|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
|
Отже, питаю: «Hевже Бог відкинув народ Свій?» Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин із потомства Авраамового, з коліна Веніамінового.
|
Глаг0лю u5бо: є3дA tри1ну бGъ лю1ди сво‰; Да не бyдетъ. И$бо и3 ѓзъ ї}лтzнинъ є4смь, t сёмене ґвраaмлz, колёна веніамjнова.
|
|
2
|
2
|
|
Hе відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
|
Не tри1ну бGъ людeй свои1хъ, и5хже прeжде разумЁ. (За? Rе7.) И#ли2 не вёсте, њ и3ліи2 что2 глаг0летъ писaніе, ћкw приповёдуетъ бGови [вопіeтъ къ бGу] на ї}лz, глаг0лz:
|
|
3
|
3
|
|
«Господи! Пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і душі моєї шукають».
|
гDи, прbр0ки тво‰ и3зби1ша и3 nлтари6 тво‰ раскопaша: и3 ѓзъ њстaхъ є3ди1нъ, и3 и4щутъ души2 моеS, и3з8sти ю5.
|
|
4
|
4
|
|
Що ж говорить йому Божа відповідь? «Я залишив Собі сім тисяч чоловік, які не схилили коліна перед Ваалом».
|
Но что2 гlетъ є3мY бжcтвенный tвётъ; Њстaвихъ себЁ сeдмь тhсzщъ мужeй, и5же не преклони1ша колёна пред8 ваaломъ.
|
|
5
|
5
|
|
Так і тепер, після обрання благодаті, зберігся останок.
|
Тaкw u5бо и3 въ нн7эшнее врeмz њстaнокъ по и3збрaнію блгdти бhсть.
|
|
6
|
6
|
|
Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.
|
Ѓще ли по блгdти, то2 не t дёлъ: занE блгdть ўжE не бывaетъ блгdть. Ѓще ли t дёлъ, ктомY нёсть блгdть: занE дёло ўжE нёсть дёло.
|
|
7
|
7
|
|
Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; обрані ж одержали, а інші озлобилися,
|
Что2 u5бо; Е#гHже и3скaше ї}ль, сегw2 не получи2, ґ и3збрaніе получи2: пр0чіи же њслэпи1шасz,
|
|
8
|
8
|
|
як написано: «Бог дав їм духа нечутливости, очі, якими не бачать, вуха, якими не чують, аж до цього дня».
|
ћкоже є4сть пи1сано: дадE и5мъ бGъ дyхъ ўмилeніz [дyха нечyвствіz], џчи не ви1дэти и3 ќшы не слhшати, дaже до днeшнzгw днE.
|
|
9
|
9
|
|
І Давид говорить: «Хай буде трапеза їхньою сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм;
|
И# дв7дъ глаг0летъ: да бyдетъ трапeза и4хъ въ сёть и3 въ л0въ, и3 въ соблaзнъ и3 въ воздаsніе и5мъ:
|
|
10
|
10
|
|
нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній нехай назавжди зігнеться».
|
да помрачaтсz џчи и4хъ є4же не ви1дэти, и3 хребeтъ и4хъ вhну слzцaй.
|
|
11
|
11
|
|
Отже, питаю: «Hевже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти?» Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревнощі.
|
Глаг0лю u5бо: є3дA согрэши1ша, да tпадyтъ; Да не бyдетъ. Но тёхъ падeніемъ спcніе kзhкwмъ, во є4же раздражи1ти и5хъ.
|
|
12
|
12
|
|
Якщо ж падіння їхнє — багатство світові і занепад їхній — багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.
|
Ѓще ли же прегрэшeніе и4хъ богaтство мjра, и3 tпадeніе и4хъ богaтство kзhкwвъ: кольми2 пaче и3сполнeніе и4хъ;
|
|
13
|
13
|
|
Вам кажу, язичникам. Як апостол язичників, я прославляю служіння моє.
|
(За? Rѕ7.) Вaмъ бо глаг0лю kзhкwмъ: понeже ќбw є4смь ѓзъ kзhкwмъ ґпcлъ, слyжбу мою2 прославлsю.
|
|
14
|
14
|
|
Чи не збуджу ревнощів у моїх рідних по плоті і чи не спасу декого з них?
|
Ѓще кaкw раздражY мою2 пл0ть, и3 спасY нBкіz t ни1хъ;
|
|
15
|
15
|
|
Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?
|
Ѓще бо tложeніе и4хъ, примирeніе мjру, что2 пріsтіе, рaзвэ жи1знь и3з8 мeртвыхъ;
|
|
16
|
16
|
|
Якщо початок святий, то й ціле; і коли корінь святий, то й гілля.
|
Ѓще ли начaтокъ с™ъ, то2 и3 примэшeніе: и3 ѓще к0рень с™ъ, то2 и3 вBтви.
