
|
7
|
| Hехай не думає така людина одержати що-небудь від Господа. | Да не мнить бо челові́к он, я́ко при́йметь что от Бо́га. |
|
8
|
8
|
| Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх. | Муж двоєду́шен неустро́єн во всіх путе́х свої́х. |
|
9
|
9
|
| Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою, | Да хва́литься же брат смире́нний в висоті́ своє́й, |
|
10
|
10
|
| а багатий — смиренням своїм, бо він перейде, як цвіт трав’яний. | бога́тий же во смире́нії своє́м, зане́ я́коже цвіт тра́вний мимоі́деть; |
|
11
|
11
|
| Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву; цвіт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах. | возсія́ бо со́лнце со зно́єм, і ізсуши́ траву́, і цвіт єя́ отпаде́, і благолі́піє лиця́ єя́ поги́бе; си́це і бога́тий в хожде́нії своє́м ув'яда́єть. |
|
12
|
12
|
| Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його. | Блаже́н муж, і́же претерпи́ть іскуше́ніє; зане́ іску́сен бив, при́йметь віне́ць жи́зні, єго́же обіща́ Бог лю́б'ящим Єго́. |
|
13
|
13
|
| У спокусі ніхто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, | Нікто́же іскуша́єм да глаго́леть, я́ко от Бо́га іскуша́єм єсьм; Бог бо ність іскуси́тель злим [іскуша́єм зли́ми], не іскуша́єть же Той нікого́же, |
|
14
|
14
|
| але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю; | ки́йждо же іскуша́ється, от своєя́ по́хоті влеко́м і прельща́єм; |
|
15
|
15
|
| похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть. | Та́же по́хоть заче́нши ражда́єть гріх, гріх же соді́ян ражда́єть смерть. |
|
16
|
16
|
| Hе обманюйтесь, браття мої улюблені. | Не льсті́теся, бра́тіє моя́ возлю́бленная; |
|
17
|
17
|
| Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни. | вся́ко дая́ніє бла́го і всяк дар соверше́н сви́ше єсть, сходя́й от Отця́ сві́тов, у Него́же ність преміне́ніє, іли́ преложе́нія стінь. |
|
18
|
18
|
| Захотівши, Він породив нас словом істини, щоб нам бути якимсь початком Його створінь. | Восхоті́в бо породи́ нас сло́вом і́стини, во є́же би́ти нам нача́ток ні́кий созда́нієм Єго́. |
|
19
|
19
|
| Отож, браття мої улюблені, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів, | (Зач. 51) Ті́мже, бра́тіє моя́ возлю́бленная, да бу́деть всяк челові́к скор усли́шати (і) ко́сен глаго́лати, ко́сен во гнів, |
|
20
|
20
|
| бо гнів людини не творить правди Божої. | гнів бо му́жа пра́вди Бо́жия не соді́ловаєть. |
|
21
|
21
|
| Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі. | Сего́ ра́ди отло́жше вся́ку скве́рну і ізби́ток зло́би, в кро́тості приймі́те всажде́нноє сло́во, могу́щеє спасти́ ду́ші ва́ша. |
|
22
|
22
|
| Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють. | Бива́йте же творці́ сло́ва, а не то́чію сли́шателі, прельща́юще себе́ самі́х. |
|
23
|
23
|
| Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: | Зане́ а́ще кто єсть сли́шатель сло́ва, а не творе́ць, такови́й уподо́бися му́жу смотря́ющу лице́ битія́ своєго́ в зерца́лі: |
|
24
|
24
|
| вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона. | усмотри́ бо себе́ і оти́де, і а́біє заби́, како́в бі. |
|
25
|
25
|
| Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності. | Прини́кий же в зако́н соверше́н свобо́ди, і преби́в, сей не сли́шатель заби́тлив бив, но творе́ць ді́ла, сей блаже́н в ді́ланії своє́м бу́деть. |
|
26
|
26
|
| Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста. | А́ще кто мни́ться ві́рен би́ти в вас, і не обуздова́єть язи́ка своєго́, но льстить се́рдце своє́, сего́ су́єтна (єсть) ві́ра. |
|
27
|
27
|
| Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу. | Ві́ра бо чиста́ і нескве́рна пред Бо́гом і Отце́м сія́ єсть, є́же посіща́ти си́рих і вдови́ць в ско́рбіх їх, (і) нескве́рна себе́ блюсти́ от ми́ра. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Браття мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи. | (Зач. 52) Бра́тіє моя́, не на лиця́ зря́ще імі́йте ві́ру Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ сла́ви. |
|
2
|
2
|
| Бо, якщо у зібрання ваше ввійде людина із золотим перснем, у багатому одязі, увійде ж і бідний у драному одязі, | А́ще бо вни́деть в со́нмище ва́ше муж, злат пе́рстень нося́, в ри́зі сві́тлі, вни́деть же і нищ в ху́ді оді́жди, |
|
3
|
3
|
| і ви, дивлячись на одягненого у багатий одяг, скажете йому: «Тобі добре сісти тут», а бідному скажете: «Ти стань там або сідай тут, біля моїх ніг»‚ — | і воззрите́ на нося́щаго ри́зу сві́тлу, і рече́те єму́: ти ся́ди зді до́брі; і ни́щему рече́те: ти ста́ни та́мо, іли́ ся́ди зді на подно́жії моє́м, — |
|
4
|
4
|
| то чи не поділилися ви в собі і чи не стаєте суддями з недобрими думками? | і не разсмотри́сте в себі́, і би́сте судії́ помишле́ній злих. |
|
5
|
5
|
| Послухайте, браття мої улюблені: хіба не бідних обрав Бог бути багатими вірою і спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, що люблять Його? | Сли́шіте, бра́тіє моя́ возлю́бленная, не Бог ли ізбра́ ни́щия ми́ра сего́ бога́ти в ві́рі і наслі́дники Ца́рствія, є́же обіща́ лю́б'ящим Єго́? |
|
6
|
6
|
| А ви зневажили бідного. Хіба не багаті утискують вас і хіба не вони тягнуть вас на суди? | ви же укори́сте ни́щаго. Не бога́тії ли наси́лують вам, і ті́ї влеку́ть ви на суди́ща? |
|
7
|
7
|
| Хіба не вони зневажають те добре ім’я, яким ви називаєтесь? | не ті́ї ли ху́лять до́броє і́м'я нарече́нноє на вас? |
|
8
|
8
|
| Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього твого, як самого себе, — добре робите. | А́ще у́бо зако́н соверша́єте ца́рський, по Писа́нію: возлю́биши і́скренняго своєго́, я́коже себе́ сама́го, — до́брі творите́; |
|
9
|
9
|
| А коли робите, дивлячись на особу, то гріх чините, і перед законом виявляєтеся злочинцями. | а́ще же на лиця́ зрите́, то гріх содіва́єте, облича́ємі от зако́на я́коже престу́пници. |
|
10
|
10
|
| Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому. | І́же бо весь зако́н соблюде́ть, согріши́ть же во єди́нім, бисть всім пови́нен. |
|
11
|
11
|
| Бо Той же, Хто сказав: «Hе перелюбствуй», сказав і: «Hе убий»; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом. | Реки́й бо: не прелюби́ сотвори́ши, рекл єсть і: не убіє́ши, а́ще же не прелюби́ сотвори́ши, убіє́ши же, бил єси́ престу́пник зако́на. |
|
12
|
12
|
| Так говоріть і так робіть, як такi‚ що мають бути суджені за законом свободи. | Та́ко глаго́літе і та́ко творі́те, я́ко зако́ном свобо́дним іму́щії суд прия́ти. |
|
13
|
13
|
| Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милість же підноситься над судом. | Суд бо без ми́лости не сотво́ршему ми́лости; і хва́литься ми́лость на суді́. |
|
14
|
14
|
| Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? Чи може ця віра спасти його? | (Зач. 53) Ка́я по́льза, бра́тіє моя́, а́ще ві́ру глаго́леть кто імі́ти, діл же не і́мать? Єда́ мо́жеть ві́ра спасти́ єго́? |
|
15
|
15
|
| Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку, | А́ще же брат іли́ сестра́ на́га бу́дета і лише́на бу́дета дневни́я пи́щі, |
|
16
|
16
|
| а хто-небудь з вас скаже їм: «Йдіть із миром, грійтесь і їжте», — але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь? | рече́ть же ї́ма кто от вас: «Іді́та с ми́ром, грі́йтася і насища́йтася», — не дасть же ї́ма тре́бованія тіле́снаго, ка́я по́льза? |
|
17
|
17
|
| Так само й віра — коли не має діл, сама по собі мертва. | Та́кожде і ві́ра, а́ще діл не і́мать, мертва́ єсть о себі́. |
|
18
|
18
|
