|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
1
|
1
|
| Піднімається на тебе руйнівник: охороняй твердині, стережи дорогу, зміцни стегна, збирайся із силами. | Взы́де вдыха́ѧй въ лицѐ твоѐ, ѿе́млѧй ѿ ѡ҆скорбле́нїѧ: оу҆смотрѝ пꙋ́ть, оу҆крѣпѝ чрє́сла, возмꙋжа́й крѣ́постїю ѕѣлѡ̀: |
|
2
|
2
|
| Бо відновить Господь велич Якова, як велич Ізраїля, тому що спустошили їх спустошувачі і виноградне гілля їх знищили. | поне́же ѿвратѝ гдⷭ҇ь оу҆кори́знꙋ і҆а́кѡвлю, ꙗ҆́коже оу҆кори́знꙋ і҆и҃левꙋ: занѐ ѡ҆трѧса́ющїи ѡ҆трѧсо́ша ѧ҆̀ и҆ ло́зы и҆́хъ растли́ша. |
|
3
|
3
|
| Щит героїв його красний; воїни його в одежах багряних; вогнем блищать колісниці у день приготування до бою, і ліс списів хвилюється. | Ѻ҆рꙋ̑жїѧ си́лы и҆́хъ ѿ человѣ̑къ, мꙋ́жы си̑льныѧ и҆гра́ющыѧ во ѻ҆гнѝ: брѡзды̀ колесни́цъ и҆́хъ въ де́нь оу҆гото́ванїѧ є҆гѡ̀, и҆ кѡ́нницы возмѧтꙋ́тсѧ на пꙋте́хъ, |
|
4
|
4
|
| По вулицях мчать колісниці, гримлять на площах; блиск від них, як від вогню; блищать, як блискавка. | и҆ смѧтꙋ́тсѧ колєсни́цы и҆ сплетꙋ́тсѧ на сто́гнахъ: ви́дъ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ свѣщы̀ ѻ҆́гнєнны, и҆ ꙗ҆́кѡ мо́лнїѧ протека́ющаѧ. |
|
5
|
5
|
| Він викликає хоробрих своїх, але вони спотикаються на ходу своєму; поспішають на стіни міста, але облога вже влаштована. | И҆ помѧнꙋ́тсѧ старѣ̑йшины и҆́хъ, и҆ побѣ́гнꙋтъ въ де́нь, и҆ и҆знемо́гꙋтъ въ пꙋтѝ свое́мъ, и҆ потща́тсѧ на забра̑ла є҆гѡ̀, и҆ оу҆гото́вѧтъ прє́днїѧ стражбы̑ своѧ̑. |
|
6
|
6
|
| Річкові ворота відчиняються, і палац руйнується. | Врата̀ гра̑днаѧ ѿверзо́шасѧ, и҆ ца̑рства падо́ша, и҆ и҆мѣ́нїе ѿкры́сѧ. |
|
7
|
7
|
| Вирішено: вона буде оголена і відведена у полон, і рабині її будуть стогнати як голуби, б’ючи себе у груди. | Сїѧ́ же восхожда́ше, и҆ рабы̑ни є҆ѧ̀ ведѧ́хꙋсѧ, ꙗ҆́кѡ голꙋби̑цы воркꙋ́ющѧ въ сердца́хъ свои́хъ: |
|
8
|
8
|
| Ниневія з часу існування свого була як ставок, повний води, а вони біжать. «Стійте, стійте!» Але ніхто не оглядається. | и҆ нїнеѵі́а, а҆́ки кꙋпѣ́ль водна́ѧ во́ды є҆ѧ̀, и҆ ті́и бѣжа́ще не ста́ша, и҆ не бѣ̀ взира́ющагѡ. |
|
9
|
9
|
| Розкрадайте срібло, розкрадайте золото! немає кінця запасам усякого дорогоцінного начиння. | Расхища́хꙋ сребро̀, расхища́хꙋ зла́то, и҆ не бѧ́ше конца̀ и҆мѣ́нїѧ є҆ѧ̀: ѡ҆тѧготи́шасѧ па́че всѣ́хъ сосꙋ́дѡвъ вожделѣ̑ннаѧ є҆ѧ̀. |
|
10
|
10
|
| Розграбована, спустошена і розорена вона, — і тане серце, коліна трясуться; у всіх у стегнах сильний біль, і лиця у всіх потемніли. | И҆стрѧсе́нїе и҆ вострѧсе́нїе, и҆ воскипѣ́нїе и҆ се́рдца сокрꙋше́нїе, и҆ разслабле́нїе колѣ́нъ и҆ бѡлѣ́зни по всѣ̑мъ чре́слѡмъ, и҆ лицѐ всѣ́хъ, а҆́ки ѡ҆пале́нїе котла̀. |
|
11
|
11
|
| Де тепер лігво левів і те пасовище для левенят, по якому ходили лев, левиця і левеня, і ніхто не лякав їх, — | Гдѣ̀ є҆́сть вита́лище львѡ́въ и҆ па́жить сꙋ́щаѧ льви́чищємъ; ка́мѡ и҆́де ле́въ, є҆́же влѣ́зти та́мѡ льви́чищꙋ, и҆ не бѧ́ше оу҆страша́ющагѡ. |
|
12
|
12
|
| лев, який викрадає для насичення левенят своїх, і який задушує для левиць своїх, і який наповнює здобиччю печери свої і лігва свої викраденим? | Ле́въ восхи́ти довѡ́лнаѧ льви́чищємъ свои̑мъ и҆ оу҆давѝ льви́цамъ свои̑мъ, и҆ напо́лни лови́твы гнѣздо̀ своѐ и҆ вита́лище своѐ похище́нїѧ. |
|
13
|
13
|
| Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І спалю у диму колісниці твої, і меч пожере левенят твоїх, і знищу з землі здобич твою, і не буде більше чутний голос послів твоїх. | Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ пожгꙋ̀ ды́момъ мно́жество твоѐ, и҆ львы̀ твоѧ̑ поѧ́стъ ѻ҆рꙋ́жїе: и҆ потреблю̀ ѿ землѝ лови́твꙋ твою̀, и҆ не оу҆слы́шатсѧ ктомꙋ̀ дѣла̀ твоѧ̑. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.