1
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| Список послання, яке послав Єремія до полонених, яких відводив у Вавилон цар Вавилонський, щоб звістити їм, що повелено було йому Богом. | Списа́нїе посла́нїѧ ко ѿводи̑мымъ плѣ́нникѡмъ въ вавѷлѡ́нъ ѿ царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ, є҆́же посла̀ і҆еремі́а, возвѣсти́ти и҆̀мъ, ꙗ҆́коже повелѣ́но бы́сть є҆мꙋ̀ ѿ бг҃а. |
|
2
|
2
|
| За гріхи, якими ви згрішили перед Богом, будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, царем Вавилонським. | Грѣ̑хъ ра́ди, и҆́миже согрѣши́сте пред̾ бг҃омъ, ѿведе́тесѧ въ вавѷлѡ́нъ плѣне́ни навꙋходоно́соромъ царе́мъ вавѷлѡ́нскимъ. |
|
3
|
3
|
| Увійшовши у Вавилон, ви пробудете там багато років і тривалий час, навіть до семи родів; після ж цього Я виведу вас звідти з миром. | Вше́дше оу҆́бѡ въ вавѷлѡ́нъ, бꙋ́дете та́мѡ лѣ̑та мнѡ́га и҆ вре́мѧ до́лго, до седмѝ родѡ́въ: пото́мъ же и҆зведꙋ̀ ва́съ ѿтꙋ́дꙋ съ ми́ромъ. |
|
4
|
4
|
| Тепер ви побачите у Вавилоні богів срібних і золотих і дерев’яних, які носяться на плечах, які вселяють страх язичникам. | Нн҃ѣ же оу҆́зрите въ вавѷлѡ́нѣ бо́ги срє́брѧны и҆ зла̑ты, и҆ ка́мєнны и҆ древѧ̑ны на ра́менахъ носи̑мы, показꙋ́ющыѧ стра́хъ ꙗ҆зы́кѡмъ. |
|
5
|
5
|
| Стережіться ж, щоб і вам не зробитися подібними до іноплемінників, і щоб страх перед ними не оволодів і вами. Бачачи натовп попереду і позаду них, який поклоняється їм, скажіть у думці: «Тобі повинно поклонятися, Владико!» | Блюди́тесѧ оу҆̀бо, да не и҆ вы̀ и҆ноплеме́нникѡмъ оу҆подо́битесѧ, и҆ стра́хъ прїи́метъ ва́съ ѿ ни́хъ: ви́дѣвше наро́дъ напредѝ и҆ созадѝ и҆́хъ кла́нѧющьсѧ и҆̀мъ, рцы́те оу҆́бѡ во оу҆мѣ̀: тебѣ̀ лѣ́по є҆́сть кла́нѧтисѧ, влⷣко! |
|
6
|
6
|
| Бо ангел Мій з вами, і він захисник душ ваших. | А҆́гг҃лъ бо мо́й съ ва́ми є҆́сть, се́й взыскꙋ́етъ дꙋ́шъ ва́шихъ. |
|
7
|
7
|
| Язик їхній виструганий художником, і самі вони оправлені у золото і срібло; але вони облудні, і не можуть говорити. | Ѧ҆зы́къ бо и҆́хъ и҆зстро́ганъ є҆́сть древодѣ́лею, ті́и же позлаще́ни и҆ посре́брени, лжи́ви же сꙋ́ть и҆ не мо́гꙋтъ глаго́лати, |
|
8
|
8
|
| І ніби для дівчини, яка любить прикраси, беруть вони золото, і готують вінці на голови богів своїх. | и҆ ꙗ҆́коже дѣви́цѣ красотолюби́вѣй взе́млюще зла́то, оу҆строѧ́ютъ вѣнцы̀ на главы̑ богѡ́въ свои́хъ. |
|
9
|
9
|
| Буває також, що жерці викрадають у богів своїх золото і срібло і вживають його для себе самих; | Тѣ́мже оу҆крада́ютъ ѿ ни́хъ жерцы̀ зла́то и҆ сребро̀ и҆ себѣ̀ оу҆потреблѧ́ютъ. |
|
10
|
10
|