| Але скаже хто-небудь: «Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх». | Но рече́ть кто: ти ві́ру і́маши, аз же діла́ і́мам; покажи́ мі ві́ру твою́ от діл твої́х, і аз тебі́ покажу́ от діл мої́х ві́ру мою́. |
|
19
|
19
|
| Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять. | Ти ві́руєши, я́ко Бог єди́н єсть: до́брі твори́ши; і бі́си ві́рують, і трепе́щуть. |
|
20
|
20
|
| Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що віра без діл мертва? | Хо́щеши же ли разумі́ти, о, челові́че су́єтне, я́ко ві́ра без діл мертва́ єсть? |
|
21
|
21
|
| Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака? | Авраа́м оте́ць наш не от діл ли оправда́ся, возне́с Ісаа́ка, си́на своєго́ на же́ртвенник? |
|
22
|
22
|
| Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености? | Ви́диши ли, я́ко ві́ра поспі́шествоваше діло́м єго́, і от діл соверши́ся ві́ра? |
|
23
|
23
|
| І справдилося слово Писання: «Вірував Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність, і його назвали другом Божим». | І соверши́ся писа́ніє глаго́лющеє: ві́рова же Авраа́м Бо́гові, і вміни́ся єму́ в пра́вду, і друг Бо́жий наре́чеся. |
|
24
|
24
|
| Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою? | Зрите́ ли у́бо, я́ко от діл оправда́ється челові́к, а не от ві́ри єди́ния? |
|
25
|
25
|
| Так само і блудниця Раава хіба не ділами виправдалася, прийнявши підглядачів і вивівши їх іншою дорогою? | Та́кожде же і Раа́в блудни́ця не от діл ли оправда́ся, приє́мши схо́дники і іни́м путе́м ізве́дши їх? |
|
26
|
26
|
| Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва. | Я́коже бо ті́ло без ду́ха мертво́ єсть, та́ко і ві́ра без діл мертва́ єсть. |
|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Браття мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми підпадемо під більший осуд, | |
|
2
|
|
| бо всі ми багато грішимо. Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло. | |
|
3
|
|
| Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім тілом їхнім. | |
|
4
|
|
| Ось і кораблі, хоч які вони великі і як не носяться сильними вітрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич; | |
|
5
|
|
| так само і язик — невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь‚ а як багато речей спалює! | |
|
6
|
|
| І язик — вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни. | |
|
7
|
|
| Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборкане людським єством, | |
|
8
|
|
| а язика приборкати ніхто з людей не може: це — невтримне зло; він повний отрути смертоносної. | |
|
9
|
|
| Hим благословляємо Бога і Отця, і ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою. | |
|
10
|
|
| З тих самих уст виходить благословення і прокляття: не повинно, браття мої, щоб це так було. | |
|
11
|
|
| Хіба з одного джерела тече солодка і гірка вода? | |
|
12
|
|
| Hе може, браття мої, смоковниця родити маслини або виноградна лоза — смокви. Також і з одного джерела не може виливатися солона і солодка вода. | |
|
13
|
|
| Хто мудрий і розумний між вами? Доведи це на ділі добрим поводженням з мудрою лагідністю. | |
|
14
|
|
| Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не говоріть неправди проти істини. | |
|
15
|
|
| Це не та мудрість, яка сходить зверху, але земна, душевна, бісівська, | |
|
16
|
|
| бо де заздрість і сварливість, там безладдя і все лихе. | |
|
17
|
|
| А мудрість, яка сходить зверху, по-перше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя і плодів благих, неупереджена і нелицемірна. | |
|
18
|
|
| Плід же правди сіється у світі тими, які зберігають мир. | |
|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| Звідкіль у вас ворожнеча і чвари? Чи не звідси, від пристрастей ваших, що воюють у членах ваших? | |
|
2
|
|
