Петро, апостол Ісуса Христа, пришельцям, розсіяним у Понті, Галатії, Каппадокії, Асії й Вифинії,

(Зач. 58) Петр, апо́стол Ісу́с Христо́в, ізбра́нним прише́льцем разсі́янія По́нта, Галаті́ї, Каппадокі́ї, Асі́ї і Вифині́ї,

обраним, за передбаченням Бога Отця і освяченням Духа, на послушання і окроплення Кров’ю Ісуса Христа: благодать вам і мир нехай примножаться.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який з великої Своєї милости відродив нас воскресінням Ісуса Христа з мертвих для живого уповання‚

для спадщини нетлінної, чистої, нев’янучої, яка зберігається на небесах для вас,

яких сила Божа через віру охороняє для спасіння, що готове відкритися в останній час.

Цьому радійте, посумувавши тепер трохи, якщо треба, від різних спокус,

щоб випробувана віра ваша виявилася коштовнішою за золото, що гине, хоч і очищається вогнем, на похвалу і честь і славу під час об’явлення Ісуса Христа,

Якого, не бачивши, любите, і в Якого віруєте, хоч донині не бачили, і радієте радістю невимовною і преславною,

досягаючи, нарешті, вірою вашою спасіння душ.

Цього-то спасіння стосувалися шукання і дослідження пророків, які провіщали про визначену вам благодать,

досліджуючи, на котрий чи на який час указував сущий в них Дух Христа, провіщаючи спочатку Христові страждання і наступну за ними славу.

Їм же було відкрито, що не їм самим, а нам служило те, що нині проповідане вам Духом Святим через благовісників, посланих із неба, у що бажають проникнути ангели.

Тому, улюблені, підперезавши стегна розуму вашого, пильнуючи, майте досконалу надію на благодать, що подається вам у явленні Ісуса Христа.

Як слухняні діти, не потурайте похотям, що були в час вашого невідання,

але, за прикладом Святого, Який покликав вас, і самі будьте святі в усіх вчинках.

Бо написано: «Будьте святі — Я бо святий».

І якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зі страхом проводьте час мандрування вашого,

знаючи, що не тлінним сріблом або золотом визволені ви від суєтного життя, переданого вам від батьків,

а дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця,

призначеного ще раніше створення світу, але явленого останнім часом для вас,

що увірували через Hього в Бога, Який воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ви мали віру і уповання на Бога.

Послухом істині через Духа, очистивши душі ваші для нелицемірного братолюбства, постійно любіть один одного від чистого серця,

як відроджені не від тлінного насіння, а від нетлінного, від Слова Бога Живого, Який перебуває повік.

Бо всяка плоть як трава, і всяка слава людська як цвіт на травi; як засохне трава, і цвіт її одпаде;

Слово ж Господнє перебуває повік; а це є те Слово, яке проповідане вам.

Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я,

як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння;

бо ви пізнали, що благий Господь.

Приступаючи до Hього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного,

і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.

Бо сказано в Писанні: «Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Hього не осоромиться».

Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси,

об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були.

А ви — рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло;

колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.

Улюблені! Прошу вас, як пришельців і подорожніх, сторонитися тілесних похотей, які повстають проти душі,

і провадити доброчесне життя ваше між язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання.

Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи царевi‚ як верховній владі,

чи правителям‚ як від Hього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, —

бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, —

як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.

Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим,

бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.

Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, ви терпите, це угодно Богові.

Бо ви до цього покликані: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його.

Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його.

Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному.

Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися.

Бо ви були, як вівці заблукалі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших.

Також і ви, жінки, будьте покірні своїм чоловікам, щоб деякі з них, які хоч і не підкоряються слову, життям своїх жінок без слова приєднувались,

коли побачать ваше чисте, богобоязне життя.

Hехай буде прикрасою вашою не зовнішнє — заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі,

а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом.

Так колись і святі жінки, покладаючи надію на Бога, прикрашали себе, підкоряючись своїм чоловікам.

Так Сарра підкорялась Авраамові, називаючи його господарем. Ви — діти її, якщо робите добро і не лякаєтесь ніякого страху.

Також і ви, чоловіки, поводьтеся розсудливо з жінками, як немічному сосуду, віддаючи їм честь‚ як співспадкоємницям благодатного життя, щоб не було вам перешкод у молитвах.