| виділяють з того і блудницям під їх покровом; прикрашають богів золотими і срібними і дерев’яними одежами, як людей. | Дадѧ́тъ же ѿ ни́хъ и҆ блꙋдни́цамъ сꙋ́щымъ въ домꙋ̀, а҆ бо́ги оу҆краша́ютъ а҆́ки человѣ́кѡвъ ри́зами, бо́ги златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ и҆ древѧ̑ныѧ. |
|
11
|
11
|
| Але вони не спасаються від іржі й молі, хоч убрані у пурпуровий одяг. | Ті́и же не оу҆цѣлѣ́ютъ ѿ ржѝ и҆ мо́лїѧ, ѡ҆дѣ́ютъ же ѧ҆̀ въ багрѧни́цꙋ. |
|
12
|
12
|
| Обтирають лице їх від пилу в капищі, якого на них дуже багато. | Ѡ҆тира́ютъ ли́ца и҆̀мъ пра́ха ра́ди, и҆́же ѿ хра́ма, и҆́же є҆́сть мно́жайшїй на ни́хъ. |
|
13
|
13
|
| Має і скіпетр, як людина — суддя країни, але він не може умертвити винного перед ним. | И҆ ски́петръ и҆́мꙋтъ, ꙗ҆́кѡ человѣ́къ и҆ ꙗ҆́кѡ сꙋдїѧ̀ страны̀, и҆́же согрѣша́ющагѡ къ себѣ̀ не оу҆бїе́тъ. |
|
14
|
14
|
| Має меч у правій руці і сокиру, а себе самого від війська і розбійників не може захистити: звідси пізнається, що вони не боги; отже, не бійтеся їх. | И҆́мать же и҆ ме́чь въ десни́цѣ и҆ сѣки́рꙋ, са́мъ же себѐ ѿ ра́ти и҆ ѿ разбѡ́йникъ не ѿи́метъ: ѿсю́дꙋ зна́еми сꙋ́ть, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть бо́зи: не оу҆бо́йтесѧ оу҆̀бо и҆́хъ. |
|
15
|
15
|
| Бо, як розбитий сосуд стає некорисним для людини, так і боги їхні. | Ꙗ҆́коже бо сосꙋ́дъ человѣ́ческъ сокрꙋше́нъ непотре́бенъ быва́етъ, |
|
16
|
16
|
| Після того, як вони поставлені у капищах, очі їхні повні пороху від ніг тих, що входять. | та́цы сꙋ́ть бо́зи и҆́хъ: є҆гда́ же поста́влени бꙋ́дꙋтъ въ домѣ́хъ, ѻ҆́чи и҆́хъ пѡ́лны сꙋ́ть пра́ха ѿ ногꙋ̀ входѧ́щихъ. |
|
17
|
17
|
| І як у того, хто наніс образу царю, зачиняються входи у житло, коли він відводиться на смерть, так капища їх охороняють жерці їх дверима і замками і засувами, щоб вони не були пограбовані розбійниками; | И҆ ꙗ҆́коже комꙋ̀ преѡби́дѣвшꙋ царѧ̀, заключе́ни быва́ютъ дворы̀, и҆лѝ ꙗ҆́кѡ на сме́рть ѿводи́мꙋ, хра́мы и҆́хъ оу҆твержда́ютъ жерцы̀ две́рьми и҆ замка́ми и҆ заво́рами, да ѿ разбѡ́йникъ ѡ҆кра́дени не бꙋ́дꙋтъ. |
|
18
|
18
|
| запалюють для них світильники, і більше, ніж для себе самих, а вони жодного з них не можуть бачити. | Свѣти̑ла жгꙋ́тъ и҆̀мъ, и҆ мно́жае не́же себѣ̀, ѿ ни́хже ни є҆ди́но мо́гꙋтъ ви́дѣти. |
|
19
|
19
|
| Вони, як колода у домі; серця їх, говорять, точать черв’яки земляні, і з’їдають їх самих і одяг їх, — а вони не відчувають. | Сꙋ́ть оу҆́бѡ ꙗ҆́кѡ бе́рвна въ домꙋ̀, сердца́ же и҆́хъ то́чатъ чє́рви, и҆̀же ѿ землѝ, и҆ ѻ҆де́ждꙋ и҆́хъ, ѻ҆ни́ же не чꙋ́вствꙋютъ сегѡ̀. |
|
20
|
20
|
| Лиця їх чорні від куріння у капищах. | Ѡ҆чернѣ́ло є҆́сть лицѐ и҆́хъ ѿ ды́ма хра́мины: |
