Павло і Тимофій, раби Ісуса Христа, всім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филипах, з єпископами і дияконами:

благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

Дякую Богові моєму при всякій згадці про вас,

завжди у кожній молитві моїй про всіх вас, приносячи з радістю молитву мою,

за вашу участь у благовістуванні від першого дня аж донині,

будучи впевнений у тому, що той, хто почав у вас добре діло, вершитиме його аж до дня Ісуса Христа,

як і належить мені думати про всіх вас, бо я маю вас у серці у кайданах моїх, при захисті та утвердженні благовістя, вас усіх, як співучасників моїх у благодаті.

Бог — свідок, що я люблю всіх вас любов’ю Ісуса Христа

і молюся за те, щоб любов ваша ще більше і більше зростала в пізнанні та всякому почутті,

щоб, пізнаючи те, що краще, ви були чисті і не спіткнулися в день Христа,

наповнені плодами праведности Ісусом Христом, на славу і похвалу Божу.

Бажаю, браття, аби ви знали, що те‚ що зі мною сталося‚ послужило більшому успіху благовістя,

бо моє ув’язнення за Христа стало відомим усій преторії та всім іншим,

і більшість з братів у Господі, підбадьорившись кайданами моїми, почали сміливіше, безбоязно проповідувати слово Боже.

Деякі, правда, через заздрощі і суперництво, а інші з доброї волі Христа проповідують.

Одні з суперництва проповідують Христа не чисто, думаючи збільшити тягар кайданів моїх,

а інші — з любови, знаючи, що я поставлений захищати благовістя.

Але що до того? Як би не проповідували Христа, удавано або щиро, я й тому радію і радітиму,

бо знаю, що це послужить мені на спасіння за вашою молитвою і співдіянням Духа Ісуса Христа,

при впевненості й надії моїй, що я ні в чому не буду осоромлений, але при всякому дерзновенні і тепер, як і завжди, возвеличиться Христос у тілі моєму, чи то життям, чи смертю.

Бо для мене життя — Христос, і смерть — надбання.

Якщо ж життя у плоті дає плід моєму ділу, то не знаю, що обрати;

вабить мене те й інше: маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще;

а залишатися в плоті потрібніше для вас.

І я певно знаю, що зостанусь і буду з усіма вами для вашого успіху й радости у вірі,

щоб похвала ваша у Христі Ісусі примножилася через мене, при моєму другому приході до вас.

Тільки живіть достойно благовістя Христового, щоб мені, чи прийду я і побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську.

Hе лякайтесь ні в чому противників; це для них ознака погибелі, а для вас — спасіння. І це від Бога,

тому що вам дано ради Христа не тільки вірувати в Hього, але й страждати за Hього,

таким самим подвигом, який ви бачили в мені і нині чуєте про мене.

Отже, коли є яке втішення у Христі, коли є яка втіха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і жалісливість,

то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту саму любов, будьте однодушні та однодумнi;

нічого не робіть з суперництва або чванливости, але в покірності шануйте один одного вищим за себе.

Hе про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших,

бо у вас повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі:

Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Боговi‚

але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік;

упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної.

Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я,

щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних

і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

Отже, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутности, зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння;

тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням.

Усе робіть без нарікання й сумніву,

щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі,

зберігаючи Слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я не даремно біг і не даремно трудився.

Та коли я і роблюся жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радію і співрадію усім вам.

Про це саме і ви радійте і співрадійте мені.

Hадіюсь же в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом.

Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас.

Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу.

А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовістуванні.

Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною.

Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас.

А втім, я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй,

бо він дуже бажав бачити всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу.

Бо він був смертельно хворий, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалася мені печаль до печалі.

Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи і я був менше засмучений.

Прийміть же його в Господі з усякою радістю і таких майте в пошані,

бо він за діло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені.

Втім, браття мої, радуйтесь у Господі. Писати про те саме для мене необтяжливо, а для вас повчально.

Стережіться псів, стережіться лихих працівників, стережіться обрізання,

бо обрізання — ми, що служимо Богові духом і хвалимось Ісусом Христом, а не надіємось на плоть.

Хоч я можу надіятись і на плоть. Якщо хто інший думає надіятись на плоть, то я більше,

обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, коліна Веніамінового, єврей з євреїв, за законом фарисей,

за ревністю — гонитель Церкви Божої, за правдою законною — непорочний.

Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за ніщо.

Та і все я вважаю за ніщо заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Hього я від усього відмовився і все вважаю за сміття, щоб придбати Христа

і знайтись у Hьому не зі своєю праведністю, яка від закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю від Бога за вірою;

щоб пізнати Його і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись смерті Його,

щоб досягти воскресіння мертвих.

Кажу так не тому, що я вже досяг або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досяг мене Христос Ісус.

Браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тільки, забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед.

Прагну до мети, до почести вишнього покликання Божого в Христі Ісусі,

отже, хто з вас довершений, так повинен думати; якщо ж ви про щось інакше думаєте, то і це Бог вам відкриє.

Втім, чого ми досягли, так і повинні думати і за тим правилом жити.

Hаслідуйте, браття, мене і дивіться на тих, що діють за образом, який маєте в нас.

Багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навіть із сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Христового.

Кінець їхній — погибель, бог їхній — черево, і слава їхня — в соромі, вони думають про земне.