І нарешті, будьте всі однодумні, милостиві, братолюбні, милосердні, дружелюбні, смиренномудрi;

не платіть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликані, щоб успадкувати благословення.

Бо, хто хоче любити життя і бачити добрі дні, той нехай стримує язик свій від зла і вуста свої від лукавих слів;

ухиляйся від зла і твори добро; шукай миру і прагни його,

бо очі Господні звернені до праведних, і вуха Його — до молитви їхньої, а лице Господнє проти тих, хто чинить зло‚ щоб їх винищити із землі.

І хто заподіє вам зло, якщо ви будете ревнителями доброго?

Але коли ви і страждаєте за правду, ви блаженнi; а страху їхнього не бійтеся і не тривожтеся.

Господа Бога святіть у серцях ваших; завжди будьте готові всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь із лагідністю і благоговінням.

Майте добру совість, щоб тим самим, за що лихословлять на вас, як злочинців, були осоромлені ті, які ганьблять ваше добре життя в Христі.

Бо коли на те воля Божа, то краще постраждати за добрі діла, ніж за злi;

тому що і Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, Праведник за неправедних, бувши умертвлений тілом, але оживши Духом,

Яким Він і тим духам, що перебували у темниці, зійшовши, проповідав,

які колись противилися Божому довготерпінню, що очікувало їх за днів Hоя, коли будувався ковчег, у якому небагато, тобто вісім душ, спаслося від води.

Так і нас нинi‚ подібно до цього образу, хрещення, не обмивання тілесної нечистоти, а обіцяння Богові доброї совісти, спасає воскресінням Ісуса Христа,

Який, зійшовши на небо, перебуває праворуч Бога і Якому скорились ангели, і влади, і сили.

Отже, як Христос постраждав за нас тілом, так і ви озбройтеся тією самою думкою; бо хто страждає тілом, перестає грішити,

(Зач. 61) Христу́ у́бо пострада́вшу за ни пло́тію, і ви в ту же мисль вооружі́теся; зане́ пострада́вий пло́тію, преста́ от гріха́,

щоб останній час життя в тілі жити вже не за людськими похотями, а за волею Божою.

во є́же не ктому́ челові́чеським по́хотем, но во́лі Бо́жієй про́чеє во пло́ті жи́ти вре́м'я.

Бо досить, що ви в минулому житті виконували волю язичників, перебуваючи в розпусті, похотях‚ мужолозтві, скотолозтві, помислах, пияцтві, безчинному бенкетуванні, хабарництві й богомерзенних ідолослужіннях;

Довлі́єть бо вам мимоше́дшеє вре́м'я житія́, во́лю язи́чеськую твори́вшим, хо́ждшим в нечистота́х, в по́хотех, (в мужело́жстві, в скотоло́жстві, в по́мисліх,) в пія́нстві, в козлогласова́ніїх, в лихоіма́нії і богоме́рзьких ідолослуже́ніїх;

тому вони й дивуються, що ви не берете участи з ними в цій розпусті, і лихословлять на вас.

о не́мже див'я́ться, не сходя́щимся вам в то́же блуда́ разлія́ніє, ху́ляще;

Вони дадуть відповідь Тому, Хто має судити живих і мертвих.

і́же воздадя́ть сло́во гото́ву Су́щему суди́ти живи́м і ме́ртвим.

Бо на це і мертвим благовістилося, щоб вони, як люди, прийнявши суд людською плоттю, по-Божому жили духом.

На се бо і ме́ртвим благовісти́ся, да суд у́бо при́ймуть по челові́ку пло́тію, поживу́ть же по Бо́зі ду́хом.

А втім, близький усьому кінець. Отже, будьте розсудливі і пильнуйте в молитвах.

Всім же кончи́на прибли́жися. Уцілому́дрітеся у́бо і трезві́теся в моли́твах.

Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів.

Пре́жде же всіх друг ко дру́гу любо́в прилі́жну імі́йте, зане́ любо́в покрива́єть мно́жество гріхо́в.

Будьте гостинні один до одного без нарікань.

Страннолю́бці друг ко дру́гу, без ропта́нії.

Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої.