|
21
|
21
|
| На тіло їх і на голови їх налітають кажани і ластівки й інші птахи, лазять також по них і кішки. | по тѣлесе́мъ и҆́хъ и҆ по главѣ̀ парѧ́тъ нетопыри̑ нощні́и, и҆ ла̑стовицы и҆ пти̑цы, та́кожде и҆ коткѝ (ска́чꙋтъ). |
|
22
|
22
|
| З цього зрозумієте, що це не боги; отже, не бійтеся їх. | Ѿ тогѡ̀ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть бо́зи не оу҆бо́йтесѧ оу҆̀бо и҆́хъ. |
|
23
|
23
|
| Якщо хтось не очистить від іржі золото, яким вони обкладені для краси, то вони не будуть блищати; і коли відливали їх, вони не відчували. | Зла́то бо лежа́щее на ни́хъ на красꙋ̀, а҆́ще не ѡ҆чи́ститъ кто̀ ѿ ржѝ, не возблиста́ютъ: є҆гда́ бо слива́хꙋ и҆̀хъ, не чꙋ́вствоваша. |
|
24
|
24
|
| За велику ціну вони куплені, а духу немає у них. | За всѧ́кꙋ цѣ́нꙋ кꙋ́плени сꙋ́ть, въ ни́хже нѣ́сть дꙋ́ха. |
|
25
|
25
|
| Безногі, вони носяться на плечах, показуючи через те свою нікчемність людям; посоромлюються ж і ті, що служать їм; | Без̾ но́гъ на ра́мѣхъ но́сѧтсѧ, ꙗ҆влѧ́юще своѐ безче́стїе человѣ́кѡмъ, ѡ҆срамлѧ́ютсѧ же и҆ слꙋжа́щїи и҆̀мъ: |
|
26
|
26
|
| тому що, у випадку падіння їх на землю, самі собою вони не можуть встати; також, якби хто поставив їх прямо, не можуть самі собою рухатися і, якби хто нахилив їх, не можуть випрямитися; але як перед мертвими кладуть перед ними дари. | зане́же, є҆гда̀ когда̀ падꙋ́тсѧ на зе́млю, и҆ не мо́гꙋтъ са́ми воста́ти: и҆ а҆́ще кто̀ поста́витъ ѧ҆̀ прѧ́мѡ, не мо́гꙋтъ постꙋпи́ти, и҆ а҆́ще преклонѧ́тсѧ, не мо́гꙋтъ и҆спра́вити себѐ, но ꙗ҆́кѡ мертвецє́мъ да́ры и҆̀мъ полага́ютъ. |
|
27
|
27
|
| Жертви їх жерці продають і зловживають ними; також і дружини їхні частину з них солять, і нічого не виділяють ні убогому, ні хворому. | Трє́бы же и҆́хъ продаю́ще жерцы̀ на ѕло̀ оу҆потреблѧ́ютъ: та́кожде и҆ жєны̀ и҆́хъ варѧ́тъ ѿ ни́хъ, ни є҆ди́номꙋ же оу҆бо́гꙋ, ни не́мощнꙋ подаю́тъ: |
|
28
|
28
|
| До жертв їх доторкаються жінки нечисті й ті, що народжують. Отже, пізнавши з цього, що вони не боги, не бійтеся їх. | тре́бъ и҆́хъ нечи̑стыѧ и҆ кровотѡ́чныѧ жєны̀ прикаса́ютсѧ. Оу҆разꙋмѣ́вше оу҆̀бо ѿ си́хъ, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть бо́зи, не бо́йтесѧ и҆́хъ. |
|
29
|
29
|
| Як же назвати їх богами? жінки приносять жертви цим срібним і золотим і дерев’яним богам. | Ѿкꙋ́дꙋ бо прозовꙋ́тсѧ бо́зи, ꙗ҆́кѡ жєны̀ слꙋ́жатъ богѡ́мъ срє́брѧнымъ и҆ златы̑мъ и҆ древѧ̑нымъ; |
|
30
|
30
|
| І в капищах їх сидять жерці у розідраному одязі, з поголеними головами і бородами і з непокритими головами: | И҆ во хра́мѣхъ и҆́хъ жерцы̀ сѣда́ютъ, и҆мꙋ́ще ри̑зы растє́рзаны и҆ главы̑ и҆ брады̑ ѡ҆бри̑ты, и҆́хже главы̑ не покровє́ны сꙋ́ть: |