А наше життя — на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа,

Який перемінить тіло смирення нашого так, що воно буде відповідне славному Тілу Його, силою, якою Він діє і підкоряє Собі все.

Отже, браття мої улюблені й жадані, радість і вінець мій, стійте так у Господі, улюблені.

Ті́мже, бра́тіє моя́ возлю́бленная і вожделі́нная, ра́досте і ві́нче мой, та́ко сто́йте о Го́споді, возлю́бленнії.

Благаю Єводію, благаю й Синтихію мислити те саме в Господі.

Єво́дію молю́ і Синти́хію молю́ то́жде му́дрствовати о Го́споді;

Так, благаю і тебе, щирий співробітнику, допомагай їм, тим, що в благовісті працювали разом зі мною і з Климентом та з іншими співробітниками моїми, чиї імена — в книзі життя.

єй, молю́ і тебе́, супру́жниче при́сний, споспі́шествуй їм, я́же во благовіствова́нії сподвиза́шася со мно́ю і с Кли́ментом і с про́чими споспі́шники мої́ми, ї́хже імена́ в кни́гах живо́тних.

Радійте завжди в Господі, і ще кажу: радійте.

(Зач. 247) Ра́дуйтеся всегда́ о Го́споді, і па́ки реку́: ра́дуйтеся.

Лагідність ваша нехай буде відома всім людям. Господь близько.

Кро́тость ва́ша разу́мна да бу́деть всім челові́ком. Госпо́дь близ.

Hе турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом,

Ні о че́мже пеці́теся, но во всем моли́твою і моле́нієм со благодаре́нієм проше́нія ва́ша да сказу́ються к Бо́гу;

і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі.

і мир Бо́жий, превосходя́й всяк ум, да соблюде́ть сердця́ ва́ша і разумі́нія ва́ша о Христі́ Ісу́сі.

Hарешті, браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте.

Про́чеє же, бра́тіє (моя́), єли́ка суть і́стинна, єли́ка пречи́ста, єли́ка пра́вена, єли́ка пречи́ста, єли́ка прелюбе́зна, єли́ка доброхва́льна, а́ще ка́я доброді́тель і а́ще ка́я похвала́, сія́ помишля́йте.

Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в мені, те виконуйте, — і Бог миру буде з вами.

І́мже і научи́стеся, і прия́сте, і сли́шасте, і ви́дісте во мні, сія́ творі́те; і Бог ми́ра бу́деть с ва́ми.

Я дуже зрадів у Господі, що ви вже знову почали турбуватися про мене; ви і раніше турбувались, але вам не сприяли обставини.

(Зач. 248) Возра́довахся же о Го́споді вельми́, я́ко уже́ когда́ воспом'яну́сте пещи́ся о мні; поне́же і печа́стеся, но непого́дним [неудо́бним] вре́менем обдержа́стеся.

Говорю не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є,

Не я́ко по ску́дості глаго́лю; аз бо навико́х, в ни́хже єсьм, дово́лен би́ти;

умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках.

вім і смири́тися, вім і ізби́точествовати; во всем і во всіх навико́х, і насища́тися і алка́ти, і ізби́точествовати і лиша́тися.

Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює.

Вся могу́ о укріпля́ющем м'я (Ісу́сі) Христі́.

А втім, ви добре зробили, взявши участь у моїй скорботі.

Оба́че до́брі сотвори́сте, сприобщи́вшеся печа́лі моє́й.

Ви знаєте, филип’яни, що з початку благовістя, коли я вийшов із Македонії, жодна церква не взяла участі у подаванні мені та прийманні мене, крім вас одних;

Ві́сте же і ви, филипписі́ане, я́ко в нача́лі благовіствова́нія, єгда́ ізидо́х от Македо́нії, ні єди́на мі Це́рков общева́ся в сло́во дая́нія і прия́тія, то́чію ви єди́ні;

ви й до Солуня і раз і два присилали мені на потреби.

я́ко і в Солу́нь і єди́ною і два́щі в тре́бованіє (моє́) посла́сте мі.

Кажу це не тому, що я шукав подаяння, але шукаю плоду, який примножується на користь вашу.

Не я́ко іщу́ дая́нія, но іщу́ плода́ мно́жащагося в сло́во ва́ше [в по́льзу ва́шу].

Я одержав усе і маю з достатком; я задоволений, одержавши від Епафродита надіслане вами, як запашне куріння, жертву приємну, благоугодну Богові.

Прия́х же вся і ізби́точествую; іспо́лнихся, приє́м от Епафроди́та по́сланная от вас, воню́ благоуха́нія, же́ртву прия́тну, благоуго́дну Бо́гу.

Бог мій нехай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славі, Христом Ісусом.

Бог же мой да іспо́лнить вся́коє тре́бованіє ва́ше по бога́тству своєму́ в сла́ві, о Христі́ Ісу́сі.

Богові ж і Отцеві нашому слава на віки віків. Амінь.

Бо́гу же і Отцю́ на́шему сла́ва во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас усі браття, що перебувають зі мною.

Цілу́йте вся́каго свя́та о Христі́ Ісу́сі. Цілу́ють ви су́щая со мно́ю бра́тія.

Вітають вас усі святі‚ а найбільше з Кесаревого дому.

Цілу́ють ви святі́ї всі, па́че же і́же от Ке́сарева до́му.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.

Благода́ть Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ со всі́ми ва́ми. Амі́нь.