|
|
17
|
17
|
|
Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливою, прищепився на їхнє місце і став причасником кореня та соку оливи,
|
Ѓще ли нBкіz t вётвей tломи1шасz, тh же, ди1віz мaслина сhй, прицэпи1лсz є3си2 въ ни1хъ, и3 причaстникъ к0рене и3 мaсти мaслинныz сотвори1лсz є3си2,
|
|
18
|
18
|
|
то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь підтримуєш, а корінь тебе.
|
не хвали1сz на вBтви: ѓще ли же хвaлишисz, не ты2 к0рень н0сиши, но к0рень тебE.
|
|
19
|
19
|
|
Скажеш: «Гілки відломилися, щоб мені прищепитися».
|
Речeши u5бо: tломи1шасz вBтви, да ѓзъ прицэплю1сz.
|
|
20
|
20
|
|
Добре. Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не величайся, але бійся.
|
Д0брэ: невёріемъ tломи1шасz, тh же вёрою стои1ши: не высокомyдрствуй, но б0йсz.
|
|
21
|
21
|
|
Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе.
|
Ѓще бо бGъ є3стeственныхъ вэтвeй не пощадЁ, да не кaкw и3 тебE не пощади1тъ.
|
|
22
|
22
|
|
Отже, бачиш і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше й ти будеш відсічений.
|
Ви1ждь u5бо бlгость и3 непощадёніе б9іе: на tпaдшихъ ќбw непощадёніе, ґ на тебЁ бlгость б9іz, ѓще пребyдеши въ бlгости: ѓще ли же ни2, то2 и3 ты2 tсёченъ бyдеши.
|
|
23
|
23
|
|
Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знову прищепити їх.
|
И# nни1 же, ѓще не пребyдутъ въ невёрствіи, прицэпsтсz: си1ленъ бо є4сть бGъ пaки прицэпи1ти и5хъ.
|
|
24
|
24
|
|
Бо коли ти, відсічений від дикої за природою оливи, прищепився до доброї оливи, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї оливи.
|
Ѓще бо ты2 t є3стeственныz tсэчeнъ ди1віz мaслины, и3 чрез8 є3стество2 прицэпи1лсz є3си2 къ д0брэй мaслинэ: кольми2 пaче сjи, и5же по є3стествY, прицэпsтсz своeй масли1нэ;
|
|
25
|
25
|
|
Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці, — щоб ви не думали про себе, — що засліплення Ізраїля сталося частково, доки не ввійде повна кількість язичників;
|
(За? Rз7.) Не бо2 хощY вaсъ не вёдэти тaйны сеS, брaтіе, да не бyдете њ себЁ мyдри, ћкw њслэплeніе t чaсти ї}леви бhсть, д0ндеже и3сполнeніе kзhкwвъ вни1детъ,
|
|
26
|
26
|
|
таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде від Сиону визволитель і відверне нечестя від Якова.
|
и3 тaкw вeсь ї}ль спасeтсz, ћкоже є4сть пи1сано: пріи1детъ t сіHна и3збавлszй, и3 tврати1тъ нечeстіе t їaкwва:
|
|
27
|
27
|
|
Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхнi».
|
и3 сeй и5мъ t менє2 завётъ, є3гдA tимY грэхи2 и4хъ.
|
|
28
|
28
|
|
Щодо благовістя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання — улюбленці Божі заради отців.
|
По бlговэствовaнію ќбw, врази2 вaсъ рaди: по и3збрaнію же, возлю1блени nтє1цъ рaди.
|
|
29
|
29
|
|
Бо дари і покликання Божі непорушні.
|
Нераск†zнна бо даров†ніz и3 звaніе б9іе.
|
|
30
|
30
|
|
Як і ви колись противилися Богові, а нині помилувані через непокору їхню,
|
Ћкоже бо и3 вы2 и3ногдA проти1вистесz бGови, нн7э же поми1ловани бhсте си1хъ противлeніемъ [си1хъ рaди противлeніz]:
|
|
31
|
31
|
|
так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.
|
тaкожде и3 сjи нн7э проти1вишасz вaшей ми1лости [вaшегw рaди поми1лованіz], да и3 тjи поми1ловани бyдутъ.
|
|
32
|
32
|
|
Бо всіх Бог тримав у непокорі, щоб усіх помилувати.
|
Затвори1 бо бGъ всёхъ въ противлeніе, да всёхъ поми1луетъ.
|
|
33
|
33
|
|
О, глибино багатства, і премудрости, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його!
|
Q, глубинA богaтства и3 премyдрости и3 рaзума б9іz! ћкw неиспhтани сyдове є3гw2, и3 неизслёдовани путіE є3гw2.
|
|
34
|
34
|
|
Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
|
Кто2 бо2 разумЁ ќмъ гDень, и3ли2 кто2 совётникъ є3мY бhсть;
|
|
35
|
35
|
|
Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати?
|
И#ли2 кто2 прeжде дадE є3мY, и3 воздaстсz є3мY;
|
|
36
|
36
|
|
Бо все від Hього, Hим і для Hього, Йому слава повіки, амінь.
|
Ћкw и3з8 тогw2 и3 тёмъ и3 въ нeмъ всsчєскаz. ТомY слaва во вёки. Ґми1нь.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.