|
31
|
31
|
| ревуть вони з криком перед своїми богами, як деякі на поминках за померлими. | ревꙋ́тъ же вопїю́ще пред̾ бѡ́ги свои́ми, ꙗ҆́коже нѣ́цыи на ве́чери мертвеца̀. |
|
32
|
32
|
| Дещо з одягу їх жерці беруть собі й одягають у нього своїх дружин і дітей. | Ѿ ри́зъ и҆́хъ взе́млюще жерцы̀, ѡ҆дѣва́ютъ жєны̀ своѧ̑ и҆ дѣ́ти. |
|
33
|
33
|
| Якщо терплять від кого-небудь лихе або добре, не можуть воздати; не можуть поставити царя, ні скинути його. | И҆ а҆́ще ѿ когѡ̀ ѕло̀ постра́ждꙋтъ и҆лѝ добро̀, не мо́гꙋтъ ѿда́ти: ни царѧ̀ мо́гꙋтъ поста́вити, ни ѿѧ́ти: |
|
34
|
34
|
| Рівно ж ні багатства, ні навіть дрібної мідної монети вони не можуть дати. Якщо хто, давши їм обітницю, не виконав би її, не стягнуть. | та́кожде ни бога́тства ни мѣ́ди мо́гꙋтъ да́ти. А҆́ще кто̀ и҆̀мъ что̀ ѡ҆бѣща́въ не ѿда́стъ, не воспро́сѧтъ. |
|
35
|
35
|
| Від смерти людини не визволять, ні слабшого у сильного не віднімуть; | Ѿ сме́рти человѣ́ка не и҆зба́вѧтъ, ни ме́нша ѿ крѣ́пка не ѿи́мꙋтъ: |
|
36
|
36
|
| людині сліпій не повернуть зір; людині у нестатках не допоможуть; | человѣ́ка слѣ́па къ видѣ́нїю не навратѧ́тъ, въ нꙋ́жди человѣ́кꙋ не помо́гꙋтъ, |
|
37
|
37
|
| удові не виявлять співчуття, і сироті не зроблять добра. | вдовы̀ не поми́лꙋютъ и҆ сиротѣ̀ добра̀ не сотворѧ́тъ. |
|
38
|
38
|
| До каміння з гір подібні ці боги дерев’яні й оправлені у золото і срібло, — і ті, що служать їм, осоромляться. | Подо́бни сꙋ́ть ка́менїю наго́рномꙋ бо́зи и҆́хъ древѧ́ни и҆ ка́менни, и҆ позлаще́ни и҆ посре́брени, слꙋжа́щїи же и҆̀мъ посра́мѧтсѧ. |
|
39
|
39
|
| Як же можна подумати або сказати, що вони боги? | Ка́кѡ оу҆̀бо мо́щно мнѣ́ти и҆лѝ прозва́ти ѧ҆̀ бога́ми; |
|
40
|
40
|
| До того ж самі халдеї поводяться з ними нешанобливо: вони, коли побачать німого, що не може говорити, приносять його до Ваала і вимагають, щоб він говорив, ніби він може відчувати. | Ктомꙋ́ же и҆ са́ми ті́и халде́є не чтꙋ́тъ и҆́хъ: и҆̀же є҆гда̀ оу҆́зрѧтъ нѣ́ма не могꙋ́ща глаго́лати, прино́сѧтъ є҆го̀ къ ви́лꙋ, є҆мꙋ́же мо́лѧтсѧ, да глаго́летъ, а҆́ки си́льнꙋ сꙋ́щꙋ почꙋ́ти. |
|
41
|
41
|
| І не можуть вони, помітивши це, залишити їх, тому що не мають сенсу. | И҆ не мо́гꙋтъ ті́и разꙋмѣ́вше сїѐ ѡ҆ста́вити ѧ҆̀, чꙋ́вства бо не и҆́мꙋтъ. |
|
42
|
42
|
| Жінки, обв’язавшись очеретяним поясом, сидять на вулицях, спалюючи куріння з оливкових зерен. | Жєны́ же ѡ҆бложє́ны оу҆́жами на распꙋ́тїихъ сѣдѧ́тъ, кадѧ́щѧ ѡ҆тре́бы. |
|
43
|
43
|
