|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆ѡ́нѣ сы́нꙋ а҆маѳі́инꙋ, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене. | воста́ни и҆ и҆дѝ въ нїнеѵі́ю гра́дъ вели́кїй и҆ проповѣ́ждь въ не́мъ, ꙗ҆́кѡ взы́де во́пль ѕло́бы є҆гѡ̀ ко мнѣ̀. |
|
3
|
3
|
| І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа. | И҆ воста̀ і҆ѡ́на, є҆́же бѣжа́ти въ ѳарсі́съ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ и҆ сни́де во і҆ѻппі́ю и҆ ѡ҆брѣ́те кора́бль и҆дꙋ́щь въ ѳарсі́съ, и҆ дадѐ нае́мъ сво́й и҆ вни́де въ ѻ҆́нь плы́ти съ ни́ми въ ѳарсі́съ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ. |
|
4
|
4
|
| Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися. | И҆ гдⷭ҇ь воздви́же вѣ́тръ ве́лїй на мо́ри, и҆ бы́сть бꙋ́рѧ вели́каѧ въ мо́ри, и҆ кора́бль бѣ́дствоваше є҆́же сокрꙋши́тисѧ. |
|
5
|
5
|
| І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув. | И҆ оу҆боѧ́шасѧ корабе́лницы, и҆ возопи́ша кі́йждо къ бо́гꙋ своемꙋ̀, и҆ и҆змета́нїе сотвори́ша сосꙋ́дѡвъ и҆̀же въ кораблѝ въ мо́ре, є҆́же ѡ҆блегчи́тисѧ ѿ ни́хъ: і҆ѡ́на же сни́де во дно̀ кораблѧ̀ и҆ спа́ше тꙋ̀ и҆ храплѧ́ше. |
|
6
|
6
|
| І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо. | И҆ прїи́де къ немꙋ̀ ко́рмчїй и҆ речѐ є҆мꙋ̀ что̀ ты̀ хра́плеши; воста́ни и҆ молѝ бг҃а твоего̀, ꙗ҆́кѡ да сп҃се́тъ ны̀ бг҃ъ, да не поги́бнемъ. |
|
7
|
7
|
| І сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону. | И҆ речѐ кі́йждо ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: прїиди́те, ве́ржимъ жрє́бїѧ и҆ оу҆разꙋмѣ́емъ, когѡ̀ ра́ди є҆́сть ѕло̀ сїѐ на на́съ; И҆ ме́тнꙋша жрє́бїѧ, и҆ падѐ жре́бїй на і҆ѡ́нꙋ. |
|
8
|
8
|
| Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу? | И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: возвѣстѝ на́мъ, когѡ̀ ра́ди сїѐ ѕло̀ на на́съ, и҆ что̀ твоѐ дѣ́ланїе є҆́сть, и҆ ѿкꙋ́дꙋ грѧде́ши и҆ ка́мѡ и҆́деши, и҆ ѿ ко́еѧ страны̀ и҆ ѿ кі́ихъ люді́й є҆сѝ ты̀; |
|
9
|
9
|
| І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу. | И҆ речѐ къ ни̑мъ: ра́бъ гдⷭ҇ень є҆́смь а҆́зъ и҆ гдⷭ҇а бг҃а нбⷭ҇наго а҆́зъ чтꙋ̀, и҆́же сотворѝ мо́ре и҆ сꙋ́шꙋ. |
|
10
|
10
|
| І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм. | И҆ оу҆боѧ́шасѧ мꙋ́жїе стра́хомъ вели́кимъ и҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: что̀ сїѐ сотвори́лъ є҆сѝ; Занѐ разꙋмѣ́ша мꙋ́жїе, ꙗ҆́кѡ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ бѣжа́ше, ꙗ҆́кѡ возвѣстѝ и҆̀мъ. |
|
11
|
11
|
| І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися. | И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: что̀ тебѣ̀ сотвори́мъ, и҆ оу҆толи́тсѧ мо́ре ѿ на́съ; Занѐ мо́ре восхожда́ше и҆ воздвиза́ше па́че волне́нїе. |
|
12
|
12
|
| Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря. | И҆ речѐ къ ни̑мъ і҆ѡ́на возми́те мѧ̀ и҆ вве́рзите въ мо́ре, и҆ оу҆толи́тсѧ мо́ре ѿ ва́съ поне́же позна́хъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ менѐ ра́ди волне́нїе сїѐ вели́кое на вы̀ є҆́сть. |
|
13
|
13
|
| Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них. | И҆ нꙋжда́хꙋсѧ мꙋ́жїе, возврати́тисѧ къ землѝ, и҆ не можа́хꙋ, ꙗ҆́кѡ мо́ре восхожда́ше и҆ воздвиза́шесѧ па́че на ни́хъ. |
|
14
|
14
|
| Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі! | И҆ возопи́ша ко гдⷭ҇еви и҆ рѣ́ша: ника́коже, гдⷭ҇и, да не поги́бнемъ дꙋшѝ ра́ди человѣ́ка сегѡ̀, и҆ не да́ждь на на́съ кро́ве првⷣныѧ: занѐ ты̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́коже восхотѣ́лъ, сотвори́лъ є҆сѝ. |
|
15
|
15
|
| І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй. | И҆ взѧ́ша і҆ѡ́нꙋ и҆ вве́ргоша є҆го̀ въ мо́ре, и҆ преста̀ мо́ре ѿ волне́нїѧ своегѡ̀. |
|
16
|
16
|
| І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці. | И҆ оу҆боѧ́шасѧ мꙋ́жїе стра́хомъ вели́кимъ гдⷭ҇а и҆ пожро́ша же́ртвꙋ гдⷭ҇еви и҆ помоли́шасѧ моли́твами. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.