| Жадаєте і не маєте; вбиваєте і заздрите‚ і не можете досягти? Сваритесь і ворогуєте — і не маєте, бо не просите, | |
|
3
|
|
| просите — і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших. | |
|
4
|
|
| Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові. | |
|
5
|
|
| Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: «Ревнощів жадає дух, який вселився в нас»? | |
|
6
|
|
| Але тим більшу дає благодать; тому й сказано: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать». | |
|
7
|
|
| Отже, покоріться Боговi; противтеся дияволові, і він утече від вас. | |
|
8
|
|
| Hаблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні. | |
|
9
|
|
| Страждайте, плачте і ридайте; сміх ваш нехай обернеться на плач і радість — на печаль. | |
|
10
|
|
| Смиріться перед Господом, і піднесе вас. | |
|
11
|
|
| Hе злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон і судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя. | |
|
12
|
|
| Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити; а ти хто, що судиш ближнього? | |
|
13
|
|
| Тепер послухайте ви, що говорите: «Сьогодні або завтра підемо до такого-то міста, і проживемо там один рік, і будемо торгувати й одержувати прибуток»; | |
|
14
|
|
| ви, які не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає. | |
|
15
|
|
| Замість того, щоб вам говорити: «Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше», — | |
|
16
|
|
| ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло. | |
|
17
|
|
| Отже, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх. | |
|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас. | |
|
2
|
|
| Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. | |
|
3
|
|
| Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собі скарб на останні дні. | |
|
4
|
|
| Ось плата, яку ви утримали у робітників, що працювали на ваших полях, голосить; і голосіння женців дійшли до вух Господа Саваофа. | |
|
5
|
|
| Ви розкошували на землі та зазнали насолоди; наситили серця ваші, ніби на день заколення. | |
|
6
|
|
| Ви засудили, убили Праведника; Він не противився вам. | |
|
7
|
|
| Отже, браття, будьте довготерпеливі до пришестя Господа. Ось хлібороб чекає доброго плоду від землі і довго терпить задля нього, поки прийме дощ ранній і пізній. | |
|
8
|
|
| Терпіть же довго і ви, зміцніть серця ваші, бо пришестя Господа наближається. | |
|
9
|
|
| Hе нарікайте, браття, один на одного, щоб і ви не були осуджені: ось Суддя перед дверима стоїть. | |
|
10
|
|
| Візьміть за приклад, браття мої, тяжкі страждання і довготерпіння пророків, які говорили ім’ям Господнім. | |
|
11
|
|
| Ось ми ублажаємо тих, які терпіли. Ви чули про терпіння Іова і бачили кінець його від Господа; бо Господь вельми милостивий і щедрий. | |
|
12
|
|
| Перш за все, браття мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні іншою якою клятвою, а нехай буде у вас: «так, так»; і «ні, нi», щоб вам не зазнати осуду. | |
|
13
|
|
| Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай співає псалми. | |
|
14
|
|
| Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Господнє. | |
|
15
|
|
| І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому. | |
|
16
|
|
| Отже, признавайтесь один одному в провинах і моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного. | |
|
17
|
|
| Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, і не було дощу на землі три роки і шість місяців. | |
|
18
|
|
| І знову помолився, і небо дало дощ, і земля зростила плід свій. | |
|
19
|
|
| Браття! Якщо хтось із вас відхилиться від істини і хтось наверне його, | |
|
20
|
|
| нехай той знає, що хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерти і покриє безліч гріхів. |