| І коли яка-небудь з них, захоплена перехожим, переспить з ним, — дорікає своїй подрузі, що та не удостоєна того самого, що вона, і що перев’язь її не розірвана. | Є҆гда́ же кото́раѧ ѿ ни́хъ привлече́на ѿ нѣ́коегѡ мимоходѧ́ща бꙋ́детъ съ ни́мъ, бли́жнюю оу҆карѧ́етъ, ꙗ҆́кѡ не сподо́биласѧ ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆на̀, ни оу҆́же є҆ѧ̀ прето́ргнꙋлосѧ. |
|
44
|
44
|
| Усе, що звершується у них, неправдиве. Тому як можна думати або говорити, що вони боги? | Всѧ̑ быва́ємаѧ въ ни́хъ лжи̑ва сꙋ́ть: ка́кѡ оу҆̀бо мо́щно мнѣ́ти и҆лѝ прозыва́ти ѧ҆̀ бога́ми бы́ти; |
|
45
|
45
|
| Створені вони художниками і плавильниками золота; нічим іншим вони не стають, як тим, чим бажали їх зробити художники. | Древодѣ́лѧми и҆ златари̑ сотворе́ни сꙋ́ть: ничто́же и҆́но быва́ютъ, но є҆́же хотѧ́тъ хꙋдо́жницы, то̀ быва́ютъ. |
|
46
|
46
|
| І ті, які виготовляють їх, не бувають довговічні; | И҆ са́ми, и҆̀же и҆̀хъ творѧ́тъ, не быва́ютъ долговѣ́чни. |
|
47
|
47
|
| як же зроблені ними можуть бути богами? Вони залишили після себе неправду і сором своїм нащадкам. | Ка́кѡ оу҆̀бо сотворє́ннаѧ и҆́ми мо́гꙋтъ бы́ти бо́зи; ѡ҆ста́виша бо по себѣ̀ лжꙋ̀ и҆ оу҆кори́знꙋ пото́мъ бꙋ́дꙋщымъ: |
|
48
|
48
|
| Коли приходять на них війна і нещастя, жерці радяться між собою, де б їм сховатися з ними. | є҆гда́ бо прїи́детъ на ни́хъ ра́ть и҆ ѕла̑ѧ, совѣщава́ютъ междꙋ̀ собо́ю жерцы̀, гдѣ̀ скры́ютсѧ съ ни́ми. |
|
49
|
49
|
| Як же не зрозуміти, що то не боги, які самих себе не рятують ні від воєн, ні від бід? | Ка́кѡ оу҆̀бо нѣ́сть чꙋ́вствовати, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть бо́зи, и҆̀же не и҆збавлѧ́ютъ себѐ ѿ ра́ти, ни ѿ ѕла̀; |
|
50
|
50
|
| Оскільки вони дерев’яні й оправлені у золото і срібло, то можна пізнати, що вони неправда; усім народам і царям стане очевидно, що це не боги, а діла рук людських, і в них немає ніякої дії божественної. | Древѧ́ни сꙋ́ще и҆ ка́менни, и҆ позлаще́ни и҆ посре́брени, позна́ютсѧ пото́мъ ꙗ҆зы́кѡмъ всѣ̑мъ, ꙗ҆́кѡ лжа̀ сꙋ́ть: и҆ царє́мъ ꙗ҆́вни бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть бо́зи, но дѣла̀ рꙋ́къ человѣ́ческихъ, и҆ ни є҆ди́но дѣ́ло бж҃їе въ ни́хъ є҆́сть: |
|
51
|
51
|
| Кому ж після цього не зрозуміло, що вони не боги? | комꙋ̀ оу҆̀бо нѣ́сть разꙋ́мно, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть бо́зи; |
|
52
|
52
|
| Царя країні вони не поставлять, дощу людям не дадуть; | Царѧ́ бо странѣ̀ не поставлѧ́ютъ, ни дождѧ̀ человѣ́кѡмъ подаю́тъ, |
|
53
|
53
|
| суду не розсудять, скривдженого не захистять, будучи безсилими, | ни сꙋда̀ разсꙋ́дѧтъ и҆ не и҆зба́вѧтъ ѿ ѡ҆би́ды, не́мощни сꙋ́ще: |