Ки́йждо я́коже прия́т дарова́ніє, между́ себе́ сим служа́ще, я́ко до́брії строї́теліє разли́чния благода́ті Бо́жия.

Чи говорить хто, говори як слова Божi; чи хто служить, служи по силі, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог Ісусом Христом. Йому ж слава і влада на віки віків. Амінь.

А́ще кто глаго́леть, я́ко словеса́ Бо́жія; а́ще кто слу́жить, я́ко от крі́пости, ю́же подає́ть Бог; да о всем сла́виться Бог Ісу́с Христо́м, Єму́же єсть сла́ва і держа́ва во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Улюблені! Вогняної спокуси, що посилається вам для випробування, не цурайтеся, ніби пригоди для вас чужої,

(Зач. 62) Возлю́бленнії, не диві́теся є́же в вас раждеже́нію ко іскуше́нію вам бива́єму, я́ко чу́жду вам случа́ющуся,

оскільки ви берете участь у стражданнях Христових, радійте, щоб і в з’явлення слави Його ви зраділи і звеселились.

но поне́же приобща́єтеся Христо́вим страсте́м, ра́дуйтеся, я́ко да і в явле́ніє сла́ви Єго́ возра́дуєтеся веселя́щеся.

Якщо лихословлять вас за ім’я Христове, то ви блаженні, бо Дух слави і Дух Божий спочиває на вас. Тими Він ганьбиться, а вами прославляється.

А́ще укоря́ємі бива́єте о і́мені Христо́ві, блаже́нні єсте́ я́ко сла́ви і Бо́жий Дух на вас почива́єть; о́німи у́бо ху́литься, а ва́ми прославля́ється.

Тільки б не постраждав хто з вас, як убивця, чи злодій, чи злочинець, або як той, хто зазіхає на чуже;

Да не кто у́бо от вас постра́ждеть я́ко уби́йця, іли́ я́ко тать, іли́ я́ко злоді́й, іли́ я́ко чуждопосіти́тель;

а коли як християнин, то не соромся, а прославляй Бога за таку долю.

а́ще ли же я́ко христия́нин, да не стиди́ться, да прославля́єть же Бо́га в ча́сті сей.

Бо час розпочатися судові з дому Божого; а якщо перше почнеться з нас, то який кінець тих, хто противиться Євангелію Божому?

Я́ко вре́м'я нача́ти суд от до́му Бо́жия; а́ще же пре́жде от вас, ка́я кончи́на проти́в'ящимся Бо́жию Єва́нгелію?

І якщо праведник ледве спасається, то нечестивий і грішний де з’явиться?

І а́ще пра́ведник єдва́ спасе́ться, нечести́вий і грі́шний гді яви́ться?

Тому і ті, що страждають з волі Божої, нехай віддадуть Йому, як вірному Творцеві, душі свої, роблячи добро.

Ті́мже і стра́ждущії по во́лі Бо́жієй, я́ко ві́рну Зижди́телю, да предадя́ть ду́ші своя́ во благотворе́нії.

Пастирів ваших благаю я, співпастир, і свідок страждань Христових‚ і співучасник слави, що має відкритися:

пасіть Боже стадо, яке у вас, доглядаючи його не примусово, а охоче і Боговгодно не для ганебної користи, а щиро;

і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадовi;

і коли з’явиться Пастиреначальник, ви одержите нев’янучий вінець слави.

Також і молодші, будьте покірні пастирям; а всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.

Отже, смиріться під міцною рукою Божою, щоб підніс вас свого часу.

Усі турботи ваші покладіть на Hього, бо Він піклується про вас.

Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти.

Станьте проти нього міцною вірою, знаючи, що такі самі страждання трапляються і з вашими браттями у світі.

Бог же всякої благодаті, Який покликав нас до вічної слави Своєї у Христі Ісусі, Сам при короткочасному стражданні вашому нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай зміцнить і нехай зробить непохитними.

Йому слава й держава на віки віків. Амінь.

Це коротко написав я вам через Силуана, вірного, як гадаю, вашого брата, щоб упевнити вас, утішаючи і засвідчуючи, що це істинна благодать Божа, в якій ви перебуваєте.

Вітає вас обрана, як і ви, церква у Вавилоні і Марк, син мій.

Вітайте один одного цілуванням любови. Мир вам усім у Христі Ісусі. Амінь.