|
54
|
54
|
| як воро́ни, які знаходяться між небом і землею. Бо й у тому випадку, коли піддалося б пожежі капище богів дерев’яних або оправлених у золото і срібло, жерці їх утечуть і врятуються, — а вони самі, як колоди всередині, згорять. | ꙗ҆́коже бо вра́ны междꙋ̀ не́бомъ и҆ земле́ю сꙋ́ть: и҆ є҆гда̀ паде́тъ ѻ҆́гнь на хра́мѣ богѡ́въ древѧ́ныхъ и҆лѝ ка́менныхъ, и҆лѝ позлаще́ныхъ и҆лѝ посре́бреныхъ, жерцы̀ и҆́хъ и҆збѣ́гнꙋтъ и҆ оу҆цѣлѣ́ютъ, ѻ҆ни́ же ꙗ҆́кѡ бе́рвна посредѣ̀ сгорѧ́тъ. |
|
55
|
55
|
| Ні царю, ні ворогам вони не можуть протистояти. Як же можна прийняти або подумати, що вони боги? | Царю́ же и҆ ра̑тнымъ не ста́нꙋтъ проти́вꙋ: оу҆̀бо ка́кѡ мо́щно мнѣ́ти и҆лѝ прїѧ́ти, ꙗ҆́кѡ бо́зи сꙋ́ть; |
|
56
|
56
|
| Ні від злодіїв, ні від грабіжників не можуть охоронити самих себе ці боги, дерев’яні й оправлені у срібло і золото: | Ни ѿ разбѡ́йникъ, ни ѿ тате́й и҆зба́вѧтъ себѐ бо́зи древѧ́ни и҆ ка́менни, и҆ посре́брени и҆ позлаще́ни. |
|
57
|
57
|
| перевершуючи їх силою, вони знімають золото і срібло й одяг, який на них, і йдуть зі здобиччю, а ці собі самим не в силах допомогти. | И҆̀хже преѡдолѣ́вше и҆ взе́мше зла́то и҆ сребро̀ и҆ ри̑зы и҆́хъ, ѿи́дꙋтъ, нижѐ са́ми себѣ̀ помо́гꙋтъ. |
|
58
|
58
|
| Тому краще цар, який виявляє мужність, або корисний у домі сосуд, який використовує господар, ніж облудні боги; або краще двері в домі, що охороняють у ньому майно, ніж облудні боги, або краще дерев’яний стовп у царському палаці, ніж облудні боги. | Тѣ́мже лꙋ́чше є҆́сть ца́рь показꙋ́ѧй своѐ мꙋ́жество, и҆лѝ сосꙋ́дъ въ домꙋ̀ потре́бенъ, є҆го́же оу҆потреблѧ́етъ владѧ́й и҆́мъ, не́жели лжи́вїи бо́зи: и҆лѝ две́рь въ домꙋ̀ стрегꙋ́щи ꙗ҆̀же въ не́мъ, не́жели лжи́вїи бо́зи: и҆ древѧ́ный сто́лпъ въ домꙋ̀ ца́рстѣмъ, не́жели лжи́вїи бо́зи. |
|
59
|
59
|
| Сонце і місяць і зірки, будучи світлими і посланими заради потреби, благослухняні. | Со́лнце бо и҆ лꙋна̀ и҆ ѕвѣ́зды, свѣ̑тлы сꙋ́ще и҆ посыла́ємы на потре́бꙋ, благопослꙋшли̑вы сꙋ́ть. |
|
60
|
60
|
| Також і блискавка кожного разу, коли з’являється, ясно видима; також вітер у всякій країні віє. | Та́кожде и҆ мо́лнїѧ, є҆гда̀ блиста́етъ, благови́дна є҆́сть: та́кожде и҆ вѣ́тръ во все́й странѣ̀ вѣ́етъ. |
|
61
|
61
|
| І хмари, коли повелить їм Бог пройти над усією вселенною, виконують повеління. | И҆ ѡ҆блакѡ́мъ є҆гда̀ повели́тсѧ ѿ бг҃а и҆тѝ на всю̀ вселе́ннꙋю, соверша́ютъ повелѣ́нное. |
|
62
|
62
|
| Також вогонь, що з неба посилається для знищення гір і лісів, робить те, що призначено; а ці не подібні до них ні виглядом, ні силами. | Ѻ҆́гнь же пꙋ́щенъ свы́ше и҆стреби́ти го́ры и҆ дꙋбра̑вы твори́тъ повелѣ́нное: сі́и же ни ѡ҆бразѡ́мъ, нижѐ си́ламъ и҆́хъ оу҆подо́блени сꙋ́ть. |
|
63
|
63
|
| Чому ж можна подумати або сказати, що вони боги, коли вони неспроможні ні суду розсудити, ні добро чинити людям? | Тѣ́мже ни мнѣ́ти мо́щно, ни прозыва́ти и҆̀хъ бы́ти бо́ги, не си̑льнымъ и҆̀мъ сꙋ́щымъ ни прю̀ разсꙋди́ти, ни добра̀ сотвори́ти человѣ́кѡмъ. |
|
64
|
64
|
| Отже, знаючи, що вони не боги, не бійтеся їх. | Разꙋмѣ́вше оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть бо́зи, не бо́йтесѧ и҆́хъ. |
|
65
|
65
|
| Царів вони ні проклянуть, ні благословлять; | Ни царе́й бо прокленꙋ́тъ, нижѐ благословѧ́тъ. |
|
66
|
66
|
| знамень не покажуть на небі і перед народами; не освітять, як сонце, і не осяють, як місяць. | Зна́менїѧ же на небесѝ и҆ во ꙗ҆зы́цѣхъ не пока́жꙋтъ: ни просвѣтѧ́тъ ꙗ҆́кѡ со́лнце, ни ѡ҆свѣтѧ́тъ ꙗ҆́кѡ лꙋна̀. |
|
67
|
67
|
| Звірі кращі за них: вони, тікаючи під покров, можуть допомогти собі. | Ѕвѣ́рїе лꙋ́чше и҆́хъ сꙋ́ть, и҆̀же мо́гꙋтъ, и҆збѣ́ге под̾ кро́въ, себѐ по́льзовати. |
|
68
|
68
|
| Отже, ні з чого не видно нам, що вони боги; тому не бійтеся їх. | Ни є҆ди́нымъ оу҆̀бо ѡ҆́бразомъ є҆́сть на́мъ ꙗ҆́вѣ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть бо́зи: тѣ́мже не бо́йтесѧ и҆́хъ. |
|
69
|
69
|
| Як опудало на горо́ді нічого не збереже, так і їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги. | Ꙗ҆́коже бо во ѻ҆во́щницѣ пꙋжа́ло ничесѡ́же храни́тъ, та́кожде и҆ бо́зи и҆́хъ сꙋ́ть древѧ́ни и҆ ка́менни, и҆ посре́брени и҆ позлаще́ни. |
|
70
|
70
|
| Так само їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги, подібні до тернового куща у саду, на якому сідають усілякі птахи; також і до трупа, кинутого у темряві. | Тѣ́мъ же ѡ҆́бразомъ и҆ хвра́стъ, и҆́же во ѡ҆гра́дѣ, на не́мже всѧ̑ пти̑цы сѣда́ютъ: та́кожде и҆ мертвецꙋ̀ пове́рженꙋ во тмѣ̀ подо́бни сꙋ́ть бо́зи и҆́хъ, древѧ́ни, позлаще́ни и҆ посре́брени. |
|
71
|
71
|
| З пурпуру та червлениці, які зотлівають на них, ви можете зрозуміти, що вони не боги; та й самі вони будуть нарешті з’їдені і будуть ганьбою у країні. | Ѿ багрѧни́цы, (въ ню́же ѡ҆дѣ́ѧни,) и҆ ѿ мра́мора, и҆́же на ни́хъ плѣ́снивѣетъ, позна́йте, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть бо́зи: ті́и бо послѣдѝ и҆з̾ѧде́ни бꙋ́дꙋтъ ѿ че́рвїѧ и҆ бꙋ́дꙋтъ во оу҆кори́знꙋ во странѣ̀. |
|
72
|
72
|
| Отже, краще людина праведна, яка не має ідолів, тому що вона — далеко від ганьби. | Лꙋ́чше оу҆̀бо є҆́сть человѣ́къ пра́веденъ не и҆мѣ́ѧй кꙋмі́рѡвъ, бꙋ́детъ бо дале́че ѿ оу҆кори́зны. |
1
